Рефераты

Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України

Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України

54

Міністерство освіти науки України

Кіровоградський національний технічний університет

Факультет: “ Заочної та дистанційної форми навчання.”

Курсова робота

з предмету:

Розміщення продуктивних сил України

на тему:

“Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України”

Кіровоград 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Стан важкого машинобудування в Україні

1.1 Машинобудувний комплекс, його структура та продукція

1.2 Територіальне розміщення важкого машинобудування України

1. 3 Розміщення машинобудування України в промислових вузлах

Розділ 2. Машинобудування у світі

2.1 Регіони світового машинобудування, розвиток та розміщення

Розділ 3. Проблеми та перспективи машинобудування

3.1 Проблеми та перспективи машинобудування в Україні

Висновок

Список використаної літератури.

Додатки

Вступ

Машинобудування -- одна з провідних галузей промисловості світу, за вартістю продукції та занятих працівників посідає перше місце. Машинобудування як галузь? промисловості виникла в XVIII столітті. Винахід прядильної машини, ткацкого верстата, парової машини, як універсального двигуна й інших машин спричинило створення машин для виробництва машин. Це було пов'язане з винаходом супорта, удосконалюванням металорізальних верстатів і появою інших металообробних машин. Перехід від мануфактури до машинного виробництва відкрило епоху великої машинної індустрії, промислового капіталізму ознаменував повний технічний переворот і загльне ламання суспільних відносин виробництва. Машинобудування охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належать практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. Важке машинобудування виробляє гірничо-шахтарне, підйомно-транспортне, металургійне обладнання, устаткування для хімічного та будівельного комплексів, шляхові машини (бульдозери, екскаватори, катки, грейдери) тощо. Продукція цієї галузі випускається невеликими партіями або навіть одиничними зразками (парові казани, турбіни, прокатні стани) і є працемісткою. Створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів -- знаряддя праці, машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці, інші показники, що визначають ефективність виробництва. Машинобудування є матеріальною основою технічного переозброєння економіки. Науково-технічний прогрес прискорює накопичення капіталу, що в свою чергу сприяє підвищенню попиту на засоби виробництва, передусім на машини й устаткування. Одним із наслідків науково-технічної революції є швидке моральне зношування засобів виробництва. Технічний прогрес спонукає дедалі частішу зміну типів та моделей виробів. Моделі продукції старіють та змінюються значно раніше, ніж зношуються знаряддя праці, спеціально спроектовані для виготовлення цього виробу. У важкому машинобудуванні переважна більшість підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання). Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3--1,5т [качан] металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % [качан] чавунного і понад 65 % [качан] стального литва, що їх випускає металургійна промисловість України.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. У зв'язку з цим на розміщення підприємств машинобудування визначальний вплив мають економічні фактори. Серед останніх найголовнішими є трудові ресурси і споживач. Машинобудівний комплекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчать співвідношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Так, ряд галузей машинобудування відзначається високим рівнем трудомісткості виробів, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. Окремі галузі машинобудування належать до металомістких. У зв'язку з цим металомістке машинобудування тяжіє, як правило, до джерел сировини. Оскільки більшість машин і технологічного обладнання має великі габаритні розміри, їх виробництво розміщується в районах споживання, що сприяє зменшенню витрат на транспортування. Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість машин та обладнання істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація.

Розділ 1. Стан важкого машинобудування в Україні

1.1 Машинобудувний комплекс, його структура та поділ на галузі

Виняткове значення машинобудівного комплексу в господарському комплексу країни полягає передусім у тому, що він дає знаряддя праці для матеріального і нематеріального виробництва, радикально примножує його продуктивну силу та інтелектуальні можливості людини. Машинобудівний комплекс - міжгалузевий господарський комплекс України, що об`єднає систему науково - дослідних, конструкторсько- ехнологічних організацій, підприємств, продукція яких (машини, устаткування, прилади, апарати, механізми, послуги) має загально економічне призначення, виробничу та експлуатаційну спільність.

Кількість промислових підприємств за видами діяльності з 2001 по 2006р.р.(Табл. №)

Багатогалузевий машинобудівний комплекс - потужний сектор промисловості України, який об'єднує 11097 [стат] підприємств, з яких 5175 різноманітних підприємств виробляє машини та устаткування, 4805 - виробляє електричне та електронне устаткування. Частка галузі в загальному обсязі продукції (робіт, послуг) промисловості становить 13,4 %, у валовій доданій вартості промисловості - 15,6 %. У машинобудуванні зосереджено понад 15 % вартості основних засобів і майже 6% оборотних активів вітчизняної промисловості та понад 22 % кількості найманих працівників. На це істотно впливає традиційний рівень машинобудування й використання виробничих потужностей, а також різні регіональні фактори й умови, потреба районів у продукції галузі, забезпеченість наливом, електроенергією, транспортом, наявність промислових майданчиків тощо.

З точки зору особливостей розміщення виробництва та степені розчленування технологічного процесу галузі машинобудування класифікується наступним чином: важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; виробництво точних машин механізмів, приладів та інструментів; виготовлення металевих виробів та заготовок; ремонт машин та обладнання. По ролі і значенню в народному господарстві галузі машинобудування можна об'єднати в 3 взаємозалежні групи:

1. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в усьому народному господарстві - це приладобудування (Севастопольський з-д), хімічне машинобудування (Новокаховський з-д), електротехнічне й енергетичне машинобудування (Херсонський з-д).

2. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в самому машинобудуванні - це верстатобудування (Одеські з-ди) й інструментальна промисловість (Вознесенський з-д) .

3. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в окремих галузях господарства - це будівельно-дорожнє (Миколаївський "Дормашина), тракторне і сільськогосподарське машинобудування (Херсонський, Одеський, Сімферопольський з-ди), автомобілебудування (авторемонтний в Первомайську, Одеський автоскладальний) тощо.

В структурі сучасних машинобудівних заводів багато спільного, незважаючи на їх різну спеціалізацію. В узагальненому вигляді можна вважати, що кожен машинобудівний завод має наступні основні цехи: ливарний, ковальсько-пресовий, механічний та складальний, а також цілий ряд допоміжних (модельний, деревообороний тощо). В ливарському цеху з чорних або кольорових металів чи їх сплавів отримують заготовки деталей. В ковальсько-пресовому цеху їх оброблюють ковкою на молотах або штамповкою на пресах. Обробка ковкою або штамповкою заготовки деталі ще мають досить великі припуски, тому в механічних цехах їх оброблюють на токарних, фрезерних, стругальних та інших станках до потрібних розмірів. Таким чином із заготовки отримують готову деталь, яка поступає потім в складальний цех або відправляється на інші підприємства.

Структура машинобудування змінюється дуже швидко. За останні десятиріччя виникли нові галузі, пов`язані з випуском засобів автоматизації, електроніки та телемеханіки, космічної техніки, обладнання для атомної енергетики, реактивної авіації тощо. Машинобудування щороку випускає сотні нових видів машин та приборів. Комплекс вирізняється широким розвитком міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв`язків, які ґрунтуються на виробничому кооперуванні.

Машинобудування є найскладнішою та найбільш диференційованою галуззю промисловості. В залежності від цільового призначення продукції, що випускається, воно ділиться на енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожне, виробництво технологічного обладнання для промисловості та інші групи. Кожна з них складається, в свою чергу, з кількох галузей. Особливе місце займає станкобудування, виробництво ковальсько-пресових машин, забезпечення розвитку самого машинобудування. Як видно з першої частини цього розділу (розподіл машинобудівних галузей на 3 основні групи), всі вищевказані групи присутні в машинобудуванні Південному економічному районі, що робить дещо легшим потенційне переобладнання цієї галузі.

Галузева структура машинобудівного комплексу України досить розвинена та складається з п'яти галузей: важке енергетичне та транспортне машинобудування, електротехнічна промисловість, хімічне та нафтове машинобудування, верстатобудівна та інструментальна промисловість, приладобудування. Кожна галузь має кілька підгалузей.

Важке енергетичне та транспортне машинобудування поділяється на:

1. Енергетичне машинобудування:

а) турбобудування; виробляє парові , гідравлічні і газові турбіни та обладнання;

б) котлобудування; парові казани, енергетичні атомні реактори тощо.

2. Дизелебудування; дизелі, дизель - генератори, дизельні електростанції.

3. Металургійне машинобудування: прокатні та трубні стани, обладнання для мартенів.

4. Гірничошахтне та гірничорудне машинобудування:

а) кранобудування - мостові, металургійні, портальні крани;

б) крани для будівництва - крани на залізничному, автомобільному, пневмоколісному та гусенічному ходу, баштові крани, ліфти.

5. Підйомно-транспортне машинобудування:

а) кранобудування: мостові металургійні, портальні крани;

б) крани для будівництва: крани на залізничному, автомобільному, пневмоколісному та гусеничному ходу, баштові крани, ліфти.

6. Залізничне машинобудування займається виробництвом локомотивів, пасажирських, вантажних та промислових вагонів, вагони метро, трамваї.

Електротехнічна промисловість поділяється на:

1. Електротехнічне машинобудування та устаткування виробляє електродвигуни, електрогенератори, трансформатори, конденсатори.

2. Кабельна промисловість - кабелі, проводи сильного та слабкого струму, шнури.

3. Електролампова промисловість - освітлювальні лампи розжарювання, люмінесцентні та ртутно-кварцеві лампи.

4. Електроізоляційні вироби, ізолятори із скла, фарфору, кераміки.

Хімічне та нафтове машинобудування:

1. Хімічне машинобудування виробляє технологічне устаткування та апаратуру для хімічної промисловості.

2.Полімерне машинобудування - устаткування для переробки гуми, пластмас та інших полімерних матеріалів.

3. Виробництво нафтопромислового та бурового геологорозвідувального устаткування.

4. Устаткування для целюлозно-паперової промисловості займається вироблянням устаткуванням для виготовлення паперу, картону, целюлози.

Верстатобудівна та інструментальна промисловість:

1. Виробництво металорізальних верстатів;

2. Виробництво деревообробних верстатів, лісопильної рами, автоматичних ліній для деревообробної промисловості;

3. Ковальсько - пресувальне устаткування виробляє преси, молоти, поточні лінії для обробки металу;

4. Ливарне устаткування, машини.

Приладобудування:

1. Виробництво електровимірювальних приладів: Щитові підсилювачі, стабілізатори, електролічильники;

2. Виробництво радіовимірювальних приладів, приладів вимірювання струму, напруги, потужності та частоти;

3. Виробництво оптичних і оптико - механічних приладів і апаратури; геодезичні та астрономічні прилади, фотоапаратура, кіноапаратура, оптичні та оптико - механічні прилади.

Сучасне розміщення машинобудівного комплексу України склалося в основному за роки радянської влади. За царської Росії в Україні відносно розвиненими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобудування, на заводах якого виробляли не тільки нескладні машини та знаряддя для обробітку землі і збирання урожаю, а й паровози, залізничні вагони і судна. Галузева структура й територіальне розміщення машинобудування України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних етапах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створенню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів враховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного машинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації робітників. Відомчі інтереси галузевих міністерств, намагання знизити вартість окремих об'єктів за рахунок економії на об'єктах промислової і соціальної інфраструктур призвели до надмірної концентрації машинобудівних підприємств у великих містах країни.

На машинобудівний комплекс припадає понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва України; частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29%. Це трудомістка галузь промисловості і водночас належить до металомістких галузей.

Українське машинобудування значною мірою залежить від постачання комплектуючих з країн СНД, що склалося ще за часів існування Союзу. Частка імпортних компонентів у продукції машинобудування становить 41 % (у Франції - 20,5%, Японії - 14%, США - 9,5%). Таким чином, одне з головних завдань комплексу - зменшення залежності від інших країн через розвиток власного виробництва багатьох необхідних компонентів для всіх видів продукції.

Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції -- масовим, дрібно- і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів -- литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування). Поглиблення спеціалізації дає можливість знизити собівартість, що, в свою чергу, робить економічно вигідним нарощування масового і великосерійного виробництва. Собівартість виготовленої продукції на глибокоспеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіально віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України.

Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості -- хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індивідуальної. Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалізації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, айв усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Краматорську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервного прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, крокуючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини тощо. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі. Незважаючи на те що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не враховувати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення морського і річкового суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, а також випуск машин і устаткування. Заслуговують на увагу обмеження на створення у великих містах нових промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення. Варто повніше використовувати можливості господарського розвитку малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщувати тут невеликі спеціалізовані підприємства, філії й окремі цехи заводів і фабрик. Такий підхід до розміщення виробництва в майбутньому стосується передусім машинобудівної промисловості. Його реалізація свідчить про те, що в розміщенні машинобудування дедалі більшу роль починають відігравати соціальні фактори. За своїми тенденціями у розміщенні підприємства машинобудування можна погрупувати наступним чином:

-- галузі, які характеризуються високою металомісткістю, малою працемісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або поодинокими екземплярами (підйомно-транспортне, металургійне, енергетичне машинобудування). Як правило, у важкому машинобудуванні більше підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення. Підприємства таких галузей доцільно розташовувати у районах металургійних баз;

-- галузі, які характеризуються середньою металомісткістю, невисокою працемісткістю й транспортабельністю готової продукції за невеликих обсягів її випуску (виробництво обладнання для нафтової й хімічної промисловості, будівельних, шляхових і сільськогосподарських машин); підприємства повинні розміщуватись, як правило, у районах споживання продукції;

-- галузі, які випускають масову продукцію з високою працемісткістю й фондомісткістю (автомобіле- й тракторобудування, дизелебудування, устаткування для легкої, харчової та поліграфічної промисловості); зазвичай розміщуються у центрах машинобудівної промисловості з наявністю кваліфікованих кадрів;

-- галузі точного машинобудування, котрим властиві дуже висока працемісткість, мала металомісткість, підвищена фондомісткість (радіотехнічна та електронна промисловість, приладобудування, деякі виробництва електротехнічної промисловості); розміщуються у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути. Ускладнення машинобудівного виробництва визначило поділ країн на виробників масової та наукомісткої продукції. Це зберегло висококваліфіковані виробництва у країнах з високим рівнем науково-технічного прогресу, де є великі витрати на наукові дослідження при освоєнні нових видів продукції. Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обгрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови. Машинобудування належить до галузей так званого «вільного розміщення», оскільки воно незначною мірою залежить від таких чинників, як природне середовище, наявність корисних копалин, води і т. д. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не придатних до розвитку сільського господарства) для розміщення самого підприємства та будівництва під'їзних шляхів до нього. Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування залежать від особливостей розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування належить насамперед до галузей «вільного розміщення», оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. Розміщення підприємств машинобудування визначається передусім економічними чинниками, найголовнішими серед яких є трудові ресурси та споживач, оскільки ряд галузей машинобудування відзначається високою трудомісткістю виробів, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей передусім належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо.

1.2 Територіальне розміщення важкого машинобудування України

Важке машинобудування району - це підприємства з виробництва металургійного, підйомно-транспортного устаткування (Одеський кранобудівний), металевих виробів (Нова Каховка), суднобудування (Керч, Миколаїв, Херсон), які тяжіють до джерел метало постачання і районів споживання готової продукції. Для важкого машинобудування характерні підприємства повного виробничого циклу (заготовка - механічна обробка - збирання) з випуском продукції невеликими серіями та навіть по індивідуальним замовленням. В залежності від тих чи інших причин вони орієнтовані не тільки на металургійні бази, але й на райони споживання.

Важке машинобудування включає виробництво устаткування для металургійних підприємств, великого енергетичного устаткування, важких верстатів і ковальсько-пресових машин, великих морських і річкових судів, локомотивів і вагонів. Особливості виробництва продукції важкого машинобудування полягають у виготовленні заготовок деталей, їх механічній обробці і складанні великогабаритних вузлів, агрегатів і цілих секцій. Для цієї групи галузей характерні як підприємства закінченого виробничого циклу, що самостійно здійснюють заготівлю, обробку і складання деталей і вузлів, так і заводи, що суміщають ці операції з монтажем привізних деталей, агрегатів і секцій, які надходять у порядку кооперованих зв'язків. У складі галузі є й вузькоспеціалізовані заводи.

Витрати на сировину і матеріали тут складають від 40 до 85%, витрати на зарплату 8-15%, витрати на транспорт від 15 до 25%, витрати на електроенергію 8-15%. Заводи важкого машинобудування можуть бути орієнтовані як на металургійні бази, так і на райони споживання. Виробництво металургійного устаткування склалося як у великих районах виробництва металу, так і поза цими районами. Підприємства цього профілю спеціалізуються на виготовленні окремих видів устаткування для видобутку руди, її підготування, доменного, сталеплавильного, ливарного, прокатного устаткування або окремих вузлів.

Машинобудівна галузь району має певні переваги перед машинобудуванням в інших районах країни. Такими перевагами, як вже вказувалося, є близькість морських портів, а відповідно - й вихід на ринки країн дальнього і, що на даний момент особливо важливо, ближнього зарубіжжя, так як саме в країнах колишнього СРСР знаходиться більшість традиційних споживачів продукції машинобудування України. В Південному економічному районі розміщені підприємства суднобудування та підприємства з ремонту суден, а ця галузь хоча і є праце - та матеріалоємною, але й приносить значні прибутки при відповідній організації виробництва. В районі представлені майже всі види машинобудування. Окрім того, в районі історично є досить висока технічна культура, і з огляду на викладені фактори тут цілком можливе впровадження нових в Україні технологій та виробництв.

Ключовим в районі є машинобудівний комплекс міжрайонного та міжнародного значення. Його профіль складає випуск багато- та малотоннажних суден, потужних земснарядів, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, обладнання для харчової промисловості (млинарське, холодильне, для консервного виробництва), важких кранів, машин для будівельно-доріжних робіт, телевізорів та електротехніки, кіноапаратури, поліграфічних машин. Основними факторами розміщення машинобудування є приморське розташування (для суднобудування), близькість баз чорної металургії (Донбас, промислове Придніпров`я), наявність кваліфікованих трудових ресурсів (інженерів, техніків та робітників) та науково-дослідницьких і конструкторських організацій, споживацький фактор (розвинені сільське господарство, харчова промисловість).

Машинобудування відіграє суттєву роль у внутрішньорайонних міжгалузевих та внутрішньогалузевих взаємозв`язках. Випускаючи обладнання для профілюючих галузей сільського господарства, харчової промисловості, транспорту, воно так чи інакше стало елементом міжгалузевих комплексів. В той самий час Одеський лакофарбовий завод, який виготовляє десятки видів лаків, фарб, емалей, або ж Сімферопольський завод пластмасових виробів (з фенопласту, амінопласту, волокна, капрону) працюють для потреб машинобудування, яке являє собою вузол складних міжгалузевих зв`язків. З іншої сторони, в машинобудуванні Південного району результативно розвивається кооперування та інші виробничі зв`язки. Верстати Одеських заводів використовуються майже всіма машинобудівними підприємствами району. Особливо тісні зв`язки налагоджені в системі суднобудівного галузевого комплексу. Його забезпечують дизелями і дизель-генераторами Первомайський машинобудівний завод, електромоторами - Ново-Каховський електромашинобудівний завод, холодильним обладнанням, поковкою та штамповкою - Одеський завод “Центроліт”.

На основі міжрайонної спеціалізації і комплексного розвитку склався досить потужний Південний машинобудівний міжгалузевий район України, який просторово зміщений до берегової лінії або близько від неї від Ізмаїла на заході до Керчі на сході.

В цілому машинобудування відноситься до галузей так званого "вільного розміщення", тому що воно в меншому ступені, ніж будь-яка інша галузь промисловості, зазнає впливу від таких чинників, як природне середовище, наявність ресурсів - корисних копалин (характерні особливості Південного району - близькість Криворізького залізорудного та Керченського залізорудного басейнів), води (Миколаїв забезпечується водними ресурсами з Південного Бугу, Херсон, Каховка, Нова Каховка - з Дніпра) , тощо. В той же час на розміщення підприємств машинобудування сильний вплив має ряд економічних чинників, особливо концентрація виробництва, його спеціалізація, кооперація, працемісткість окремих видів продукції, зручність транспортно-економічних зв'язків, що виникають у процесі кооперації машинобудівних підприємств. Розміщення підприємств машинобудування знаходиться в прямій залежності від техніко-економічних факторів виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструкційна складність виробів, що виготовляються. По характеру технологічного процесу багато галузей машинобудування тяжіють до районів високої технічної культури, які володіють кваліфікованими робітничими кадрами, а такими в районі є Миколаївська, а особливо - Одеська області. В той самий час такі райони часто самі є досить значними споживачами готової продукції "машинобудування для машинобудування". За умови територіальної розрізненості сировинних баз та основних споживачів машин та обладнання райони споживання мають перевагу. Справа в тому, що в машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції складає в середньому 1,3-1,5 т, між тим як витрати на транспортування будь-якої машини набагато більше витрат на транспортування метала, який був використаний для її виробництва. Тому навіть металоємні виробництва, які дають малотранспортабельну продукцію (особливо, якщо вона масова), часто тяжіють до районів споживання, як це видно на прикладі Херсонського комбайнобудівного заводу.

Розміщення машинобудівних підприємств залежить від характеру виробництва, його трудомісткості, потреб у кваліфікованій робочій силі показників витрат сировини, енергії, устаткування у розрахунку на випуск одиниці продукції. Залежно від впливу цих чинників галузі машинобудування об`єднується в такі групи:

1. Радіотехніка, робототехніка, електроніка (Одеса), приладобудування (Севастополь), верстатобудування (Одеса, Котовськ) , інструментальна промисловість (Вознесенськ) та інші. Підприємства цих галузей об`єктивно тяжіють до промислових центрів, де є кваліфіковані кадри, науково-дослідні інститути відповідного профілю, виробнича та невиробнича інфраструктури. Характерне розміщення підприємств в районах із розвиненим машинобудуванням. Велике значення в організації виробництва верстатів мають науково-дослідні та конструкторські центри (дослідно-експериментальні заводи та центри в Бориславі, Каховці, Одесі).

Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придніпровському економічних районах. Найбільшим підприємством такого типу в Україні є Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове, металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперервної дії, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Реконструйований Старо-Краматорський завод виробляє в основному устаткування для металургійної промисловості.

Великими виробниками металургійного устаткування є Дебальцівський машинобудівний завод, який виготовляє устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування, завод прокатних валків у м. Лутугіно Луганської області та Кадіївський ливарно-механічний завод, що виробляє доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізації й автоматизації металургійних цехів. Устаткування для металургійної промисловості випускає також Маріупольський завод важкого машинобудування. Виробниками металургійного устаткування, металоконструкцій, установок для неперервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, апаратів та устаткування для доменних печей, електромагнітних листоукладальників, чавуновозів і шлаковозів, потужних роторних вагоноперекидачів стали міста Придніпров'я -- Дніпропетровськ, Кривий Ріг і Марганець. Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів -- вугільної промисловості Донбасу, рудної бази Придніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фактор металомісткості, оскільки споживачі машин і металу розташовані в тих самих районах. Основними центрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич. Торезький завод виробляє рудникові електровози, породонавантажувачі, машини й вагонетки; Горлівський -- вугільні комбайни та інші шахтові машини й устаткування, врубові машини найновіших конструкцій, бурові установки для роторного буріння свердловин; Донецький завод -- потужні підйомні машини і бурові установки; Ясинуватський машинобудівний завод -- і гірничопрохідне устаткування -- комбайни і лебідки; ряд заводів Харкова і Луганська спеціалізується на випуску металомісткого збагачувального устаткування, а завод у Слов'янську -- на виробництві коксохімічного устаткування.

У Кривому Розі працюють заводи з випуску гірничо-шахтового устаткування для залізорудної промисловості, бурових верстатів. Виробництво бурового устаткування для нафтової і газової промисловості зосереджено в Чернівцях, Дрогобичі, Харкові і Конотопі. Обсяги виробництва устаткування. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпропетровську, середні -- у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волинська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйомно-транспортного машинобудування України для випуску різних типів автонавантажувачів є львівський завод "Автонавантажувач".

Однією з найголовніших галузей важкого машинобудування є енергетична, яка спеціалізується на виробництві парових гідравлічних турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устаткування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю. Центром енергетичного машинобудування є Харків. Його підприємства -- турбінний завод ім. С. М. Кірова, завод "Електроважмаш", електромеханічний (ХЕМЗ) і "Електромашина" -- випускають понад 40 % продукції енергетичного машинобудування України. Турбінний завод випускає потужні турбіни для теплових, атомних і гідроелектричних станцій. На заводах Харкова виробляють також устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях народного господарства. У Запоріжжі зосереджено виробництво силових трансформаторів. Чимало підприємств енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості є у Києві, Дніпропетровську, Мелітополі, Львові, Тернополі, Полтаві, Новій Каховці. Центрами енергетичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ (Миколаївська обл.), Берислав (Херсонська обл.). Кабельне виробництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку. Електроізоляційні матеріали виробляють у Луганську, Слов'янську, Львові, Первомайську (Житомирська обл.). Обсяги виробництва.

Верстатобудівна промисловість - технічна база всього машинобудування. Витрати металу в ній, як правило, невеликі, велика частина заготовок і деталей робиться на самих підприємствах, кооперація з іншими заводами частіше усього зводиться до постачань двигунів, ливарних виробів, електроустаткування. На їхнє розміщення великий вплив має працемісткість продукції, наявність кваліфікованих кадрів робітників, інженерно-технічного персоналу і конструкторів. Підприємства галузі оснащені складним устаткуванням. Збільшення випуску більш сучасних верстатів - напівавтоматів і автоматів, фрезерних, шліфувальних, агрегатних, прецизійних, верстатів із програмним керуванням, станочних ліній і, нарешті, автоматизованих цехів і заводів - підсилило в розміщенні верстатобудування роль великих наукових і конструкторських центрів. Зросла роль кооперованих зв'язків (уніфікація стандартних вузлів у різних типах верстатів, спеціальне електротехнічне устаткування і т.д.). Вузька спеціалізація верстатобудівних підприємств визначила широкий розвиток міжрайонних зв'язків: кожне з них забезпечує своєю продукцією більшість районів країни. Виробництво слабкострумової апаратури, точних машин, інструментів пов'язано із штампуванням і точною виливкою заготовок, точною механічною обробкою деталей, складанням деталей, вузлів і агрегатів. Переважає масово-потокова організація виробництва, у якому зайняті висококваліфіковані кадри, використовується у великій кількості робоча сила. Підприємства галузі споживають відносно невелику кількість матеріалів, але різноманітного асортименту (чорні, кольорові, благородні метали, різноманітні види скла, пластмас і т.д.). Складність і точність продукції, що випускається, пред'являє дуже високі вимоги до культури виробництва, оснащення технікою. Багато підприємств галузі (особливо слабкострумові - електротехнічної, електронної й іншої апаратури) зайняті переважно монтажем і складанням деталей, що надходять у порядку кооперації, і вузлів.

Найважливішими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Марганець. Загальне машинобудування об'єднує транспортне (без автомобільного) і сільськогосподарське (без тракторного) виробництво промислового технологічного та будівельного обладнання (без легкої і харчової промисловості). Підприємства цієї галузі орієнтуються, як правило, на споживача готової продукції, за винятком виробів, які відзначаються абсолютною транспортабельністю. Дуже капіталомістке локомотиво- і вагонобудування. Локомотивобудування прив'язане до джерел сировини. Тепловози виробляють у Луганську на базі паровозобудування і в Харкові на заводі транспортного машинобудування. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську. У Києві, Львові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Запоріжжі, Конотопі й Дружківці є заводи для ремонту тепловозів. Залізничні вагони виробляють у Кременчуці й Дніпродзержинську, великовантажні вагони -- у Стаханові (Луганська обл.). У Маріуполі налагоджено виробництво металевих вагонів-цистерн. Найбільші вагоноремонтні заводи розміщені в Києві, Харкові, Одесі, Львові й Конотопі. Складна галузева структура суднобудування, специфічна технологія будівництва суден. Так, суднобудування -- це будівництво й ремонт суден, а також суднове машинобудування. Суднобудування поділяють на морське й річкове, а його географія збігається з морським узбережжям і внутрішніми водними шляхами. За призначенням розрізняють понад десяток типів суден. Найважливішими типами є вантажні, пасажирські й мішані, які об'єднують у групу транспортних. З-поміж інших груп вирізняють промислові, промислово-видобувні, спортивно-туристичні тощо. До спеціалізованих вантажних транспортних суден належать: ліхтеро- і контейнеровози, рефрижератори.

Страницы: 1, 2


© 2010 Современные рефераты