Іспанія, офіційно -- Королівство Іспанія (ісп. і галіс. Reino de Espana, кат. Regne d'Espanya, баскск. Espainiako Erresuma, окс. Reialme d'Espanha, астур. Reinu d'Espana) -- держава на південному заході Європи. Займає більшу частину Піренейського півострова. Назва країни походить від «і-шпанім» Фінікії -- «берег кроликів».

Граничить з:

Португалією на заході Піренейського півострова;

британським володінням гібралтар на півдні Піренейського півострова;

Марокко на півночі Африки (автономні міста Сеута і Мелілья);

Францією і Андоррою на півночі.

Іспанія омивається Атлантичним океаном на заході і півночі, а також Середземним морем на сході і півдні.

Фізична географія

Рельєф Іспанії дуже різноманітний. Центр країни знаходиться на відстані 300 км від моря. В рельєфі домінуючу роль грають системи гірських хребтів і високогірних плоскогірний.

Плоскогір'я і гори складають близько 90 % її території. Майже половину поверхні країни займає обширне, найбільше в Європі високе плоскогір'я -- Месета з середньою висотою 660 м. Месета відрізняється чергуванням плато, хребтів складчасто-глиб і гірських улоговин. Центральна Кордільера розділяє Месету на дві частини: північну і південну.

На півночі Месету оздоблюють могутні Кантабрійськіє гори, які протягнулися уздовж побережжя Біськайського затоки на 600 км, ізолюючи внутрішні райони від впливу моря. В їх центральній частині знаходиться масив Пікос-де-Еуропа (з іспанського -- Списи Європи) з висотами до 2648 м. Ці гори альпійського типу складені в основному відкладеннями кам'яновугільного періоду -- вапняками, кварцитами, пісковиками. Кантабрійськіє гори -- орографічне і тектонічне продовження наймогутнішої гірської системи Іспанії -- Піренєєв.

Піренєї є декілька паралельних хребтів, що протягуються із заходу на схід на 450 км. Це одна з самих труднодоступних гірських країн Європи. Хоча в середньому висота їх не дуже велика (трохи більше 2500 м), вони не мають зручно розташованих перевалів. Всі перевали знаходяться на висоті 1500--2000 м. Тому залізниці, що йдуть з Іспанії в інші країни, обходять Піренєї із заходу і сходу. Найширша і висока частина гір центральна. Тут знаходиться головна їх вершина -- пік Ането, що досягає 3404 м.

З північного сходу до Месете примикає система Іберійських гір, максимальна висота (пік Мон-кайо) --2313 м.

Між східними Піренеямі і Іберійськими горами протягуються невисокі каталонські гори, південні схили яких уступами обриваються до Середземного моря. Каталонські гори (середні висоти 900--1200 м, вершина -- гора Каро, 1447 м) слідують протягом 400 км майже паралельно берегу Середземного моря і фактично відособляють від нього Арагонськоє плато. Ділянки прибережних рівнин, розвинені в Мурсиі, Валенсії і Каталонії на північ від мису Палос до межі з Францією, відрізняються високою родючістю.

Весь південний схід Піренейського півострова зайнятий Кордільерой-Бетіка, є системою масивів і хребтів. Кристалічною віссю її служать гори Сьєрра-Невади. По висоті вони поступаються в Європі тільки Альпам. Їх вершина, гора Муласен, що досягає 3478 м, -- вища точка півострівної Іспанії. Проте найвища гірська вершина Іспанії знаходиться на о. Тенеріфе (Канарські острови) -- це вулкан Тейде, висота якого досягає 3718 м.

Велика частина території Іспанії розташована на висоті близько 700 м. Це друга по висоті серед європейських країн після Швейцарії.

Єдина крупна низовина -- Андалузськая на півдні країни. На північному сході Іспанії в долині р. Ебро розкидалася Арагонськая рівнина. Менших розмірів низовини пнулися уздовж Середземного моря. По Андалузськой низовині протікає одна з головних річок Іспанії (і єдина судноплавна в нижній течії) Гвадалквівір. Решта річок, у тому числі найбільші: Тахо і Дуеро, пониззя яких розташовані на території сусідньої Португалії, Ебро, Гвадіана, -- відрізняються різкими сезонними коливаннями рівня і порожистою течією.

Великі території країни страждають від недоліку води. З цим пов'язана і проблема ерозії -- щорічно видувається мільйони тонн верхнього шару грунту. Все ж таки не вся Іспанія є сухою і безплідною. Глибокі морські затоки (фіорди) Галісиі, апельсинові гаї Валенсії і покриті снігом вершини Піренейських гір -- ось лише декілька прикладів різноманітності іспанських ландшафтів.

Столиця Іспанії -- Мадрид -- розташований в географічному центрі країни і є «найвищою» столицею Європи.

Туристів, поза сумнівом, найбільш привертає побережжя Іспанії: тут налічується більше двох тисяч пляжів. Ці пляжі згруповані під відомими всьому світу назвами: Коста-Брава, Коста-Дорада, Коста-дель-Ассар,Коста де Альмерія, Коста-бланка, Мар-Менор, Кос-та-дель-сіль, Коста-де-ла-Лус, Ріас-Бахас, Ріас-Альтас, Коста-Кантабріка, канарські і Балеарські острови.

Клімат

Іспанія ділиться на три кліматичні зони: Північ країни (від Галісиі до Каталонії) -- схильний впливу Атлантичного океану. Для цього району характерна м'яка, волога зима і помірне тепле літо. Південно-східне побережжя (Андалусия і Естремадура) -- клімат середземноморського типу з виключно м'якою, короткою зимою і сухим, жарким літом. Для цього району типовий достатньо низький рівень опадів, що випадають переважно восени і взимку. Центральне плато -- тут клімат різко континентальний, із значними перепадами між денною і нічною температурою (в центрі Іспанії влітку температура протягом дня підіймається до +30 градусів, а вночі опускається до +15 градусів). Літо жарке сухе, зима суха, холодна.

Не дивлячись на те, що Піренейський півострів майже з усіх боків оточений морем, в центральній його частині вплив водних мас на кліматичні умови сходить нанівець. Гірські ланцюги, що протягнулися практично по всій береговій лінії, захищають внутрішню частину півострова від зовнішніх впливів. В цілому по країні домінуючим є субтропічний клімат середземноморського типу, хоча в чистому вигляді його можна констатувати лише на півдні і сході країни. Вплив континентальної кліматичної зони зростає у міру видалення від побережжя. На побережжі, де море працює як величезний резервуар сонячної енергії, клімат дуже м'який. На середземноморському побережжі середня зимова температура складає +17 °З +19 °З градусів (нижче за відмітку в +10 °З термометр опускається дуже рідко). Влітку температура не підіймається вище + 32 °З. Пляжний сезон тут триває з червня по жовтня.

В Кастілії і Ла-Манче, розташованих на центральному плато, з травня по вересня стоїть дуже жарка погода, а взимку тут ддмуть шквальні, пронизливі, холодні вітри. Клімат Галісиі, Астурії, Кантабрії і Баськонії відрізняється підвищеною вогкістю -- дощі тут йдуть буквально круглий рік. В той же час південь і південний схід Іспанії часто страждає від засухи.

У високогірних районах Іспанії в зимові місяці нерідко бувають морози, випадає рясний сніг. В Піренеях (Андорра), горах Сьєрра-Невади (Андалусия) і Сьерра-де-Гвадар-рами (під Мадридом) круглий рік діють гірськолижні курорти. Взимку сніг нерідко випадає в Арагоне і Північної Кастілії.

На островах канарського архіпелагу, розташованих в Атлантиці, на північний захід від Африки, клімат теплий і м'який. Середньорічна температура -- +20 °З, вода тепла круглий рік. Тут рідко дійсно жарко, проте сонце світить достатньо інтенсивно. Туристам рекомендується використовувати засоби, що захищають шкіру від сонячного ультрафіолету.

Корисні копалини

Надра Іспанії відрізняються рудоносністю і мають свій в розпорядженні крупні запаси різноманітних руд. Запаси мінерального палива порівняно невеликі. Головні родовища корисних копалин розташовані в гірських системах, оперізувальних Месету, і в периферійних районах країни. В Кантабрійськіх горах знаходяться основні родовища кам'яного вугілля, залізняку і цинку. Сьєрра-Морена містить найбільші запаси піритів і поліметалів. Значні запаси залізняку і поліметалів є також в Андалузськіх горах. Родовища олова, вольфраму, урану знаходяться в Галісийськіх горах. На стику Піренейських і каталонських гір з Арагонськой низовиною зосереджені родовища лігнитів і калієвої солі.

В Іспанії є крупні (до 2 млрд т) запаси якісного залізняку із змістом металу до 50 %. Основні родовища розташовані на півночі поблизу Більбао, і в Арагоне-Охос-Негрос. До 20 % всіх запасів залізняку доводиться на Астурію і Галісию. Крупні поклади залізняку є в Андалузськіх горах, на північ від Альмерії.

По запасах мідних піритів Іспанія займає перше місце в Європі. Основні родовища Тарсис, Ріо-Тінто і Сарса розташовані в провінції Уельва (Андалузія), в горах Сьєрра-Морена між річками Гвадіана і Гвадалквівір. Вони розроблялися ще за багато століть до нашої ери. В Андалузії є також значні запаси кольорових металів, в провінції Хаен -- родовища свинцево-цинкових руд (Лінарес, Ла-Кароліна). Розробляються родовища цинку в Сантандере на Біськайськом побережжі (район Реосин).

В Галісиі здобуваються вольфрамові руди. Там же зустрічаються марганець і олово. Поблизу португальської межі були знайдені родовища урану.

По запасах ртуті Іспанія займає перше місце в капіталістичному світі. Основне родовище ртуті Альмаден розташовано в провінції Сьюдад-Реаль (Нова Кастілія), на стику Месети і Сьєрри-Морени. В руді, що здобувається в Альмадене, міститься до 6-9 % ртуть, тоді як вміст ртуті в італійських рудах 1 %.

В Андалузії і Галісиі зустрічаються родовища платини, золота і срібла.

Запаси кам'яного вугілля визначаються в 9 млрд т., бурого-в 1 млрд т. До половини всіх запасів вугілля доводиться на Астурію -- основний вугільний басейн країни. На північному заході, в Леоні, є покладу антрациту. Найбільші запаси бурого вугілля приурочені на схід країни -- район Утрільяс поблизу Теруеля. Здобуваються сланці в Пуертольяно (Сьюдад-Реаль). В Каталонії (район Сурія) є крупні запаси калієвих солей. Здобуваються фосфорити в Естремадуре і сіра в Альба сеті, асфальт у верхів'ях долини Ебро.

До недавнього часу вважалося, що в Іспанії немає нафти. Останнім часом (1952--1955 рр.) у верхів'ях Ебро на значних глибинах знайдені ознаки нафти. Вважається, що нафта є і в інших районах, розташованих у схилів Піренейських гір і на Андалузськой низовині. В провінції Севілья знайдено родовище Метану.

ЕКОНОМІКА

Переваги: іспанське економічне зростання - один з найвищих в Європі. Кваліфікований персонал при порівняно низькій вартості робочої сили. Підвищення конкурентоспроможності в постачанні газом і електрикою, нафтопереробці і телекомунікаціях завдяки приватизації.

Слабкі сторони: економіка сильно залежить від зовнішніх умов, мале число іспанських ТНК. Мало інвестицій в дослідження і розвиток, в основному в галузі, що скорочуються; низька продуктивність в сільському господарстві. Росте безробіття (в 2004 р. 7-8%),( в січні 2009 р. 14%). Загроза інвестиціям до Латинської Америки через аргентинську кризу.

Сьогоднішня Іспанія -- високорозвинута країна. По загальному об'єму промислового виробництва в 1995 країна займала 10-е місце в світі і 5-е місце в Західній Європі. ВНП на душу населення 14000 долл. (2007). Основні успіхи досягнуті в останні десятиріччя. Після Другої світової війни Іспанія знаходилася в ізоляції. США не надали країні економічну допомогу (за планом Маршалла) і Іспанія стала розвивати замкнуту самодостатню економіку. Це спричинило за собою високий ступінь втручання держави в ринок, збільшення частки державної власності.

На початку 1960-х років був прийнятий стабілізаційний план, пізніше відомий як «іспанське чудо». В 1960--1974 рр. економічні показники росли в середньому на 6,6 % в рік, що було вище, ніж у будь-якої іншої країни миру (за винятком Японії). Найважливішу роль зіграло відкриття Іспанії як світового курортного центру.

В 1959--1974 рр. більше 3 млн іспанців покинули країну у пошуках роботи, посилаючи зароблені гроші на батьківщину. Енергетична криза 1973 р. ударила по Іспанії, через її залежність від інших країн, дуже сильно, безробіття виросло до 21 % в 1985. Але в 1980-х рр. в Іспанії знову почався економічний підйом. Хоча цифри зростання були нижче за показники 1960-х років, вони все одно залишалися найвищими в Західній Європі. Але тепер зростання виробництва супроводжувалося інфляцією і високим безробіттям (до 22 % працездатного населення).

В 1990-ті рр. країна стала одним з лідерів ЄС (хоча і дотепер є реципієнтом, тобто одержує субсидії на підтримку сільського господарства і деяких областей із загальноєвропейських фундацій).

В економіці країни сильні позиції займають компанії США, Франції, Німеччини, Великобританії, Швейцарії. Їм належить більше 50 % підприємств машинобудування і металургії. Близько 40 % акціонерного капіталу доводиться на частку 8 найбільших іспанських фінансово-промислових і банківських груп (Марчей, Фьерро, Уркихо, Гаррігесов, Руїс-Матеос і ін.).

Крупні порти: Більбао, Барселона; нафтові -- Альхесирас, Санта-Крус-де-Тенеріфе, Таррагона, вугільний -- Хихон. Іспанія -- один з найбільших центрів міжнародного туризму (62 млн ч. в 1997, 95 % туристів -- з країн ЄС; основні туристичні центри -- Мадрид і Барселона), а також курорти -- Коста-Брава, Коста-Дорада, Коста-бланка, Коста-дель-сіль.

Самобутня галузь -- заготівка і експорт пробкової кори.

ВВП -- 798,67 млрд € (2004)

Гірничодобувна промисловість

Найстаріша галузь промисловості -- гірничодобувна. Іспанія, багата корисними копалинами, є одним з світових лідерів по здобичі ртуті (ок. 1,5 тис. т в рік; гл. центр -- Альмаден) і піритів (ок. 3 млн т в рік; гл. обр. в районі Уельви); в Європі виділяється здобиччю поліметалевих і уранових руд, срібла. Здобувають залізні (1,4 млн т в 1996; пров. Біськайя, Сантандер, Луго, Овьедо, Гранада, Мурсия), свинцево-цинкові, вольфрамові мідні, титанові руди, кварц, золото, калієві солі і ін. Нафта і газ імпортуються.

Машинобудування

Серед галузей машинобудування виділяються суднобудування (старі центри розташовані на півночі країни: Більбао, Хихон, Сантандер; нові -- на північному заході: Ель-Ферроль, Віго, на сході: Картахена, Валенсія, Барселона, і на півдні: Севілья, Кадіс) автомобілебудування (виробництво автомобілів, у тому числі «Сеат» концерну «Фольксваген» 2,2 млн в 1996; центри: Барселона, Мадрид, Вальядолід, Віторія, Памлона, Віго) і електротехнічна промисловість. Розвинене також виробництво устаткування для хімічної, легкої, харчової промисловості і виробництва будматеріалів.

Легка промисловість

З галузей легкої промисловості найбільше значення мають текстильна і шкіряно-взуттєва промисловість (Іспанія дає до 4 % світового експорту взуття). В харчовій промисловості виділяються виноробство (по виробництву виноградних вин Іспанія в Європі поступається лише Франції і Італії), виробництво рослинного масла (1,7 млн т в 1996; Іспанія -- світовий лідер по виробництву оливкового масла, ок. 0,5 млн т в рік), плодоовочевих і рибних консервів. Іспанія входить в першу десятку світових виробників автомобілів, судів, ковальсько-пресового устаткування і газових компресорів, верстатів, нафтопродуктів і хімічних товарів. Св. 1/2 промислового виробництва зосереджено на північному сході (Каталонія), півночі країни (Астурія, Кантабрія, Країна Басків) і у Великому Мадриді.

Сільське господарство

Провідна галузь сільського господарства -- рослинництво (дає зверх 1/2 вартості продукції). Вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу (в центр. і півд. областях країни), рис (на зрошуваних землях Середземноморського побережжя; його врожайність в Іспанії -- одна з найвищих в світі), картоплю і цукровий буряк, боби, помідори, лук, перець, баклажани і інші овочі, оливки (Андалусия, Кастілія-ла-Манча, Естремадура), цитрусові і тютюн. Виноградарство -- на Середземноморському побережжі і в областях Кастілія-ла-Манча, Естремадура. На самому півдні країни вирощують мигдаль (що веде місце по експорту в Західній Європі), фініки і цукровий очерет (в Європі виростають тільки в Іспанії), інжир, гранати, бавовник.

Рибний промисел

Іспанія входить в першу десятку країн світу по улову риби і морепродуктів (1,1 млн т в 1996) і їх переробці, є крупним експортером свіжої риби і рибних консервів.

Туризм

Іспанія займає (третє місце в світі після США з 4 квітня 2009 року) по кількості туристів, що приїжджають в неї. В 2004 році в ній побувало 55 мільйонів чоловік. Проте через швидке зростання цін в країні в середньому кожний турист став відчутно більше витрачати, ніж раніше. З цієї причини частка туризму у валовому національному продукті за останні п'ять років скоротилася з 17 до 12 %.

В даний час велика кількість туроператорів працюють з Середземноморськими країнами. Найбільшої популярність користуються приморські курорти Іспанії. Іспанія -- країна-мозаїка. У її острівної і материкової частини, у провінцій і побережжя зовсім різний вигляд і характер. Навіть ті, що коштують поряд, курортних міст можуть відрізнятися: один побудований на березі затоки і порадує пальмовою набережною і широкими пляжами; інший дивиться в морі з високих скель, деручись по схилах крутими вулицями-сходами; третій перетворений на елегантний яхт-клуб з фешенебельними готелями і ресторанами. Тому в Іспанії можна провести відпочинок на будь-який смак.

В 1998 р. вперше за всю туристську історію Іспанії тут було зареєстровано 47 743 000 прибутть, що висунуло її на почесне друге місце в світі після Франції. США, протягом багатьох років мали «срібло», були вимушені переміститися на третю сходинку шани. 91 % всіх туристів, що відвідали Іспанію в 1997 році, склали жителі європейських країн. На російському ринку ця країна зберегла свої позиції в рейтингу виїзного туризму, де як і раніше займає п'яте місце, згідно офіційним даним Держкомстату Росії. Вона поступається Туреччині (737,7 тис. людина), Китаю (646,7 тис.), Фінляндії (457,8 тис.) і Польщі (402,2 тис.). В 1998 році до Іспанії виїжджали 210,4 тис. туристів, що на 3,8 % більше, ніж в передуванні.

В 2004 році в Іспанії побували 53,6 млн іноземних туристів (3-е місце в світі після США). Потік сюди росте рівномірно щороку -- приблизно на 5 %.

За даними іспанського інституту Туризму, найбільшим попитом в нашій країні користуються турпакети відпочинку на курортах Каталонії (52 % турпотоку з Росії), канарських островів (17.4 %), Андалусиі (15.3 %), Валенсії (8,2 %) і Балеар (6 %). 85 % всіх туристів приїжджають до Іспанії з метою відпочинку.

Туризм -- найважливіша галузь Іспанії, що дає 78 млрд євро валового внутрішнього продукту і забезпечуюча роботою 1,5 млн чоловік. Країна займає друге місце в світі по популярності серед туристів: з-за кордону сюди щорічно приїжджає понад 75 млн чоловік, приносячи економіці 40 млрд євро. Іспанський уряд має великий досвід успішного розвитку і просування туризму, в першу чергу -- курортного: сьогодні кожна третя відпустка біля моря в Європі проводиться на побережжі Іспанії.

Традиційні туристи в Іспанії -- це сім'я з середнього класу, що приїхала до моря на пару тижнів. Але ситуація міняється у зв'язку із змінами в суспільстві, реорганізацією праці, низькими цінами на авіаперельоти і появою безлічі нових місць для відпочинку, що в першу чергу включають історичну і культурну компоненту.

НАСЕЛЕННЯ

Динаміка зміни чисельності населення:

1900 р. -- 18,6 млн чіл.;

1932 р. -- 24,1 млн чіл.;

1959 р. -- 29,9 млн чіл.;

1977 р. -- 36,3 млн чіл.;

1996 р. -- 39,6 млн чіл.;

2004 р. -- 40,28 млн чіл.;

2006 р. -- 45,13 млн чіл.;

2008 р. -- 46,06 млн чіл.

Міське населення -- 76 %. Густина населення -- 79,7 чіл./км?.

Офіційна мова -- кастильский; в автономних областях офіційними разом з кастильским (іспанським) є і інші мови (каталонско-валенсийско-балеарський в Каталонії, Валенсії і на Балеарських островах, баскський в Країні Басків і Наварре, галисийский в Галісиі, аранский в Каталонії).

95 % віруючих -- католики. Не дивлячись на це, 67 % населення Іспанії підтримали ідею офіційної реєстрації одностатевих браків. З липня 2005 року в країні набув чинності закон, що легалізував одностатеві браки і надаючий одностатевим парам право на усиновлення дітей.

За межами країни проживають понад 2,7 млн іспанців, у тому числі в країнах Північної і Південної Америки 1,7 млн, в Західній Європі понад 1 млн (головним чином у Франції і Німеччині).

Забезпеченість житлом: в середньому на 2005 рік на кожного іспанця доводилося 45 м? загальної площі житла. (Для порівняння : в Росії на кожного росіянина доводиться в середньому по 21,6 м?, в Україні -- 22 м?, в Беларуссиі -- 23 м2, в Болгарії і Угорщині -- по 30 м?, в Ірландії -- 33 м?, в Португалії -- 36 м?, у Франції -- 37 м?, в Німеччині -- 44 м?, в Данії -- 52 м?, в Люксембурзі -- 53 м?, в Швеції і Бельгії -- по 55 м?, в США -- 63 м2, в Норвегії -- 73 м?) Частка власників житла складає 87 % населення, по цьому показнику Іспанія займає перше місце в Євросоюзі.

ІСТОРІЯ

Сучасна людина розселилася на Піренейському півострові біля. 35 тис. років тому. Декілька типів культур змінили один одного. Можливо, сучасні баски -- нащадки одних з перших поселенців в Європі після закінчення льодовикового періоду. За 1200 років до н.е. побережжя почало освоюватися фінікійцами. Заснована ними колонія Гадес -- нині місто Кадіс. Фінікійци і греки залишили свідоцтва про місцеві племена, що узагальнено називалися іберами, що володіли досить високою культурою, але що розпадалися на безліч дрібних племен і не мали єдиної організації. В 5--3 ст. до н.е. сюди прийшли кельти і змішалися з іберами в народ кельтиберів. Після Пунічних воєн (3-2 ст. до н. э.) римляни почали підкорення Іберії, що завершилося під час правління імператора Серпня ( Римська Іспанія). Битва Реконкисти

Кавадонга (718) - Клавіхо (844) - Альбельда (846) - Симанкас (939) - Барселона (985) - Серверу (1000) - Калатаньясор (1002) - Граус (1063) - Заллака (1086) - Алкорас (1096) - Консуегра: - Уклес ; - Кутанда.

З 2 в. н.е. тут стало розповсюджуватися християнство. З 2-а підлога. 5 в. н.е. сюди вторгнулися вестготи (візіготи) і заснували тут королівство. В 711--718 майже всю територію Іспанії завоювали араби, що включили країну в свій Халіфат. Незабаром Халіфат розпався на ряд держав. В Кордове утрималося правління династії Омейядов, що досягло свого розквіту в 10 в. Християнські королівства (Кастілія, Арагон, Леон) вели безперервну боротьбу за відвоювання території у маврів (Реконкиста). В 1492 королівство Арагон, що об'єдналося, і Кастілія узяло останній оплот маврів -- Гранаду. В цей же період Іспанія відправляє свої кораблі в Нове Світло, завойовує величезні колонії. В Європі в правління імператора Карла V Габсбурга (1516-56 рр.) Іспанія є центром Священної римської імперії і найбільшою державою, опорою Католицької церкви в боротьбі з Реформацією, що почалася. Поразка іспанського флоту ("непереможної армади ") в 1588, програш війни з Англією в 1607 і втрата нідерландських провінцій в 1609 ознаменували кінець впливу в Європі. Притока золота із заморських колоній не сприяла розвитку місцевого сільськогосподарського і ремісничого виробництва. В правління Пилипа III почалася епоха упадку Іспанії, чому сприяла і інквізиція, що пригнічувала всяку вільну думку. В поч. 18 в. боротьба європейських династій за іспанський престол привела до війни за іспанський спадок, на зміну Габсбургам прийшли Бурбони. В 19 в. відбулося 5 незавершених революцій: в 1808--14, 1820--23, 1834--43, 1854--56 і 1868--74. Боротьба йшла не стільки між монархістами і лібералами, скільки між прихильниками модернізації і традиціоналістами. Після всіх революцій затвердилася конституційна монархія.

В 1812--26 добилася незалежності велика частина іспанських колоній в Латинській Америці, до поч. 20 в. ті, що залишилися, в основному перейшли до США і Німеччини.

XX вік

В 1923, при живому монарху, встановилася військова диктатура генерала М. Примо де Рівери. Король вже в цей період не володів ніякою владою в країні. В січні 1930, після втрати підтримки в армії, не зумівши виправити положення справ після гострої економічної кризи минулого року, країну покидає її диктатор. 14 квітня 1931 від свого престолу відрікся останній з Бурбонів, Альфонс XIII -- підтримуючі його партії зазнали нищівну поразку на виборах. Уряд сформували прихильники зміни ладу. Незабаром Н. Самора став першим прем'єр-міністром республіки Іспанія. Так почався республіканський період.

Радикальна політика нового уряду по відношенню до землевласників, церкви, армії, граничний лібералізм до сепаратистскі набудованих регіонів півночі і сходу зустрічали гарячу підтримку однієї частини населення і пекуче відчуття ненависті у іншої. Локальні повстання змінювали один одного. Не дивлячись на все радикальні заходи за два роки уряд не добився ніяких успіхів в економіці. На виборах в листопаді 1933 в уряд повернулися консерватори, реформи були зупинені. Тепер погроми і заколоти по всій країні стали проводити вже їх супротивники -- ліберали і анархісти. На наступних виборах в січні 1936 знову, як в 1931, перемогли радикалів -- «Народний фронт» з участю Комуністичної партії. Новий склад кортесів (представницький орган Іспанії) відновив втілення в життя радикальної політики, сподіваючись крайніми заходами почати вирішувати якнайглибші проблеми в економіці країни.

В липні того ж року консервативні генерали на чолі з Х. Санхурхо підняли добре підготовлений заколот. Проте, в перші ж дні повстання після смерті старого лідера в авіаційній катастрофі, новим главою змови довелося стати нерішучому раніше Ф. Франко. Націоналісти звернулися по допомогу до фашистської Німеччини і Італії, комуністи одержали допомогу від СРСР і багатьох лівих партій Європи і миру. Почалася іспанська Громадянська війна. Республіканці в своїй зоні експропріювали землю, підприємства, банки, організували переслідування священиків і ченців. На «націоналістичній» території всі традиційні інститути були відновлені, влада зосередилася в руках Франка. Фронт озброєного протистояння протягнувся через всю країну. За три роки повільного переможного просування в боях були завойовані всі провінції, що підтримують республіканців. З перших до останніх тижнів війни в облозі знаходилася столиця, що не здається, -- Мадрид. В ці роки Іспанія -- головна дипломатична проблема всіх розвинених країн світу.

В 1939 після перемоги військових диктатура була поширена на всю країну, політичні партії були заборонені, окрім підтримуючої Франка фашистської «фаланги». Іспанія дотримувала нейтралітет під час Другої світової війни, хоча і послала на Східний фронт «Голубу дивізію». В 1947 Іспанію була знову оголошено королівством (престол залишався незайнятим при регентстві "каудильо" Франком).

В листопаді 1975, після смерті Франка, королем був проголошений Хуан Карлос I, почався демонтаж фашистського режиму і демократичні перетворення. В 1978 грудні набула чинності нова конституція. В 1985 Іспанія вступила в ЄС. Країна Басків і Каталонія за конституцією 1978 р. одержали значну автономію, але в них існують і сепаратистські рухи. Особливою непримиренністю відрізняється баскська терористична організація ЦЯ. Національне свято -- 12 жовтня (День іспанської нації, дата відкриття Америки Христофором Колумбом).

ПОЛІТИЧНА СТРУКТУРА

Іспанія -- Конституційна монархія. Глава держави -- король. Законодавчий орган двопалатний парламент -- Генеральні кортеси (конгрес депутатів і сенат). Складається з Сенату (256 місць -- 208 депутатів обираються прямим загальним голосуванням і 48 призначаються законодавчими органами провінцій; всі сенатори обираються на 4-річний термін) і Конгресу Депутатів (350 місць -- обираються за партійними списками на 4-річний термін). Виконавську владу очолює прем'єр-міністр -- лідер партії, що набрала більшість голосів на виборах до парламенту.

Партії

Народна партія Іспанії

ІСРП

Комуністична партія

Регионалісти.

Події

10 марта 2008 г. пройшли парламентські вибори в Іспанії. На виборах отримала перемогу іспанська соціалістична робоча партія(ІСРП)[1]. Відповідно до результатів виборів, ІСРП одержала 168 місць в парламенті, її основний суперник -- консервативна Народна партія одержала 154 місця. Місця (всього в парламенті 350 місця), що залишилися, поділили між собою ще вісім партій, в основному регіональні. Комуністи і «зелені» із З'єднаної лівої коаліції понизили свою присутність в парламенті з п'яти до трьох депутатів. Так, заявив лідер ІСРП, прем'єр-міністр Іспанії Хосе Луіс Родрігес Сапатеро (Jose Luis Rodriguez Zapatero): ІСРП перемогла, збільшивши кількість своїх депутатів в порівнянні з парламентом попереднього скликання.

У виборах, на яких балотувалися кандидати від 92 партій, взяли участь 75 % виборців.

Адміністративний розподіл

50 провінцій, що входять в 17 автономних областей. Також у складі Іспанії знаходяться 2 так звані автономні міста (ciudades autonomas) в Африці -- Сеута і Мелілья.

Карта адміністративного розподілу Іспанії Андалусия (ісп. Andalucia)

Арагон (ісп. Aragon)

Астурія (ісп. Principado de Asturias)

Балеарські острови (ісп. Islas Baleares, кат. Illes Balears)

Країна Басків (ісп. Pais Vasco, баск. Euskadi)

Валенсія (ісп. Comunidad Valenciana)

Галісия (ісп. Galicia, галіс. Galiza)

Канарські острови (ісп. Islas Canarias)

Кантабрія (ісп. Cantabria)

Кастілія -- Ла-Манча (ісп. Castilla-La Mancha)

Кастілія і Леон (ісп. Castilla у Leon)

Каталонія (ісп. Cataluna, кат. Catalunya)

Мадрид (на правах автономної області) (ісп. Madrid)

Мурсия (ісп. Region de Murcia)

Наварра (ісп. Navarra, баск. Nafarroa)

Ріоха (ісп. La Rioja)

Естремадура (ісп. Extremadura)

Крупні міста:

Мадрид

Барселона

Валенсія

КУЛЬТУРА

Іспанія по праву вважається музеєм просто неба. Простори цієї країни дбайливо бережуть культурні і історичні пам'ятники, які мають світову славу.

Один з найзнаменитіших музеїв знаходиться в Мадриді. Музей Прадо неможливо оглянути за один день. Заснований він був Ізабеллою Браганськой, дружиною короля Фердинанда VII. Прадо навіть має власний філіал, розташовується він в Касон дель Буен Ретіро -- тут представлені унікальні колекції іспанського живопису і скульптури XIX століття, а також твори англійських і французьких живописців. В самому ж музеї знаходяться обширні виставки іспанського, італійського, нідерландського, фламандця і німецького мистецтва. Своєю назвою Прадо зобов'язаний алеї, на якій він і розташовується -- Прадо де Сан Херонімо, створена вона була ще в епохи Освіти. В музеї зараз знаходиться 6 000 картин, більше 400 скульптур, а також численні коштовності, що включають королівські і релігійні колекції. Прадо за декілька сторіч свого існування був під заступництвом багатьох королів.

Купол на вітрилах, виконаних в конструкції стільникового зведення -- у вигляді бджолиних стільників (гексагонів), ісламська архітектура Іспанії.

Вважається, що найперші колекції, які зараз знаходяться в музеї, почав збирати ще Карлос I, відомий також під ім'ям Карла V -- імператор Священної римської імперії. Його спадкоємець, король Пилип II, прославився не тільки своїм поганим характером і деспотизмом, але і любов'ю до мистецтва. Саме йому музей зобов'язаний безцінними придбаннями картин грона майстрів фламандців. Пилип відрізнявся похмурістю світогляду, недивно, що правитель був прихильником Босха -- художника, відомого своєю химерною песимістичною фантазією. Спочатку Пилип придбав полотна Босха для Еськоріала -- спадкового замка іспанських королів. І лише в XIX столітті картини були перенесені в музей Прадо. Зараз тут можна побачити такі шедеври нідерландського майстра, як «Сад насолоди» і «Віз сіна». В даний час в музеї можна насолоджуватися не тільки живописом і скульптурами, але і. театральними постановками! Це нововведення покликане «пожвавити» знамениті полотна. Перше таке інсценування була присвячено картинам Веласькеса і користувалася величезним успіхом у публіки.

В Іспанії знаходиться ще безліч унікальних музеїв і галерей: музеї Пікассо і музей Мистецтва в Каталонії, розташований в Барселоні, Національний музей скульптури у Вальядоліде, музей Ель в Толедо, музей Гуггенхайма в Більбао, музей іспанського Абстрактного Мистецтва в Куєнко.

ВІЙСЬКОВІ СИЛИ

2 листопаду 2004 прем'єр Іспанії Хосе Луіс Родрігес Сапатеро оповістив нову доктрину національної оборони Іспанії 1/2004.

Колишня військова доктрина була прийнята в грудні 2000 року урядом Хосе Марії Аснара. Зокрема, в ній велике значення надавалося готовності іспанських озброєних сил до рішення можливих внутрішніх соціальних або територіальних конфліктів (армія, згідно іспанської конституції, захищає країну не тільки від зовнішнього, але і від внутрішнього ворога). Дії армії за межами Іспанії визначалися її членством в НАТО і трансатлантичною солідарністю з США.

В новій доктрині 1/2004 головним ворогом Іспанії (як зовнішнім, так і внутрішнім) оголошується тероризм. Наголошується, що відтепер іспанські війська зможуть брати участь в міжнародних миротворчих акціях, прямо схвалених ООН або, як було в Косово, що користуються очевидною підтримкою світової спільноти. Крім того, для участі у військових діях буде потрібно дозвіл парламенту Іспанії.

В новій військовій доктрині підвищена роль генштабу оборони JEMAD, який очолює генерал Фелікс Санс. В кінці жовтня 2004 він зробив заяву про необхідність «зрівноважити» нерівноправні відносини між Іспанією і США, що склалися після 1953 року, коли Іспанія і США підписали військову угоду про співпрацю в області оборони, по якій США одержали право на використовування в Іспанії декількох крупних військових баз.

В 2001 Іспанія відмінила військову повинність і повністю перейшла до професійної армії.

В Іспанії немає законів, що забороняють відкритим геям і лесбіянкам служити в озброєних силах. 4 березня 2009 року міністр оборони Іспанії Кармі Чакон (перша жінка на цій посаді) видала указ, що відміняє раніше існувавший закон, який забороняв транссексуалам служити в озброєних силах.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ІСПАНІЇ

На початку 2004 у зв'язку з приходом до влади нового соціалістичного уряду відбувся крутий поворот в зовнішній політиці Іспанії від підтримки курсу США до солідарності з лідерами Євросоюзу, зокрема, в іракському питанні: після перемоги на виборах в березні 2004 новий соціалістичний уряд вивів іспанські війська з Іраку. Іспанія -- найбільша з країн Євросоюзу, що не визнали незалежність Косова через схожі власні проблеми з басками.