Рефераты

Державне управління у сфері житлово-комунального господарства

p align="left">22) вживає у межах своїх повноважень заходів до розвитку економічної конкуренції;

23) здійснює у передбачених законодавством випадках ліцензування відповідних видів господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;

24) організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників сфери житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус);

25) здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

26) здійснює в межах своїх повноважень контроль за станом охорони праці на підприємствах, що належать до сфери його управління;

27) здійснює добір працівників центрального апарату Міністерства, організовує роботу з підвищення їх кваліфікації, формує кадровий резерв;

28) забезпечує в межах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

29) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у центральному апараті Міністерства, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

30) здійснює в установленому порядку міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції, вивчає, узагальнює та поширює досвід іноземних держав, бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів, залученні та координації міжнародної технічної допомоги, представляє в установленому порядку інтереси України у міжнародних організаціях;

31) забезпечує оприлюднення інформації про свою діяльність, здійснює заходи щодо налагодження діалогу Міністерства з громадськістю та створення умов для участі громадян у процесі формування та реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), благоустрою населених пунктів, галузі поховання;

32) вживає заходів до створення та розвитку інформаційних систем і ресурсів у Міністерстві;

33) провадить в межах своїх повноважень в установленному бпорядку виставкову та видавничу діяльність;

34) розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян з питань, що належать до його компетенції;

35) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Мінжитлокомунгосп має право:

1) залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), представників громадських організацій (за згодою) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

3) утворювати у разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції комісії та експертні групи;

4) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

5) здійснювати захист своїх прав та законних інтересів у суді.

6. Мінжитлокомунгосп під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями.

7. Мінжитлокомунгосп видає у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Міністерства підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Мінжитлокомунгосп у разі потреби видає разом з іншими центральними органами виконавчої влади спільні акти.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінжитлокомунгоспу, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

8. Мінжитлокомунгосп очолює Міністр, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Подання щодо кандидатур першого заступника та заступників Міністра вносить на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України за пропозицією Міністра. Міністр розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Центральними органами державного управління будівництвом і житлово-комунальним господарством також є Державний комітет комунального господарства та Державний комітет України з будівництва та архітектури (далі - Держбуд України). Вони діють на підставі положень про них, затверджених Указами Президента України відповідно від 19 серпня 2002 р. та 20 серпня 2002 р.5. Повноваження названих органів доцільно розкрити на прикладі Держбуду України.

Держбуд України - центральний орган виконавчої влади, що бере участь у формуванні державної житлової політики, державної науково-технічної й економічної політики в сфері містобудування, будівництва і комунального господарства, а також забезпечує проведення її в життя. Основними завданнями Держбуду України є: забезпечення проведення реформ у підвідомчих йому галузях господарства; забезпечення в них розробки та реалізації заходів щодо энерго- та ресурсозбереження; впровадження екологічно безпечних технологій; здійснення заходів щодо комплексного планування територій, поліпшенню архітектурно-планувального й інженерно-технічного рівня забудови населених пунктів, будинків і споруд; здійснення заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня будівництва і промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства і міського електротранспорту; організація роботи по стандартизації і т.д. Відповідно до покладеного на нього завданнями Держбуд України: забезпечує розробку, затвердження, видання і контроль за дотриманням державних стандартів, норм і правил; бере участь у розробці, затвердженні і реалізації містобудівної документації; здійснює координацію і нормативно-методичне забезпечення діяльності місцевих органів містобудування й архітектури, капітального будівництва, інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, бюро технічної інвентаризації й ін.; бере участь у розробці і реалізації заходів, спрямованих на проведення економічних реформ, демонополізацію, приватизаціюю у галузі, забезпечення післяприватизаційної підтримки приватизованих підприємств; видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що відносяться до його відання. Для успішного здійснення покладених на нього завдань і функцій Держбуду України надані досить широкі повноваження щодо організаційного забезпечення роботи. Він має право: одержувати від інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до його відання; залучати фахівців центральних і інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій за узгодженням з їх керівниками для розгляду питань, що відносяться до його компетенції, притягати до дисциплінарній відповідальності керівників підприємств, установ і організацій, що належать до його відання.

Держбуд України в межах своїх повноважень на основі й у виконання актів законодавства видає накази, організує і систематично контролює їхнє виконання; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що відносяться до його відання; розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України. Структуру Держбуду України складають Голова Держбуду України, його заступники, управління (зокрема, науково-технічного забезпечення, житлової політики, економіки житлово-комунального госпораства, підвідомчих організацій) та відділи (житлового господарства, міського електротранспорту, комунальної енергетики, благоустрою та комунального обслуговування та ін.). Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держбуду України, обговорення найбільш важливих напрямків його діяльності в ньому діє колегія в складі Голови Держбуду України (голова колегії), заступників Голови за посадою, а також інших керівників Держбуду України.

Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства виконує власні функції щодо формування і реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, шляхом нормативно-правового регулювання діяльності суб'єктів господарювання, координації дій органів виконавчої влади, а також регулювання господарської діяльності суб'єктів природних монополій у сфері централізованого водо,- теплопостачання та водовідведення. Інші центральні органи виконавчої влади, відповідно до покладених на них функцій, здійснюють у сфері житлово-комунального господарства контроль за діяльністю підприємств, якістю житлово-комунальних послуг, забезпечують соціальний захист населення та захист прав споживачів. Регіональні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи з питань житлово-комунального господарства відповідно до законів України здійснюють власні повноваження та забезпечують реалізацію на території регіону державної політики у житлово-комунальній сфері, несуть відповідальність за її наслідки. У разі делегування повноважень органами місцевого самоврядування, здійснюють управління комунальними підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги більш ніж двом територіальним громадам, встановлюють тарифи на ці послуги.

3.3 Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади в сфері житлово-комунального господарства

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на місцях покладено на відповідні управління і відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють управління містобудування й архітектури, управління житлово-комунального господарства й управління капітального будівництва, а в районних державних адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства. Ці органи створюються і діють відповідно до положень, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунального господарства, несуть відповідальність за їхній розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що відносяться до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації. Управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації є структурним підрозділом облдержадміністрації, що утворюється її головою. Управління підзвітне і підконтрольне голові облдержадміністрації та Держбуду. Управління реалізує програми розвитку житлово-комунального господарства області, несе відповідальність за його стан, координує діяльність підприємств, установ та організацій галузі. Основними завданнями управління є: реалізація державної політики комплексного розвитку житлово-комунального господарства з питань водо- і теплопостачання, водовідведення, експлуатації та ремонту житла, дорожнього і зеленого господарства, благоустрою території міст і селищ міського типу, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт для населення, соціально-побутових і виробничих споживачів усіх форм власності, а також проведення державної політики, спрямованої на розвиток міського електротранспорту; участь у розробленні проектів програм соціально-економічного розвитку області, цільових програм, метою яких є підвищення рівня забезпеченості населення, соціальної та виробничої сфери в усіх видах житлово-комунальних послуг, поліпшення їх якості, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, енергозбереження, а також участь у розробленні містобудівної документації; облік споживання житлово-комунальних послуг; участь у формуванні цін і тарифів на житлово-комунальні послуги; реалізація економічної реформи у житлово-комунальному господарстві та міському електротранспорті; проведення інвестиційної політики у процесі проектування, будівництва нових і реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійснення контролю за їх будівництвом. Регіональні управління відповідно до покладених на них завдань:

1) беруть участь у формуванні державної житлової політики, а також науково-технічної та економічної політики у житлово-комунальній сфері та забезпечують її реалізацію;

2) готують і подають в установленому порядку пропозиції щодо: комплексного розвитку житлово-комунального господарства області з метою якнайповнішого задоволення потреб населення, соціальної та виробничої сфери в усіх видах житлово-комунальних послуг; вдосконалення структури управління житлово-комунальним господарством області, розташування, спеціалізації та розвитку підприємств, організацій, об'єктів житлово-комунального господарства усіх форм власності та міського електротранспорту; поглиблення економічної реформи у житлово-комунальному господарстві області; розміщення виробництва продукції для потреб житлово-комунального господарства області; здійснення житлової реформи, проведення організаційної та методичної роботи, пов'язаної з приватизацією житлового фонду, реєстрацією та інвентаризацією житлового фонду, інженерних мереж та об'єктів житлово-комунального господарства області; вдосконалення системи соціального захисту населення, порядку надання субсидій для відшкодування витрат в оплаті житлово-комунальних послуг; передачі або продажу підприємств та об'єктів житлово-комунального господарства, які мають важливе значення для надання житлово-комунальних послуг населенню; вдосконалення управління майном підприємств, установ та організацій житлово-комунального господарства та міського електротранспорту;

3) беруть участь у розробленні проектів благоустрою територій міст і селищ міського типу;

4) розробляють заходи, спрямовані на забезпечення сталої роботи житлово-комунального господарства області в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і ліквідації їх наслідків;

5) контролюють хід виконання рішень органів виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та міського електротранспорту; 6) здійснюють в межах своєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду і об'єктів комунального господарства усіх форм власності;

7) вживають заходів для оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії згідно з державними та регіональними програмами;

8) аналізують рівень цін і тарифів на продукцію, роботи й послуги житлово-комунального господарства та проїзд у міському електротранспорті, готують пропозиції щодо їх удосконалення;

9) координують роботу підприємств житлово-комунального господарства та міського електротранспорту;

10) беруть участь у складанні балансів фінансових і трудових ресурсів житлово-комунального господарства, розробленні проекту бюджету області;

11) сприяють розвиткові підприємництва та конкуренції, демонополізації виробництва у житлово-комунальній сфері та міському електротранспорті;

12) вносять пропозиції до проектів місцевих програм приватизації майна підприємств житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;

13) сприяють розвиткові зовнішньоекономічної діяльності підприємств, установ та організацій житлово-комунального господарства, а також міського електротранспорту;

14) вживають заходів до прискорення передачі об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають у повному господарському віданні або в оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій у комунальну власність;

15) здійснюють контроль за дотриманням законодавства в частині надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг;

16) проводять інвестиційну політику у процесі проектування, будівництва нових і реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійснюють контроль за їх будівництвом, беруть участь у розробленні проектів благоустрою територій міст і селищ міського типу;

17) реалізують разом з відповідними органами державну політику з питань охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, санітарного стану населених пунктів, якості питної води, поліпшення технічного і технологічного стану систем водопостачання та водовідведення, запобігання підтопленню міст і селищ міського типу, ліквідації його наслідків;

18) проводять організаційну та методичну роботу, спрямовану на реалізацію державної політики з питань праці та заробітної плати, соціального захисту працівників житлово-комунального господарства та міського електротранспорту;

19) сприяють формуванню та розвиткові комунальної служби у сільській місцевості;

20) здійснюють контроль за організацією та якістю обслуговування населення;

21) вживають заходів для поліпшення умов охорони праці на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства та міського електротранспорту;

22) сприяють розвиткові галузевої науки, проведенню науково-технічних досліджень з метою підвищення рівня технології виробництва та якості житлово-комунальних послуг;

23) організовують разом з місцевими органами Держстандарту здійснення заходів, спрямованих на дотримання єдиної системи вимірювань, стандартизації та сертифікації продукції, робіт і житлово-комунальних послуг, а також нагляд за впровадженням і дотриманням стандартів, метрологічних норм і правил;

24) проводять підготовку та перепідготовку робітничих кадрів для потреб житлово-комунального господарства;

25) вносять у встановленому порядку пропозиції про вдосконалення системи обліку, звітності та державної статистики у сфері житлово-комунального господарства та міського електротранспорту. Управління житлово-комунальною сферою на рівні району здійснюється відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації, що є її структурним підрозділом, підзвітним і підконтрольним голові цієї адміністрації, а також управлінню житлово-комунального господарства обласної держадміністрації. Основними завданнями відділу у сфері житлово-комунального господарства є: забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства на території району; забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт на замовлення населення; підготовка пропозицій щодо формування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, а також норм їх споживання, здійснення контролю за їх додержанням. У сфері житлово-комунального господарства районні відділи відповідно до покладених на них завдань:

1) беруть участь у реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, готують пропозиції до програм соціально-економічного розвитку та проекту бюджету району;

2) координують роботу, пов'язану з наданням населенню району житлово-комунальних послуг підприємствами - надавачами цих послуг незалежно від форми власності;

3) розробляють систему заходів для забезпечення стабільної роботи житлово-комунального господарства району в умовах надзвичайної ситуації і ліквідації її наслідків;

4) здійснюють в межах своєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду і об'єктів комунального господарства незалежно від форми власності;

5) вживають заходів до оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії згідно із загальнодержавними та регіональними програмами;

6) аналізують рівень цін і тарифів на продукцію, роботи і послуги житлово-комунального господарства та у разі потреби готують пропозиції щодо їх змін в установленому законодавством порядку;

7) розробляють пропозиції до проектів місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;

8) сприяють прискоренню передачі об'єктів відомчого житлового фонду та комунального господарства у власність територіальних громад;

9) сприяють проведенню ефективної інвестиційної політики під час проектування, будівництва нових та реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійснюють контроль за їх будівництвом, беруть участь у розробленні проектів благоустрою територій населених пунктів;

10) здійснюють відповідно до законодавства контроль за організацією та якістю обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово - комунального господарства;

11) вживають заходів до поліпшення умов охорони праці на підприємствах, в установах та організаціях житлово-комунального господарства на території району.

Управління житлово-комунальною сферою на рівні району м. Севастополь здійснюється відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної у місті Севастополі державної адміністрації є її структурним підрозділом, підзвітним і підконтрольним голові цієї адміністрації, управлінню житлово-комунального та водного господарства Севастопольської міської держадміністрації. Основними завданнями відділу у сфері житлово-комунального господарства є: забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства на території району; забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт на замовлення населення; підготовка пропозицій щодо формування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, а також норм їх споживання, здійснення контролю за їх додержанням. У сфері житлово-комунального господарства районні відділи у м. Севастополі відділи відповідно до покладених на них завдань

1) беруть участь у реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, готують пропозиції до проектів програм соціально-економічного розвитку та проекту бюджету району;

2) координують роботу, пов'язану з наданням населенню району житлово-комунальних послуг підприємствами - надавачами цих послуг незалежно від форми власності

3) розробляють систему заходів для забезпечення сталої роботи житлово-комунального господарства району в умовах надзвичайної ситуації і ліквідації її наслідків;

4) здійснюють в межах своєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду і об'єктів комунального господарства незалежно від форми власності;

5) вживають заходів до оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання води і теплової енергії згідно із загальнодержавними та регіональними програмами;

6) аналізують рівень цін і тарифів на продукцію, роботи і послуги житлово-комунального господарства та у разі потреби готують пропозиції щодо їх зміни в установленому законодавством порядку;

7) розробляють пропозиції до проектів місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;

8) сприяють прискоренню передачі об'єктів відомчого житлового фонду та комунального господарства у власність територіальних громад;

9) сприяють проведенню ефективної інвестиційної політики під час проектування, будівництва нових та реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійснюють контроль за їх будівництвом, беруть участь у розробленні проектів благоустрою територій населених пунктів району;

10) здійснюють відповідно до законодавства контроль за організацією та якістю обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства; 11) сприяють реалізації заходів щодо поліпшення умов охорони праці на підприємствах, в установах та організаціях житлово-комунального господарства на території району.

3.4 Повноваження органів місцевого самоврядування в цій сфері

Реформування будівельного комплексу й житлово-комунального господарства потребує не тільки координації зусиль багатьох міністерств і відомств, а й перенесення центра ваги реалізації проблем на місця. У зв'язку з цим, великого значення набуває діяльність органів місцевого самоврядування, які мають значні повноваження в галузі житлово-комунального господарства й будівництва. Органи місцевого самоврядування, у межах власних повноважень та у спосіб, передбачений законами України, забезпечують управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності територіальних громад, їх належне утримання та ефективну експлуатацію, необхідний рівень та якість житлово-комунальних послуг, соціальний захист малозабезпечених верств населення, встановлюють тарифи на проїзд у міськелектротранспорті, житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами комунальної власності, для всіх споживачів та виключно для населення у разі, якщо послуги надаються підприємствами не комунальної власності. Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають такі власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства: управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; облік громадян, які відповідно до законодавства мають потребу в житлі, організація благоустрою населених пунктів тощо.

Поряд із власними повноваженнями органи місцевого самоврядування мають і делеговані їм повноваження в галузі житлово-комунального господарства. Серед основних із них слід назвати: здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних і комунальних організацій; облік і реєстрація згідно із законом об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. До повноважень органів місцевого самоврядування в установленому порядку має належати: - регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які не займають монопольне становище на відповідних ринках; - регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках, якщо обсяги виробництва не перевищують межу, встановлену відповідним органом державного регулювання; - визначення пріоритетних інвестиційних проектів місцевого значення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або відповідного місцевого бюджету.

Підприємства, організації всіх форм власності та їх об'єднання, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування, забезпечують, виключно на договірних засадах, всіх споживачів, у тому числі бюджетні установи і організації, казенні підприємства якісними послугами та у необхідних обсягах. Розмежування та впорядкування повноважень, завдань та обов'язків у сфері житлово-комунального господарства центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій - виробників, постачальників, виконавців, а також споживачів житлово-комунальних послуг потребує внесення змін до чинного законодавства та нормативно-правових актів. Ефективне управління об'єктами житлово-комунального господарства на місцевому рівні потребує розроблення інвестиційних та виробничих програм, запровадження моніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевого самоврядування реалізувати власні повноваження щодо забезпечення населення якісними житлово-комунальними послугами.

Розділ ІV. Форми та методи управління в сфері житлово-комунального господарства

4.1 Форми управління в сфері житлово-комунального господарства

Основною формою управління та утримання житлового фонду стають об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Прийнятими організаційно-правовими формами управління житлово-комунальним господарством є:

- об'єднання власників житла у різні групи з метою вибору обслуговуючих підприємств на конкурсних засадах;

- розвиток і застосування делегованого управління (концесій, оренди);

- стимулювання якості надання послуг і зниження їх вартості через підвищення конкуренції серед надавачів цих послуг;

- запровадження системи договірно-правових відносин.

Такі спеціальні форми управління житлово-комунальним господарством виправдані практикою, вони широко застосовуються у зарубіжних державах і довели свою ефективність, тому повинні застосовуватись і в нашій державі. Створення нових організаційно-правових форм та методів управління в житлово-комунальній сфері повинно базуватись на законах України та враховувати інтереси споживача, насамперед населення, територіальної громади в цілому, як власника комунального майна, підприємств, організацій та їх об'єднань різних форм власності, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування.

4.2 Загальні та спеціальні методи управління в даній сфері

В діяльності по здійсненню управління сферами, що аналізуються, в нинішніх умовах господарювання відповідні органи реалізують свої функції переважно шляхом координаційних, дозвільних, контрольно-наглядових методів управління. Слід ураховувати також те, що в управлінні будівництвом і житлово-комунальним господарством переплітаються інтереси не тільки органів, які безпосередньо вирішують ці питання, а й інших, оскільки всі органи державного управління, органи місцевого самоврядування, господарюючі та інші суб'єкти ведуть будівельні роботи, а житлово-комунальне господарство здебільшого передано в підпорядкування місцевим ланкам виконавчої системи та системи самоуправління. Управління житлово-комунальним господарством можна віднести до міжгалузевого управління. На відміну від галузевого (лінійного) управління, що представляє собою сукупність вертикальних правовідносин, при міжгалузевому (функціональному) управлінні мають місце горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Методам управління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань. Тому серед основних форм та методів управління житлово-комунальною сферою особливо в сучасний період поряд із методами субординації та підпорядкування пріоритетне місце належить методам диспозитивним, а саме договірним. Ключовою проблемою управління на етапі реформування житлово-комунального господарства є запровадження системи договірних відносин, зумовлених появою у цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм. З метою підвищення ефективності управління та розвитку у сфері природних монополій (централізоване водо,- теплопостачання та водовідведення) органи місцевого самоврядування самостійно обирають одну з наступних схем управління комунальним майном та житлово-комунальними підприємствами - суб'єктами природних монополій: - схема безпосереднього керівництва (існуюча) - базується на постійному керівництві підприємством комунальної власності через укладення контракту з керівником, передбачає повну відповідальність органів місцевого самоврядування за експлуатацію, обслуговування, фінансування, інвестування реконструкції та розвитку підприємства тощо;

- схема делегованого управління (рекомендована) - базується на розподілі відповідальності згідно з договорами (контрактами) на управління, оренду, цілісного майнового комплексу або договору концесії на 20 - 25 років;

- Шляхи реалізації схеми делегованого управління:

- підготовка водо-, теплопостачальних підприємств до корпоратизації та приватизації, відокремлення та приватизація непрофільних підрозділів;

- удосконалення управління та структури підприємств, реалізація надлишкового майна;

- утворення керуючих компаній, які отримують в довірче управління всі основні фонди та об'єкти комунального господарства, при цьому виконкоми зберігають за собою право контролю за діяльністю керуючих компаній;

- утворення акціонерних товариств - керуючих компаній, до уставного фонду яких входять всі комунальні об'єкти (за виключенням майна, що не підлягає приватизації);

- утворення акціонерних товариств (“Облводоканал”, “Облтеплоенерго”) на базі комунального майна міст та селищ області згідно рішень місцевих рад (за виключенням майна, що не підлягає приватизації). Кількість голосів кожного міста, селища та дивідендів пропорційна вартості майна, що передана до уставного фонду;

- утворення обласних холдингових компаній “Облводоканал”, “Облтеплокомуненерго”, що об'єднують в собі керуючі компанії або безпосередньо підприємства, які надають комунальні послуги;

Ці кроки дозволяють залучити інвестиції в галузь, у т.ч. прямі іноземні інвестиції, для фінансування програм розвитку, реконструкції, технічного переобладнання, впровадження енергозберігаючих технологій тощо. У державному управлінні житлово-комунальним господарством також широко застосовується метод контролю. Контроль за технічним станом житлового фонду й об'єктів комунального призначення здійснюють посадові особи управлінь і відділів житлово-комунального господарства місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Вони мають право: проводити обстеження й перевірки підконтрольних об'єктів; давати приписи власникам і користувачам про усунення виявлених порушень; вносити пропозиції щодо притягнення винних до адміністративної відповідальності тощо.

З метою посилення контролю за технічним станом міського електротранспорту в Держбуді України створено та діють Головна державна технічна інспекція, а також державні регіональні технічні інспекції у містах. Здійснюючи постійний державний контроль за технічним станом міськелектротранспорту, посадові особи цих інспекцій мають право застосовувати як адміністративно-попереджувальні заходи, так і заходи адміністративного припинення. Контроль також здійснюється за якістю обслуговування населення, за виконанням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, а також громадянами нормативних актів з питань утримання та ремонту житлового фонду, експлуатації комунальних об'єктів, благоустрою територій міст і селищ міського типу, за дотриманням умов угод між власниками об'єктів житлово-комунального господарства, виробниками і споживачами послуг. Нагляд здійснюється за впровадженням і дотриманням стандартів, метрологічних норм і правил, за станом державного, комунального і приватного житлових фондів, а також комунальних об'єктів, за виконанням технологічних процесів, що забезпечують екологічну безпеку населення, повинні здійснювати як органи місцевого самоврядування, так і Державна житлова інспекція з нагляду і контролю за використанням та утриманням житлового фонду і об'єктів комунального призначення, яку необхідно створити.

Розділ V. Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення в сфері управління житлово-комунальним господарством

Адміністративна відповідальність у галузі будівництва настає за: недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування та будівництва (ст. 96 КпАП); порушення законодавства під час планування й забудови територій (ст. 96і КпАП); самовільне будівництво будинків або споруд (ст. 97 КпАП). Справи про адміністративні правопорушення розглядають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю й адміністративні комісії. Суб'єктами адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі будівництва можуть бути як громадяни, так і посадові особи. Крім них, згідно із Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14 жовтня 1994 р.1 відповідальність у цій галузі несуть також юридичні особи.

Справи про правопорушення в галузі будівництва й у сфері містобудування розглядають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та адміністративні комісії.

Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення у сфері ЖКГ встановлюється Главою 11 Кодексу про адміністративні правопорушення, що має назву «Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою». Зокрема у галузі житлово-комунального господарства адміністративна відповідальність згідно з КпАП настає за порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (ст. 149); порушення правил користування жилими будинками й жилими приміщеннями (ст. 150); самоправне зайняття жилого приміщення (ст. 151). Адміністративними правопорушеннями визнають також порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів (ст. 152); знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів (ст. 153); порушення правил тримання собак і котів (ст. 154). Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад, органи Міністерства екології та природних ресурсів України.

Висновки

Житлово-комунальне господарство як об'єкт управління є складною комплексною галуззю економіки держави, яка характеризується великою кількістю підгалузей, що входять до її складу. Крім того встановлено, що житлово-комунальне господарство виступає як різновид природної монополії. Ці та інші особливості цієї галузі обумовлюють специфіку методів та характеру державного управління. Пріоритетним серед загальних методів державного управління в цій сфері в умовах ринкової економіки має бути застосування методів координаційних, дозвільних і контрольно-наглядових. Це обумовлено ще й тим, що управління у сфері житлово-комунального господарства відносять до міжгалузевого управління, яке здійснюється органами державного управління, наділеними міжвідомчими повноваженнями відносно організаційно не підпорядкованих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість і єдність дій при вирішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань. Відповідно методам управління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань. Органи управління житлово-комунальним господарством організовують виконання програм розвитку галузі, забезпечують діяльність житлово-комунальних об'єктів, підбір і розстановку кадрів, проводять єдину технічну політику, здійснюють заходи щодо вдосконалення комунального обслуговування населення, промислових і соціально-культурних об'єктів, розробку й організаційне забезпечення управлінських рішень. Розмежування та впорядкування повноважень, завдань та обов'язків у сфері житлово-комунального господарства центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій - виробників, постачальників, виконавців, а також споживачів житлово-комунальних послуг потребує внесення змін до чинного законодавства та нормативно-правових актів.

.Становлення ринкової, соціально орієнтованої економіки вимагає нових підходів до регулювання такої важливої сфери як житлово-комунальна, через яку реалізуються інтереси кожної людини. Ця надзвичайно важлива галузь надає фізичним і юридичним особам необхідні житлово-комунальні послуги та забезпечує життєдіяльність усього суспільного організму. Оскільки житлово-комунальний сектор є ключовим елементом будь-якої економічної системи, державне управління ним входить складовою соціально-економічної політики як потужна рушійна сила економічного зростання. Це виводить проблематику державного управління житлово-комунальним господарством у ранг найважливіших теоретико-прикладних досліджень. Практичним результатом має стати визначення ефективних механізмів управління підприємствами й організаціями житлово-комунального господарства усіх форм власності. При переході до ринкових економічних відносин наявна структура управління не відповідає сучасним вимогам розвитку населених пунктів: вона є архаїчною, за принципом побудови громіздкою, орієнтованою на дотаційні схеми фінансування. Базові підприємства позбавлені самостійності, що негативно впливає на підвищення ефективності їх діяльності й вишукування прогресивних форм господарювання. Тому державна політика повинна бути спрямована на формування ринкових механізмів розвитку житлово-комунального господарства, зокрема на проведення демонополізації, формування конкурентного середовища у житлово-комунальному комплексі, розвиток нових форм і механізмів договірних відносин у системі надання комунальних послуг та запровадження холдингової форми управління підприємствами і організаціями житлово-комунального господарства.

На сьогодні важливим напрямом реформи житлово-комунального господарства повинна стати демонополізація галузі, створення конкурентного середовища в системі управління та обслуговування житлово-комунальної сфери, що дозволить власникам житла і об'єктів комунального призначення вибирати того чи іншого суб'єкта управління, який зможе забезпечити необхідний рівень обсягів і якості робіт та послуг за найнижчими цінами.

Список використаної літератури

Нормативні акти органів державної влади

1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»

2. ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170 ) в редакції від 01.01.2008.

3. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190 ) в редакції від 01.01.2008.

4. Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2007 роки.

5. Кодекс про адміністративні правопорушення, Київ, «Форум», 2006 р. з наступними змінами і доповненнями.

6. Положення «Про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України» затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року.

7. Положення «Про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства» затверджене указом Президента України від 19 серпня 2002 р.

8. Указ Президента України «Про Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг» від 28 грудня 2007 року N 1324/2007.

Навчальні посібники і монографічні видання

1. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). Авер'янова В.Б. © Автори, 1999.

2. Адміністративне право України за редакцією Битяка Ю. П., «Юрінком Інтер», Київ 2005 р.

3. «Управління житлово-комунальним господарством у процесі ринкової трансформації економіки України», АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління ОЛІЙНИК Н. І.

4. «УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНИ» А.П. Скорик, магістр, Одес. нац. політехн. ун-ту, «Труды Одесского политехнического университета», 2004, вип. 2(22)1УДК 332.87А.П.

5. Административное право зарубежных стран: Учебное пособие - Козырина А.Н., Москва

Страницы: 1, 2


© 2010 Современные рефераты