Аналіз організації депозитних операцій банків з фізичними особами в комерційному банку ТОВ "Укрпромбанк"

Менеджмент депозитів населення в ТОВ “Укрпромбанк” ставить собі за мету зниження витрат банку при залученні коштів фізичних осіб. Як вже відмічалося раніше, проценти які нараховує та виплачує банк вкладникам відносяться на збільшення витрат банку, а отже й зменшення прибутку банку. Тому банк у своїй політиці стосовно залучення коштів населення кирується одним з принципів роботи комерційного банку: “дешевше купити – дорожче продати”. Разом з тим банк розуміє, що процентні ставки за депозитами повинні бути на досить високому рівні, щоб забезчити вкладникам певний рівень прибутку для підтримки попиту на цей банківський продукт.

Менеджмент депозитів фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк” складається з декілька етапів.

На першому етапі проводиться розробка стратегії стосовно залучення коштів населення, та способів досягнення стратегічної мети банку. Останніми роками ТОВ “Укрпромбанк” орієнтується, стосовно залучення коштів фізичних осіб, на вузький сектор депозитного ринку, а саме на вкладників пенсійного віку. Це обумовлюється тим, що Пенсійний фонд України є одним з акціонерів банку. Разом з тим ТОВ “Укрпромбанк” працює й на інших секторах ринку депозитів фізичних осіб.

На цьому ж етапі проводиться планування банком розміру твердого залишку коштів на рахунках клієнтів, загального обсягу залучення коштів населення, суми процентних витрат банку за користування вільними коштами клієнтами. При цьому враховуються такі фактори як:

- стан даного ринку та зміни кон’юктури ринку;

- економічні та інфляційні процеси в країні;

- зміни в законодавчій базі країни;

- рівень доходності населення;

 - та інші.

В процесі планування банк проводить аналіз окремих груп населення стосовно їх фінансового та соціально-психологічного стану (проводиться аналіз середнього доходу населення, схильність потенційних клієнтів до того, щоб зберігати свої кошти в банку). При цьому менеджери банку розділяють потенційних клієнтів за віковим критерієм (табл. 2.13).

Результатом аналізу груп населення є визначення чи готові клієнти тієї, чи іншої вікової групи на співпрацю з банком.

Таблиця 2.13

Групи вкладників ТОВ “Укрпромбанк” за віковим критерієм

Плануючи розмір твердого залишку коштів на рахунках клієнтів, менеджери банку аналізують фактичний розмір залишків на вкладних рахунках в попередні роки по ТОВ “Укрпромбанк” та комерційних банків- конкурентів в динаміці. Найбільш прогнозованими є строкові депозити в банку, тому що вони залучаються банком на певний строк, про що вказується в депозитному договорі. При цьому забрати кошти з цього рахунку раніше встановленого терміну може змусити вкладника у випадках:

-         несприятливих змін в економіці країни;

-         погіршення фінансового стану банку;

-         зміна депозитної політики в банку (достатньо відчутне зниження процентної ставки за вкладами, збільшення мінімальної суми вкладу та інше).

Планування загального обсягу депозитів фізичних осіб тісно взаємозв’язане з обсягом активних операцій які ТОВ “Укрпромбанк” планує проводити, та інших депозитних та не депозитних джерел залучення ресурсів.

Для просування депозитних продуктів на ринку ТОВ “Укрпромбанк” обрало інноваційну стратегію маркетингу. Тобто банком розробляються нові банківські продукти та просуваються, переважно, на старих ринках. Так з 2001 року ТОВ “Укрпромбанк” почав залучати кошти пенсіонерів не тільки через мережу своїх філій та відділень, але й через мережу Укрпошти. Була впроваджена внутрішня платіжна система для отримання клієнтами банку пенсій по пластикових картках “Онікс-пенсійний”, впроваджено пенсійний рахунок “до запитання” з процентною ставкою, що у двічі перевищує ставку за рахунками до запитання інших вкладників, за строковим рахунком “Пенсійний” вкладники–фізичні особи можуть отримувати найбільші проценти порівняно з іншими строковими депозитами в ТОВ “Укрпромбанк”.

На другому етапі менеджери ТОВ “Укрпромбанк” встановлюють ціну на депозити, тобто процентні ставки за якими будуть обчислюватись нарахування клієнтам за їх вкладами, а також умови цього нарахування і сплати. Тобто за допомогою розміру процентних ставок (збільшуючи або зменшуючи їх) банк регулює не тільки клієнтську базу але й прибутковість банку.

В процесі прийняття рішення стосовно розміру процентних ставок за різними видами депозитів фізичних осіб, менеджери ТОВ “Укрпромбанк” використовують комбінацію багатофакторного способу ціноутворення та диференціацію тарифних ставок для окремих груп вкладників. Цей спосіб ціноутворення передбачає встановлення більш високі проценти за вкладами для певної групи клієнтів банку (як правило це вкладники з більш прогнозованими залишками коштів на їх рахунках), так і закріплення найкращих клієнтів банку шляхом встановлення більш прийнятних для них цін та умов за вкладами.

Процентні ставки за депозитами фізичних осіб встановлюються банком враховуючи процентну політику банку стосовно активних операцій, планового рівня прибутковості цих операцій, стратегії банку стосовно розширення клієнтської бази банку, вартості інших джерел залучення ресурсів. Також враховується вид депозиту (за строковими депозитами процентні ставки вище ніж за строковими).

Банк залишає за собою право змінювати процентні ставки за депозитами у випадку змін економічної ситуації у кредитно-фінансовій системі країни, кон’юнктури грошових ринків, зміни облікової ставки НБУ.

Процентні ставки за депозитами встановлюються по кожній групі вкладників у відповідності до пріоритетності тієї чи іншої групи для банку.

На третьому етапі проводиться контроль за виконанням планових завдань по залученню коштів населення. У випадку коли не досягаються планові показники проводиться аналіз причин які вплинули на невідповідність фактичних даних плановим та розробляється комплекс дій для зміни існуючого положення (наприклад зміна процентної політики банку, зміна умов депозитів про що повідомляються клієнти банку та інше). В таких ситуаціях можливо також й зміна планових параметрів, але це скоріш виключення ніж практика.

Розглядаючи механізм менеджменту депозитів фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк” треба відмітити наступне: вцілому механізм менеджмента вкладів в банку є досить на високому рівні, але з тим треба зазначити, що механізм аналізу клієнтської бази в банку та методика ціноутворення депозитів населення потребують оптимізації.

Розділ 3. Напрямки оптимізації менеджменту депозитів фізичних осіб в комерційному банку

3.1 Оптимізація методики аналізу клієнтської бази ТОВ “Укрпромбанк”

Розглядаючи механізм управління в ТОВ “Укрпромбанк” депозитами фізичних осіб треба відмітити, що менеджери банку приділяють не достатню увагу аналізу клієнтської бази банку. З тим, в міжнародній практиці інформація, яка характеризує клієнтів комерційного банка займає одне з найважливіше місце в формуванні депозитної політики банку.

Дослідження окремого клієнта може бути достатньо поглибленим, але для більшості клієнтів такий детальний аналіз не є прийнятним з огляду на обмеження ресурсів банку. В той же час на практиці дуже зручно мати характеристики як одного клієнта так й суцільну характеристику клієнтів. Це дозволить більш точно дізнатися про потреби клієнтів в банківських продуктах та послугах.

Розглянемо можливість удосконалення організації аналізу інформації клієнтської бази ТОВ “Укрпромбанк”. Сформулюємо цю задачу як вдосконалення аналізу клієнтів через виявлення характеристик стану клієнтської бази банку Q.

Q = (фінансове, соціально-психологічне становище, відносини з банком).

Клієнтська база депонентів банка визначається складовими

Q = (u, m, f),                                                                                   (3.1)

де: u – сукупність параметрів які характеризують фінансовий стан клієнтів банку;

m – сукупність параметрів які характеризують соціально-психологічний стан клієнтів;

f – сукупність параметрів які характеризують відносини депонентів з банком.

Кожна з груп клієнтів (або окремо взятий клієнт) q характеризується за наступними групами показників – фінанси, соціально-психологічний стан, відносини з банком.

q = (ui, mi , fi),                                                                                (3.2)

де:

ui = {ui} = (u¹i, u²i,.....,ui) – показники, які характеризують фінансовий стан і-го клієнта, U – кількість показників (табл. 3.1).

mі = {mi} = (m¹i, m²i,.....,mi) – показники соціально-психологічного становища і-го вкладника, де M – кількість показників (табл. 3.2).

fi = {fi} = (f¹i, f²i,.....,fi) – показники які характеризують відносини і-х вкладників і з банками, F – кількість показників (табл 3.3).

Таблиця 3.1.

Показники фінансового стану клієнта банку

Соціально-психологічний стан клієнта банка залежить від багатьох факторів, основними з яких є сукупність показників соціально-психологічного стану клієнта.

Показники фінансового стану вкладника, соціально-психологічного стану клієнта та відносин з банком ранжуються по трьом рівням – високий, середній, та низький. За кожним показником менеджер банку ( засобами експертної системи ) або клієнт (заповнюючи розробленою банком анкету) виставляє бали – 1, 2, 3 які характеризують той чи інший показники за рівнем.

Таблиця 3.2

Показники соціально-психологічного стану клієнта

Після присвоєння кожному з показників фінансового стану клієнта, соціально-психологічного стану вкладника, відносин клієнтів з банком відповідного балу у відповідності до рівня, проводиться процедура оперування з значеннями показників стану клієнта.

|q| = (|ui |, |mi|, |fi | ),                                                                       (3.3)

де: | а | - значення рівня показника а ( а – будь-який з показників характеристики клієнта {приймає значення 1,2,3} ).

Таблиця 3.3

Показники відношення клієнта з банком

Присвоєння значень 1, 2 або 3 проводиться експертною системою. Результатом присвоєння значень характеристикам клієнта є визначення їх якість.

∑ |q| = ( ∑|ui |, ∑|mi|, ∑|fi | ) = q = ( ui, mi ,fi )                               - (3.4)

Проводиться сумування значень кожного з показників характеристик клієнта.

Потім проводиться розрахунок частки суми значень показників від

максимально можливого значення суми:

ηq = η( ui, mi ,fi ).                                                                           (3.5)

Значення ηui, ηmi, ηfi дозволяють:

отримати менеджерам банку інформацію стосовно яких аспектів діяльності клієнтів банку краще розвинуті, на основі чого можна визначити напрямки роботи банку з вкладниками, готовність клієнтів до споживання нових послуг банка.

Менеджери банку, у своїй роботі, при застосуванні цієї моделі можуть формувати свій набір показників необхідних для аналізу клієнтської бази банку, з огляду на ти чи інші завдання які ставить собі за мету менеджер.

Так, наприклад, для виявлення ставлення окремих груп населення до строкових депозитів з відповідними умовами, до накопичувальних (ощадних) тобто довгострокових вкладів формуються окремі показники за фінансовим станом, соціально-психологічним станом клієнта, відношення клієнта до банка або до окремої операції. Тобто менеджер банку взмозі прослідити ставлення вкладників банку до пропонуємих їм продуктів з врахуванням фінансового та соціально-психологічного стану клієнтів.

Аналіз за наведеною моделлю може бути проведений як для кожного окремого клієнта (засобом анкетування), або за окремосформованими групами вкладників. При цьому пропонується групування клієнтів за віковим крітерієм (табл 3.4). Таке групування призведе до зниження витрат менеджерів на проведення аналізу клієнтської бази банку.

Таблиця 3.4

Групування вкладників банку за віком

При аналізі клієнтської бази банку менеджерам доцільно, для наочності, построїти діаграму значень показників фінансового, соціально-психологічного стану клієнта, відносин клієнта з банком. Наприклад можна графічно представити фінансовий стан і-го клієнта або групи клієнтів, при цьому по осі Х будуть відбиватися показники, а по Y значення рівня показників (в балах ) рис 3.1.

Рис.3.1 Фінансовий стан клієнта банка

За допомогою цієї моделі аналізу клієнтської бази ТОВ “Укрпромбанк” взмозі покращити структуру вкладників банку, контролювати зміни в пріоритетах тих чи інших груп клієнтів, дізнаватися про відношення клієнтів до нових або вже існуючих на ринку банківських продуктів.

3.2 Використання методу процентних ставок на депозити за граничними витратами як напрямок вдосконалення цінової політики ТОВ “Укрпромбанк”

Для покращення рівня менеджменту в ТОВ “Укрпромбанк” необхідно звернути увагу на цінову політику банку. Основна увага банка, при встановленні цін на депозитні вкладення, приділяється пріоритетністю тієї чи іншої групи клієнтів та стану ринку депозитів. Жорстка конкурентна боротьба за більш дешеві ресурси призводить до зростання процентних витрат банку за депозитами й одночасне зниження прибутку. Тому, в сучасних умовах, банк повинен дуже уважно розробляти свою цінову політику стосовно залучення депозитів.

Більшість закордонних фінансових експертів прийшли до висновку, що для визначення ціни на депозити повинні використовуватись граничні витрати, тобто додаткові витрати які пов’язані з залученням нових коштів.

Причина полягає в тому, що часті зміни процентних ставок роблять розмір середніх витрат ненадійною для формування ціни на депозити. Так, якщо процентні ставки знижуються, додаткові (граничні ) витрати отримання нових грошових ресурсів можуть зменшитися нижче середніх витрат за всіма зібраними банком коштами. При цьому деякі активні операції будуть неприбутковими, коли їх співставляють з середніми витратами, але будуть більш прибутковими при оцінці з точки зору більш низьких граничних витрат на сплату процентів, котрі необхідно проводити сьогодні для проведення нових активних операцій. І навпаки, якщо процентні ставки зростають, гранична вартість нових грошових коштів сьогодні може значно перевищити середню вартість коштів. Якщо керівництво розраховує розмір активні операції на основі середніх витрат, то вони можуть бути не вигідними, це буде пов’язане з використанням більш високих граничних витрат отримання нових коштів на ринку.[39]

Відповідно до цього, вважаємо доцільним використовувати модель МакНалті для визначення ціни на депозити коли необхідно знати граничні витрати при переході від одного рівня ставок на депозити до інших та норму граничних витрат як відносну величину отриманих банком додаткових коштів. Якщо ж нам відома норма граничних витрат, то можна співставити її з очікуваними додатковими доходами (граничними доходами), які банк планує отримати від проведення активних операцій за рахунок нових вкладів. При цьому граничні витрати дорівнюють [39]:

ГВ = ∆СВ = НПС * СНПС – СПС * ССПС,                                (3.6)

де:

ГВ – граничні витрати;

∆СВ – зміна сукупних витрат;

НПС – нова процентна ставка;

СНПС – усі кошти які отримав банк за новою процентною ставкою;

СПС – стара процентна ставка;

ССПС – усі кошти отримані банком за старою процентною ставкою;

Норма граничних витрат дорівнює:

НГВ = ∆СВ/ДОК,                                                                          (3.7)

де:

НГВ – норма граничних витрат;

ДОК – додатково отримані кошти;

Для виявлення найбільш прийнятної для банку процентної ставки за депозитами проводиться порівняння норм граничних витрат та норм граничних доходів. Оптимальним є та процентна ставка, коли норма граничних витрат дорівнює нормі граничних доходів.

Для впровадження ТОВ “Укрпромбанк” методу процентних ставок на депозити за граничними витратами на практиці, треба розглянути наступний приклад.

Припустимо, що ТОВ “Укрпромбанк” планує видати кредит підприємствам сільськогосподарського комплексу України з отриманням 30 %-го доходу. Ці доходи банка й будуть граничними доходами, тобто додаткові доходи які банк буде отримувати надаючи кредити за рахунок залучення нових вкладів.

Керівницьтво банку планує залучити строкові кошти населення для проведення операцій з кредитування. При цьому з ставкою 18% ТОВ “Укрпромбанк” може отримати 18 міл.грн. З ставкою 19% банк очікує отримати кредитних ресурсів на 22 млн.грн., з 20% ставкою за депозити банк отримає 27 млн. грн., з ціною 21% - отримає 31 млн.грн., 22% - 37 млн.грн, 23% - 42 млн.грн., а з процентною ставкаю за депозитами 24% планує отримати 45 млн.грн.

У відповідності до методу визначення процентних ставок на депозити за граничними витратами розрахуємо норму граничних витрат отриманих банком додаткових ресурсів за допомогою формул 3.6 та 3.7. Результати розрахунків представлені в табл. 3.5

Так, якщо банк збільшить процентну ставку за депозитами на нові вклади з 18% до 19% то норма граничних витрат буде дорівнюватися:

∆СВ = (0,19 * 22 млн.грн.) – (0,18 * 18 млн.грн.) = 0,94 млн.грн.

НГВ = 0,94/( 22 млн. грн. – 18 млн.грн. ) = 0,23 або 23%

Так само розрахуємо норму граничних витрат й для інших процентних ставок за депозитами.

Аналізуючи данні таблиці 3.5 треба відмітити, що за методом встановлення процентних ставок на депозити за граничними витратами, зростання процентних ставок за депозитами до 22% спостерігається перевищення граничних доходів над граничними витратами й зростання прибутку банка.

Сукупний прибуток банку досягає своєї верхньої межі у випадку коли норма граничних витрат дорівнює очикуваним граничним доходам, саме 2,8 млн.грн.([35 млн.грн.* 0,3] – [35 млн.грн.* 0,22] ). Але подальше збільшення процентної ставки за депозитами до 23% призводить до перевищення норми граничних витрат банку над очикуваним розміром граничних доходів й зменшує прибуток банку – 2,6 млн.грн. Розмір сукупного прибутку банка від операцій з кредитування, у відповідності до вартості кредитних ресурсів залучених банком, можна прослідкувати за рис.3.2.

Таблиця 3.5

Норма граничних витрат банку за різними процентними ставками на депозити

 Таким чином для того, щоб збільшити прибуток банку від кредитних операцій менеджери ТОВ “Укрпромбанк” повинні встановити процентную ставку за депозитами на рівні 22% (ця ставки за вкладами є найбільш оптимальною для банка).

Ціноутворення за методом граничних витрат дає менеджерам банку цінну інформацію стосовно не тільки процентних ставок на вклади, але й про те, до якого моменту банк взмозі розширяти свою базу депозитів, перш ніж додаткові витрати зростання депозитів призведуть до зниження додаткових доходів й сукупного прибутку. Якщо прибуток починає зменшуватися, банк повинен або шукати нові джерела ресурсів (з більш низькими граничними витратами), або проводити більш прибуткові активні операції, або комбінувати перше й друге.

Рис. 3.2 Розмір сукупного прибутку банка від операцій з кредитування, у відповідності до вартості кредитних ресурсів залучених банком

Висновки

Комерційні банки – це специфічні грошово-кредитні установи, які з’явилися в Україні в 1991-1992 р. головним компонентом їхньої діяльності є грошові кошти, а головною метою діяльності – отримання прибутку. Для досягнення цієї мети комерційні банки повинні вміти оптимізувати обсяги і структуру своїх грошових ресурсів, а основним джерелом банківських ресурсів є залучені й запозичені кошти.

У фінансових банківських рішеннях слід враховувати, що залежно від характеру рахунка, на якому зберігаються кошти клієнтів, можлива диференціація зазначених нижче стимулів (на прикладі найістотніших груп рахунків):

-         кількість і якість банківських послуг;

-         ціна послуг у цьому банку та в інших фінансово-кредитних установах;

-         швидкість проведення операцій;

-         чи клієнт користувався послугами цього банку раніше?

Сучасна банківська практика в Україні свідчить, що можлива мотивація клієнтів банку не вичерпується наведеною вище системою і є можливості вдосконалення структури залучених коштів.

Виходячи з зазначеного, можна вважати, що у фінансовій стратегії комерційного банку, спрямованій на мотивацію суб’єктів ринку і збереження коштів у банку, слід застосовувати комплексний підхід. Тобто банк має створювати конкуренто здатні умови залучення коштів не лише для клієнта, а й забезпечити максимально можливий перелік послуг для тих суб’єктів ринку, з якими клієнт здійснює операції в процесі своєї діяльності. Акумуляція коштів кредиторів на строкових рахунках, яка зменшує частку грошових ресурсів, сконцентрованих на рахунках “до запитання” сприяє поліпшенню показників ліквідності та через них – фінансової стійкості банку.

Підсумовуючи сказане можна виділити важливе завдання комерційного банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на грошово-кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і розміщення ресурсів, визначення сфери найдохідніших вкладень коштів у кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм. При оцінці банківських операцій доцільно застосувати комплексний підхід, що враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку.

Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування. Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну від депозитів юридичних осіб.

Банківська система власних грошей не має. Їх специфіка у тому, що вона перетворює капітал економіки, юридичних осіб у банківські ресурси, тобто гроші роблять тільки із грошей. Якщо необхідних грошей немає, то ті, що з’являються з нічого, - порожнє, руйнівні гроші – може продукувати лише НБУ, але багатішим від того український народ не стане. Багатство його залежить від успішної роботи економіки.

Отже, підбиваючи підсумки, доцільно зазначити, що першочергова орієнтація комерційних банків на сучасному етапі полягає у формуванні фінансових ресурсів для довгострокових інвестицій в економіку шляхом народжування грошової частини власного капіталу та залучення довгострокових депозитів від населення і суб’єктів господарювання.

Ось чому створення сприятливого середовища, в якому КБ мали б змогу, з одного боку, мобілізувати банківські ресурси, а, з другого, здійснювати інвестиції, має стати головною метою банківської політики.

На сьогодні можна спостерігати досить жорстку конкуренцію серед комерційних банків України на ринку депозитів фізичних осіб, тому основним завданням банків в цій конкурентній боротьбі є впровадження ефективного механізму управління депозитами населення.

Аналізуючи зобов’язання ТОВ “Укрпромбанк” треба відмітити, що депозити фізичних осіб банку є одним з основних джерел формування ресурсного потенціалу банка. Тому менеджери банку приділяють значну увагу до процесу управління вкладами фізичних осіб.

Процес менеджменту депозитів фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк” складається з трьох основних етапів й виконує основні завдання менеджменту вкладів в комерційному банку, а саме: використовувати джерела коштів які зменшують витрати залучення ресурсів банку, обирати оптимальні пропорції між розміром залучених коштів і капіталом, та підтримка збільшення стабільної депозитної бази.

Аналізуючи механізм менеджменту в ТОВ “Укрпромбанк” треба відмітити, що в процесі формування управлінського рішення, стосовно залучення коштів населення, не приділяється достатньої уваги до аналізу клієнтської бази депозитів фізичних осіб. Наслідком цього є розвиток та впровадження нових депозитних продуктів лише на певному секторі ринку депозитів населення.

Не досить оптимальний має вигляд й механізм встановлення ціни на депозити населення (не приділяється достатньої уваги до встановлення процентних ставок за вкладами населення з урахуванням витрат банку на залучення ресурсів та доходу банка від розміщення цих ресурсів).

Для вдосконалення управління депозитами фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк” були запропоновані такі заходи як:

1) Для покращення аналізу клієнтської бази банку – оптимізаційна методика аналізу клієнтської бази, за допомогою якої менеджери можуть дізнатися про потреби певних груп вкладників в певних банківських продуктах, покращити структуру клієнтської бази банку.

2) Для вдосконалення процесу ціноутворення депозитів населення було обґрунтовано використання методу процентних ставок на депозити за граничними витратами. Ця методика ціноутворення може допомогти менеджерам ТОВ “Укрпромбанк” отримувати інформацію стосовно того, до якого моменту банк в змозі розширяти депозитну базу, перш ніж додаткові витрати зростання депозитів призведуть до зниження додаткових доходів й сукупного прибутку.

На наш погляд, використання даних пропозицій нададуть можливість покращити рівень менеджменту депозитів фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк” й сформувати більш стабільну та ефективну ресурсну базу.

Список використаних джерел

1.                 Агеев М. Управление депозитами комерческих банков//Бизнес информ – 2003 № 3-4.

2.                 Балабанов И.Т. Основи финансового менеджмента-М.: Финансы и статистика, 1994.

3.                 Банківська статистика / А.В. Головач, В.Б. Захожай, Н.А. Головач Ю.О. Веретельникова. — К.: КДТЕУ, 1998.

4.                 Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / Уклад. А.В. Головач В.Б. Захожай, Н.А. Головач. — К.: МАУП, 1999.

5.                 Банківські операції/ Під ред. Мороза. –К.:КНЕУ, 2000.

6.                 Банковское дело: Справоч. пособие / Под ред. Ю. Бабичевой. — М.: Экономика, 1993.

7.                 Банковское дело: стратегическое руководство.-М.: АО “Консалт-банкир”, 1998.

8.                 Банковское дело: Учебник / Под ред. проф. В.И. Колесникова, Л. П. Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995.

9.                 Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка-М.: ЛОГОС, 1998.

10.            Валравен К.Д. Управление рисками коммерческого банка. – Мировой банк реконструкции и развития., 1993.

11.            Васюренко О.В. Банківський менеджмент – К.: 2001.

12.            Васюренко О.В. Управління залученням ресурсів у комерційних банках// Фінанси України – 2000 №11.

13.            Вступ до банківської справи / Під ред. Савлука. – К.: Лібра,1998.

14.            Головач А.В. Статистика банківської діяльності – К.: МАУП, 1999.

15.            Дзюблюк О. Формування процентної політики банків// Економіка України – 2000, №12

16.            Дмитренко М.Г. Управління фінансами комерційного банку – Черкаси: БРАМА-ІСУЕП, 2000.

17.            Довгань Ж.Н. Оптимізація ресурсної бази комерційних банків//Фінанси України – 2001, №6.

18.            Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 – ІІІ.

19.            Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 679 – XIV.

20.            Заруба О.Д. Банківський менеджмент і аудит. — К.: Лібра, 1996.

21.            Заруцька О.П. Особливості управління процентними банківськими операціями // Вісник Національного банку України. – 2003. – № 2. – С. 16-19.

22.            Заруцька О.П., Коваленко В.В. Тенденції ціноутворення банківського процентного продукту // Вісник Національного банку України. – 2002. – № 8. – С. 36-38.

23.            Захожай В.Б. Банківська статистика: завдання для самостійної роботи, ситуації для практичних та індивідуальних занять. — К.: КДТЕУ, 1996.

24.            Иванов В.В. Анализ надежности банка – М.: 1996.

25.            Івасів Б.С. Гроші та кредит: підручник / НБУ - Тернопіль: “Карт-бланш”, 2000 р.-510с.

26.            Інструкція з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 20.08.99 №418.

27.            Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 №527.

28.            Казимагомедов А.А. Банковское обслуживание населения: зарубежный опыт – М.: Финансы и Статистика, 1999.

29.            Кириченко О. Банківський менеджмент – К.: 1999.

30.            Корнієнко Т. Стратегічне управління активами та пасивами комерційного банку в умовах перехідної економіки//Вісник НБУ – 2004, №10.

31.            Котовська Р.Р. Банківські операції./Підручник. Львівський банківський коледж, 1998 – 85 с.

32.            Котовська Р.Р., Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів.:”Центр Європи”, 1997.-312с.

33.            Кочетков В., Омельченко А. Основы экономического анализа банковской деятельности. - К.: УФИМБ, 1998. - 168 с.

34.            Кредитна система України та банківські технології: Навч.посіб.: У 3 кн./ За заг. ред. д.е.н., проф. Сала І.В. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 578 с.

35.            Кумок С.И. Анализ деятельности коммерческого банка – М.: АОЗТ «Вече», 1994.

36.            Курочкин А.В. Основы управления ресурсами комерческих банков в современных условиях//Финансы и кредит – 2004, №5.

37.            Лабанова А. Проблеми формування ресурсної бази комерційних банків України//Економіка.Фінанси.Право. – 2001, №12.

38.            Лаврушин О.И. Банковские операции.- М.: ИНФРА-М,1996.-208с.

39.            Лаврушина О.И. Анализ экономической деятельности клиентов банка – М .: ИНФРА, 1996.

40.            Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника вычисления – М.: ЮНИТИ, 1998.

41.            М.: Финансы и статистика, 1996.

42.            Мельникова І.М. Модель управління якістю депозитних послуг комерційного банку//Банківська система України: теорія і практика встановлення: Збірник наукових праць – Суми, 1999.

43.            Нетребчук Л.О. Проблеми залучення коштів комерційними банками//Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України Т.4 – Суми, 2000.

44.            Нєізвестная О.В. Операції комерційних банків по залученню коштів: сучасні технології та світові тенденції розвитку//Фондовий ринок – 2003. №32.

45.            Олійник Д. Ресурсна база українських банків як джерело ліквідності// Банківська справа №1, 2003.

46.            Основні орієнтири діяльності ТОВ ”Укрпромбанк” на 2005 рік.

47.            Паливода К. Інвестиційний фонд чи традиційний депозит і кредит: порівняльний аналіз іпотечних інструментів // Банківська справа. - 2003. - №1. - с.3-6.

48.            Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка –

49.            Положення про механізми рефінансування банків України, затверджене постановою Правління НБУ №82 від 28.02.2003р.// Нормативні акти НБУ.- 2003. - №4. - с.8-19.

50.            Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів та витрат банків. Постанова Правління НБУ №316 від 35.09.1997р.

51.            Правила здіснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених постановою Правління НБУ від 07.07.97р. за №216.

52.            Практика банковского дела. Стратегическое управление банковской деятельностью. — М.: Приор, 1995.

53.            Практическое пособие по банковской деятельности. Ч. 1. — М.: Информ. издат. и юрид. Центр "Зкономика и финансьі", 1995.

54.            Праслова С. Фінансові ресурси комерційного банку та шляхи оптимізації управління ними в умовах дестабілізації економіки//Регіональні перспективи – 2001, №1.

55.            Примостка Л. Управління активами та пасивами комерційного банку// Вісник НБУ – 2004, №2.

56.            Примостка Л.О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків. – К.:КНЕУ, 1998.

57.            Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку.- К.:КНЕУ,1999.

58.            Рассказов Е.А. Управление свободными ресурсами банка – М.: Финансы и статистика, 1996.

59.            Роуз С. Банковский менеджмент: Пер. с англ. — М.: Дело ЛТД, 1995.

60.            С.Фабер, Г.Карчева. Фінансовий стан та основні проблеми в діяльності банків у 2004 році. Вісник НБУ, №3/2005, (стр. 9).

61.            Садвакасов К.К. Коммерческий банк: Управление. Анализ деятельности. Планирование и контроль – М.: «Ось-98»

62.            Тимофеева З. Аналитичекая работа в КБ // Деньги и Кредит. - 2002. - №2. - с.46-53.

63.            Уткин Э.А. Банковский маркетинг – М.: ИНФРА-М,1995.

64.            Фінансово-банківська статистика. Практикум: Навч.посібник / П.Г.Вашків та інш.; За ред. Є.І.Ткача. – К.: Либідь, 2002. – 324с.

65.            Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА-М, 1995.

66.            Экономический анализ деятельности банка: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 1996.

ДОДАТКИ

Додаток А

БАЛАНС

за станом на 31 грудня 2004 року (на кінець дня) (тис. грн.)

Додаток Б

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ за станом на 31 грудня 2004 року (на кінець дня) (тис. грн.)

Додаток В

ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ за станом на 31 грудня 2004 року на кінець дня (прямий метод) (тис. грн.)

Подовження ДодатокУ В

Додаток Д

Поточний (депозитний) рахунок №____________________________

Дата відкриття___________________

Картка із зразком підпису власника рахунку

Назва установи ТОВ „Укрпромбанк”_________________________________

_______________________________________________________________ (призвище, ім'я та по батькові власника рахунку)

Повідомляю зразок мого підпису, який є обов'язковим при здійсненні банком операцій за моїм рахунком.

(зразок підпису власника рахунку)

Підпис власника рахунка вчинено

в моїй присутності:

_____________________

"___" _________20__р.

(підпис власника рахунка)________________

(відповідальний працівник банку)__________________________

"____" _____________20__р.

Страницы: 1, 2, 3, 4