Рефераты

Кредитування населення в комерційному банку "Аваль"

Таким чином, нова редакція Закону [3] врегулювала відносини, які скла-даються між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов'язань відповідно до укладеного кредитного договору. Отже, запровадження норм, які регулюють права споживача в разі придбання ним продукції у кредит створює можливість виникнення в діяльності банків певних ризиків під час укладення та виконання договорів про споживчий кредит із фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, що обумовлені нормами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» [11].

1.3 Ризики банківського кредитування населення та засоби їх зменшення


Ризик є невiд'ємною ситуативною характеристикою будь-якої дiяльностi кожного суб'єкта бiзнесу. У розрiзi банкiвських кредитних операцiй можна розглядати кредитний ризик - тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) i вiдсоткiв, якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку вiд кредитної дiяльностi, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського капiталу. З огляду на це кредитний ризик активної дiяльностi комерцiйного банку можна розглядати як ймовiрнiсть появи втрат (втраченої вигоди) iз-за ненадання кредиту потенцiйному позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фiнансовi зобов'язання.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мiрою стосується всiх клiєнтiв банку незалежно вiд того, чи позичальником є юри-дична особа-виробник, фiзична особа, а чи iнший банк.

Кредитний ризик при кредитуванні фізичної особи може бути пов'язаний з [55]:

- простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника;

- нецiльовим використанням кредиту;

- недостатнім ступенем забезпеченості i видами застави;

- смертю позичальника чи його тривалою хворобою, яка веде до непра-цездатності та неплатоспроможності.

Якщо розглянути умови виникнення ризикiв у банкiвському кредитуваннi фізичних осіб, то можна вiдзначити наступнi основні моменти.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовiрною появою збиткiв в результатi:

- нерацiонального вкладення кредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнi проекти, наявностi значної частки даних кредитiв у кредитному портфелi банку;

- недостатнього обгрунтування i достовiрностi прогнозу розвитку ринкової ситуацiї та фiнансової дiяльностi позичальника при наданнi кредиту;

- появи непередбачених обставин, зумовлених полiтичними, економiчними, соцiальними та iншими факторами, що утруднюють повернення кредиту позичальником;

- можливої недоброчесної конкуренцiї з боку iнших банкiв та фiнансово-кредитних iнститутiв тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовiрними втратами, котрi сприймаються як непередбачуване зниження суми повернення або й можливе неповернення позики в силу наступних факторiв:

- несподiваних несприятливих змiн умов банкiвської дiяльностi та дiяльностi суб'єктiв кредитування внаслiдок введення нових нормативно-правових актiв;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi вiдмови у наданнi кредиту позичальникам, здатним своєчасно його повернути;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi оцiнки дiлової, фiнансової та кредитної спроможностi клiєнта, його гарантiй i, як наслiдок, надання кредиту позичальнику, не здатному його повернути;

- недоброчесної оцiнки справжньої мети позичальника, здатного на правопорушення.

По-третє, ризик неповернення позичкового боргу залежить вiд стихiйних лих (пожеж, землетрусiв, повеней тощо), впливу кримiнального середовища, в тому числi правопорушень банкiвського персоналу.

Схематично структура кредитного ризику iз-за зовнiшнiх умов можна зазначити як [60]:

1. Ризик, пов'язаний iз позичальником, гарантом, страховиком:

а) об'єктивний (фiнансових можливостей) - нездатнiсть позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи вiд продажу активiв;

б) суб'єктивний - репутацiя позичальника (гаранта, страховика) в дiловому свiтi, його вiдповiдальнiсть i готовнiсть виконати взятi зобов'язання;

в) юридичний - недолiки в складаннi i оформленнi кредитного договору, гарантiйного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов'язаний iз предметом застави:

а) лiквiдностi - неможливiсть реалiзацiї предмета застави;

б) кон'юнктурний - можливе знецiнення предмета застави за перiод дiї кредитної угоди;

в) загибелi предмета застави;

г) юридичний - недолiки в складаннi i оформленнi договору застави.

3. Системний ризик - змiни в економiчнiй системi, якi можуть здiйснити вплив на фiнансовий стан позичальника (наприклад, змiна податкового законодавства).

4. Форс-мажорний ризик - землетруси, повенi, катастрофи, смерчi, страйки, воєннi дiї тощо.

Труднощi з погашенням наданих банком позик можуть виникати з рiзних причин. Найбiльш поширеними з них є:

1. Помилки та прорахунки самого банку, котрих вiн припустився при розглядi кредитної заявки, а також пiд час розробки та укладання кредитного договору i подальшого контролю його виконання.

2. Зміна доходних фінансових потоків клiєнта, що отримав позику.

3. Фактори, якi знаходяться поза банкiвським контролем та можли-востями впливу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що їх здатен спровокувати банк, називають:

а) необгрунтовано лiберальне ставлення до позичальника при розглядi заявки на отримання кредиту. Тут можуть мати мiсце такi чинники, як:

- надання необгрунтовано великої суми кредиту (кредитiв) одному клiєнту(концентрацiя кредитних ринкiв);

- надання кредитiв позичальникам, котрi пов'язанi системою участi з банкiром або банком(чинник "зв'язаного кредитування").

б) неякiсне проведення оцiнки кредитоспроможностi позичальника внаслiдок недостатнього професiоналiзму банкiвських спецiалiстiв або вiдсутностi чiткої методики проведення оцiнки фiнансового стану позичальника, передбаченої нормативними актами.

в) помилки в оцiнцi забезпечення позики внаслiдок завищення його реальної ринкової вартостi, лiквiдностi тощо.

г) неповне вiдображення у кредитному договорi умов, що забезпечують iнтереси банку у поверненнi кредиту та плати за нього повною мiрою.

д) вiдсутнiсть контролю за позичальником у перiод користування кредитом та погашення позики (проведення обстежень, перевiрок використання кредиту та стану забезпечення позики, контроль поточної фiнансової дiяльностi клiєнта тощо).

е) надмiрне розширення або швидке збiльшення обсягiв кредитних операцiй:

- надання позик в обсягах, що не вiдповiдають капiталу банку;

- поширення кредитної дiяльностi на регiони та сфери, не знайомi банку або для функцiонування в котрих банк недостатньо оснащений;

Рiвень кредитного ризику значно збiльшується, якщо:

- проблемнi позики виникають раптово та наперекiр очiкуванням;

- в галузi кредитування розробляються та втiлюються новi задачi, кредитнi послуги, котрi не вiдповiдають минулому досвiду банку i не мають базового потенцiалу виконання (що є особливо актуальним у наших умовах, де iнститут кредитних послуг комерцiйних банкiв трансформується та розширюється);

- керiвництво банку не в змозi вжити необхiдних та негайних заходiв управлiння кредитним портфелем з метою уникнення проведення надто ризикованої кредитної полiтики, яка може призвести до фiнансових збиткiв (погiршення можливостей отримання необхiдного та/або додаткового прибутку);

- iснуючий порядок дiяльностi банку або недосконалiсть законодавства заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацiй заходiв стосовно зменшення ризиковостi кредитних вкладень банку.

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо яких виявляються труднощi з погашанням основного боргу та сплатою процентiв), що залежать вiд клiєнта – фізичної особи, вважають:

а) неотримання доходiв для покриття заборгованостi фiзичними особами-позичальниками.

б) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.

Фактори появи труднощiв з поверненням кредиту, що лежать поза межами контролю банку, об'єднують:

а) погiршення економiчної кон'юнктури, що враховує макроекономiчнi проблеми: спад, криза виробництва, iнфляцiя, стагфляцiя, криза неплатежiв, котрi утруднюють, а подеколи й унеможливлюють отримання доходів фізичною особою;

б) змiну законодавства країни тощо;

в) форс-мажорнi обставини природного характеру.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості.

Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики(табл.1.5).

Таблиця 1.5 Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику та визначення категорії кредитної операції [13]

Фінансовий стан позичальника (клас)

Обслуговування боргу позичальником (група)

"добре"

"слабке"

"незадовільне"

"А"

"стандартна"

"під контролем"

"субстандартна"

"Б"

"під контролем"

"субстандартна"

"субстандартна"

"В"

"субстандартна"

"субстандартна"

"сумнівна"

"Г"

"сумнівна"

"сумнівна"

"безнадійна"

"Д"

"сумнівна"

"безнадійна"

"безнадійна"


З метою захисту своїх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних ризикiв у процесi активної дiяльностi комерцiйний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими iнструктивними документами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрних ризикiв, методами та заходами щодо їх зниження, котрi вiдображаються у кредитнiй полiтицi банкiв.

Найпростiшим методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв є елементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надiйним та перевiреним позичальникам. Але повнiстю уникнути ризику у кредитнiй справi, виключити ймовiрну появу втрат практично неможливо. Головною метою постає мiнiмiзацiя ризику, банк не повинен iгнорувати ринок кредитних вкладень з вiдносно високим ступенем ризику, рацiонально та виважено оперуючи капiталом у даному секторi активної дiяльностi. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї дiяльностi та бути гiдним конкурентом у системi фiнансових посередникiв.

Лiмiтування кредитiв - це спосiб встановлення сум граничної заборго-ваностi за позиками конкретному позичальнику. Воно здiйснюється шляхом визначення лiмiтiв надання позик, якi уособлюють граничну суму кредиту, котру позичальник має право отримати в банку.

З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [17]:

- Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контр-агента (Н7) – не більше 25%;

- Норматив великих кредитних ризиків (Н8) - не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;

- Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) - не має перевищувати 5 відсотків.

- Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - не має перевищувати 30 відсотків.

Iз застосування способу лiмiтування кредитiв шляхом встановлення максимальних значень показникiв щодо надання позик випливає iнший метод захисту вiд ризику при кредитуваннi, а саме диверсифiкацiя кредитних вкладень. Цей спосiб захисту передбачає розподiл та розмiщення надаваних грошових засобiв мiж рiзними суб'єктами (юридичними та фiзичними особами). Чим бiльшiй кiлькостi позичальникiв буде переданий у тимчасове користування позичковий капiтал конкретного банку, тим, за iнших однакових умов, меншим буде ступiнь ризику неповернення боргу, позаяк ймовiрнiсть банкрутства одразу багатьох клiєнтiв є значно нижчою од вiрогiдностi банкрутства одного або кiлькох позичальникiв, у яких зосереджена значна частка кредитних коштiв, i тим меншою мiрою банк буде залежний вiд можливостi чи бажання окремого позичальника повернути кредит. Також з цiєю метою банк може застосовувати спосiб зменшення розмiрiв надаваних позик у тому випадку, якщо вiн не має цiлковитої упевненостi у достатнiй кредито-спроможностi потенцiйного позичальника, але при цьому ступiнь та рiвень втрат вiд надання кредиту є порiвнянним з вiдповiдними показниками неотримання доходiв вiд втраченої вигоди.

Зі свого боку банки у процесі кредитування та контролю погашання кредитів формують, грунтуючись проведеною попередньою та поточною класифікацією за групами ризиковості кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості за основним боргом та, окремо, за процентами та комісіями за всіма наданими позиками, в тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику.

Нормативними документами класифіковано наступні абсолютні величини розміру ризику(табл.1.7) [13]:


Таблиця 1.7

Категорія кредитної операції

Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)

Коефіцієнт резервування за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки

"Стандартна"

1 %

2 %

"Під контролем"

5 %

7 %

"Субстандартна"

20 %

25 %

"Сумнівна"

50 %

60 %

"Безнадійна"

100 %

100 %


Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв * коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний – на решту позик за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, за необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або яка виникла внаслідок його неспроможності погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, що кошти резерву використовуються тільки у тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулось протягом трьох років).

Але найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв, визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта, його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.

Якщо у процесi оцiнки кредитоспроможностi клiєнта банк дiйшов пози-тивного висновку про привабливiсть кредитної угоди, то наступним елемен-том визначення рiвня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-якi прогнознi розрахунки, навiть найоптимiстичнiшi, не здатнi передбачити усiх можливих ускладнень з поверненням позики та процентiв пiд час її використання [61].

Сутнiсть даного методу захисту вiд кредитних ризикiв полягає у тому, що позичальник апрiорно гарантує вiдшкодування суми кредиту та процентiв за ним. До таких гарантiй вiдносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власностi, гарантiї та поруки, страхування.

Наведенi форми забезпечення повернення кредиту оформлюються спецiальними документами, котрi мають юридичну силу i закрiплюють за кредиторами визначене джерело для погашання позики у разi вiдсутностi коштiв у позичальника при настаннi строку виконання зобов'язань.

Ще одним методом захисту банкiв вiд кредитних ризикiв у своїй дiяльностi та однiєю з можливих форм забезпечення надаваних позик є така галузь, як страхування окремих випадкiв, вiрогiдних у взаємовiдносинах мiж кредитором та позичальником. Даний спосiб широко застосовується практично у всьому свiтi. Страхування операцiй та дiй, пов'язаних з наданням кредитiв, передбачає повне передання вiдповiдальностi та ризику органiзацiї, котра страхує кредит.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

Таким чином, сучасний ринок банківських послуг кредитування населення можна сегментувати з точки зору кредитного ризику як:

а) Високоризиковані та високодоходні кредити на поточні потреби ;

б) Кредити в інвестиційну діяльність середнього ступеня ризику та середньої ставки доходності;

в) Кредити вексельного рефінансування з змінною ставкою доходності обліку векселя, але з великим рівнем ризику непогашення векселя;

г) Низькоризикові низькодохідні іпотечні кредити під заставу нерухомості з можливістю рефінансування іпотечних активів через випуск іпотечних цінних паперів;


РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ АППБ „АВАЛЬ”

2.1 Загальні характеристики діяльності АППБ “Аваль”

Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” заснований у 1992 році. У 2002 році банк увійшов у «Топ-100 банків Центральної та Східної Європи» рей-тингового агентства Standard&Poor’s. За підсумками 2001-2003 рр. провідні ук-раїнські видання неодноразово визнавали Банк Аваль кращим банком України за найважливішими показниками. У 2004 році звання «Кращий банк України-2003» Банку Аваль присвоїв у своєму щорічному рейтингу кращих банків світу "Awards for Excellence-2003" міжнародний журнал фінансових ринків Euromo-ney [75].

У серпні 2005 року мажоритарні акціонери банку «Аваль» прийняли рі-шення про продаж 93,5 проц. акцій, що знаходились у їхній власності, групі Райффайзен Інтернешнл (м. Відень, Австрія).

У жовтні 2005 року завершено процес придбання 93,5 проц. акцій Банку групою Райффайзен Інтернешнл. Сума угоди стала рекордною для українського банківського сектору та країн СНД і склала 1,028 млрд. дол. США. Статутний капітал банку «Аваль» збільшено на 500 млн. грн. до 1,5 млрд. грн.

Національний банк України затвердив на посаді Голови Правління Банку Володимира Лавренчука

У грудні 2005 року акціонери затвердили новий склад спостережної ради Банку. До неї увійшли Голова Правління Райффайзен Інтернешнл (РІ) Герберт Степіч, регіональний директор у країнах СНД, голова департаменту стратегії і забезпечення РІ Джеффрі Міллікан, фінансовий директор, член Правління РІ Мартін Грюль, член Правління РІ Аріс Богданерис і директор з операційної підтримки, член Правління РІ Гейнц Віднер.

За сучасним станом банк «Аваль» входить до банківської холдингової групи Райффайзен Інтернешнл Бенк-Холдинг АГ (Raiffeisen International Bank-Holding AG, далі — Райффайзен Інтернешнл). Холдінгова група Райффайзен Інтернешнл, що на 70 відсотків належить Райффайзен Центральбанку Остер-райх АГ (Raiffeisen Zentralbank Ősterreich AG), Австрія, далі — РЦБ, управляє 16 банками та численними лізинговими дочірніми компаніями на 16 ринках Центральної та Східної Європи. Мережа групи складається з 2 400 відділень, охоплюючи практично весь регіон. Група Райффайзен Інтернешнл офіційно зареєстрована на Віденсь-кій фондовій біржі.

Станом на 30 червня 2005 підсумковий баланс холдінгової групи склав 32,9 млрд. євро, зрісши на 14 відсотків порівняно з кінцем 2004 року. Прибуток до оподаткування за перше півріччя склав 273 млн. євро, що на 58 відсотків більше ніж за той самий період 2004 року.

Сьогодні банк «Аваль» є провідним в Україні банком, що пропонує при-ватним клієнтам максимально повний перелік банківських послуг, зокрема — споживче кредитування (у тому числі за спеціальними програмами — товари у розстрочку, автомобілі у кредит), грошові перекази в національній та інозем-ній валюті з відкриттям і без відкриття рахунку, розміщення коштів на депозит-них рахунках, повний набір сучасних платіжних інструментів — пластикові картки міжнародних систем MasterCard International і Visa International, а також багато іншого.

Послугами Банку користуються більш ніж 3,2 млн. приватних клієнтів та понад 200 тис. корпоративних клієнтів. Серед них такі відомі в Україні та за кордоном підприємства як ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат»,СП "UMC", ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Галактон», НАЕК «Енергоатом», ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара», ЗАТ «Росинка» тощо.

Загальнонаціональна мережа Банку Аваль включає 1400 структурних під-розділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування та окремих селах у всіх регіонах України. Переваж-на більшість із них є повнофункціональними відділеннями, що надають приват-ним та корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новітніх банків-ських послуг на найвищому рівні, в банку працюють більше 17 тисяч працівни-ків.

Високоякісне оперативне обслуговування клієнтів по всій Україні забез-печується власними мережами наземного цифрового та супутникового зв’язку, системою електронного обігу, використанням передових банківських та інфор-маційних технологій у бізнес-процесах Банку. На стадії впровадження знахо-диться інтегрована система роздрібного бізнесу на основі програмного комп-лексу Bankmaster RS. Повномасштабне втілення цієї системи дозволить значно прискорити обслуговування клієнтів та забезпечити їм можливість користуван-ня банківськими продуктами у будь-якому підрозділі Банку, незалежно від то-го, в якому з них було відкрито рахунок.

Станом на 01.01.2006 року (за результатами 2005 року) АКБ „Аваль” є одним із лідерів і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [77]:

- Обсяг валюти активів балансу – 19 258,740 млн.грн.( 2 місце);

- Обсяг власного капіталу – 2 098,773 млн.грн.( 2 місце);

- Обсяг статутного капіталу – 246,634 млн.євро( 1 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

– 13 853,640 млн.грн.( 2 місце);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

– 9 165,813 млн.грн.( 2 місце);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

– 6 000,990 млн.грн.( 1 місце);

- Обсяг балансового прибутку – 19,244 млн.грн.( 23 місце);

- Прибутковість статутного капіталу – 1,307 % ( 131 місце);

- Прибутковість активів балансу – 0,100 % ( 126 місце);

Рис.2.1. Динаміка виконання норматива Н1 регулятивного капіталу АППБ „Аваль”


Рис.2.2. Динаміка виконання нормативів Н2,Н3 АППБ „Аваль”


Як показують результати аналізу графіків рис.2.1 – 2.2 в періоді 2001 – 2006 років значення основних нормативів капіталу АППБ „Аваль” становить:

- мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) від 45,0 млн.євро (2001) до 245,3 млн.євро(2006);

- адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) від 11,0% (2001) до 22,7%(2006);

- адекватності основного капіталу (Н3) від 7,0%(2001) до 14,45%(2006);

Таким чином, згідно вимогам НБУ [13 ] , АППБ „Аваль” у 2006 році відноситься до категорії „Добре капіталізований банк”, тобто банк в якого:

- розмір регулятивного капіталу вище 8,0 млн.євро;

- норматив адекватності регулятивного капіталу Н2, перевищує його нормативне значення(більше 10%) і становить не менше ніж 17 відсотків;

- норматив адекватності основного капіталу Н3 більше ніж його нормативне значення(більше 4%) і становить 8 відсотків та більше.

2.2 Структура кредитних операцій АППБ “Аваль” з приватними особами


На протязі 2004 року в банківській системі України (рис.2.3 – 2.5) відбулась системна криза відтоку залучених коштів у 3 кварталі 2004 року, що вимагало спеціальних постанов НБУ по адміністративному стриманню обсягів вкладів населення в банках на період екстремальної ситуації з виборами Президента України. Як видно з графіків рис.2.3 –2.5, тільки у 2 кварталі 2005 року відновлені обсяги залучених коштів в банківській системі України на рівні 2 кварталу 2004 року [77].


Рис.2.3. Динаміка обсягів власного капітала та запозичених коштів (зобов’язань) в банківській системі України [77]



Рис. 2.4. Динаміка обсягів та структури пасивних операцій в банківській системі України [77]


Рис.2.5. Динаміка обсягів та структури активних операцій в банківській системі України [77]


Основне досягнення банків минулого (2005) року — більш ніж двократне зростання обсягів роздрібних кредитів

Асоціація українських банків оприлюднила фінансові результати діяль-ності банків за 2005 рік [77]. Один із чинників зростання банківського сектору — розширення співпраці з населенням. Якщо великі компанії або взагалі не кредитувалися, або віддавали перевагу співпраці із західними банками, то по-пит громадян та банківські послуги різко зріс.

Порівняно з позаминулим роком вклади українців збільшилися на 76%, кредити фізичним особам — у 2,3 раза. Рекордні темпи зростання роздрібних кредитів передусім є наслідком торішнього іпотечного буму. Лідерами за тем-пами нарощування кредитів громадянам стали Райффайзенбанк (278%) та УкрСиббанк (235%) — найактивніші на ринку житлового та автокредитування (табл.2.1)


Таблиця 2.1 Перелік комерційних банків, що займають провідні позиції на ринку банківських послуг населенню в Україні станом на кінець 2005 року

№ п/п

Найбільші роздрібні банки України

Кредити фізособам на

кінець 2005 року, млн грн

Приріст

за рік, %

Депозити фізосіб на кінець

2005 року, млн грн

Приріст за рік, %

1

ПриватБанк

6 351

105

9 966

79

2

Аваль

4 365

126

9 165

83

3

Укрсиббанк

3 174

235

2 614

85

4

Укрсоцбанк

2 976

194

3 514

73

5

Райффайзенбанк

1 691

278

1 152

110

6

Надра

1 677

177

2 491

78

7

Ощадбанк

1 303

76

5 862

69

8

Правекс-Банк

1 143

65

1 350

46

9

Брокбiзнесбанк

741

18

1 406

101

10

Фінанси та Кредит

676

160

1 766

112

За данними АУБ [77]


Як показує аналіз графіків на рис.2.5 , з 1 кварталу 2005 року по 1 квартал 2006 року (тобто за рік) обсяг виданих кредитів фізичним особам по банківській системі збільшився з 15 млрд.грн. до 38 млрд.грн. ( на + 23 млрд.грн.), при цьому обсяг залучених строкових депозитів фізичних осіб зріс з рівня 35 млрд.грн. до рівня 52 млрд.грн. ( на +17 млрд.грн.), а обсяг залучених поточних депозитів фізичних осіб зріс з рівня 10 млрд.грн. до рівня 16 млрд.грн. ( на +6 млрд.грн.). Таким чином, основним ресурсним джерелом для зростання обсягів кредитування фізичних осіб у банківській системі України за 2005 –2006 року є залучені строкові і поточні депозити фізичних осіб.

Слід зазначити, що зазначена ресурсна база може бути використана для короткострокового споживчого кредитування і ,тільки в дуже обмеженому обсязі, для іпотечного кредитування, оскільки максимальний термін депозитів фізичних осіб складає від 1 до 2 років, а іпотечні кредити видаються на термін 10 – 20 років. При цьому відносно дешеві поточні депозити фізичних осіб є хитливою ресурсною базою і не можуть бути використані для іпотечного кредитування. Таким чином, вартість іпотечних кредитів визначається ставкою строкових депозитів фізичних осіб, що при ринковій економіці не може бути нижче індекса зменшення вартості грошей (дисконтна ставка Національного банку України чи рівень інфляції).

Оскільки дисконтна ставка НБУ в 2005 – 2006 році складає 9,5% [76], а офіційна інфляція не перевищує 10% у рік, то природною ринковою реакцією комерційних банків є встановлення процентної ставки на строкові депозити фізичних осіб на рівні від 10,5% (3 місяці) до 12,0% (12 місяців) у національній валюті. Отже, природної є і ставка іпотечних кредитів у національній валюті, що не знижується нижче рівня 16 – 17% річних, тобто на 5,0 – 5,5% вище вартості ресурсів.

Оскільки більш 72% іпотечних кредитів видано в іноземній валюті, то на іпотечному ринку в банківської систем України, в основному, працює інша система ціноутворення. Штучно, ставка строкових депозитів в іноземній валюті для фізичних осіб у банківській системі встановлена на 4 – 5 % нижче ставки строкових депозитів у національній валюті, тобто на рівні 7,0%(3 місяці) і 8,0%(12 місяців), при цьому ставка депозитів у євро встановлюється штучно на 0,5 – 0,7% нижче, ніж ставка в доларах США. Природно, що при такій ціні ресурсів в іноземній валюті, яка сформована за рахунок внесків населення в іноземній валюті, процентна ставка по іпотечних кредитах в іноземній валюті на сьогоднішній день у банківській системі складає від 11,5% до 12% річних, тобто на 4% вище вартості ресурсів.

Оскільки тільки 40% строкових вкладів у валюті мають термін більш 12 місяців, ресурсна база споживчих іпотечних кредитів у банківській системі України може бути оцінена як 57,22 млрд.грн.*0,44*0,4 = 10 млрд.грн., що відповідає реальному обсягові виданих споживчих іпотечних кредитів у банківській системі України в 2006 році.

Таким чином, як показав аналіз, у банківській системі України з ураху-ванням відсутності ресурсних джерел з терміном залучення більш 1 року для видачі іпотечних кредитів на 10-20 років використовуються тільки довгострокові вклади населення в іноземній валюті (12 місяців), як найбільш стійка частина залучених пасивів. Отже, розширення обсягів іпотечного кредитування буде стримуватися розширенням цього виду ресурсної бази банків України до моменту впровадження нових механізмів залучення довгострокових ресурсів для іпотечного кредитування.


Після оцінки стану споживчого кредитування на макрорівні банківської системи України, проведемо оцінку стану банківського кредитування населення на мікрорівні досліджуємого комерційного банку – АППБ “Аваль”. На рис.2.6 –2.12 наведені результати аналізу динаміки пасивних і активних операцій та структури кредитно- інвестиційного портфелю АППБ “Аваль” у 2003 – 2006 роках.


Рис. 2.6. Динаміка обсягів та структури пасивних операцій в АППБ «Аваль» у 2003 – 2006 роках [76]

Рис. 2.7. Динаміка обсягів та структури активних операцій в АППБ «Аваль» у 2003 – 2006 роках [76]


Рис. 2.8. Динаміка обсягів виданих кредитів та створених резервів на кредитні ризики в АППБ «Аваль» у 2003 – 2006 роках [76]


Як показує аналіз графіків рис.2.7, з середини 2005 року в АППБ “Аваль” відбулася різка переорієнтація структурного співвідношення кредитування фізичних та юридичних осіб.

Так, при рості обсягів кредитів, наданих юридичним особам у 2005 –2006 роках з рівня 8,2 млрд.грн. до 8,8 млрд.грн., зростання обсягів кредитів, наданих фізичним особам, відбулося з рівня 2,6 млрд.грн. до рівня 5,2 млрд.грн. (тобто в 2 рази).

Одночасно банк практично вийшов з ринку цінних паперів (зменшення обсягів з рівня 1,0 млрд. грн. до 0,3 млрд.грн.) та на +1,0 млрд.грн. збільшив присутність на ринку міжбанківського кредитування.

При цьому приріст ресурсної бази в 2005 –2006 роках відбувся тільки за рахунок зростання залучених коштів фізичних осіб(рис.2.6):

- строкові кошти фізосіб зросли з рівня 4,8 млрд.грн.(середина 2005 року) до рівня 6,6 млрд.грн. (середина 2006 року);

- поточні залучені кошти фізичних осіб зросли з рівня 2,0 млрд.грн.(середина 2005 року) до 2,8 млрд.грн.(середина 2006 року).

Ресурсна база залучених коштів юридичних осіб, навпаки, різко зменшилась( рис.2.6):

- обсяги строкових коштів юридичних осіб зменшились з рівня 2,8 млрд.грн.(середина 2005 року) до рівня 1,7 млрд.грн.(середина 2006 року);

- обсяги поточних коштів юридичних осіб зменшились з рівня 4,2 млрд.грн.(середина 2005 року) до рівня 3,3 млрд.грн.(середина 2006 року).

Зміни в структурі співвідношення кредитів, наданих юридичних та фізичним особам, віддзеркалились в темпах зростання обсягів кредитного портфелю та темпах зростання резервів на кредитні ризики (рис.2.8):

- при рості кредитного портфелю з рівня 10,6 млрд.грн. (середина 2005 року) до рівня 14,1 млрд грн.(середина 2006 року), тобто на +40%,

- зростання обсягу резервів на кредитні ризики відбулося з рівня 0,5 млрд.грн.(середина 2005 року) до рівня 0,64 млрд.грн. (середина 2006 року), тобто тільки на +28%, що свідчить про підвищення якості кредитного портфелю.



Рис. 2.9. Структура кредитно-інвестиційного портфелю АППБ “Аваль” станом на кінець 2003 року [76]

 


Рис. 2.10. Структура кредитно-інвестиційного портфелю АППБ “Аваль” станом на кінець 2004 року [76]

 


Рис. 2.11. Структура кредитно-інвестиційного портфелю АППБ “Аваль” станом на кінець 2005 року [76]

 



Рис. 2.12. Структура кредитно-інвестиційного портфелю АППБ “Аваль” станом на кінець 1 кварталу 2006 року [76]

 

Аналіз структури кредитно-інвестиційного портфелю АППБ “Аваль” з кінця 2003 року по 1 квартал 2006 року (рис.2.9 –2.12) показав, що:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


© 2010 Современные рефераты