Експертна профілактика в окремих видах досліджень

Узагальнення практики державних судово-експертних установ із судово-технічної експертизи документів, окремі реквізити яких вносяться зарубіжними партнерами, показує ефективність використання мережі ІНТЕРНЕТ з метою встановлення справжності таких реквізитів. Аналіз моделей еталонних та моделей досліджуваних документів, які представлені відповідними матрицями, дозволяє встановити серед усіх ознаку, найбільш захищену від впливу події злочину: «зміст реєстраційних позначок документів». Звідси випливає новий експертний засіб встановлення справжності документів - перевірка через ІНТЕРНЕТ реквізитів документу за адресами сторін, що його уклали. Практика участі державних судово-експертних установ у профілактичній роботі правоохоронних органів з протидії розповсюдженню підроблених документів визначає доцільність упровадження автоматизованого експертного обліку документів, які циркулюють в офіційному документообігу. Наведений приклад показує нагальність розробки й упровадження в експертну практику технології доступу експерта до інформаційних банків виробників об'єктів таких типів, що піддаються злочинному впливу [70].

В іншому випадку, до судово-експертної установи надійшла від правоохоронного органу постанова про дослідження партії короткоствольної стрілецької зброї з метою встановлення, чи належить вона до «спортивної», з приводу ввезення в країну партії пістолетів та револьверів, які по документах проходили як «для спортивних змагань». Експертний аналіз ознак наданих об'єктів показав відсутність експертних засобів установлення ознак спортивної вогнепальної зброї, внаслідок чого експерти відмовились від вирішення поставлених питань.

Цей приклад свідчить, що в даному випадку злочинці йдуть попереду експертної науки та практики, намагаючись використати щілини в системі експертної профілактики злочинів, де державні судово-експертні установи ще не зробили надійну заставу [70].

Скоріше впровадження запропонованої системи експертної профілактики злочинів потребує виконання заходів нормативно-правового, організаційно-методичного та практичного характеру, які можуть бути представленими такими завданнями.

1. Вдосконалити науково-методичне забезпечення:

· для державних судово-експертних установ упровадити загальнодержавну наукову роботу з розробки експертних технологій дослідження типових носіїв криміналістичної інформації, в рамках якої провести аналіз та узагальнення експертної практики з метою вибору типів об'єктів, які на даний час піддаються злочинному впливу та розробки профілактичних рекомендації з їхнього захисту;

· розробити та впровадити систему нормативних й методичних документів з порядку взаємодії державних судово-експертних установ з правоохоронними органами, а також з підприємствами, установами, організаціями (окремо - з виробниками об'єктів, таких, які піддаються злочинному впливу) в процесі встановлення ознак злочинів;

· для правоохоронних органів - удосконалити нормативне забезпечення щодо процесу залучення державних судово-експертних установ до встановлення ознак злочинів та їх прогнозування, шляхом дослідження матеріальних носіїв криміналістичної інформації застосуванням експертних технологій, а також щодо порядку використання результатів цих досліджень як підстав до заведення оперативно-розшукової чи порушення кримінальної справи.

2. Вжити організаційних заходів: виокремити в державних судово-експертних установах підрозділи, які б займалися дослідженням типових матеріальних носіїв криміналістичної інформації за експертними технологіями, а також накопиченням інформаційних масивів про ознаки об'єктів експертного дослідження, які піддалися злочинному впливу.

3. Покласти на державні судово-експертні установи завдання з інформування правоохоронних органів про результати узагальнення експертної практики з дослідження типових матеріальних носіїв криміналістичної інформації, яке проводилось з метою встановлення ознак та прогнозування злочинів.

Реалізація наданих пропозицій з упровадження системи експертної профілактики злочинів сприятиме активізації накопиченого потенціалу державних судово-експертних установ та спрямуванню його на прогнозування та профілактику злочинів.

4. Експертна профілактика в судових пожежно-технічних дослідженнях

Одним з найважливіших завдань при судовому розгляді справ про пожежі і техногенні вибухи, разом зі встановленням їх механізму і технічної причини, є встановлення фактів порушень вимог нормативних і нормативно-технічних актів, а також причинно-наслідкового зв'язку між допущеними порушеннями і наслідками, які настали. У зв'язку з цим, основними завданнями судової пожежно-технічної і судової вибухово-технологічної експертиз (СПТЕ і СВТЕ) є [73,c.1]:

1.Встановлення технічної причини пожеж і техногенних вибухів, тобто встановлення природи і умов виникнення початкового імпульсу (джерела загоряння).

2. Встановлення порушень вимог нормативно-технічного характеру, які містяться в законодавчих і підзаконних нормативних актах: Будівельних нормах і правилах (БНіПах); Державних і Галузевих стандартах ; Правилах пожежної безпеки (ППБ), нормах пожежної безпеки (НПБ), відомчих інструкціях і ін.

3.Встановлення порушень, допущених на стадії розробки нормативно-технічної документації (НТД).

4.Встановлення організаційно-технічної причини пожеж і техногенних вибухів (ТВ), тобто встановлення причинно-наслідкового зв'язку між технічною причиною ТВ, наслідками ТВ і порушеннями нормативно-технічних вимог законодавчих і підзаконних актів, які настали, розпоряджень нормативно-технічної документації, а так само порушень допущених при розробці цієї документації.

5. Розробка профілактичних рекомендацій по запобіганню пожежам і вибухам або рекомендаціям по обмеженню їх наслідків [73,c.2].

До профілактичних рекомендацій можна віднести рекомендації щодо:

1. Фактичних обставин , які сприяли виникненню займання;

2. Порушень та недоліків виготовлення, зберігання вибухонебезпечних чи пожежонебезпечних речовин.

3. Порушення правил протипожежної безпеки [72,c.191].

У практиці розслідування і судового розгляду справ про пожежі і техногенні вибухи поняття «Організаційно-технічна причина пожеж і техногенних вибухів» досліджується в двох аспектах: перший пов'язаний зі встановленням відповідності технічного стану будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів і інших об'єктів (на момент виникнення ПВ), що впливає на їх пожежно-вибухову безпеку, вимогам нормативно-технічних актів; другий - з аналізом дій (бездіяльності) людей, які зумовили порушення вимог цих актів. Проте слід особливо відзначити, що рішення питання експертом про порушення вимог нормативно-технічних актів є до цих пір дискусійним.

Так В.К. Степутенкова відзначає, що «поняття «Порушення правил» міститься в диспозиціях цілого ряду статей Кримінального кодексу [53]. Воно означає наявність в діях суб'єкта відповідного складу злочину. Таким чином, поняття «Порушення правил» охоплює всі сторони злочину... Природно, що встановлення складу злочину ні за яких умов не може входити в компетенцію експерта». На думку Ю.К. Орлова «... допускається вирішення експертом питань, які відносяться до технічних або інших спеціальних правил [67]. У практиці досить часто перед експертами ставляться і вирішуються ними питання про дотримання правил бухгалтерського обліку, будівельних правил, правил пожежної безпеки і інше. Такого роду правила носять подвійний характер: з одного боку, вони є правовими розпорядженнями, а з іншої - розраховані зазвичай на осіб, які мають відповідну спеціальну підготовку і певні практичні навики, тобто не є загальновідомими і загальнодоступними. Отже, для вирішення питання про дотримання таких правил потрібні відповідні спеціальні знання, що є основним критерієм віднесення його до компетенції відповідного експерта».

Проте Ю.К. Орлов відзначає, що при цьому експерт не має права вирішувати питання про порушення спеціальних правил, оскільки цей термін передбачає провину і тому є правовим. Він вважає найбільш правильним формулювання про відповідність або невідповідність якихось дій вказаним правилам. При цьому бажано, аби експерт формулював висновок безвідносно до конкретного суб'єкта (який експертові зазвичай невідомий або, в усякому разі їм не встановлюється). Свою думку цей автор підкріплює прикладом з області автотехнічної експертизи, відзначаючи «эксперт-автотехник вказує в висновках, що дії водія такого-то автомобіля в даній дорожній обстановці відповідають (або не відповідають) правилам дорожнього руху; при цьому він не називає прізвище водія, оскільки не може судити про те, хто фактично управляв цим автомобілем, лише по матеріалах справи (до речі, не так вже рідкі випадки, коли згодом з'ясовується, що за кермом знаходилася зовсім інша людина)»[67]. Підкреслюючи необхідність вирішення експертами питань про дотримання правил технічної безпеки, будівельних правил, правил бухгалтерського обліку і інше, Ю.К. Орлов далі вказує на неправомірність застосування терміну «порушення», оскільки цей термін передбачає провину, що не входить в компетенцію експерта. Найбільш коректним формулюванням в таких висновках, на його думку, є термін «відповідність», перевага якого полягає в тому, що він дозволяє абстрагуватися не лише від вольового моменту, психічного стану суб'єкта, але і дозволяє сформулювати висновок, не називаючи цього суб'єкта, констатуючи в ньому лише факт відповідності або невідповідності правилам певних дій (бездіяльності), безвідносно до того, ким вони були здійснені. Відзначимо, що в цій роботі йдеться про оцінку дій (бездіяльності) суб'єкта. Пояснень, чому термін «порушення» «передбачає провину» Ю.К. Орловим не наводиться [67].

Дискусії з цього питання виникли вперше при обговоренні питання про компетенцію судової автотехнічної експертизи у встановленні порушень правил дорожнього руху учасником дорожньо-транспортної пригоди. На відміну від приведеної вище думки цілий ряд авторів обгрунтовано вказує на можливість і необхідність для слідчого і суду в певних випадках ставити на вирішення автотехнічної експертизи питання про порушення правил безпеки руху.

Підставою для цієї думки є положення про те, що неправильно ототожнювати поняття «порушив правила руху» і «скоїв злочин». Злочин це протиправне діяння. Відомо, що поняття «порушення правил», тобто створення неналежної фактичної ситуації, і «винне протиправне діяння» не тотожні [37]. У конкретному випадку дорожнього випадку порушником правил руху може бути водій, а винною може виявитися адміністративна особа: завідувач гаражем, механік і так далі.

Автори, які заперечують можливість постановки питання про порушення правил безпеки руху на вирішення автотехнічної експертизи, незрідка посилаються на те, що ці правила затверджуються і вводяться в дію відповідним наказом або розпорядженням урядового органу. Отже, вони є підзаконним актом або законом в широкому сенсі слова. Для тлумачення ж законів, за їх твердженням, експертиза не може призначатися (експертиза не може бути призначена по питаннях права). Таким чином, підставою для заперечення можливості вирішення експертизою питання про порушення правил руху, на думку цих авторів, служить те, що само це рішення по своєму характеру є чисто правовим, юридичним, у зв'язку з чим воно має бути віднесене до компетенції слідчих і судових органів [38,c.184].

Полемізуючи з цими авторами Н.С. Романов відзначав, що характеризуючи правила безпеки руху як підзаконний акт, немає підстав ототожнювати між вказаними правилами і загальними правилами поведінки - правовими нормами. По своєму характеру вимоги правил руху, правил технічної експлуатації і так далі є технічними нормами, які регулюють стосунки людей до знарядь праці, до техніки виробництва і взаємовідношення людей в процесі використання цієї техніки. Правилам безпеки руху як сукупності технічних норм доданий правовий характер: встановлена обов'язковість їх дотримання і виконання відповідними особами. Але від цього правила руху не перестали бути правилами поводження з технікою в широкому сенсі слова і правилами взаємовідношення людей в процесі використання техніки [65,с.13-14].

Не викликає сумніву те положення, що для встановлення факту правильності або неправильності поводження з технікою необхідно володіти в тому або іншому об'ємі знаннями про правила цього звернення, знати особливості техніки. Стосовно автотранспорту вказані знання по своєму характеру не можуть вважатися загальножиттєвими знаннями (які не відносяться до певної галузі науки і техніки) [30,c1-9].

Таким чином, треба підкреслити, що встановлення факту порушення вимог нормативно-технічного акту не означає встановлення самого факту злочину і його кваліфікації (у тому числі і форми провини у вигляді наміру або необережності), що, безумовно, є прерогативою слідства і суду.

Як відомо, злочином визнається винне здійснене суспільно-небезпечне діяння, заборонене Кримінальним кодексом під загрозою покарання. Не є злочином дія (бездіяльність), котра хоча формально і має ознаки якого-небудь діяння, передбаченого даним Кодексом, але через малозначність не представляють суспільної небезпеки, тобто такі, які не заподіяли шкоди і які не створили загрози спричинення шкоди особі, суспільству або державі.

Підставою кримінальної відповідальності є здійснення діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Склад злочину є сукупністю ознак, вказаних в кримінальному законі, характеризуючих конкретне суспільне небезпечне діяння як злочин. Склад злочину як законодавчий еталон накладається на фактично вчинене діяння, і, якщо фактично обставини, ознаки суб'єкта і його суб'єктивного відношення до своїх дій (бездіяльності) і їх наслідків відповідають ознакам, вказаним в кримінальному законі, виникає підстава кримінальної відповідальності [53]. Так, щоб порушення законодавчих і НТД було кваліфіковане як злочин, воно повинне володіти сукупністю його ознак, у тому числі воно повинне знаходитися в причинному зв'язку з виникненням аварії і її наслідками.

Накладаючи заборону на постановку перед експертом питання про порушення правил пожежної безпеки, деякі автори недооцінюють труднощів по встановленню фактів цих порушень [1]. Так, І.А. Попов з одного боку, вказує, що в постанові слідчого про призначення пожежно-технічної експертизи не повинно міститися питання правового характеру про те, які правила пожежної безпеки були порушені. У тій же роботі рекомендується «...при допиті співробітників , електромонтерів, а також службовців згорілого об'єкту необхідно з'ясувати: чи (коли і ким) допускалося порушення протипожежних правил і в чому вони виражалися».

З іншого боку, автор відзначає, що законодавець, кваліфікуючи порушення правил пожежної безпеки, не розкриває вміст цього поняття. «Замість цього закон посилає до спеціальних нормативних актів (протипожежним нормам, правилам, і інструкціям і т. п.), в яких це поняття знаходить своє закріплення і віддзеркалення». Фактично І.А. Поповим також підкреслюється бланкетний характер диспозицій статей КК . Мабуть тому в іншій своїй роботі І.А. Попов вже допускає постановку перед експертом питань про порушення правил, коли вказує: «Третю групу представляють питання з приводу встановлення фактів порушення правил пожежної безпеки» і далі перелічує питання про порушення правил.

Тут І.А. Попов йде в руслі слідчої і судової практики, оскільки в постановах і визначеннях слідчих і судових органів про виробництво СПТЕ і СВТЕ, як правило, ставляться питання про порушення вимог НТД. Відомо, що неприйняття питань про порушення правил пожежної безпеки і інтерпретація їх як чисто правових і таких, які виходять за межі компетенції судового експерта пов'язана з двома обставинами.

По-перше, складність оцінки висновків СПТЕ і СВТЕ, пов'язана з насиченістю цих висновків спеціальними технічними термінами, рівняннями хімічних реакцій, складними математичними розрахунками, є передумовою підходу до такого висновку як до істини в останній інстанції (хоча прямо про це, звичайно, ніхто не говорить), що є свого роду реанімацією теорії «експерта - наукового судді» Д. Міттермайера, згідно якої висновок експерта брався за істину і оцінці не підлягав . Процесуальна наука давно відкинула цю теорію, як приклад теорії формальних доказів, які вона несе на собі . Але на практиці частенько дослідницька частина експертного висновку взагалі не оцінюється, а до уваги беруться лише висновки експерта. Такий, м'яко кажучи, некритичний підхід до експертного висновку створює небезпеку перекладання на експерта повноважень слідчого і суду при оцінці дій конкретних осіб [2].

Але, слід підкреслити, що констатація фактів порушень правил зовсім не вимагає персоніфікації суб'єктів цих порушень, тобто не тотожна оцінці дій конкретних осіб, яка, безумовно, є прерогативою слідства і суду. По-друге, супротивники питань про порушення правил пожежної безпеки часто спрощують ситуацію, вказуючи, що дослідження цих питань не вимагає вживання спеціальних знань[15]. Дійсно окремі вимоги правил пожежної безпеки елементарні (куріння у відведених місцях, повідомлення в пожежну охорону при перших ознаках пожежі і ін.) в загальножиттєвому сенсі. Проте розуміння більшості з них, а значить встановлення факту їх порушення, неможливо без кваліфікованого використання спеціальних знань[16].

Так по одній з кримінальних справ за фактом вибуху парового казана з вельми тяжкими наслідками було встановлено, що його причиною була відсутність на парозборнику казана запобіжного клапана. Коли і ким був знятий запобіжний клапан, слідством встановлено не було, оскільки казан експлуатувався декілька десятків років. Відсутність цього клапана є грубим порушенням Правил устрою і безпечної експлуатації парових казанів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кг/см2), водонагріваючих казанів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 388К (115С), згідно з яким «кожен елемент казана, внутрішній об'єм якого обмежений замковими деталями, має бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимого шляхом випуску робочого середовища в атмосферу». Експерт, відзначаючи факт порушення правил, не вказував, хто їх порушив - проектувальники або монтажники, а констатував лише факт порушення нормативно-технічного акту.

Виникає питання, що принципово зміниться, якщо замість слів «при експлуатації об'єкту порушені вимоги НТД» експерт напише «умови експлуатації об'єкту не відповідають вимогам НТД»?

Слід особливо відзначити, що, встановлюючи факт порушення вимог нормативно-технічного акту, експерт не розглядає його суб'єктивну сторону, тобто не визначає, ким воно здійснене і чи здійснено його з наміром або по необережності. Він просто констатує, що правила порушені, а встановлення ким конкретно і по яких мотивах, знаходиться поза межами його компетенції.

У ряді випадків по справі про пожежі і вибухи слідство ставить питання про встановлення факту порушення вимог нормативно-технічного акту конкретною особою. Для встановлення цього факту необхідно мати відповідь на низку запитань:

1. Чи була покладена на працівника відповідальність за дотримання вимог НТД, якими розпорядливими документами: посадовими інструкціями, приказами або розпорядженнями?

2. Чи був навчений цей працівник відповідно до вимог НТД? Чи правильно був навчений? Чи правильно був атестований? Чи не кінчився термін його атестації?

Питання про відповідність програми навчання вимогам НТД може бути вирішене експертом.

3. Чи міг цей працівник виконати вимоги НТД за обставин, які склалися чи ні? Чому він не міг їх виконати?

Аналіз обставин по п.3, що вимагає спеціальних пізнань, може бути виконаний експертом.

Дослідження всіх обставин, які визначають причетність до злочину конкретної особи, як відомо, є прерогативою слідства і суду. Тому експерт може зробити лише умовний висновок про порушення правил конкретною особою за наступних умов: покладання на цю особу обов'язків по виконанню вимог НТД; його атестація, правильне навчання і можливість виконання ним в заданих обставинах вимог НТД [73,c.9].

Слід зазначити, що в українській мові слово «порушення» не є синонімом слова «злочину»[21]. Слід особливо відзначити, що в закондавстві України порушення вимог пожежної безпеки трактується як невиконання або неналежне виконання вимог пожежної безпеки. Проте, не кожне порушення Правил пожежної безпеки знаходиться в причиному зв'язку з виникненням пожежі і його наслідками. Так, наприклад, відсутність в обслуговуючого персоналу гуртожитку індивідуальних фільтруючих засобів для захисту органів дихання, які повинні зберігатися безпосередньо на робочому місці цього персоналу і використовуватися їм для евакуації людей з будівлі при пожежі, є порушенням Правил пожежної безпеки, але не буде кваліфіковано як злочин в разі самостійної евакуації всіх людей, які в ньому проживають.

Необхідно підкреслити, як справедливо вказує А.Ю. Бутирін, можливість використання терміну «порушення» не лише відносно НТД і дій (бездіяльності) осіб, але і відносно стану матеріального об'єкту [73,c.8].

Так, в роботі А.І. Яковлєва наводяться дані про зчеплення арматури з бетоном будівельних конструкцій в умовах термічної дії пожежі і наголошується, що при 723 градусах воно (зчеплення) порушується повністю. Або інший приклад, робота Ю.Л. Муромцева присвячена питанням діагностики порушень в хімічній промисловості, до яких відносяться порушення: технологічного процесу; нормальної роботи устаткування; матеріального і теплового балансів апаратів; герметичності і ін.

З урахуванням вищевикладеного вважаю можливими:

1. Ставити на вирішення СПТЕ і СВТЕ і вирішувати при виробництві цих експертиз питання, пов'язані з порушеннями вимог нормативно-технічних актів.

2. Використовувати в судових експертизах термін «порушення» при дослідженні питань, пов'язаних з невідповідністю об'єктів вимогам нормативно-технічних актів [73, c.9].

Список використаних джерел

1. Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профілактика.- К., 2004. - 260 с.

2. Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профилактика: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. - К., 2004. - 19 с.

3. Алиев И.А. Проблемы экспертной профилактики / И.А. Алиев. - Баку: Азернешр, 1991. - 312 с.

4. Алиев И.А. Методические проблемы экспертной профилактики. - Баку: МЮ Азерб. ССР, 1987. - 70 с.

5. Арзуманян Т.М., Танасевич В.Г. Бухгалтерская экспертиза при расследовании и судебном разбирательстве уголовных дел. - М., 1975. - 135 с.

6. Арсеньев В.Д. Назначение и производство судебных экспертиз. - М.: Научная литература, 1988. - С.335.

7. Арсентьев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы / Проблемы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. - М.: ВНИИСЭ. - М., 1980. - Вып. 44. - с. 4-15.

8. Архів ДонНДІСЕ, № 965 від 02.13.2002.

9. Архів ДонНДІСЕ, № 5416 від 02.10.2004.

10. Архів ДонНДІСЕ, № 1315 від 07.04.2005.

11. Астениров З.А., Гаджиев Н.Г. Выявление и профилактика экономических нарушений (экономико-правовой аспект)//Бухгалтерский учет. - 1996. -№2. - С.59-61.

12. Атанесян А.А. Опыт профилактической работы Армянской НИЛСЭ / Атанесян А.А. // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы : материалы Всесоюзной науч.-практич. конф., Баку, 9 - 10 октября 1986 г. - Баку, 1986. - С. 41 - 43.

13. Балакшин В. Заключение эксперта как средство доказывания по уголовному делy//Законность. - 1999. - №1. - С.37-40.

14. Балдова Н., Голубева А. Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Советская юстиция. - 1998. - №18. - С.26-27.

15. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. - 400 с.

16. Белкин Р.С., Педенчук А.К. Понятие экспертных ошибок и их классификация // Общетеоретические, правовые и организационные основы судебной экспертизы: Сб. науч. трудов. - М.: ВНИИСЭ, 1987. - С. 59-66.

17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - 2-е изд., доп. - М.: Мегатрон, 2000. - 333 с.

18. Белкин Р.С Криминалистическая энциклопедия. - М.: БЕК, 1997. - С. 172.

19. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. - 3-е изд., доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА “Закон и право”, 2001. - С. 65.

20. Болдова Н.К., Голубева А. Судебно-бухгалтерская экспертиза. - М.: Экономика, 1993. - 239 с.

21. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. - 1440 с.

22. Букалов К.А. Процессуальные и криминалистические вопросы назначения судебной товароведческой экспертизы. - Саратов, 1976. - 230 с.

23. Габуния Г.Г. О некоторых вопросах реализации профилактических рекомендаций экспертов // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной експертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции (9-10 октября 1986 г.).-Баку,1986.С-33

24. Гаджиев Н., Гаджикасумов С. Использование специальных познаний аудитора в судебно-следственной практике//Российская юстиция. - 1997. - №5. - С.20-21.

25. Гаджиев Е. Экспертам-аудиторам специальную подготовку//Российская юстиция. - 1995. - №2. - С.17.

26. Гаджиев Н. Современная экономическая преступность: экспертно-ревизионные аспекты//Российская юстиция. - 1995. - №11. - С 55-59.

27. Гаджиев Н. Документальный контроль по выявлению правонарушений в экономике//Законность. - 1996. - №10. - С.26-30.

28. Гантмахер Ф.Р. Теория матриц. - 3-е изд. - М.: Наука, 1967. - 575 с.

29. Георгиев А. Организация судебно-бухгалтерских експертиз // Социалистическая законность. - 1974. - №12. - С.40-41.

30. Грановский Г.Л. Природа, причины экспертных ошибок и пути их устранения. М.: ВНИИСЭ, 1983. - №. 2. - С. 1-9.

31. Грановский Г.Л. Основы трасологии (особенная часть). - М.: МООП СССР, 1967. - 240 с.

32. Грамов Н. Заключения эксперта - как источник доказательств // Законность. - 1997. - №9. - С.42-45.

33. Громов Н, Смородинова А., Соловьев В. Заключение эксперта: от мнения правоведа до выводов медика (обзор практики)//Российская юстиция. - 1998. - №8. - С.31-33.

34. Гуреев В.И. Подготовка и назначение судебных экспертиз по уголовным и гражданским делам. - Минск, Финансы и статистика, 1994. - 189 с.

35. Гуріна Д.П. Експертна профілактика : форми реалізації, та способи фіксації.// Вісник Академії адвокатури України.-2009.-№1(14).- С.146-151

36. Давудов Ф.Э. Научные основы, методика экспертной профилактики и опыт профилактической работы Азербайджанского НИИСЭ // Вопросы судебной экспертизы. - Баку, 1974. - № 17. - с. 3-6.

37. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка в 4-х т. - / В.И. Даль. - М.: Русский язык, 1989. - Т. 2. - 780 с.

38. Джужа О.М., Іванов Ю.Ф. Профілактика злочинності // Юрид. енцикл. у 6 т. - К.: Українська енцикл., 1998-2004. - Т. 5. - С. 184.

39. Дмитриенко Т .Новые виды судебно-экономических экспертиз//Хозяйство и право. - 1993. - №10. - С.29-38.

40. Ефименко А.В. Экспертная профилактика как одна из форм судебно-зкспертной деятельности // Судебная экспертиза.- 2004.-№1.-С.82-84.)

41. Зажицкий В. Заключение аудитора - экспертиза или ревизия//Российская юстиция. - 1994. - №8. - С.28-30.

42. Зудин В.Ф. Социалистическая профилактика преступлений. - М., 1983. - С. 140-145.

43. Зуев Е.И. Непроцессуальная помощь сотрудника криминалистического подразделения следователю.М.: ВНИИ МВД СССР, 1975.(Б-ка експерта).С.33

44. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. - К.: НАВСУ, 2002. - С. 52-80.

45. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень. - К.: НАВСУ, 2003. - С. 116.

46. Керівництво з розслідування злочинів: науково-практичний посібник / Кол.авторів: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. - Х.: «Одіссей», 2009. - 960 с. - С. 188, 215, 227.

47. Кононенко И.П. Об основных направлениях и организации профилактической работы в судебно-экспертном учреждении / И.П. Кононенко // Пути совершенствования методики и организации профилактической деятельности экспертных учреждений : материалы Всесоюзного науч.-практич. семинара, Киев, 27 - 29 апреля 1976 г. - Москва, 1978. - С. 14 - 17.

48. Кравец Г., Суходуб П. Полнее использовать возможности бухгалтерской экспертизы//Социалистическая законность. - 1974. - №1. - С.57-59.

49. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в сфере экономики//Законность. - 1995. - №8. - С.14-19.

50. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере//Законность. - 1996. - №1. - С.19-25.

51. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - 684 с. - С. 211 - 214.].

52. Кримінально - процесуальний кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 р. - К.: Парлам вид. 2006. - 207 с.

53. Кримінальний Кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 року // Офіц. Вид. - Х., 2002. - 256 с.

54. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / К82 П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков. -- К.: МАУП, 2001. -- 216 с.

55. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова. - М.: БЕК, 1995. - С. 7.

56. Криминалистика: Учебник. - СПб.: Лань, 2001. - С.18.

57. Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. - М.: Юридическая литература, 1963. - 370 с

58. Лапин Е. Ревизия аудитора по уголовным делам//Законность. - 1998. - №9. - С.8-12.

59. Лошманов В.П. Вопросы експертной профилактики дорожно-транспортных происшествий.стр.106-109.

60. Лисиченко В.К. К вопросу о предмете и содержании советской криминалистики: Материалы 2-й Респ. конф. судеб. медиков и криминалистов. - К.: УОСМиК, 1958. - С. 93.

61. Моисеев А.М., Бордюгов Л.Г. Экспертная технология установления признаков преступления // Человек, закон, общество. Научно-популярный и общественно-политический правовой журнал. - Донецк: Донецкая областная организация Союза юристов Украины. - № 3-4 (5-6). - 2001. - С. 63-67.

62. Моїсєєв О.М. Проблеми непроцесуального дослідження матеріальних носіїв криміналістичної інформації // Правничий часопис Донецького університету. - № 1(7). - Донецьк, 2002. - С. 54 - 56.

63. Махтаев М.Ш. Основы теории криминалистического предупреждения преступлений: Монография. - М.: Изд-во Раритет, 2001. - С. 96.

64. Наринский А.С., Гаджиев Н.Г. Экономико-правовой контроль хозяйственных злоупотреблений//Бухгалтерский учет. - 1993. - №9. - С.38-39.

65. Наумов С.С. Профилактика преступлений с помощью технических средств: Автореф. дис.канд. юрид. наук. - М., 2001. - С. 13-14.

66. Орлов Ю.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном судопроизводстве. Научное издание. - М.: Институт повышения квалификации Российского федерального центра судебной экспертизы, 2005. - 264 с.

67. Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовном судопроизводстве. - М.: БЕК. - 310 с.

68. Палий В.М., Попов Ю.П. и др. Голографическая защита ценных бумаг и предметов: состояние и перспективы // Криміналістика і судова експертиза. - К., 1997. - Вип. 48. - С.106.

69. Профилактическая деятельность экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР (методическое пособие для судей, следователей и судебных экспертов). - М., 1980. - 186 с. - С. 87-88

70. Прохоров-Лукин Г.В. Установление фактических данных об автомобилях методами криминалистических экспертиз. - К., 2000. - 412 с.

71. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 28. - Ст.232.

72. Предупреждение преступлений и судебная экспертиза / А.Р. Шляхов, И.Л. Петрухин, В.М. Комаринец и др. - М., 1968. - 191-192 с.

73. Россинская Е.С., Таубкин И.С. Исследование нарушений требований нормативных и нормативно-технических актов как задача судебной пожаро-технической и взрыво-технологической экспертиз / www.rossinskaya.ru

74. Ромашов А.М. Судебно-бухгалтерская экспертиза. - М.: Юридическая литература, 1982. - 320 с.

75. Светлакова З.И. О предупреждении дорожно-транспортных происшествий//Криминалистика и судебная экспертиза.- К., 1973. - Вип. 9. - С.140.

76. Селина Е. Эксперт или свидетель//Законность. - 1997. - №6. - С.43-44.

77. Селина Е. Об экспертизе по уголовному делу в суде//Российская юстиция. - 1997. - №2. - С.29.

78. Сленнева Л.И.Профилактическая деятельность сотрудников єкспертно-криминалистических подразделений органов внутренних дел // 50 лет НИИ криминалистики:Сб.науч.тр.М.:ЄКЦ МВД России, 1995.С.31)

79. Уразгильдяев Л. Допрос эксперта в суде//Российская юстиция. - 1997. - №6. - С.27-29.

80. Уразгильдяев Л. Назначение дополнительной и повторной экспертизы в суде//Российская юстиция. - 1996. - №1. - С.28-30.

81. Федотов В. Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Российская юстиция. - 1998. - №18. - С.26-27.

82. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський та російсько-український) / За ред В.Я. Тація. - Х.: Право, 2001. - 560 с. - С. 71.

83. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - 208 с. - С. 136 - 148; Кримінаілстика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - 684 с. - С. 347.

84. Шерстюк В.М., Лук'яненко В.В. Судово-експертне дослідження культурного надбання та профілактична діяльність судових експертів // Шляхи удосконалення правосуддя у справах, пов'язаних з протиправними діями щодо культурних цінностей, і профілактична робота у цій категорії справ. Матеріали міжнародного науково-практичного семінару (24 лютого 2006 року, Україна, АР Крим, м. Сімферополь. - Сімферополь: ТОВ ДіАйПі, 2006. - 134 с. - С. 113-125.

85. Шилков А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. - М.: Экономика, 1979. - 317 с.

86. Шляхов А., Ромашов А. Судебно-бухгалтерская экспертиза//Социалистическая законность. - 1971. - №5. - С.28-32.

87. Словарь основных терминов судебных экспертиз. - М.: ВНИИСЭ, 1980. - 92 с.

88. Шляхов А.Р. Судебная експертиза: Организация и проведение. - М.: Юридическая литература, 1979. - 166 с.

89. Фридман И.Я. Вопросы профилактики преступлений при криминалистическом исследовании документов. - К.: Юрид. комиссия при СМ УССР, КНИИСЭ. - 1968. - С. 29.

90. Фридман И.Я. О круге профилактических задач, решаемых в судебно-экспертных учреждениях / И.Я. Фридман // Криминалистика и судебная экспертиза. - К.: Лыбидь, 1991. - № 43. - С. 50 - 54., с. 51.].

91. Фридман И.Я. Предмет криминалистики и вопросы предупреждения преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. - К.,1969. - Вып.6. - С.11-22.

92. Фридман И.Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения преступлений : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.09 / И.Я. Фридман. - М., 1974. - 40 с. - С. 28.

93. Ядыкин В.С.Проблемы экспертной профилактики преступлений и пути их решения ( на примере законодательства Республики Казахстан) //Вестник ВЭГУ.-2009.-№5(43).-С.157-160

Страницы: 1, 2