p align="left">Державне мито справляється за ставками, в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа, наприклад, вартості відчужуваного майна.

Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань із рахунку платника в кредитній установі чи митними марками.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, що є в справах нотаріальної контори, копій документів, - одночасно з видачею. При цьому за дії, вчинені виконкомами сільських рад, державне мито сплачується виключно готівкою. Виконком сільської ради видає платникові квитанцію про сплату мита, а на документах, що видаються платникові, а у відповідних документах і в книгах сільської ради робиться відмітка про суму стягнутого мита і вказується номер квитанції.

У державних нотаріальних конторах у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума внесеного державного мита, дата й номер банківського документа.

За видачу свідоцтв про право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, що переходить у спадок, визначеної на день відкриття спадщини. У тих випадках, коли є кілька спадкоємців (у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом чи тих, які мають право на обов'язкову частку) державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцеві.

За наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у тій сумі, що відповідає їхній частині у спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину вони досягли повноліття.

Якщо за заявою спадкоємців свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї частки, що вказана у виданому свідоцтві. У разі видачі в подальшому свідоцтва на решту майна мито обчислюється із загальної його вартості, а до сплати пред'являється різниця між обчисленою сумою та сумою, сплаченою за видачу попередніх свідоцтв.

За повторні свідоцтва про право на спадщину, що видаються на підставі ухвали суду про недійсність попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або ж за заявою платника зараховується в рахунок суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.

За видачу свідоцтв про право на спадщину акредитивів і чеків Державного експортно-імпортного банку України державне мито сплачується на загальних підставах.

За видачу подружжю свідоцтва про право на спадщину майна, нажитого за час шлюбу, після смерті одного з них державне мито справляється з вартості тієї його частки, що фактично переходить у спадок.

Під час обчислення суми державного мита за посвідченням договорів відчуження нерухомого майна, що знаходиться у власності фізичних або юридичних осіб, вартість таких договорів приймається виходячи з суми Договору, але не нижче від його інвентаризаційної чи балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів та зносу на момент відчуження, про що вказується в довідках-характеристиках бюро технічної інвентаризації.

Державне мито за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, переданих громадянам безплатно для ведення підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, обчислюється з суми договору, але не нижче від нормативної ціни земельної ділянки, встановленої Законом України "Про плату за землю".

За посвідчення договорів, платежі за які провадяться періодично (наприклад, за договором оренди майна), сума з якої обчислюється і сплачується державне мито, визначається з загальної суми платежів за договір за весь час його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, то мито обчислюється і сплачується, виходячи з загальної суми платежів за договором, але не більш ніж за три роки.

За посвідчення договорів, суму яких визначено виразом "від-до", державне мито обчислюється виходячи з більшої суми. Отже, за посвідчення договорів міни державне мито. За посвідчення договорів про поступку вимозі та переведення боргу, про продовження строку дії раніше укладеного договору або збільшення початкової суми договору державне мито обчислюється виходячи з оцінки нездійснених прав і невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума раніше укладених договорів.

За посвідчення договору майнового найму, за умовами якого до суми платежів зараховується вартість зведених наймачем будівель та інших споруд, обладнання приміщень, вартість проведеного наймачем капітального ремонту тощо, сума, з якої обчислюється і справляється мито, визначається з розміру платежів за договором, з урахуванням витрат наймача.

За вчинення нотаріальних дій державне мито справляється в таких розмірах:

* за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина-продавця -- 1% суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина-продавця -- 1 % суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ці положення встановлені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 23 березня 1999 p. № 539-XIV. Особливу увагу необхідно акцентувати на тому, що ці ставки державного мита поширюються лише на угоди щодо переліченого майна, продавцем якого є громадянин. Ці ставки не поширюються на угоди, де відчужувачем нерухомого майна виступають юридичні особи, а також на угоди, де відчужувачем є громадянин, але він не є продавцем. Наприклад, при відчуженні майна -- даруванні, громадянин власник не є продавцем, бо він виступає як даритель, так само як і при угоді довічного утримання відчужувач не виступає продавцем майна. Вказані ставки поширюються лише на угоди купівлі-продажу та міни нерухомого майна;

* за видачу свідоцтва про право на спадщину для використання його за кордоном у разі, коли вартість спадкового майна на день учинення нотаріальних дій невідома, державне мито справляється в розмірі 0,03% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств, а також за посвідчення договорів застави -- 0,1 % вартості майна, що викуповується, або предмета застави;

* за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів: дітям, одному з подружжя, батькам -- 1% суми договору, не нижчої від дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму, а в разі відчуження іншим особам -- 5% суми договору, не нижчої від дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;

* за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці,

-- 5% суми договору, але не менш як 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці, -- 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення заповітів -- 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за видачу свідоцтва про право на спадщину: одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі, іншим спадкоємцям -- 0,5% суми спадщини;

* за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу, -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення доручень на право користування й розпорядження майном, окрім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій: дітям, одному з подружжя, батькам -- 0,03, іншим громадянам -- 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами: дітям, одному з подружжя, батькам -- 0,1, іншим громадянам -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення загальних доручень на право користування майном, якщо доручення видається дітям, подружжю, батькам, -- 0,03, а якщо іншим особам, то 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення загальних доручень на право користування транспортними засобами: дітям, подружжю, батькам

-- 0,1, іншим громадянам -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення інших доручень -- 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за вжиття заходів до охорони спадкового майна -- 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян;

* за вчинення морського протесту -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за вчинення виконавчих написів -- 2% суми, що стягується, але не менш як 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за засвідчення вірності перекладу документа з однієї мов на інші (за сторінку) -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за засвідчення вірності копій документів та витягів із них (за сторінку) -- 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ) -- 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств, організацій, селянських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об'єднань іншим громадянам та організаціям, а також вчинення інших, передбачених ст. 34 Закону України "Про нотаріат", дій, -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Державне мито не сплачується, якщо в спадкове майно входять вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, а також суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.

Звільняються від сплати державного мита при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці, якщо в спадщину входить майно осіб селянського (фермерського) господарства, а спадкоємці є членами цього господарства.

Державне мито з угод, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною, якщо вона також не звільнена від сплати мита.

Державне мито підлягає поверненню частково або повністю в тому випадку, коли мито було внесено в більшому розмірі, ніж це передбачено законом, а також коли державна нотаріальна контора або виконком місцевої ради відмовив у вчиненні нотаріальних дій.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви, яка повинна бути подана протягом року від дня зарахування державного мита до бюджету, до державної нотаріальної контори. На підставі цієї заяви нотаріальна контора подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом із заявою платника і свій висновок. У висновку вказується, з яких обставин є підстава для часткового чи повного повернення державного мита. Крім того, нотаріальна контора подає оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі.

Повернення державного мита, сплаченого до виконкому сільської ради, проводиться цим виконкомом на підставі письмового розпорядження голови виконкому із зазначенням причин, за яких виникла потреба повернення державного мита.

Оплата вчинюваних приватним нотаріусом дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"), але не менша ніж державне мито за відповідні дії. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, також провадиться за домовленістю сторін.

Усі суми, що їх отримує приватний нотаріус за вчинення нотаріальних дій, є його доходом. З отриманого доходу в порядку, встановленому чинним законодавством, приватний нотаріус сплачує податки. Оподаткування доходу приватного нотаріуса провадиться не тільки на підставі Закону України "Про нотаріат", яким передбачено справляння з доходу приватного нотаріуса прибуткового податку, а й на підставі інших нормативних актів. Так, Закон України "Про збір обов'язкове державне пенсійне страхування" визначає приватних нотаріусів як платників податку на обов'язкове державне пенсійне страхування, а Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" визначає приватних нотаріусів як платників збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

4.2 ПІЛЬГИ ЩОДО СПЛАТИ ДЕРЖАВНОГО МИТА

Законодавство передбачає певні пільги щодо сплати державного мита. Від сплати державного мита звільняються:

громадяни - за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги та пенсій, а також у справах опіки й усиновлення;

громадяни - за посвідчення їхніх заповітів і договорів д

арування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ та організацій;

фінансові органи та державні податкові інспекції - за видачу їм свідоцтва і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;

громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; пільга зі сплати державного мита в цьому випадку надається щодо дій і документів, які стосуються безпосередньо цих громадян, незалежно від того, хто звернувся за вчиненням у їхніх інтересах дій та одержанням документів;

громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного й гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня

1993 р. проживали або відпрацювали в зоні безумовного відселення не менш як два роки, а в зоні гарантованого добровільного відселення - принаймні три роки;

громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони проживали або відпрацювали в цій зоні не менш як чотири роки;

інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку;

інваліди І та II груп;

місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих рад, підприємства, установи, організації, колективні сільськогосподарські підп

риємства, що купують житлові будинки з надвірними будівлями (крім м. Києва та курортних місцевостей), квартири для громадян, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир;

всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, Українська спілка ветеранів Афганістану, громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установ

и, республіканське добровільне громадське об'єднання "Організація солдатських матерів України" за вчинення всіх нотаріальних дій;

Пенсійний фонд України, його підприємства, установи та організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення;

Національний банк України та його установи.

Окремо слід сказати про

пільги, що їх мають громадяни при видачі свідоцтва про право на спадщину. Від сплати державного мита звільняються громадяни, якщо їм видається свідоцтво про право на спадщину, в яку входить майно осіб, котрі загинули, захищаючи СРСР та Україну, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули чи померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.

Не сплачують державного мита особи, якщо спадщина складає майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку.

Звільняються від сплати державного мита спадкоємці, якщо в спадщину входить будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартира, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, а спадкоємці проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Не втрачають такого права спадкоємці, які проживали із спадкодавцем, але тимчасово виїхали з постійного місця проживання у зв'язку з навчанням, тривалим відрядженням, проходженням військової служби.

При видачі громадянам свідоцтва про право на спадщину на житлові будинки в сільській місцевості для надання пільги по сплаті державного мита обов'язковою умовою є майбутнє проживання спадкоємців у цьому будинку. Спадкоємці, одержуючи свідоцтво про право на спадщину, сплачують державне мито в установленому порядку. Надалі, з пред'явленням відповідних документів про прописку або реєстрацію місця проживання у спадковому будинку та довідки з місця роботи в сільській місцевості, за заявою громадянина державне мито підлягає поверненню, якщо не минуло року з дня зарахування його до бюджету.

Державне мито при видачі свідоцтва про право на спадщину не сплачують також неповнолітні громадяни.

За доручення й заповіти, посвідчені службовими особами в порядку ст. 40 Закону України "Про нотаріат", що прирівнюються до нотаріально посвідчених, а також доручення, що посвідчуються організацією, в якій працює або навчається довіритель, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання чи адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, державне мито не сплачується.

ВИСНОВКИ
Нотаріальні дії здійснюються згідно правил вчинення нотаріальних дій, які визначені Законом України «Про нотаріат», «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій», декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та іншими нормативно-правовими актами та інструкціями. Дотримання цих правил гарантує правильність оформлення документації та усунення помилок вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93, 103Закону «Про нотаріат», та інших випадків, передбачених законодавством України.

Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються Міністерством юстиції України.

За загальним правилом, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. Однак за певних обставин можливе відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії.

Установлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.

Встановлюється особа громадянина за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України "Про нотаріат").

Також нотаріус зобов'язаний згідно статті 44 Закону України « Про нотаріат» перевірити дієздатність громадян та юридичних осіб які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат»

При посвідченні правочинів та вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Для запобігання порушень законом передбачена відмова нотаріусом чи іншою посадовою особою у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень, коли угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті чи положенні.

З метою захисту прав та інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Оплата вчинюваних приватним нотаріусом Дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"), але не менша ніж державне мито за відповідні дії.

У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині п'ятій статті 8 Закону «Про нотаріат», видається дублікат втраченого документа.

Контроль за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання ними своїх обов'язків здійснюється з метою реалізації повноважень Міністерства юстиції України, головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління юстиції), передбачених статтею 33 Закону України "Про нотаріат".

Однією з найважливіших умов інтеграції України до світового співтовариства є приведення її законодавства до рівня світових стандартів. Ця умова поширюється і на форми та правові засади функціонування ряду державних інституцій. Серед таких інституцій важливе місце займає нотаріат, що нині з маловажливої інституції, якою він був за часів існування радянської соціально-економічної та правової системи, перетворився на впливовий інститут держави.

Проте, прийнявши у 1993 році Закон «Про нотаріат», який одразу був визначений таким, що має перехідний характер, законодавець за 17 років не спромігся визначитись із новим законодавчим актом, який повинен регулювати діяльність нотаріату на перспективу.

На розгляд до Верховної Ради було передано велику кількість проектів Закону «Про нотаріат», однак, через їхню невідповідність світовим стандартам та відсутність єдності у підходах до розуміння засад діяльності нотаріату серед наших народних обранців, закон таки не був прийнятий.

Звичайно, ці процеси негативно впливають на діяльність нотаріату. Усвідомлюючи це, Міністерство юстиції робить спроби локальними нормативно-правовими актами виправити ситуацію, проте, цього недостатньо. Серед започаткованих Мін'юстом України заходів щодо впорядкування організації діяльності нотаріату важливе місце посідає розроблення основних засад нормативного документа, яким упорядковуватимуться тарифи на оплату нотаріальних дій. Початок роботи над цим проектом викликав далеко неоднозначну реакцію серед приватних нотаріусів-практиків, і це абсолютно зрозуміло, оскільки колеги побоюються зниження доходів. Однак викликає подив реакція незначної частини нотаріусів, які невиправдано звинувачують розробників у бажанні здійснити негативний вплив на організацію діяльності нотаріату в цілому. Можливо, це викликано відсутністю належної інформації.

Визначаючи необхідність підготовки цього документа, Мін'юст керувався тим, що обравши стратегічним напрямом розвиток національного нотаріату, його входження до сім'ї латинського нотаріату, ми повинні привести національне законодавство до стандартів, чинних у цих країнах. Практично усі країни латинського нотаріату встановили тарифи на оплату за вчинення нотаріальних дій. Звичайно, вони суттєво відрізняються між собою, оскільки різними є підходи, що відображають національні особливості, але такі тарифи існують вже протягом багатьох десятиліть.

Зараз, коли гострота проблеми впровадження тарифів на нотаріальні дії знята листом Мін'юсту від 22.02.2008 р. № 31-12-62, у нотаріусів є можливість підготуватися до подальших кроків держави щодо запровадження зазначених тарифів з тим, аби ці тарифи були продуманими і виваженими, відображали сутність нотаріальної діяльності і не завдавали шкоди ні нотаріусам, ні громадянам України.

Перед тим, як затвердити остаточну організацію діяльності нотаріату в Україні необхідно докладно опрацювати і відповідні джерела Франції, Німеччини, Латвії, Естонії, Молдови, Росії, Польщі та ряду інших країн латинського нотаріату з питань формування нотаріальних тарифів, а також інших важливих норм нотаріального процесу, що потребують вдосконалення в Україні.

Впровадження тарифної сітки зі сплати нотаріальних правочинів на цьому етапі, без реформування системи нотаріату, потребує глобального переформатування цих відносин у чинному законодавстві та вирішення ряду питань, серед яких:

- внесення відповідних змін до Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно-правових актів стосовно уніфікації оплати за нотаріальне посвідчення у державних нотаріальних конторах та приватними нотаріусами;

- визначення показників, на яких повинен ґрунтуватися тариф;

- обґрунтування застосування цих показників стосовно тарифів на окремі нотаріальні дії;

- визначення кола осіб, які звільняються від оплати за нотаріальне посвідчення, а також осіб, що можуть мати пільги з оплати нотаріальних послуг.

Можливо переведення державних нотаріальних контор на самофінансування сприятливо вплинуло б на вдосконалення державних нотаріальних контор.

Такий крок вирішив би низку питань, серед яких, крім уніфікації оплати за нотаріальне посвідчення, є зняття тягаря фінансування державних нотаріальних контор з держбюджету; збільшення надходжень до держбюджету; можливість забезпечення відповідності організації робочого місця нотаріуса в державній нотаріальній конторі до робочого місця приватного нотаріуса тощо. За такого підходу зникає необхідність у відокремленій нормативній регламентації порядку оплати нотаріальних дій, вчинюваних державними і приватними нотаріусами.

Суттєве коло проблем піднімається при розгляді відносин між самими нотаріусами.

Нотаріуси - це певна професійна спільність людей. І члени цієї спільності мають допомагати один одному.

У розмаїтті нашого законодавства, в умовах неврегульованості багатьох правових питань велику роль відіграє нотаріальна практика. А становлення нотаріальної практики можливе лише в умовах постійного спілкування, вислуховування різних думок і дослідження висновків. Як сьогодні ти поставишся до запитання свого колеги, таке ж ставлення побачиш завтра щодо питання, яке виникло в тебе. Причому специфічність їх діяльності за нинішнього стану суспільства полягає в тому, щоб надати громадянам та юридичним особам допомогу у вирішенні їхніх питань саме тоді, коли це їм необхідно, і швидко зорієнтуватись у проблемах, які в них виникають, і способах їх вирішення.

Нотаріус, до якого звертається за консультацією колега, повинен висловити свою думку чи дати рекомендацію якомога швидше. Але водночас нотаріус, який співпрацює з колегою, мусить зберігати свою професійну незалежність, яка дає йому право самостійно працювати й приймати рішення.

Зважаючи на викладену інформацію, жорсткі державні вимоги, фінансові бар'єри та законодавчу невизначеність, можна дійти висноску, що питання переходу України до системи Міжнародного союзу латинського нотаріату ще не скоро буде вирішене.

Той шлях, яким іде нотаріат України у своєму розвитку, є нелегким. Але до нас цим самим шляхом ішли нотаріати різних країн. І їхній досвід у побудові нотаріальної системи треба прийняти до уваги.

Усе те, що служить становленню нотаріату України як органу незалежного, об'єктивного, де працюють і мають працювати люди високої професійної та людської гідності, нам треба сприймати, берегти й застосовувати.

На мою думку, норми нового закону мають бути спрямовані на реформування нотаріату України як інституту захисту прав громадян та юридичних осіб, вдосконалення механізму допуску громадян до нотаріальної діяльності, посилення вимог до рівня кваліфікації осіб, що мають намір займатися нотаріальною діяльністю, а також покращення доступу громадян до нотаріальних послуг та їх якості, непорушності правил їх здійснення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30

2. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.93, ВВР, 1993, N 39 із відповідними змінами.

3. Закону України «Про електронний цифровий підпис» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36

4. Указ президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» вiд 10.07.1998 № 762/98

5. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» вiд 21.01.1993 № 7-93 Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 13

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» від 5 березня 2009 р. N 161

7. Положення про державний нотаріальний архів Затверджено Наказом Міністра юстиції України від 18.05.2009 N 870/5

8. Положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, Затверджено Наказом Міністра юстиції України від 04.01.98 N 3/5

9. Порядок здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання ними своїх обов'язків Затверджено Наказом Міністерства юстиції України 14.09.2004 N 105/5

10. Правила ведення нотаріального діловодства Затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 N 2368/5

11. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004р. N 283/8882

12. Консульський статут України. Затв. Указом Президента України від 2 квітня 1994р. N 127/94

13. Андреа Йемма. Нотариат в условиях рыночной экономики -- 1992. - № 17-18.

14. Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В. Довідник нотаріуса: зразки нотаріальних документів, роз'яснення, коментарі / Відп. Редактор Станік С.Р. - К.: Істина, 2000 р. - Вип. 1

15. Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В. Довідник нотаріуса: запитання і відповіді / Відп. Редактор Станік С.Р. - К.: Істина, 2000 р. - Вип. 2

16. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотаріат і нотаріальний процес: Підручник. - Харків, 2000 р.

17. Комарова В.В. Нотаріат в Україні: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2006.

18. Кондратенко М.І. Законодавство України про нотаріат. - К.: Юрінком Інтер, 2006 р.

19. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: навч. Посібник/ за відп. ред. Л.К.Радзієвської. - К.: Юрінком Інтер, 2001 р.

20. Семаков Г.С., Кондратова С.П. Нотаріат в Україні: курс лекцій. МАУП 2002.

21. Сміян.Л., Ю. Нікітін, П. Хоменко Нотаріат в Україні навчальний посібник. (2-е видання, стереотипне) Київ 2008 р.

22. Фурса С.Я., Фурса Є.І. . Нотаріат в Україні. Теорія і практика: навч.посібник для студ. Вищ.навч.закл. - К А.С.К., 2001р.

23. Фурса С.Я., Нотаріальний процес: теоретичні основи. - К А.С.К., 2002 р.

24. Ярков В.В. Профессия нотариуса // Нотариус. -- 2000. -- № 4.

25. Шевченко О.М., Дмітрієва Н.П. Реформування законодавства України про нотаріат / Влада. Людина. Закон. №1 - 2003 р.

26. Юридичний журнал Право України Л. Єфіменко «Реформа нотаріату - виклики сьогодення» №8, 2008 р.

27. Юридичний вісник України. Степаненко В. «Нотаріат: пошук нових підходів», Рубрика: Комплексні галузі, №11(559)

28. Юридичний вісник України. Русецька Ольга «Нотаріат реформовано», Рубрика: У фокусі, №41 (693)

29. Юридичний вісник України. Пашковська Тетяна «Нотаріат: перезавантаження», Рубрика: Професія, №26 (678)

30. Юридичний вісник України. «Сучасні тенденції розвитку нотаріату в Україні», Рубрика: Міжгалузеві інститути, №16 (460)

Додаток 1

ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

місто Харків, третього квітня дві тисячі дев'ятого року.

Попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому глузді, ясній пам'яті та діючи добровільно, ми, нижчепідписані: гр. Іванов Іван Іванович, ІдН: 1111111111, що мешкаю за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 111, кв. 1, далі по тексту “Продавець”, з однієї сторони та гр. Петров Петро Петрович, ІдН: 2222222222, що мешкаю за адресою: м. Харків, вул. Центральна, 222, кв. 2, далі по тексту “Покупець”, з другої сторони, склали договір про таке:

Гр. Іванов Іван Іванович, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, передав, а гр. Петров Петро Петрович, прийняв у власність належний Продавцю на праві приватної власності житловий будинок № 27 (двадцять сім) по вулиці Іванівська в с. Васильці Харківського району Харківської області, сплативши за нього грошову суму, вказану у п.5. цього договору.

На земельній ділянці розташовані: житловий будинок - літ. «А-1» (шл/блок), житловою площею 19,50 кв.м., загал. площею 62,50 кв.м., та надвірні будівлі: льох-сарай - літ. «Б», лазня-сарай - літ. «В», ворота - № 1, паркан - № 2, вбиральня - № 3, колодязь Ѕ частина - № 4, трубчатий колодязь - № 5, душ - № 6.

Цей будинок з надвірними будівлями належить Продавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11.11.2001р. приватним нотарусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за р. № 6275, та зареєстрованого Балаклійським БТІ 16.05.2005 р., в реєстр.книзі № 1, запис 111, реєстраційний номер - 762222626.

Загальна вартість житлового будинку з надвірними будівлями згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17622229 від 04.02.2008 р., виданого Балаклійським БТІ становить - 65948 (шістдесят п?ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень.

Продаж зазначеного будинку провадиться за 38500 (тридцять вісім тисяч п'ятсот) гривень, які гроші я, Продавець, одержав повністю від Покупців у належних частинах в момент підписання цього договору.

Своїм підписом під цим договором, я, Продавець, підтверджую факт повного розрахунку за проданий будинок і відсутність щодо Покупців будь-яких претензій фінансового характеру.

Я, Продавець, свідчу, що заборгованості з оплати послуг за газопостачання та користування електроенергією на момент оформлення цього договору немає.

Відчужуваний будинок оглянутий мною, Покупцем. Недоліки або дефекти, що перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваного будинку я, Покупець, не маю і приймаю його у технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Продавець свідчить, що згаданий будинок з надвірними будівлями до цього часу нікому іншому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено, під заставою (в тому числі податковою), в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесено.

Страницы: 1, 2, 3, 4