Прибуток підприємства та методи управління ним

Рис.2.3 Визначення точки беззбитковості (порога рентабельності)

Для визначення точки беззбитковості (порога рентабельності) у ДП „Арго” також використовують метод рівнянь, заснований на обчисленні прибутку підприємства по формулі:

Виручка - Перемінні витрати - Постійні витрати = Прибуток

Деталізуючи порядок розрахунку показників формули, її можна представити в наступному виді:

(Ціна за одиницю х Кількість одиниць) - (Перемінні витрати на одиницю х Кількість одиниць) - Постійні витрати = Прибуток

Для визначення точки беззбитковості (порога рентабельності) методом рівнянь скористаємося наступним прикладом.

Приклад 5. ДП „Арго” складає і реалізує контролери FEC і має наступні показники, представлені в табл. 2.8

У точці беззбитковості прибуток дорівнює нулю, тому ця точка може бути знайдена за умови рівності виручки і суми перемінних і постійних витрат:

15х = 10х + 15000 + 0;

5х = 15000;

х = 3000,

де х - точка беззбитковості;

15 - ціна одиниці продукції;

10 - перемінні витрати на одиницю продукції;

15000 - загальна сума постійних витрат.

Таблиця 2.8

Показники ДП „Арго” по випуску контролерів FEC

Як видно з приведеного приклада, беззбитковість реалізації досягається при обсязі 3000 од.

Точку беззбитковості можна розрахувати також у грошових одиницях. Для цього досить помножити кількість одиниць продукції в точці беззбитковості на ціну одиниці продукції:

15х = 15 х 3000 = 45000 грн.

Метод рівнянь, крім того, можна використовувати при аналізі впливу структурних змін в асортименті продукції. У цьому випадку реалізація розглядається як набір відносних часток продукції в загальній сумі виручки від реалізації. Якщо структура міняється, то розмір виручки може досягати заданої величини, а прибуток може бути менше. У цих умовах вплив на прибуток буде залежати від того, як відбулася зміна асортименту - убік низькорентабельної чи високорентабельної продукції.

Приклад 6. ДП „Арго” випускає два види контролерів і має наступні показники:

Таблиця 2.9

Показники ДП „Арго” по випуску контролерів

На реалізацію одного контролеру FEC приходиться 0,8 контролерів ІРС. Тому для визначення точки беззбитковості (порога рентабельності) ми умовно дорівнюємо "х2" контролерів FEC до "0,8х" контролерів ІРС. Підставляючи ці значення в рівняння одержимо:

(15 х 0,8х) + 12х - (10 х 0,8х) - 8х - 15000 = 0;

12х + 12х - 8х - 8х - 15000 = 0;

8х = 15000 од.;

х = 15000 : 8 = 1875 од. (FEC);

1875 х 0,8 = 1500 од. (ІРС);

Усього: 1875 + 1500 = 3375 од.

Як видно з наведених даних, точка беззбитковості (поріг рентабельності) обсягу реалізації буде 3375 од., з них FEC- 1875 од. і ІРС - 1500 од.

А тепер припустимо, що в структурі реалізованої продукції відбулися зміни (див. табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Показники ДП „Арго” по випуску контролерів з урахуванням змін структури реалізованої продукції

Зіставляючи структуру продукції, стає очевидним, що збільшилася частка продукції з низькою величиною маржинального доходу, у зв'язку з чим у підприємства знизився прибуток на 2004 грн. (24000 - 26000).

Точка беззбитковості після змін, що відбулися в асортименті, буде наступною:

(15 х 2х) + 12х - (10 х 2х) - 8х - 15000 = 0;

3,0х + 12х - 20х - 8х -15000 = 0;

14х = 15000 од;

х = 15000 : 14 = 1071,4 од. (ІРС);

1071,4 х 2 = 2142,8 од. (FEC);

Усього: 1071,4 + 2142,8 = 3214,2 од.

Приведені дані свідчать, що в цілому по підприємству точка беззбитковості (поріг рентабельності) буде дорівнює 3214,2 од., з них 1071,4 од. контролерів ІРС і 2142,8 контролерів FEC. Порівнюючи результат з попереднім розрахунком відзначаємо, що точка беззбитковості (поріг рентабельності) знизилася на 160,8 од. (3214,2 - 3375). При цьому звертає на себе увага той факт, що обсяг реалізації в натуральному вираженні залишився без зміни (9000 од.). Отже, навіть при контролі загального обсягу продажів необхідний аналіз структурних змін в асортименті продукції, що випускається, тому що він дає картину відхилень фактичного прибутку від запланованого.

Різновидом методу рівнянь є метод маржинального доходу, при якому крапка беззбитковості (поріг рентабельності) визначається по наступній формулі:

(2.9)

Як знайти крапку беззбитковості розглянемо на прикладі.

Приклад 7. Аналізуємо реалізацію ДП „Арго” контролерів FEC. Нижче приведені дані, що характеризують діяльність підприємства:

· Виручка від реалізації - 75 000 грн.

· Перемінні витрати - 50 000 грн.

· Постійні витрати - 15 000 грн.

· Прибуток - 10 000 грн.

· Обсяг виробленої продукції, 5000 од.

· Ціна одиниці 15 грн.

Щоб знайти точку беззбитковості (поріг рентабельності), необхідно відповісти на питання: до якого рівня повинна упасти виручка підприємства, щоб прибуток став нульовий? Не можна просто скласти перемінні і постійні витрати, тому що при зниженні виручки перемінні витрати також знизяться.

У цьому випадку послідовність розрахунків для перебування точки беззбитковості (граничного виторгу) буде наступною:

Знаходимо величину маржинального доходу

75000 грн. - 50000 грн. = 25000 грн.

Обчислюємо норму маржинального доходу

25000 грн. : 75000 грн. = 0,33

Визначаємо точку беззбитковості (граничний виторг) у вартісному вираженні

15000 грн. : 0,33 = 45455 грн.

Визначаємо точку беззбитковості (поріг рентабельності) у натуральному вираженні

45445 грн. : 15 грн. = 3030 од.

Маржинальний запас міцності - це величина, що показує перевищення фактичної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) над граничною, що забезпечує беззбитковість реалізації. Цей показник визначається наступною формулою:

(2.10)

Чим вище маржинальний запас міцності, тим краще для підприємства. Для попереднього приклада маржинальний запас міцності складає 39,4% [(75000 - 45455) : 75000 х 100%]. Значення маржинального запасу міцності, рівне 39,4%, показує, що якщо в силу зміни ринкової ситуації (скорочення попиту, погіршення конкурентноздатності) виручка підприємства скоротиться менш, ніж на 39,4%, то підприємство буде отримувати прибуток, якщо більш, ніж на 39,4% - виявиться в збитку.

Для визначення ціни продукції при беззбитковій реалізації можна скористатися наступною формулою:

(2.11)

Для розрахунку скористаємося даними попереднього приклада. У нашому випадку ціна беззбитковості одиниці виробу дорівнює 9 грн.09 коп. (45445 : 5000 од.). Знаючи формулу ціни беззбитковості, завжди можна установити необхідну ціну реалізації для одержання визначеної величини прибутку при реалізації встановленого обсягу виробництва.

Виробничий левередж (leverage у дослівному перекладі - важіль) - це механізм управління прибутком підприємства, заснований на оптимізації співвідношення постійних і перемінних витрат. З його допомогою можна прогнозувати зміну прибутку підприємства в залежності від зміни обсягу продажів, а також визначити точку беззбиткової діяльності.

Необхідною умовою застосування механізму виробничого левереджа є використання маржинального методу, заснованого на розділі витрат підприємства на постійні і перемінні. Чим нижче питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється величина прибутку стосовно темпів зміни виручки підприємства.

Виробничий левередж визначається за допомогою наступної формули:

(2.12)

чи (2.13)

де ЕПЛ - ефект виробничого левереджа;

МД - маржинальний доход;

Зпост - постійні витрати;

П - прибуток.

Знайдене за допомогою формули (2.12) значення ефекту виробничого левереджа, що надалі використовується для прогнозування зміни прибутку в залежності від зміни виторгу підприємства. Для цього застосовують наступну формулу:

(2.14)

де ?П - зміна прибутку, у %;

?В - зміна виручки, у %.

Розглянемо ефект виробничого левереджа на прикладі ДП „Арго”:

1. Сума продажів (виручка) - 75000 грн.

2. Перемінні витрати - 50000 грн.

3. Маржинальний доход (п. 1 - п. 2) - 25000 грн.

4. Постійні витрати - 15000 грн.

5. Прибуток (п. 3 - п. 4) - 10000 грн.

6. Обсяг реалізованої продукції - 5000 од.

7. Ціна за одиницю - 15 грн.

8. Ефект виробничого левереджа (п. 3 : п. 5) - 2,5

Використовуючи механізм виробничого левереджа, спрогнозуємо зміну прибутку підприємства в залежності від зміни виручки, а також визначимо точку беззбиткової діяльності. Для нашого приклада ефект виробничого левереджа складає 2,5 одиниць (25000 : 10000). Це означає, що при зниженні виручки підприємства на 1%, прибуток скоротиться на 2,5%, а при зниженні виручки на 40% ми досягнемо порога рентабельності, тобто прибуток стане нульовий. Припустимо, що виручка скоротиться на 10% і складе 67500 грн. (75000 - 75000 х 10 : 100). У цих умовах прибуток підприємства скоротиться на 25% і складе 7500 грн. (10000 - 10000 х 25 : 100).

Виробничий левередж є показником, що допомагає менеджерам вибрати оптимальну стратегію підприємства в управлінні витратами і прибутком. Величина виробничого левереджа може змінюватися під впливом:

· ціни й обсягу продажів;

· перемінних і постійних витрат;

· комбінації будь-яких перерахованих факторів.

Розглянемо вплив кожного фактора на ефект виробничого левереджа на основі вищенаведеного приклада.

Збільшення ціни реалізації на 10% (до 16 грн. 50 коп. за одиницю) приведе до збільшення обсягу продажів до 82500 грн., маржинального доходу - до 32500 грн. (82500 - 50000) і прибутку до 17500 грн. (32500 - 15000). При цьому також збільшиться маржинальный доход у розрахунку на одиницю з 5 грн. (25000 грн. : 5000 од.) до 6 грн. 50 коп. (32500 грн. : 5000 од.). У цих умовах для покриття постійних витрат буде потрібно менший обсяг продажів: точка беззбитковості складе 2308 од. (15000 грн. : 6 грн. 50 коп.), а маржинальний запас міцності підприємства збільшиться до 2692 од. (5000 - 2308) чи на 53,8%. Як наслідок, підприємство може отримати додатковий прибуток у сумі 7500 од. (17500 - 10000). При цьому, ефект виробничого левереджа знизиться з 2,5 до 1,86 одиниць (32500 : 17500).

Зниження перемінних витрат на 10% (з 50000 грн. до 45000 грн.) приведе до збільшення маржинального доходу до 30000 грн. (75000 - 45000) і прибутку до 15000 грн. (30000 - 15000). У результаті цього точка беззбитковості (поріг рентабельності) збільшиться до 37500 грн. [15000 : (30000 : 75000)], що в натуральному вираженні складе 2500 од. (37500 : 15). Як наслідок, маржинальний запас міцності підприємства складе 37500 грн. (75000 - 37500) чи 2500 од. (37500 грн. : 15 грн.). У цих умовах ефект виробничого левереджа на підприємстві знизиться до 2 одиниць (30000 : 15000). При зниженні постійних витрат на 10% (з 15000 грн. до 13500 грн.) прибуток підприємства збільшиться до 11500 грн. (75000 - 50000 - 13500) чи на 15%. У цих умовах точка беззбитковості в грошовому вираженні складе 34848 грн. [13500 : (25000 : 75000)], а в натуральному вираженні - 2323 од. (34848 : 15). При цьому маржинальний запас міцності підприємства буде відповідати 40152 грн. (75000 - 34848) чи 2677 од. (40152 : 15). Як наслідок, у результаті зниження постійних витрат на 10% ефект виробничого левереджа складе 2,17 одиниць (25000 : 11500) і в порівнянні з первісним рівнем знизиться на 0,33 одиниць (2,5 - 2,17).

Аналіз проведених розрахунків дозволяє зробити висновок про те, що в основі зміни ефекту виробничого левереджа лежить зміна питомої ваги постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства. При цьому необхідно мати на увазі, що чутливість прибутку до зміни обсягу продажів може бути неоднозначною на підприємствах, що мають різне співвідношення постійних і перемінних витрат. Чим нижче питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється величина прибутку стосовно темпів зміни виручки підприємства.

Слід зазначити, що в конкретних ситуаціях прояв механізму виробничого левереджа має ряд особливостей, які необхідно враховувати в процесі його використання. Ці особливості полягають у наступному:

1. Позитивний вплив виробничого левереджа починає виявлятися лише після того, як підприємство перебороло точку беззбиткової своєї діяльності.

Для того, щоб позитивний ефект виробничого левереджа почав виявлятися, підприємство на початку повинне одержати достатній розмір маржинального доходу, щоб покрити свої постійні витрати. Це пов'язано з тим, що підприємство зобов'язане відшкодовувати свої постійні витрати незалежно від конкретного обсягу продажів, тому чим вище сума постійних витрат, тим пізніше за інших рівних умов воно досягне точки беззбитковості своєї діяльності. У зв'язку з цим, поки підприємство не забезпечило беззбитковість, високий рівень постійних витрат буде додатковим "вантажем" на шляху до досягнення точки беззбитковості.

2. В міру подальшого збільшення обсягу продажів і віддалення від точки беззбитковості ефект виробничого левереджа починає знижуватися. Кожен наступний відсоток приросту обсягу продажів буде приводити до наростаючого темпу приросту суми прибутку.

3. Механізм виробничого левереджа має і зворотну спрямованість - при будь-якім зниженні обсягу продажів у ще більшому ступені буде зменшуватися розмір прибутку підприємства.

4. Між виробничим левереджем і прибутком підприємства існує зворотна залежність. Чим вище прибуток підприємства, тим нижче ефект виробничого левереджа і навпаки. Це дозволяє зробити висновок про те, що виробничий левередж є інструментом, що зрівнює співвідношення рівня прибутковості і рівня ризику в процесі здійснення виробничої діяльності.

5. Ефект виробничого левереджа виявляється тільки в короткому періоді. Це визначається тим, що постійні витрати підприємства залишаються незмінними лише протягом короткого відрізка часу. Як тільки в процесі збільшення обсягу продажів відбувається черговий стрибок суми постійних витрат, підприємству необхідно переборювати нову точку беззбитковості чи пристосовувати до неї свою виробничу діяльність. Іншими словами, після такого стрибка ефект виробничого левереджа виявляється в нових умовах господарювання по-новому.

При несприятливій кон'юнктурі товарного ринку, що визначає можливе зниження обсягу продажів, а також на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, коли їм ще не переборена точка беззбитковості, необхідно приймати міри до зниження постійних витрат підприємства. І навпаки, при сприятливій кон'юнктурі товарного ринку і наявності визначеного запасу міцності, вимоги до здійснення режиму економії постійних витрат можуть бути істотно ослаблені. У такі періоди підприємство може значно розширювати обсяг реальних інвестицій, проводячи реконструкцію і модернізацію основних виробничих фондів.

При управлінні перемінними витратами основним орієнтиром повинне бути забезпечення постійної їхньої економії, тому що між сумою цих витрат і обсягом виробництва і продажів існує пряма залежність. Забезпечення цієї економії до подолання підприємством точки беззбитковості веде до росту маржинального доходу, що дозволяє швидше перебороти цю точку. Після подолання точки беззбитковості сума економії перемінних витрат буде забезпечувати прямий приріст прибутку підприємства. До числа основних резервів економії перемінних витрат можна віднести: зниження чисельності працівників основного і допоміжного виробництв за рахунок забезпечення росту продуктивності їхньої праці; скорочення розмірів запасів сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктури товарного ринку; забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів і інші.

Використання механізму виробничого левереджа, цілеспрямоване управління постійними і перемінними витратами, оперативна зміна їхнього співвідношення при мінливих умовах господарювання дозволить збільшити потенціал формування прибутку підприємства.

Висновок до другого розділу

ДП "Арго" є дочірнім підприємством міжнародного концерну Festo і працює на ринку України в сфері пневматичних і електронних засобів автоматизації, а також в області навчання і підвищення кваліфікації виробничого персоналу.

Про фінансовий досліджуваного підприємства можна сказати наступне: в аналізованому періоді підприємство працювало стабільно, про що свідчить збільшення на 4388 тис. грн. або 11,1% вартості загальних активів підприємства. Підприємство веде виважену політику щодо власних дебіторів, про що свідчить зменшення дебіторської заборгованості підприємства на 1447 тис. грн., або на 40,9%. Підприємство повністю забезпечує господарську діяльність власним капіталом, який збільшився на 6297 тис. грн., або на 17,4%.

Вартість основних засобів підприємства збільшилась на 5877 тис. грн., або на 12,5%, проте основні засоби підприємства зношені на 45% (2006р.) і потребують більш інтенсивного оновлення.

Загалом фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати як гарний і стабільний.

В роботі проведено дослідження впливу на операційний прибуток підприємства ряду факторів. Зокрема розглядався вплив наступних чинників:

· ціни на реалізовану продукцію;

· обсягів реалізації продукції;

· собівартості одиниці продукції;

· собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

В результаті проведеного аналізу ми отримали, що збільшення операційного прибутку до 3133 тис. грн. пояснюється збільшенням прибутку від реалізації продукції та збільшенням інших операційних доходів. Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:

· підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в 10,8 раз порівняно з фактичним рівнем);

· збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього чинника за умови незмінності інших чинників операційний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

Щодо стратегії управління прибутком на досліджуваному підприємстві, то одним з головних інструментів, що застосовують менеджери ДП „Арго”, є аналіз беззбитковості виробництва або аналіз співвідношення „витрати - обсяг - прибуток” (Cost - Volume -Profіt; CVP - аналіз). Цей вид аналізу є одним з найбільш ефективних засобів планування, прогнозування і, відповідно, управління діяльностю підприємства. Він допомагає керівникам підприємств виявити оптимальні пропорції між перемінними і постійними витратами, ціною й обсягом реалізації, мінімізувати підприємницький ризик.

Ключовими елементами аналізу виступають маржинальний доход, поріг рентабельності (точка беззбитковості), виробничий левередж і маржинальний запас міцності.

В розділі докладно розглянута теоретична і практична частина даної методики, зокрема особливість її застосування для досліджуваного підприємства.

Розділ 3. Шляхи та напрямки удосконалення процесу управління прибутком на ДП “Арго”

В умовах ринкової економіки прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Саме завдяки отриманню прибутку підприємство має можливість купувати нове устаткування, приміщення, транспорт. Тобто тільки завдяки прибутку може відбуватись розширене відтворення.

Основними факторами зростання прибутку підприємства є:

1. зростання реалізації продукції;

2. зниження собівартості продукції;

3. зниження різного роду витрат, утрат, збитків

Проаналізуємо більш детально вплив даних факторів на ДП „Арго”.

Зростання прибутку за рахунок зростання реалізації продукції. За період з 2004 по 2006 рік виручка підприємства від реалізації продукції збільшилась на 39759 тис. грн. або на 96,0% (див. табл. 2.3). Попередні дані за 2003 рік свідчать про збільшення виручки у порівнянні з 2006 роком на 20052 грн. або на 24,6%. Таким чином ми можемо спостерігати стале зростання реалізації продукції в аналізованому періоді. Це обумовлено в першу чергу збільшенням номенклатури реалізованої продукції, а також вихід на нові ринки збуту (Львівський та Івано-Франківський регіони).

Планова величина виручки від реалізації продукції концерну на 2004 рік становить 120500 грн. Досягнення даного рівня прибутковості передбачається за рахунок зростання торгової мережі підприємства. Так, зокрема, у 2004 році планується відкриття торгових представництв концерну в м. Дніпропетровськ, Вінниці та Одесі. В цих містах також будуть відкриті постійно діючі виставки-продажі продукції концерну.

З метою збільшення реалізації продукції підприємства у 2004 році планується впровадити продаж на умовах лізингового кредиту. Про це вже є попередні домовленості з АКБ „Укрсоцбанк”, але даний вид продажів поки що буде апробовано тільки на базі київського представництва концерну.

Зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції. Собівартість продукції належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємства. Зниження собівартості продукції має винятково важливе значення, оскільки дозволяє поліпшити підприємству свої конкурентні позиції на ринку. Основними шляхами зниження собівартості є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Як вже було зазначено вище, підприємство займається реалізацією як готової продукції концерну „Арго”, так і саме займається виробництвом даної продукції (складання з готових комплектуючих). Собівартість продукція, що складається в Україні є нижчою за готову продукцію іноземного виробництва на 25-30%. З метою зниження собівартості продукції керівництво підприємства планує у 2004-2005 відкриття нових виробничих цехів у м. Дніпропетровськ та Одесі, продукція яких буде реалізовуватись у східному та південному регіоні України. Це дасть змогу знизити собівартість продукції і, відповідно, досягти підприємству більш високої конкурентоспроможності на ринку.

Особливу увагу слід також приділити можливостям зниження адміністративних витрат та витрат на збут. У 2006 році вони становили 1352 тис. грн., та 2109 тис. грн. відповідно. За попередніми даними у 2003 році вони дещо зменшились і становили 1124 тис. грн. та 2031 тис. грн. відповідно У 2004 році цілком можливо скоротити їх до рівня 950 тис. грн. та 1950 тис. грн., що дасть можливість додатково зменшити собівартість продукції на 19,0%.

Зростання прибутку за рахунок зниження різного роду витрат, втрат, збитків. З метою зниження ризику різного роду позареалізаційних втрат, таких як невиконання партнерами своїх зобов'язань, прострочення термінів оплати за відвантажену продукцію (підприємство має декілька надійних партнерів, з якими воно давно співпрацює і відпускає їм продукцію без передоплати) тощо на підприємстві планується створення власної фінансово-юридичної служби, яка буде займатися фінансовою та юридичною експертизою контрактів, захистом інтересів підприємства в господарських судах, питаннями страхування на випадок стихійних лих і техногенних катастроф тощо. Це дозволить у майбутньому уникнути різкого погіршення фінансового положення підприємства через зазначені причини.

Таким чином, оцінка потенційних можливостей ДП „Арго”, заснована на аналізі займаній ніші і репутації на ринку пневмоавтоматики і електронних засобів управління, її якості, факторах, що можуть негативно вплинути на показники прибутковості підприємства, дозволяють розробити комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва і, відповідно, збільшення прибутковості підприємства. Основними з них є заходи щодо збільшенню реалізації готової продукції за рахунок виходу на нові ринки збуту та впровадження нових схем реалізації продукції; зниження собівартості продукції; удосконалювання організаційної структури підприємства (за рахунок посилення фінансової і юридичної служб). Розрахунки показують, що їхня реалізація дасть можливість забезпечити підвищення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (відповідно в кінцевому випадку і чистого прибутку) у 2004р. на 19,0% у порівнянні з 2003р., та майже в 2 рази у порівнянні з 2004 роком та скорочення витрат підприємства на 35,0-40,0% у порівнянні з 2003 роком.

3.2 Вдосконалення політики розподілення прибутку підприємства

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і підприємством. Взаємини між державою і підприємством із приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З нього також можуть виплачуватися податки в місцеві бюджети. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. Відповідно до статуту чи рішення розпорядницького органа на підприємстві створюються фонди:

· нагромадження - використовується на науково-дослідні роботи, проектні, конструкторські, розробку й освоєння нових видів продукції, технічне переозброєння і реконструкція діючого виробництва, на погашення довгострокових позичок і сплати відсотків і податків по них, фінансування приросту оборотних коштів;

· споживання - використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби, за рахунок його фінансуються витрати по експлуатації об'єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі господарюючого суб'єкта, будівництво об'єктів невиробничого призначення; проведення оздоровчих і культурно-масових заходів;

· резервних фондів - він забезпечує резервний капітал.

У ринковій економіці відрахування в резервний капітал носять першочерговий характер. Його величина характеризує готовність підприємства до страхування ризику, пов'язаного з підприємницькою діяльністю.

При розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси господарюючих суб'єктів і їхніх контрагентів.

Порядок розподілу чистого прибутку на підприємстві ілюструє рис 3.1

Рис. 3.1 Порядок розподілу чистого прибутку на підприємстві

Для того, щоб давати будь-які рекомендації аналізованому підприємству щодо покращення політики розподілу чистого прибутку підприємства перш за все необхідно проаналізувати існуючу практику розподілу прибутку на підприємстві. Таким чином проведемо аналіз розподілу прибутку на ДП „Арго” (табл. 3.2)

Резервний фонд на даному підприємстві не сформований, тому засоби на поповнення резервного фонду не направлялися.

Таблиця 3.2

Аналіз розподілу прибутку ДП „Арго”

Аналізуючи розподіл чистого прибутку у фонди спеціального призначення, необхідно знати фактори формування цих фондів. Основним фактором є 1) - чистий прибуток, 2) коефіцієнт відрахувань прибутку. Коефіцієнти відрахувань прибутку були встановлені менеджерами підприємства і погоджені з власником підприємства - керівництвом концерну „Арго” .

Співвідношення використання прибутку на цілі нагромадження і споживання завдає вплив на фінансове положення підприємства. Недостатність засобів, що направляються на нагромадження, стримує ріст обороту, приводить до збільшення потреби в позикових засобах. Аналіз використання прибутку виявляє, наскільки ефективно розподілялися засоби на нагромадження і споживання.

Верхню границю потенційного розвитку підприємства визначає рентабельність власних засобів, що показує ефективність використання власного капіталу. Рентабельність власних засобів можна представити як відношення суми засобів, спрямованих на нагромадження і споживання, до величини власних засобів.

Rcс = Чистий прибуток х 100%; (3.11)

Власний капітал

Таблиця 3.3

Розрахунок рентабельності власного капіталу ДП „Арго”

З таблиці 3.3 видно, що рентабельність власного капіталу підприємства збільшилась у порівнянні з попереднім періодом на 5,4%.

Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємством, указує на величину прибутку отримуваного з кожної гривні, вкладеної в підприємство власниками.

Для досягнення високих темпів росту обороту потрібно підвищувати можливості збільшення рентабельності власних засобів.

Рентабельність - у загальному значенні, це відношення результатів до витрат. Рентабельність характеризує прибуток, одержуваний з кожної гривні, вкладених у підприємство чи інші фінансові операції.

Відношення фонду нагромадження до величини власного капіталу визначає внутрішні темпи росту, тобто темпи збільшення активів.

Vр = Фн / Вк; (3.1)

де Фн - фонд нагромадження; Вк - Власний капітал.

Таблиця 3.4

Темп збільшення активів ДП „Арго”

Як свідчать дані таблиці 3.4 внутрішні темпи росту збільшились по відношенню до 2005 року на 2,0 %.

Відношення фонду споживання до розміру власного капіталу складає рівень споживання.

Vр = Фс / Вк; (3.2)

де Фс - фонд споживання; Вк - Власний капітал.

Таблиця 3.8

Рівень споживання ДП „Арго”

Висновок: Внутрішні темпи росту збільшуються (темп збільшення активів) але дуже повільно, всього на 2,0 % , що дозволяє зробити висновок про недосконалу систему розподілу прибутку.

На ДП „Арго” значна частина прибутку була спрямована у фонд споживання і використовувалася на виплати соціального характеру. Однак недостатність засобів, що направляються на нагромадження, стримує зростання обороту, приводить до збільшення потреби в позикових засобах.

Направлення засобів у фонд нагромадження збільшить економічний потенціал, підвищить платоспроможність підприємства і фінансову незалежність, буде сприяти росту обсягу виконання робіт і реалізації без збільшення розміру позикових засобів. У такий спосіб ДП „Арго” потрібно переглянути порядок розподілу прибутку, направляючи більшу частину на формування фонду нагромадження.

Висновки до третього розділу

В процесі написання третього розділу дипломної роботи ми дослідили можливі шляхи збільшення прибутку аналізованого підприємства, а також провели аналіз та виявили недоліки в системі управління прибутком на підприємстві.

Ми виявили, що основними факторами зростання прибутку підприємства є: - зростання реалізації продукції, зниження собівартості продукції та зниження різного роду витрат, утрат, збитків.

Для ДП „Арго” зростання реалізації продукції можна досягти завдяки виходу на нові ринки збуту та впровадження нових схем реалізації продукції (зокрема використання схем лізингового кредитування).

Зниження собівартості продукції можна досягти за рахунок відкриття нових цехів по збору готової продукції з комплектуючих (собівартість такої продукції нижча на 25-30% в порівнянні з аналогічною продукції іноземного виробництва) та зниження витрат підприємства.

Зміна організаційної структури підприємства та введення в неї фінансово-юридичної служби дасть можливість запобігти такого роду збиткам як невиконання (або несумлінне виконання) контрагентами своїх зобов'язань, втрат, обумовлених, укладанням контрактів на невигідних для підприємства умовах тощо.

Також було проаналізовано існуючу практику розподілу прибутку на підприємстві. В результаті проведеного аналізу ми виявили, що темпи збільшення активів є досить низькими (2,0 %), це дозволяє зробити висновок про недосконалу систему розподілу прибутку.

Значна частина прибутку підприємства була спрямована у фонд споживання і використовувалася на виплати соціального характеру. Однак недостатність засобів, що направляються на нагромадження, стримує зростання обороту, приводить до збільшення потреби в позикових засобах.

Ми можемо порекомендувати керівництву підприємства більше засобів направляти у фонд нагромадження, щл збільшить економічний потенціал, підвищить платоспроможність підприємства і фінансову незалежність, буде сприяти росту обсягу виконання робіт і реалізації без збільшення розміру позикових засобів.

Висновок

У даному дипломному дослідженні викладені теоретичні і практичні питання процесу управління прибутком на підприємстві. У менеджменті існує так називана організмічна теорія, відповідно до якої компанія порівнюється з живим організмом. Для обох головні цілі діяльності формуються в термінах виживання і розвитку. Прибуток порівнюється з киснем, необхідним для підтримки життєдіяльності живого організму. Однак одержання кисню людина не ставить як мету своєї діяльності. (Тут, щоправда, існує негласне припущення - кисень не є обмеженим ресурсом). Звідси випливає, що одержання, максимізація прибутку - це, скоріше, не ціль, а умова досягнення цілей виживання і розвитку.

Таким чином процес управління прибутком на підприємстві правильніше було б назвати процесом управлінням виживання підприємства на ринку.

Проведений в ході дослідження аналіз дозволяє зробити висновок, що значення прибутку полягає в тому, що він відбиває кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку впливають фактори, що як залежать, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань тощо. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентноздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

Прибуток також має стимулюючу функцію. Його зміст полягає в тому, що він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників і майстерність менеджерів підприємства виявляється в тому, щоб таким чином організувати процес управління та розподілу прибутку підприємства, який забезпечить досягнення перелічених вище цілей.

В процесі дослідження були напрацьовані деякі рекомендації досліджуваному підприємству для досягнення більш високих фінансових результатів діяльності, які ми хотіли би викласти на завершення даної роботи:

1. При веденні господарської діяльності необхідно виходити з того, що основними джерелами збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту;

2. На підприємстві, перш за все, необхідно дотримання високої виконавчої дисципліни, строге дотримання укладених договорів на виконання робіт.

3. Керівництву підприємства слід приділяти максимум уваги щодо проведення масштабної й ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу.

4. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.

5. Слід поліпшувати якість продукції, що приведе до конкурентноздатності і зацікавленості вибору даного підприємства замовниками.

6. Скорочення витрат на виробництво можна досягти за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, устаткування.

Виконання цих пропозицій значно підвищить одержуваний прибуток на підприємстві.

Основні напрямки удосконалювання механізму формування і розподіли фінансових результатів доцільно об'єднати в кілька груп, з врахуванням його внутрішніх і зовнішніх зв'язків у рамках фінансового механізму і системи управління прибутком на ДП „Арго”.

Основні напрямки удосконалювання механізму формування фінансових результатів включають:

· оптимізацію облікової політики підприємства;

· комплекс заходів, що забезпечують законне і правильне визначення розміру виручки від реалізації продукції, суми податку на додану вартість, сум податків які відносять на фінансові результати, а також розмірів витрат виробництва, що впливає на точність і вірогідність визначення фінансових результатів.

Основні напрямки удосконалювання механізму розподілу фінансових результатів включають:

· оптимізацію системи оподаткування прибутку; розробку такої системи ставок і пільг податку на прибуток, що буде стимулювати використання чистого прибутку підприємства, насамперед, на розвиток і удосконалювання власної виробничої бази;

· викорінювання непродуктивних витрат і втрат; розробку і реалізацію заходів, спрямованих на подолання кризи неплатежів з метою поступового зниження сум пені і штрафів, що сплачуються в бюджет і позабюджетні фонди;

· оптимізацію розподілу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, на фонди споживання і фонди нагромадження;

· комплекс заходів, що забезпечують доцільне й ефективне використання засобів фондів споживання і нагромадження.

Список використаної літератури

1. Аналіз господарської діяльності. / Під ред. Бєлобородової В.А. - К.: Либідь, 1999. - 420с.

2. Балтакса П.М., Кливец П.Г. Слагаемые эффективности: Из опыта промышленного предприятия. -М.: Экономика, 1988. -92с.

3. Белобтецький И.А. Прибуток підприємства. // Фінанси України. -1999 №3, с.40 - 47.

4. Богатин Ю.В. Экономическая оценка качества и эффективности работы предприятия. -М.: изд. стандартов, 1991. -214с.

5. Вонебникова Н.В., Пяков М. Л. Учет финансовых результатов по оплате. // Бух. учет в Украине , 1998, №1, с.17-21

6. Горбачева Л.А. Анализ прибыли и рентабельности. -М.: Экономика, 1998. -95с.

7. Зудилин А.П. Анализ хозяйственной деятельности развитых стран. -Екатеринбург: «Каменный пояс», 1992.-224с.

8. Кіперман Г.Я., Белялов А.З. Оподаткування підприємств і громадян (Практичне керівництво: Рекомендації і приклади розрахунків). -К.: "Айтолан", 1992. -180с.

9. Курс экономического анализа. / Под ред. Бокамова Н.И., Шеремета А.Д.. - М.: Финансы и статистика, 1994. -412с.

10. Логінов У, Новицький Н. Удосконалювання фінансової податкової системи. // Економіст, 1998, №2. с. 17-24.

11. Лопатина И.М., Золкина З.К. Основы анализа финансового состояния предприятия: Учебное пособие. -Ярославль: ЯГУ, 1993. -66 с.

12. Маевский В.. Вяткин В.Н, Хриптон Дж., Казак А.Ю. Принятие финансовых решений: задачи, ситуации. // Вопросы экономики, 1998, №12, с.152.

13. Мазуров И.И., Астапенко З.Н., Брылева М.Д. Лекции по анализу хозяйственной деятельности предприятий. -СПб.: Изд. СПбУЭФ, 1999 -72с.

14. Методы экономического анализа. // Под ред. 17. Бариленко В.И. и др. -Саратов: Изд. Сарат. универ., 2005. -200с.

15. Мухин С.А. Прибыль в новых условиях хозяйствования. -М.: Финансы и статистика, 2006. -144с.

16. Палій В.Ф. Нова бухгалтерська звітність. -К.: Контролінг, 2005. -524с.

17. Парасочка В.Т., Дубовенко Л.А., Медведева О.В. Самоокупаемость и самофинансирование (Методика анализа). -М.: Финансы и статистика, 1989. -144с.

18. Пошуків В. Фінансові проблеми стабілізації української економіки. // Економіка України, 2007, №1. с.7-10

19. Рєзников Л. Фінансовий стан і фінансова політика виробничих підприємств. // Економіка України, 2007, №7., с.11-14

20. Рыночная экономика : Словарь. / Под ред. Кипермана Г.Я. -М.: Республика, 2003. -524 с.

21. Рязанова В., Широкорад Л. Общественные основы микроэкономики, переходная экономика: Учебное пособие., С-П.: Ант., 2004. - 421с.

22. Сотникова Л.В. О формировании финансовых результатов. // Бух. учет, в Украине 2007,№1

23. Учет финансовых результатов. // Налоги и бухгалтерський учет, 2005,№1

24. Ушакова Н.М.,Кукурудза Л.О. Управління прибутком торговельного підприємства. - К.:КТЕІ, 1993.-50 с.

25. Цыгичко А.Н. Новый механизм формирования эффективности. -М.: Экономика, 2004. -191с.

26. Чечета А.І. Інформація про фінансові результати і її аналіз // Фінанси України, 2007, №5, с. 32-34.

27. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятий. -М.: Экономика, 2000. -210с.

Страницы: 1, 2, 3