Управління вартістю кредитного портфеля банку

Управління вартістю кредитного портфеля банку

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Управління вартістю кредитного портфеля банку»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ

1.1 Поняття кредитного портфеля банку та його характеристика

1.2 Фактори зовнішнього та внутрішнього впливу на вартість кредитного портфеля банку

1.3 Методи оцінки вартості кредитного портфеля банку

1.4 Характеристика методів управління вартістю кредитного портфеля

РОЗДІЛ 2 ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ

2.1 Ідентифікація кредитного портфеля банку

2.2 Організаційно-методичне забезпечення управління вартістю кредитного портфеля банку

2.3 Оцінка вартості кредитного портфеля ПАТ КБ «Хрещатик»

2.4 Аналіз ефективності управління вартістю кредитного портфеля банку ПАТ КБ «Хрещатик»

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ

3.1 Особливості управління вартістю кредитного портфеля в умовах кризи

3.2 Розробка методології оцінки вартості кредитного портфеля банку

3.3 Шляхи удосконалення управління вартістю кредитного портфеля банку ПАТ КБ «Хрещатик»

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми магістерської дипломної роботи полягає в тому, що створення внутрішніх резервів кредитних ризиків за рахунок доходів банку та прибутковість діяльності комерційного банку є взаємозалежними та протинаправленими процесами, які потребують впровадження системи вартісно-орієнтованого управління кредитним портфелем банку та оптимізації його в напрямку досягнення нормалізованої дивідендної прибутковості акціонерів, як цільової функції управління кредитним портфелем банку.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій показав, що пробле-мі визначення кредитних ризиків та створення оптимального рівня резервів на кредитні ризики за рахунок заставного забезпечення і внутрішніх спецрезервів банку присвячені наукові праці І.А. Бланка, А.М. Гераси-мовича, В.М. Голуба, О.В. Дзюблюка, Г.Т. Карчевої, І.М. Лазепка, А.М.Мо-роза, С.В. Мочерного, І.М. Парасій-Вергуленко, А.А. Пересади, О.В. Перна-рівського, М.І. Савлука та ін. Серед відомих західних авторів особливо значимі праці Л. Гітмана, Б. Едварда, Г. Марковіца, Дж.Маршалла, П. Роуза, Дж. Сінкі, Ф. Фабоцці, У. Шарпа та ін. Проте проблема регулювання кредитних ризиків у вітчизняних банківських установах й досі носить дискусійний характер.

Аналіз впливу наслідків світової фінансової кризи на прибутковість та ризикованість кредитної діяльності банківської системи України у передкризовому 2007 та кризових 2008 – 2009 років за даними НБУ показав, що з рівня резервування кредитних ризиків в сумарному кредитному портфелі банківської системи України – 4,0% (2005 - 2007 рр.) його величина зросла на протязі 2008 – 2009 рр. до рівня 15,4% станом на початок 2010 року, при цьому вперше за останні 10 років діяльність банківської системи України стала збитковою, а сумарний збиток практично 50% банків України за 2009 рік становить -23,5 млрд.грн..

Об’єкт дипломного дослідження – система управління кредитним портфелем банку ПАТ КБ «Хрещатик», який за обсягом валюти балансу 6,4 млрд.грн. займає у 2010 році 0,9% банківського ринку(28 місце в рейтингу банківської системи України).

Предмет дипломного дослідження – методичні підходи та інформаційне забезпечення управління вартістю кредитного портфелю банку.

Мета дипломного дослідження – дослідити існуючі методичні підходи до інтегрального оцінювання та управління вартістю кредитного портфелю банку в ПАТ КБ «Хрещатик» з використанням внутрішніх та зовнішніх джерел інформації, запропонувати та довести ефективність впровадження динамічної вартісно-орієнтованої моделі управління кредитним портфелем на основі щоденного оцінювання та прогнозу доходних, витратних та прибуткових показників кредитного та пов’язаного з ним ресурсного портфелів банку.

Для досягнення мети в магістерській дипломній роботі вирішені наступні завдання:

1.     У першому розділі:

-                     проаналізовані теоретичні підходи до понять «кредитний портфель» та «вартість кредитного портфеля» комерційного банку;

-                     розглянуті існуючі методи оцінки вартості кредитного портфеля банку та основні фактори впливу на його вартість.

2.     У другому розділі:

-                     виконаний аналіз структури та динаміки складових кредитного портфеля ПАТ КБ «Хрещатик» у 2007 – 2009 рр.;

-                     проаналізована існуюча інтегральна методика оцінки вартості кредитного портфеля банку та ефективність управління вартістю кредитного портфеля.

3.     У третьому розділі:

-                     проаналізовані особливості управління вартістю кредитного портфелю банку в умовах динаміки наслідків впливу світової фінансової кризи 2008 -2009 рр.;

-                     розроблена та опробована динамічна модель щоденної оцінки дохідності, витратності та рентабельності кредитного потрфелю банку, а також оцінка адекватності отриманих показників моделі інтегральним показникам доходності та витратності кредитного портфеля ПАТ КБ «Хрещатик»;

-                     запропоновані шляхи практичного впровадження запропонованої моделі в 8 класі управлінського обліку вартітсю кредитного портфелю в ПАТ КБ «Хрещатик».

Методами дипломного дослідження були – історичний аналіз, структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.

Інформаційні джерела магістерської дипломної роботи - матеріали звітів про діяльність ПАТ КБ „Хрещатик” за 2007 - 2009 роки, а також статистичні матеріали по показникам діяльності банківської системи України з офіційних Інтернет-сайтів Національного банку України та Асоціації комерційних банків України за 2007 - 2009 роки.

Наукова новизна та практична цінність отриманих результатів магістерського дипломного дослідження полягає в тому, що впровадження запропонованої вартісно-орієнтованої моделі управління кредитним портфелем банку дозволить об’єднати в комплексі питання:

- балансової вартості кредитів та зменшення їх вартості за рахунок ство-рення резервів на кредитні ризики;

- розрахунку доходної вартості кредитів з врахуванням відсоткових ста-вок та зменшення їх вартості за рахунок створення резервів на кредитні ризики;

- розрахунку частки нульової доходної вартості для сумнівних та безна-дійних кредитів;

- розрахунку витратної вартості кредитів по витратності відповідного ре-сурсного портфелю джерел по ставкам плати за ресурси з врахуванням обов’яз-кового резервування частини залучених ресурсів на коррахунку в НБУ (додат-кові витрати на зменшення кредитного портфелю);

- розрахунку поточної рентабельності кредитного портфелю.

Дипломна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій, списку посилань, додатків.

Дипломна робота представлена на 115 стор., містить 12 табл., 26рис., списка посилань з 80 найменувань джерел літератури, 8 додатків на 25 стор.

Рік розробки дипломної роботи - 2010.

Рік захисту дипломної роботи - 2010.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ

1.1 Поняття кредитного портфеля банку та його характеристика

Кредитні операції (кредит) – це вид активних операцій банку, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на «стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні».

Згідно з нормативним положенням Національного банку України «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» № 279 до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать як грошові балансові, так і документарні позабалансові активи банку, які приносять як прибуток так і збитки в процесі банківських операцій:

- строкові депозити, які розміщені в інших банках, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1502, 1510, 1512, 1513, 1514, 1515, 1516, 1517, 1581);

- кредити, які надані іншим банкам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1520, 1521, 1522, 1523, 1524, 1525, 1526 КА, 1527, 1582, 1600 А);

- вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2030, 2036 КА, 2037, 2093);

- кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання (балансові рахунки 2010, 2016 КА);

- кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092);

- кредити суб'єктам господарювання в поточну діяльність, в інвестиційну діяльність і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2062, 2063, 2065, 2066 КА, 2067, 2071, 2072, 2073, 2074, 2075, 2076 КА, 2077, 2096, 2097);

- іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2082, 2083, 2085, 2086 КА, 2087, 2095);

- кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2102, 2103, 2105, 2106 КА, 2107, 2112, 2113, 2115, 2116 КА, 2117, 2190, 2191, 2198, 2199);

- іпотечні кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2122, 2123, 2125, 2126 КА, 2127, 2132, 2133, 2135, 2136 КА, 2137);

- кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2202, 2203, 2205, 2206 КА, 2207, 2211, 2212, 2213, 2215, 2216 КА, 2217, 2290, 2291);

- іпотечні кредити, що надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2232, 2233, 2235, 2236 КА, 2237, 2295);

- кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2220, 2226 КА, 2227, 2292);

- кредити овердрафт, що надані суб'єктам господарювання та фізичним особам (балансові рахунки 2600 А, 2605 А, 2620 А, 2625 А, 2650 А, 2655 А);

- гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам (позабалансові рахунки 9000, 9001, 9002, 9003);

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (балансовий рахунок 1589);

- гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків) (позабалансові рахунки 9020, 9023);

- сумнівні гарантії, що надані банкам і клієнтам (позабалансові рахунки 9090, 9091);

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими суб'єктам господарювання (балансовий рахунок 2099);

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими фізичним особам (балансовий рахунок 2299);

- зобов'язання з кредитування, що надані банкам і клієнтам (позабалансові рахунки 9100, 9122, 9129). До розрахунку резерву береться 50 % від суми зобов'язань з кредитування, які обліковуються за позабалансовими рахунками 9100, 9129. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику. Дохідність і ризик — основні параметри управління кредитним портфе-лем банку. За співвідношенням цих показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.

Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за допустимого рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. В табл.1.1 наведені результати аналізу поступового становлення категорії „кредитний портфель” в науковій та методологічній літературі у 1990 – 2008 роках.

Таблиця 1.1

Визначення категорії „кредитний портфель” в науковій літературі

Поняття кредитного портфеля залишається дискусійним, а у вітчизняній економічній літературі його визначенню приділено мало уваги й дане питання недостатньо розроблене й проаналізоване.

Однак існує ряд підходів до питання про визначення поняття й сутності кредитного портфеля банку. Взагалі під портфелем варто розуміти сукупність, набір, запас певних матеріальних, фінансових, ідейних або інших параметрів, що дають подання про характер, напрямки, обсяги діяльності, перспективах ринкової ніші банку.

Основні трактування кредитного портфеля банку наведені в таблиці 1.1. Порівнюючи ці визначення кредитного портфеля, можна зробити висновок що одні автори дуже широко трактують кредитний портфель, відносячи до нього всі фінансові активи й навіть пасиви банку, інші - пов'язують розглянуте понят-тя тільки з позичковими операціями банку, треті - підкреслюють, що, кредит-ний портфель - це не проста сукупність елементів, а класифікована сукупність.

Більшість авторів при визначенні кредитного портфеля ґрунтуються тіль-ки на одному із критеріїв класифікації його елементів - кредитному ризику. На мою думку, для найбільш точного визначення кредитного портфеля необхідно брати до уваги й інших факторів, що здійснюють на нього безпосередній вплив (наприклад, рівень прибутковості й ступінь ліквідності кредитного портфеля).

У закордонній економічній літературі під кредитним портфелем розумі-ється характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих за певними критеріями залежно від поставлених цілей керування [70]. Тобто у визначення сутності кредитного портфеля іноземні економісти включають результат застосування елементів процесу кредитного менеджменту. Останнім часом все більше число вітчизняних фахівців бере на озброєння саме закордонну методи-ку визначення поняття кредитного портфеля.

Такий підхід реалізований і у нормативних документах Національного банку України та Центрального Банку Росії, що регламентують окремі сторони керування кредитним портфелем (зокрема в Положенні Банку Росії № 254-П від 26 березня 2004 р. «Про порядок формування кредитними організаціями резер-вів на можливі втрати по позичках, позичкової й прирівняної до неї заборгова-ності»), визначена його структура, з якої випливає, що в нього включається не тільки позичковий портфель, але й різні інші вимоги банку кредитного характе-ру (див.табл.1.1).

Сутність кредитного портфеля банку можна розглядати на категоріально-му й прикладному рівнях.

У першому аспекті кредитний портфель - це економічні відносини, що виникають при видачі й погашенні кредитів, здійсненні прирівняних до кредит-них операцій. У цьому випадку кредитний портфель визначається як сукупність кредитних вимог банку й інших вимог кредитного характеру, а також як сукуп-ність виникаючих при цьому економічних відносин. У другому аспекті кредит-ний портфель являє собою сукупність активів банку у вигляді позичок, врахова-них векселів, міжбанківських кредитів, депозитів і інших вимог кредитного характеру, класифікованих по групах якості на основі певних критеріїв.

Даючи визначення кредитному портфелю комерційного банку неможливо не торкнути поняття його якості. Під якістю кредитного портфеля будемо розу-міти комплексне визначення, що характеризує ефективність формування кре-дитного портфеля комерційного банку з погляду прибутковості, ступеня кре-дитного ризику (яка, у свою чергу, залежить від фінансового становища пози-чальника, якості обслуговування боргу, а також від всієї наявної в розпоряд-женні кредитної організації інформації по будь-яких ризиках позичальника, включаючи відомості про зовнішні зобов'язання позичальника, про функціону-вання ринку, на якому працює позичальник), і забезпеченості. Рівень показника якості кредитного портфеля оберено пропорційний рівню кредитного ризику (чим вище якість позички, тим менше ймовірність її неповернення або затрим-ки погашення, і навпаки). Те ж саме ставиться до рівня забезпеченості й при-бутковості позички (чим надійніше її забезпечення, і чим більший дохід вона приносить, тим вище якість кредитного портфеля).

Істотним моментом визначення кредитного портфеля є те, що вибір і формування його прямо залежить від визначення банком свого інвестиційного обрію, набору стратегічних і тактичних рішень на певний проміжок часу. У цьому зв'язку, представляється важливим підкреслити, що кредитний портфель є не просто пасивно сформованим набором кредитних вимог банку, а резуль-татом активних дій банку, що динамічно розвивається, свідомо управлінським співвідношенням між різними видами кредитів. Саме тому необхідно розгля-дати кредитний портфель комерційного банку як втілення стратегії, кредитної політики банку (яка є, у свою чергу, частиною загальної стратегії розвитку банку), як результат активних управлінських дій банку, спрямованих на форму-вання певного співвідношення між сукупністю кредитних інструментів.

На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позички фізичним особам.

Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками:

- офіційна кредитна політика банку;

- правила регулювання банківської діяльності;

- величина капіталу банку;

- досвід і кваліфікація менеджерів;

- рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів.

Одним з головних завдань, що постають перед менеджментом у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля банку. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути цілком прийнятним для іншого.

Кредитна політика банку регулює кредитну діяльність кожного банку і встановлює правила формування кредитного портфеля. Положення кредитної політики необхідно зафіксувати письмово й затвердити на засіданнях Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. Цей документ має конфіденційний характер, а тому з ним можуть бути ознайомлені лише ті працівники банку, які здійснюють кредитування. Кожному банку необхідно розробити власну кредитну політику, що відбивала б напрями та специфіку його діяльності, можливості цього банку та його клієнтів, рівень допустимого ризику, права й обов’язки кредитних працівників.

Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризикованості та надійності банку, тому саме кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду в багатьох країнах. Установлені обмеження та нормативи, а також правила регулювання банківської діяльності відіграють суттєву роль у процесі формування кредитного портфеля.

Національним банком України регулюється обсяг кредитного портфелю банку як нормативна функція показника Н2 – відношення обсягу регулятивного капіталу банку до сумарного зваженого на ризик портфеля активів банку, який включає в себе кредитний портфель банку з коефіцієнтами ризику 50% для міжбанківських операцій кредитування та 100% для операцій кредитування клієнтів [18] – Додаток А.

Одночасно, Національним банком України встановлено вимоги щодо порядку надання кредитів та обов’язкові нормативи кредитного ризику. При цьому поняття „кредитний ризик” в інструктивному матеріалі НБУ має наступну трактовку:

«Кредитний ризик позичальника-контрагента - це сума всіх вимог банку (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов’язань щодо цього контрагента» - тобто це не тільки суми виданих кредитів та кредитних гарантій, але і обумовлені угодами суми відсотків за користування кредитами та надання гарантій. Таким чином, НБУ виділяє в нормативних документах поняття „кредитного ризику”, як абсолютної величини кредитних коштів та кредитних вимог, а поняття „ступеню кредитного ризику”, як відносний (відсотковий) рівень, що характеризує ймовірний ступень реалізації абсолютного обсягу «кредитного ризику».

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) визначається як відношення суми всіх вимог банку (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов’язань щодо цього контрагента, до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення не має перевищувати 25 % (наведені нормативні значення стосуються універсальних банків, для спеціалізованих банків нормативні значення встановлюються диференційовано).

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як відношення суми всіх великих кредитів (за мінусом фактично сформованих резервів) до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку, то автоматично підвищуються вимоги до адекватності регулятивного капіталу. Кредитний ризик вважається великим, якщо сума всіх вимог і позабалансових зобов’язань щодо одного контрагента (або групи пов’язаних контрагентів) становить 10 % і більше від величини регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань щодо цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), визначається як співвідношення суми сукупних зобов’язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100 % суми всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, і регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 30 %.

У формуванні структури активів банку вирішальним фактором є рівень дохідності кожного виду активних операцій. Проте висока дохідність, як правило, супроводжується високим рівнем ризику, тому менеджменту банку необхідно врахувати обидва фактори. Якщо рівень дохідності різних видів активів приблизно однаковий, то перевага надається найменш ризикованим напрямам розміщення коштів. У такому разі обсяг кредитного портфеля банку може зменшитися на користь портфеля цінних паперів або на користь проведення інших активних операцій.

Для оцінювання прибутковості кредитів банк повинен мати ефективну систему обліку не лише доходів, а й витрат за кожним видом кредитів. На прибутковість кредитних операцій банку впливають як доходи та витрати, так і можливі збитки, що визначаються рівнем кредитного ризику за кожною позичкою. Вимірювання, мінімізація та контроль за рівнем кредитного ризику — одне з найскладніших завдань, що постає перед менеджментом банку у процесі формування кредитного портфеля.

Сучасна класифікаційна структура кредитного портфелю будується за принципом рівня ризикованості кредитів [12]. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснюва-ти класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залеж-но від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної опе-рації. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається катего-рія кожної кредитної операції: «стандартна», "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить «валовий кредитний ризик для кредитора», що в термінах Національного банку відповідає поняттям наукового термінологічного блоку – „вартість кредитного портфелю”.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредит-ними операціями визначається «чистий кредитний ризик» (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також «безнадійні»:

- «стандартні» кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

- «під контролем» - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

- «субстандартні» кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

- «сумнівні» кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

- «безнадійні» кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість, та використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Страницы: 1, 2, 3, 4