Оцінка та прогнозування конкурентноспроможності ЗАТ "ПриватБанк"

Загальний обсяг активів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику, на кінець року був на рівні 76 219 400 тис. грн. Зростання ризикових активів за методикою НБУ (без урахування внесених постановою Правління НБУ №458 від 27.12.2007р. змін до методики розрахунку активів в частині додавання до активів сукупної суми відкритої валютної позиції та 50% від обсягу розриву між активами та пасивами строком більше року) за рік склало 25 430 621 тис. грн., або 54,08%. Дане зростання обумовлено збільшенням обсягів кредитування банків, юридичних та фізичних осіб.

Норматив платоспроможності станом за 31.12.2008р. був на рівні 10,09% (при нормі не нижче 10%), у порівнянні з 29.12.2007р. його рівень зменшився на 1,02%.

Середньозважене значення показника достатності капіталу (Н3) банку протягом січня–жовтня 2008р. знаходилося на рівні 7,44%, що задовольняє нормативним вимогам НБУ (не менше ніж 4%). З листопада 2008р. було введено новий норматив Н3 – норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів, нормативне значення Н3 – не менше ніж 9% (починаючи з 01.03.2009р.). Протягом листопада-грудня 2008р. середньозважене значення показника співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) становило 9,18%.

Протягом року існуючий обсяг капіталу дозволяв банку виконувати всі нормативні вимоги НБУ щодо ризиків і достатності капіталу. Вищенаведене зростання активів супроводжувалося одночасним хеджуванням ризиків - зростання страхових фондів за рік склало 5 230 515 тис.грн. Проведення і нарощування активних операцій банку здійснювалось в рамках підтримки нормативного рівня показника платоспроможності; проведення роботи з контролю і керування ризиковими активами, встановлення лімітів по нарощуванню ризикових активів для регіональних підрозділів банку.

Важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази виступають депозитні операції.

Депозитними операціями є пасивні операції банку по залученню грошових засобів юридичних та фізичних осіб у національній та іноземній валютах у вигляді вкладів, депозитів шляхом зачислення їх на відповідні рахунки на визначених умовах.

Депозит – це гроші, передані у банки їх власниками для збереження та зарахування на банківських рахунках.

Бувають депозити строкові та за вимогою.

Збереження клієнтів у вкладах за вимогою зберігаються на рахунках, які відкриваються банками кожному клієнтові, з цього рахунка в будь-який момент можна зняти готівку або, за вимогою клієнта, перерахувати на інші рахунки у банку. Частина цих ресурсів використовується банками для забезпечення необхідного рівня залишків на кореспондентському рахунку в НБУ. Приватбанк є учасником системи гарантування вкладів населення. Згідно Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №639-VI від 30.10.2008 р, розмір повернення коштів по вкладам, враховуючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 05.11.08 р. збільшено до 150 000 гривень [Додаток ].

Розділ 2. Аналіз економічної, маркетингової, комерційної та управлінської діяльності

2.1 Планово-економічна діяльність

Розвиток банківської системи, її надійність в умовах ринкової економіки великою мірою залежать від стану і якості аналітичної роботи у центральному банку країни та комерційних банках. Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем.

Банки на ринку діють із різною ефективністю. Але простежується така закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінюючи ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку. Кваліфіковано зроблений економічний аналіз діяльності банків є джерелом цінної інформації для самих банків, юридичних та фізичних осіб (як потенційних клієнтів банку), Національного банку України.

Кожна з перелічених сторон-контрагентів у процесі аналізу дбає про власні цілі.

Комерційні банки ставлять перед собою такі завдання:

— визначити, як зробити банківські доходи якісними і стійкими;

— дотриматися всіх вимог щодо ліквідності;

— підтримувати капітал у стані адекватності й достатності;

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління, конкурентоспроможність банку на ринку послуг, а також зважити вплив фінансової політики держави на діяльність банківської системи в цілому.

Економічна робота у банку, як і визначення класу кредитоспроможності позичальника, аналіз стану обліку та звітності, укладання угод, обов’язково передбачає аналіз фінансового стану банку, на основі якого:

·                   приймаються управлінські рішення;

·                   координується діяльність різних підрозділів і служб;

·                   з’ясовується об’єктивна оцінка результатів діяльності установи і перспектив її розвитку;

·                   визначається надійність і фінансова стійкість банку-партнера, клієнта, кореспондента.

Юридичні та фізичні особи, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з тим чи іншим банком.

Національний банк України на основі аналізу діяльності банків прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів.

Основним об’єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку. А суб’єктами водночас можуть бути і комерційні банки, і їхні контрагенти, серед них — центральний банк, інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні й потенційні клієнти та кореспонденти, інші юридичні та фізичні особи.

Основна мета аналізу діяльності банку — забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отримання і кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналізом звітності визначають фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи його подальшої діяльності.

Аналіз фінансових форм звітності — це процес оцінки поточного й минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Аналіз діяльності комерційного банку включає:

·                   оцінку стану та результатів діяльності банку на момент проведення аналізу;

·                   порівняння стану та результатів діяльності банку за вибраний період;

·                   порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших комерційних банків;

·                   узагальнення результатів аналізу та підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення діяльності банку.

При оцінці стану і результатів діяльності банку необхідно:

-                   провести аналіз структури активних і пасивних операцій;

-                   визначити значення показників, які характеризують достатність капіталу і ліквідність балансу банку, та виконання нормативів, встановлених Національним банком;

-                   провести аналіз прибутковості діяльності банку.

Серед нормативів ліквідності розраховуються такі:

·     норматив миттєвої ліквідності;

·     норматив загальної ліквідності;

·     норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра).

Миттєва ліквідність сигналізує про здатність установи банку покрити коштами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній валюті. Норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми грошових коштів до депозитів всього:

К мл = (грошові кошти / депозити всього) *100%

Нормативне значення має бути не менше 20%.

К мл 2009 = (140934/187237)*100% = 75,3%

К мл 2008 = (59060/221369)*100% = 26,7%

У «Приватбанку» цей норматив був дотриманий у 2009 року і 2008 роках без порушень.

Загальна ліквідність характеризується відношенням зобовязань банку незалежно від строку їх виконання до активів незалежно від строку їх надходження. Розраховується цей норматив як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобовязань банку (З):

К зл = А / З * 100%

Значення цього нормативу має бути не менше 100 %.

К зл 2009 = (2889121/2685167)*100% = 107,6 %

К зл 2008 = (1547770/1352126)*100% = 114,5 %

У «Приватбанку» цей норматив був дотриманий у 2009 року і 2008 роках без порушень.

Коефіцієнт відношеня високоліквідних активів до робочих

Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

К = Ва / Ра * 100%, де

Високоліквідні активи = грошові кошти та залишки в НБУ,кошти в інших банках, інвестиції

Активи робочі = ОЗ + Нематеріальні активи

Нормативне значення показника має бути не менше 20%.

К 2009 = (140934+52630+736695+24+37232+1078)/85172 *100% = 1137 %

R 2008 = (59060+31709+362312+1592+1305+1522)/60918 *100% = 751 %

Отже, питома вага високоліквідних активів у робочих активах у 2009 та 2008 роках становить набагато більше за нормативне значеня, що свідчить про достатність коштів, щоб покрити свої зобовязання.

Аналіз структури активних і пасивних операцій може біти ясним і кількісним. При якісному аналізі активних операцій визначаються напрямки використання коштів банку, а при аналізі пасивних операцій — джерела власних і залучених коштів. При кількісному аналізі активних операцій спочатку слід визначити виконання нормативу мінімального розміру обов’язкових резервів, депонованих в Національному банку. Далі визначаються відносна вага напрямків використання коштів банку, за якими можна оцінити їх значимість в активних операціях. При кількісному аналізі пасивних операцій можна аналогічно визначити відносну вагу різних джерел коштів банку, за якими оцінюється стратегія, яка використовується керівництвом банку в роботі по залученню коштів. Деталізація кількісного аналізу активних і пасивних операцій буде, звісно, залежати від детальності інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі достатності капіталу і ліквідності балансу банку необхідно, насамперед, розрахувати відповідні показники (коефіцієнти), на основі яких можна перевіряти виконання нормативів, встановлених для комерційних банків НБУ. До таких нормативів належать:

-                   мінімальний розмір статутного капіталу;

-                   граничне співвідношення між розміром статутного капіталу банку і сумою його активів з урахуванням оцінки ризику;

-                   показники ліквідності балансу;

-                   максимальний розмір ризику а одного позичальника.

При виявленні порушень нормативів НБУ може пред’явити засновникам комерційних банків вимоги про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банку (збільшення капіталу, зміна структури активів тощо). Нормативи для комерційних банків, встановлені НБУ, можуть бути як директивними, обов’язковими до виконання, так і оцінними, рекомендованими для аналізу діяльності та фінансового стану комерційних банків.

Крім вказаних показників для більш повного аналізу достатності капіталу і ліквідності балансу банку доцільно розрахувати і інші показники (коефіцієнти), які використовуються в практиці банків і приводяться в спеціальних вітчизняній і зарубіжній літературі.

Аналіз прибутковості діяльності комерційних банків включає:

-                   розрахунок показників, які характеризують прибутковість діяльності банку в цілому;

-                   якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат;

-                   аналіз прибутковості окремих операцій банку.

При аналізі прибутковості діяльності банку в цілому можуть бути використані показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності), які застосовуються в практиці роботи банків.

Якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат банку може бути проведено аналогічно вищевикладеному аналізу структури активних і пасивних операцій. При цьому деталізація аналізу структури доходів і витрат також буде визначатися детально інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі прибутковості окремих операцій банку повинні враховуватися отримані доходи, а також прямі та непрямі витрати на їх проведення. В зарубіжних банках такому аналізу приділяється особлива увага, оскільки на його основі можна скоротити обсяг менш прибуткових операцій і збільшити обсяг більш прибуткових, реорганізувати структурні підрозділи банку тощо.

При порівнянні стану і результатів діяльності банку за вибраний період також може бути проведено якісний і кількісний аналіз. При якісному аналізі роблять висновки про активність банку в сфері розширення його діяльності як по залученню коштів нових категорій вкладників, так і по проведенню нових видів операцій, пов’язаних з розміщенням коштів банку. При кількісному аналізі можна зробити висновки при зміни значущості окремих операцій в діяльності банку, а також про поліпшення чи погіршення показників, які її характеризують.

Порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків необхідне для оцінки ролі та місця банку в кредитно-фінансовій системи країни, а також для більш повної оцінки ефективності його роботи.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволяє визначити фактори, які впливають на діяльність банку, і підготувати рекомендації по прийманню управлінських рішень, спрямованих на її поліпшення.

2.2 Маркетингова діяльність

Маркетинг це одна з управлінських функцій банку, що покликана сприяти збуту банківських продуктів шляхом організації вивчення ринку, проведення рекламної політики і власне продажу продукції. Ці завдання маркетингу реалізуються на рівні середньої ланки управління банком - відділу маркетингу.

Тим часом у маркетингу є і інша сторона, пов'язана з розробкою стратегії розвитку організації. З одного боку маркетинг – це комплекс взаємозв'язаних елементів, що визначає правила роботи організації на ринку.

До комплексу маркетингу входять:

-        дослідження ринку;

-        організація збуту;

-        система просування товарів на ринок (реклама, паблик рилейшз, стимулюючі заходи);

-        цінова політика;

-        розробка нових продуктів;

-        управління маркетингом.

З іншого боку, маркетинг - це концепція управління організацією, філософія бізнесу. Ця концепція є повною протилежністю збутового підходу. Вона полягає в тому, щоб пропонувати клієнтам саме те, що потрібний в даний момент на ринку.

Концепція маркетингу вперше була сформульована фірмою "Дженерал електрик" в кінці 50-х років як інтегрована, орієнтована на споживача і прибуток філософія бізнесу. У основі концепції маркетинга лежать три принципи:

ü    орієнтація на споживача;

ü    прибуток як основа діяльності будь-якої фірми;

ü    координація зусиль всіх служб і підрозділів організацій з погляду поставлених цілей.

Фірми, що орієнтується на концепцію маркетингу, вводять в структуру управління посаду віце-президента або директора по маркетингу, який часто є першою особою після президента і відповідає за розробку стратегії розвитку організації.

У 80-і роки на Заході виникло поняття стратегічного маркетингу, яке продовжило еволюцію маркетингу. Стратегічна концепція маркетингу означає зсув акценту із споживача (клієнта) або продукту (послуги) на зовнішнє оточення фірми. Щоб досягти успіху, маркетолог повинен знати споживача в контексті, який включає конкуренцію, урядову політику і регулювання, ширші економічні, політичні і соціальні чинники макросередовища, які і визначають еволюцію ринку і маркетингу.

Загострення конкуренції приводить до того, що все більше значення в банківській діяльності має визначення якнайкращої маркетингової стратегії, що дозволяє направляти ресурси в ті сегменти ринку фінансових послуг, які в даний час приносять максимальний прибуток.

Збір інформації, аналіз і прогноз кожного з елементів системи маркетингу в банці, виявлення його конкурентних переваг повинні знайти своє віддзеркалення в стратегії управління маркетинговою діяльністю. Стратегія показує, як досягти поставлених цілей, вона визначає, де, коли і як банк надаватиме послуги клієнтам.

Маркетинг в банці можна визначити як стратегію виявлення і використання потреб суспільства в послугах банку в комерційний цілях.

Глибина опрацьовування окремих питань маркетингу може бути різній залежно від масштабу діяльності банку, загальній стратегії його розвитку і кваліфікації фахівців, що займаються питаннями маркетингу. У загальному випадку найповніше питання маркетингу повинні бути розроблені при ухваленні особливо важливих для діяльності банку рішень, таких, як плановане збільшення статутного капіталу, розширення географії діяльності банку, зокрема відкриття філій і представництв, а також інших рішень, що враховують значущі зміни в умовах зовнішнього середовища і внутрішньої організації банку.

У маркетинговій діяльності банку ціна виконує важливу функцію: узгодження інтересів банку і клієнтів. Особливістю ціноутворення в банці є відсутність чіткого взаємозв'язку споживної вартості банківської послуги і її ціни. З іншого боку, покупці банківських послуг, особливо якщо вони є постійними клієнтами банку, можуть ви процесі переговорів впливати на ціну, добиваючись певних знижок.

Звичайно, у міру розвитку ринкових відносин роль ціни як основи купівельного вибору знижується, вона все більше поступається місцем неціновим чинникам: репутації банку, сервісу, рекламі і так далі Проте в Україні маніпулювання цінами як і раніше є важливим засобом конкурентної боротьби за клієнтів, найстарішим і найпростішим з погляду технічного виконання.

Різноманіття функцій реклами, універсальний і всеосяжний характер цієї форми маркетингових комунікацій роблять необхідним більш глибокий аналіз її окремих різновидів.

Розрізняють такі різновиди маркетингу:

* власне рекламу (advertising), що інформує про виробника товарів і послуг, формує і підтримує образ (image) рекламодавця. Така реклама оплачується рекламодавцем відповідно до тарифів на розміщення рекламного звертання в засобах масової інформації (ЗМІ);

* сейлз промоушн (Sales promotion) – діяльність з реалізації комерційних і творчих ідей, що стимулюють продажі продуктів або послуг рекламодавця, нерідко в короткі строки, шляхом спеціалізованих заходів на місцях продажу (знижки, змагання, розіграші);

* директ-маркетинг (Direct marketing) –направлені комунікації з окремими клієнтами, фірмами, компаніями, які постійно підтримуються, сюди належить, наприклад, директ-мейл – поштове розсилання;

* паблік рілейшнз (Public relation) передбачає використання засобів масової інформації з метою здійснення престижної реклами, спрямованої на доброзичливе ставлення до компанії-рекламодавця (статті в пресі, прес-конференції, престижні розділи виставок).

Цілі, що досягаються за допомогою елементів вищеназваного комплексу, такі:

* реклама – створення образу компанії, товару, послуги, досягнення обізнаності про них у потенційних клієнтів;

* сейлз промоушн – спонукання до здійснення купівлі товару, послуги, стимулювання роботи товаропровідної мережі;

* директ-маркетинг – встановлення довгострокових двосторонніх комунікацій між компанією-рекламодавцем і клієнтом-споживачем;

* паблік рілейшнз – досягнення високої суспільної репутації компанії.

Сфера діяльності реклами включає:

* Стратегічне планування з погляду поставлення цілей, визначення меж ринку, забезпечення асигнувань та розробки творчого підходу і планування використання засобів реклами (план реклами);

* Ухвалення тактичних рішень з кошторису витрат під час вибору засобів реклами (бюджет реклами), розробки графіків публікацій і трансляції оголошень (медіапланів);

* Складання рекламних оголошень, включаючи підготовку тексту, макета, художнє оформлення та їх виробництво.

Іміджева реклама банку – ця реклама покликана закріпити назву та образ банку у громадській свідомості, пов'язати його логотип з тими сегментами ринку, які для банку є пріоритетними.

Головна мета іміджевої реклами:

* створення асоціативного образу бренду, який емоційно близький споживачеві;

* донесення до споживача місії бренду;

* формування довіри до марки.

Іміджева реклама, як правило, переважно емоційна, тому її не можна «перенавантажувати» інформацією. Вона повинна допомогти споживачеві зорієнтуватися: «це – мій бренд або не мій бренд» (відштовхуючись від розподілу на «мій світ» і не «мій світ»).

Іміджева реклама представляє достоїнства банку, що вигідно відрізняють його від конкурентів. Мета іміджевої реклами – закріплення і розвиток іміджу банку як стабільного, надійного фінансового інституту, що володіє обширною філіальною мережею, і який викликає довіру до банку та його послуг.

Існує багато нестандартних рекламних ходів, які можна віднести до іміджевих.

Наприклад, з липня 2007 р. НЗМіР ПриватБанку вводить по системі іміджеві значки з гумористичними фразами, основною метою яких є знімання напруги під час спілкування клієнтів і співробітників, можливість відчути себе на «одному боці» з клієнтом.

Не зайвим у цьому розділі буде згадати про таке поняття як бренд.

Бренд (за визначенням Валентина Перції) – послідовний набір функціональних, емоційних та самовиразних обіцянок цільовому споживачеві, які є унікальними, важкоімітованими, значущими [Додаток ].

У цьому визначенні кожне слово має смислове навантаження, що відображає характеристики бренду.

Функціональність означає, що бренд, який обіцяє певний товар, зобов'язаний надати саме цей (а не який-небудь інший) товар.

Емоційність – це сфера відчуттів, які відчуває споживач стосовно певного бренду. Тобто бренд – спосіб самовираження споживача, інструмент створення іміджу.

Унікальність бренду – «родзинка» – набір індивідуальних ознак, обов'язковою умовою якого є значущість і практична користь для споживача.

Важкоімітованість бренду означає те, що в самій його суті закладена здатність захисту цього товару від конкурентів. Що важче імітувати «родзинку», то досконаліший бренд.

Нерідко плутають два близькі поняття — бренд і торговельну марку. Слід пам'ятати, що торговельна марка – поняття юридичне, офіційне, тоді як бренд існує лише в головах споживачів.

З усіх видів реклами іміджева – найскладніша. Існують різні методи формування позитивного іміджу банку:

* Інформування громадськості про внесок банку в розвиток регіону, про діяльність, що сприяє зростанню добробуту району, міста, країни в цілому;

* Освітлення в ЗМІ підсумків роботи банку (баланси), виступи в ЗМІ керівників банку і регіональних підрозділів;

* Спонсорство, участь банку в соціальних, культурних, освітніх програмах регіону;

* Заснування стипендій, премій, проведення конкурсів та інших заходів, що мають суспільний резонанс.

ПриватБанк знаходиться на такому рівні розвитку, що для його подальшого розвитку необхідно використовувати маркетинг події – інструмент стратегічного позиціонування, який пов'язує бренд з певною соціальною подією, робота з якою може створити «кредо», або «систему цінностей» бренду і в результаті значно поліпшити його іміджеве сприйняття, привести до наміру споживачів зробити покупку, а також збільшити кількість лояльних споживачів.

Програма маркетингу подій найчастіше здійснюється у вигляді стратегічного альянсу компанії з благодійною організацією, що працює в обраному напрямку, або у вигляді роботи безпосередньо із соціальним явищем.

Цілі програми:

* створення іміджу ПриватБанку як соціально орієнтованої організації, нівелювання негативних якостей у сприйнятті бренду банку;

* залучення утримувачів пластикових карток до програми з благородною місією – порятунок життя дітей, що дозволить клієнтам пишатися своїми діями і як наслідок – збільшення транзакцій, підвищення лояльності клієнтів до банку;

* залучення нових корпоративних клієнтів і зміцнення відносин з уже існуючими, а також із урядовими організаціями;

* створення безпрецедентного прикладу позиціонування фінансової структури на ринку України за допомогою маркетингу події.

Місія банку часто виражається у вигляді гасла – фірмового девізу, зміст якого змінюється дуже рідко. Ідеально, коли у фірмовому девізі відбивається специфіка діяльності і назва банку, тобто коли девіз унікальний і належить саме даній організації. Наприклад, новий девіз ПриватБанку: "Новому стадіону - нові технології продажу квитків", або: "Користуйся часто, сплачуй вчасно!".

2.3 Комерційна діяльність

Сектор по комерційній діяльності (кредитний відділ) - це структурний підрозділ «ПриватБанку», ціллю якого є отримання прибутку шляхом залучення тимчасово вільних грошових коштів у одних осіб та надання іншим особам, які мають потребу в позичкових коштах. В своїй діяльноті сектор по комерційній діяльності взаємодіє з бухгалтерією банку, контролює правильність відображення в обліку операцій відділу, з відділом кредитування та фінансування, з відділом безпеки, юридичним відділом, відділом координації діяльності банку.

На кінець 2008 року результати від банківських операцій ПриватБанку були такими: активи банку збільшилися протягом року на 47,04 відсотки та склали 80 165 465 тис. грн. значною мірою завдяки зросту на 70,08 відсотка обсягу наданих кредитів (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1.

Таким змінам посприяло активне просування банком різних видів кредитування юридичних та фізичних осіб задля втілення стратегічної мети.

За звітний рік зобов’язання банку збільшились на 46,49 відсотків та склали 71 969 781 тис. грн. Ці зміни відбулись в основному за рахунок привернення банком коштів:

- коштів клієнтів - збільшились на 19 187 372 тис. грн.,

- коштів банків - збільшились на 3 656 618 тис. грн.,

- та залучення коштів на умовах субординованого боргу - збільшились на 363 102 тис. грн. (Таблиця 2.2).

Таблиця 2.2.

Власний капітал ПриватБанку зріс на 52,08 відсотків та склав 8 195 683 тис. грн. значною мірою завдяки збільшенню Статутного капіталу банку на 2 971 632 тис. грн. за рахунок внесків акціонерів банку. За станом на кінець дня 31.12.2008 року сплачений Статутний капітал ПриватБанку склав 5 684 882 тис. грн. (Баланс, Таблиця 2.3).

Чистий прибуток від діяльності банку за 2008 рік склав 1 291 776 тис. грн., що є на 15,8 відсотків або 242 386 тис. грн., менше, ніж прибуток за 2007 рік (Звіт про фінансові результати). Значною мірою на фінансовий результат вплинув зріст витрат від здійснення операцій, а саме:

- процентних витрат (Таблиця 2.4), які у порівнянні з 2007 роком збільшився на 71,96%,

- комісійних витрат (Таблиця 2.5), які у порівнянні з 2007 роком збільшився на 72,27%.

Регулятивний капітал, розрахований за методикою Національного банку, збільшився протягом року на 47,17 відсотків, та становив 7 688 393 тис. грн.

2.4 Управлінська діяльність

Нормативно-правова база

Вимоги до ліквідності банків:

Ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності — ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов’язаннями у зв’язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв’язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов’язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Положення Національного банку України "Про кредитування"

Це Положення визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб’єктами, що виникають у процесі кредитування.

Система кредитних органів:

1. Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Форми кредиту

2. Суб’єкти господарської діяльності, а також фізичні особи можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий тощо.

(Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 79 (z0207-03) від 05.03.2003)

Види банківського кредиту

Кредити, які надаються банками, поділяються:

3. — за строками користування

а) короткострокові — до 1 року,

б) середньострокові — до 3 років,

в) довгострокові — понад 3 років.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

ПриватБанк надає такі послуги:

Приватна особа

·                   Автомобіль в кредит

–                   АвтоКредит за 30 минут (авто производства стран СНГ и отечественного производства)

–                   АвтоКредит за 30 минут (иномарки, а также авто марки Daewoo, Chevrolet)

·                   Банківські метали

·                   Вживаний автомобіль в кредит

-        АвтоКредит за 30 минут (б/у, иномарки, а также авто марки Daewoo, Chevrolet)

-        АвтоКредит за 30 минут (б/у, пр-ва стран СНГ и отеч. пр-ва)

·                   Депозити

-        Депозитная акция "Капитал плюс"

-        Комби

-        Копилка

-        Копилка детям [Додаток ]

-        Максимальный доход

-        Пенсионный накопительный [Додаток ]

-        Приват-вклад

-        Срочный пенсионный

-        Стандарт

-        Стандарт с ежемесячной выплатой процентов

Страницы: 1, 2, 3