Статья: Вказівки до оформлення дипломних робот

Таблиця 4.2 – Найменування таблиці”. Крапку в кінці не ставлять. Якщо

найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від

слова “Таблиця”. Номер таблиці складається з номера роз­ділу і

порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється

нумерувати в межах всього документа.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному так і в вертикальному

напрямках, або іншими словами може мати велику кількість граф і рядків. В

таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші

сторінки, або розміщують одну частину під іншою чи поряд.

Якщо частини таблиці розміщують поряд, то в кожній частині повторюють шапку

таблиці, а при розміщенні однієї частини під ін­шою - повторюють боковик.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на

наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що

обмежує таблицю, не проводять.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують

найменування граф. Допускається виконувати нуме­рацію граф на початку таблиці

і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки

нумерацію граф.

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над

першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть “Продовження таблиці

4.2” без крапки в кінці.

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на

технічну документацію.

5.8 Висновки

Висновки оформлюють з заголовком “Висновки” з нової пронуме­рованої

сторінки, починаючи з абзацу.

В тексті аналізуються основні підсумки роботи над проектом, дають оцінку

одержаним результатам, визначають перспективи їх покращення. Вказують

значення виконаної роботи для виробництва і перспективи реалізації проекту.

5.9 Список літератури

Список літератури оформлюють з заголовком “Список літератури” з нової

пронумерованої сторінки, починаючи з абзацу.

Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які

використовувалися в дипломному проекті (дипломній роботі).

Використану літературу розміщують в порядку появи посилання на неї в тексті.

Посилання на літературу наводять в квадратних дужках, вказу­ючи порядковий

номер за списком [1]. Нумерація посилань повинна починатися з одиниці і далі

по порядку.

В списку кожну літературу записують з абзацу і нумерують арабськими числами.

Літературу записують мовою, якою вона видана.

5.9.1 Форми запису

Список літератури

Видавництво, Рік.- Число сторінок.

(1. Максимович Н.Г. Теорія графів і електричних кіл.- Львів: Вища школа,

1987. - 216 с.)

2. Назва книги / І.Б. Прізвище.- Місце видання.: Видавництво, Рік.- Число

сторінок.

(2. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка: Навч. посіб­ник /

В.О.Поджаренко, В.В.Кухарчук.- К.: НМК ВО, 1991. - 240 с.)

3. Прізвище І. Б. Назва частини книги // Прізвище І.Б. Назва книги.- Місце

видання.: Видавництво, Рік.- С. Інтервал сторінок.

(3. Хоор К. О структурной организации данных // Дал У., Дейкстра Э., Хоор К.

Структурное программирование.- М.: Мир, 1975.- С. 98-197.)

4. Прізвище І.Б. Назва частини видання // Назва видання.- Рік.- № Число.- С.

Інтервал сторінок.

(4. Dreiheller A. Programming Lanquage Incorporating Units of Measure //

телемеханика.- 1978.- №8.- С. 86-91.)

5. Нормативно-технічні та патентні документи.

(6. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация.- М.: Издательство стандартов, 1981.- 6 с.)

переключателя.- Опубл. 04.05.84.)

5.10 Додатки

Ілюстрації, таблиці, текст допоміжного характеру, схеми можна оформляти у

додатках.

Додатки оформлюють як продовження документа на його наступ­них сторінках,

розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ.

Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:

“... наведено в додатку А” , „ ... наведено в таблиці В.5 ” або (

додаток Б); (додатки К, Л ).

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині

рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки

позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Є, З,

І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д.

Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськими цифрами.

Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I

і O.

Під позначенням для обов’язкового додатку пишуть в дужках слово

(обов’язковий), а для інформативного – (довідниковий).

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують

посередині рядка малими буквами починаючи з великої. При наявності основного

напису - заголовок записують у відповідній графі.

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його

позначення: “Рисунок Б.3 - Найменування”; “Таблиця В.5 - Найменування”

і т.п.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна

бути прохідною.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких

вони починаються.

6 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ

6.1 Загальні правила

Схеми необхідно виконувати у відповідності до вимог стан­дартів ЄСКД на

установлених форматах простим олівцем середньої твер­дості, а демонстра-ційні

плакати - тушшю або олівцем (ГОСТ 2.701-84 і ГОСТ 2.702-75). При

викорис­танні комп'ютерних графічних редакторів дозволяється друкувати

креслення і схеми на аркушах принтерного формату, а потім закріплювати

на відповідних форматах.

Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і основні

написи. На плакатах основний напис розміщують з тильної сторони у

відповідному місці (справа-внизу).

Кожна схема повинна мати назву, яка визначається назвою її виду і типу,

наприклад, Схема електрична принципова

Назву схеми вписують в графу 1 основного напису після наз­ви виробу, для

якого розроблена схема і шрифтом меншого розміру. Назву виробу слід

записувати в називному відмінку однини, ставлячи на першому місці іменник.

Знак переносу в назвах не використовується, крапка в кінці не ставиться.

Всі надписи на схемах повинні виконуватися креслярськими шрифтами згідно

з міждержавним стандартом ГОСТ 2.304-81.

Посилання на графічну частину виконують за формою:

“... наведено на схемі 08-29.ДП.015.00.000 ЕЗ”.

Нижче наведені основні правила виконання деяких типів схем, які найчастіше

представляються в графічній частині.

6.2 Типи схем

Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення

та взаємозв´язки.

Функціональна схема пояснює окремі процеси, що протікають в окремих

функціональних колах або у виробі в цілому. Ці схеми використовуються при

вивчені принципів роботи виробів, при їхній наладці, контролі та ремонті.

Схема електрична принципова визначає повний склад елементів та зв´язків

між ними та, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу.

Принципова схема служить вихідним документом для розробки інших

конструкторських документів, в тому числі креслень.

При розробці конструкторських документів, які визначають прокладку і способи

кріплення проводів, жгутів та кабелів або трубопроводів у виробі, а також для

здійснення приєднань при контролі, експлуатації та ремонті виробів

використовують схему з´єднань.

Для здійснення зовнішніх підключень виробів при їх експлуатації

використовують схеми підключення.

Складові частини комплекса, а також з´єднання їх між собою на місці

експлуатації визначає загальна схема.

Відносне розташування складових частин виробів та (при необхідності)

проводів, жгутів, кабелів показують на схемі розташування.

Коли на одному конструкторському документі необхідно виконати схеми двох або

декількох типів на один і той же виріб, оформляють об´єднану схему.

Вид та тип схеми визначають її найменування та код.

6.2.1 Схема електрична структурна

Електрична структурна схема визначає основні функціональні частини виробу

(елементи, пристрої, функціональні групи), їх призначення і зв´язки.

Всі функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокутників або

умовних графічних позначень (УГП). При зображенні прямокутниками

найменування, умовні позна­чення або номера функціональних частин вписують

в середину прямо­кутників. Умовні позначення і номери повинні бути

розшифровані на вільному полі схеми в таблиці довільної форми. Позиційні

позна­чення записують над УГП або справа від них.

Прямокутники чи УГП на схемі з'єднують лініями електричного зв'язку, на яких

стрілками вказують напрямок ходу робочого проце­су. Структурна схема повинна

давати уявлення про хід робочого процесу в напрямку зліва-направо, зверху-

вниз.

Якщо функціональних частин багато, останні замінюють квадратами з сторонами

кратними 12 мм. В цьому випадку замість найменувань, типів і позначень

проставляють порядкові номери справа від зображення або над ним, як правило,

зверху-вниз у напрямі зліва-направо, і розшифровують в таблиці довільної

форми, яку розміщують на вільному полі схеми.

На схемі рекомендується розміщувати пояснювальні надписи, діаграми, таблиці,

вказівки параметрів у характерних точках (величини струмів, напруг, форми і

величини імпульсів), математичні залежності та ін.

6.2.2 Схема електрична функціональна

Функціональна схема відображає процеси, які протікають в окремих

функціональних колах виробу або у виробі в цілому. Ця схема в порівнянні з

структурною більш детально розкриває функ­ції окремих елементів чи пристроїв.

На схемі зображують всі функціональні частини виробу та ос­новні зв’язки між

ними.

Функціональні частини на схемі зображують у вигляді УГП згідно з діючими

державними стандартами. Дозволяється окремі фун­кціональні час-тини, на

яких немає УГП, зображувати у вигляді прямокутників, а також розкривати до

рівня принципових схем.

Дозволяється об'єднувати функціональні частини в функціо­нальні групи, які

виділяють на схемі штрих-пунктирними лініями. Кожній виділеній групі

присвоюють найменування або умовне позна­чення.

На схемі повинно бути вказано:

- для кожної функціональної частини, зображеної прямокутни­ком, її

найменування або умовне позначення, вписане в прямокутник;

- для кожної функціональної частини або елемента, зображе­ного УГП

позиційне позначення.

Якщо функціональна схема використовується разом з прин­циповою, то позиційне

позначення елементів та функціональних частин на цих доку-ментах повинні

бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для функціональної

схеми не розробляють, оскільки користуються даними принципової схеми.

Якщо функціональна схема розробляється самостійно (без прин­ципової), то

позиційне позначення елементів і функціональних час­тин вказують за

загальними правилами і розробляють перелік елементів.

На функціональних схемах рекомендується вказувати поряд з графічним

позначенням чи на вільному полі схеми технічні характе­ристики функ-

ціональних частин, діаграми, параметри сигналів тощо.

6.2.3 Схема електрична принципова

Схема електрична принципова є найбільш повною схемою виробу і дає детальне

уявлення про принцип його роботи.

На схемі зображують всі складові частини виробу і зв'язки між ними, а

також елементи якими закінчуються вхідні та вихідні кола (роз’єми, зажими

і т.п.).

Схему слід виконувати для режиму, коли виріб знаходиться у вимкне-ному стані.

Якщо ж режим інший, то на полі схеми вказують режим для якого виконується

схема.

Всі елементи і зв'язки між ними на схемі зображують за допомогою УГП

згідно з діючими державними стандартами і розмі­щують таким чином, щоб схема

була найбільш наглядною, зручною для читання.

Схеми рекомендується виконувати строчним способом: умовні графічні позначення

пристроїв та їх складових частин, які входять в одне коло, зображають

послідовно одне за одним по прямій, а окремі кола у вигляді паралельних

горизонтальних або вертикальних стрічок.

Елементи, які у виробі використовуються частково, допуска­ється зображувати

не повністю, а тільки ті частини, які викорис­товуються.

Виводи невикористаних частин УГП слід креслити короткими.

Допускається зливати в одну лінію декілька електрично не зв´язаних ліній

зв´язку. При цьому кожну лінію в місці злиття на обох кінцях помічають

умовними позначеннями (цифровими або буквенно-цифровими).

На схемі дозволяється вказувати характеристики вхідних кіл виробів (частоту,

напругу, силу струму, опір та ін.), а також параметри, які підлягають

вимірюванню на контрольних контактах. Написи, знаки або графічні позначення,

які повинні бути нанесені на виріб, поміщають біля відповідних елементів в

лапках.

Допускається вказувати адреси зовнішніх з´єднань вхідних та вихідних кіл

даного виробу, якщо вони відомі.

Умовні графічні позначення вхідних та вихідних елементів – з´єднувачів,

плат та інших дозволяється заміняти таблицями довільних розмірів. Таблицям

присвоюють позиційні позначення елементів, які вони заміняють. Порядок

розташування контактів в таблиці визначається зручністю побудови схеми.

Всі елементи на схемі повинні мати буквенно-цифрове позицій­не позначення (ПП),

яке записують тільки великими буквами латин­ського алфавіту та арабськими

числами, однаковим шрифтом, в один рядок без пропусків (R1, C25, ...),

справа від УГП або над ними (ГОСТ 2.710-81). Порядкові номери присвоюють в

напрямку зверху-вниз, зліва-напра­во в межах виду елемента. При виконанні схеми

на кількох аркушах П. продовжують. Вид і номер є обов’язковими частинами УГП.

При об’єднанні елементів у функціональні групи, П. елементів про-ставляють в

межах групи і присвоюють П. групі.

На полі схеми дозволяється розташовувати:

- вказівки про марки, перерізи та кольори проводів та

кабелів, які з´єднують елементи, пристрої, функціональні групи;

- вказівки про специфічні вимоги до електричного монтажу

даного виробу.

УГП можуть виконуватися сполученим або рознесеним способом:

- при сполученому способі складові частини елемента

зобра­жують

на схемі так, як вони розміщені у виробі, тобто разом;

- при рознесеному способі складові частини елемента розмі­щують в різних

частинах схеми так, як це обумовлено послідовністю процесу роботи виробу. При

цьому в П. добавляють порядковий номер частини елемента, розділяючи крапкою (

DA1.2).

Кожна схема повинна мати перелік елементів (ПЕ), в якому записують всі

елементи, що зображені на схемі.

Форма і розміри ПЕ повинні відповідати міждержавному стандарту ГОСТ

2.701-84.

Заповнюють ПЕ за групами елементів в алфавітному порядку їх П..

В графі “Найменування” повинно бути вказано: тип елемента, його параметри

і позначення документа, згідно з яким його вико­ристовують (ТУ, ДСТУ),

наприклад,

C1 К53-14 – 16 В – 22 мкФ ± 20 % ОЖО.464.139 ТУ

R1 СП5-2 – 1 Вт - 100 Ом ± 5 % ОЖО.468.559 ТУ

ПЕ розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигля­ді самостійного

документа.

В першому випадку його розміщують над основним написом, але не ближче 12 мм

(продовження – зліва від основного напису). В другому випадку – на аркушах

формату А4 з основним написом за формою 2 і розміщують в додатках

поясню­вальної записки. При цьому в графі 1 основного напису вказують

найменування виробу, а нижче – “Перелік елементів”.

Якщо в схему входять функціональні групи, то в ПЕ спочатку записують елементи

які не входять в групу, а потім вказують П. функціональної групи,

найменування групи (яке підкреслюють) і їх кількість. Далі записують

елементи, які входять в групу по вище вказаним правилам.

Якщо на схемі є УГП мікросхем, на яких не вказані виводи для підключення

живлення, то на вільному полі схеми виконують таблицю за формою:

Таблиця підключення мікросхем до шин живлення

6.2.4 Схеми з´єднань

На схемі з´єднань (ГОСТ 2.702-75) наносять всі пристрої та елементи, які

входять до складу виробу та їх з´єднання – проводи, жгути, кабелі, вхідні

і вихідні елементи (з´єднувачі, зажими, плати та ін.).

На схемі з´єднань, показані:

- пристрої – у вигляді прямокутників та спрощених зовнішніх обрисів;

- елементи – у вигляді УГП, прямокутників або спрощених зовнішніх

обрисів.

Правила зображення вхідних та вихідних елементів, які встановлені для

принципових електричних схем, залишаються в силі і для схем з´єднань.

З´єднувачі дозволяється зображати без окремих контактів.

В загальному випадку проводи, групи проводів, жгути та кабелі показують на

схемі окремими лініями товщиною 0,4 – 1 мм. Провода, які йдуть на схемі в

одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію з зображенням при

підході до контактів кожного провода окремо.

Провода, жгути, кабелі, жили кабеля повинні бути пронумеровані в межах виробу

окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному: номера кабелів проставляють

в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць розгалуження;

номера жгутів – на поличках ліній – виносок біля місць розгалуження проводів.

Дозволяється над кабелем писати його позначення, якщо з´єднання читається

по схемі однозначно.

Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над основним

написом), наприклад величини допустимих відстаней між проводами, жгутами та

кабелями.

Схема повинна також містити відомості про провода, кабелі (марку, переріз

провода, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають або біля

ліній, якими зображують провода і кабелі, або в таблиці з´єднань. Форму

таблиці з’єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей, які

необхідно помістити в схемі (ГОСТ 2.702-75, рисунок 26). Таблицю поміщають на

першому аркуші схеми над основним написом на відстані не ближче 12 мм від нього

(продовження – зліва від основного напису) або у вигляді самостійного документа

на форматі А4 з основним написом за формою 2.

В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім жгути проводів та кабелів у

порядку зростання їх номерів. В графу “Примітки” поміщають дані про

ізоляційні трубки та ін.

6.2.5 Схеми підключення, загальні схеми та схеми розміщення

На електричній схемі підключення зображують виріб у вигляді прямокутника; вхідні

і вихідні елементи (з´єднувачі, зажими і т.п.) – у вигляді умовних

графічних позначень з вказівкою позиційних позначень відповідно до електричної

принципової схеми. В кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що

підводяться до вхідних і вихідних елементів, наносять з необхідними даними про

підключення виробу. Зображення вхідних і вихідних елементів в середині

графічного позначення виробу повинно відповідати їх дійсному розміщенню у

виробі.

На електричній загальній схемі елементи, які входять у комплекс пристрою

зображують у вигляді прямокутників, або умовних графічних позначень, або

зовнішніх обрисів. Графічні позначення пристроїв і елементів, у тому числі

вхідних і вихідних, слід розташовувати близько до їх дійсного розташування у

виробі.

Відомості про елементи і пристрої (їх назва, тип і позначення документу, на

основі якого вони використані) розміщують біля графічних позначень елементів,

пристроїв. При великій кількості елементів ці відомості дають у переліку

елементів по формі, що приведена для принципової схеми. В такому випадку біля

графічних позначень елементів і пристроїв проставляють позиційні позначення.

На загальних схемах та схемах підключення показують провода, жгути і кабелі

окремими лініями з позначенням їх порядкових номерів у межах виробу

(дозволяється сквозна нумерація проводів, жгутів і кабелів, якщо провода, що

входять у жгути пронумеровані в межах кожного жгута).

Позначення проводів, кабелів і жгутів, а також необхідні відомості про них

записують також, як на схемах з´єднань.

На електричній схемі розміщення зображують складові частини виробу у вигляді

спрощених зовнішніх обрисів або умовних графічних позначень (при необхідності

наносять зв´язки між ними), а також конструкцію приміщення або

місцевість, де ці складові частини будуть розміщені. Розташування графічних

позначень складових частин повинно відповідати їх дійсному розміщенню у

конструкції. Схема містить відомості про складові частини: назву, тип і

позначення документа, на основі якого вони застосовані.

При великій кількості складових частин ці відомості записують у перелік

елементів по формі, передбаченій для електричних принципових схем.

6.2.6 Креслення друкованих плат

Друковані плати (ДП) діляться на односторонні (ОДП), двосторонні (ДДП),

багатошарові (БДП) на жорсткій та гнучкій діелектричній основі.

Односторонні плати характеризуються: точністю виконання проводящого рисунку,

відсутністю металізованих отворів, установкою виробів електронної техніки на

поверхню ДП зі П.паи, протилежній стороні пайки.

Двосторонні ДП без металізації монтажних та перехідних отворів характеризуються

високою точністю, використанням об´ємних металічних елементів

конструкції.

Конструювання ДП та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним,

полуавтоматизованим, автоматизованим методами.

При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП здійснює

безпосередньо конструктор.

Полуавтоматизований метод передбачає розміщення навісних виробів електронної

техніки за допомогою ЕОМ.

Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення

навісних елементів за допомогою ЕОМ.

Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині поверхні

ДП, або рисками по периметру її контура. Лінії сітки повинні бути

пронумеровані підряд або через визначені інтервали. За нуль в прямокутній

системі координат на головному виді ДП слід приймати:

- центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі

плати, у тому числі технологічного;

- лівий нижній кут ДП;

- ліву П.па точку, утворену лініями побудови.

Рекомендуємий склад та послідовність запису технічних вимог креслення:

Друковану плату виготовити ......... методом.

Крок координатної сітки ....... мм.

Параметри елементів рисунка рекомендується групувати у вигляді таблиць і

розташовувати на вільному полі креслення. В таблиці можна вказувати

мінімально допустимі значення елементів проводящого рисунку (ширина

друкованого провідника, діаметр контактної площадки).

Розміри для справок.

Покриття ............ (по ДСТУ .......).

Маркувати ........ шрифт по ..........

6.2.7 Складальні креслення друкованих плат

Друкованим вузлом називають друковану плату з навісними елементами.

Складальне креслення повинно давати повну уяву про навісні радіоелементи та

інші деталі, їх розташування та установку на платі, а також відомості про:

- маркування позиційних позначень радіоелементів;

- умовні позначення виводів приборів (трансформаторів, реле);

- нумерацію вихідних контактів, полярності.

В місцях кріплення установочних деталей приводять місцеві розрізи.

Навісні елементи зображають спрощено, якщо це не заважає правильному поняттю

креслення. Їх розміщують паралельно поверхні плати рядами у визначеному

порядку з зазором 2 ... 3 мм між платою та елементом.

Провідний монтаж ДП виконується методом прошивки. Метод заключається в тому, що

на друкованій платі-заготовці електричні з´єднання елементів схеми

виконуються ізольованим проводом. В якості вихідної плати застосовується ДДП з

постійним проводящим рисунком під визначену серію мікросхем. Метод провідного

монтажа дозволяє отримати ДП будь-якого функціонального призначення в

залежності від кількості та типу встановлених мікросхем.

6.2.8 Схема розміщення

Схема розміщення визначає відносне розміщення складових частин засобу.

Складові частини засобу зображують спрощеними зовнішніми контурами видом

зверху, у відповідності з їх дійсним розміщенням у засобі.

Біля графічних зображень складових частин або в середині їх вказують П., які

були присвоєні на принциповій схемі.

6.3 Правила виконання схем автоматизації

6.3.1 Схема автоматизації структурна

Структурна схема призначена для відображення системи контролю та керування

виробничими процесами даного об’єкта і встановлює взаємні зв’язки між щитами,

пунктами керування, оперативними робочими постами основних груп

технологічного обладнання і показує адміністративно-технічну суть

централізованого управління об’єктом.

В загальному випадку на структурних схемах автоматизації умовними графічними

зображеннями показують: керуючі обчислювальні машини, всі оперативні і

диспетчерські щити і пункти, які входять в структуру об’єкта, що проектується;

диспетчерські і оперативні щити і пункти керування, які не входять до складу

розроблюваного проекту автоматизації, але зв¢язані з ним системами

контролю і керування; цехи з розподілом на відділення, дільниці, агрегати або

групи обладнання; лінії технологічних потоків; лінії оперативного зв¢язку

з зазначенням напрямку проходження інформації.

Оперативні і диспетчерські щити та пункти керування, які входять в структуру

автоматизації об’єкта, що проектується, зображують на схемі у вигляді

прямокутників, усередині яких виконують такі надписи: найменування щита або

пункту, вид оперативного зв¢язку, найменування основного чергового

персоналу (наприклад, оператор, апаратник і т.д.), перелік основних задач.

Диспетчерські і оперативні щити та пункти керування, які не входять до

структури даного проекту зображуються на схемі кружечками, в які вписують їх

найменування і найменування чергового персоналу.

Для наглядності креслення контурні лінії умовних зображень цехів (або других

виробничих підрозділів), щитів, пультів і пунктів контролю та керування, лінії

функціональних зв¢язків між ними виконуються більш жирними лініями (0,5

мм), ніж лінії умовного поділу всередині умовних зображень (0,2 мм). При

наявності ліній технологічних потоків останні виконуються лініями товщиною не

менше 1 мм.

Види оперативного зв¢язку позначаються буквами, наприклад: ДАК –

дистанційне автоматизоване керування; К – контроль; Середньовічч –сигналізація;

ТК – телекерування і т.д., які наносяться над ліні­ями зв¢язку.

При виконанні структурних схем масштабу не дотримуються.

6.3.2 Схема автоматизації функціональна

Функціональна схема автоматизації є основним проектним доку­ментом, який

визначає структуру і рівень автоматизації техноло­гічного процесу об’єкта,

що проектується, і оснащення його приладами та засобами автоматизації

(в тому числі засобами обчислювальної техніки). На функціональній схемі

за допомогою умовних зображень показують технологічне обладнання,

комунікації, органи керування, прилади і засоби автоматизації та ін.

З зазначенням зв’язків між ними, таблиці умовних позначень і

необхідних пояснень.

Функціональна схема автоматизації графічно поділяється на дві зони. В

верхній частині креслення зображується технологічна схема, а в нижній

креслять прямокутники, які умовно зображують: установку місцевих приладів,

щитів, пультів, пунктів контролю та керування, керуючі машини і т.п.

Обладнання і комунікації зображуються тонкими лініями, тех­нологічні потоки

виділяються більш жирними лініями.

У зображенні об’єктів і трубопроводів повинні бути пояснюва­льні надписи

(найменування обладнання, номери та ін.), а також вказані стрілками

напрямки потоків згідно з стандартом ГОСТ 2.721-74.

Технологічні трубопроводи, газопроводи, водопроводи та ін. Зображують

однолінійне згідно з стандартом ГОСТ 3464-63.

Точки входу і виходу сигналів на прямокутниках відповідних блоків показують

точками діаметром 1,5 – 2 мм, біля яких вказують кількість і умовне

позначення каналів.

Графічні умовні зображення приладів і засобів автоматизації, їх розміри і

буквені позначення повинні відповідати стандарту ДСТУ21.404-85.

Прилади і засоби автоматизації показують на функціональних схемах розгорнутим

способом, згідно якого кожний прилад чи блок, який входить в єдиний комплект,

показують окремими умовними гра­фічними зображен-нями. В верхній частині

зображення (кола, овала) наносять позначення вимі-рюваної величини та

функції, яка викону­ється приладом в порядку їх розміщення зліва-направо. В

нижній частині вказують позиційне позначення комплекта вимірювання або його

окремих елементів.

Всі прийняті умовні буквені позначення повинні бути розшиф­ровані на схемі.

Лінії зв’язку зображують однолінійне і підводять до графічних зображень

приладів зверху, знизу, збоку. Напрямок передачі інформації вказують

стрілками. Для зменшення перетинів ліній зв’язку, останні дозво-ляється

розривати. В місцях розриву обидва кінці лінії зв’язку нумерують одним і тим же

арабським числом. Нумерація розривів ліній зв¢язку зі сторони щитових

приладів да­ється в порядку зростання номерів. Відстань між паралельними

лініями зв¢язку повинна бути не менше 3 мм.

6.3.3 Схема автоматизації принципова

Принципова схема автоматизації визначає повний склад складо­вих частин виробу і

зв¢язків між ними, і дає детальне уявлення про принцип його роботи.

За способом виконання (міждержавний стандарт ГОСТ 2.702-69) роз-різняють

сумісні принципові схеми і рознесені.

На сумісних схемах прилади і апарати зображують в збірному вигляді, тобто всі

зображення елементів, які входять в комплект приладу (котушки, конденсатори,

електромагніти, контакти та ін.), розміщують всередині умовного графічного

зображення приладу. За допомогою сумісних принципових схем зображують принцип

дії склад­них систем автоматизації.

В принциповій схемі, виконаній рознесеним способом, кожний прилад чи апарат

зображується розібраним на складові частини, які з¢єднують в ряд

електричних кіл лініями зв¢язку. Електричні кола слід розміщувати у

відповідності з послідовністю роботи окремих елементів в часі.

Елементи на схемі зображують згідно з міждержавним стандартом ГОСТ

2.747-68.

Елементи комутаційних пристроїв зображують у вимкненому або вихідному стані.

Кожен елемент, зображений на схемі, повинен мати буквено-цифрове позиційне

позначення.

Перелік елементів розміщують над основним надписом схеми (не ближче 12 мм)

або оформлюють окремим документом.

6.4 Правила виконання креслення

6.4.1 Креслення загального вигляду

Загальний вигляд пристрою або вузла виконується згідно з ви­могами

міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73 і не менше ніж в трьох проекціях.

Доцільно показувати розрізи. На кресленні вказують габаритні та установочні

розміри. Деталі і вузли, які входять в даний пристрій чи вузол, нумерують в

десятковій системі.

До креслення повинна бути виконана специфікація. В графі “№п/п”

проставляється порядковий номер, в графі “Позначення” - десятковий номер

креслення або стандарт (технічні умови) для стандартизованих (нормалізованих)

деталей, в графі “Найменування” - назва деталей.

6.4.2 Робочі креслення деталей

Робочі креслення деталей вузла виконуються на окремих форма­тах, які

об¢єднують в один аркуш. На кожному форматі креслять тільки одну деталь в

необхідній кількості проекцій.

На кресленнях деталей вказують всі необхідні для її виготов­лення розміри,

допуски, види обробки і т.д., в основному надписі - матеріал і сортамент

згідно з стандартом.

6.5 Правила виконання схем програми

Схема програми відображає послідовність операцій в програмі і в загальному

випадку складається з відповідної кількості умов­них графічних позначень

(символів) основних операцій, короткого пояснювального тексту та

з'єднувальних ліній.

Оформлюють схеми програм на стандартних аркушах паперу з рамкою робочого

поля, основним написом за формою 1 та додатковою графою №26.

Розміщують в додатках пояснювальної записки.

Символи креслять суцільною основною лінією, лінії потоку да­них або керування

- тонкою.

Форма символів і їх орієнтація повинна відповідати установ­леним у

міждержавному стандарті ГОСТ 19.701-90.

Розмір символів по вертикалі (а) повинен вибиратися із ряду чисел кратних 5,

починаючи з 10.

Розмір по горизонталі (в) повинен дорівнювати 1,5а або 2а.

В межах однієї схеми допускається використовувати не більше двох суміжних

розмірів ряду чисел кратних 5.

Символи в схемі слід розміщувати рівномірно.

Текст в середині символів розміщують паралельно до основного надпису,

незалежно від напрямку потоку. Текст виконується крес­лярським шрифтом або

машинописним способом через 1 інтервал. Скорочення слів не допускається, крім

загальноприйнятих.

Для пояснень, або коли в середині символа не вистачає місця для тексту,

використовують символ коментарію.

Лінії потоку повинні бути паралельними або перпендикулярними лініям рамки

робочого поля і підходити до символів чи відходити від них - зліва, справа,

зверху, знизу в напрямку до центра символа.

Відстань між паралельними лініями потоку - не менше 3 мм, між іншими

символами - не менше 5 мм.

Напрямок потоку зображують стрілками на лініях потоку біля символів до яких

вони приходять. Дозволяється стрілки не вказува­ти, якщо напрямок потоку йде

зверху-вниз, зліва-направо. В інших напрямках стрілки вказують обов'язково.

Дві або більше вхідні лінії

можуть об'єднуватися в одну ви­хідну лінію. При цьому місце з¢єднання

необхідно зміщувати:

Лінії потоку повинні перетинатися і згинатися тільки під ку­том 90°. Зміна

напрямку в точках перетину не допускається.

Для того щоб зменшити кількість перетинів ліній потоку, використовують символ

з'єднання. В електричних схемах для цього використовують стрілочку, в схемах

програм - коло діаметром 0,5а, в середині якого вказать номер з¢єднання.

Якщо схема не вміщується на одній сторінці, то перехід на інші сторінки

виконується символом з'єднання разом з символом коментарію:

5 [ До

стор.2 З стор.1 ] 5

Кожна схема програми повинна починатись і закінчуватись обов¢язковим

символом “Термінатор”, в якому на вході в програму пишуть слово “Початок

”, а на виході з програми слово “Кінець”. В схемах підпрограм в

початковому символі “Термінатор” вказують її “Найменування”, а на виході

– “Оператор виходу” з підпрограми.

Текст програми (лістінг) на алгоритмічній мові, як правило, розміщують в

додатках пояснювальної записки на аркушах формату А4 без рамки робочого поля

і без основного напису за формою:

Додаток В

(обов’язковий)

Текст програми “Найменування програми”

або “Найменування підпрограми”

Додаток А

(обов’язковий)

Зразок заповнення титульного листа технічного завдання

ВДТУ

УЗГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО

Директор НВП “Індикатор” Зав.кафедри МПА ВДТУ,

д.т.н., проф.

О.В.Чередніченко В.О.Поджаренко

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

на дипломне проектування

БЕЗКОНТАКТНИЙ ПРИЛАД ДЛЯ КОНТРОЛЮ

СТРУМУ В ПОВІТРЯНИХ ЛІНІЯХ

ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ

08-03.ДП.015.00.000 ТЗ

Керівник проекту

к.т.н.,доц. кафедри МПА ВДТУ

Капіцький Я.І.

Виконавець: ст. гр. 1АМ-95

Рак С.В.

Вінниця 2002

Додаток Б

(довідниковий)

ПРОПОЗИЦІЇ

для умовних позначень текстових і графічних

документів дипломних проектів /роботів/

Для дипломних проектів /робіт/ найбільш доцільною є предметна система умовних

позначень, яка має наступну структуру:

хх-хх.хх.ххх.хх.ххх хх

1 2 3 4 5 6

де 1 /ХХ-ХХ/ – числовий шифр кафедри, прийнятий у ВДТУ;

2 /XX/ – ДП чи ДР /дипломний проект або робота/;

3 /XXX/ – порядковий номер теми дипломного проекту /роботи/ в наказі, яким

затверджені теми дипломних проектів /робіт/;

4 /XX/ – два символи для позначення складальних одиниць /від 01 до 99/;

5 /XXX/ – три символи для позначень простих складальних одиниць, що

входять в основні складальні одиниці об'єкта дипломного проекту, за писані в

специфікації складального креслення об'єкта /використовується один знак зліва

від І до 9/, і порядкових номерів оригінальних деталей /два останніх знаки

праворуч від 01 до 99/;

6 /XX/ – код неосновного конструкторського документа /ВС, СК, ПЗ, КЗ,

ЕЗ, Е5 тощо/. Для схем позначення вибираються наступним чином:

Види схем: електрична Е;

автоматизації А;

гідравлічна Г.

Типи схем: структурна 1;

функціональна 2;

принципова 3;

з’єднання 4;

підключення 5;

загальна 6;

розміщення 7;

інші 8;

об’єднана 0.

Наприклад, для схеми електричної принципової – Е3

Приклад позначень:

08-29.ДП.015.00.000 – специфікація складального креслення об'єкта дипломного

проектування /основний конструкторський документ/;

08-29.ДП.015.00.000 ПЗ – пояснювальна записка;

08-29. ДП.015.00.000 КЗ – принципова кінематична схема об'єкту, розробленого

за темою проекту;

08-29.ДП.015.01.000 – специфікація основної складальної одиниці;

08-29.ДП.015.01.000 СК – складальне креслення основної складальної одиниці;

08-29.ДП.015.01.100 – специфікація простої складальної одиниці, що входить в

основну;

08-29.ДП.015.01.100 СК – складальне креслення простої складальної одиниці;

08-29.ДП.015.00.001 – креслення деталі , що входить безпосередньо в

складальне креслення об'єкта дипломного проектування;

08-29.ДП.015.01.001 – креслення деталі, що входить в основну складальну одиницю;

08-29.Д1.015.01.101 – креслення деталі, що входить в просту складальну одиницю.

Принципові схеми об'єкта дипломного проектування чи його складових частин

обов'язково повинні мати перелік елементів, який у вигляді таблиці,

оформленої згідно вимог відповідного стандарту, розміщується над основним

надписом принципової схеми або випускається як самостійний документ. При

випускові переліка елементів як самостійного документа його умовний шифр

складається із шифра схеми з добавленням перед позначенням неосновного

конструкторського документа літери П, наприклад, для кінематичної схеми – 08-

29.ДП.015.00.000 ПКЗ /...ПЕЗ – електрична принципова схема і т.п./. Перелік

елементів записують в специфікацію складального креслення об'єкта дипломного

проектування після схеми, до якої він випущений.

Схеми з'єднань /монтажні/ об'єкта дипломного проектування або його складових

частин обов'язково повинні мати таблицю з'єднань, яка може розміщуватись над

основним надписом схеми або випускатись як самостійний документ.

Шифр таблиці з'єднань при випускові її як самостійного документа складається

із шифра схеми з'єднань з добавленням перед позначенням неосновного

конструкторського документа літери Т, наприклад, для гідравлічної схеми

з'єднань – 08-29.ДП.015.00.000 ТГ4. Таблицю з'єднань записують в специфікацію

після схеми, до якої вона /або замість схеми/ випущена.

Страницы: 1, 2