1. Концептуальні основи соціально-економічного розвитку Західного регіону Україну
1.1 Соціальні проблеми Західного регіону
Соціальна ситуація в регіоні має чітку тенденцію до загострення, що є наслідком загальнонаціональної економічної кризи і прорахунків в соціальній політиці попередніх років. Але якщо на питання матеріально-технічного розвитку соціальної сфери можна дивитися з певним оптимізмом, то погіршення демографічної ситуації вже сьогодні викликає тривогу. Нестримно падає природний приріст населення, що на тлі його зростаючої смертності веде до загострення депопуляційних процесів, Наочні в цьому плані показники по Львівської області: у 1994 р. природний приріст населення склав тут всього 0,5 чіл. з розрахунку на 1000 жителів. За рахунок зростаючих міграційних переміщень вперше за останні десятиліття чисельність населення області зменшилася на 9 тис. чіл. Продовжується процес його старіння: кожен п'ятий житель Львівської області -- обличчя пенсійного віку. Цікаво, що за останні роки кількість осіб пенсійного віку збільшилася у Львівської області на 5,7%, а загальна чисельність її населення -- на 1,1%. Подібні процеси спостерігаються і в інших областях регіону. Якщо найближчими роками ці процеси не будуть зупинені, то будь-які економічні програми втрачають сенс: їх не буде кому і для кого реалізовувати.
Останніми роками значне загострення соціальних проблем в Західному регіоні викликане ще і чинником зайнятості його населення. Тепер же картина доповнилася появою офіційно зареєстрованих безробітних, чисельність яких в 1993 р. склала тут 0,6% всього працездатного населення. Крім того, в регіоні зберігається досить високий рівень прихованого безробіття, який, по експертних оцінках, досягає 30-35%.
На тлі загального падіння життєвого рівня народу України не є виключенням і Західний регіон. Його жителі мають порівняно низькі середні доходи, основний компонент яких -- заробітна плата робітників і службовців і оплата праці колгоспників -- зростає тут повільнішими темпами, ніж в середньому по країні.
Структура вжитку характеризується поступовим збільшенням грошових витрат населення на придбання товарів і зменшенням питомої ваги послуг. Через це сьогодні ми маємо деформовану структуру особистого вжитку життєвих благ, в якій домінуючими є витрати на живлення, а в їх складі -- на продукти рослинного походження.
Області регіону (окрім Львівської) займають провідне місце в державі по вжитку найменш коштовного в біологічному відношенні продовольства -- хліба і хлібопродуктів. Для порівняння: у більшості розвинених країн світу питома вага витрат на живлення, одяг і взуття складає 15-20% родинного бюджету. У Західному регіоні цей показник в 3,5-4 рази вище. У розвинених країнах така картина спостерігалася 70-100 років тому.
Не менш важлива для регіону проблема розвитку матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури. На сьогоднішній день існує значний розрив між нормативними показниками і фактичним рівнем забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери. Так, забезпеченість дитячими дошкільними установами досягає в західних областях 41,6%, в Івано-франківській -- 58,3%, Львівській -- 45,6% і Чернівецькою -- 74,4%, а амбулаторно-поліклінічними установами -- відповідно, 75%, 57,2%, 69,5% і 64,4%. Отже, можна констатувати, що населення регіону проживає в умовах соціального дискомфорту.
Для більшої частини Західного регіону характерні істотна антропогенна трансформованість ландшафтів і значна забрудненість середовища. Хоча, відмінність від інших регіонів України (таких, як Донбас, Придніпров'я), поширення забруднення не носить тут загального, площинного характеру. Проте в деяких місцях сформувалися стабільні вогнища загрозливого екологічного стану (наприклад, в межах Дрогобицької агломерації -- Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець, де розвинені гірничо-хімічна, нафтопереробна, лакофарбна і інші галузі промисловості ставлять під загрозу розвиток курортного господарства; аналогічна ситуація склалася і в межах Львівсько-волинського вугільного басейну, в зонах впливу Яворівського і Роздольського ПО «Сірка», Калуського ПО «Оріана»).
Останніми роками, унаслідок порушення режиму виробничих процесів, в Західному регіоні значно зросла загроза виникнення екологічних аварій і катастроф. Крім того, потрібно вважатися і з тим, що майже четверта частина його населення проживає в зонах з підвищеним екологічним ризиком функціонування промислових об'єктів, яких в регіоні майже 250.
По забрудненості повітря і вод регіон займає 4-і, а по забрудненості ґрунтів мінеральними добривами і пестицидами -- відповідно, 1-і і 2-і місця. Відносно висока забрудненість повітря обумовлена наявністю на його території окремих агресивних виробництв. До іншої групи концентрованих викидів в атмосферу шкідливих речовин відносяться крупні міста регіону, де викиди автотранспорту складають 60-70% їх загальної кількості. З врахуванням відносний невеликій площі міст і їх густої забудови, що традиційно склалася в старих містах, тут вплив цього чинника може бути відчутніше, чим в індустріальних, але значно просторіших, містах Сходу і Півдня України.
Дефіцит надійних джерел, водозабезпечення зумовив відсутність в регіоні крупних водоємних виробництв. Це в деякій мірі зумовило відносно низькі показники забрудненості води на його території в порівнянні з середнім по Україні. Так, вжиток свіжої води досягає тут 1,1 млрд. м3 в рік (що складає лише 3,6% її загальнореспубліканського вжитку), а об'єм оборотної і послідовно використовуваної води декілька вище, ніж в середньому по Україні (91% проти 80%). Стан водозабезпечення більшості Західних населених пунктів з кожним роком погіршується унаслідок переважання екстенсивних підходів до нарощування об'ємів водопостачання, при неефективному організаційно-економічному і відсталому технічному забезпеченні водогосподарської діяльності.
Особливу тривогу викликає висока забрудненість ґрунтів регіону мінеральними добривами і пестицидами, якій значною мірою сприяє галузева спеціалізація його сільського господарства на виробництві овочів і технічних культур, а особливо -- деяких ранніх сортів овочів і фруктів (Закарпаття).
Певну дестабілізацію до екологічної ситуації регіону і курортних зон вносить, зокрема, необмежена вирубка лісів. Унаслідок збезлісення схилів активізуються зсувні процеси, збільшується кількість паводків на гірських річках, міняється мікроклімат. Залісення вирубок монокультурою ялини наводить до частих буреломів. Таким чином, екологічна ситуація в Західному регіоні є досить напруженою. Якщо врахувати курортну цінність цієї території, то проблема її екологічної, безпеці є однією з першочергових для практичного рішення.
1.2 Загальний соціально-економічний розвиток Західного регіону
Об'єктивний аналіз розвитку продуктивних сил регіону у поєднанні з оцінкою сьогоднішньої економічної ситуації дає реальне уявлення про досягнутий рівень і ефективність соціально-економічної структури. Віддаючи належне тому, що зроблене в попередні роки, потрібно відверто констатувати, що унаслідок нераціональної економічної політики, і непродуманих дій в регіоні склалася деформована економічна система, яка в цілому соціально неприваблива, екологічно небезпечна і економічно неефективна. За останні роки тут накопичилося багато соціально-економічних проблем, гострота і необхідність вирішення яких зі всією силою виявилися в наші дні. Оцінюючи ситуацію в регіоні по критеріях цивілізованих націй, знаходячи найбільш оптимальні дороги до його процвітання і прогресу, потрібно зважати на ті негативні явища і факти, які мають місце в даному випадку. Соціально-економічна структура Західного регіону характеризується виробничою однобокістю: ті, що майже 3/4 працюють зайняті у виробничій сфері, що говорить про соціально несприятливий характер його економіки.
Існують відчутні територіальні диспропорції в розвитку регіональних продуктивних сил, які виявляються в гіпертрофованому розвитку рівнинної частини регіону (особливо -- деяких промислових вузлів) і соціально-економічної відсталості його гірських районів.
Машинобудування як одна з профілюючих галузей є глибоко мілітаризованою і із-за переважно складального типа виробництва має слабкі внутрішньорегіональні кооперативні зв'язки, що робить її украй уразливою в кризові періоди. Промисловість регіону є екологонебезпечною, а окремі виробництва і галузі з відсталими технологіями -- взагалі не сумісними з природою краю.
Орієнтація деяких галузей промисловості (особливо машинобудування) на сировину (комплектуючі), що привезла, і прискорені темпи розвитку галузей (лісівництва, видобутку сірки, калійних солей, нафти, газу, вугілля) зробили регіональну економічну систему малопридатною до виживання в критичних ситуаціях. У регіоні чітко просліджується тенденція до різкого погіршення демографічної ситуації: збільшується смертність, падає природний приріст, йде процес старіння населення. З врахуванням національно-етнографічного менталітету жителів Західного краю існує реальна загроза генофонду нації.
Поступово загострюється соціальна ситуація, пов'язана з проблемами безробіття і зайнятості населення регіону, яку підсилює ще і той факт, що тут вже давно мав місце надлишок трудових ресурсів. Економічний збиток, нанесений природі Західного регіону в попередні роки, марнотратство і безгосподарність спричинили значне погіршення стану довкілля, викликали деградацію унікальної природи Карпат.
Стратегічні орієнтири розвитку Західного регіону і регіональні пріоритети
Аналіз географічних, природних, історичних і економічних умов показує, що на етапі становлення державності України і входження її в світову спільноту Західний регіон має унікальний шанс стати своєрідним полігоном, де розумна економічна політика може успішно поєднувати регіональні, державні і міжнародні інтереси країни, забезпечивши при цьому і прогрес в його соціально-економічному житті.
Отже, йдеться про виборі правильного стратегічного курсу в розвитку регіону. Якщо керуватися тим, що Карпати є географічним центром Європи, а в природному відношенні -- унікальною екосистемою на Заході України, то при формуванні політики освоєння цього краю необхідно розумно використовувати його геополітичні переваги і зберегти екологічний феномен території. Інакше кажучи, майбутня соціально-економічна модель Карпат має бути економічно вигідною для України і екологічно сумісною з прилеглими територіями сусідніх країн.
Сьогодні можна досить упевнений стверджувати, що винятковий акцент на розвитку в регіоні промисловості навряд чи виправдає себе. Технологічний «бум» нам доки не «загрожує», а отже, продуктивність праці і конкурентоспроможність продукції ще довго залишатимуться низькими. Крім того, з ескалацією виробництва загострюватиметься екологічна ситуація, що забиратиме і без того обмежені ресурси.
Таким чином, потрібно виробити нестандартні ходи і вирішення при виборі пріоритетів і конкретних сфер, розвиток яких би забезпечив прогресивні зміни в економічному житті регіону, прискорив і направив ринкові реформи в необхідне русло, що, у свою чергу, ініціюватиме приплив капіталу (і у тому числі -- іноземного). При виборі такий стратегія поважно передбачити і врахувати дію тих чинників, які обумовлюють специфіку регіону і створюють переваги його стартових умов для прогресивних соціально-економічних перетворень.
З врахуванням наявних в Західному регіоні природного, економічного, наукового і технічного потенціалів, його історичних і географічних особливостей, стратегічна мета перспективного розвитку території полягає в тому, аби на основі оптимального використання природи, матеріально-технічних, трудових і інтелектуальних ресурсів створити ефективну економічну систему ринкового типа, яка забезпечить матеріальний добробут населення і екологічну безпеку Західного краю.
Досягнення поставленої мети убачається в поетапній реалізації першочергових завдань. На найближчий період основними пріоритетами регіонального розвитку Західного краю повинні стати: рекреаційний комплекс; АПК; лісопромисловий комплекс; машинобудування; невиробнича сфера (особливо -- в гірській частині регіону); охорона довкілля, збереження і відновлення історико-культурної спадщини.
Створення необхідних умов для. розвитку цих галузей і сфер Людської діяльності забезпечить підйом його загального соціально-економічного рівня, який повинен визначатися не лише загальнодержавними інтересами, але і потребами і інтересами самого регіону, -- суб'єктів господарювання, які тут розміщені, і населення, яке тут проживає.
Для розвитку Західного регіону пріоритетним є освоєння його курортного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості цього вибору можна привести наступні основні аргументи.
Наявність природно-ресурсної бази. У регіоні налічується понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів (багато з них - унікальні), запаси яких достатні для щорічного оздоровлення більше 7 млн. чіл. Але сьогодні рівень їх використання не перевищує 15%.
Розвідані також значні запаси лікувальних грязей і озокериту. Ці ресурси - в поєднань із сприятливими кліматичними умовами - служать природною базою для розвитку санаторно-курортної справи в регіоні.
Потужний потенціал для розвитку різних видів туризму. Живописні ландшафти, рельєф Карпат створюють сприятливий фон для короткочасного відпочинку. Вони не мають альтернативи в Україні відносно розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів. Розрахунки показують, що одноразова гранична рекреаційна місткість регіону складає 2,2 млн. чіл., тоді як річна -- 8 млн. туристів і відпочивальників, а також 12 млн. екскурсантів і туристів вихідного дня. Навіть при 50% рівні цих показників значний діапазон для перспективного зростання туризму в регіоні зберігається.
Вигідне географічне положення. Західний регіон знаходиться в центрі Європи. Через нього проходять багатообразні зв'язки. Його непогана транспортна доступність є сприятливим чинником для залучення контингенту відпочивальників не лише з східних регіонів, але і з європейських країн. Карпати можуть служити своєрідним полігоном для дислокації, центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме зростання комерційного і ділового туризму.
Чинник територіального розподілу праці. Фактично в Україні є 2 регіони, умови яких дозволяють забезпечувати задоволення суспільних потреб в рекреаційних послугах: Чорноморсько-азовський і Західний. На тлі перевантаженості першого з них і при зростаючому попиті на оздоровлення і відпочинок.
Екологічний феномен території. З одного боку, в порівнянні з іншими регіонами природа Карпат зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. А це дуже поважно для багатообразних форм відпочинку і туризму. З іншого боку, виключно важливе клімато- і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав обумовлює гостроту питання збереження унікальної природи краю. Якщо відкинути чисто Консервативні варіанти виконання цього завдання, то туризм і відпочинок в екологічно обґрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення екологічної безпеки Карпат.
Соціально-економічна специфіка гір. У гірських районах чотирьох Західних областей проживають близько 1,3 млн. чіл. (тобто близько 20% всього їх населення, з них третина -- на висоті в 500 м і вище). Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для мешкання і господарювання (особливо -- в сільському господарстві), тому тут надзвичайно гостро, коштує проблема зайнятості, і як наслідок -- низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Послабленню цих і інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості і розвитку інфраструктури сприятиме розвиток туризму з відповідною організацією обслуговування, до яких може бути притягнене місцеве населення. У даному контексті розумної альтернативи рекреації просто не існує.
Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Наприклад, в Іспанії він дає 17 млрд. дол. США., що рівне 30% доходів від щорічного експорту цієї країни, в Італії туризм забезпечує 11%, а в Данії і в Австрії --- 8% прибутків, що поступають від експорту товарів за кордон. Безумовно, поки показники економічної результативності вітчизняного туризму далекі від зарубіжних, хоча в Карпатах є окремі центри, в господарській структурі яких рекреаційна галузь є такою, що веде.
В цілому сьогодні Західний регіон займає друге місце в Україні за об'ємом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (відповідно, 42%), випереджаючи Причорномор'я (17%) і Приазов'я (13%).
Можна привести ще ряд переконливих аргументів на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Західного регіону. Але це аж ніяк не означає, що, форсуючи економічні процеси в даному напрямі, ми відразу ж досягнемо бажаних результатів. Тут необхідні зважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації в регіоні розглядається в контексті структурної перебудови його господарського комплексу, в перспективній моделі якого ця галузь повинна стати одній з тих, що профілюють. Саме такий орієнтири закладені в Державну програму соціально-економічного розвитку Західного регіону, яка повинна на практиці реалізувати ідею забезпечення соціально-економічного прогресу його території через державну підтримку пріоритетних секторів регіональної економіки, і в першу чергу -- рекреації.
Державна програма соціально-економічного розвитку Західного регіону розроблена Інститутом регіональних досліджень НАН України, спільно з Міністерством економіки України, західними, Івано-франківським, Львівським і Чернівецьким облвиконкомами. Її мета полягає в створенні необхідних правових економічних і організаційних умов для забезпечення практичних результатів в справі стабілізації і поліпшення соціально-економічної ситуації в регіоні, для формування -- на основі раціонального, використання ресурсного потенціалу території -- ефективної економічної системи ринкового типа, яка гарантувала б наближений до світових соціальних стандартів рівень матеріального добробуту і мешкання людей, а також екологічну безпеку краю.
Статус програми як державною обумовлює її орієнтацію на першочергову реалізацію саме державних інтересів в Західному регіоні. Інакше кажучи, вона повинна стати практичним інструментом втілення державної, регіональної політики на цій території. Тому в програму включені заходи і проекти, яким держава гарантує свою підтримку, яка може виступати в двох формах: режим повного державного сприяння (фінансове, і ресурсне забезпечення, фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям); режим часткового державного сприяння (фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям). Проблеми ж місцевого значення вирішуються на локальному рівні силами регіону.
Для Західного регіону особливо гострою є проблема гірських районів. Комплекс питань, що потребують першочергового рішення, отримав віддзеркалення у всіх підпрограмах. Тим часом, очевидний факт, що гірські райони повинні мати спеціальний статус, яким би законодавчо закріплювалися необхідні пільги і соціальні гарантії їх жителям. В зв'язку з цим дуже важливе значення має прийнятий Верховною Радою Закон України «Про статус гірських населених пунктів України». До програми увійшли найбільш значимі заходи і проекти, які через певні причини (і в першу чергу -- через відсутність матеріально-фінансового забезпечення) не реалізувалися в рамках вже існуючих програм. Джерелами фінансування програми служать державний бюджет; місцеві бюджету; позабюджетні фонди; засоби підприємств, установ і організацій; зарубіжні інвестиції. У загальному об'ємі її фінансування державний бюджет займає 33,6%, засоби підприємстві -- 25,2% і місцеві бюджету -- 22,8%. Найбільшу питому вагу державний бюджет займає в загальній вартості підпрограм «Розвиток агропромислового комплексу» (43,2%), «Екологічна безпека» (53,8%); «Культурний розвиток» (74,4%), «Розвиток науки» (79,8%). В той же час на розвиток рекреаційної індустрії з державного бюджету передбачається 27,1%, соціальної сфери -- відповідно, 26,2% і нафтогазового комплексу -- 26,8%. Розвиток лісопромислового комплексу фінансуватиметься виключно за рахунок засобів підприємств. Із загальної суми фінансування на західну область виділене 40,1%, на Івано-франківську -- 29,9%, на Львівську -- 16,7% і на Чернівецьку -- 11,8%.
Досягнення програмної мети орієнтоване на 2010 р. Реально прогнозованим є найближчий 5-6-річний період, протягом якого поставлені цілі піддаються декомпозицій з більш менш точним обґрунтуванням доріг і засобів їх досягнення, а також з передбаченням результатів. На віддалену перспективу можлива лише постановка досить узагальнених цільових орієнтирів, з прогнозним сценарієм дій з їх реалізації.
Досвід розробки Державної програми соціально-економічного розвитку Західного регіону показує, що при новаторських підходах до управління їх реалізацією, такі програми можуть стати ефективним інструментом державної регіональної економічної політики в Україні.