Мови географічної науки

У географії імовірнісний підхід використовується з двох точок зору. Перша стосується застосування терміну для визначення конкретної філософської позиції відношенні знання і пізнання. Значення терміну тут, хоча і декілька розпливчате, є більш спеціальним і, безумовно, представляє великий інтерес в тому відношенні, що грає важливу роль у визначенні цілей географічного дослідження. Друге виключення пов'язане із застосуванням математичної мови теорії імовірності як модельної мови, придатної для обговорення географічних проблем. Дедуктивні властивості цієї мови знайшли вживання при моделюванні географічних явищ, тоді як недедуктивні мови забезпечили кількісну перевірку, деяку міру істинності висунутої гіпотези в світлі отриманих даних.

Філософський вміст імовірнісних обґрунтувань в географічному пізнанні. У науці немає єдиної думки з питання про те, чи обов'язково в основі будь-якої адекватної теорії дійсності повинна лежати вірогідність, або ж сама теорія вірогідності функціонує лише як зручне модельне відображення процесів реального світу, які при необхідності можуть бути пояснені за допомогою теорії, що зовсім не звертається до імовірності. Використання імовірнісних уявлень в науці знаходить декілька різних філософських пояснень:

1. Світ управляється незмінними випадковими процесами.

2. Наше невідання таке велике, що ми вимушені вдаватися до імовірнісних обґрунтування.

3. При дослідженні масових подій теорія вірогідності більш зручна за будь-яку іншу теорію.

4. Світ підкоряється точним законам, але складні взаємодії краще всього досліджувати за допомогою теорії імовірності.

Не можна довести, чи керується світ законами випадку або ні, але важлива переконаність в конкретній філософській інтерпретації, бо ця переконаність визначає відправну точку дослідника в його діяльності.

Дедуктивна побудова імовірнісного числення і аналіз географічних явищ. Імовірність розглядається як функція множини, задана на підмножинах простору вибірок. Теорія імовірності розглядає стосунки між невизначуваними об'єктами.

Придатність дедуктивної вірогідності як моделі географічних явищ повинно відбуватися по схемі, що відображує на рис.3

Рис.3 Дедуктивна модель імовірності (8, с. 251)

Географічні явища і частотна імовірність. При частотній інтерпретації імовірності вибірковий простір найзручніше тлумачити як те, що містить всі можливі результати деякого експерименту.

Частотна версія теорії імовірності дає зручну модель для опису множини даних, а також цілу низку стаціонарних і динамічних моделей, корисних при вирішенні деяких географічних завдань. Обговорення цих моделей може вести до нових гіпотез, а також гіпотетико-дедуктивному об'єднанню гіпотез. Потрібно мати на увазі, що ці гіпотези є статистичними, і що формулювання географічних гіпотез на цій мові зв'язана з важливими припущеннями. Відповісти на питання, як далеко можна заходити у використанні теорії імовірності при вивченні географічних явищ, можна лише після ретельного зважування вигод, що набувають, і кількості інформації, що втрачається при такому підході.

Географічні явища і суб'єктивна імовірність. Суть даної мови - знаходити рішення в умовах їх невизначеності. Ця інтерпретація забезпечує дослідника емпіричною теорією, що дозволяє глибоко проникнути в суть реальних ситуацій, що вимагають ухвалення рішень. Якщо вірно, що форми просторового розподілу, які вивчає географія людини, є результатом свідомих рішень, і що всю багатоскладовість взаємодіючих сил, що створюють ці форми, можна спіткати шляхом аналізу вирішених задач, то така нормативна схема дослідження процесу ухвалення рішень набуває великого значення.

Навіщо в географії необхідний облік суб'єктивної вірогідності? Наведемо приклад. Фермер бажає максимізувати свій урожай при невизначених умовах оточуючого середовища. Об'єктивний апріорний розподіл можна отримати або з огляду кліматичних даних, або з інтуїтивної оцінки попередньої практики. Потім фермер може оцінити корисність опадів, що випали в різні періоди року, і, можливо, ця оцінка буде неоднаковою у декількох фермерів. За прийнятими апріроними ймовірностями слід міняти його діяльність у міру накопичення нових даних. Такий аналіз завдання допомагає зрозуміти сутність ситуації перед лицем невизначених обставин, що змінюються.

Імовірнісний висновок в географії. Застосування формальних недедуктивних мов до виводу в географії пов'язане з низкою припущень. Географ стикається з необхідністю вибору з низки різних основних мов, а в межах кожної мови - з необхідністю вибору «якнайкращих» вивідних. Придатність конкретної вивідної процедури в даній ситуації визначається:

1. Можливістю надати суто географічному завданню форму, потрібну цією процедурою

2. Здійснимістю необхідних припущень.

Більшість вживаних в географії методів статистичного виводу відносяться до методів, отриманих «географами-статистиками». Розглянемо географічні методи:

а) Специфікація географічних гіпотез у вигляді, придатному для формального недедуктивного виводу, пов'язана з перетворенням суто географічного твердження в припущення про частотну функцію деякої перемінної. Для цього статистична гіпотеза має бути виражена на основній мові теорії імовірності. Але географічні гіпотези можуть бути сформульовані на різних мовах. Тому, щоб застосувати методи математичної статистики, потрібно потурбуватися про те, щоб переклад початкового твердження в імовірнісне твердження був точним.

б) Специфікація географічної сукупності є важливою в двох відношеннях. Така специфікація, виконана стосовно певної групи гіпотез, встановлює наочну сферу гіпотез. Єдине, що ми передбачаємо, коли указуємо сукупність при перевірці деякої даної гіпотези, - це те, що сукупність підкоряється гіпотезі. При цьому можливі три випадки:

1. Гіпотеза повністю управляє сукупністю.

2. Гіпотеза не управляє сукупністю.

3. Гіпотеза управляє частково або тільки часткою вказаної сукупності.

Очевидно, що вказати наочну сферу гіпотези наперед дуже важко. Третя ситуація, мабуть, є найбільш характерною для наукового дослідження, особливо на ранніх стадіях, і якраз в цьому випадку ми стикаємося з найбільшими понятійними труднощами. Таким чином, проблема зводиться до перетворення власне географічної гіпотези в гіпотезу (виражену у вигляді частотної функції) про географічну сукупність. Кажучи про географічні сукупності, не можна не вказати також, що вони складають основу для вибірки, а вивід на основі вибіркової сукупності є однією з важливих форм недедуктивного висновку.

Необхідно чітко уявляти собі, що розуміється під специфікацією географічної сукупності. Для географа-статистика сукупність складається просто з абстрактної множини. Але для дослідника сукупність містить групу об'єктів, подій або чисел які викликають його безпосередній інтерес. Специфікація географічної сукупності і вимірів, які можуть бути в ній виконані, цілком є турботою географа. Звідси ясна необхідність чітких понять в географії як істотної передумови формального математичного аналізу. Без такого аналізу вживання формальних недедуктивних мов може виявитися безглуздим. Взагалі кажучи, географічні сукупності ми можемо віднести до двох типів: що охоплює просторово індивідуалізовані об'єкти і якісно індивідуалізовані об'єкти. В деяких випадках ми можемо розглядати перший тип як складну версію другого типа, але при цьому в процесі виводу можна зустріти значні ускладнення. Наприклад, сукупність об'єктів, утворюючих прибережну смугу, можна визначити або як (1) окремі певні об'єми піщаних зерен, або як (2) окремі зерна.

в) Специфікація вибіркової процедури також складає важливу частку процесу отримання недедуктивних виводів. Статистичний вивід полягає, по суті в отриманні виводів по вибірках, і, якщо ці вибірки передбачається використовувати при перевірці змістовної гіпотези, їх слід виконати так, щоб вони були репрезентативні для досліджуваної сукупності об'єктів і чисел, і були придатні для перевірки висунутої гіпотези.

г) Специфікація відповідної тестової процедури є одним з найважчих питань в недедуктивному виводі. Статистична теорія пропонує нам цілу низку моделей, кожна з яких пов'язана із спеціальними припущеннями, і (наше завдання полягає в тому, щоб зі всієї лави наявних тестів вибрати одні, найбільш згідні з описаними вище процедурами а, б і в. Більшість традиційних статистичних тестів вимагають, щоб виміри були виконані по крайньому заходу в інтернаціональній шкалі, сукупності отриманих чисел були нормально розподіленими, а об'єм вибірки був достатньо великим (звичайно більше 30). Якщо ці умови задоволені, можна використовувати низку так званих параметричних тестів.

Правила проведення спостережень на визначення вірогідності:

1. Кожне спостереження має бути незалежним від будь-якого іншого спостереження (тобто отримання будь-якого одного спостереження не повинно зумовлювати вірогідність отримання будь-якого іншого спостереження).

2. Спостереження мають бути нормально розподіленими.

3. Сукупності повинні мати постійні дисперсії.

4. Виміри мають бути виконані в інтервальній або відносній шкалі.

В цілому завдання статистичного виводу (рис.4) в географії можуть бути ефективно вирішені лише в результаті ретельної оцінки тестових процедур, придатних в даних обставинах, а також в умовах повної специфікації припущень, прийнятих при зборі і обробці даних.

Рис.4 Етапи статистичного висновку в географії

4. КАРТОГРАФІЯ ЯК МОВА ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ

Карта є з одного боку моделлю об'єктивно існуючої реальності, а з іншого боку - однією з мов науки. Карта складається із сукупності умовних позначень.

Знаки на карті представляють предмети, явища і процеси, показують їх місце розташування, якісні і кількісні характеристики. Сукупність знаків утворює картографічний образ, а множина образів складає цілісне картографічне зображення. Умовні позначення виконують деякі функції, перша з них - інформаційна. Ця функція забезпечує легкий спосіб передачі інформації від одних фахівців іншим (картографічна мова інтернаціональна).

Картографічне відображення інформації несе на собі також функцію гносеологічну, тобто функцію фіксації, формалізації і систематизації знань. Суть цієї функції полягає в тому, що карта слугує способом формування наукових понять, засобом конкретизації теоретичних побудов, тобто способом наукового дослідження.

Виділяють такі групи лінгвістичних одиниць картографічної мови:

· Площадні умовні позначення. Для відображення об'єктів, які відображуються в масштабі карти.

· Лінійні умовні позначення. Для відображення об'єктів великої протяжності, але малої ширини.

· Позамасштабні умовні позначення. Для відображення точкових об'єктів, які не відображуються в масштабі карти.

Знаки повинні відображувати властивості об'єкту і топологічні стосунки. Для побудови картографічних умовних знаків використовують цілу систему графічних змінних: знаки можуть розрізнятися формою, розмірами, орієнтуванню, насиченості кольору, внутрішній структурі.

Виділяють декілька типів структурних одиниць картографічної мови, які служать для відображення інформації. Ці граматичні одиниці представлені в таблиці 1.

Табл.1Синтаксичні одиниці картографічної мови (за автором)

Таким чином, бачимо, що картографія є однією з мов відображення географічної інформації. Сама карта може бути одним з інструментів у дослідженнях географів-фахівців, оскільки географи працюють з об'єктами, які знаходяться безпосередньо у просторі. Наприклад, карта дозволяє прослідити динаміку змін ландшафту за певний проміжок часу.

5. Порівняння географічних мов

Використання певної мови географічної науки пов'язано із потребами дослідника у певній ситуацій. Також вибір наукової мови для відображення результатів дослідження залежить від тієї парадигми, якою користується дослідник.

Для загального пояснення дослідів достатньо використання термінологічної мови. А для просторового відображення певних даних треба скористатися картографічною мовою, і в свою чергу, карта теж є тим інструментом, з якого можна певні знання здобувати. Математична мова була розглянута з обох боків: імовірнісна та геометрична. Серед геометричних мов є ті, що розглядають об'єкт у територіально-часових відносинах (просторово-часова мова), розглядають властивості об'єкту в даний момент часу (субстанціональна мова), просторові відносини між об'єктами (топологія), розміщення об'єктів у двовимірному просторі (геометрія Евкліда) і чотирьохвимірному просторі (геометрія Мінковського). Імовірнісна мова географічної науки визначає ті відносини між об'єктами, що можуть бути виражені у ступенях імовірності.

Тобто, географія має повний комплект наукових мов для відображення тих знань, що були здобуті внаслідок пізнання дослідником певної частини об'єктивно існуючої дійсності.

Нижче подана таблиця де порівнюються основні мови географії: їх сутність, синтаксис та області географічних досліджень, де вони можуть бути використані (табл.2).

Табл.2Порівняння мов географічної науки (за автором)

Висновки

В ході роботи були розглянуті деякі з наукових мов географії: термінологічна, математична і картографічна. Були показані зв'язки, що існують між науковою мовою і побудовою наукових гіпотез і теорій, а також використання наукових мов на практиці. Залишається відкритою проблема зміни мови із зміною наукової парадигми (що можемо спостерігати у сучасній географічній науці).

В ході роботи було виявлено, що мова науки має такі функції:

1. Гносеологічна. За допомогою деяких мов науки можна пізнати те, що невловимо в емпіричних дослідженнях.

2. Комунікативна. Мова є з'єднуючою ланкою серед учених різних країн світу [10].

3. Мова науки є основою для побудови моделей досліджуваних явищ.

Наукова мова має свою граматику та свій синтаксис, і, як було показано в роботі, вона є відображенням чуттєвого досвіду людини, і саме завдяки науковій мові можемо спостерігати науково-технічний прогрес людства.

Залишаються відкритими питання: зв'язок сприйняття (перцепції), мислення та формування мови. Також це питання тісно пов'язано із проблемою формування нових термінів, що є дуже актуальним для сучасної географії.

Список літератури

1. Bruno Strecker. Sprache in der Wissenschaft [www.ids-mannheim.de]

2. А. Эйнштейн. Собрание научных трудов. Том 4 .- М.: Наука, 1967 - 600с.

3. Bruno Strecker. Grundlagen Einer Grammatik Der Kommunikation [www.ids-mannheim.de]

4. Современная энциклопедия [http://dic.academic.ru/]

5. Вячеслав Нестеров. Язык науки и его использование. Слова и термины. [http://alter.sinor.ru:8102/]

6. Азимов А. Язык науки: Пер. с англ./Предисл. Б.Д. Сергиевского. - М.: Мир, 1985. - 280 с.

7. Леви-Строс К. Структурная антропология/Пер. с фр. Вяч. Вс. Иванова. -- М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. -- 512 с. (Серия «Психология без границ»)

8. Д. Харвей. Научное объяснение в географии: Пер. с англ./Предисл. Е.П. Никитина. - М.: Прогресс, 1974. - 501 с.

9. Берляндт А.М. Карта - второй язык географии: (Очерки о картографии). - М.: Просвещение, 1985. - 192 с.

10. К.Айдукевич. Язык и смысл. [www.philosophy.ru]

Страницы: 1, 2