Авторське право. Правила написання дисертац

Розділ IV

УПРАВЛІННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ СУБ'ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 45. Способи управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами:

а) особисто;

б) через свого повіреного;

в) через організацію колективного управління.

Стаття 46. Управління майновими правами через повіреного

Суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.

Стаття 47. Забезпечення колективного управління майновими правами

1. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

2. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

3. Допускається утворення окремих організацій, які управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, які управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

4. Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

5. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть також доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.

Стаття 48. Діяльність організацій колективного управління

1. Організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі. Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені.

Організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

2. Організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. На діяльність таких організацій не поширюються обмеження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

3. Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

4. Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

5. На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

6. Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

7. Організація колективного управління зобов'язана надавати Установі таку інформацію:

а) про зміни, що вносяться до статуту організації;

б) про укладання двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими організаціями колективного управління, в тому числі іноземними;

в) про управління майновими правами осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті;

г) про укладання договорів управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

д) про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських перевірок;

е) про осіб, уповноважених представляти організацію.

Стаття 49. Функції організацій колективного управління

1. Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону;

г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

2. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

3. Організації колективного управління мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від осіб, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав. Після трьох років від дня надходження на рахунок організації колективного управління відповідних сум суми незапитаноївинагороди можуть бути використані для чергових виплат суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав або спрямовані на інші цілі, передбачені їх статутами, в інтересах суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Розділ V

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Стаття 51. Порядок захисту авторського права і суміжних прав

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав

1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

Стаття 53. Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав

1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і (або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.

2. За наявності достатніх даних про вчинення такого порушення авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до закону передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення арешту на:

а) примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби обходження технічних засобів захисту;

б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення протиправних дій.

3. У разі, якщо відповідач по справі порушення авторського права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або суддя одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення;

в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права і (або) суміжних прав.

Заява про застосування тимчасових заходів розглядається тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання.

Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю заявника.

До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів, зазначених в абзаці першому цієї частини, суд має право вимагати від заявника обґрунтування того, що він є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені, а також видати заявнику судову ухвалу щодо внесення застави або еквівалентної гарантії, достатньої для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом. Застава полягає у внесенні на депозит суду заявником чи іншими особами грошей чи передачі інших матеріальних цінностей. Розмір застави (гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більшим від розміру заявленої шкоди.

У разі застосування визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових заходів відповідач має право вимагати їх зміни чи скасування, а заявник зобов'язаний подати позов до суду про захист порушених авторських чи суміжних прав не пізніше 15 календарних днів від дня застосування тимчасового заходу.

Застава повертається повністю заявникові при відмові суду у прийнятті позову до розгляду чи задоволенні позову повністю або частково. У противному разі застава звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.

При скасуванні визначених в абзаці першому цієї частини тимчасових заходів або якщо при розгляді справи з'ясується відсутність факту порушення чи загрози порушення авторського права і (або) суміжних прав, суд має право на клопотання відповідача прийняти судове рішення щодо надання відповідачу належної компенсації позивачем за будь-яку шкоду, завдану цими заходами.

2. Типова схема написання рукопису дисертації

Підготовка рукопису дисертації

Традиційно склалася певна композиційна структура дисертаційної роботи. Її основні елементи є такими:

1. Титульний лист.

2. Зміст.

3. Перелік умовних скорочень (за потреби).

4. Вступ.

5. Розділи основної частини.

6. Висновок.

7. Список використаних джерел.

8. Додатки (за потреби).

Титульний лист є першою сторінкою дисертаційної роботи і заповнюється за суворо визначеними правилами. Він робиться в самому кінці роботи над дисертацією.

У верхньому полі вказується повне найменування навчального закладу або наукової організації. Нижче і праворуч приводиться напис "на правах рукопису". Далі вказується П.І.Б. дисертанта без скорочень, трохи нижче - УДК (універсальний десятковий класифікатор).

Далі по центру сторінки дається заголовок дисертаційної роботи (без лапок та без слова "тема"). Заголовок має бути не дуже довгим, точним і відповідати основному змістові роботи. Дуже короткі назви наукових праць свідчать про те, що дослідження проведене з вичерпною повнотою. У дисертаційних роботах, в яких висвітлюються більш вузькі теми, заголовок має бути конкретнішим, а відтак містити більше слів.

Не слід допускати в заголовку дисертаційної роботи невизначені формулювання, наприклад: "Аналіз деяких питань…", а також штампованих формулювань типу: "До питання о…", "До вивчення…", "Матеріали до…".

Якщо здобувач хоче конкретизувати заголовок своєї роботи, можна дати підзаголовок, який має бути коротким і не перетворюватися в новий заголовок.

Після заголовка дисертації міститься номер і назва спеціальності. Нижче вказується науковий ступінь, на здобуття якого претендує дисертант. Далі ближче до правого краю титульного листа вказується прізвище й ініціали наукового керівника, а також його вчене звання та науковий ступінь. У нижньому полі вказується місце виконання дисертаційної роботи і рік її написання (без слова "рік").

Після титульного листа міститься зміст, у якому приводяться заголовки дисертаційної роботи і вказуються сторінки, з яких вони починаються. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочувати або давати їх в іншому формулюванні, послідовності і співпідпорядкованості у порівнянні із заголовками в тексті не можна.

Заголовки однакових ступеней рубрикації необхідно розташовувати один під одним (по вертикалі). Заголовки кожної наступної ступені зміщають на три-п'ять знаків вправо стосовно заголовків попередньої ступені. Усі заголовки починають з великої букви без крапки на кінці.

У вступі до дисертації після невеликої преамбули обґрунтовується актуальність обраної теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюються мета і задачі дослідження, об'єкт і предмет дослідження, перераховуються використані методи дослідження, повідомляється, у чому полягає наукова новизна, теоретична і практична значущість отриманих результатів, особистий внесок здобувача. Приводяться відомості про апробацію, публікації, структуру дисертації.

Вступ - це завжди дуже відповідальна частина дисертації, якій учасники атестаційного процесу завжди приділяють підвищеної уваги.

Актуальність - обов'язкова вимога до будь-якої дисертації. Висвітлення актуальності має бути небагатослівним - у межах 1-2 сторінок машинописного тексту.

Якщо дисертантові вдається показати, де проходить межа між знанням і незнанням у розглянутій темі, йому буває неважко чітко й однозначно визначити наукову проблему, а, отже, і сформулювати актуальність.

Правильно сформульована актуальність теми свідчить про наукову зрілість і професіоналізм здобувача. Дисертантові варто показати, що до проведеного ним дисертаційного дослідження в науці існувала прогалина, яку необхідно було заповнити з огляду на вирішення проблем науки і практики. Для обґрунтування актуальності варто також дати короткий аналіз літератури, де показати, що дана тема в даному аспекті до проведення даного дослідження не була достатньо вивчена.

Огляд літератури за темою має показати ґрунтовне знайомство дисертанта зі спеціальною літературою, його уміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти істотне, оцінювати раніше зроблене іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані вивченості теми.

Оскільки кандидатська дисертація звичайно присвячується порівняно вузькій темі, то огляд робіт попередників варто робити тільки з питань обраної теми, а не з усієї проблеми в цілому. Не слід викладати усе, що стало відомо дисертантові з прочитаного, і що має лише непряме відношення до його роботи. Але всі скільки-небудь цінні публікації, що мають пряме і безпосереднє відношення до теми дисертації, повинні бути названі і критично оцінені.

Іноді здобувач, не знаходячи в доступній йому літературі необхідних відомостей, бере на себе сміливість стверджувати, що саме йому належить перше слово в описі досліджуваного явища, однак пізніше це не підтверджується. Отже такі відповідальні висновки можна робити тільки після ретельного і усебічного вивчення літературних джерел і консультацій зі своїм науковим керівником.

Від формулювання наукової проблеми і доказу того, що наукова проблема, яка є темою даної дисертаційної роботи, ще не одержала всебічного висвітлення в спеціальній літературі, логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також указати на конкретні завдання, що мають бути вирішувати відповідно до цієї мети. Це звичайно робиться у формі перерахування (вивчити…, описати…, установити…, виявити…, вивести формулу… і т. п.).

Формулювання завдань необхідно робити якомога більш ретельно, оскільки опис їх рішення повинен скласти зміст розділів дисертаційної роботи. Це важливо також і тому, що заголовки розділів народжуються саме з формулювань завдань дослідження.

Обов'язковим елементом вступу є формулювання об'єкта і предмета дослідження. Об'єкт - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет - це те, що знаходиться в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, що служить предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага дисертанта, саме предмет дослідження визначає тему дисертаційної роботи, що позначається на титульному листі як її заголовок.

Обов'язковим елементом вступу дисертаційної роботи є також зазначення методів дослідження, що слугують інструментом у добуванні фактичного матеріалу.

"Наукова новизна…" - особливо важлива частина вступу, на яку завжди звернуть увагу і вчена рада і ВАК. Тим часом, дисертантами часто даються нечіткі, розпливчасті визначення новизни, що знижує загальне враження від роботи. Зокрема, новизна іноді підмінюється актуальністю теми, її практичною або теоретичною значущістю; наводяться бездоказові твердження, що дане питання вивчається вперше (досягнуті нові результати, дані нові формулювання) у той час, як це насправді не так.

Варто розуміти, що до числа ознак, що дозволяють казати про наукову новизну дисертації, відносяться:

постановка нової наукової проблеми;

введення нових наукових категорій і понять;

розкриття нових закономірностей протікання природних і суспільних процесів;

застосування нових методів, інструментів, апарату дослідження;

розробка і наукове обґрунтування пропозицій щодо удосконалення об'єктів, процесів і технологій, що використовуються в економіці та управлінні;

розвиток нових наукових уявлень про навколишній світ, природу, суспільство тощо.

Наукова новизна не повинна зводитися до простого перерахування встановлених фактів, ідей, закономірностей; вона повинна розкривати головну наукову концепцію автора, давати наукове пояснення суті його досліджень у якісному і кількісному аспектах.

Далі необхідно згадати про практичну значимість одержаних результатів, перерахувати в яких областях прикладної діяльності, якими органами й організаціями, у якій формі використовуються і можуть бути використані результати виконаного дослідження. Для додання ваги зробленим твердженням, у додатках дуже добре помістити акти-свідчення про впровадження або про практичне використання результатів дослідження, про отриманий ефект (економічний, науково-технічний, соціальний).

Потім вказується особистий внесок здобувача. Дисертант, перелічуючи наукові праці, виконані разом зі співавторами, має обов'язково зазначити свій особистий внесок у ці праці. Якщо всі праці написані особисто автором, це також необхідно відмітити.

Підрозділ "Апробація результатів дисертації" має містити відомості про практичну перевірку основних положень і результатів дисертаційної роботи, а також щодо областей наукової, прикладної, навчальної діяльності, у якій результати дисертації знайшли застосування. Тут же вказується, де і коли доповідалися результати досліджень (на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах).

Обов'язково вказуються публікації здобувача. Зазначається, у скількох монографіях, журналах, статтях, збірниках, матеріалах конференцій опубліковані результати дисертації. Причому варто вказати скільки публікацій із загальної кількості зроблено у фахових виданнях (таких має бути не менш трьох для кандидатської дисертації). Також зазначається загальний обсяг публікацій у д.а. (1 д.а. = 40000 знаків). Якщо в дисертанта є авторські свідоцтва з теми дослідження, вони також мають бути згадані в цьому розділі. Наприкінці вступної частини можна розкрити структуру дисертаційної роботи, тобто дати перелік її структурних елементів.

На замітку: приступаючи до написання дисертації, недоцільно починати роботу зі вступу. Вступ до дисертації - найбільш відповідальна частина тексту, у якій має відбиватися всі її достоїнства, елементи новизни, положення, що виносяться на захист. Усе це може остаточно сформувати тільки на останньому етапі роботи. Роботу над дисертацією необхідно починати з основної частини тексту, домогтися її оптимального варіанту, а потім, після того, як буде готовий остаточний варіант дисертації, схвалений науковим керівником, переходити до вступу і висновків.

Основна частина дисертації поділяється на розділи і параграфи відповідно до логічної структури викладу матеріалу. Кількість розділів не лімітується, проте дисертації з одним розділом або з одним пунктом у розділі не привітаються. У кожній науці склалися свої певні традиції щодо кількості розділів. Бажано, щоб розділи і параграфи не сильно відрізнялися за обсягом.

Членування роботи на розділи і параграфи має відповідати логіці розкриття теми. Не слід вводити в план структурні одиниці, що змістовно виходять за рамки теми або пов'язані з нею лише побічно. Пункти плану мають структурно розкривати тему. Назви розділів і пунктів потрібно сформулювати так, щоб вони не виявилися ширшими теми за змістом.

У заголовках варто уникати вузькоспеціалізованих термінів, скорочень, абревіатур, математичних формул. Вони мають бути досить короткими, тобто не містити зайвих слів, але в той же час вони не повинні складатися з одного слова. Кожний розділ починають з нової сторінки і, відповідно до вимог ВАК України, закінчують короткими висновками обсягом до 1…2 стор.

Після складання робочого плану і підбору літератури можна приступати до чорнового написання тексту. Досить великий обсяг роботи підказує, що текст краще писати невеликими частинами, причому кожна з них повинна вписуватися в загальну концепцію дисертації.

Заключна частина дисертації (висновок) має містити висновки, зроблені за результатами всієї роботи. Ця частина невелика за обсягом, але має особливу важливість, оскільки саме тут у завершеній і логічно бездоганній формі повинні бути представлені на суд наукового співтовариства підсумкові результати вашої праці. У висновку необхідно співвіднести отримані висновки з цілями і завданнями, поставленими у вступі, поєднати в єдине ціле проміжні висновки, оцінити успішність власної роботи. Доцільно побудувати текст висновку як перелік висновків, розбивши його на пункти, кожний з яких міститиме один конкретний висновок. Якщо робота поряд з теоретичними має і практичні результати, це також потрібно висвітлити у висновку. Крім того, варто оцінити, які перспективи відкриваються вашою дисертацією щодо подальшого наукового розгляду наукової проблеми, окреслити нові задачі, що постають у цьому зв'язку.

Слідом за висновками зазвичай наводиться бібліографічний список джерел, використаних автором у ході роботи над темою. Бажано, щоб кожне включене у список літературне джерело мало на себе відповідне посилання в тексті дисертації. Наводити в списку літературу, на яку немає посилань в основному тексті дисертації, не рекомендується.

Допоміжні або додаткові матеріали розміщають у додатках. Додатки не є обов'язковою частиною дисертації (їх може не бути). За змістом додатки можуть бути дуже різноманітними: копії документів, витримки зі звітних матеріалів, виробничі плани і протоколи, окремі положення з інструкцій і правил, соціологічні опитування, громіздкі таблиці, рисунки і т. ін. Додатки містяться наприкінці дисертації. Кожен додаток має починатися з нового листа.

Відповідно до вимог ВАК України, додатки називають у такий спосіб: "Додаток А", "Додаток Б" і т.д. за алфавітом, за винятком букв Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, при цьому напис "Додаток…" пишеться з великої букви. Допускається розподіл додатків на розділи типу "Додаток В.3", "Додаток Д.1.4". Ілюстрації, таблиці, формули нумерують відповідно до назви додатка, наприклад "рис. А.2".

Оскільки дисертація буде читатися іншими людьми, принципове значення має те, якою мовою подано матеріал. Вдалий виклад, грамотна літературна мова самі по собі є достоїнством і здатні замаскувати недоліки роботи і підкреслити її кращі моменти. Невиграшна подача тексту, неохайна або стилістично помилкова мова, а тим більше наявність у тексті граматичних помилок можуть зіпсувати враження від самої талановитої й оригінальної роботи.

Науковий текст відрізняє прагматична спрямованість на кінцевий результат. Тому в дисертаційному дослідженні слововживання має бути максимально точне і позбавлене спеціальних стилістичних прикрас. Такий текст не вимагає художності, епітетів і метафор, емоційних засобів вираження. Принципову роль у науковому тексті відіграють спеціальні терміни, які потрібно вживати в їхньому точному значенні, вміло і до місця.

Стиль дисертації - це стиль безособового монологу, позбавленого емоційного і суб'єктивного пофарбування. Не прийнято використовувати займенник першої особи однини "я", точку зору автора зазвичай відбиває займенник "ми". Для того щоб урізноманітнити текст, конструкції з займенником "ми" можуть замінятися невизначено-особистими пропозиціями, наприклад, "до проблеми оптимізації підходять з різних точок зору". Використовуються також конструкції типу "автор думає, що…", "розроблений новий підхід до проблеми…" і т.п.

Науковий текст вимагає також і ясності викладу. Нерідко в тих випадках, коли сам автор не цілком чітко розуміє, що він хоче сказати, він формулює свою думку навмисне неясно. Наприклад, створюють неясність слова з невизначеним значенням, обороти типу "відомим чином", "деяким способом", "у належному напрямку" і т.д. Досить часто такі обороти відбивають елементарне незнання автора тих моментів, що він позначає цими вираженнями.

Стиль слугує показником як загальної культури здобувача, так і ступеня його проникнення в суть проблеми. Тому домогтися максимально можливого стилістичного рівня тексту залишається обов'язковим завданням кожного дисертанта.

Процес написання дисертації супроводжується частими перегруповуваннями фрагментів рукопису, зміною їх порядку, доповненнями новими фрагментами. Якщо писати дисертацію "в лоб" без допоміжних засобів, то неминуче виникають проблеми з нумераціями елементів (рисунків, таблиць, формул, означень тощо) та посиланнями на них.

Для цього створено шаблон Thesis New, який власне призначений для спрощеного написання таких документів як рукопис дисертації. Основні зручності шаблону полягають в автоматизованій організації нумерації елементів дисертації (рисунків, таблиць, формул, означень тощо) та організації посилань на них (в тому числі на літературні джерела). Використання автоматизованого нумерування елементів гарантує коректний порядок їх нумерації в межах всього документа, а також забезпечує правильність вказівників на ці елементи. Шабон містить в собі пояснення до використання, які написані з використанням можливостей цього шаблону, а тому служать наочним прикладом "правильного" написання рукопису дисертації. Для інсталяції шаблону Thesis New необхідно його скопіювати у папку шаблонів користувача або шаблонів спільної групової робот. Шаблон містить спеціальну панель інструментів, за допомогою якої змінюються установки документа, встановлюються необхідні стилі, додаються нумерації елементів та викликаються діалогові вікна створення посилань. Весь документ структурується і форматується за допомогою стилів. Частина стилів є стандартною для документів MS Word:

· List Number, List Bullet (Нумерований список, Ненумерований список)

· Heading 1,2,3 (Заголовок 1,2,3)

· Normal (Звичайний текст)

Крім того у шаблон додано спеціальні стилі:

· Literature (Список літератури)

· Equation, Equation Comment (Формула, Коментар до формули)

· Figure, Figure Name (Рисунок, Назва рисунка)

· Table Name, Table Header, Table Body (Назва таблиці, Рядок-заголовок таблиці, Вміст таблиці)

· Definition, Theorem, Example (Означення, Теорема, Приклад)

· No Number Heading 1,2,3 (Ненумерований заголовок 1,2,3)

Шаблон містить автоматизовані засоби нумерації елементів та створення посилань на них. Нумерація рисунків та таблиць вставляється на початок окремого рядка, де має бути відповідний підпис (назва). Нумерація означень, теорем і прикладів вставляється на початку відповідних абзаців. Нумерація формул вставляється в кінці формули. Нумерація літератури може здійснюватися одночасно для декількох джерел. Якщо елемент пронумерований засобами шаблона, то на нього автоматично можна робити посилання викликом відповідного діалогового вікна. Посилання можна робити на один або декілька елементів. Між посиланнями та пронумерованими елементами існує навігація. Якщо рука достатньо "набита" до написання дисертацій і мишка лише сповільнює цей процес, то доцільно користуватися "гарячими" клавішами шаблону. Кожна комбінація стосується одного з елементів шаблона (література, формула, рисунок, таблиця, означення, теорема, приклад) та однієї з наступних дій:

· Встановлення необхідного стилю

· Вставка нумерації елемента

· Створення посилання на елемент

Список літератури

1) http://www.osvita.tv/m-manuscript.htm

Страницы: 1, 2, 3