Курсовая: Кредиты

застави). Невиконання умов кредитного договору (припинення сплати відсотків,

використання кредиту не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо

належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник залишив Україну

або його місцеперебування невідоме. Застави немає або документи по оформленню

застави не мають позовної сили.

Потрібно уникати кредитів наступних видів: бланкові кредити; позик під

гарантію; позик, які забезпечені неліквідним майном або майном поручителя,

повне право якого викликає сумнів; позик для закупівлі нерухомості з метою її

перепродажу.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту

кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону

України “Про банки і банківську діяльність” Наіональним банком України було

встановлено порядок формування та використання резерву для відшкодування

можливих втрат за кредитними операціями банків.

При класифікації за ступенями ризику і віднесенні до груп, за якими

розраховується резерв за врахованими векселями, факторингом, гарантіями,

враховується тільки строк погашення позичальником простроченої

заборгованості, а саме:

стандартна – заборгованість, за якою строк погашення чи повернення,

передбачений договірними умовами, ще не настав;

сумнівна – заборгованість за опротестованими векселями зі строком прострочки

не більше 30 днів; заборгованість за факториноговими операціями (за основним

боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) гарантіями банком

становить не більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого

договірними умовами;

безнадійна – заборгованість за опротестованими векселями зі строком

прострочки не більше 30 днів; заборгованість за факторинговими операціями

(основним боргом, чи черговим платежом) та за гарантіями, виконаними

(сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов`язань зі строком

більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними

умовами.

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної

групи кредитів. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до

сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого

рівня резерву:

- стандартні кредити – рівень резерву складає 2% ;

- кредити під контролем – рівень резерву складає 5%;

- субстандартні кредити – рівень резерву 20%;

- сумнівні кредити – рівень резерву 50%;

- безнадійні кредити – рівень резерву 100% [4-, с.9].

Наведемо приклад аналізу кредитоспроможності клієнта комерційним банком

(Черкаської філії АТ “Укрінбанк”). До банку зверyлась приватна особа яка має

наступні фінансові характеристики згідно даних таблиці 6.

Табл. 6.

Платіжний щомісячний баланс сім`ї

(усередненні показники за останні 3 місяці)

Інші характеристики клієнта, в тому числі і соціальні, проаналізовані за

даними заявки на отримання кредиту /додаток 1/ та за даними техніко-

економічного обгрунтування повернення кредиту /додаток 2/.

Подані клієнтом дані були перевірені банком і відповідають дійсності.

На основі наведених характеристик соціального та фінансового стану клієнта, а

також оцінки фінансового стану, яка проводилась по поручителю (поручитель –

юридична особа, яка має розрахунковий рахунок в установі Черкаської філії АТ

“Укрінбанк”). Банк робить висновок, що позичальник має здоровий фінансовий

стан та достатні джерела доходів (постійну роботу, доходи від додаткового

заробітку та ін.) для обслуговування боргу протягом терміну дії кредитної

угоди.

Банком проводиться розрахунок суми боргу, яку повинен сплатити клієнт за час

дії кредитної угоди установі банку (основний борг + відсотки за користування

кредитом). За кредитною угодою банк надає кредит в розмірі, обумовленої суми

6000 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) за відсотковою ставкою 60%.

За умовами кредитного договору погашення заборгованості проводиться

позичальником у вигляді щомісячних внесків до установи банку. За рахунок

внесків відбувається погашення рівними частками суми боргу та відсотків за

коритування кредитом.

При погашенні основої суми кредиту рівними частками, суму виплачених

процентів можна визначити за формулою:

де I – сума виплачених відсотків;

D – сума кредиту;

n – кількість років;

p – кількість платежів на рік;

g – річна ставка відсотків по кредиту.

Сума боргу, яку потрібно буде сплатити позичальнику можна визначити за формулою:

S = D + I,

де S – загальна сума боргу.

А розмір щомісячного внеску становитиме:

де R – розмір щомісячного внеску.

В даному випадку сума виплачених процентів за користування кредитом складає:

Сума боргу буде становити: 7950 грн. Розмір щомісячного внеску дорівнює

(7950/12) 662,5 грн.

Якщо сума, що вноситься позичальником буде недостатньою для погашення

визначеної щомісячної суми кредиту і нарахованих відсотків, то в першу чергу

установою банку будуть погашатися відсотки за користування кредитом, а сума

що залишилась буде направлятися на погашення основного боргу.

Кредитний працівник розраховує коефіцієнт кредитоспроможності фізичної особи

за формулою:

К кс = Сума місячного платежу ≤ 0,24;

Сума місячного доходу

В даному випадку цей коєфіцієнт становитиме:

К кс = __662,5 грн___ ≤ 0,44;

1500 грн.

Також кредитний працівник розраховує питому вагу витрат клієнта до його

місячного доходу:

Питома вага = Сума місячного платежу + Сума

витрат Сума місячного доходу

В даному випадку питома вага витрат буде дорівнювати:

Питома вага = 662,5грн. + __570грн._____ ≤ 0,8.

1500грн.

За даними вищенаведених розрахунків можна зробити висновок, що у позичальника

досить високий коефіцієнт кредитоспроможності (0,44), а також питома вага

витрат клієнта до його місячного доходу, цей показник складає 0,8.

2.2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ

Будь-яка кредитна операція оформлюється установою банку документально. Кожним

комерційним банком розробляються бланки документів, для оформлення та

надання кредиту, які є специфічними для даної установи банку, на основі

Положення НБУ “Про кредитування”.

Розглянемо документальне оформлення споживчого кредиту на прикладі ЧФ АТ

“Укрінбанк” та ЧФ КБ “Приватбанк”.

Для отримання споживчого кредиту позичальник подає до ЧФ КБ “Приватбанк”

наступні документи:

1.Заявку на отримання кредиту.

2.Техніко-економічне обгрунтування використання кредитних коштів (при умові

довгострокового кредитування).

3.Застава квартири ( житлового будинку) фізичною особою:

– заяву від клієнта;

– документ, який підтверджує право власності (договір купівлі-продажу,

договір дарування або інший документ);

– технічний паспорт;

– справка-характеристика (з печаткою БТІ);

– реєстраційне свідоцтво (з печаткою БТІ);

– довідка з держ.нотаріальної контори про те, що заборон на дане майно

не має;

– страховий поліс на користь банку;

– рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні діти);

– згода чоловіка (дружини) на передачу майна в заставу (нотаріально

завірена) або особиста присутність при заключенні договора застави;

– якщо один з власників помер, необхідно представити нотаріусу

свідоцтво про смерть.

4.Застава транспортних засобів фізичною особою:

– заява від клієнта;

– технічний паспорт на транспортний засіб з віміткою ДАІ про

проходження технічного огляду;

– довідка з держ.нотаріальної контори про те, що заборони на даний

транспортний засіб не має;

– згода чоловіка (дружини), завірена нотаріально, на передачу

транспортного засоба в заставу, або особиста присутність при заключенні

договора застави (якщо один з власників помер, необхідно предоставити

свідоцтво про смерть).

Якщо застава надається юридичною особою то до вищеперелічених документів

подається протокол зборів засновників про згоду на передачу майна під

заставу, інвентарна картка на об`єкт а також статут підприємства.

Якщо це застава товару (виробником) то подаються:

– заява від клієнта;

– протокол зборів засновників (акціонерів) про згоду на передачу товара

в заставу (з вкзанням кількості і ціни товару);

– складська довідка;

– страховий поліс на заставлений товар, який оформлено на коритсь банку;

– сертифікат якості;

– статут підприємства.

Застава основних засобів державним підприємством:

– заява від клієнта;

– інвентарні картки на об`єкт;

– рішення фонду держмайна та органу правління (міністерство, відомство)

(при умові коли державі належить більш 50% акцій);

– протокол зборів засновників про згоду на передачу в заставу основних

засобів (з вказанням кількості і ціни) (при умові якщо більше 50% акцій

знаходиться у власності недержавних підприємств);

– статут підприємства;

– баланс (форма 1);

– звіт про стан майна (форма 3).

На основі поданих даних комерційний банк перевіряє відповідність документів,

що стосуються об`єкту застави і складає акт перевірки даного об`єкту застави

/додаток 5/.

Пакет документів, який подають клієнти Черкаського філіалу АТ “Укрінбанк”

включає в себе:

1. Заявку на видачу кредиту.

2. Паспорт.

3. Довідку з місця роботи з визначенням суми одержуваного доходу,

декларацію про доходи, завірену податковою інспекцією.

4. Техніко-економічне обгрунтування повернення кредиту.

5. Нотаріально посвідчений договір застави майна /додаток 3/ та договір

страхування майна .

6. Гарантійний лист від юридичної особи, коли гарантом виступає

організація, що обслуговується в системі АТ “Укрінбанк”.

7. Паспорт поручителя і підтвердження його платоспроможності.

8. Дані про склад сім`ї.

Кредит може надаватися під поруку юридичної особи, яка має довіру банку,

володіє реальним майном і може гарантувати погашення боргу або під гарантію

організації, де працює фізична особа (позичальник), якщо ця організація

обслуговується в Укрінбанку /додаток 4/.

Розрахунок сум та термінів погашення по отриманому кредиту заноситься до

термінового зобов`язання /додаток 6/.

Кредит надається на підставі кредитної угоди, укладеної між банком і

позичальником. В кредитній угоді встановлюються плата за користування

кредитом, порядок його погашення та термін користування /додаток 7/. Внесення

будь-яких змін кредитної угоди оформлюється додатковою угодою /додаток 8/.

2.3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ

Обов`язковою умовою надання кредиту є його забезпечення (рис.2)

у письмовій формі письмовий

договір

від третьої особи- (цінні

папери, рухоме і

поручителя

нерухоме майно, цінності)

Рис.2. Забезпечення кредиту

ЗАСТАВА.

Правові основи застави майна визначаються Законом України “Про заставу” від 2

жовтня 1992 року, а також ст.ст.181-190 ЦК України.

Застава – це спосіб забезпечення зобов`язань по кредитному договору, в силу

яких банк має право в разі невиконання їх, одержати задовільнення з вартості

заставленого майна в порядку, визначеному в договорі застави або згідно

чинного законодавства.

Предметом застави може бути високоліквідне майно, що належить позичальнику на

праві власності, а також майнові права за винятком випадків, що передбачені

ст.4 Закону України “Про заставу”.

Оформлення договору застави /додаток 3/ проводиться в момент укладання

кредитного договору між банком і позичальником (майновим поручителем).

В договорі вказується заставлене майно, його вартість, право володіння або

користування, місцезнаходження, строк зобов`язань по кредитному договору.

До договору застави оформлюється оціночна опись заставленого майна де

вказується найменування, вартість, кількість, марка, модель, рік випуску,

місцезнаходження.

Договір застави повинен бути нотаріально завірений в тих випадках, коли

предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об`єкти,

товари в обороті або в переробці.

Якщо договір застави на ці види майна не буде нотаріально завірений такий

договір не буде мати юридичної сили. Арбітражний суд не прийме позов по

такому договору.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави

і в тих випадках, коли це є необов`язковим в силу законодавства України, але

на цьому наполягає одна із сторін.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений в ст.20 Закону

України “Про заставу”.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої

вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення

включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а

у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати

по утриманню заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпечення

заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Реальна вартість заставленого майна не повинна бути меншою ніж розмір кредиту

та витрати, пов`язані з виконанням кредитного договору застави. Як правило,

загальна заборгованість по кредиту не повинна перевищувати 70% вартості

заставленого майна.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням арбітражного

суду, якщо інше не передбачено законом, а також у беспірному порядку на

підставі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках, коли договір

застави посвідчений нотаріально.

ПОРУЧИТЕЛЬСТВО, ГАРАНТІЯ.

Правові відносини поручительства і гарантії регулюються ст.191-196 Цівільного

Кодексу України. На гарантію поширюються правили статей 191,194,196 цього

Кодексу.

Гарантом або поручителем може виступати юридична особа. За договором

поручительства поручитель зобов`язується перед кредитором і іншою особою

відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або

частині, що визначена в договорі.

Поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поручительства

повинен бути укладений в письмовій формі /додаток 4/. Недодержання письмової

форми тягне недійсність договору.

Поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов`язання.

Поручительство також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня

настання строку виконання зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Якщо строк виконання зобов`язання не визначений, то поручительство

припиняється через рік з дня укладання договору поручительства /ст.194 ЦК

України/.

В разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед

кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором

поручительства.

При поручительстві кредитор має право вимагати погашення кредиту, як від

самого боржника, так і від поручителя разом, або від кожного окремо.

Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за

сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не

втсановлено договором поручительства /ст.192 ЦК України/.

ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна відповідальність

є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта можуть бути заявлені

якщо боржник не спроможний погасити борг.

Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між гарантом і

банком боржника і містити слідуюче:

-предмет договору;

-межі відповідальності гаранта;

-реквізити сторін;

-права і обов`язки сторін;

-відповідальність сторін;

-особливі умови (відповідальність гаранта у випадку несвоєчасного виконання

гарантійного зобов`язання і інш.);

-порядок розгляду спорів;

-строк дії договору;

-реквізити сторін.

Дія гарантійного договору припиняється:

а) з припиненням забезпеченого ним зобов`язання;

б) якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов`язання не

пред`явить позову до гаранта.

У випадках, коли поручитель (гарант) добровільно не виконує зобов`язання

погасити кредит, установа банку стягує борг в порядку, передбаченому

договором або в претензійно-позовому порядку.

Претензія та позов до поручителя повинні бути заявлені в межах трьохмісячного

строку позової давності.

У випадку, коли цей строк буде пропущено, банк втрачає право звернення до

суду з вимогою примусового стягнення гарантованої суми з поручителя

(гаранта).

Існування схожих засобів забезпечення зобов`язань по кредитах гарантії та

поруки, дає можливість вибору банку на свій розсуд застосувати один із них.

Але порука, на відміну від гарантії, більш детально регламентована ЦК України

і надає для кредитора більш широкі можливості для захисту своїх майнових

прав.

Тому при існуванні двох схожих видів забезпечення зобов`язання, вибір слід

залишати за порукою, а гарантією користуватися в виняткових випадках.

На сьогоднішній день досить актуально постає проблема забезпечення

не є винятком).

Відсутність обгрунтованої ефективної системи визначення обсягу кредиту від

вартості об`єкта застави, а також забезпечення необхідного рівня його

ліквідності сьогодні є важливою проблемою, яка потребує вирішення.

Розглянемо деякі основні теоретичні положення, на яких базуються подальші

міркування і висновки, що стосуються даної проблеми:

· немає необхідності користуватися поняттям “заставна вартість”;

· разом із поняттям “ринкова вартість” необхідно також користуватися

поняттям “ліквідаційна вартість”, оскільки воно найбільше відповідає меті

визначення вартості об`єктів застави;

· слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю

об`єкта застави. Причому варто пам`ятати, що ліквідаційна вартість завжди

менша за ринкову.

“Справедлива ринкова вартість – найбільш вірогідна ціна, за яку об`єкт може

бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак

чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того,

що термін реалізації об`єкта повинен бути при цьому розумно довгим”. “Розумно

довгий період реалізації об`єкта – період реалізації об`єкта за умови, що він

запропонований за справедливою ринковою вартістю на відкритому ринку, який є

прийнятно довгим із точки зору типового продавця, або типовий період

реалізації такого типу активів, якщо він є близьким до вищезгаданого”[0].

Як пояснюють тлумачні словники, вартість об`єкта – це міра корисності або

здатності задовольнити якусь потребу, тобто поняття суб`єктивне залежне від

багатьох факторів. У зв`язку з цим необхідно уточнити, що чітке визначення

вірогідної вартості, як ринкової так і ліквідаційної, можливе за умови

наявності сформованого ринку подібних об`єктів та за наявності певного попиту

на них. Слід зауважити, що ринок формує об`єктивну (незалежну від окремого

суб`єкта ринку) вартість об`єкта залежно від поточної кон`юктури.

Тому пропонується використовувати як базу для розрахунку обсягу кредиту, що

надається, ліквідаційну вартість об`єкта застави. Ліквідаційну вартість можна

було б визначити як вартість, за якою об`єкт застави міг би бути проданий на

відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації об`єкта був би

коротшим від терміну, при якому реалізація застави здійснювалася б за його

ринковою ціною (“довгий” період реалізації).

Можна припустити, що чим коротший відносно “довгого” періоду (tд)

час, протягом якого бажано реалізувати об`єкт, тим менше можливостей продати

товар за його ринковою вартістю (Ср) і тим більша вірогідність того,

що ліквідаційна вартість (Сл) буде меншою за ринкову та відповідно

різниця між ними (/\1) – більшою. І навпаки, за наявності резерву часу

продавець має більше можливостей знайти покупця, готового придбати цей товар

за вищою ціною, найближчою до його ринкової вартості (Ср).

Співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості, а також відповідних їм

періодів експозиції ринку відображено на рисунку 3.

“Довгий” період реалізації можна поділити на два періоди:

tд = /\t1+ /\t2 ,

де /\t1 – час від моменту виникнення права звернення стягнення на

предмет застави (tзс) до моменту реалізації об`єкта застави за

ліквідаційною вартістю (tрл); /\ t2 – час від моменту

можливої реалізації об`єкта застави за ліквідаційною вартістю (tрл)

до моменту можливої реалізації об`єкта застави за ринковою вартістю (t/

д) у випадку “довгого” періоду реалізації застави (tд).

З вище наведеного можна дійти висновку, що відмінність між ринковою та

ліквідаційною вартістю товару (/\1) залежить насамперед від фактора часу.

Рис.3.Співвідношення рівнів ринкової (Ср) та ліквідаційної (С

л) вартості об`єкта застави та відповідних їм періодів експозиції ринку

Базовими умовами методу розрахунку ліквідаційної вартості об`єкта (Сл

) є його ринкова вартість (Ср) та “довгий” період його реалізації

(експозиції) на ринку (tд).

В основу запропонованого методу розрахунку ліквідаційної вартості об`єкта

покладено принцип беззбиткової реалізації об`єкта застави за ціною, нижчою,

ніж його ринкова вартість.

Суть принципу така: збитки, які виникають при реалізації об`єкту застави за

ціною, нижчою, ніж його ринкова вартість, повинні бути компенсовані доходами

від розміщення грошових коштів, одержаних у меншому обсязі при реалізації

цього об`єкту, але раніше.

Графічно положення цього принципу відображено на рисунку 4. Продавець, прагнучи

отримати в результаті продажу застави суму, що відповідає її ринковій вартості

(Ср), може отримати її за рахунок таких складових: суми, яка

відповідає ліквідаційній вартості (Слj) у момент часу t

рлj, та доходу від розміщення цієї суми протягом періоду, що дорівнює

різниці між t/д та tрлj. При цьому найнижчий

рівень суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкту в умовах реалізації

сформульованого вище принципу, визначається рівнем прибутковості операцій із

розміщення грошових коштів.

Рис.4. Графічне представлення “принципу беззбиткової реалізації

об`єкту застави за ціною, нижчою, ніж її ринкова вартість”

Отже, у даному випадку, величину /\1 можна вважати такою, що дорівнює доходу

від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкта застави.

Вищезазначене у загальних рисах можна відобразити у загальних рисах за формулою:

Ср = Слj+ /\1j.

Дохід від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкту застави

у момент часу tрлj (Слj), можна розрахувати:

а) для випадку нарахування простих відсотків

/\1 = Слj (( і / m ) * n * m);

б) для випадку нарахування складних відсотків

/\1 = Слj ((1 + і / m )n*m -1),

де n – кількість років; m – кількість періодів нарахування відсотків протягом

року; n*m – кількість періодів нарахування відсотків за весь строк; і – річна

відсоткова ставка.

Тоді:

а) для випадку нарахування простих відсотків

Ср = Слj ( 1+ ( і / m ) * n * m);

Ср

Слj = ––––––––––––––––––––––;

( 1 + ( і / m ) * n * m);

б) для випадку нарахування складних відсотків

Ср = Слj ( 1 + і / m )n*m ;

Ср

Слj = ––––––––––––––––––––––.

( 1 + і / m ) n*m

Зазначимо, що для спрощення практичного застосування запропонованого методу

визначення ліквідаційної вартості об`єктів ринкова вартість розглядається як

постійна, еластичність попиту не враховується, а величина /\t1

вважається рівною нулю.

Наведені формули дають змогу визначити співвідношення ліквідаційної та ринкової

вартості об`єктів застави. Множина цих співвідношень як функція двох змінних (і

– річної відсоткової ставки та tд – “довгого” періоду експозиції

об`єкта застави на ринку) відображена на рисунках 5 і 6.

Для зручності практичного застосування запропонованого методу визначення

ліквідаційної вартості об`єктів застави складено у таблиці 7 та 8, які

відображають ліквідаційну вартість як частку від ринкової для випадків

нарахування простих та складних відсотків (залежно від річної відсоткової

ставки та періоду експозиції товару на ринку).

Рис.5. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості

об`єкта при нарахуванні простих відсотків

Рис.6. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості

у разі нарахування простих відсотків

Табл. 8.

у разі нарахування складних відсотків

Безумовно, у кожному конкретному випадку визначення ліквідаційної вартості

об`єкта застави потребує індивідуального підходу, щоб врахувати всі суттєві

фактори, які впливають на її розмір.

Ефективне застосування даного методу потребує лише достовірних вихідних

даних, кваліфікованого прогнозування кон`юктури ринку, добра орієнтація у

ринковій ситуації, використання минулого досвіду, щодо реалізації об`єктів

застави.

Розглянемо на прикладі дію даного методу, якщо маємо наступні вихідні дані:

Об`єкт застави: автомобіль

Об`экт застави оцінено в сумі: 20000 грн.;

Кредит наданий терміном: на 1рік;

Кредит надано за відсотковою ставкою 70% (з нарахуванням простих відсотків);

Кредит наданий у сумі: 10000 грн.;

Сума відсотків за користування кредитом: 7000 грн.;

Загальний борг позичальника становить: 17000 грн.;

За умовами кредитної угоди клієнт повинен вносити щомісячні платежі в сумі

1416,67 грн. Позичальником на протязі двох місяців сплачена сума боргу

становить 2833,33 грн. Далі умови кредитного договору були порушені,

наступний внесок не був здійснений. Заборгованість була прострочена 40 діб.

Залишок боргу склав – 14166,67 грн., позичальник не має змоги сплатити решту

боргу установі банку.

За прострочені дні несплати боргу (40 діб) установою банку була нарахована

пеня в сумі 0,5% за кожний прострочений день, що склало 2833,33 грн.

Судові витрати банку склали – 1657 грн.:

- виконавчий надпис – 2% від суми – 340 грн.;

- судовий виконувач – 5% від суми – 850 грн.

- сума судовому виконувачу – 467 грн.

Інші видатки установи банку – 932,85 грн.

Загальний борг позичальника перед установою банку складає 19589,85грн.

При умові, якщо банк буде реалізовувати об`єкт застави за ринковою вартістю

на протязі 3-х місяців. А також надасть кредит, за рахунок отриманих коштів

від продажу об`єкта застави за ліквідаційною вартістю, при відсотковій

ставці 70% , то ліквідаційна вартість автомобіля становитиме (за даними

таблиці 7, ліквідаційна вартість об`єкта застави до ринкової його вартості

становить – 85,11), тому:

Сл = 19589,85*85,11 = 16672,92грн.

100

Ліквідаційна вартість автомобіля – 16672,92 грн. На протязі наступних 3-х

місяців банк зможе відшкодувати понесені втрати в повному обсязі надав кредит

на 3 місяці за відсотковою ставкою 70%.

2.3. БУХГАЛТЕРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

ПРИ НАДАННІ БАНКОМ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ

Бухгалтерський облік операцій, пов`язаних з наданням громадянам

короткострокових кредитів на споживчі цілі та їх погашенням ведеться на

балансових рахунках:

№2202 “Інші короткострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні

потреби”;

№2206 “Пролангована заборгованість за кредитами, які надані фізичним особам

на поточні потреби”;

№2207 “Прострочена заборгованість за кредитами, які надані фізичним особам на

поточні потреби ”;

№2208 “Нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам на поточні

потреби”;

№2209 “Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам

на поточні потреби”;

№2290 “сумнівна заборгованість за кредитами на поточні потреби, які надані

фізичним особам”;

№1001 “Банкноти та монети в касі банку”;

№2622 “Кошти в розрахунках фізичних осіб”;

№2620 “поточні рахунки фізичних осіб”;

№1200 “Кореспондентські рахунки в Національному банку України”;

№3900 “Рахунки, відкриті в установах банків, що розташовані в Україні”;

№9900 Контррахунок;

№9031 “Прості гарантії, що отримані від клієнтів, крім Уряду України”;

№9500 “Застава, за якої предмет застави залишається у заставника”;

№9501 “Застава, за якої предмет застави передається банку”;

№9819 “Інші цінності та документи”;

№9910 Контррахунок;

№6042 “Процентні доходи за кредитами фізичним особам на поточні потреби”;

№9601 “Несплачені процентні доходи”;

№2909 “Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку”.

Операції по видачі кредиту відображаються:

по дебету рахунку №2202 та кредиту рахунку №1001 – на суму кредиту видану

готівкою;

по дебету рахунку №2202 та кредиту рахунку №2622 – на суму кредиту видану

розрахунковим чеком;

по дебету рахунку №2202 та кредиту рахунку №2620 – на суму кредиту

перераховану на вклад;

по дебету рахунку №2202 та кредиту рахунку №1200 або №3900 – на суму кредиту

перераховану згідно наданого рахунку.

Операції по забезпеченню повернення кредиту відображаються:

договір поруки враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунку №9031

у сумі, вказаній в договорі;

договір застави майна враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту

рахунків №9501, №9500 у сумі, вказаній в договорі застави;

договір закладу враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунку №9501

у сумі, вказаній в договорі закладу.

Операції по погашенню кредиту відображаються наступними проводками:

по дебету рахунку №1001 і кредиту рахунку №2202 – при погашенні кредиту

готівкою;

по дебету рахунку №2620 і кредиту рахунку №2202 – при погашенні шляхом

перерахуваня суми зі вкладу;

по дебету рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунку №2202 – при погашенні

шляхом отримання безготівкових надходжень.

При остаточному погашенні кредиту здійснюються наступні проводки:

дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 – списується сума

прийнятого в заставу майна або закладу;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 – списуються кредитний договір та

сраховий поліс;

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 – списується сума отриманого

Договору поруки.

В кінці кожного місяця установа банку проводить нарахування суми процентів,

які підлягають сплаті позичальником, і цю операцію відображають наступною

проводкою:

дебет рахунку №2208 та кредит рахунку №6042.

Надходження суми процентів готівкою відображається по дебету рахунку №1001 та

кредиту рахунку №2208.

Надходження суми процентів шляхом перерахування зі вкладу відображається по

дебету рахунку №2620 та кредиту рахунку №2208.

Надходження суми процентів безготівковим шляхом відображається по дебету

рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунку №2208.

Пролонговані суми кредитів відносяться в дебет балансового рахунку №2206 та

кредиту №2202.

Погашення пролонгованої заборгованості за кредитами, які надані фізичним

особам на поточні потреби відноситься в дебет балансових рахунків №1001,

1200, 3900 та кредит рахунку №2206.

Сума кредиту, що не погашена в установлений строк, відображається по дебету

рахунку №2207 та кредиту рахунку №2202.

Сумнівна до повернення заборгованість за кредитами враховується по дебету

балансового рахунку №2290 та кредиту рахунку №2207 або №2206.

Погашення простроченої заборгованості за кредитами, які надані фізичним

особам на поточні потреби відноситься в дебет рахунків №1001, 1002, 1200,

3900 та кредит рахунку №2207.

На суму нарахованих, але не сплачених у строк процентів дебетується

балансовий рахунок №2209 та кредитується балансовий рахунок №2208.

Якщо отримання доходів вважається сумнівним, установа банку зменшує свої

доходи на суму такої заборгованості і відображає цю операцію по дебету

рахунку №6042 та кредиту №2209.

Одночасно заборгованість за сумами несплачених процентів за такими кредитами

обліковується по дебету рахунку №9601 та кредиту рахунку №9910. При цьому

здійснюється нарахування процентів за позабалансовими рахунками до особливого

розпорядження.

У разі якщо позичальник не спроможний погасити кредит та сплатити проценти за

користування кредитом, установа банку приймає рішення про реалізацію

заставленого майна через аукціон (публічні торги). Ці операції відображаються

наступними проводками:

дебет рахунків №1200, 3900 та кредит рахунку №2909 – на суму виручки, яка

надійшла від реалізації майна;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунків №2207, 2290 – погашається сума

заборгованості за кредитом;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №2209 – погашається сума заборгованості

за відсотками;

дебет рахунку №2209 та кредит рахунку №6042 – здійснюється нарахування

процентів.

Одночасно виконуються бухгалтерські проводки за позабалансовими рахунками:

дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 – списується вартість

заставленого майна;

дебет рахунку №9501 та кредит рахунку №9900 – списується вартість закладу;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 – списується страховий поліс та

кредитний договір;

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 – списується сума, яка зазначена

в договорі поруки;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9601 – списується сума несплачених

процентів.

Якщо при реалізації предмета застави (закладу) буде виручена сума, що

перевищує розмір забезпечених цією заставою (закладом) вимог банку, різниця

повертається банком заставодавцю. При цьому здійснюються наступні проводки:

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №1001 – на суму, виплачену готівкою;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №2620 – на суму, зараховану на вклад;

дебет рахунку №2909 та кредит коррахунку – на суму, що підлягає перерахуванню

в депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, в разі відсутності

заставодавця.

У плані рахунків бухгалтерського обліку операції з довгострокового

кредитування населення на споживчі цілі обліковується на активному

балансовому рахунку №2213 "Довгострокові кредити, які надані фізичним особам

на будівництво та освоєння землі", та №2214 "Довгострокові кредити, які

надані фізичним особам на купівлю будівель, споруд, обладнання землі", №2205

"Довгострокові кредити, які надані фізичним особам на поточні потреби".

За дебетом проводяться суми кредитів, що видаються, за кредитом – суми, що

надходять на погашення заборгованості, та суми непогашеної в строк

заборгованості, яка списана на рахунок прострочених позичок.

Операції по видачі кредиту відображаються:

по дебету рахунків №2213, 2214, 2205 та кредиту рахунку №1001 “Банкноти та

монети в касі банку” – на суму кредиту, видану готівкою;

по дебету рахунків №2213, 2214, 2205 та кредиту рахунку №2622 “Кошти в

розрахунках фізичних осіб” – на суму кредиту, видану розрахунковим чеком;

по дебету рахунків №2214, 2205 та кредиту рахунку №2620 “Поточні рахунки

фізичних осіб” – на суму кредиту, перераховану на вклад;

по дебету рахунків №2213, 2214, 2205 та кредиту рахунку №1200

“Кореспондентські рахунки в Національному банку України” або №3900 “Рахунки,

відкриті в установах банків, що розташовані в Україні” – на суму кредиту,

перераховану згідно з наданим рахунком.

Аналітичний облік заборгованості за позичками ведеться за кожним

позичальником окремо на балансах особових рахунків, а також за кожним видом

позички.

Операції по забезпеченню повернення кредиту відображаються:

договір застави майна враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту

рахунків №9501 “Застава, за якої предмет застави передається банку”, №9500

“Застава, за якої предмет застави залишається у заставника” у сумі, вказаній

в договорі застави;

договір поруки, враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунку 9031

у сумі, вказаній в договорі.

Одночасно оприбутковується кредитний договір та страховий договір (поліс) по

дебету рахунку 9819 “Інші цінності та документи” та кредиту рахунку №9910

Контррахунок.

Операції по погашенню кредиту відображаються наступними проводками:

по дебету рахунку №1001 і кредиту рахунків №2213, 2214, 2205 – при погашенні

кредиту готівкою;

по дебету рахунку №2620 і кредиту рахунків №2213, 2214, 2205 – при погашенні

шляхом перерахування суми зі вкладу;

по дебету рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунків №2213, 2214, 2205 – при

погашенні безготівковим шляхом.

При остаточному погашенні кредиту здійснюються наступні проводки:

дебет рахунку№9500, 9501 та кредит рахунку №9900 – списується сума прийнятого

в заставу майна;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 – списуються кредитний договір та

страховий договір (поліс);

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 – списується сума отриманого

Договору поруки.

В кінці кожного місяця установа банку проводить нарахування суми процентів,

які підлягають сплаті позичальником, і цю операцію відображають наступною

проводкою:

дебет рахунку №2218 “Нараховані доходи за користування кредитами в

інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам” та кредит рахунку №6043

“Процентні доходи за кредитами в інвестиційну діяльність фізичним особам”.

Надходження суми процентів готівкою відображається по дебету рахунку №1001 та

кредиту рахунку №2218.

Надходження суми процентів шляхом перерахування зі вкладу відображається по

дебету рахунку №2620 та кредиту рахунку №2218.

Проланговані суми кредитів відносяться в дебет балансового рахунку №2216

“Пролангована заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, наданими

фізичним особам” та кредит рахунків №2213, №2214.

Погашення пролангованої заборгованості за кредитами, відображається проводками:

Дт 1001, 1200, 3900

Кт 2216.

Сума кредиту, що не погашена в установлений строк, відображається по дебету

рахунку №2217 “Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну

діяльність, наданими фізичним особам” та кредиту рахунку №2216 або кредиту

рахунків №2213, №2214.

Погашення простроченої заборгованості за кредитами відображається наступним

чином:

Дт 1001, 1002, 1200, 2620, 3900

Кт 2217.

Сумнівна до повернення заборгованість за кредитами враховується по дебету

балансового рахунку №2291 “Сумнівна заборгованість за кредитами в

інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам” та кредиту рахунку №2217

“Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, наданими

фізичним особам ”.

На суму нарахованих і несвоєчасно сплачених процентів дебетується балансовий

рахунок №2219 “Прострочені нараховані відсотки за кредитами в інвестиційну

діяльність, які надані фізичним особам” та кредитується балансовий рахунок

№2218 “Нараховані проценти за кредитами в інвестиційну діяльність, наданими

фізичним особам”.

Якщо отримання доходів вважається сумнівним, установа банку зменшує свої

доходи на суму такої заборгованості і відображає цю операцію по дебету

рахунку №6043 та кредиту рахунку №2219.

Одночасно заборгованість за сумами несплачених процентів за такими кредитами

обліковується по дебету рахунку №9601 “Несплачені клієнтами доходи” та

кредиту рахунку №9910. При цьому здійснюється нарахування процентів за

позабалансовими рахунками до закінчення строку позової давності.

У разі якщо коли позичальник неспроможний погасити кредит та проценти за

користування кредитом, установа банку приймає рішення про реалізацію

заставленого майна через аукціон (публічні торги). Ці операції відображаються

наступними проводками:

дебет рахунків №1200, 3900 та кредит рахунку №2909 “Інша кредиторська

заборгованість за операціями з клієнтами банку” – на суму виручки, яка

надійшла від реалізації майна;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунків №2217, 2291 – погашається сума

заборгованості за кредитом;

дебет рахунку №2219 та кредит рахунку №6043 – здійснюється нарахування

процентів.

Одночасно виконуються бухгалтерські проводки за позабалансовими рахунками:

дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 – списується вартість

заставленого майна;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 – списуються страховий договір

(поліс) та кредитний договір;

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 – списується сума, яка зазначена

в договорі поруки;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9601 “Несплачені клієнтами доходи” –

списується сума несплачених процентів.

Якщо при реалізації предмета застави буде виручена сума, що перевищує розмір

забезпечених цією заставою вимог банку, різниця повертається банком

заставодавцю. При цьому здійснюються наступні проводки:

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №1001 – на суму, виплачену готівкою;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №2620 – на суму, зараховану на вклад.

2.5. ТЕНДЕНЦІЇ В СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ (ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ) В УКРАЇНІ

Сьогодні в Україні більшість населення не може собі дозволити купувати товари

тривалого користування за рахунок поточних доходів. Майже половина

працездатного населення має доходи, які не перевищують прожиткового мінімуму.

Для цих категорій людей, а також пенсіонерів, інвалідів та інших

малозабезпечених громадян придбання товарів тривалого користування стає

неможливим.

У цих умовах актуальність набуває вироблення концепції розвитку споживчого

кредитування в Україні в умовах ринкової економіки. Ці проблеми розробляли

вчені-економісти в минулому для умов функціонування планової економіки.

Модель споживчого кредиту, яка склалася раніше в Україні, виявилась не

пристосовною для умов ринкової економіки, а це вимагає логічного

обгрунтування, теоретичного опрацювання проблеми розвитку споживчого кредиту.

Орієнтація на ринкові відносини передбачає нове розуміння споживчого кредиту,

різноманітну економічну роль партнерів у процесі кредитування, зміни схеми їх

стосунків. Новим у системі взаємин є участь товаровиробників, будівельних

фірм у відтворюючому процесі, охоплюючи процес реалізації товарів. Споживчий

кредит повинен пом`якшити кризу неплатежів у народному господарстві.

Вивчення системи кредитування фізичних осіб є необхідним, перш за все,

стосовно завдань, які стоять перед комерційними банками. Активна робота

комерційних банків у галузі обслуговування приватних осіб є необхідною умовою

зміцнення ресурсної бази, розширення ринків їх успішної конкурентної боротьби

з небанківськими фінансово-кредитними закладами. При цьому мова повинна йти

не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних

послуг, але і про вироблення цілого комплексу нових принципів стосунків

банків з фізичними особами. Тому особливо актуальним є вивчення

закордонного досвіду і його творче використання стосовно умов вітчизняної

економіки, що матиме позитивну роль і допоможе уникнути істотних помилок у

побудові моделі економічного механізму стосунків партнерів у процесі

кредитування.

За даними рисунку 7 та таблиці 9, видно, що кредити які надають комерційні

банки фізичним особам скаладають 6% від загального об`єму наданих кредитів

(За станом 01.07.98р.) [26, с.35-38].

Рис. 7. Кредити, надані комерційними банками

за галузями економіки

На сьогоднішній день в Україні з`являються нові види надання споживчих

кредитів. Це, насамперед, здійснення кредитування молодих сімей, яке

проводить банк “Аркадо” спільно з холдинговою компанією Київміськбуд.

Перші 114 молодих сімей вже отримали минулого року пільгові молодіжні

кредити. Враховуючи низький рівень платоспроможності переважної частини

молодих сімей, кредити надаються строком на 30 років (з міського бюджету

м.Києва виділено 5 млн. грн.) [30,с.16-17].

Забезпеченням даного кредиту виступає куплене житло. Тобто, житло переходить

у власність молодої сім`ї після повної сплати нєю боргу за придбаним

кредитом.

Нинішнього року Київська міська адміністрація планує збільшити обсяги ще на

20 відсотків. А у 2001 році довести їх до 1 млн.кв.м. [30, с.16-17].

Ця система кредитування дає змогу значно розширити коло громадян, які будують

житло, за рахунок осіб з порівняно невисокими статками. Доходи молодих сімей

на початку низькі, але з часом зростатимуть.

В останні роки в Україні установи банків почали застосувавити банківські

пластикові картки. В світі, це одна з найпопулярніших форм споживчого

кредиту. Пластикові картки є зручним засобом платежу, які дозволяють своєму

власнику проводити розрахунки як на території країни, так і за її межами.

Банківські пластикові картки можуть бути: власні – видані приватній особі,

яка може користуватися власним картрахунком; корпоративні – видаються

юридичній особі, користувачем даної картки виступає працівник даного

підприємства, який може розпоряджатися корпоративним картрахунком

підприємства.

В залежності від принципу, який покладено в основу фінансових взаємовідносин

банка та власника картки, вони розподіляються на дебетові та кредитові.

Дебетова банківська пластикова картка дозволяє розпоряджатися картрахунком в

межах залишку коштів на ньому. Суть дебетової платіжної схеми полягає в тому,

що операція яка здійснюється по даній картці в той же день проводиться через

банк і витрачена сума дебетується з рахунку клієнта. Якщо ж сума покупки

перевищує залишок на рахунку, то операція не проводиться.

Кредитна банківська пластикова картка – як правило передбачає, що на

картрахунку клієнта нульове сальдо, а всі операції за кредитною карткою

здійснюються у кредит. У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру

білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з карткового

рахунку з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і

строків сплати заборгованості.

У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахунку з банком:

- сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду

(25, 30 днів з дати платежу, вказаного у виписці);

- продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням

відсотків на суму непогашеної заборгованості (15-20%).

Ще одна перевага кредиту за банківськими пластиковими картками це те, що він

доступний власнику в багатьох країнах світу і 24 години на добу.

Клієнту за кредитною карткою встановлюється щомісячний кредитний ліміт,

розмір якого визначається виходячи з достатку клієнта та його щомісячного

прибутку.

Особливістю українського ринку є те, що 80% усіх карток емітовані в межах

зарплатних проектів і лише 20% придбано добровільно. Співвідношення кількості

дебетних і кредитних карток також 80% до 20% [32, с.76].

Обіг коштів за банківськими пластиковими картками міжнародних платіжних

систем у цілому в Україні становить близько 20 млн.грн. щомісячно і має

тенденцію до зростання. На картки платіжної системи Visa припадає 65% обсягу

всіх операцій, Eurocard / Mastercard – 30%, інших систем (American Express,

Diners Club) – 5% платежів в Україні. Нині 80% усіх операцій з картками

зосереджено у Києві, решту 20% – в обласних центрах [32, с.76].

В Україні споживче кредитування за банківськими кредитними картками зможе

набути широкого розповсюдження за умов стабілізації економіки, зростання

виробництва та підвищення добробуту населення.

ВИСНОВКИ

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов’язаних з особливостями сфери

особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і

позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на

відміну від позик, які надаються суб’єктам господарювання для виробничих

цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад,

акцій, облігацій тощо).

По - друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм бракує

власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити

як джерело доходів.

По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються

переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи.

По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики

відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в наслідок

їх накопичення.

По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб

населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика

прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати

(придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих

товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання

споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит,

життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних

запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян

будуються за схемою “фізична особа – фізична особа”.

По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки

вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня

населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню

принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче

кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має

нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них, безумовно,

пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю.

Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі.

Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн

для здійснення споживчого кредитування.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991р

3. Положення Національного банку України "Про кредитування"

Затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.09.1995р. №246.

4. Положення Національного банку України “Про порядок формування і

використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними

операціями комерційних банків” Затверджено Постановою Правління

Національного банку України №122 від 27.03.98р.

5. Положення Ощоадного банку України “Про споживче кредитування громадян

України” Затверджено Постановою Правління Ощадного банку України від 2

березня 1999р. Протокол №8.

6. Цівільний кодекс України.

7. Балабанов Н.Г. Финансовый менеджмент. Учебник. – М.: Финансы и

статистика. 1994. – 124с.

8. Бункана М.К. Деньги. Банки. Валюта. – М.: АО “Дис”, 1994. – 174с.

9. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитование. К.: Торгово-изда-тельское

бюро ВНV, 1994. – 362с.

10. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996. – 180с.

11. Заруба О.Д. Фінансовий менеджемент у банках. – К.: Знання, 1997. – 172с.

12. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції

“Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку”. Тернопіль

"Економічна думка" ,1998. – 86с.

13. Колесникова В.И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. – М.: "Финансы и

статистика", 1998. – 464с.

14. Кравцова Г.И. Деньги, кредит, банки. – Минск.: "Меркавание", 1994. – 298с.

15. Коцовська Р.Р. Банківські операції./ Підручник. Львівський банківський

коледж, 1998. – 85с.

16. Коцовська Р.Р. Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів:

“Центр Європи”, 1997. – 312с.

17. Лаврушин О.И. Банковские операции. Часть ІІ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 208с.

18. Мороз А.Н. Банковские операции. К.: “Лібра”, 1994. – 336с.

19. Новицкий В.Е., Бурлакова Л.В. Финансово-кредитная система в странах

рыночной экономики. – К.: Урок ИНТЭИ, 1992. – 40с.

20. Прусова Л.Г. Основы рыночной экономики. – К.: РПО “Полиграфкнига”, 1993.

– 304с.

21. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. – М.:

“Дело Лтд”, 1995. – 768с.

22. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. – К.: “Лібра”, 1998. – 344с.

23. Словарь банковских и финансовых терминов. Институт экономического

развития при Всемирном банке. Государственная финансовая академия России.

Т.1, 2. 1993.

24. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. – М.: ИНФРА – М,

1995. – 272с.

25. Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника. // Економіка

України. – 1999. – №6. с. 23-26.

26. Меджибовська Н.С. Дати кредит – і не збанкрутувати. // Вісник НБУ.– 1996.

– №5. с.35-38.

27. Наумчева О.А., Никитюк Н.В. Процентная политика в сфере потребительского

кредита. // Деньги и кредит. – 1991. – №2. с. 58-60.

28. Наумчева О.А. Банковская стратегия и обслуживание населения в США. //

Деньги и кредит. – 1992. – №2. с.66-70.

29. Побединська В. Проблеми споживчого кредитування в Україні. // Вісник НБУ.

– 1999. – №2. с.42- 43.

30. Полиця М. "Ми будуємо житло не для плану і почестей, ми будуємо для

людей". // Фінансова консультація. – 1999. – №25-28. с.16-17.

31. Саутенков В.В. О кредитах населению. // Народный депутат. – 1992.– №12.

с.119-123.

32. Семешко А.В., Васильченко В.М. Розрахунки платіжними картками в Україні:

стан, проблеми та перспективи. // Фінанси України. – 1998. – №10. с.74-80.

33. Соложенцев Е.Д., Карасев В.В. О методике количественной оценки кредитного

риска физических лиц. // Деньги и кредит. – 1998.– №2. с. 34-36.

34. Шафранова А. Пластиковые карточки как средство платежа.// Баланс. – 1998.

– №39. с. 43- 49.

Страницы: 1, 2, 3