Чимало гіпотез було запропоновано таємниці Бермудського трикутника. Скривлення часу, антигравітаційні поля й навіть чаклунство виступали причиною зникнення, а також атмосферні, магнітні та гравітаційні аномалії - дивні сили, які примушують замовкнути радіо, блокують радіолокатори та викривляють показники компасів.

Підводні землетруси. Водяні смерчі. Приливні хвилі. Примхи океану. “Промені смерті” з Атлантиди. Чорні дірки простору. Підводні сигнальні пристрої, які керують польотом на Землю з інших планет. Неопізнані летючі об'єкти, які викрадають землян та їх транспортні засоби для вивчення в інших галактиках або заради рятування землян від катастрофи.

Цей район був названий аномалією - місцем, де явища й предмети не підкорюються звичайним законам природи. Хтось навіть казав, що Злий дух, а може й Смерть сховалась у “трикутнику”.

Може бути, всі ці випадки відбувались в один і той же час чи в час затемнення або спалахів сонця? Чи немає зв'язку між зникненням і землетрусами? А раптом винна в цьому інша причина, наприклад визначене розташування планет?

Не одна з існуючих теорій не може задовільно пояснити всі або хоч би більшість зникнень. Була виказана думка, що для кінцевого розгадування цієї таємниці треба на деякий час закрити цей район, щоб уряд зміг направити туди керовані по радіо човни з апаратурою, котра зафіксує всі явища. І ще було запропоновано звернутися до екстрасенсів, щоб розповіли про сили, які діють у даному районі.

Хоча зникнення судів і літаків у Бермудському трикутнику більше за все висвітлювалися в пресі, “трикутнику” приписувалися зникнення, що відбувалися й в інших районах Землі. До них відноситься випадок з “Фреей”, що була кинута екіпажем в 1902 році в Тихому океані, і трагедія “Глоубмастера”, що упали в 1951 році недалеко від Ірландії. Якщо відзначити на глобусі місця всіх зникнень, приписуваних району Бермудського трикутника, то виявиться, що вони розмістяться на території, що охоплює Карибське море, Мексиканську затоку й більшу частину Північної Атлантики. Щодо цього Бермудський трикутник аж ніяк не унікальний.

Магнетизм Бермудського трикутника

У Бермудському трикутнику спостерігають невірне поводження магнітного комплексу, що, як думають деякі, якимось образом пов'язане з його таємницею. Пілоти розповідають про те, що стрілка компаса або показує невірний напрямок, або раптом починає несамовито обертатися навколо своєї осі. Моряки й льотчики, що зв'язали своє життя з діяльністю в цьому районі, не раз були свідками наймогутніших магнітних бур.

Однієї із самих логічних теорій, що намагаються пояснити зникнення судів і літаків, є теорія, що зв'язує ці зникнення з помилками у розрахуванні магнітного відмінювання. Як відомо, стрілка компаса вказує не на Північний географічний полюс, а на Північний магнітний полюс, розташований трохи осторонь від географічного. Кут, на який відхиляється магнітна стрілка від географічного меридіана в даному місці земної поверхні, називається магнітним відмінюванням. Величина відмінювання для різних районів Землі різна й у деяких місцях досягає 20°. Якщо штурман при визначенні курсу забуде внести виправлення на магнітне відмінювання в даному районі Землі, він ризикує опинитися за сотні миль від місця призначення.

Особливість Бермудського трикутника полягає в тім, що це одне з деяких місць на Землі, де стрільця компаса показує не на магнітний, а на географічний полюс. Іншим районом, де відбувається теж саме, є Море диявола поблизу Японії, де теж зникла чимала кількість літаків і судів.

Як відомо кожному штурманові, під час бовтанки або в шторм стрільця (картушка) компаса безупинно коливається.

Картушка компаса вільно плаває в спеціальній рідині, що дозволяє їй обертатися в пошуках магнітного полюса майже без тертя. І хоча компас укріплений в особливому (кардановому) підвісі, що забезпечує йому відносну нерухомість, хитавиця судна й літака приводить до коливань картушки. І чим сильніше хитавиця або бовтанка, тим сильніше коливання картушки, а в шторм вона часом починає обертатися навколо своєї осі.

Більшу частину часу штурман прокладає курс, вибираючи середнє із крайніх показань компаса. Наприклад, якщо магнітна стрілка постійно коливається між 30 і 50 градусами, виходить, судно йде за курсом 40 градусів. Цей недолік магнітного компаса обумовив використання гірокомпасів, які приводяться в обертання електрикою або повітряним дуттям. Хоча гірокомпаси теж страждають цілим рядом недоліків, у погану погоду їхнього показання залишаються відносно стабільними.

Будь-який пілот, що хоч раз у житті погойдував крильми свого літака, і будь-який моряк, хоч раз у житті потрапивших у шторм, знають, що нічого не варто змусити стрілку компаса почати коливатися навколо своєї осі.

Переконання, начебто гіпотеза магнітного відмінювання є однією з “самих логічних теорій”, що пояснюють ці зникнення, взагалі позбавлено всякої підстави. Як це ні курйозно, але магнітне відмінювання як можлива причина загибелі судів і літаків може серйозно обговорюватися, коли мова йде майже про будь-який район Землі, крім вод, які омивають Флориду, і моря Диявола.

Стрілка компаса показує не на Північний географічний полюс, а на Північний магнітний полюс, що знаходиться в північній частині Канади, поблизу острова Принца Уєльського, в 1300 милях від Північного географічного полюса. Розмір кута між напрямком на Північний магнітний полюс і напрямком на Північний географічний полюс для різних районів Землі різний. Цей кут у даному місці поверхні називається магнітним відмінюванням.

На земній кулі є й інші місця, які перебувають на одній прямій з обома полюсами. Лінія, що з'єднує всі ці місця, називається агонічною, або лінією нульового магнітного відмінювання, і, хоча на неї роблять якийсь вплив збурювання магнітного поля Землі, це, по суті, пряма лінія, що від Північного магнітного полюса перетинає Канаду й озеро Мічиган, східну частину Сполучених Штатів, Флориду, Кубу й Південну Америку. Поблизу агонічної лінії штурманам не треба турбуватися про магнітне відмінювання, тому що там його просто немає.

Однак чим далі від агонічної лінії перебуває судно, тим більше магнітне відмінювання, яке треба враховувати при прокладені курсу. На морських картах зазначене магнітне відмінювання для кожного району Землі, і нічого не варто зробити необхідне виправлення. Пілоти також повинні коректувати напрямок польоту залежно від магнітного відмінювання, інакше вони зіб'ються з курсу.

По даним американських військово-морських сил, які проводили магнітні виміри в північній частині Атлантичного океану (але не для розкриття таємниці Бермудського трикутника, як деякі затверджують, а в рамках всесвітньої програми відновлення морських карт), у Бермудському трикутнику, магнітні збурювання відсутні.

На відміну від місцевих магнітних збурювань, які можуть викликати досить значні зміни в магнітному полі Землі, магнітна аномалія - це дуже невелика сила, породжена підводним або ще яким-небудь феромагнітним об'єктом. Вона занадто слабка, щоб радикально впливати на компас судна або літака.