Заключна частина рекомендацій стосується управління ризиками банку, що відповідають за організаційний аспект процедур «знай свого клієнта» банку. Особлива увага відводиться правилам та нормам, що відповідають за організацію виявлення підозрілих операцій, документування та повідомлення, якщо це необхідно, про них відповідним органам. Задля ефективного дотримання процедур «знай свого клієнта» рекомендується користуватися внутрішнім аудитом банку, що повинен здійснювати незалежну оцінку управління ризиками і контролю банку. У обов’язки внутрішнього аудиту, окрім періодичної оцінки дотримання процедур «знай свого клієнта», має ще входити профілактика можливих недоробок, критичних зауважень та навчання персоналу. Навчальні програми повинні бути різними для нових працівників банку та для працівників які вже працюють за правилами «знай свого клієнта». Співробітники «фронт-офісу», які безпосередньо працюють з громадськістю повинні навчатися за особливою програмою, що дозволить проявляти особливу обачність при обробці рахунків клієнтів на поточній основі і виявленню підозрілої діяльності. Програми, за якими навчаються працівники банку повинні завжди підтримуватися в актуальному стані і відповідати як національному законодавству так і сучасним тенденціям у боротьбі з відмиванням грошей. Важливим аспектом загальної політики банку має стати розуміння співробітниками банку важливість суворого дотримання правил «знай свого клієнта».

Правила «знай свого клієнта» достатньо детально описують процес організації проведення фінансового моніторингу в банку, однак, дані правила не враховують специфіки конкретно взятої країни, що безумовно знизить ефективність запропонованих заходів. Для України, як країни з досить високим рівнем корупції і тіньової економіки, а також недосконалою правовою системою, потрібна адаптація міжнародних рекомендацій за для ефективної і системної протидії використанню національної системи для відмивання грошей.

Оцінки наявної системи протидії відмиванню коштів, що вживаються банками в Україні, фахівці вважають як «досить ефективні», однак, загальні оцінки фінансової системи України не такі оптимістичні: «Финансовая система Украины теоретически может быть использована для перевода средств террористическим организациям из одной страны в другую». Тому фінансова розвідка планує розширити коло фінансових посередників до обов’язків яких буде входити надання інформації ДКФМ, до таких посередників відносяться: юристи, нотаріуси, аудитори, бухгалтери та ін. Завдяки таким діям планується підвищити ефективність протидії відмиванню коштів у загальній системі України.

Значно підвищить ефективність протидії відмиванню грошей реструктуризація наявної системи ФМ. Основним стрижнем при реструктуризації має стати політика «знай свого клієнта», ідентифікація клієнта та його моніторинг протягом всієї діяльності.

Таким чином, можна отримати наступні висновки:

- по-перше, при ідентифікації клієнта суб’єктом первинного ФМ законодавчо не визначено частку «істотної участі», що стає на заваді уніфікації правил ідентифікації клієнта. Хоча і НБУ і ДКФМ визначає, а банки підтримують таке значення, частку «істотної участі» на рівні 10% на першому рівні ідентифікації і більше 50% на послідуючих, даний рівень потрібно закріпити законодавчо в новій редакції базового закону;

- по-друге, в деяких випадках проведення ідентифікації клієнта до максимального рівня заглибленості може виявитися непотрібним, тому при підході до ідентифікації, потрібно користуватися гнучкими механізмами.;

- по-третє, банки повинні розуміти суть діяльності їх клієнтів, а не лише проводити моніторинг операцій без розуміння суті операції, це дозволить більш ефективно протидіяти операціям, що мають за мету відмивання грошей.

2.3 Методика оцінки ризику відмивання грошей у банківських установах

Ціль оцінки ризику легалізації доходів при здійсненні операції окремими підприємствами полягає, у тому, що, по-перше, отримати впевненість у дотриманні фінансовою установою законодавчих вимог протидії відмиванню грошей; по-друге, оцінити ризик відтоку активів за умов вжиття санкцій за порушення законодавчих вимог протидії відмиванню грошей; по-третє, оцінити репутаційний ризик для фінансової установи.

Дослідження міжнародного досвіду оцінки вразливості підприємств до відмивання грошей, дозволяє нам стверджувати, що процес оцінки ризику відмивання грошей повинен ґрунтуватись на аналізі якісних та кількісних показників діяльності підприємств фінансового сектору.

За загальноприйнятою практикою представлення рівнів послідовних дій, направлених на досягнення певної цілі, представимо порядок оцінки ризику відмивання грошей в трьохмірному форматі: етапи – найвищий рівень сукупності дій, стадії – групи певних дій в рамках певної стадії, дії – конкретні кроки, яких необхідно здійснити для досягнення цілей оцінки ризику відмивання грошей.

Синянським С.О. запропоновано наступний структурно-логічний порядок проведення оцінки ризику відмивання грошей [34, c. 18]:

Етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи

Стадія 1.1. Оцінка середовища в якому функціонує фінансова установа

Стадія 1.2. Оцінка впливу суб’єктів на прийняття рішень менеджментом

Стадія 1.3. Оцінка цілей, задач та стратегій фінансової установи

Стадія 1.4. Оцінка ключових процесів у фінансовій установі

Етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу

Стадія 2.1. Аналіз внутрішніх документів фінансової установи з питань фінансового моніторингу

Стадія 2.2. Оцінка результатів аналізу нормативного забезпечення фінансового моніторингу

Етап 3. Аналіз ключових процесів

Стадія 3.1. Аналіз ключових процесів, що вразливі для їх використання у відмивання грошей

Дія 3.1.1. Визначення ключових процесів шляхом аналізу фінансової звітності

Дія 3.1.2. Документування ключових процесів

Дія 3.1.3. Визначення слабких місць в процесах

Дія 3.1.4. Тест контролів або тест деталей

Дія 3.1.5. Тест зв’язків

Стадія 3.2. Оцінка результатів аналізу ключових процесів

Етап 4. Аналіз стану взаємодії фінансової установи з суб’єктами державного фінансового моніторингу

Стадія 4.1. Аналіз повідомлень про операції, що підлягають фінансовому моніторингу

Стадія 4.2. Оцінка результатів аналізу стану взаємодії

Етап 5. Аналіз стану програмно-технічного забезпечення

Стадія 5.1. Аналіз програмно-технічного забезпечення

Стадія 5.2. Оцінка результатів аналізу стану програмно-технічного забезпечення

Етап 6. Завершення оцінки ризику відмивання грошей

Стадія 6.1. Розрахунок ризику відмивання грошей

Стадія 6.2. Підготовка акту для керівництва, власників, уповноважених органів

Розглянемо, запропоновані вище етапи, детальніше.

Етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи. Даний етап методики, як це свідчить зарубіжна практика, має ще таке термінологічне визначення, як «розуміння бізнесу». Розуміння бізнесу необхідне для оцінки потенційної можливості менеджменту або бізнесу здійснювати або не перешкоджати відмиванню грошей. На цьому етапі ми можемо зрозуміти, як функціонує бізнес, в якому середовищі, слабкі місця та потенційні можливості для відмивання грошей. Розуміння бізнесу включає трьохмірну оцінку: середовище, в якому функціонує установа; стратегії фінансової установи. Саме це і визначає чотирьохстадійний аналіз діяльності [27, c. 75].

Стадія 1.1. Оцінка середовища в якому функціонує фінансова установа. Бізнес-середовище, в якому функціонує фінансова установа, забезпечує можливості по виявленню потенційних бізнес ризиків. Розуміння того, як працює фінансова установа на своєму ринку, та яким чином фактори бізнес середовища впливають на цілі, задачі та стратегію установи, допомагає оцінити бізнес-ризики та ризики, притаманні для рахунків фінансової установи.

Основними джерелами одержання необхідної інформації, як показав аналіз здійснення аудиту за міжнародними стандартами, можуть бути: а) попередній досвід перевірок фінансової установи; б) опитування працівників та керівництва фінансової установи; в) публікації та інформаційні матеріали; г) документи фінансової установи.

Стадія 1.2. Оцінка впливу суб’єктів на прийняття рішень менеджментом. На цій стадії необхідно визначити власників фінансової установи, встановити ключових власників/акціонерів, зрозуміти вплив власників на прийняття менеджментом управлінських рішень. Під впливом слід розуміти дії власників, які можуть мати ефект на цілі, задачі та стратегії діяльності фінансової установи.

Стадія 1.3. Оцінка стратегій фінансової установи. На даній стадії проводиться аналіз цілей, задач та ключових процесів, що відбуваються у фінансовій установі. Сама наявність цілей розвитку фінансової установи та сформульовані задачі досягнення цілей дозволяють зробити висновок про добре корпоративне управління. Аналізуючи завдання фінансової установи, можна визначити, чи вони: а) сумісні з цілями діяльності бізнесу; б) сумісні з вимогами та очікуваннями ключових власників бізнесу і відповідають визначеним внутрішнім та зовнішнім факторам; в) відповідають фінансовим та операційним аспектам; г) реагують на ризики та можливості.

Стадія 1.4. Оцінка ключових процесів. Виходячи з міжнародної практики вважаємо, що оцінка ключових процесів у фінансовій установі повинна здійснюватись у трьох основних напрямках (в залежності від виду процесів): а) управлінські процеси (формулювання місії, ризик менеджмент, контролінг тощо); б) бізнес процеси (розробка продукту, надання послуги тощо); в) допоміжні процеси (менеджмент персоналу, ведення бухгалтерського обліку тощо) [34, c. 19].

Етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу. Сутність даного етапу полягає у визначенні ступеня забезпечення діяльності фінансової установи в площині здійснення цією установою моніторингу сумнівних операцій. Чинним законодавством України висуваються вимоги до наявності у фінансових установ внутрішніх документів, що регламентують процедури здійснення фінансового моніторингу. Внутрішні документи з питань здійснення фінансового моніторингу розробляються у відповідності з законами та нормативними документами та повинні враховувати особливості організаційної структури, технічних можливостей та видів фінансових послуг у фінансовій установі.

Стадія 2.1. Аналіз внутрішніх документів фінансової установи з питань фінансового моніторингу. Першочерговим нормативним документом при розробці внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу є Конституція України – основний закон держави. Аналіз документів, розроблених фінансовими установами, показує, що основним джерелом для розробки внутрішнього документа з питань фінансового моніторингу є нормативні документи регулятора. Звичайно, нормативні документи регуляторів розроблені у відповідності з законами, що націлені на боротьбу з відмиванням грошей. До основних законів Україні в сфері фінансового моніторингу можна віднести: а) Закон України «Про попередження та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом [3]; б) Кримінальний Кодекс України (ст. 209 Особливої Частини) [2]; в) Закон України «Про банки і банківську діяльність» [4]; г) Закон України «Про фінансові послуги та ринки фінансових послуг» [7].

Аналіз внутрішніх документів з питань здійснення фінансового моніторингу повинен включати аналіз: а) наявності основних вимог та положень, що висуваються законодавчими та нормативними документами; б) наявності рекомендацій міжнародних організацій щодо протидії відмиванню грошей; в) власних розробок з питань здійснення фінансового моніторингу.

Стадія 2.2. Оцінка результатів аналізу нормативного забезпечення фінансового моніторингу.

Етап 3. Аналіз ключових процесів. Сутність даного етапу полягає в аналізі тих процесів, реалізація яких приносить компанії найбільший прибуток, та які можуть бути використані у відмиванні грошей. Процес – це цикл дій від ініціації до завершення по виконанню роботи або наданню послуги, який включає дії працівників, обіг документів та забезпечення ІТ. Ми можемо стверджувати, що процес це є операція, яку здійснює фінансова установа

Стадія 3.1. Аналіз ключових процесів, що вразливі для їх використання у відмивання грошей.

Виявлення ключових процесів починається з аналізу фінансової звітності та номенклатури операцій фінансової установи. При цьому при аналізі фінансової звітності великі залишки за балансовими статтями фінансової звітності, а також обороти за статтями доходів та витрат можуть вказати на процеси, які охоплюють такі статті. Вважається, що ключових процесів в компанії не буде більше десяти. Дуже важливо проаналізувати фінансову звітність компанії на предмет нетипових статей доходів та витрат, або нетипових для виду діяльності фінансової установи – балансових статей. Такі нетипові статті необхідно добре вивчити.

Стадія 3.2. Оцінка результатів аналізу ключових процесів. Оцінка результатів аналізу повинна здійснюватись із визначенням кількісної характеристики виявлених характеристик. Також на основі систематизації вже здійснених оцінок, які застосовуються аудиторськими компаніями в міжнародній практиці [34, c. 20].

Етап 4. Аналіз стану взаємодії фінансової установи з суб’єктами державного фінансового моніторингу. Сутність цього етапу полягає у визначенні ступенів взаємодії фінансової установи в процесі здійснення моніторингу та виявлення сумнівних операцій з держаними суб’єктами діяльності по боротьбі з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом. В структурному плані цей етап поділяється на дві стадії, другий з яких є результуючим і полягає в оцінці стану такої взаємодії.

Стадія 4.1. Аналіз повідомлень про операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Законодавством України встановлена вимога повідомляти Державному департаменту фінансового моніторингу про фінансові операції, що підпадають під обов’язковий та внутрішній фінансовий моніторинг. Необхідно проаналізувати записи в реєстрі сумнівних фінансових операцій та оцінити судження менеджменту про фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.

Стадія 4.2. Оцінка результатів аналізу стану взаємодії.

Етап 5. Аналіз стану програмно-технічного забезпечення. Сутність цього етапу полягає в оцінці на основі аналізу інформаційного середовища необхідних для виявлення автоматичних контролів або спеціалізованих модулів програм, розроблених для протидії відмиванню грошей.

Стадія 5.1. Аналіз програмно-технічного забезпечення. Такий аналіз рекомендується проводити шляхом опитування працівників та керівництва компанії з метою дізнатися, чи використовує компанія спеціалізоване програмне забезпечення для збору, аналізу та повідомлення про сумнівні фінансові операції.

Стадія 5.2. Оцінка результатів аналізу стану програмно-технічного забезпечення. З методичної точки зору оцінка повинна здійснюватись на припущенні, що при наявності підстав можна вважати, що інформаційне середовище компанії налагоджене для протидії відмиванню грошей і є ефективним.

Етап 6. Завершення оцінки. Даний етап є узагальнюючий, і на ньому повинна здійснюватись комплексна, завершена оцінка ризику відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору. В структурному плані цей етап поділяється на дві стадії: розрахунок ризику відмивання грошей та підготовка акту оцінки.

Стадія 6.1. Розрахунок ризику відмивання грошей. Ризик відмивання грошей – це комплексний показник вразливості внутрішньої системи фінансового моніторингу суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Враховуючи сутність цього, С.О. Синянський запропонував визначення ризику відмивання грошей (або, у термінах законодавчих норм України, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом) визначення цього поняття за формулою [34, c. 19]:

(3.1.)

Стадія 6.2. Підготовка акту для керівництва, власників, уповноважених органів. Дана стадія є завершальною. Акт оцінки має обмежене коло користувачів і видається замовникам оцінки, власникам, менеджменту або державним органам [36, c. 7].

Підсумовуючи зазначемо, що в теперішній час банки, що здійснюють діяльність на території України досить активно розвивають методи протидії відмиванню грошей через банківську систему. Сприяє цьому прихід на український ринок банків з іноземним капіталом із високорозвинених країн, оскільки саме ці банки мають достатньо розвинену структуру і високі стандарти протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Контролюючим органом у сфері ФМ у банках виступає Національний банк і за перевірками, що здійснюються ним, фіксуються порушення.

На нашу думку, найоптимальнішим порядком проведення оцінки ризику відмивання грошей, є порядок, запропонований Синянським С.О.:

Етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи

Етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу

Етап 3. Аналіз ключових процесів

Етап 4. Аналіз стану взаємодії фінансової установи з суб’єктами державного фінансового моніторингу

Етап 5. Аналіз стану програмно-технічного забезпечення

Етап 6. Завершення оцінки ризику відмивання грошей.

3. Участь банківських систем у протидії легалізації доходів, отриманих злочинних шляхом у зарубіжних країнах

3.1 Вимоги міжнародних організацій до національних систем протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом

Першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF) – створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжурядовий орган боротьби з відмиванням грошей. На даний час FATF досить потужна організація яка виступає світовим координатором боротьби з відмиванням грошей і включає більше 30 країн: Аргентина, Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Канада, Данія, Країни Європейської комісії, Фінляндія, Франція, Германія, Греція, Об’єднані Арабські Емірати, Гонконг (Китай), Ісландія, Ірландія, Італія, Японія, Люксембург, Мексика, Королівство Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Російська Федерація, Сінгапур, Південна Африка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія, США. Основні задачі, що ставить перед собою Комісія наступні:

- контроль за виконанням 40 рекомендацій, а також 9 спеціальних рекомендацій FATF. Всі країни-члени FATF самостійно виконують рекомендації, при цьому контроль за їх виконанням 2х-рівневий: кожного року проходить самоаналіз, а також аналіз з боку іншої країни-учасниці FATF;

- розгляд тенденцій у сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, і прийняття контрзаходів. Оскільки відмивання грошей знаходиться у постійному розвитку, тенденції якого необхідно постійно відслідковувати, то країни-члени постійно збирають і оброблюють найновішу інформацію, щодо сучасних методів відмивання грошей;

- розповсюдження ідеї боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, по всьому світу. Організація підтримує встановлення міжнародної системи протидії відмивання грошей, яка базується на збільшенні країн-учасниць FATF. Також, для збільшення ефективності протидії відмиванню грошей і протистоянню міжнародним злочинним угрупованням, створюються міжнародні регіональні організації за типом всесвітньо визнаної FATF. Завданням, що стоять перед даними організаціями є протидія відмиванню доходів та фінансуванню тероризму у відповідному регіоні, здійснення взаємних оцінок членів на відповідність вимогам 40 рекомендаціям FATF та 9 спеціальним рекомендаціям FATF, а також вивчення тенденцій і методів відмивання грошей саме для цього регіону.

На травень 2007 року FATF офіційно визнала 8 регіональних організацій, це:

- Карибська група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (КФФТФ);

- Азійсько-Тихоокеанська група по боротьбі з відмиванням доходів (АПГ);

- Спеціальний експертний комітет Ради Європи по оцінці заходів у сфері боротьби з відмиванням доходів («MONEYVAL»);

- Група Східної та Південної Африки по боротьбі з відмиванням доходів (ЄСААМЛГ);

- Група Південної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (ГАФІСУД);

- Євразійська група по протидії легалізації кримінальних доходів та фінансуванню тероризму (ЄАГ);

- Група Близького Сходу та Північної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (МЕНАФАТФ);

- Міжурядова група по розробці заходів боротьби з відмиванням доходів в Африці (ГІАБА).

Окрім вищеназваних організацій, існує поки офіційно не визнана FATF Група по боротьбі з відмиванням доходів у Центральній Африці (ГАБАК), а також Офшорна група банківських наглядів (ОГБС), яка виконує подібні до регіональних організацій функції і є офіційним спостерігачем у FATF [31, c. 54].

У методологічному плані основою розробки такої методики для оцінки української національної системи послужила методологія оцінки прийняття країнами Рекомендацій FATF, яка встановлювала загальні засади проведення перевірок та індикатори відповідності національної системи рекомендаціям Групи.

В червні 2003 року Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) (далі – Група) була прийнята нова редакція Сорока Рекомендацій FATF. На XIII пленарній сесії Групи було прийнято рішення про необхідність імплементації країнами Сорока Рекомендацій в новій редакції, та здійснення Групою оцінок прийняття Сорока Рекомендацій в новій редакції [21].

Для кожної Рекомендації було визначено чотири можливих рівня відповідності національної системи протидії. А саме, національна система протидії відмиванню грошей: відповідає рекомендації, загалом відповідає рекомендації, частково відповідає рекомендації, не відповідає рекомендації. У виняткових випадках Рекомендація може бути визначена як така, що не застосовується. Рейтинги ґрунтуються на ключових критеріях і мають наступні тлумачення [34, c. 12].

Структура Сорока Рекомендацій складається з чотирьох розділів, які згруповують рекомендації відносно різних складових національної системи протидії відмиванню грошей. Кожен із розділів складається з декількох секцій, які в свою чергу згруповують рекомендації [21].

Розділ А. Правові системи (включає 3 рекомендації).

Розділ B. Фінансові системи. Заходи, яких необхідно вжити фінансовим установам, суб’єктам нефінансового сектору і представникам деяких категорій професій, щоб запобігти відмиванню грошей та фінансуванню тероризму (включає 22 рекомендації).

Розділ С. Інституціональні системи. Інституціональні та інші заходи, які необхідні у системах для боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (включає 9 рекомендацій).

Розділ D. Міжнародне співробітництво (включає 6 рекомендацій).

Як свідчить аналіз даних наведеної нижче таблиці (табл. 2.1.), національна система відповідає вимогам рекомендацій FATF за рейтингами відповідності таким чином: повністю відповідає 10 рекомендаціям; загалом відповідає 19 рекомендаціям; частково відповідає 7 рекомендаціям; повністю не відповідає 3 рекомендаціям; до національної системи не застосовується одна рекомендація.

Таблиця 2.1. Оцінка відповідності національної системи України вимогам FATF в структурі рейтингів відповідностям (кількість рекомендацій)

Рейтинг відповідності	Розділ рекомендацій FATF				Всього
Рейтинг відповідності	А (правові системи)	B (фінансові системи)	C (інституційні системи)	D (міжнародне співробітництво)	Всього
Відповідає рекомендації	1	5	3	1	10
Загалом відповідає рекомендації	2	8	4	5	19
Частково відповідає рекомендації		5	2		7
Не відповідає рекомендації		3			3
Рекомендація не застосовується		1			1
Всього	3	22	9	6	40

Рекомендації, що не виконуються Україною або виконуються частково, в основному зосереджені в Розділі В Сорока Рекомендацій FATF – «Фінансові системи».

FATF-модель ґрунтується на вивченні методів кількісного аналізу, що використовуються Держказначейством США при проведені оцінок дотримання вимог законодавства до фінансової звітності підприємств, та Офшорною групою банківських спостерігачів при оцінці прийняття учасниками групи рекомендацій щодо здійснення банківських операцій.

Розділ А Сорока Рекомендацій щодо вимог до правових систем, що охоплює 2 секції та 3 рекомендації, виконується на 83%. Це найбільший показник по розділах. Такій результативності спряла криміналізація злочину відмивання грошей в Україні, визначення кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності для фізичних та юридичних осіб за здійснення злочинів з відмивання грошей або недотримання вимог законодавства з питань протидії відмиванню, а також чітко визначені законодавством заходи конфіскації, стосовно злочинів з відмивання грошей та інших предикатних злочинів.

Розділ В Сорока Рекомендацій щодо вимог до фінансових систем включає 5 секцій та 22 рекомендації. Розділ виконується на 68%, що згідно з міжнародними вимогами є недостатнім для ефективної системи протидії відмиванню грошей. На результат в основному вплинуло невиконання (повна невідповідність) трьох рекомендацій. Зокрема Рекомендації №6 (щодо вимог про належну увагу до високопоставлених політичних осіб), Рекомендації №20 (щодо необхідності встановлення контролю над використанням для цілей відмивання грошей визначених категорій нефінансових установ та професій) та Рекомендації №22 (щодо дотримання вимог національної системи протидії закордонними філіями фінансових установ). Також на оцінку вплинула часткова відповідність Рекомендаціям №7, №12, №16, №24 та №25. В свою чергу, повністю відповідала національна система протидій відмиванню грошей Рекомендації №10 (щодо необхідності зберігання документів за фінансовим моніторингом протягом п’яти років), Рекомендації №11 (щодо наявності мінімального переліку критеріїв сумнівності фінансових операцій), Рекомендації №14 (про юридичний захист осіб, що за умов виконання фінансового моніторингу, розкрили комерційну та/або банківську таємницю), та Рекомендації №21 (про підвищену увагу до фінансових операцій з установами, походженням з країн, що не виконують або недостатньо виконують рекомендації міжнародних організацій щодо побудови національної системи протидії відмиванню грошей).

Розділ С Сорока Рекомендацій щодо вимог до інституціональних систем, що включає дві секції і 9 рекомендації, виконується на 78%, що є достатнім показником. На результат в основному вплинула відповідність рекомендаціям по створенню органу фінансової розвідки і залучення інших правоохоронних органів до протидії відмиванню грошей (Рекомендація №27); визначення повноважень правоохоронних органів, що задіяні у протидії відмиванню грошей (Рекомендація №28), встановлення співробітництва між правоохоронними органами (Рекомендація №31). Негативно вплинули на оцінку по розділу недостатнє фінансове та ресурсне забезпечення компетентних органів з питань протидії відмиванню грошей (Рекомендація №30) та вимоги про підготовку та опублікування аналітичних та статистичних матеріалів органом фінансової розвідки (Рекомендація №32).

Розділ D Сорока Рекомендацій щодо вимог до міжнародного співробітництва включив дві секції та 6 рекомендацій, яким національна система загалом відповідала на 79%. На результат вплинуло повна відповідність Рекомендації №37 в частині надання юридичної допомоги при розслідуванні злочинів з відмивання грошей в інших країнах, а також відповідність іншим рекомендаціям завдяки змінам, що внесені в законодавство України, у зв’язку з ратифікацією Віденської Конвенції ООН від 1989 року, Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» №141 від 1990 року [8], та Директиви Європейського Економічного Співтовариства «Про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей» №91/308/ЄЕС.

В цілому українська національна система протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 73% відповідає міжнародним вимогам, що сформульовані в Сорока Рекомендаціях FATF. За міжнародними визначеннями, це оцінка задовільно. Тобто система протидії відмиванню в країні встановлена, але її ефективність вимагає доопрацювання та удосконалення. У випадку з Україною ми визначили, що найбільш слабким місцем національної системи протидії є невідповідність вимогам FATF фінансової системи країни відносно можливості боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.

Проведений аналіз відповідності національної системи дозволив сформулювати конкретні недоліки, які вимагають для їх вирішення як політичної волі, так і наукових розробок у сфері економіки, фінансів та права. Виявлені недоліки виявилися наступними:

· відсутність нормативно регламентованих механізмів обміну інформацією між фінансовими установами (Рекомендація 4);

· відсутні вимоги щодо виявлення джерел походження коштів вигідних власників або вигодоодержувачів (Рекомендація 5);

· звужені сектори, до яких нормативно визначаються вимоги щодо отримання фінансовими установи у своїх клієнтів інформації про цілі та наміри ділових відносин; такі вимоги визначені тільки для банків, решта фінансових установ не охоплені такою вимогою (Рекомендація 5);

· не акцентується на законодавчому рівні необхідність виявлення підвищеної уваги до таких клієнтів або ділових відносин як нерезиденти, приватна банківська справа, трасти, компанії що випускають акції на пред’явника (Рекомендація 5);

· не розроблені механізми управління ризиками при проведені ідентифікації клієнтів фінансової установи після здійснення фінансової операції (Рекомендація 5);

· не реалізовані вимоги рекомендацій щодо створення механізму покладання на третіх осіб при реалізації заходів належної уваги до клієнтів (Рекомендація 9);

· формально не сформульовано спеціальні вимоги до ідентифікації клієнтів для визначених категорій нефінансових установ та професій (Рекомендація 12);

· не встановлено зобов’язання звітувати про підозрілі операції незалежно від того, чи включає операція податкові питання (Рекомендація 13);

· звужена сфера застосування тестування внутрішньої системи на рівні підприємств. Вимоги до аудиторського тестування внутрішньої системи закріплені тільки за банками, і стосуються тільки тестувань на відповідність чинному законодавству (Рекомендація 15);

· необхідно розробити механізми, за яким фінансові установи були б впевнені, що їх закордонні банки-респонденти не дозволяють користуватися своїми рахунками банкам-оболонкам (Рекомендація 18);

· відсутня система, в якій банки, інші фінансові установи та посередники повідомляли б про всі внутрішньодержавні та міжнародні операції з готівкою, які перевищують встановлену суму, у центральне національне агентство, яке має у розпорядженні комп’ютерну базу даних (Рекомендація 19);

· відсутні вимоги щодо проведення оцінок систем протидії відмивання грошей в різних країнах (для оцінки фінансовими установами своїх контрагентів) або офіційних бюлетенів Державного департаменту фінансового моніторингу (Рекомендація 21);

· відсутня нормативна вимога щодо необхідності забезпечення фінансовими установами дотримання їх закордонними філіями вимог національного законодавства та Рекомендацій FATF (Рекомендація 22);

· вимагають вдосконалення заходи перешкоджання прийняттю на роботу осіб, щодо яких є підозра про їх пов’язаність із злочинними або терористичними угрупуваннями (Рекомендація 23);

· необхідно сформулювати вимоги, які б запобігали участі злочинців в управлінні або володінні істотною участю в казино (Рекомендація 24);

· для визначених категорій нефінансових установ та професій не розроблено спеціальних рекомендацій відповідності національній системі протидії відмиванню грошей, регуляторів для таких суб’єктів не визначено (Рекомендація 24);

· не розроблено типології відмивання грошей для більшості фінансових установ та визначених категорій нефінансових установ та професій (Рекомендація 25);

· не розроблено зворотній зв’язок компетентних органів з фінансовими установами, визначеними категоріями нефінансових установ та професій, фізичними та іншими юридичними особами (Рекомендація 25);

· необхідно зобов’язати Державний департамент фінансового моніторингу випускати періодичні звіти, що містили б статистику, типології та інформацію щодо діяльності ОФР (Рекомендація 26);

· необхідно розглянути можливість створення фонду конфіскованих активів для депонування всіх або частини конфіскованих активів, що використовувалися б для забезпечення правоохоронних органів, розвитку охорони здоров’я, освіти або інших цілей (Рекомендація 38).

Проведений вище аналіз та виявленні недоліки формують подальшу наукову направленість роботи, що буде сконцентрована на удосконаленні фінансового сектора національної системи протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Таким чином, першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF) – створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжурядовий орган боротьби з відмиванням грошей.

Основні задачі, що ставить перед собою Комісія наступні:

Страницы: 1, 2, 3, 4

Рефераты

Роль банківської системи у боротьбі з відмиванням коштів незаконного походження

Всього