Шляхи вдосконалення кредитної діяльності ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Продовження таблиці 2.2

Таким чином, активи за аналізований період зросли на 9521585 тис. грн, що становить 21,38 % від їх величини на початок 2007 року. Це відбулося в основному за рахунок зростання кредитного портфеля банку, а також як наслідок – зростання нарахованих процентних доходів. Проте темп росту за період 2008-2009 рр. зменшився і становив показник лише 0,83 % у порівнянні з 1,47 % відповідно в 2007-2008 рр. Таке зменшення було спричинене впливом світової економічної кризи.

Аналізуючи зобов’язання, зазначимо, що вагоме місце займають кошти клієнтів, тобто депозити, та як наслідок, нараховані процентні витрати. В 2009 році питома вага коштів клієнтів в структурі зобов’язань становила 51,19 % (27667673 тис. грн.) проти 41,09 % (26882221 тис. грн.) відповідно у 2008 році Це свідчить про те, що банк проводить активну політику по залученню коштів для покриття активних операцій.

Власний капітал банку теж збільшується, в 2009 році зріс на 0,4 % порівнюючи з 2007 роком, і становив 5313057 тис. грн., а це свідчить про платоспроможність банку, оскільки величина його власного капіталу більша, ніж 0.

Оскільки в активних операціях банку найбільш питому вагу становлять надані кредити, що свідчить про те, що кредитна діяльність є однією з головних для банку, як і в переважній більшості банків, а, отже, і в структурі формування дохідності банку дохідність від кредитних операцій займає значну питому вагу. Виходячи з цього в наступних підрозділах даної дипломної роботи проведемо аналіз структури кредитного портфеля та якості наданих кредитів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та за допомогою економіко-математичних моделей визначимо вплив обсягів кредитування на прибуток банку.

В цілому можна зробити висновок, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є стабільною установою, яка постійно розвивається та адекватно реагує на процеси, що відбуваються в економіці країни і світу.

2.2 Характеристика кредитного процесу та методики оцінки кредитоспроможності позичальників ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Для досягнення максимально корисного результату у процесі своєї діяльності, банк мусить створити відповідну структуру управління. Така структура Райффайзен Банк Аваль ґрунтується на чіткому розподілі на бізнес-лінії (корпоративний бізнес, роздрібний бізнес, малий та середній бізнес, казначейство та підрозділ з надання послуг фінансовим інститутам) та на вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), які створені на рівні Центрального офісу та обласних дирекцій банку. Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Організаційна структура Центрального офісу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Організаційна структура банку постійно вдосконалюється, аби й надалі забезпечувати швидке прийняття рішень, оптимізувати витрати та підтримувати високий рівень обслуговування клієнтів по всій Україні.

Специфіка сучасної практики кредитування полягає в тому, що українські банки не мають довершеного механізму оцінки кредитоспроможності позичальника, що є заставою їхньої фінансової безпеки. Ідентичне впровадження у вітчизняну банківську практику міжнародного досвіду обмежується особливостями функціонування банківської системи України, що з’ясовується, перш за все, відсутністю досконалого відповідного законодавства та належного рівня фінансового контролю в галузі звітності суб’єктів господарювання економіки. Це зумовлює необхідність пошуку та розробки методик оцінки кредитоспроможності позичальника банку, яка б враховувала специфіку кредитного ринку України, особливо в умовах глобальної фінансової кризи [36].

Кожний етап кредитування вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і дохідності для банку.

Взагалі ввесь процес кредитування в Райффайзен Банк Аваль можна умовно розподілити на ряд важливих етапів, а саме:

–       отримання та розгляд кредитної заявки;

–       безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

–       оцінка кредитоспроможності;

–       підготовка до складання кредитного договору;

–       кредитна угода;

–       моніторинг і контроль якості виданих кредитів.

Щоб отримати кредит, позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, яка складається з певного пакету документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк ретельно аналізує кредитоспроможність позичальника, здійснює експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначає ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позики (сума, термін, відсоткова ставка тощо).

У кредитному договорі передбачаються: мета, сума, термін, порядок, форма видачі та погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок і форма сплати відсотків й основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання та погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці, наявність і стан зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору сторони визначають залежно від конкретної кредитної операції.

Якщо в позичальника виникають тимчасові фінансові труднощі з об'єктивних причин, а отже, він неспроможний погасити кредит у термін, передбачений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку (пролонгацію) погашення боргу зі зміною кінцевого терміну погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

Здійснення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, що є в розпорядженні банку.

Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів [34].

Позики надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту приймається колегіально - кредитним комітетом банку та оформляється протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів і структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень відсоткової ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах з додержанням таких умов:

–       оцінки установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

–       кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

–       позичальник має надати певне забезпечення під кредит, а в деяких випадках брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Для забезпечення своєї платоспроможності банк створює резерви для покриття можливих втрат від активних операцій.

При оцінюванні фінансового стану позичальника — фізичної особи враховуються наступні показники:

–       соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;

–       сімейний стан клієнта;

–       вік і здоров'я клієнта;

–       доходи та витрати клієнта;

–       інтенсивність користування банківськими позиками в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

–       зв'язки клієнта в діловому світі тощо.

Основним джерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки й збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки певних показників, виконані на підставі цієї звітності та інша інформація з різних джерел.

Банк має право вимагати від клієнта список банків і фінансових установ, з якими він має і мав відносини в минулому. Він повинен з'ясувати питання про стан поточних розрахунків клієнта з постачальниками, своїми працівниками.

Тільки на підставі результатів ретельної аналітичної роботи банк робить висновки про здатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладання з ним кредитної угоди.

Банк може надавати банківські кредити (які не забезпечуються майном та іншими формами), але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам зі стійким фінансовим станом та інсайдерам банку в сумі, що не перевищує 40 % номінальної вартості акцій банку, що перебувають у їхній власності.

В свою чергу банк не може надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного фонду клієнта; на внесення клієнтом платежів до бюджету і позабюджетних фондів (за винятком кредитування за контокорентним рахунком); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непостачання товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отримані позики і несплачені відсотки.

Банк контролює виконання позичальниками умов кредитного договору, цільове використання кредиту, своєчасне й повне його погашення, сплату відсотків за ним. У разі виникнення порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк може застосовувати економічні та правові санкції.

У разі погіршення економічного стану позичальника використання ним кредиту не за цільовим призначенням, ухиляння від контролю банку, надання недостовірної звітності й запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного повернення кредиту чи незабезпеченості наданого кредиту банк має право пред'явити вимогу про дострокове стягнення кредиту і відсотків за ним в передбаченому законодавством порядку.

Якщо виявлено факти використання кредиту не за цільовим призначенням, банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами та відсотками і ненадання банком пролонгації погашення кредиту він має право застосувати штрафні санкції в розмірах, передбачених кредитним договором. Якщо позичальник відмовляється оплатити борги за позиками, банк стягує борги в претензійно-позовному порядку. Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як переуступка права вимоги та переведення боргу іншій особі.

Також слід зазначити, що кредитні операції – це найважливіші операції, що приносять дохід банку, та чи не єдина можливість для підприємств залучити кошти у виробництво ззовні. Кредитування є однією з найризикованіших банківських операцій. Тому необхідним є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямами вкладення коштів, а основним і найефективнішим методом такої мінімізації є якісна оцінка банком кредитоспроможності позичальників [18].

Райффайзен Банк Аваль приділяє досить велику увагу оцінці кредитоспроможності своїх позичальників.

Аналіз кредитоспроможності передбачає здійснення якісної та кількісної оцінки позичальника з метою визначення ступеня кредитного ризику та коефіцієнта платоспроможності. Завдяки оцінці кредитоспроможності здійснюється відсів кредитів, які не відповідають умовам банку.

До якісних характеристик позичальника зокрема належать:

–       загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідно засвідчених в установленому порядку документів на його право власності);

–       соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

–       вік клієнта на дату видачі кредиту та на дату погашення боргу; кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами в минулому та своєчасність їх погашення) тощо.

До основних кількісних показників оцінки фінансового стану позичальника належать:

–       сукупний чистий дохід та прогноз на майбутнє;

–       наявність поточного, депозитного рахунку в банку, а також  обсяг залишку на відповідному рахунку; коефіцієнти, що характеризують платоспроможність позичальника і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитною угодою;

–       розмір забезпечення кредиту, співвідношення вартості застави до суми кредиту та процентів, його ліквідність [30].

Національним банком України визначено рекомендовані напрямки аналітичної роботи, що можуть використовуватись комерційним банком для оцінки кредитоспроможності клієнтів методом коефіцієнтів, а також вимоги про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями – при оцінці фінансового стану та платоспроможності позичальника [12].

Райффайзен Банк Аваль використовує власну оцінку кредитоспроможності клієнтів шляхом розрахунку коефіцієнтів, у якій коефіцієнти, рекомендовані НБУ, доповнюються деякими коефіцієнтами самого банку відповідно до кредитної політики та уявлень останнього про важливість дослідження різних аспектів діяльності позичальника.

Таким чином, у системі кредитних відносин банку дуже важливо правильно та об’єктивно оцінити кредитоспроможність позичальника. Достовірність оцінки істотно впливає як на результати конкретних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

2.3 Аналіз структури кредитного портфеля банку

Світова економічна криза вплинула на економіку України і сприяла загостренню внутрішніх негараздів. Значна роль у подоланні кризи правомірно відводиться Національному банку України як державному регулятору банківської системи. Сучасне середовище реалізації грошово-кредитної політики формується під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Зовнішній чинник має найнегативніший вплив – поширення світової фінансової кризи, яка виявилася насамперед у погіршенні глобальної ліквідності, зниження інтересу інвесторів до України та відплив іноземного капіталу і як наслідок з вересня 2008 року зведений платіжний баланс України став від’ємним, а його фінансування відбулося за рахунок резервних активів НБУ [12].

Тому далі розглянемо на скільки світова економічна криза вплинула на обсяги кредитування в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». На основі даних показників [39, 40, 41] та додатку В проаналізуємо динаміку співвідношення кредитів між юридичними та фізичними особами в кредитному портфелі банку (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 – Аналіз обсягів наданих кредитів юридичним та фізичним особам ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 рр., млн. грн.

З вище зазначеного чітко прослідковується зростання обсягів кредитування як у фізичних, так і в юридичних осіб. Так за період 2007-2008 років обсяги кредитування фізичних осіб зросли в 1,42 рази, юридичних осіб – в 1,5 рази і 1,46 рази по кредитному портфелю в цілому. Це є свідченням підвищення популярності банку як серед населення, так і серед суб¢єктів підприємницької діяльності. В період 2008-2009 рр. спостерігаємо зменшення обсягів кредитування, так темп росту наданих кредитів юридичним особам становив лише 0,85 рази, фізичним особам - 1,19 рази, і в 1,01 рази по кредитному портфелю в цілому. Вдалися взнаки наслідки світової економічної кризи. Проте такого зниження обсягів кредитування зазнала вся банківська система України.

Відобразимо графічно графіки розподілу обсягів кредитування фізичних та юридичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (рис. 2.1 - 2.2)

Рисунок 2.1 - Графік розподілу обсягів кредитування фізичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 роки

Рисунок 2.2 - Графік розподілу обсягів кредитування юридичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 рр.

З вище зазначеного можемо зробити висновок, що дуже велика увага приділяється процесу кредитування, оскільки протягом періоду, що аналізуємо обсяги видачі кредитів невпинно зростають як серед фізичних осіб, так і серед юридичних осіб. У 2009 році, у зв’язку з кризою, Райффайзен Банк Аваль проводив консервативну політику щодо кредитної діяльності, головну увагу приділяючи роботі з клієнтами по реструктуризації та погашенню існуючої заборгованості з метою недопущення значного погіршення якості кредитного портфеля.

Наступним етапом наших досліджень буде аналіз структури кредитного портфеля ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». І в першу чергу визначимо питому вагу наданих кредитів фізичним та юридичним особам. Графічно дані представлені на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 – Співвідношення наданих кредитів фізичним та юридичним особам ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» протягом 2007 - 2009 рр.

Як бачимо з рисунка 2.3 кредити юридичних і фізичних осіб займають майже однаково рівні позиції: 2007 рік – 50,66 % кредити юридичних осіб і відповідно 49,34 % - фізичних осіб, 2008 рік – 52,08 % кредити юридичних осіб, 47,92 % - фізичних осіб і в 2009 році цей розподіл становив для юридичних осіб 43,49 % та 56,51 % для фізичних осіб.

Це співвідношення свідчить про рівномірне розподілення кредитних ризиків серед даними групами клієнтів.

Проведемо кількісну оцінку структури кредитного портфеля на основі даних представлених в додатку Г та на основі річних звітів за 2007-2009 роки [50, 52, 53]. Дані аналізу зведемо в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 – Кредитний портфель ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007 – 2009 роки

Таким чином слід зазначити, що найбільшу питому вагу в кредитному портфелі банку складають кредити юридичним особам (50,86 % в 2007 році, 53,66 % в 2008 році, 48,06 % в 2009 році), також вагоме місце займають споживчі кредити фізичним особам (26,86 % в 2007 році та 30,06 % в 2008 році ). У 2008 році значно зросла частка іпотечних кредитів і склала 19,81 % проти 8,50 % в 2007 році. Кредити фізичним особам – підприємцям майже без змін і складають 3,16 % в 2007 році та 3,34% відповідно у 2008 році. В 2009 році відбувся перерозподіл кредитів для фізичних осіб – підприємців. Їх частка склала 20,47 %. І також значно зросли інші кредити фізичних осіб – 32,16 %.

Необхідно зазначити, що в 2009 році була сформована більша сума резервів під заборгованість за кредитами (24,53 % проти 7,64 % в 2008 році). Дана тенденція свідчить про те, що банк такими діями знижує кредитний ризик. Незважаючи на загострення кризових явищ, Райффайзен Банк Аваль зберіг свою лідируючу позицію в основних сегментах банківської діяльності. Зокрема на кінець 2009 року банк мав другу позицію у сегментах кредитування фізичних осіб, коштів населення та коштів юридичних осіб-резидентів.

Одним із заходів контролю за кредитним ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення — це запасний метод отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності позичальника. Залежно від наявності і характеру забезпечення виділяють: забезпечені (ломбардні) позики і незабезпечені (бланкові) позики [25]. Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або порука; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо. Тому використовуючи інформацію «Річного звіту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2008 рік» та «Річного звіту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік» [50, 53] далі проаналізуємо кредитний портфель за характером і видами забезпечення. Отримані дані зведемо в таблицю 2.6.

Як бачимо з таблиці 2.6 банк проводить правильну кредитну політику, оскільки в 2009 році відбувся перерозподіл виданих забезпечених і незабезпечених кредитів.

Так забезпечені кредити склали 91,87 % в 2009 році (проти 89,73 % в 2008 році та 87,78 % в 2007 році ) і незабезпечені кредити 8,13 % (проти 10,27 % в 2008 році, 12,22 % в 2007 році).

В свою чергу забезпечення кредитів здійснюється під заставу, а саме: нерухомістю житлового призначення 28,16 % в 2009 році і відповідно 23,46 % (2008 р.) та 18,97 % (2007 р.).

Іншим нерухомим майном - 31,04 % в 2009 р. проти 26,18 % (2008 рік) та 23,39 % відповідно в 2007 році.

Дещо зменшилось забезпечення цінними паперами і становило 0,39 % в 2009 році та 0,47 % в 2008 році.

Незначне підвищення частки забезпечення у формі грошових депозитів – 0,92 % в 2009 р. (0,87 % в 2008 р., 2,15 % в 2007 р.).

Основна частка забезпечення складає інше майно, яке становить 39,49 % у 2009 р. (49,02 % - 2008 р., 55,17 % - 2007 р.). З даного перерозподілу видів забезпечення можемо припустити, що в 2009 році оформлювалась значна частина кредитів, які потребують такого вагомого забезпечення як нерухомість, що може бути показником значних оформлюваних сум. Графічно відобразимо гістограму забезпечення кредитів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 рр. (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 – Гістограма забезпечення кредитів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 рр.

Аналіз структури кредитів за видами економічної діяльності дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства [34].

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування [43].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6