Адміністративна відповідальність в Україн

Необхідно також у Кодексі конкретизувати вимоги щодо оскарження постанови по справі про адміністративний проступок. Зокрема, передбачити вимоги до скарги, порядок розгляду скарги, розгляду скарги у відсутності особи, яка її подала, вимоги до протоколу судового засідання, підстави для зміни або скасування постанови органу (посадової особи) тощо.

Додаток 2

Проект Кодексу України про адміністративні проступки Підготовлений робочою групою при Верховному Суді України

(Витяг)

Загальна частина

Глава 1

Стаття 1. Завдання Кодексу України про адміністративні проступки

Кодекс України про адміністративні проступки має завданням охорону соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод людини і громадянина, конституційного ладу України, а також прав і законних інтересів юридичних осіб всіх форм власності, встановленого порядку управління, громадського порядку, зміцнення законності, запобігання протиправним діянням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Стаття 2. Законодавство України про адміністративні проступки

Відповідальність за адміністративні проступки встановлюється цим Кодексом.

При прийнятті нових законів, що регулюють відносини, які потребують адміністративно-правової охорони, до цього Кодексу вносяться відповідні зміни.

Стаття 3. Запобігання адміністративним проступкам

Державні органи, об`єднання громадян, підприємства, установи, організації, їх трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним проступкам, виявлення і усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Стаття 4. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність

Сільські, селищні, міські ради мають право приймати в межах, визначених законом, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати відповідно до законодавства правила, за порушення яких статтями 293, 304, 368 цього Кодексу встановлена адміністративна відповідальність, а також встановлювати переліки та види громадських робіт.

Стаття 5. Забезпечення законності при застосуванні заходів примусу за адміністративні проступки

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним проступком інакше як на підставах і в порядку, встановленому чинним законодавством.

Провадження в справах про адміністративні проступки здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законодавством та з повагою до громадян.

Додержання вимог законодавства при застосуванні заходів впливу за адміністративні проступки забезпечується систематичним контролем з боку уповноважених органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими, встановленими законодавством, засобами.

Стаття 6. Доступність законодавства про відповідальність за адміністративні проступки

Державні органи зобов`язані своєчасно оприлюднювати та роз`яснювати законодавчі акти, що встановлюють адміністративну відповідальність.

Незнання норм цього Кодексу не звільняє від відповідальності.

Стаття 7. Дія законодавства про відповідальність за адміністративні проступки в часі

Особа, яка вчинила адміністративний проступок, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час вчинення проступку.

Акти, що пом`якшують відповідальність за адміністративний проступок, мають зворотну силу, тобто поширюються і на проступки, вчинені до видання цих актів.

Акти, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні проступки, зворотної сили не мають.

Особа, що притягнута до адміністративної відповідальності за діяння, що вже не є заборонене законом, підлягає звільненню від накладеного органом (посадовою особою) адміністративного стягнення.

Стаття 8. Дія Кодексу про адміністративні проступки в просторі

Усі особи, які вчинили адміністративні проступки на території України, підлягають відповідальності на підставі цього Кодексу.

У випадку вчинення адміністративного проступку на повітряному, морському або річковому судні, яке знаходиться за межами України, але не на території іноземної держави, відповідальність настає за нормами цього Кодексу, якщо дане судно зареєстроване в Україні.

Стаття 9. Принцип рівності перед законом

Особи, що вчинили адміністративний проступок, є рівними перед законом. Фізичні особи підлягають адміністративній відповідальності незалежно від раси, національності, статі, мови, походження, майнового і посадового стану, місця проживання, політичних, релігійних та інших переконань, а юридичні особи - незалежно від місця знаходження, організаційно-правової форми, підпорядкованості та інших обставин.

Стаття 10. Презумпція невинуватості

Особа підлягає адміністративній відповідальності за порушення, щодо яких встановлена її вина.

Особа, стосовно якої провадиться провадження у справі про адміністративні проступки, вважається невинною, доки її вина не буде доведена в порядку, передбаченому цим Кодексом і визначена постановою судді, органу (посадової особи), уповноваженої розглядати справи про адміністративні проступки, що набрала чинності.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доказувати свою невинуватість.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь.

Глава 2 Адміністративний проступок і адміністративна відповідальність

Стаття 11. Поняття адміністративного проступку

Адміністративним проступком визнається протиправне діяння, яке посягає на права та свободи людини і громадянина, права юридичних осіб, конституційний лад України, громадський порядок, власність, встановлений порядок управління і за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за проступки, передбачені цим Кодексом, настає, якщо за ці діяння чинним законодавством України не встановлена кримінальна відповідальність.

Стаття 12. Вчинення адміністративного проступку умисно

Адміністративний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Умисна вина юридичної особи визначається завідомо незаконністю вчиненого нею.

Стаття 13. Вчинення адміністративного проступку з необережності

Адміністративний проступок визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 14. Суб`єкти адміністративного проступку

Суб`єктами адміністративного проступку є фізичні особи, що досягли шістнадцятирічного віку на момент його вчинення, а також посадові та юридичні особи, що вчинили протиправні діяння.

Стаття 15. Відповідальність юридичної особи

Адміністративна відповідальність юридичної особи настає за вчинення нею забороненої цим Кодексом дії чи бездіяльності, яка виконана або санкціонована її керівником чи колективним органом управління, що діяв від імені юридичної особи.

Юридичні особи можуть нести адміністративну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених нормами Особливої частини цього Кодексу.

Адміністративна відповідальність юридичної особи не виключає такої щодо посадової особи, яка безпосередньо брала участь у незаконній діяльності юридичної особи чи сприяла її здійсненню.

Вина юридичної особи визначається завідомо незаконністю вчиненого нею. За своєю формою вина юридичної особи є умисною.

Стаття 16. Адміністративна відповідальність юридичних осіб (варіант)

Юридична особа несе адміністративну відповідальність за проступок у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Якщо в нормах цього Кодексу не вказано, що вони застосовуються до фізичної або юридичної особи, то ці норми в рівній мірі діють у відношенні тієї і іншої особи.

Стаття 17. Адміністративна відповідальність об'єднань громадян

Об'єднання громадян несуть адміністративну відповідальність за проступки, передбачені в цьому Кодексі.

До об'єднань громадян застосовуються попередження, штраф, тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності, тимчасова заборона (зупинення) діяльності, примусовий розпуск (ліквідація), скасування акту реєстрації.

Стаття 18. Відповідальність посадових осіб

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні проступки, пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням своїх службових обов`язків, вимог законів, виконання яких вони зобов`язані забезпечувати, невиконанням заборон, встановлених для них чинним законодавством.

Стаття 19. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних проступків

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ та податкової міліції державної податкової служби несуть відповідальність за адміністративні проступки за дисциплінарними статутами.

За порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших проступків, пов'язаних з корупцією, неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, за порушення законодавства про державну таємницю ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи, громадські роботи, адміністративний арешт, а до військовослужбовців строкової служби та призваних на збори військовозобов'язаних також і штраф.

Стаття 20. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Питання про відповідальність за адміністративні проступки, вчинені на території України іноземцями та особами без громадянства, які згідно із чинними законами та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Стаття 21 . Відповідальність неповнолітніх

Відповідальність за вчинення адміністративного проступку, передбаченого цим Кодексом, неповнолітніми в віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, несуть їх батьки або особи, що їх замінюють.

Стаття 22 Обставини, що виключають адміністративну відповідальність

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Стаття 23. Крайня необхідність

Не є адміністративним проступком дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом , але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує правам і свободам громадян, громадському порядку, власності, встановленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стаття 24. Необхідна оборона

Не є адміністративним проступком дія, хоч і передбачена цим Кодексом, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті прав і свобод громадян, громадського порядку, власності, встановленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характеру і суспільній небезпечності посягання.

Стаття 25. Неосудність

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Положення частини першої цієї статті не застосовуються, якщо винний у адміністративному проступку сам довів себе до стану затьмарення свідомості, що призвело його до стану повної чи часткової неосудності, який він передбачав чи міг передбачати.

Стаття 26. Відповідальність за замах на адміністративний проступок

Замахом на адміністративний проступок визнається умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення проступку, якщо при цьому проступок не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи, яка вчинила цю дію.

Відповідальність за замах на адміністративний проступок призначається за законом, який передбачає відповідальність за даний проступок.

Стаття 27. Співучасть

Співучастю визнається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні проступку.

Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила проступок.

Підмовником визнається особа, яка схилила до вчинення проступку.

Підсобником визнається особа, яка сприяла вчиненню проступку порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, або іншим подібним способом сприяла виконанню цієї дії.

Відповідальність за підмову і підсобництво визначається лише у випадках, передбачених законом, і лише тоді, коли винний вчинив заборонену дію.

Підмовник і підсобник підлягають відповідальності в рамках своїх намірів, навіть якщо особа, яка вчинила заборонену дію, не підлягала відповідальності.

Стягнення за підмову чи підсобництво встановлюється в рамках санкцій, передбачених для даного адміністративного проступку.

Стаття 28. Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності проступку

При малозначності вчиненого адміністративного проступку орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу, може звільнити особу, яка вчинила адміністративний проступок, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначним визнається проступок, який завдає незначної шкоди суспільним відносинам.

Глава 3 Адміністративне стягнення

Стаття 29. Мета адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративний проступок, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових проступків як самою особою, яка вчинила адміністративний проступок, так і іншими особами.

Стаття 30. Види адміністративних стягнень

За вчинення адміністративних проступків можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення:

попередження;

штраф;

оплатне вилучення речей, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім предметом адміністративного проступку;

конфіскація товарів, сировини, засобів виробництва та інших предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім предметом адміністративного проступку, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного проступку;

позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину (права керування транспортними засобами, права полювання тощо);

звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави, позбавлення права займати певні посади або займатись певною діяльністю;

виправні роботи;

громадські роботи;

адміністративний арешт;

адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

зупинення дії ліцензії на певний вид підприємницької діяльності;

анулювання ліцензії на певний вид підприємницької діяльності

тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

примусовий розпуск (ліквідація);

скасування акту реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 31. Основні і додаткові адміністративні стягнення

Оплатне вилучення речей, конфіскація предметів, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави, позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення. Інші адміністративні стягнення, зазначені в статті 26 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні.

За один адміністративний проступок може бути накладено основне або основне і додаткове адміністративне стягнення.

Стаття 32. Попередження

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі.

Стаття 33. Штраф

Штраф є грошове стягнення, що накладається на фізичних чи юридичних осіб, а також на об`єднання громадян за вчинений адміністративний проступок.

Стаття 34. Оплатне вилучення речей, які стали предметом адміністративного проступку

Оплатне вилучення речей, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім предметом адміністративного проступку, полягає в їх примусовому вилученні і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з вирахуванням витрат по реалізації вилучених речей.

Порядок застосування оплатного вилучення і види речей, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом.

Стаття 35. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім предметом адміністративного проступку

Конфіскація предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку, полягає в примусовому безоплатному зверненню цих предметів в державну власність.

Конфіскація призначається лише судом.

Конфіскація мисливської рушниці і бойових припасів, інших дозволених знарядь полювання або риболовства не може застосовуватися до осіб, для яких полювання або риболовство є основним законним джерелом існування.

Стаття 36. Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові

Позбавлення спеціального права, наданого фізичній особі (права керування транспортними засобами, права полювання) застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування транспортними засобами не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані сп`яніння.

Стаття 37. Звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю

Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується на строк до п`яти років як основне або додаткове адміністративне стягнення. Це стягнення може бути призначене у випадках, коли за характером вчинених винним проступків по посаді або при занятті певною діяльністю, суд визнає неможливим збереження за ним права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави застосовується як основне або додаткове адміністративне стягнення у випадках вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із діянь, спрямованих на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Стаття 38 Виправні роботи

Виправні роботи застосовуються на строк до трьох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративний проступок, і з відрахуванням до двадцяти відсотків її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються суддею районного (міського) суду.

Стаття 39. Громадські роботи

Громадські роботи - це роботи, які особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, виконує на користь суспільства безоплатно у вільний від роботи і навчання час. Перелік та місце їх виконання встановлюються органами місцевого самоврядування.

Громадські роботи застосовуються на строк від сорока до ста годин не більше чотирьох годин на добу.

Громадські роботи призначаються суддею районного (міського) суду.

Громадські роботи не застосовуються до інвалідів, осіб пенсійного віку, військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, осіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ та податкової міліції Державної податкової служби, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей-інвалідів, а також до осіб, які виховують малолітніх дітей без матері.

Стаття 40. Адміністративний арешт

Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних проступків на строк до тридцяти діб.

Адміністративний арешт призначається суддею районного (міського) суду.

Адміністративний арешт не може застосовуватися до інвалідів, осіб пенсійного віку, неповнолітніх, військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, осіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ та податкової міліції Державної податкової служби, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей-інвалідів, а також до осіб, які виховують малолітніх дітей без матері.

Стаття 41. Адміністративне видворення

Адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України полягає у позбавленні права перебувати на території України за постановою уповноваженого органу та зобов`язанні покинути її межі.

Іноземці та особи без громадянства, які ухиляються від виїзду, підлягають видворенню у примусовому порядку.

Стаття 42. Зупинення дії ліцензії на певний вид підприємницької діяльності

Зупинення дії ліцензії на певний вид підприємницької діяльності як адміністративне стягнення може застосовуватися на строк до _______ і полягає в тимчасовому позбавленні права юридичної чи фізичної особи - суб`єктів підприємницької діяльності здійснювати певний вид діяльності.

Стаття 43. Анулювання ліцензії на певний вид підприємницької діяльності

Анулювання ліцензії на певний вид підприємницької діяльності як адміністративне стягнення полягає в позбавленні права юридичної чи фізичної особи - суб`єктів підприємницької діяльності здійснювати певну діяльність.

Стаття 44. Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності об`єднання громадян

Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності об`єднання громадян може бути застосована на строк до трьох місяців і полягає у встановленні заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо.

За поданням легалізуючого органу чи прокурора суд може продовжити цей термін, але загальний строк заборони окремих видів діяльності не може бути більше шести місяців.

Стаття 45. Тимчасова заборона на здійснення всієї діяльності об`єднань громадян

Тимчасова заборона на здійснення всієї діяльності об`єднань громадян може бути застосована на строк до трьох місяців і полягає у встановленні заборони здійснювати об`єднанням громадян будь-яку діяльність.

За поданням легалізуючого органу чи прокурора суд може продовжити цей термін, але загальний строк заборони всієї діяльності не може бути більше шести місяців.

Стаття 46. Примусовий розпуск (ліквідація) об`єднань громадян

Примусовий розпуск (ліквідація) об`єднань громадян полягає в забороні діяльності об`єднання громадян із скасуванням його державної реєстрації.

Глава 4 Накладання адміністративного стягнення

Стаття 47. Загальні правила накладання стягнення за адміністративний проступок

Стягнення за адміністративний проступок накладається в межах, установлених цим Кодексом.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого проступку, особа, яка його вчинила, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Стаття 48. Обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративний проступок

Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративний проступок, визнаються:

- щире розкаяння винного;

- відвернення винним шкідливих наслідків проступку, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

- вчинення проступку під впливом сильного душевного хвилювання або збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

- вчинення проступку неповнолітнім;

- вчинення проступку вагітною жінкою або особою, яка має дитину віком до трьох років.

Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративний проступок, може визнати пом`якшувальними і обставини, не зазначені в цьому Кодексі.

Стаття 49. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративний проступок

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративний проступок, визначаються:

- продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

- повторне протягом року вчинення однорідного проступку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинення проступку особою, яка раніше вчинила злочин і судимість не знята чи не погашена у встановленому порядку;

- втягнення неповнолітнього в скоєння проступку;

- вчинення проступку групою осіб;

- вчинення проступку в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

- вчинення проступку в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного проступку може не визнати дану обставину обтяжливою.

Стаття 50. Накладання адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних проступків

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних проступків стягнення накладається за кожний проступок окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних проступків, справа про які одночасно розглядається одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах найбільш суворої санкції, встановленої за проступок з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднане одне із додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених проступків.

У разі вчинення особою адміністративних проступків, за які передбачена відповідальність згідно статей 259, 263, 269, 275 і 276 стягнення накладається за кожне порушення окремо.

Стаття 51. Заміна одного виду адміністративного стягнення на інший

При неможливості застосування виправних робіт та арешту суд має право замінити виправні роботи штрафом з розрахунку 50 гривень за один місяць виправних робіт, а арешт - на виправні роботи з розрахунку три дні виправних робіт за один день арешту, але не більше 30 діб.

Стаття 52. Обчислення строків адміністративного стягнення

Строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - місяцями, громадських робіт - годинами, позбавлення спеціального права - роками, місяцями або днями, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю - роками або місяцями, зупинення дії ліцензії - роками або місяцями, зупинення певного виду діяльності чи всієї діяльності об'єднання громадян - роками або місяцями.

Стаття 53. Строки накладання адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через три місяці з дня вчинення проступку, а при триваючому проступкові - три місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закритті кримінальної справи але при наявності в діях порушника ознак адміністративного проступку адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушення кримінальної справи або про її закриття.

Зазначені в цій статті строки не поширюються на випадки конфіскації предметів порушення митних правил.

Стаття 54. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного проступку, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Стаття 55. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх

За вчинення адміністративних проступків до неповнолітніх можуть застосовуватися такі заходи впливу:

- зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

застереження;

- покласти на неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років, обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, якщо неповнолітній має самостійний заробіток і сума шкоди не перевищує тридцяти гривень, або своєю працею усунути заподіяну матеріальну шкоду, яка не перевищує тридцяти гривень;

- передати неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, а також під нагляд трудового колективу або громадської організації за їх згодою.

Стаття 56. Покладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду

Якщо в результаті вчинення адміністративного проступку заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, суб'єктам підприємницької діяльності, то виконавчий орган сільської, селищної ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративний проступок має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує 50 гривень, а суддя районного (міського) суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує 30 гривень, суддя має право покласти на неповнолітнього обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду або своєю працею усунути її.

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним проступком, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Додаток 3

ЗАУВАЖЕННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності ОВС

Університету внутрішніх справ до Загальної частини проекту Кодексу України про адміністративні проступки

Розробниками проведено значну і складну роботу, в результаті якої підготовлено досить цікавий проект Кодексу України про адміністративні проступки. Цілий ряд нововведень, запропонованих авторами, заслуговує на схвалення і підтримку. Це, зокрема, назва проекту, його загальна структура, визначення принципів та підстав відповідальності, визначення розміру штрафу в гривнях (хоча це великий оптимізм), скорочення системи суб'єктів адміністративної юрисдикції та багато інших. Разом з тим є й багато питань, які, на нашу думку, вирішити належним чином не вдалося. Це і принципові питання, і менш значні. На них ми і зупинимося детальніше.

Основною новацією ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ є спроба визнати суб'єктами адміністративної відповідальності юридичних осіб. Питання це, звичайно, потребує вирішення, однак в проекті зроблено це не зовсім вдало. На нашу думку, в Загальній частині КпАП можна було б присвятити відповідальності юридичних осіб окрему главу, тим самим не потрібно було б “пристосовувати” для них багато понять - проступку, форм вини, обставин, що виключають адміністративну відповідальність, загальних правил накладення адміністративних стягнень тощо, які в наведеній редакції для юридичних осіб не зовсім підходять. Є і ряд конкретних зауважень до Загальної частини.

1. Стаття 3 “Запобігання адміністративним проступкам” - це лозунг, який ніколи не виконувався. Чи варто його повторювати в новому КпАП?

2. В статті 4 закріплюються повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Разом з тим незрозуміло, де передбачається така відповідальність? В самих рішеннях? Не можна, це суперечить Конституції. А в Особливій частині відповідальність за це відсутня. Крім цього, чи варто надавати такі повноваження сільським та селищним радам і повторювати тим самим недолік Закону “Про місцеве самоврядування”? Чому до цього переліку не включено райдержадміністрації? Нарешті, чи потрібно в кожному місті, селищі або селі визначати свій час, протягом якого забороняється порушувати тишу в громадських місцях? Краще в ст. 236 проекту визначити цей час централізовано. Це має бути нічний час - з 24.00 до 6.00.

3. Не в усьому можна погодитися із визначенням адміністративного проступку (ст. 11). Перш за все, в ньому не зазначається така його ознака як винність, хоча в попередній статті проголошується, що особа підлягає адміністративній відповідальності за порушення, щодо яких встановлена її вина. Потребує також уточнення перелік об'єктів, які мають охоронятися нормами з адміністративною санкцією. У визначенні серед основних об'єктів адміністративно-правової охорони слід назвати також громадську безпеку, різновидами якої є санітарна, екологічна безпека тощо. Що стосується встановленого порядку управління, то думається, що краще залишити державний порядок, оскільки в КпАП до правопорушень, які посягають на встановлений порядок управління, віднесено, наприклад, прояв неповаги до суду, невжиття заходів щодо протесту, припису чи подання прокурора тощо, хоча такі відносини не належать до управлінських. В той же час поняття “державний порядок” потрібно розшифрувати - це встановлений порядок діяльності державних органів та установ. Тому адміністративним проступком, на нашу думку, доцільно визнати суспільно шкідливе, протиправне, винне (умисне або необережне) діяння, яке посягає на права та свободи людини і громадянина, права юридичних осіб, власність, громадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.

4. Не можна погодитися із визначенням необережності, яке без змін перейшло із чинного КпАП, оскільки в ньому в основу покладено ставлення порушника до шкідливих наслідків свого діяння. Однак, зміст переважної більшості адміністративних проступків полягає в порушенні тих чи інших загальнообов'язкових правил, незалежно від того, чи настали внаслідок цього якісь конкретні шкідливі наслідки (“формальні” склади). Тому для визначення форм вини за основу має братися ставлення порушника до діяння та усвідомлення ним його протиправності.

5. Щодо відповідальності юридичних осіб (статті 15-16) вище вже було сказано. Кращим варіантом, на нашу думку, є правило, що юридичні особи можуть нести адміністративну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених нормами Особливої частини Кодексу. Крім цього, краще не говорити про “вчинення юридичною особою забороненої дії чи бездіяльності”, яких юридична особа якраз вчинити не може, а про порушення нею тих чи інших правил. Потребує також вирішення проблема розмежування випадків адміністративної відповідальності юридичних осіб та їх керівників чи інших посадових осіб.

6. Незрозуміло, чому в ст. 21 не визначено особливості відповідальності за адміністративні проступки неповнолітніх віком від 16-ти до 18-ти років? Тут же треба було б встановити для них заходи виховного впливу, перераховані в ст. 55.

7. Неприпустимо, на нашу думку, встановлювати відповідальність за замах на будь-який адміністративний проступок (ст. 26). Потрібно зробити застереження, що відповідальність за замах на адміністративний проступок настає лише у випадках, прямо передбачених законом (криміналісти навіть ведуть суперечку про доцільність встановлення відповідальності за незакінчений злочин).

8. Слід подумати також про доцільність закріплення в КпАП положення про співучасть у вчиненні адміністративного проступку (ст. 27).

9. В ст. 29 слід підкреслити, що головна мета адміністративного стягнення - це все-таки покарання за протиправну поведінку.

10. На нашу думку, враховуючи рівень матеріального добробуту населення, економічний рівень розвитку держави, в ст. 33 доцільно закріпити максимальний розмір адміністративного штрафу (наприклад, на рівні середньої заробітної плати в країні), крім адміністративних проступків з підвищеним ступенем суспільної шкідливості, за вчинення яких штраф у підвищеному розмірі застосовується виключно в судовому порядку. Адже в наш час справа дійшла до того, що штрафи, передбачені за адміністративні проступки, в багатьох випадках перевищують штрафні санкції Кримінального кодексу, чим нівелюється різниця між адміністративною і кримінальною відповідальністю, що не можна визнати правильним.

11. В ст. 35 слушно було б, на нашу думку, встановити обмеження на застосування конфіскації до посадових осіб, оскільки власниками відповідних предметів є не вони, а юридичні особи, яких вони представляють. Причому, ці юридичні особи можуть бути і державними підприємствами, тобто конфіскація в цих випадках взагалі неможлива, тому що зазначені предмети в цьому разі перебувають у державній власності, конфіскація якої є безглуздям. В ч. 3 цієї статті мову вести слід про обмеження застосування конфіскації дозволених знарядь рибальства до осіб, для яких рибальство є основним законним джерелом існування, оскільки осіб, для яких таким джерелом було б полювання, нема.

12. В ст. 36 до випадків, коли позбавлення права керування транспортними засобами не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, слід додати також ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння.

13. Адміністративне стягнення, передбачене ст. 37 (“Звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю”), потрібно уточнити. Звільнення з посади за характером - дисциплінарне стягнення і до адміністративних його зараховувати навряд чи доцільно. Крім того, строк позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю - 5 років - надмірно великий. Для адміністративного стягнення достатньо одного року.

14. Зупинення дії ліцензії на певний вид підприємницької діяльності (ст. 42) - це одна із форм тимчасової заборони окремих видів діяльності, про яку йдеться в ст. 44. Тобто ці дві статті (як і стягнення) слід об'єднати.

15. Анулювання ліцензії на певний вид підприємницької діяльності (ст. 43) - це із форм заборони діяльності. Іншими її формами є примусовий розпуск об'єднання громадян (ст. 46) та скасування акту реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (це стягнення лише згадується в ст. 30, але окрема стаття йому не присвячена). Все перераховане можна об'єднати в одне стягнення (і в одну статтю).

16. Загальні правила накладання стягнення за адміністративний проступок, сформульовані у главі 4, можна використати лише щодо фізичних осіб.

17. В ст. 50 недоцільно, на нашу думку, залишати ч. 3, адже навіть в кримінальному праві діє принцип поглинання покарань.

18. Незрозуміло, чому в ст. 51 заміну адміністративного арешту обмежено тридцятьма добами виправних робіт. Це має бути максимальний строк цього стягнення.

19. Незрозуміло, чим викликано збільшення загального строку накладення адміністративного стягнення (ч. 1 ст. 53). Двох місяців, на нашу думку, цілком достатньо.

20. Уявляється, що виконкоми сільських і селищних рад, так само як і адміністративні комісії, слід позбавити права розглядати справи про адміністративні проступки, у зв'язку з чим і ст. 56 щодо вирішення питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним проступком, потрібно переглянути.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5