Предметами злочинного посягання при вчиненні крадіжок вантажів на залізничному транспорті виступають: промислова продукція (29%), промислова сировина (21%), продовольчі товари (14%), сільськогосподарська продукція (10%) та інші (26%).

Серед ознак, що характеризують механізм вчинення злочину, особливе значення посідає спосіб вчинення злочину.

Практиці відомі різні способи крадіжок вантажів на залізничному транспорті. Їх поділяють на дві основні групи:

– способи, пов'язані з порушенням упакування та цілісності вантажу, з використанням технічних пристроїв і транспортних засобів, а також правил проведення вантажно-розвантажних робіт;

– способи, пов'язані з підробленням документів на перевезення вантажів, та документів у яких має відображення комерційна робота.

Більш поширеними є способи другої групи. З урахуванням того, що такі способи крадіжок як шляхом вільного доступу, відтискання дверей, пошкодження вагону, контейнеру, тари, через люки вагонів є доволі зрозумілими, варто зупинитись докладніше на способах другої групи.

Способи приготування до вчинення крадіжок вантажів на залізничному транспорті включають такі дії: підбір в групу осіб, які мають певний злочинний досвід або тих, що користуються довірою лідера групи чи відбували покарання у місцях позбавлення волі тощо; підшукання привабливих об'єктів інфраструктури залізничного транспорту або предметів злочинного посягання, збір інформації про них, визначення характеру та розмірів майна, яке заплановано викрасти, каналів його збуту та місць можливого зберігання, а також створення умов, які сприяють вчиненню крадіжок; складання плану вчинення крадіжки, розподіл функцій між співучасниками; підшукання та використання інформації, наданої „навідниками”; прогнозування ймовірної обстановки на місці вчинення крадіжки та моделювання дій учасників в різних ситуаціях, що можуть скластися, на різних стадіях операції та за різних обставин; очікування сприятливих або необхідних для вчинення злочину умов, в тому числі кліматичних або погодних; підбір, виготовлення або пристосування до умов конкретного посягання знарядь та засобів вчинення злочину, підготовка необхідних технічних систем, автотранспорту, тари тощо.

Способи таємного викрадення вантажів на залізничному транспорті:

– складання фіктивних комерційних актів на неіснуючу нестачу та псування вантажу. Доволі часто працівники залізниць (вагарі, прийомоздавачі, завідуючі вантажними дворами), вступаючи в змову з працівниками організацій-замовників (комірниками, експедиторами), складають фіктивні комерційні акти на нестачу вантажних місць, завищують відомості про фактично наявні нестачі. Ту кількість вантажу, яку в документах названі особи вказують як відсутню, надалі викрадають зі станції. В подальшому викрадене реалізують, а одержані гроші розподілять між співучасниками залежно від ролі кожного з них. При змішаних перевезеннях у пунктах перевалки вантажів із залізниці на водний або інший транспорт і навпаки, крадіжки вчиняють, як правило, за участю працівників водного (або іншого) транспорту (прийомоздавачів, завідуючих берегових складів тощо) шляхом складання фіктивних комерційних актів про нестачу вантажів при передачі їх на залізничний транспорт, де, в свою чергу, завантаження і розвантаження вантажів, а також оформлення комерційних актів при розвантаженні вагонів на складах проводять за відсутності однієї зі сторін, яка здає або приймає вантаж;

– складання підроблених комерційних актів на побитий або протікаючий вантаж. Такі акти складають особи, які вирішили приховати частину вантажу, що перевозять у тарі, яка дійсно в процесі транспортування може бути пошкоджена, розбита (скляні ємкості, діжки тощо). Склавши за допомогою співучасників підроблені комерційні акти, злочинці приховують від обліку винно-горілчані вироби, спирт, олію, соки, сиропи;

– складання декількох комерційних актів на одну продукцію при об'ємних перевезеннях зерна, овочів, фруктів. Ці вантажі потрібно перевезти в короткий термін, для того щоб максимально зберегти їхні товарні якості. Злочинці шляхом змови з організаціями-замовниками вказують нестачу вантажу в комерційних актах (якщо навіть її немає); в інших завищують існуючу нестачу під виглядом псування, що у зв'язку з великими об'ємами продукції важко виявити. Надлишки, що утворюються, реалізують, прибуток розподіляють;

– складання підроблених комерційних актів на вантаж, що надійшов на станцію призначення з попутним комерційним актом або актом загальної форми, складеним на шляху прямування. Такий акт складається при виявленні технічних несправностей вагона, контейнера, кришки люка цистерни, пошкодженій пломбі. Викрадаючи вантаж, підозрювані розраховують на те, що відповідальність за втрату вантажу в разі наявності попутного акта понесуть працівники станції, де його було складено. Іноді до такого способу вчинення злочину вдаються і працівники складів і баз організацій-замовників продукції. Посилаючись на цей акт, вони складають фіктивні внутрішньо складські акти на нестачу або псування вантажу, отриманого залізничним транспортом;

– створення видимості нестачі вантажу. Цей спосіб, використовується, як правило, при вчиненні крадіжок під час розвантаження вагонів. Наприклад, при розвантаженні свіжого м'яса, риби з холодильних камер у вагонах злочинці, зважуючи вантаж, приховують частину від обліку, при; цьому в супровідних документах вказують нестачу. При розвантаженні зерна з використанням ковшових вагонів частину його не пропускають через контролюючий ваговий пристрій. Це зерно без зважування відправляють на склад, а за фактом нестачі складають фіктивний комерційний акт;

– складання актів загальної форми на неіснуючу нестачу. Деякі бухгалтерські працівники баз, складів, організацій-замовників, включені до складу організованих груп, не звертають увагу на те, що акт загальної форми, складений на транспорті, не є юридичною підставою для вирішення питання про відшкодування збитків, спричинених під час перевезення вантажу. Цю обставину використовують інші співучасники для вчинення крадіжок. Вони викрадають частину вантажу, що надходить на адресу клієнтської організації, посилаючись при цьому на акт загальної форми, який складено працівниками транспорту;

– фальсифікація позначок у накладних про нестачу вантажу в межах норм природних втрат. Це один із найбільш поширених способів вчинення крадіжок вантажів. Фальсифікацію в накладних позначок не завжди виявляють особи, які здійснюють контроль за виконанням комерційних операцій на транспорті і правильністю обліку товарно-матеріальних цінностей в організаціях-замовниках. Використовуючи це, злочинці з числа вагарів за змовою з іншими співучасниками із організацій-замовників роблять в накладних позначки про неіснуючу нестачу вантажу під час видачі його одержувачу. Таким чином вони створюють надлишки вантажу і викрадають його. Фіктивні позначки можуть зробити також інші працівники організацій-замовників, маючи співучасників серед працівників залізничного транспорту, які підроблюють підписи, штампи, роблять інші позначки. Найбільш масові розкрадання у такий спосіб здійснюються під час перевезення зерна, нафтопродуктів, металобрухту та вугілля;

– приховування надлишків вантажу, виявлених під час розвантаження. В деяких випадках з різних причин кількість вантажу, який надійшов на станцію, виявляється більшою, ніж це зазначено у супровідних документах. У такому разі, відповідно до правил, що діють в системі організації перевезень, на виявлені надлишки має бути складено комерційний акт. Злочинці ж в таких випадках акт не складають, а виявлені надлишки викрадають і реалізують;

– завищення або заниження ваги вантажу (тари) в супровідних документах. Цей спосіб використовують члени організованих груп, що діють на станціях відправлення. Занижуючи в супровідних документах вагу порожнього вагона (тари), вони тим самим штучно завищують вагу вантажу, що перевозиться. Частину вантажу при цьому викрадають безпосередньо з бази. На станції призначення розкрадачі діють навпаки - завищують вагу вагона (тари) і занижують вагу вантажу. Для цього на ваги підкладаються сторонні металеві предмети. У такому разі вага, вказана в супровідних документах, не відповідає вазі, зазначеній при перевезенні, розвантаженні або видачі одержувачу. На неіснуючу нестачу складають комерційний акт щодо відповідальності станції відправлення або відправника вантажу про недовантаження. Приховані від обліку цінності викрадають та реалізують;

– знищення супровідних документів або фальсифікація їхнього змісту. До цього способу вдаються вагарі, прийомоздавачі, товарні касири, інші особи, що мають справу з обробкою первинних документів. З метою приховування продукції вони вчиняють підробки в справжніх документах. За фальсифікованими документами намічені до розкрадання вагони направляються на інші станції до співучасників, які одержують вантаж за фіктивними дорученнями і реалізують його. Цей спосіб - найнебезпечніший, втім має суттєву перевагу у порівнянні з іншими - надає можливість вчиняти крадіжки у особливо великих розмірах;

– присвоєння невитребуваних і безгосподарних вантажів. При виявленні такого вантажу комісія із працівників залізниці повинна відкрити вантаж або багажні місця, провести перепис товарів, речей тощо; по закінченню встановлених термінів зберігання передати їх на склад для зберігання відповідно до опису. Працівники складу разом з представниками фінансових органів повинні провести оцінку товару, після чого передати його на реалізацію. Однак окремі працівники станції, користуючись безконтрольністю, розкрадають цінні товари, речі, не складаючи опису, або складають фіктивні комерційні акти про те, що матеріальні цінності в стані непридатності знищено і тільки після цього сповіщають фінансові і контролюючі органи;

– фальсифікація документів на одержання вантажу від імені організацій-замовників. У такий спосіб члени організованих груп з метою викрадення цінностей незаконно використовують отримані будь-яким чином бланки ярликів, накладних, доручень на вивіз вантажу.

Способи приховування злочинів: використання засобів маскування зовнішності підозрюваних; використання речовин, в тому числі органічного або штучного походження, які ускладнюють або унеможливлюють застосування службово-розшукового собаки для визначення шляхів відходу злочинців; псування засобів зв'язку, які знаходяться на об'єктах інфраструктури залізничного транспорту поряд з місцем події; приховування викраденого майна та цінностей в тайниках, схованках або інших спеціально облаштованих для цього місцях зберігання; передача цінностей та майна на зберігання або реалізацію іншим особам; реалізація або легалізація майна, здобутого злочинним шляхом через систему легальних установ (оптові або роздрібні торгівельні установи, фірми тощо); знищення знарядь або засобів вчинення крадіжки; інсценування події техногенного або природного характеру; фальсифікація слідів злочину; знищення об'єктів залізничного транспорту шляхом підпалу.

Найбільша кількість (52%) крадіжок вантажів вчиняється у місцях, де відбувається завантаження або розвантаження рухомого складу залізничного транспорту (територіях вантажних станцій, товарних дворів, контейнерних площадках). Більше ніж третина вказаних крадіжок (34%) вчиняється на станціях призначення (парках відстою рухомого складу); 14% - під час транспортування або на маршрутах поза межами території обслуговування правоохоронних органів.

Переважна більшість крадіжок вантажів вчиняється на об'єктах інфраструктури великих транспортних вузлів.

Здебільше розглянуті злочини відбуваються в обстановці, яка формується під впливом наступних факторів: наявність у злочинців злочинного досвіду, „кваліфікації” у вчиненні таких злочинів; неналежне супроводження вантажів на маршрутах транспортування; наявність у членів злочинної групи необхідних для реалізації злочинного задуму технічних засобів, обладнання, пристосувань, засобів маскування тощо; неочевидність вчинення злочину; відсутність зовнішніх факторів, здатних ускладнити реалізацію злочинного задуму (охорони, розташованої поблизу або посту міліції чи позавідомчої охорони) або наявність у злочинців можливостей нейтралізації та подолання таких факторів; відсутність можливості швидкого виявлення вчинення злочину; доступність майна, яке стає предметом злочинного посягання; значна матеріальна цінність вантажу за умови наявності засобів для швидкого вилучення та приховування викраденого, а також залишення місця події тощо.

У механізм злочинної діяльності втягуються представники адміністрацій підприємств залізничного транспорту (61%), працівники правоохоронних і контролюючих органів (29%). Працівники залізниць, як правило, беруть участь у посяганнях, які вчиняються при технічному і комерційному оглядах, виправленнях браків, а також при завантаженні і розвантаженні матеріальних цінностей. За деякими даними, найчастіше крадіжки вантажів вчиняють такі працівники залізниць: слюсарі пунктів технічного обслуговування - 15,3 %; складачі поїздів - 12,6 %; оглядачі вагонів - 12,2 %; вантажники - 11,3 %; регулювальники швидкості вагонів („башмачники”) - 8,2 %; прийомоздавачі вантажів - 6,5 %; машиністи локомотивів та їх помічники - 6,2 %.

Основною (72%) метою їх входження в структури злочинних формувань є задоволення корисливих інтересів, що проявляється, як правило, не спонтанно, під впливом емоцій, а в результаті тверезого розрахунку і багатофакторного аналізу, унаслідок чого визріває план злочинних дій.

Найчастіше крадіжки вантажів вчиняються групами чисельністю 3-5 осіб (87%); 8% злочинних посягань скоєні групами, що складаються з 5-10 членів. До 70% крадіжок вантажів учиняється безпосередньо за участю працівників залізниць.

В якості знарядь і засобів вчинення крадіжок вантажів використовуються різні предмети, речі, інструменти, механізми, устаткування тощо. Серед найрозповсюдженіших слід відзначити: автотранспорт, інші засоби транспортування, засоби зв'язку, імітаційні засоби, електронні й технічні прилади тощо.

Обрання знарядь і засобів вчинення злочину детермінується кількісними та якісними характеристиками способу вчинення злочину. Вони також залежать від місця, часу та обстановки вчинення злочину, і корелюються з особою злочинця. У 73% крадіжок цієї моделі знаряддя і засоби обирались злочинцями з урахуванням попереднього досвіду (в тому числі злочинного), спеціальності, фахових знань тощо; у 22% випадків на обрання знарядь і засобів злочину вплинули зміни в обстановці злочину; у 4% випадків знаряддя і засоби злочину не відповідали способу вчинення злочину.

Основними слідосприймаючими об'єктами, яким слід приділяти особливу увагу, при аналізі обстановки та механізму вчинення крадіжок вантажів, є: на знаряддях та засобах вчинення злочину, залишених злочинцями, дверях та вікнах вагонів, поверхнях переміщених предметів - сліди рук або рукавичок; при проникненні шляхом деформації перепон - сліди ніг, взуття, знарядь і засобів вчинення злочинів, нашарування різних речовин, сліди рук, мікроволокна; на предметах, залишених злочинцями - мікрооб'єкти, запахові сліди, сліди застосування знарядь і засобів вчинення злочину; на м'якому ґрунті, в пилу, снігу - сліди взуття, сліди нашарування, мікрооб'єкти (попіл, недопалки, слина, волосся, частки ґрунту); на документах - сліди рук, мікрооб'єкти; на аудіо- відеозаписах (наприклад, камер спостереження) - зовнішній вигляд, голоси співучасників, особливості поведінки; на шляхах відходу злочинців - викинуті або загублені речі, мікрооб'єкти (частини ґрунту, рідини), сліди транспортних засобів, сліди взуття, нашарування та відшарування тощо.

Ідеальні сліди злочину також містять значну частину доказової інформації про механізм крадіжок вантажів на залізничному транспорті. Основним джерелом такої інформації є свідки. До свідків, яким можуть бути відомі обставини, що мають суттєве значення для справи, слід віднести: співмешканців, рідних, близьких членів групи, що стали свідками організації групи, готування до злочинів та приховування їх слідів; осіб, яким стало відомо про вчинення крадіжки, які викликали міліцію або охорону чи надали для цього свій телефон; співробітників підприємств та організацій, яким належав викрадений вантаж, працівників залізниці тощо.

Особливості проведення розслідування.

Висунення і перевірка версій на початковому етапі розслідування названих крадіжок відбувається в умовах інформаційної недостатності. Як правило, є усне повідомлення представника юридичної особи або письмова заява та пояснення про обставини події. На даному етапі можливе висунення тільки таких типових версій, що пояснюють відомі факти, наприклад:

– дійсно має місце крадіжка вантажів;

– має місце інсценування злочину;

– має місце помилкове припущення заявника про подію злочину.

Важливий криміналістичний потенціал мають версії, що стосуються кількості підозрюваних і структури злочинної групи. Ці версії забезпечують слідчому можливість за участю співробітників оперативних служб розробляти альтернативні програми слідчих і оперативних дій з викриття співучасників і збору доказів їх вини.

Найбільший практичний інтерес представляє висунення версій про якісний склад групи, тому що дані про це є найважливішими в інформаційному полі початкового етапу розслідування. Працюючи над їх формулюванням, необхідно враховувати два вихідні фактори: по-перше, фактор складного операційного характеру злочину, що обумовлює участь групи осіб у реалізації злочинних задумів; по-друге, фактор специфіки предмета злочинного посягання (вантажу, який переміщається залізничним транспортом).

Так, обов'язково мають бути висунуті та перевірені наступні типові версії стосовно учасників групи:

– крадіжка вчинена організованою групою з числа працівників залізниці (даного об'єкта);

– працівники залізниці використані в якості навідників;

– крадіжка вчинена співробітниками охоронної структури;

– крадіжка вчинена гастролерами.

Завдання встановлення місця знаходження викраденого вантажу забезпечується висуненням таких типових версій:

– товарно-матеріальні цінності зберігаються у спеціально найнятому або пристосованому для цього ізольованому приміщенні;

– викрадений вантаж зберігається за місцем проживання одного зі злочинців;

– вантаж зберігається в іншому нежилому приміщенні, яке належить злочинцям;

– цінності передані на зберігання комусь зі знайомих злочинців, можливо, з метою подальшого збуту;

– викрадений вантаж знаходиться в іншому місці (може виявитись, що навіть в межах того самого об'єкту, де було скоєно крадіжку).

За принципово схожою схемою здійснюється версійний процес і у випадку висунення версій про місце вчинення крадіжки. Типовими версіями даної групи є наступні:

– крадіжку вчинено на шляху руху;

– крадіжку вчинено під час здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт на станції;

– крадіжку вчинено під час зберігання вантажу на складі, контейнерному майдані або в пункті відстою рухомого складу;

– крадіжку вчинено на транзитній станції.

У вищенаведених випадках слідчому варто обрати наступний напрямок розслідування: від характеру викраденого вантажу до способу таємного викрадення, його місця і часу, а також ймовірних учасників. Висунення і перевірка перерахованих версій дозволить слідчому встановити і оглянути усі можливі місця події, виявити і допитати свідків вчиненого злочину, визначитись з колом учасників злочинної події, з'ясувати спосіб проникнення на охоронюваний об'єкт, напрямок відходу та подальшого переміщення злочинців разом із викраденими цінностями, а також виявити інші важливі для розслідування обставини.

До типових версій, що пояснюють спосіб заволодіння вантажем, відносяться такі, як:

– крадіжку вчинено шляхом прямого доступу до вантажу;

– крадіжку вчинено шляхом подолання певних перешкод за допомогою різних знарядь і засобів;

– крадіжку вчинено за допомогою обману або зловживання довірою;

– крадіжку вчинено внаслідок дії сприятливих обставин об'єктивної природи.

У цьому випадку слідчому рекомендується спрямувати розслідування від характеристики обстановки крадіжки та аналізу характеру викраденого майна до встановлення способу і механізму злочину і далі до визначення причетних до нього осіб. Висунення і перевірка згаданих версій нададуть слідчому можливість вивчити обстановку вчинення злочину, виявити свідків події та одержати від них інформацію про обставини злочину, пізнати механізм посягання. Усі ці дії в кінцевому рахунку дозволяють виявити і визначити коло осіб, які складають організовану групу.

Для з'ясування способу переміщення викраденого вантажу висуваються наступні типові версії:

– переміщення здійснено автомобільним транспортом;

– переміщення здійснено залізничним транспортом;

– переміщення здійснено іншим видом транспорту (повітряним або водним).

Висунення і перевірка названих версій дозволяють слідчому встановити маршрут руху злочинців, приблизну відстань, на яку був переміщений викрадений вантаж, кількість підозрюваних, які вчинили злочин, можливе місце їх перебування.

Значення всіх розглянутих версій полягає насамперед в тому, що вони забезпечують цілеспрямованість розслідування, його системність при одночасній багатовекторності.

Щодо плану розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, то поряд із загальними питаннями, він повинен включати такі елементи:

– підстави висунення криміналістичних версій про груповий, організований характер крадіжки вантажу з урахуванням інформації, отриманої в результаті проведення слідчих дій та здійснення оперативно-розшукових заходів;

– відому на даний момент інформацію про кількісний та якісний склад організованої групи, яка вчинила крадіжку вантажу, механізм вчинення злочину, способи готуванню, вчинення та приховування слідів злочину;

– встановлені ролі кожного члена організованої групи у механізмі злочинної події;

– методи перевірки висунутих версій: визначення кола необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, їх послідовність і комбінації, спрямованість на досягнення конкретного результату. При наявності орієнтуючої інформації про учасників організованої групи - визначення способів її легалізації та надання їй доказового значення;

– терміни виконання процесуальних і пошукових дій;

– виконавці, на яких покладається реалізація запланованих заходів.

Тактика проведення огляду місця події

Однією з найпоширеніших слідчих дій у справах про крадіжки вантажів на залізничному транспорті є огляд місця події, що провадиться відповідно до правил, встановлених нормами кримінально-процесуального законодавства (ст.ст. 190-191 КПК України), і загальними положеннями тактики, розробленими в криміналістичній теорії та апробованими у практиці розслідування злочинів.

Розглянемо особливості проведення огляду місця події.

По-перше, слід звернути увагу на необхідність своєчасного проведення огляду місця події по даній категорії справ, адже зволікання з цим може привести до зміни обстановки, непоправній втраті слідів та інших речових доказів, що значно ускладнить розслідування. Аналіз слідчої практики свідчить про те, що помилки, допущені при організації і проведенні огляду місця події, як правило, у подальшій роботі заповнити чи виправити дуже важко або навіть неможливо.

По-друге, вивчення практики проведення оглядів місць події за даною категорією справ показало, що найбільша результативність досягається, якщо на місці події працює спеціалізована слідчо-оперативна група. В умовах дефіциту часу, характерного для початкового етапу розслідування, такі групи скоріше включаються в огляд, не втрачаючи часу на вирішення суто організаційних і технічних питань. Члени групи, як правило, володіють не тільки необхідними знаннями, але і навичками роботи з речовими доказами, а попередньо встановлений психологічний контакт учасників групи полегшує взаєморозуміння і сприяє погодженості дій.

По-третє, у справах про крадіжки вантажів на залізничному транспорті, як правило, огляд місця події проводиться двічі. Спершу початковий огляд - у місці безпосереднього виявлення крадіжки. При цьому слідчий:

– вивчає супровідні документи на вантаж та наявні комерційні акти, зокрема, ті, що складені на шляху руху;

– визначає територію та об'єкти, які підлягають огляду;

– намічає послідовність проведення та порядок дій інших учасників огляду місця події;

– вивчає стан об'єкта рухомого складу і виявлені ознаки вчинення злочину без ретельного огляду вантажу;

– встановлює, чи не порушено правила завантаження, в чому саме ці порушення проявились;

– оглядає прилеглу територію з метою виявлення слідів переміщення вантажу, його залишків, пошкоджених пломб та закруток, маркувальних позначок, відбитків ніг та транспортних засобів, слідів нашарування ґрунту (для порівняння беруть зразки ґрунту навколо вагона);

– пломбує вагон або контейнер тимчасовою пломбою, про що робить відповідний запис у протоколі слідчої дії.

Межі огляду місця події можуть бути розширені, а огляд проведений по вузлах. Вузловий метод дослідження полягає у послідовному вивченні обстановки місця події відповідно до обраного напрямку руху за окремими вузлами (ділянками), кожен з яких виділяється визначеною сукупністю просторово або інформаційно пов'язаних об'єктів і слідів.

У цей самий час співробітникам органу дізнання, які прибули разом зі слідчим, доцільно доручити з'ясувати, по-перше, коли, за яких обставин виявлено крадіжку і які зміни сталися на місці події з моменту виявлення крадіжки до прибуття працівників міліції, а по-друге, простежити за складанням комерційного акту представниками адміністрації залізниці. Спеціалісту, якого також доцільно залучити до огляду, варто доручити зафіксувати обстановку та об'єкт огляду методами орієнтуючої та оглядової фотозйомки або із застосуванням відеозапису.

Згодом у більш зручних умовах проводять повторний детальний огляд зовнішньої та внутрішньої обстановки місця події. Наприклад, під час зовнішнього огляду вагону (контейнеру), як найбільш поширеного місця вчинення крадіжок вантажів слідчий:

– визначає тип, вантажопідйомність та матеріал обшивки вагона;

– аналізує трафаретні знаки, написи, розмітки, та наклейки на вагоні;

– встановлює наявність пошкоджень у стінах, дверях, на даху, підлозі, люках вагона, а також наявність латок із зовнішнього боку;

– встановлює, яким чином закрито двері, кришки бокових та верхніх люків, заслонку відсипного люка;

– визначає правильність накладення пломб, стан зовнішніх замикаючих пристроїв;

– встановлює, чи не пошкоджено видиму частину пломбувального дроту, чи не підв'язано пломбу відірваними кінцями дроту, чи зв'язані вони між собою;

– визначає форму та матеріал пломб, напис, який є на відтиску;

– порівнює відтиски пломбувальних лещат на пломбах з відповідними даними в супровідних та комерційних документах;

– виявляє різні пошкодження: пломб, вхідних отворів тощо;

– встановлює наявність і стан закруток на дверях, плашок, діаметр дроту, кількість витків, сліди іржі, забруднення та пошкодження від ударів, розрізу, розрубу, перепилення або розкручення закруток, впливу інших факторів.

Під час проведення внутрішнього огляду вагону він виконує такі дії:

– за наявними слідами встановлює, який вантаж знаходиться у вагоні;

– доручає сфотографувати розташування цих слідів або залишків вантажу усередині;

– визначає стан та вид (тари, упаковки) вантажу, спосіб закріплення вантажу, перев'язки (шнуром, дротом тощо), цілісність пломбування, наявність і стан контрольних (пакувальних) стрічок;

– описує виявлені пошкодження вантажу чи його упаковки у протоколі та доручає зафіксувати сліди цього методом детальної фотозйомки;

– визначає, чи відповідає тара (упаковка) встановленому стандарту, специфіці, вазі вантажу, який в ній перевозять, чи нанесено на ній певне маркування;

– аналізує трафаретні знаки та написи, які є на тарі, порівнюють їх з даними накладної (повинно бути два види маркування - відправника та залізниці);

– виявляє, описує і фіксує пошкодження в дверях, на стінах, даху та підлозі;

– перевіряє справність замикаючих пристроїв та іншого устаткування вагону;

– аналізує наявність сторонніх предметів, знарядь або засобів вчинення злочину;

– встановлює наявність слідів, залишених злочинцями на місці події, описують, фіксують та аналізують їх через призму певної моделі механізму вчинення крадіжки;

– запаковує виявлені сліди належним чином, а також робить необхідні схеми, плани місця події, замальовки та фототаблиці, які додаються до протоколу слідчої дії.

По-четверте, велике значення у досягненні цілей та виконанні завдань огляду місця події належить оптимально організованій взаємодії між слідчим та іншими учасниками слідчої дії. Так, наприклад, ще до прибуття слідчо-оперативної групи для проведення огляду місця події силами співробітників воєнізованої охорони варто забезпечити охорону місця події. Опитування виявлених свідків також варто проводити в присутності всіх членів групи, які беруть участь в огляді. Це дозволить кожному з них усвідомити вихідні дані вчиненого злочину. При цьому особливо ретельно слід: 1) встановлювати прикмети злочинців (зріст, колір волосся, особливості зовнішнього вигляду, одягу тощо); 2) виявляти об'єкти, з якими взаємодіяли або контактували підозрювані. Що стосується понятих, то слід пам'ятати, що не рекомендується залучати до огляду потенційно зацікавлених суб'єктів, наприклад, посадових осіб станції або працівників, які пов'язані з обробкою даного вантажу.

По-п'яте, роботу зі збирання речових доказів під час огляду місця події необхідно організувати таким чином, щоб пошук і вилучення одних слідів не призвели до знищення чи псування інших. На практиці слідчі і експерти-криміналісти нерідко в пошуках традиційних речових доказів (наприклад, слідів рук) поспіхом, часом невиправдано, обробляють різні поверхні спеціальними порошками, знищуючи при цьому масу всіляких мікрочастинок, мікрозалишків речовин та інших матеріалів, які також є важливими речовими доказами, адже будучи невидимими (маловидимими), ці сліди не можуть бути цілком знищені злочинцями. Їхнє виявлення і своєчасне дослідження нерідко дає ключ до розкриття злочину. На це слідчий повинен звернути увагу експерта під час інструктажу, запропонувавши йому застосовувати інші, менш руйнівні способи виявлення слідів (візуальний за допомогою розпорошеного освітлення або спрямованого під різними кутами до поверхні слідосприймаючого об'єкта).

Література

1. Кримінальний кодекс України

2. Господарський кодекс України

3. Етика поведінки - за ред.. Півоваров - 2005 р.