Рефераты

Кредитування підприємств на фоні фінансової кризи 2008–2009 рр. (на матеріалах ПАТ КБ "Приватбанк")

Залежно від того. хто в кредитній угоді є кредитором виділяються наступні форми кредиту: банківська, господарська (комерційна), державна, міжнародна, цивільна (приватна, особиста). Разом з тим у кредитній угоді бере участь не тільки кредитор, але й позичальник; у кредитній угоді вони рівноправні суб'єкти. Пропозиція позички виходить від кредитора, попит - від позичальника.

Банківська форма кредиту - найпоширеніша форма. Це означає, що саме банки найчастіше надають свої позички суб'єктам, що бідують у тимчасовій фінансовій допомозі. По обсязі позичка при банківській формі кредиту значно більше позичок, видаваних при кожній з інших його форм. Це не випадково. Банк є особливим суб'єктом, основним заняттям якого найчастіше стає кредитна справа, вона робить багаторазове кругообертання коштів на поворотній основі.

Перша особливість банківської форми кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші в одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позичку в тимчасове користування іншим юридичним і фізичним особам.

Друга особливість укладається в тім, що банк позичає незайнятий капітал, тимчасово вільні кошти, поміщені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або у депозити.

Третя особливість даної форми кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку коштів, щоб не тільки повернути їхньому кредиторові, але й дістати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позичковий відсоток. Платність банківської форми кредиту стає її невід'ємним атрибутом.

При господарській (комерційної) формі кредиту кредиторами виступають господарські організації (підприємства, фірми, компанії). Дану форму в чинність історичної традиції досить часто називають комерційним кредитом, іноді вексельним кредитом, оскільки в його основі лежать відстрочка підприємством-продавцем оплати товару й надання підприємством-покупцем векселя як його боргового зобов'язання оплатити вартість покупки після закінчення певного строку. Імовірно, термін "комерційний" кредит виникла як реакція на боргові відносини, що виникають між постачальником і покупцем при відвантаженні товару й наданні договірного відстрочення платежу. Поняття "комерційний" означає торговельний, тобто те, що утворилося на базі особливих умов продажу товарів.

Еволюція взаємин між підприємствами породжує не тільки відстрочення платежу за товар, але й інші форми. У сучасному господарстві підприємства надають один одному не тільки товарний, найчастіше не стільки товарний, скільки грошовий кредит. Банки перестали бути монополістами в здійсненні кредитних операцій; кредити можуть надавати практично всі підприємства й організації, що мають вільні кошти. Типовою стала ситуація, коли великі промислові й торговельні підприємства й організації видають грошові кредити своїм партнерам. Термін "комерційний" кредит у його класичному розумінні уступає його тлумаченню як господарського кредиту, надаваного підприємствами-кредиторами в товарній і грошовій формах.

Господарська (комерційна) форма кредиту має ряд особливостей. Насамперед його джерелом є як зайняті, так і незайняті капітали. При товарній формі господарського кредиту відстрочка оплати служить продовженням процесу реалізації продукції, позичається не тимчасово вивільнена вартість, а звичайний товар з відстроченням платежу. При грошовій формі господарського кредиту його джерелом виступають кошти, що тимчасово вивільнилися з господарського обороту. Важливо при цьому й те, що при товарному господарському кредиті власність на об'єкт передачі переходить від продавця-кредитора до покупця, при грошовому господарському кредиті власність на позичену вартість не переходить від кредитора до позичальника, останній одержує її тільки в тимчасове володіння. По-різному здійснюється платність за користування кредитом. При товарному господарському кредиті плата за відстрочення платежу входить у вартість товару, при грошовому господарському кредиті плата за користування позичкою стягується у відкритій формі - крім розміру кредиту, що повертається кредиторові, позичальник додатково сплачує позичковий відсоток.

Господарський кредит незалежно від своєї товарної або грошової форми надається головним чином на короткі строки, у той час, як, наприклад, банківський кредит найчастіше носить довгостроковий характер.

Державна форма кредиту виникає в тому випадку, якщо держава як кредитор дає кредит різним суб'єктам. Державний кредит варто відрізняти від державної позики, де держава, розміщаючи свої зобов'язання, облігації й ін., виступає як позичальник. Державна позика найчастіше розміщається під певні державні програми (на меті відбудови народного господарства в післявоєнний період, розвитку народного господарства, у тому числі його окремих галузей та ін). Позики розміщаються, як правило, на тривалі строки (на п'ять, десять і навіть двадцять років). На відміну від державних позик, широко розповсюджених у сучасному господарстві, державна форма кредиту в порівнянні з іншими формами має обмежене застосування, найчастіше надається через банки, а також у сфері міжнародних економічних відносин, по суті стає міжнародною формою кредиту.

При міжнародній формі кредиту склад учасників кредитної угоди не міняється, у кредитні відносини вступають ті ж суб'єкти - банки, підприємства, держава й населення, однак відмітною ознакою даної форми є приналежність одного з учасників до іншої країни. Тут одна зі сторін - іноземний суб'єкт.

Цивільна форма кредиту заснована на участі в кредитній угоді як кредитор окремих громадян, приватних осіб. Таку угоду іноді називають приватною (особистої) формою кредиту. Цивільна (приватна, особиста) форма кредиту може носити як грошовий, так і товарний характер, застосовується у взаєминах із усяким з інших учасників кредитних відносин.

Як відзначалося раніше, форми кредиту можна також розрізняти залежно від цільових потреб позичальника. У цьому зв'язку виділяються дві форми: продуктивна й споживча форми кредиту.

Продуктивна форма кредиту пов'язана з особливістю використання отриманих від кредитора коштів. Цій формі кредиту властиве використання позички на цілі виробництва й обігу, на продуктивні цілі.

Споживчий кредит можуть одержувати підприємства, що не створюють, а "проїдають" створену вартість.

До нових форм кредиту можна віднести лізинговий кредит. Об'єктом забезпечення стають не тільки традиційне нерухоме майно, але й сучасні види техніки, нові товари, що є ознакою сучасного життя (автомобілі, яхти, дорога відеоапаратура, комп'ютери).


2.2 Види банківського кредитування підприємств


Поділ кредитів за суб'єктами їх одержання породжує ще одне поняття класифікації в системі кредитування - вид кредитів. Вид кредитів відображає сукупність властивостей, характерних для тієї чи іншої конкретної кредитної угоди в економічному та організаційному відношенні (див. табл.2.1). При цьому економічні властивості кредитної угоди - це властивості самого кредиту, вони однакові (повернення, платність, забезпечення, цільовий характер, строковість).

В організаційному відношенні та у відношенні застосування специфічних кредитних умов в кредитних угодах (кредитних інструментів), кредитування юридичних осіб в банківській системі України поділяється на наступні основні сегменти (табл.2.1) [9]:

1. Кредитування „овердрафт” - застосування технології контокорентних розрахункових рахунків (активно - пасивних), які допускають тимчасове активне сальдо у розмірах, тривалості та за ставкою кредитування, обумовленими договором при відкритті розрахункового рахунку підприємством.

2. Кредитування за операціями „репо" - заставні кредити, в якості застави в яких використовуються, в основному, державні цінні папери у бездокументарній формі. При операції „репо" позичальник тимчасово продає свої цінні папери банку, отримуючи кредитні кошти на визначений термін, а по його закінченню викупає у банка свої цінні папери, при цьому різниця курсів продажу та покупки відповідає ставці кредитного відсотка банка.

3. „Вексельний кредит” - кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання (облік векселів, застава векселів, акцепт векселя, аваль векселя).

Облік векселя - це своєрідна купівля векселя банком. Купуючи вексель у векселетримача, банк отримує право на одержання грошей за векселем після закінчення його терміну. За авансування векселеутримувача банк стягує з останнього обліковий відсоток, або дисконт, що дорівнює різниці між номінальною вартістю векселя і сумою, яку виплачує банк при обліку векселя. Після закінчення терміну векселя банк пред'являє його боржникові (векселедавцю) до погашення. Економічна суть цієї операції полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його утримувачем банкові й перетворенні комерційного кредиту в банківський.

Застава векселя відрізняється від обліку векселя тим, що вексель переходить від векселетримача до банку не остаточно, а тимчасово як застава виданої банком позики. Після закінчення терміну позики позичальник зобов'язаний її погасити і виплатити за нею відсотки.

Акцептний кредит надається векселедавцю (платникові за векселем) і виконує роль гарантійної послуги. Кредитна угода оформляється з використанням переказного векселя (тратти), де векселетримач (трасант) вказує платника (трасата), який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Трасант, отримавши акцепт банку за векселем, обліковує його в іншому банку (великі банки нерідко самі обліковують свої власні акцепти) і таким чином одержує гроші або ж погашає акцептом свої борги. До терміну тратти клієнт, якому був відкритий кредит, вносить банкові-акцептанту відповідну суму на оплату векселя. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

В ролі гарантійної банківської послуги виступає й авальний кредит. Його призначення - покрити зобов'язання клієнта, якщо він не зможе виконати їх самостійно. Авальний кредит існує у вигляді різних форм гарантій або доручень: гарантія платежу або поставки, доручення щодо кредиту, гарантія надання позики тощо. Щодо авального кредиту нараховується комісія, розмір якої залежить від виду вимог, що випливають із гарантії, а також терміну дії гарантії, а за наданий кредит банкові сплачується відсоток.

Таблиця 2.1

Класифікація видів кредитів підприємствам в комерційних банках України згідно з „Планом рахунків” [9]

201

Кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання

2010

А

Кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання

202

Кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання

2020

А

Кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання

2027

А

Прострочена заборгованість за кредитами, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання

203

Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання

2030

А

Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання

2037

А

Прострочена заборгованість за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання

206

Кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

2062

А

Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

2063

А

Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

2067

А

Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

207

Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

2071

А

Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб'єктам господарювання

2072

А

Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

2073

А

Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

2074

А

Довгострокові кредити, що надані суб'єктам господарювання за участю кредитів Національного банку України

2077

А

Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання

208

Іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання

2082

А

Короткострокові іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання

2083

А

Довгострокові іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання

2087

А

Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані суб'єктам господарювання

260

Кредити "овердрафт", що надані суб'єктам господарювання

2600

АП

Кошти на вимогу суб'єктів господарювання з наданням кредитів "овердрафт"


4. „Факторинговий кредит” - кредитування позичальників під передавання банку прав на вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання. Факторингова вимога - визнана цінним папером, який підтверджує право на отримання товару за товаро-супроводжувальними документами, або отримання дебіторської заборгованості за відпущені товари. При передачі факторингових документів позичальником, банк кредитує його з урахуванням дисконту, який включає кредитну ставку з урахуванням додаткового ризику.

5. Кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання - надаються підприємствам для покриття видатків на купівлю товарно-матеріальних запасів, сплату послуг, податків і виплату зарплати.

6. Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, включаючи „фінансовий лізинговий кредит” - це лізингове фінансування, яке передбачає, що банк купує устаткування або машини і передає їх в фінансовий лізинг (оренду з викупом) своїм клієнтам.

7. Іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання. Іпотечні позики - це позики, забезпечені нерухомістю - землею, будинками та іншим майном, а також короткострокові кредити на будівництво і землевпорядкування та більш довгострокові кредити на купівлю сільськогосподарських угідь, будинків, квартир, комерційних споруд і майна за кордоном.

У кожному окремому випадку види кредитів можуть мати своє положення, що регламентує порядок їх видачі та погашення.

Види кредитів різняться не тільки за позичальниками, а й за іншими параметрами. До них належать: зв'язок кредиту з рухом капіталу, сфера застосування кредиту, термін кредиту, платність кредиту, забезпеченість кредиту.

За зв'язком кредиту з рухом капіталів його можна розділити на два типи: позику грошей і позику капіталу. Позика грошей пов'язана, як правило, із споживчими або іншими цілями, коли кредит не дає приросту суспільного продукту, а витрачається і погашається за рахунок уже створених накопичень. Позика капіталу, навпаки, передбачає прирощення продукту (його збільшення); позичальник у цьому випадку зобов'язаний так використати кредит, щоб із його допомогою одержати нову вартість, не тільки повернути кредит, а й заплатити позиковий відсоток як частину прибутку, додатково отриманого в результаті використання банківських коштів. Позика капіталу є найтиповішим видом банківського кредиту.

За сферою застосування кредити поділяються на кредити у сферу виробництва та у сферу обігу. Для сучасної вітчизняної практики більш характерними є вкладення коштів не в сферу виробництва, як це зазвичай прийнято з позиції здорової економіки, а у сферу обігу, де оборотність і прибутковість операцій є вищою, ніж у виробничій сфері. Залежно від терміну банківські кредити поділяються на: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 років). Традиційно сучасна кредитна справа відзначається переважно короткостроковим характером. В зарубіжній практиці короткострокові позики - це позики, термін користування якими не перевищує одного року. В основному це позики, що обслуговують кругообіг оборотного капіталу, поточні потреби клієнтів.

До довгострокових позик належать кредити, терміни яких перевищують 6 років (у деяких країнах, наприклад США, довгостроковими є позики терміном понад 8 років). Ці позики обслуговують потреби в коштах, необхідних для формування основного капіталу, фінансових активів, а також деяких різновидів обігових коштів.

Середньостроковими кредитами є кредити, термін користування якими перебуває в межах від 1 до 6 років. Сфера їх застосування збігається з обслуговуванням потреб за допомогою довгострокового кредиту.

У розряді критеріїв класифікації банківських позик не останнє місце займає платність кредиту. Виходячи з цього критерію, можна вирізнити банківські позики з ринковою відсотковою ставкою, підвищеною і пільговою. Ринкова ціна кредиту - це та його ціна, яка складається на ринку в даний момент виходячи з попиту й пропозиції на різні види банківських позик. В умовах великої інфляції - це досить рухлива ціна, що має тенденцію до підвищення. Позики з підвищеною відсотковою ставкою виникають у зв'язку з великим ризиком кредитування клієнта, порушенням ним умов кредитування, прогнозом збільшення вартості кредитних ресурсів тощо. Позики, надані на умовах пільгового відсотка, є елементом диференційованого підходу до кредитування, виникають у взаємовідносинах з акціонерами, при рефінансуванні централізованих кредитів емісійного банку (за умови зниженої, порівняно з їх ринковою, ціни).

Забезпечення кредиту. Важливим елементом кредитування і критерієм класифікації банківських позик є їхня забезпеченість. У цьому зв'язку позики можуть мати: пряме забезпечення, непряме забезпечення і не мати його. У міжнародній практиці кредити часто поділяються на забезпечені, незабезпечені і такі, що мають часткове забезпечення.

Досвід західних країн показав, що наявність матеріального забезпечення ще не дає впевненості у своєчасному поверненні банківських позик.

У світовій банківській практиці можна побачити й інші критерії класифікації. Так, у більшості країн позики поділяються на два блоки: кредити юридичним і позики фізичним особам. Якщо кредити першого блоку надаються на виробничі цілі (наприклад, на розширення виробництва і реалізацію продукту), то кредити другого блоку обслуговують особисті потреби населення. Подібна класифікація виявляється важливою як для диверсифікації ризику кредитних вкладень, так і для організації кредитування (порядку видачі, оформлення, погашення, забезпечення кредиту тощо).

Банківські кредити деталізують і за іншими, "дрібнішими" ознаками, їх розділяють залежно від тієї валюти, що використовується в процесі кредитування, залежно від того, обмежена лімітом позикова заборгованість чи ні, кредити, які постійно відновлюються (револьверні) і невідновлювальні тощо.

Суттєвою підставою для виокремлення спеціальної групи кредитів є їх розмір. У світовій банківській практиці регламентуються так звані "значні" кредити, розмір яких одному позичальникові (або групі позичальників) перевищує 5% банківського капіталу.

Банківські кредити можна розрізнити й залежно від об'єкта кредитування.

В українській практиці короткострокові кредити видаються під різні елементи виробничих запасів промисловості, наприклад, банки кредитують сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, готову продукцію, кошти в розрахунках. У сільськогосподарських підприємств банки кредитують витрати рослинництва і тваринництва, мінеральні добрива, пальне тощо.

Довгострокові позики спрямовуються на кредитування такої діяльності, як: будівництво виробничих об'єктів; реконструкція, технічне переоснащення, розширення виробничих об'єктів; придбання техніки, устаткування і транспортних засобів; організація випуску нової продукції; будівництво об'єктів невиробничого призначення тощо.

Позика може видаватися не обов'язково на формування матеріального об'єкта, у позичальника взагалі може не бути того, під що в натурально-речовому вигляді можна одержати позику. В такому випадку об'єктом є потреба позичальника в додаткових ресурсах.

Розглянута нами класифікація банківських позик, її критерії неминуче взаємопов'язані з принципами кредитування. Обов'язковою вимогою сучасної системи кредитування є вимога цільового характеру кредиту, повноти і терміновості повернення позик, їх забезпеченості. До загальноекономічних принципів кредитування належить принцип диференційованості, що виражає неоднаковий підхід банку як до кредитування суб'єкта, об'єкта, так і до забезпечення позик.

В сучасних умовах особливе значення мають принципи раціонального кредитування, що потребують надійної оцінки не тільки об'єкта, суб'єкта і якості забезпечення, а й рівня маржі, прибутковості кредитних операцій, зниження ризику.

Виходячи з принципу прибутковості банківського господарства банківські позики є платними.

Банки як торговельні підприємства торгують насамперед своїми ресурсами, розміщуючи їх у кредитні операції. Тому в нормальному (безкризовому, безінфляційному) господарстві для банків, що виступають насамперед як великі кредитні інститути, прибуток від кредитної діяльності є найосновнішим. У прибутку американських банків на прибутки від кредитних операцій припадає переважна частина - понад 60%.

Розмір кредитного продукту банку залежить не тільки від обсягу його власних коштів, а й від залучених ресурсів. У сучасній ринковій системі торгувати великим обсягом коштів можна лише тоді, коли банк додатково залучив кошти своїх клієнтів. Оскільки банк залучає ресурси не для себе, а для інших, то обсяг кредитного продукту стає тим вищим, чим більша маса акумульованих ним на засадах повернення коштів.

Особливість сучасної системи кредитування полягає в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, а й від певних норм, які встановлює НБУ для комерційних банків.

Суттєвою ознакою сучасної системи кредитування є її договірна основа.

При всій своїй прибутковості кредитна операція в умовах економічної кризи, спаду виробництва, банкрутства підприємств є найризикованішою. В сучасних умовах затримка повернення позик клієнтами банку стає досить частим явищем.

Існує також поняття умов кредитування. Під умовами кредитування маються на увазі певні вимоги, які ставляться до базових елементів кредитування - суб'єктів, об'єктів та забезпечення кредиту.

Умови кредитування [35]:

дотримання вимог, які ставляться до базових елементів кредитування;

збіг інтересів обох сторін кредитної угоди;

наявність можливостей як у банку-кредитора, так і в позичальника виконувати свої зобов'язання;

дотримання принципів кредитування;

можливість реалізації застави і наявність гарантій;

забезпечення комерційних інтересів банку;

планування взаємовідносин сторін кредитної угоди.

При всьому розмаїтті об'єктів і суб'єктів кредитування, різних видів позик, наданих юридичним і фізичним особам, система кредитування являє собою певну єдину схему, яка містить в собі [23]:

1. Методи кредитування і форми позикових рахунків.

2. Кредитну документацію, що подається банку.

3. Процедуру з видачі кредиту.

4. Порядок погашення позики.

5. Контроль у процесі кредитування.

Метод кредитування можна визначити як сукупність прийомів, за допомогою яких банки здійснюють видачу і погашення кредитів. Таких методів три.

1. Метод кредитування за оборотом.

2. Метод кредитування за залишком.

3. Оборотно-сальдовий метод.

Організаційно рух кредиту (його видача і погашення) віддзеркалюється на позикових рахунках клієнта, які відкриває йому банк.

Основна маса банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним із принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов'язань щодо повернення кредиту можуть бути:

застава майна позичальника;

гарантія або доручення;

перевідступлення на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальника до третьої особи;

договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості стосовно позики;

товаророзпоряджувальні документи (гарант - складське свідоцтво, що підтверджує перебування товару на складі, залізнична накладна, коносамент - свідоцтво про приймання вантажу до морського перевезення тощо);

цінні папери;

поліси страхування життя;

інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

Незабезпечені позики, які в банківській практиці називаються бланковими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов'язані з великим ризиком для банку і видаються під вищий відсоток.

За термінами використання позики:

Термінові - позики, надані банком на зафіксований в угоді з позичальником термін:

короткострокові - до 1 року;

середньострокові - від 1 до 3 років;

довгострокові - понад 3 роки.

До запитання (онкольні) - позики, що погашаються позичальником на першу вимогу банку. Відстрочені (пролонговані) - позики, щодо яких прийняте рішення про перенесення терміну повернення на пізніший час. Відстрочка погашення позики зазвичай супроводжується встановленням вищої відсоткової ставки.

За способами надання:

що видаються в разовому порядку;

що видаються відповідно до відкритої кредитної лінії, попередньо встановленого ліміту кредитування;

гарантовані (резервні) кредити із заздалегідь обумовленою датою видачі позики та з видачею позики в міру виникнення в ній потреби.

За способами погашення:

що погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну;

що погашаються періодичними внесками, поступово;

що погашаються відповідно до особливих умов, передбачених кредитною угодою.

Прострочені - позики, щодо яких минули терміни повернення, встановлені в кредитному договорі, а позикові кошти банку не повернуті.

Порядок погашення кредиту, при якому виплати здійснюються нерегулярно, передбачає вищу відсоткову ставку.

За характером і способом сплати відсотка:

позики з фіксованою відсотковою ставкою, відразу встановленою на повний термін погашення кредиту. Здійснюється таке кредитування звичайно на короткий термін;

плаваючою відсотковою ставкою, яка періодично переглядається і прив'язується до рівня облікової ставки центрального банку та фактичних темпів інфляції;

зі сплатою відсотків у міру використання позикових коштів (звичайні позики);

зі сплатою відсотка одночасно з одержанням позикових коштів (дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів:

надані одним банком;

синдиковані (консорціумні) кредити - що видаються банківським консорціумом, у якому один із банків бере на себе роль менеджера;

паралельні, що передбачають однакову узгоджену участь кількох банків у наданні кредиту одному позичальникові.

Банківський кредит у міжнародній банківській практиці застосовується в різних формах: форфейтинг, факторинг, експортний кредит, лізинг, кредитна лінія.

Форфейтинг - це кредитування експортера шляхом купівлі в нього векселів, акцептованих імпортером. При такій формі кредитування весь ризик щодо виконання боргового зобов'язання переходить до покупця векселя - форфейтера, тобто банку-експортера. Експортер перевідступає вимоги до покупця банкові-форфейтеру і тим самим знижує дебіторську заборгованість, поліпшуючи структуру свого балансу. Термін кредитування дуже незначний. Джерелом коштів для банків, які беруть участь у форфейтингових операціях, є ринок євровалют. Тому облікова ставка за форфейтингом фіксується на базі ставок євровалютного ринку, у її розрахунок входять витрати форфейтингу щодо залучення коштів, страхові й валютні ризики. Основними валютами угод є: німецька марка - 50%, долар США - 40%, швейцарський франк - 100%.

Факторинг - форма кредитування, яка виражається в наданні експортерові, що продав товар на умовах кредиту, різноманітних послуг, у тому числі інкасування дебіторської заборгованості клієнта. Беручи на себе вимоги свого клієнта до його боржників, факторингова фірма зобов'язується або вручати гроші клієнта в міру стягування їх із боржників, або виплатити йому готівкою при укладанні угоди. Найпоширеніша форма - короткострокове кредитування. Операція факторингу звільняє експортера від кредитних ризиків, до посередника (фактора) переходять облік і стягування боргу з несумлінного платника.

Вартість факторингового кредиту містить відсоток за користування ним, комісію за бухгалтерське обслуговування, інкасування боргу та інші послуги. У відсотковому відношенні до розміру фактично виданих позикових коштів вона може досягати 20%.

Різновидом міжнародних банківських кредитів є банківські експортні кредити, надані іноземним імпортерам безпосередньо приватними комерційними банками або консорціумами і спеціалізованими зовнішньоторговельними банками. Існують кредити за разовими контрактами, кредити на спорудження промислових та інших об'єктів із постачанням обладнання і наданням різноманітних послуг. Кредит покупцеві складає близько 80-85% контрактної ціни.

2.3 Банківський кредитний відсоток


Банк, як і будь-яка кредитна установа, розміщає в позичку насамперед не власні, а залучені кошти. Частка доходу, одержувана банком, являє собою компенсацію за посередництво, "ризикове об'єднання" і кредитну оцінку. Ризик невиконання зобов'язань перед банком по його активах перевищує ризик невиконань зобов'язань перед вкладником по пасивах. Таким чином, він приймає на себе ризик неплатежів по позичках. Крім того, вкладники допускають більш низьку процентну ставку по коштам, переданим у банк, для того щоб не займатися пошуком клієнтів і оцінкою їхньої кредитоспроможності.

До факторів, що лежать в основі визначення рівня відсотка по кредитних операціях банку, ставляться [13]:

собівартість позичкового капіталу;

кредитоспроможність позичальника;

ціль позички;

характер забезпечення;

строк і обсяг надаваного кредиту.

Верхня границя відсотка за кредит визначається ринковими умовами. Нижня межа складається з урахуванням витрат банку по залученню коштів і забезпеченню функціонування кредитної установи.

При розрахунку норми кредитного відсотка в кожній конкретній угоді комерційний банк ураховує [13]:

рівень базової процентної ставки;

надбавку за ризик з урахуванням умов кредитного договору.

Базова процентна ставка (Пбаз) визначається виходячи з орієнтовної собівартості кредитних вкладень і закладених рівнів прибутковості позичкових операцій банку на майбутній період [35]:

Пбаз = С1 +С2 +Пм, (2.1)


де С1 - середня реальна ціна (відсоткова ставка) всіх кредитних ресурсів на

планований період;

С2 - відношення планованих видатків по забезпеченню функціонування

банку до очікуваного обсягу продуктивно розміщених коштів;

Пм - планований рівень прибутковості позичкових операцій банку з

мінімальним ризиком.

Середня реальна ціна кредитних ресурсів (C1) визначається по формулі середньозваженої арифметичної виходячи із ціни окремого виду ресурсів і його питомої ваги в загальній сумі мобілізуємих банком (платних і безкоштовних) коштів.

Середня реальна ціна окремих видів ресурсів визначається на основі ринкової номінальної ціни зазначених ресурсів і коректування на норму обов'язкового резерву, депонуємого в Національному банку України.

Зокрема,


 (2.2)


де С - середня реальна ціна залучених банком термінових депозитів;

П - середній ринковий рівень депозитного відсотка.

Аналогічно визначається середня реальна ціна по інших джерелах коштів, по яких передбачене відрахування коштів до фонду обов'язкових резервів.

Надбавка за ризик диференціюється залежно від наступних критеріїв:

кредитоспроможності позичальника;

наявності забезпечення по позичці;

строку кредиту;

міцності взаємин клієнта з банком.

З огляду на те, що відсоток по активних операціях банку відіграє важливу роль у формуванні доходів, а плата за залучені ресурси займає істотне місце в складі його видатків, актуальне значення має проблема визначення процентної маржі (Мфакт), тобто різниці між середніми ставками по активним (Па) і пасивним операціям банку (Пп):

Мфакт = Па - Пп (2.3)


Основними факторами, що впливають на розмір процентної маржі, є обсяг і склад кредитних вкладень і їхніх джерел, строки платежів, характер застосову-ваних процентних ставок і їхній рух.

При діючій практиці кредитування в нашій країні, як правило, застосовуються фіксовані ставки відсотка, без перегляду до закінчення кредитної угоди. Однак, просуваючись по шляху створення ринкового механізму, не можна не враховувати досвід західних країн, де одночасно існує набір процентних ставок, які, у більшості випадків, переглядаються залежно від ринкової кон'юнктури й пристосовуються до неї.

У цих умовах всі активи й пасиви прийнято ділити на чотири категорії відповідно до швидкості регулювання процентних платежів і переходу на новий рівень ставок. Існує наступна класифікація:

А. Активи й пасиви, по яких застосовується негайний і повний перегляд процентних ставок при зміні ринкових умов.

В. Повне регулювання протягом трьох місяців.

С. Активи й пасиви, по яких ставки переглядаються в період, що перевищує три місяці.

D. Активи й пасиви з повністю фіксованими ставками.

Взаємодія цих факторів визначається шляхом зіставлення перших двох категорій активів (А+В) з аналогічними пасивами з обліком сформованої ринкової ситуації.

У період, коли процентні ставки ростуть, для банку більше сприятливе співвідношення, коли


 (2.4)


тобто, число активів з рухливими процентними ставками перевищує відповідну величину пасивів, у зв'язку із чим збільшується розрив у ставках по активних і пасивних операціях - росте процентна маржа.

Навпроти, при падінні ринкового рівня відсотка бажано дотримуватися наступного співвідношення, коли


 (2.5)


і підкріплювати активи з фіксованими ставками за рахунок пасивів, що характеризуються терміновістю перегляду платежів по відсотках.

Для ефективного керування доходом від позичкових операцій визначається й аналізується мінімальна процентна маржа, що характеризує сформовану величину витрат, не покритих отриманими комісіями й іншими доходами, на кожну гривню продуктивно розміщених коштів:


 (2.6)


де - видатки по забезпеченню функціонування банку (всі видатки, крім сум нарахованих відсотків);

Дп - інші доходи кредитної установи (доходи, за винятком надходжень по активних операціях банку); відшкодування клієнтами поштових і телеграфних видатків, що надійшла плата за послуги, зроблені підприємствам, відсотки й комісії, доодержані за минулі роки, і затребувані відсотки й комісії, зайво сплачені клієнтам у минулі роки, інші доходи;

А∂ - актив балансу банку, що приносить дохід на вкладені кошти:

кредитні вкладення, придбані цінні папери, кошти, перераховані підприємствам для участі в їхній господарській діяльності, і ін.

Наведені вище підходи використовуються комерційними банками при проведенні процентної політики по активних і пасивних операціях.

Так, в табл. А.1 -А.3 Додатку А наведена статистика середньозважених (по БС України) ставок витрат по залученим депозитам та ставок доходів по розміщеним кредитам у 2008 - 2009 роках, яка демонструє визначальний характер ставки залучення депозитів (ресурсів) на рівень кредитних ставок.


Розділ 3. Основні тенденції розвитку кредитування підприємств в банківській системі україни на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 - 2009 рр.

3.1 Загальні тенденції розвитку кредитування в банківській системі України на протязі 2008-2009 рр.


Стан банківської системи України за результатами 10-ти місяців діяльності у 2009 році у порівнянні з результатами діяльності за 2008 рік характеризується наступними показниками впливу наслідків світової фінансової кризи на діяльність банківської системи України [38]:

1). В стадії фінансового оздоровлення та введення зовнішнього управління (тимчасовий адміністратор) з боку Національного банку України знаходяться 15 комерційних банків, з них 2-банки ("Надра", "Укрпромбанк") належать до 1 групи найбільших системних багатофілійних банків України.

2). Зобов’язання банків за станом на 01.11.2009 становлять 748,7 млрд. грн. та за 10 місяців 2009 року знизились на - 57,1 млрд. грн.

Страницы: 1, 2, 3


© 2010 Современные рефераты