Однією з найважливіших категорій ринкової економіки, що відображає реальні зв’язки і відносини економічного життя суспільства, є кредит. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва і являє собою економічні відносини з приводу зворотного руху позиченої вартості. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу у позичковий і виражає стосунки між кредитором і позичальником. За його допомогою вільні кошти підприємств, приватного сектора і держави акумулюються, перетворюючись у позичковий капітал, котрий передається за плату в тимчасове користування.

Кредит в ринковій економіці необхідний як еластичний механізм переливання капіталу з одних галузей в інші та згладжування норми прибутку. У той же час кредит є необхідним для підтримки неперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації товарів, що є особливо важливим в умовах становлення в Україні ринкових відносин.

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Банківський кредит – необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на макрорівні, правильно та ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Комерційні банки у країнах з розвиненою економікою, особливо англійські, практикують кредитування у формі овердрафту. Але в останні роки ця тенденція помічається і в українських банках. Для деяких вітчизняних банків цей метод кредитування не є новим і досить широко використовується у банківській практиці.

Тема курсової роботи «Овердрафт як один із видів короткострокового кредитування та його облік» відноситься до однієї з актуальних в економічній теорії та банківській практиці кредитування.

Актуальність, науково-теоретичні і практична цінність даної проблеми, її недостатнє вивчення і обґрунтування, необхідність розробки напрямків подальшого ефективного розвитку методів і умов банківського короткострокового кредитування господарських суб’єктів і обумовили вибір теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є вивчення проблем пов’язаних з порядком здійснення, укладання та обліку короткострокового кредитування за овердрафтом, виробленням практичних та методологічних рекомендацій щодо вдосконалення роботи банків в цьому напрямку.

Для досягнення мети в роботі ставляться наступні завдання:

1) розкрити механізм здійснення короткострокового кредитування за овердрафтом;

2) проаналізувати порядок оформлення та обліку видачі та погашення овердрафту;

3) проаналізувати діючу практику кредитування за овердрафтом в АКІБ «УкрСиббанк».

Мета і завдання обумовили зміст і структуру курсової роботи. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури та додатків. В додатках містяться практичні матеріали, які використані в процесі роботи.

В першому розділі теоретичної частини курсової роботи викладені теоретичні аспекти та наведена нормативно-правова основа надання короткострокового кредитування за овердрафтом.

В другому розділі вивчаються основні аспекти обліку операцій при наданні та погашенні овердрафту.

Третій, практичний розділ, висвітлює аналіз діючої практики короткострокових кредитних відносин за овердрафтом у Львівській філії АКІБ «УкрСиббанк».

Інформаційною базою проведеного дослідження є нормативно-правова база, матеріали періодичної літератури з питань банківської справи, державної та відомчої статистики, дані звітності, досвід роботи банку, дані спеціальних економічних досліджень та наукова література.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ОВЕРДРАФТУ ЯК ВИДУ КОРОТКОСТРОКОВОГО КРЕДИТУ

1.1 Принципи та умови надання кредиту овердрафт

Акціонерно-комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом України «Про банки і банківську діяльність», нормативними документами Національного Банку України (НБУ) та іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти.

Банківський кредит надається для забезпечення, розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності. Надання кредитів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів за умови обов’язкового дотримання економічних нормативів діяльності. Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника індивідуально, при цьому ступінь ризику заходу, який кредитується, повинен бути мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна, нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в кредитних коштах.

Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування. Принципи кредитування – це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитових операцій. Отже, банківське кредитування здійснюється на умовах платності, терміновості, гарантованості поверненням, цільового і ефективного використання позичок на основі кредитної угоди [15, c. 13].

Дотримання принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення про можливість та обґрунтованість надання позик, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.

Принцип строковості – уявляє собою необхідну форму досягнення повернення кредиту. Принцип означає, що позичка повинна бути повернена в строго визначений строк, який обумовлений в кредитній угоді.

Потрібно зазначити, що кредити за строками поділяються на :

- короткострокові – термін видачі до 1 року;

- довгострокові – більше одного року.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не більше 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.

З переходом на ринкові умови господарювання цьому принципу надається особливе значення. Від його дотримання залежить :

- (нормальне) забезпечення суспільного відтворення (виробництва) грошовими засобами, темпи зросту виробництва;

- забезпечення ліквідності комерційного банку, тобто недопущення безповоротних вкладень;

- можливість отримання позичальником в банку нових кредитів.

Строки кредитування встановлюються в залежності від терміну обертання матеріальних цінностей, що кредитуються та окупності витрат, але не вище нормативних.

Можна зробити висновок, що від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернуті позички.

З принципом строковості (терміновості) щільно пов’язані такі принципи кредитування, як диференціювання та забезпеченості.

Диференційність – означає, що кредит повинен надаватися тільки тим суб’єктам, які в змозі його своєчасно повернути. Диференціація здійснюється на основі аналізу та балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і в перспективі. Це дає змогу підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту і пов’язаних з цим для банків збитків.

Своєчасність повернення кредиту знаходиться в щільній залежності не тільки від кредитоспроможності позичальників, але і від забезпечення кредиту.

Принцип забезпеченості має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові), однак вони мають обмежене застосування, оскільки пов’язані з великим ризиком для банку та надається під високий відсоток.

Лімітування – це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позикам конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою заздалегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати від банку. Акціонерні комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів як овердрафт.

Відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України» овердрафт – це особлива форма короткострокового кредиту, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебатування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо [6].

У науковій літературі поняття «овердрафт» отримало досить багатогранне визначення.

Здійснюючи овердрафтне кредитування, банк проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. Таким чином, клієнту фактично надається кредит в межах певного ліміту.

Фактично овердрафт є короткостроковим й у більшості випадків незабезпеченим кредитом.

На думку фахівців контокорентна угода демонструє такі відносини між банком та клієнтом, які виходять за межі суто офіційних. Категорія «довіра», яку неможливо виміряти лише правовим інструментарієм, у цьому разі є визначальним аргументом. А тому овердрафт (контокорент), зрозуміло, не може застосовуватися для фінансування інвестицій [12, c. 130].

Зважаючи на наявні ризики, вартість овердрафта зазвичай є вищою за вартість звичайного кредиту.

Спеціалісти із порівняльного права по-різному оцінюють відмінність між овердрафтом і кредитом. Одні вважають, що «в сучасній банківській практиці реальна відмінність між овердрафтом і кредитом розмивається» [9,c.127]. А.Ковальчук не погоджується із такою думкою, він зазначає, що овердрафт як різновид кредитної угоди і власне кредит отримують відносно різне фінансове забезпечення, а отже, і правове регулювання [12, с.131].

Можливість існування операцій овердрафту в Україні законодавчо передбачена Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» (1997 р.), де зазначено, що юридичні та фізичні особи мають право «... здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлено Національним Банком України» [4]. Це рішення підтверджене також іншим Законом ст. 22.9 [3]: «Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунках платежів, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту», а також «Банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків інших банків своїх клієнтів у межах залишку грошей на цих рахунках, крім випадків надання обслуговуючим банком кредиту банку клієнту» [3].

Цим же Законом визначено, що платником є особа, з рахунку якої ініціюється переказ грошей або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою грошей. Під переказом грошей слід розуміти рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у грошовій формі [3].

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банк та банківську діяльність» [1] відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтами та банком. Принципово необхідно, щоб існувала відповідна угода між банком та клієнтами з приводу надання останньому (клієнту) послуг користування овердрафтом. Положення НБУ «Про кредитування» [8] передбачало, що банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредитування за овердрафтом надає переваги як клієнтам, так і банкам. Для клієнта він стає корисним у міру виникнення потреби в обігових коштах. Банк отримує додаткове високодохідне джерело розміщення коштів. Але кредитування за овердрафтом висуває й особливі вимоги до банку щодо формування ресурсів.

Перед банком стоїть завдання щодо визначення необхідного рівня пасивних ресурсів, що банк повинен акумулювати з метою забезпечення використання клієнтами встановлених лімітів овердрафтного кредитування. Недостатній обсяг ресурсів призведе до неможливості виконувати свої зобов'язання перед клієнтами та поставить під загрозу ліквідність банку, завеликий обсяг ресурсів призводить до невиправданих процентних витрат банку по залученим коштам.

Банк повинен чітко уявляти, в яких обсягах необхідно підтримувати рівень ресурсів для кредитування за овердрафтною системою, в якій ситуації вони можуть бути перекриті поточними рахунками, а коли необхідно використати довгострокові пасиви.

1.2 Порядок здійснення короткострокового кредитування за овердрафтом

Зважаючи на те, що овердрафт - це специфічний вид кредиту, до нього застосовуються положення Цивільного Кодексу України (ЦКУ). Відповідно до вимог ст. 1054, глави 71 ЦКУ за кредитним договором банк бере на себе зобов’язання надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити відсотки за користування ним. Кредитний договір, у тому числі договір овердрафту (далі - договір), має бути складений тільки в письмовій формі. Розглянемо, як зазначені положення ЦКУ стосуються договору овердрафту. Для цього скористаємося нормами Постанови НБУ № 388 і положеннями Роз’яснення НБУ № 12-111.

Банк, за умовами договору, щоразу після одержання від підприємства платіжного доручення із зазначеною в ньому конкретною сумою, самостійно визначає, чи потрібний кредит такому підприємству. Наприклад, якщо залишок на поточному рахунку підприємства менше суми, зазначеної в платіжному дорученні, банк це фіксує і самостійно перераховує одержувачу суму, зазначену в платіжному дорученні. При цьому поточний рахунок підприємства в банку буде мати негативний залишок (дебет поточного рахунку банківської виписки), тому що сума грошових коштів, що враховується на ньому, зменшується на суму коштів зазначеного банку (суму платіжного доручення), перерахованих останнім одержувачу.

Наданий підприємству короткостроковий кредит у вигляді овердрафту погашається не ним самостійно, а банком в міру надходження коштів на поточний рахунок у банку зазначеного підприємства (зменшується залишок по дебету поточного рахунку підприємства банківської виписки). Це здійснюється доти, поки заборгованість підприємства по короткостроковому кредиту перед банком не загаситься повністю. Інакше кажучи, підприємству, що одержало від відправника кошти на свій рахунок у банку, не потрібно самостійно повертати кредит банку (наприклад, виписувати платіжні доручення, ін.). Останній сам утримає із зазначених коштів належні йому суми. Такими сумами можуть бути не тільки суми кредиту, але й суми відсотків за користування ним. Відповідно до Роз’яснень НБУ № 12-111 відсотки нараховуються банком відповідно до умов договору та затвердженими ним положеннями про облікову політику, але не менше одного разу на місяць на суму дебетового залишку (зазначену у виписці) по поточному рахунку підприємства в банку - процентна ставка, застосовувана для цілей нарахування відсотків по кредиту, а також порядок нарахування суми відсотків, затверджується банком і вказується в договорі короткострокового кредитування за овердрафтом. Договором може бути передбачено, що порядок погашення основної суми кредиту по овердрафту та/або нарахованої суми відсотків за користування ним здійснюється у встановлений банком строк (наприкінці тижня, місяця і т.д.), а не в міру надходження коштів на поточний рахунок підприємства в банку. В такому випадку підприємство, якому раніше був виданий кредит у вигляді овердрафту, зобов’язане поповнити свій поточний рахунок у банку у встановлені останнім строки для того, щоб зазначений банк зміг утримати належні йому за договором суми (кредит, відсотки). Договором також може бути передбачена ситуація, за якої банк, що видав кредит у вигляді овердрафту, має право утримувати належні йому суми не з рахунку підприємства, на якому здійснюється облік сум за овердрафтом, а з інших поточних рахунків такого підприємства в зазначеному банку. Це можливо, якщо підприємство не погашає (або «забуло» погасити) кредит і/або відсотки вчасно. Кредитом у вигляді овердрафту підприємство, можливо, і не скористається (навіть за умови укладання відповідного договору). Це має місце, якщо на поточному рахунку підприємства весь час буде досить коштів для розрахунків з їхніми одержувачами. При цьому банк здійснює перерахування коштів одержувачам у звичайному порядку з розрахункового рахунку підприємства. Незалежно від того, чи скористається підприємство кредитом, чи ні, при укладанні договору воно сплачує банку певну суму за відкриття овердрафту (одноразова сплата), а також: суми, що сплачують за пролонгацію терміну дії умов договору; суми, що сплачують у вигляді штрафів і/або пені за несвоєчасне погашення (або за непогашення) зобов’язань за овердрафтом (відсотків, основної суми кредиту). Зазначимо, що банк має право перераховувати суми (зазначені в платіжних дорученнях підприємства) їхнім одержувачам доти, поки не буде перевищена сума ліміту за овердрафтом, зазначена в договорі. Варто сказати і про те, що в деяких договорах може вказуватися сума поточного рахунку підприємства, з якої банк не має права утримувати належні йому за овердрафтом кошти (кредит, відсотки). Це робиться для того, щоб підприємство не залежало повністю від кредиту банку і могло здійснювати певні поточні платежі (наприклад, сплату, податків, зборів) за рахунок власних коштів. Крім того, якщо сума, зазначена в платіжному дорученні, буде перевищувати суму ліміту за овердрафтом, підприємство може дати доручення банку здійснити такий платіж (частково - за рахунок коштів банку в межах ліміту овердрафту, а частково - за рахунок коштів підприємства).

Клієнтам також можуть бути запропоновані наступні види овердрафту:

- стандартний овердрафт;

- овердрафт під інкасацію – надається клієнтам, які задовольняють вимоги банку і не менше 75% оборотів по кредиту розрахункового рахунку якого становить грошова виручка, яка інкасується (в тому числі, яку здав на розрахунковий рахунок сам клієнт);

- овердрафт авансом – надається клієнтам, які задовольняють вимоги банку, з метою залучення (повернення) його на розрахунково-касове обслуговування;

- технічний овердрафт – надається клієнту, без врахування його фінансового стану, під оформлені на рахунок позичальника платежі (купівля/продаж валюти на біржі, до повернення строкового депозиту чи інші гарантовані надходження на рахунок клієнта).

Вимоги різних банків до клієнта, при розгляді можливості надання овердрафту можуть відрізнятися. Умови можуть бути наступними:

- клієнт повинен мати досвід роботи по основному виду діяльності не менше одного року;

- клієнт повинен користуватися послугами банку по розрахунково-касовому обслуговуванню протягом останніх 6 місяців та мати ненульові обороти по розрахунковому рахунку (крім авансового овердрафту);

- мінімальна кількість поступлень грошових засобів на розрахунковий рахунок в банку повинна бути не менша 3 разів на тиждень або 12 поступлень в місяць (крім авансового овердрафту).

Для отримання овердрафту юридичним особам необхідно надати в банк стандартний пакет документів на розгляд кредитної заявки на кредитування. А також:

- довідки з банків, в яких клієнт має відкриті рахунки, про кредитні обороти за останні декілька місяців (не менше 6 місяців);

- довідки з банків, в яких клієнт має відкриті рахунки, про наявність/відсутність заборгованості по кредитах і картотеці № 2.

Для отримання технічного овердрафту юридичним особам необхідно надати:

- заявку на отримання технічного овердрафту, з описом здійснюваної клієнтом операції, в результаті якої очікується поступлення грошових засобів на розрахунковий рахунок (з вказаною датою поступлення);

- копію договору, платіжних доручень, інших документів, які свідчать про вказану в заявці операцію.

Ліміт овердрафту для кожної юридичної особи розраховується індивідуально за методикою розрахунку овердрафту. Для кожного виду овердрафту – своя методика розрахунку ліміту.

РОЗДІЛ 2. ОФОРМЛЕННЯ ТА ОБЛІК ОВЕРДРАФТУ

2.1 Загальні принципи бухгалтерського обліку кредитних операцій

Облік банку можна визначити як систему реєстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, і з подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів.

Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що надає фінансову інформацію про банк як суб’єкт господарської діяльності.

Бухгалтерський облік є процесом визначення, вимірювання та передавання інформації економічного характеру.

Бухгалтерські дані відіграють істотну роль, коли йдеться про функціонування в конкурентному середовищі за умов обмежених ресурсів.

Система обліку являє собою сукупність процедур, що мають на меті фіксувати всі операції банку, а саме:

- визначати зміст здійснених операцій і записувати їх;

- описувати операції в часовому вираженні;

- підбивати підсумки виконаних операцій згідно з принципами міжнародних стандартів обліку;

- належним чином подавати операції з відповідними деталями.

На сучасному етапі розвитку банківської системи України ставиться питання про створення системи внутрішнього контролю банку, яка б охоплювала політику та процедури кожної банківської установи, сприяючи успішному виконанню її завдань.

Бухгалтерський облік є важливим елементом структури внутрішнього контролю. Зокрема, на управлінські рішення істотно впливає бухгалтерська інформація щодо готівки, стану розрахунків, цінних паперів, якими володіє банк, депозитних операцій, валютних коштів, кредитних ресурсів та його кредитного портфеля.

Бухгалтерська інформація базується на документах, які дають змогу простежити рух активів від моменту отримання дозволу на них та придбання до списання чи реалізації. Те саме стосується й пасивів — ідеться про часовий період від виникнення зобов’язань до їх погашення. Адже банк не може успішно функціонувати в конкурентному середовищі без відповідної системи щоденного обліку всіх своїх операцій і зобов’язань. Лише за такої умови керівництво цієї установи постійно відстежує всі аспекти її діяльності, а отже, і ризики, яким вона піддається.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» функцію розробки єдиних правил бухгалтерського обліку покладено на НБУ (стаття 16).

Саме НБУ став ініціатором поступового переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Вочевидь, співпраця банків України з міжнародними організаціями, кредитними установами на валютному, фондовому, інвестиційному ринках світу потребує додержання певних загальноприйнятих підходів щодо складання фінансової звітності. У противному разі користуватися фінансовою інформацією українських банків вкрай важко. Так, українські правила обліку спричиняли пряме спотворення балансу. Наприклад, балансова вартість кредитів коригувалася лише в тому разі, коли надходив термін їх повернення. Отже, серед українських банків виробилася звичка просто продовжувати термін дії кредитної угоди, навіть якщо кредит визначався як безнадійний.

Бухгалтерський облік кредитних операцій ґрунтується на принципах, загальноприйнятих у міжнародній практиці, зокрема:

- безперервності діяльності установи банку;

- стабільності правил бухгалтерського обліку;

- обережності;

- поділу звітних періодів (нарахування доходів та видатків);

- дати операції;

- переваги змісту над формою;

- оцінки активів та пасивів;

- окремого відображення активів і пасивів.

Кредити поділяються на овердрафт; факторинг; урахування векселів; строкові; субординовані.

До кредитних операцій, враховуючи принцип МСБО «перевага змісту над формою», належать також:

- операції фінансового лізингу;

- розміщення міжбанківських депозитів;

- операції купівлі активів за умови зворотного продажу (операції репо).

Фінансовий облік надання або отримання кредитів, визнання доходів (витрат) за кредитними операціями здійснюється за рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України (постанова Правління НБУ від 21.11.97 за № 388).

Чітко простежуються такі принципи бухгалтерського обліку кредитів за Планом рахунків.

При обліковуванні кредиту за рахунком Плану рахунків насамперед беруть до уваги цільове спрямування кредиту, що має перевагу над його формою.

Додержання загальних принципів бухгалтерського обліку кредитних операцій можливе при виконанні обов’язкового правила: пролонгована заборгованість, прострочена заборгованість, а також нараховані доходи та прострочені нараховані доходи мають обліковуватись за відповідними рахунками тієї групи Плану рахунків, в якій обліковується номінал кредиту (сума основного боргу за кредитною угодою); сумнівна заборгованість обліковується за окремими групами рахунків, але в розрізі балансових рахунків, що визначають конкретну групу кредитів, щодо яких заборгованість визнається сумнівною.

2.2 Основні правила обліку видачі та погашення кредиту овердрафт банком

При виконанні такої операції як овердрафт за рахунком клієнта (контрагента) в банку утворюється дебетове сальдо. Іншими словами, овердрафт являє собою кредитну лінію (можливість негайного отримання кредиту), погоджену банком, якою контрагент може скористатися з допомогою свого поточного рахунку. Здебільшого поточний рахунок клієнта, як і кореспондентський рахунок банку, має кредитовий залишок. Перевищення цього залишку при проведенні розрахункових операцій як банком, так і контрагентом можливе при підписанні відповідної угоди в разі відкриття кореспондентського рахунку банку або поточного рахунку клієнту. Так документально оформлюється можлива ситуація, що має назву основний (твердий) овердрафт, оскільки ядром (основою) його є постійна сума перевищення залишку за рахунком. В угоді зазначається ліміт овердрафту, умови його використання та проценти як плата за такий спосіб кредитування. Сума процентів за овердрафтом обчислюється з огляду на неоплачений денний залишок за рахунком та затверджену ставку процентів, що, як правило, перевищує процентну ставку, застосовувану в банку за кредитними ресурсами. За способом надання овердрафт підлягає сплаті до запитання.

Наприкінці операційного дня за фактом овердрафту, сума дебетового залишку переноситься на відповідні рахунки:

1520 овердрафт за кореспондентськими рахунками інших банків;

1620 овердрафт за кореспондентськими рахунками, які відкриті в інших банках;

2000 рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом;

2200 рахунки за овердрафтом фізичних осіб.

Отже, в банку виконується таке бухгалтерське проведення:

Дебет (Д-т) Рахунки за овердрафтом

Кредит (К-т) Кореспондентський рахунок банку або поточний рахунок контрагента.

Зрозуміло, що наприкінці наступного дня за рахунком (банку — кореспондентського; контрагента — поточного) ситуація може змінитися за результатами проведених розрахункових операцій.

У разі поповнення коштів на рахунку, що спричиниться до кредитового сальдо, відповідна сума спрямовується на погашення овердрафту, що в обліку супроводжується записом:

Д-т Кореспондентський рахунок банку (поточний рахунок контрагента)

К-т Рахунок за овердрафтом.

Сума за рахунками овердрафту, що залишилася непокритою у разі недостатності коштів, переноситься на наступний день.

Якщо ж дебетовий залишок за кореспондентським рахунком (поточним рахунком) збільшиться, то на відповідну суму збільшаться й записи за рахунками овердрафту:

Д-т Рахунки овердрафту;

К-т Кореспондентський рахунок банку (поточний рахунок контрагента).

Проценти за овердрафтом нараховуються щоденно або щомісяця згідно з обліковою політикою, прийнятою банком. Для розрахунку процентів при помісячному їх нарахуванні може застосовуватись метод процентного числа або звичайний метод.

Сплачуються проценти з поточного рахунку контрагента (кореспондентського рахунку банку) у терміни, що передбачені угодою.

Простежимо облік операцій за овердрафтом, скориставшись таким умовним прикладом.

Умови договору короткострокового кредитування за овердрафтом (далі - договір) виконувалися таким чином.

З 11 вересня по 17 вересня за поточним рахунком контрагента обліковувалось дебетове сальдо — 20000 грн., а з 18 вересня по 2 жовтня — 8000 грн. Процентна ставка визначена угодою за овердрафтом — 54 %. Нарахування процентів здійснюється в останній день місяця, а сплата — в перший день наступного місяця.

У розрахунку кількість днів визначається методом «30 / 360».

• 11 вересня при виникненні дебетового сальдо за поточним рахунком контрагента банк проводить запис:

Д-т 2000 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом»	- 20000 грн.
К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»	- 20000 грн.

• 18 вересня в обліку виконується бухгалтерське проведення на зменшення суми овердрафту:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»	- 12000 грн.
К-т 2000 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом»	- 12000грн.

• Застосовуючи метод процентного числа, обчислимо проценти за овердрафтом контрагента за вересень:

Сума овердрафту	Кількість днів дії овердрафту за даною сумою	Сума коштів за овердрафтом за зазначений період
20000	7	140 000
8000	13	104 000
		244 000

Цей метод використовується для розрахунку процентів у разі постійної процентної ставки та змінного номіналу фінансового інструменту (як у наведеному прикладі).

Суть даного методу полягає в тому, що спочатку, множачи номінал на кількість днів, відшукують число до якого потім застосовується процентна ставка. Зрештою, отриманий результат є сумою процентного доходу.

У нашому прикладі нарахована сума процентного доходу дорівнює 366 грн.

Наприкінці місяця банк виконує бухгалтерський запис:

Д-т 2008 «Нараховані доходи за овердрафтом»	- 366 грн.
К-т 6020 «Процентні доходи за рахунками суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом»	- 366 грн.

У разі своєчасної сплати контрагентом процентів за овердрафтом у банку виконується бухгалтерське проведення:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»	- 366 грн.
К-т 2008 «Нараховані доходи за овердрафтом»	- 366 грн.

У разі несвоєчасної сплати процентів за овердрафтом, нарахована сума переноситься на відповідні рахунки простроченої заборгованості за кредитами. З огляду на це у Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків доречно внести рахунок простроченої заборгованості у групу 200 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом».

Погашення овердрафту проходить з поточного рахунку у сумі овердрафту та процентів за ним:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»	- 8366 грн.
К-т 2000 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом»	- 8366 грн.

З огляду на умови прикладу, слід зазначити кілька особливостей договору кредитування у вигляді овердрафту. По-перше, за договором кредитування за овердрафтом, банк має перераховувати одержувачу суму платіжного доручення, а не різницю між сумою платіжного доручення та сумою залишку на поточному рахунку підприємства в банку. По-друге, банк, навіть за наявності в підприємства перед ним заборгованості, після першого платежу має право здійснювати платіж за другим платіжним дорученням, але тільки до досягнення суми ліміту овердрафту. По-третє, банк нараховує відсотки на суму дебетового залишку по поточному рахунку підприємства в банку (від’ємний залишок для підприємства).

РОЗДІЛ 3. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ОБЛІК ОВЕРДРАФТУ НА ПРИКЛАДІ ДОСВІДУ ЛЬВІВСЬКОЇ ФІЛІЇ АКІБ «УкрСиббанк» (Практичний приклад)

3.1 Умови надання, видачі та обслуговування овердрафту у Львівській філії АКІБ «УкрСиббанк»

Надання кредиту овердрафт у АКІБ «УкрСиббанк» здійснюється на основі діючого законодавства України, нормативних актів Національного банку України, а також на основі наступних нормативно-правових і внутрішньобанківських документів:

- Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

- Закону України «Про заставу» № 2654-ХІІ від 02.10.1992р.;

- Закону «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993р.;

- «Положення Національного банку України про кредитування» затвердженого Постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995р.;

- «Правила бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України», затверджені Постановою Правління НБУ № 255 від 18.06.2003р.;

- «Порядок реалізації кредитних процедур в АКІБ «УкрСиббанк» (з додатками).

Відбір клієнтів, які мають право на отримання овердрафту, проводиться за наступними критеріями:

- відсутність претензій до рахунків клієнта на момент надання овердрафту;

- своєчасність повернення і повнота розрахунків за попередніми кредитами.

- овердрафт не надається клієнтам, які мають прострочену заборгованість перед банком за будь-яким видом наданих послуг;

Страницы: 1, 2