1.1. Концепція державного регулювання діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та її втілення в законодавстві України

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

2.1. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України

2.2. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
3.1. Координаційний Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України

3.2. Участь державних органів виконавчої влади в розробленні програм щодо забезпечення єдиної державної політики боротьби з організованою злочинністю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Статистичні дані стверджують, що кількість організованих злочинних угруповань та скоєних ними злочинів невпинно зростає. За даними Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, в Україні існує близько 450 мафіозних груп, в яких об'єднано понад 10 тисяч осіб (для порівняння: італійська мафія - сицилійська «Коза ностра», неаполітанська «Каморра» і калабріанська «Дрангета» налічує сьогодні 17 тисяч чоловік). В 2005 році всього в Україні було скоєно більше 0,5 мільйона злочинів. На обліку в органах внутрішніх справ перебуває близько 2,5 тисячі стійких злочинних угруповань, з яких 115 - бандитські, а 95 мають міжнародні зв'язки. При цьому 46 із викритих організованих злочинних груп безкарно діяли протягом від трьох до шести років. Рівень злочинності у порівнянні із попередніми роками знизився незначно [3].

Завдання боротьби із організованою злочинністю повинне розглядатися у якості загальнодержавної та пріоритетної мети боротьби із злочинністю. Реформування застарілих організаційних структур боротьби із злочинністю, яке здійснюється останніми роками, а також удосконалення економічних, політичних, ідеологічних, моральних, правових та інших відносин є тим підґрунтям, яке сприятиме подоланню організованої злочинності.

Для вирішення проблеми державного регулювання діяльності органів, які виконують завдання по боротьбі з організованою злочинністю в законодавстві України визначені норми, які регулюють питання, пов'язані із компетенцією, завданнями, функціями, організацією управління та повноваженнями відповідних органів. Але яким чином на практиці здійснюється державне управління в сфері боротьби з організованою злочинністю, організаційно-правові форми та методи регулювання діяльності органів, на які покладені завдання по боротьбі з організованою злочинністю, яким чином відбувається розподіл компетенції між ними, який порядок створення, реорганізації та ліквідації таких органів, а також шляхи удосконалення діяльності та механізмів державного управління і багато інших питань, з якими в своїй повсякденній роботі стикаються органи по боротьбі з організованою злочинністю, ми спробуємо проаналізувати в даній роботі.

Через свою неоднозначність проблема державного управління в діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю завжди викликала гостру полеміку серед учених. Розробкою і аналізом деяких аспектів проблеми займалися О.М. Бандурка «Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення», П.П. Міхайленко, Я.Ю. Кондратьєв «Історія міліції України в документах і матеріалах», М.А. Погорецький «Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми)». Необхідно пригадати і таких вчених, як Н.В. Тертишник, С.М. Тимченко, М.І. Хавронюк. Особливу роль серед нормативних актів, присвячених нашій темі, зіграли Закони України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», положення, накази, інструкції та інші.

Мета даної роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки і законодавчої регламентації проблеми державного управління в органах по боротьбі з організованою злочинністю в процесі регулювання даної діяльності та визначенні шляхів її удосконалення, проведенні аналізу недоліків і прогалин в чинному законодавстві, розробці конкретних пропозицій відносно шляхів і методів їх усунення.

Завданнями роботи, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, є:

· Визначити поняття і значення державного управління в сфері боротьби з організованою злочинністю;

· Визначити роль і місце органів по боротьбі з організованою злочинністю в системі державних органів, що здійснюють функції боротьби з організованою злочинністю;

· Визначити структуру, правову основу діяльності, завдання і функції органів по боротьбі з організованою злочинністю;

· Проаналізувати форми і методи, вживані державними органами в процесі регулювання діяльності по боротьбі з організованою злочинністю;

· Визначити види державних механізмів контролю за діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та визначити їх практичне значення в організації управління;

· При розгляді питань, що стосуються повноважень органів по боротьбі з організованою злочинністю, зупинитися на питаннях взаємодії та розмежування компетенції відповідних органів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері організації державного управління в спеціальних підрозділах по боротьбі із організованою злочинністю.

Предмет дослідження - особливості визначення форм і методів державного регулювання діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю, а також положення чинного законодавства, наукові розробки і практична діяльність у питаннях організації управління в сфері боротьби з організованою злочинністю. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. У роботі використовуються також загальноприйняті в юридичній науці методи наукового пізнання: формально-юридичний, системно-структурний, порівняно-правовий, історико-правовий і інші загальнонаукові і спеціальні методи. Наукова новизна роботи визначена метою і поставленими завданнями. Вона полягає в тому, що в роботі був проведений аналіз наукової розробки проблем, які мають місце в організації державного управління, взаємодії та компетенції в органах по боротьбі з організованою злочинністю. Результатами проведеного дослідження є наступні основні положення і висновки:

1. В державному управлінні в сфері боротьби з організованою злочинністю закладаються сьогодні основні засади державного регулювання, відпрацьовуються форми і методи його реалізації. У цьому сенсі показовий Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Цей документ як би підбиває підсумок всьому передуючому розвитку організації управління в органах по боротьбі з організованою злочинністю.

2. Пропонується звернути увагу на розробку концепції з питань визначення державного механізму управління в сфері реалізації єдиної політики у боротьбі з організованою злочинністю. На сьогодні наявні закони, які регулюють дане питання, не тільки не містять норм, що розвивають положення про механізм взаємодії та розмежування компетенції органів по боротьбі з організованою злочинністю, але і не відображають їх у статтях, присвячених завданням даних органів і обов'язкам їх посадовців. Лише стаття 11 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» визначає, що межі компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України визначаються на основі законів України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України.

3. Доводиться, що вимагає свого рішення проблема ролі і компетенції державних органів в процесі реалізації функції боротьби з організованою злочинністю шляхом розробки відповідних державних програм та здійснення контролю за їх виконанням.

4. Дістало подальшого розвитку питання концепції щодо державно-правового реформування та удосконалення діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що положення даної роботи можуть бути використані в ході викладу курсу «Адміністративне право України», зокрема тем, які стосуються правового регулювання і управління внутрішніми справами та державною безпекою.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

1.1. Концепція державного регулювання діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та її втілення в законодавстві України

Останніми роками, перш за все завдяки зусиллям певного кола вчених, політиків та юристів з'явилися спроби визначення поняття організованої злочинності як «найбільш цілеспрямованої послідовності дій з точки зору різних учасників подій у якості визначеної структури, яка пристосована для досягнення поставленої злочинної мети» [16]. Організована злочинність - це, перш за все, найбільш небезпечна форма злочинності, вона виявляється у масі злочинів, які скоєно злочинними організаціями. Затвердження і забезпечення в Україні суспільної безпеки, дотримання законності і правопорядку, боротьба із злочинністю, захист від протиправних посягань на життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, оточуюче середовище, інтереси суспільства і держави є відтепер головним обов'язком держави та її органів. Реалізовуючи свою правоохоронну функцію, держава створює систему органів державної виконавчої влади, які забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу із злочинністю, захист від протиправних посягань на життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, оточуюче середовище, інтереси суспільства і держави, серед яких особливе місце займають органи по боротьбі з організованою злочинністю.

На основі узагальнення існуючого законодавства та наукової розробки питання визначення системи цих органів, слід погодитися з С.М. Тимченко, який визначає, що систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять державні органи, які спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю та державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій. До першої групи належать Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать: органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених вище, органи прокуратури України, митні органи і підрозділи Прикордонних військ України, органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби, органи і установи виконання покарань, розвідувальний орган Міністерства оборони України [19].

Організована злочинність в усіх її проявах і формах завжди посягає на суспільні відносини в сфері охорони громадської безпеки і є найбільш небезпечною формою злочинності. Затвердження і забезпечення в Україні суспільної безпеки, дотримання законності і правопорядку, боротьба із злочинністю, захист від протиправних посягань на життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, оточуюче середовище, інтереси суспільства і держави є відтепер головним обов'язком держави та її органів.

Відповідно до п. 17 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади національної безпеки та забезпечення громадського порядку. Забезпечення громадського порядку, суспільної безпеки та спокою відноситься до завдань публічної адміністрації (органів виконавчої влади), Президента України як гаранта державного суверенітету та дотримання прав людини і громадянина, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Таким чином, забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою громадян є завданням як державних, так і недержавних організацій.

В адміністративно-правовій науці під органом виконавчої влади визнається частина державного апарату (організація), яка має власну структуру та штат службовців, в рамках встановленої компетенції здійснює від імені та за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя [1].

Кожен з органів виконавчої влади, який діє від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично владного характеру, реалізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованої злочинністю, як органи виконавчої влади, наділені необхідною оперативною самостійністю, яка втілена в їх компетенції - предметах відання, правах, обов'язках, територіальних масштабах діяльності. Відповідно до визначення, яке дає Ю.П. Бітяк, «компетенція - це визначений об'єм державної діяльності, яку покладено на конкретний орган, або коло питань, які передбачені законодавством, іншими нормативно-правовим актами, які він має право вирішувати в процесі своєї діяльності»[1].

На сьогодні існує система нормативно-правових актів, яким встановлюється обсяг компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, і положення про її визначення закріплене в статті 11 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», яка визначає, що межі компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України визначаються на основі законів України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України [10].

Серед нормативних актів, які розвивають положення про механізм взаємодії та розмежування компетенції органів по боротьбі з організованою злочинністю, слід зазначити такі, як Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю, яку затверджено спільним наказом МВС, Голови СБУ, Голови Держкомкордону, Голови Держмиткому, Командуючого Національної гвардії, Міністра оборони, Міністра юстиції України від 10 серпня 1994 року [5], Накази Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю» від 7 жовтня 1999 року [9], та інші відомчі нормативні акти.

Таким чином, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю є державними органами виконавчої влади з особливим статусом, який втілюється в їх компетенції. В законодавстві існують положення про визначення обсягу повноважень цих підрозділів, але закріплення механізму взаємодії державних органів по боротьбі з організованою злочинністю до цього часу не знайшло чіткого закріплення. Важливе й те, державне регулювання діяльності органів в сфері боротьби з організованою злочинністю вимагає високої відповідальності та особливо надійного механізму забезпечення. Закони України, якими має визначатися державне регулювання та координація діяльності всіх державних органів в цій сфері, мають вищу юридичну силу, ніж наявна Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю, тому проблема втілення в законодавстві України положень про механізм взаємодії та розмежування компетенції державних органів має стати однією з пріоритетних при розробці концепції адміністративної реформи.

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

2.1. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України

Підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю створені на підставі Закону України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» та є складовою системи органів внутрішніх справ (далі - ОВС) України. Оскільки міліція є найбільшим підрозділом ОВС, то переважна частина положень Закону України «Про міліцію» стосується всіх підрозділів ОВС.

Згідно визначенню, даному А.М. Бандуркой, «система органів внутрішніх справ - це сукупність елементів, що становлять певну цілісність, єдність» [2]. Відповідно до положень закону України від 10 січня 2002 р. «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» Система органів внутрішніх справ побудована на основі адміністративно-територіального і функціонального критеріїв [7]. Так, управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі побудована на основі адміністративно-територіального критерію, а відділи МВС на транспорті - з використанням функціонального критерію.

Центральним органом виконавчої влади в системі органів внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України, діяльність якого регламентується відповідним положенням. Його очолює міністр, що призначається відповідно до Конституції України. МВС України здійснює державне управління в сфері внутрішніх справ шляхом централізованого регулювання через відповідні органи внутрішніх справ, а також безпосередньо.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України, встановлює круг завдань, які ним вирішуються. При цьому виконання завдання боротьби з організованою злочинністю покладено на МВС державою в якості одного з головних.

Для виконання покладених завдань та відповідно до Закону України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» МВС визначає функціональну структуру його органів.

Спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ є Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю МВС Автономної республіки Крим, головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя, інших міст, відповідних органів на транспорті, які підпорядковуються відповідно Міністру внутрішніх справ Республіки Крим, начальникам головних управлінь, управлінь внутрішніх справ [10, 11].

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю», відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю у містах (крім Севастополя) створюються в міру необхідності і підпорядковуються управлінням по боротьбі з організованою злочинністю МВС Автономної республіки Крим, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей [10].

Організація системи підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України має чітку вертикальну та горизонтальну структуру, в якій без посередньо МВС підпорядковані та знаходяться на одному організаційному рівні головне Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС, Автономної Республіки Крим та відповідні органи на транспорті. Головні управління міст обласного значення Києва та Севастополя та областей знаходяться у підпорядкуванні відповідно Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України. Ця структура може бути представлена схематично таким чином, як вказано на мал. 2.1:

Мал. 2.1 Структура підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України

Як видно з даної схеми, структурі органів боротьби з організованою злочинністю притаманна ієрархічність та чіткий розподіл компетенції, яка поширюється, як правило, на відповідну територію, і в цьому знаходять своє втілення функціональний і територіальний критерій побудови системи цих органів. Що стосується відповідних органів на транспорті, то вони завжди напряму підпорядковані тільки МВС України та включають відділи або відділення, компетенція яких поширюється на територію декількох областей. Так, наприклад, відділ по боротьбі з організованою злочинністю на транспорті Донецької та Луганської областей діє відповідно на території обох областей. Але це не означає, що його компетенція пов'язана суто з транспортом, навпаки, на практиці ним виконується той самий обсяг повноважень, але на суміжних територіях.

Відповідно до положень Закону України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю», створення і ліквідація відділів і відділень по боротьбі з організованою злочинністю в містах здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України, погодженим з Координаційним комітетом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України [10]. На практиці це питання вирішується в залежності від особливостей територій міст - їх економічних, демографічних ознак, криміногенної ситуації, наявності на території міста великих об'єктів економічного або стратегічного значення. Наприклад, на території Донецької області, яка є однією з найбільш великих за розміром, населенням, на якій розташовані об'єкти промислового значення, а крім того, через складну криміногенну обстановку, розташуванням на її території найбільшої по всій Україні кількості виправних установ (19 установ та 3 слідчих ізолятори, в яких утримується понад 25 тис. осіб) створене управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Донецькій області, відповідні відділи в обласному центрі та в таких містах, як Макіївка, Горлівка, Маріуполь та інші, діє ВБОЗ на транспорті. Слід зазначити, що в інших регіонах України при створенні відповідних відділів (відділень) враховуються інші особливості. Так, на територіях, яким у встановленому порядку надано статус міст обласного значення (Київ, Севастополь), міст-портів (Одеса, Маріуполь), санаторно-курортних та рекреаційних зон (Трускавець, Ялта та інші), необхідне створення та розміщення сил підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і на практиці в таких регіонах існує вся розгалужена мережа цих органів.

Згідно до п. 5 ст. 9 Закону України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю», начальник Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України призначається на посаду рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України, погодженим з Координаційним комітетом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України [10].

Начальники управлінь по боротьбі з організованою злочинністю МВС Автономної Республіки Крим, головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя, відповідних органів на транспорті є відповідно першими заступниками міністра, начальників головних управлінь, управлінь внутрішніх справ, які призначаються і звільняються з цих посад Міністром внутрішніх справ України за поданням відповідно міністра, начальників головних управлінь, управлінь внутрішніх справ за погодженням з начальником Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

Начальники міських відділів і відділень по боротьбі з організованою злочинністю призначаються на посаду і звільняються з неї Міністром внутрішніх справ Автономної Республіки Крим, начальниками Головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя, відповідних органів на транспорті за погодженням з начальником Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

У структуру спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю входять інформаційно-аналітичні відділи, оперативно-розшукові, а також оперативно-технічні служби, підрозділи швидкого реагування, внутрішньої безпеки, кадрові та інші служби.

Головне управління, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю є юридичними особами, мають самостійні кошториси, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатки із зображенням Державного герба України і зі своїм найменуванням.

Таким чином, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України - це органи виконавчої влади, які підпорядковані МВС України та згідно до повноважень, наданих їм законодавством, зокрема, законами України «Про міліцію» та «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» виконують завдання по припиненню, викриттю та розслідуванню діянь, вчинених організованими злочинними угрупованнями. Ці підрозділи мають чітко визначену ієрархічну структуру та їх правовий статус відрізняє їх від інших підрозділів МВС колом повноважень, об'ємом компетенції та особливою важливістю завдань, що ними вирішуються.

2.2. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби безпеки України

Служба безпеки України (далі - СБУ) - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. СБУ підлегла Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Діяльність СБУ здійснюється у відповідності з положеннями Законів України «Про службу безпеки України», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про розвідувальні органи України» [4]. На цю службу законодавством покладене завдання захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб.

До завдань СБУ входить попередження, припинення, розкриття і розслідування злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинності в сфері управління, економіки, інших протиправних дій, що безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, здійснення розвідувальної діяльності.

Систему органів СБУ відповідно до положень Закону України «Про Службу безпеки України» становлять: Центральне управління СБУ; розвідувальний орган Служби безпеки у складі Центрального управління; Управління СБУ Автономної Республіки Крим, регіональні (в областях, містах районах, міжрайонні) управління СБУ; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші установи [12]. Організаційна структура Служби безпеки визначається Президентом України.

Спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ є Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки і відділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю органів СБУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Структура спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю може бути схематично представлена таким чином (мал. 2.2.):

Мал. 2.2 Структура спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України

Структура управління в спеціальних підрозділах СБУ, як видно з даної схеми, має певні особливості та відрізняється від структури відповідних підрозділів МВС. Слід зазначити, що по-перше, на відміну від підрозділів МВС, які знаходяться у підпорядкуванні міністерства, Центральне управління СБУ підпорядковане безпосередньо Президенту України, що зумовлене особливим статусом Служби безпеки; по-друге, із самого найменування витікає не тільки завдання боротьби з організованою злочинністю, а й з корупцією, що розширює коло повноважень цих підрозділів; по-третє, відразу можна помітити суто вертикальну організацію її побудови, але слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України», в інтересах державної безпеки органи і підрозділи СБУ можуть створюватися і на окремих державних стратегічних об'єктах, територіях, на військових формуваннях. Як приклад такого об'єкту можна навести Національний Банк України та його регіональні відділення, в яких відповідно до зазначеного закону посаду одного з заступників Голови НБУ відповідно до штатного розкладу офіціально обіймає співробітник Служби безпеки, який на постійній основі та відповідно до положень посадових інструкцій виконує свої функціональні обов'язки в Національному Банку та отримує заробітну плату з фондів Служби безпеки. Тобто на практиці при вирішенні питань щодо створення відділів СБУ на інших об'єктах визначальними є інтереси державної безпеки [17].

Відділи, відділення або групи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю у містах (крім Києва і Севастополя) створюються в міру необхідності і підпорядковуються відділам по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Створення, і ліквідація відділів, відділень або груп по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю у містах здійснюється за рішенням Голови служби безпеки України за поданням начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, погодженим з Координаційним комітетом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України.

Начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ призначається на посаду і звільняється з неї Указом Президента України за поданням Голови СБУ, погодженим з Координаційним комітетом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України і є заступником Голови СБУ. Начальники відділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в Автономній Республіці Крим і в областях призначаються на посаду і звільняються з неї наказом Голови СБУ за поданням начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, погодженим з Координаційним комітетом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України. Начальник відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в Автономній Республіці Крим призначається також за погодженням з головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Начальники відділів, відділень або груп по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в містах призначаються на посаду і звільняються з посади наказом начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ за поданням Голови Служби безпеки Автономної Республіки Крим, начальника обласного управління СБУ. Таким чином, підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України є державними правоохоронними органами спеціального призначення та мають особливий статус, який зумовлений колом завдань, що ними вирішуються. Створення підрозділів СБУ також ґрунтується на функціональному й територіальному критеріях, а основні засади діяльності мають багато спільного з відповідними підрозділами МВС, адже це зумовлене виконанням спільних завдань боротьби з організованою злочинністю. Проте, спеціальні підрозділи СБУ відповідно до законодавства наділені більш широкими повноваженнями та їх компетенція починається відтоді, як створюється загроза не тільки суспільним, а й загальнодержавним інтересам.

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

3.1. Координаційний Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України

Координаційний Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю здійснює координацію діяльності всіх державних органів, на які Законом України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» покладені обов'язки здійснювати цю боротьбу.

Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю повинне затверджуватися Верховною Радою України. На сьогодні діє Тимчасове положення, затверджене Указом Президента України від 31 грудня 1999 року № 1659 [4].

Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю створюється у складі Голови СБУ, заступника Голови СБУ - керівника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, Міністра внутрішніх справ України, першого заступника Міністра внутрішніх справ - керівника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, Голови правління Національного банку України, Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Голови Державного митного комітету України, Голови Державної податкової адміністрації України. До складу координаційного комітету можуть входити керівники інших міністерств і відомств, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю [18].

До компетенції Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю належить:

· Забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері боротьби з корупцією та організованою злочинністю; координація та сприяння діяльності всіх державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю;

· Розроблення стратегії та рекомендацій щодо тактики боротьби з організованою злочинністю;

· Комплексна оцінка криміногенної обстановки в державі, виявлення тенденцій її ускладнення, визначення на цій основі стратегії та пріоритетних напрямів боротьби з організованими формами злочинності, розроблення заходів щодо запобігання і нейтралізації їх та зміцнення законності і правопорядку;

· Розроблення заходів щодо запобігання встановленню корумпованих зв'язків кримінальних елементів з державними службовцями та іншими посадовими особами, втягненню їх у протиправну діяльність та ін.

Реалізовуючи свої повноваження, Комітет не втручається в оперативно-розшукову діяльність правоохоронних органів та проведення досудового слідства, діяльність прокурорів і судів.

Рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, прийняті в межах його компетенції та відповідно до законодавства України, є обов'язковими для виконання державними органами і посадовими особами, до яких вони звернені. За результатами обговорення питань в Координаційному комітеті та прийнятих ним рішень приймаються відповідні Укази Президента України, які мають нормативний характер.

Для науково-дослідного забезпечення боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті створюється міжвідомчий центр з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Відповідно до покладених на нього завдань Координаційний комітет постійно взаємодіє з органами державної виконавчої влади, зокрема, керує Міжвідомчим центром з проблем боротьби з організованою злочинністю, який функціонує при Координаційному комітеті. До складу Міжвідомчого центру входять відповідні Міжвідомчі комісії з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, які діють при місцевих державних адміністраціях обласних рівнів. Так, при Донецькій обласній державній адміністрації діє Міжвідомча комісія, до складу якої входить відділ взаємодії з правоохоронними органами Донецької ОДА. До повноважень Міжвідомчої комісії належить розроблення на основі рішень Координаційного комітету обласних програм та планів заходів щодо реалізації єдиної державної політики у сфері забезпечення законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю, контроль за виконанням даних програм та інші.

Таким чином, діяльність Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинність є формою організації та взаємодії правоохоронних та інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю. Рішення Координаційного комітету мають найважливіше значення у визначенні напрямів розроблення державної концепції та її нормативного закріплення щодо реалізації єдиної державної політики боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

3.2. Участь державних органів виконавчої влади в розробленні програм щодо забезпечення єдиної державної політики боротьби з організованою злочинністю

Державне регулювання діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю на місцевому, зокрема, обласному рівні є реалізацією положень загальнодержавних програм забезпечення законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю та з урахуванням особливостей конкретних областей координує діяльність державних органів одного рівня - управлінь, відділів, служб, які діють на відповідній території.

Особливого значення при цьому набуває діяльність обласних рад народних депутатів, як форма нормативного забезпечення концепції боротьби зі злочинністю та доведення до виконання конкретизованих державних програм. Механізм державного регулювання діяльності підрозділів та її втілення у відповідних державних програмах із зазначенням конкретних виконавців може бути розглянутий на прикладі Донецької Обласної Ради народних депутатів.

З метою здійснення заходів щодо забезпечення законності і правопорядку, боротьби із злочинністю, в тому числі організованою, Донецька Обласна Рада приймає та затверджує обласну програму «Правопорядок» на 2004 - 2007 роки та розрахунок коштів на її реалізацію. Облдержадміністрація при формуванні обласного бюджету на 2004 та наступні роки враховує витрати на фінансування програми «Правопорядок» в межах фінансового ресурсу обласного бюджету та сприяє реалізації заходів, які передбачено програмою, в повному обсязі та у встановлені терміни. На виконання даної програми міським і районним радам рекомендовано розробити відповідні програми міст (районів). Контроль за виконанням програми покладається на постійні комісії обласної ради з питань депутатської діяльності та етики, правової політики, законності, правопорядку, економічної політики, бюджету і фінансів.

Особливе значення в реалізації програми «Правопорядок» має контрольна діяльність Донецької облдержадміністрації, зокрема, відділу взаємодії з правоохоронними органами.

Діюча програма передбачає комплексні заходи щодо реалізації єдиної політики боротьби із злочинністю, та включає такі елементи:

1. Організаційне забезпечення боротьби зі злочинністю, зв'язок з громадськістю;

2. Заходи у сфері захисту життя, здоров'я, честі та гідності людини, її майна від злочинних посягань;

3. Заходи у сфері протидії організованій злочинності та корупції;

4. Забезпечення поповнення бюджету, захист державного майна та бюджетних коштів усіх рівнів;

5. Мінімізація злочинного впливу на неповнолітніх та молодь;

6. Запобігання розповсюдженню наркоманії, пияцтва та алкоголізму;

7. Заходи у сфері протидії рецидивній злочинності та охорони громадського порядку, безпеки дорожнього руху;

8. Матеріально-технічне та кадрове забезпечення боротьби зі злочинністю.

На реалізацію програми одночасно затверджується обсяг бюджетних асигнувань на відповідний рік з урахуванням потреб органів, які виконуватимуть зазначені заходи, та наявних коштів бюджету відповідного рівня. Виконання заходів, які передбачені програмою, покладається на органи виконавчої влади обласного рівня, а саме: УМВС України в Донецькій області, УМВС України на Донецькій залізниці, УСБУ в Донецькій області, Державну податкову адміністрацію, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області та ін. Слід зазначити, що затверджені в програмі заходи у сфері протидії організованій злочинності та корупції охоплюють досить широке коло питань, зокрема, в п. 3 програми «Правопорядок» на 2004 - 2007 роки передбачено:

1.Здійснити комплекс оперативно-розшукових заходів, спрямованих на викриття комерційних структур, інших суб'єктів господарювання, підконтрольних злочинним групам та кримінальним авторитетам, взяти їх на оперативний облік. Вивчити способи інвестування ними відповідних галузей і сфер економіки, у тому числі за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом.

2. Здійснити заходи щодо викриття та знешкодження організованих злочинних угруповань із корумпованими зв'язками, які діють на підприємствах, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному (регіональному) ринку відповідних товарів (робіт, послуг) і, у першу чергу, тих, які належать до пріоритетних напрямків та об'єктів.

3. Виходячи з наявної інформації й оперативної обстановки, що склалася в регіоні, визначити об'єкти найбільш піддані корупції, скласти схеми корумпованих зв'язків і розробити відповідні заходи, спрямовані на їхнє викриття. Особливу увагу приділити протидії корупції і злочинним проявам на об'єктах паливно-енергетичного й агропромислового комплексів, у сфері приватизації, вугільній і металургійній промисловості, кредитно-фінансовій і банківській сферах.

4. У ході документування злочинної діяльності організованих злочинних груп бандитсько-рекетирської спрямованості, організованих злочинних угруповань в сфері економіки, кредитно-фінансовій і банківській сферах, зовнішньоекономічній діяльності, виявляти корумпованих службовців, які сприяють створенню, прикриттю, захисту й іншому забезпеченню існування цих злочинних груп.

5. Виходячи з економічних особливостей регіону, визначити перелік підприємств-монополістів, які є великими платниками податків у бюджет і випускають ліквідну продукцію. Вжити заходів щодо недопущення впливу корумпованих представників органів влади й управління на процеси, що відбуваються на таких підприємствах.

6. Забезпечити оперативне забезпечення процесів приватизації об'єктів. Провести оперативно-розшукові заходи щодо установлення реальних власників приватизованих підприємств, що мають стратегічно й економічно важливе значення для регіону та України.

7. Провести перевірки на предмет законності приватизації, придбання контрольних пакетів акцій цих підприємств, виконання інвестиційних зобов'язань і виявлення фактів корупції з боку працівників органів приватизації та органів, що контролюють ці процеси.

Таким чином, розроблення державних програм зміцнення законності та боротьби зі злочинністю надає реальну можливість зосередити зусилля органів виконавчої влади щодо створення умов для протидії організованій злочинності, а закріплення конкретних виконавців сприятиме посиленню відповідальності за належне виконання з боку їх посадових осіб.

ВИСНОВОК

На підставі вищезазначеного можна зробити наступні висновки:

· спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю є державними органами виконавчої влади з особливим статусом, який втілюється в їх компетенції. В законодавстві існують положення про визначення обсягу повноважень цих підрозділів, але закріплення механізму взаємодії державних органів по боротьбі з організованою злочинністю до цього часу не знайшло чіткого визначення. Важливе й те, державне регулювання діяльності органів в сфері боротьби з організованою злочинністю вимагає високої відповідальності та особливо надійного механізму забезпечення. Закони України, якими має визначатися державне регулювання та координація діяльності всіх державних органів в цій сфері, мають вищу юридичну силу, ніж наявна Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю, тому проблема втілення в законодавстві України положень про механізм взаємодії та розмежування компетенції державних органів має стати однією з пріоритетних при розробці концепції адміністративної реформи;

· спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України - це органи виконавчої влади, які підпорядковані МВС України та згідно до повноважень, наданих їм законодавством, зокрема, законами України «Про міліцію» та «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» виконують завдання по припиненню, викриттю та розслідуванню діянь, вчинених організованими злочинними угрупованнями. Ці підрозділи мають чітко визначену ієрархічну структуру та їх правовий статус відрізняє їх від інших підрозділів МВС колом повноважень, об'ємом компетенції та особливою важливістю завдань, що ними вирішуються;

· підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України є державними правоохоронними органами спеціального призначення та мають особливий статус, який зумовлений колом завдань, що ними вирішуються. Створення підрозділів СБУ також ґрунтується на функціональному й територіальному критеріях, а основні засади діяльності мають багато спільного з відповідними підрозділами МВС, адже це зумовлене виконанням спільних завдань боротьби з організованою злочинністю. Проте, спеціальні підрозділи СБУ відповідно до законодавства наділені більш широкими повноваженнями та їх компетенція починається відтоді, як створюється загроза не тільки суспільним, а й загальнодержавним інтересам;

· діяльність Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинність є формою організації та взаємодії правоохоронних та інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю. Рішення Координаційного комітету мають найважливіше значення у визначенні напрямів розроблення державної концепції та її нормативного закріплення щодо реалізації єдиної державної політики боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

· розроблення державних програм зміцнення законності та боротьби зі злочинністю надає реальну можливість зосередити зусилля органів виконавчої влади щодо створення умов для протидії організованій злочинності, а закріплення конкретних виконавців сприятиме посиленню відповідальності за належне виконання з боку їх посадових осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административное право Украины. - 2-е изд., перераб. и доп. [Учебник для студентов высш. уч. заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.] ; под ред. проф. Ю.П. Битяка. - Харьков: Право, 2003. - 576 с.

2. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. - Харків: Основа, 1996. - 109с.

3. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології, здійснені на замовлення USAІD. - К., 2000. - 308 с.

4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 350 с.

5. Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю. Затверджена спільним наказом МВС, Голови СБУ, Голови Держкомкордону, Голови Держмиткому, Командуючого Національної гвардії, Міністра оборони, Міністра юстиції України від 10 серпня 1994 р. № 4348/138/151/11-2-2870/172/148/407/2-90-442.

6. Міхайленко П.П., Кондратьев Я.Ю. Історія міліції України в документах і матеріалах. У 3-х т. - К.: Генеза, 1997. - Т. 2. - 412 с.

7. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. 2002. - № 1 - С. 26.

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22 - С. 303.

9. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.: Наказ Генерального прокурора України від 7 жовтня 1999 р. № 3.

10. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. № 3341-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35, С. 358.

11. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4.

12. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ.

13. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ.

14. Про державну прикордонну службу України: Закон України від 19 червня 2003 р. № 965-IV.

15. Про державну податкову службу України: Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ.

16. Погорецкий М.А. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»: проблеми застосування окремих норм // Вісник Академії правових наук. - № 3 (26). - Харків: Право, 2001. - 230 с.

17. Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Затверджене постановою Верховної Ради України 12 жовтня 1994 р. № 199/94-ВР.

18. Судові і правоохоронні органи України. Підручник / під ред. проф. О.М. Бандурки. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 350 с.

19. Тімченко С.М. Судові і правоохоронні органи України. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2004. - 304 с.

20. Хайек Ф.А. Право, законодавство і свобода. Новий виклад широких принципів справедливості. У 3-х т./Пер. з англ. - К.: Сфера, 1999. - Т.1 - 196 с.