Планування розслідування кримінальних справ

Так по справі про вбивство постового міліціонера , труп якого з 13 ножовими пораненнями було знайдено вранці на обній із вулиць великого міста, при чому пістолет у міліціонера був відсутній , слідчий , знаючи лише сутність злочину (умисне вбивство), правильно висунув версії по мотиву вчинення злочину:

вбивство вчинено із помсти у зв»язку з його службовою діяльністю;

вбивство вчинено із побутових мотивів ;

вбивство вчинено з метою заволодіння зброєю;

вбивство вчинено затриманим за якесь порушення з метою уникнення
затриманню. /2/

Версії по мотиву вчинення злочину можуть також мати припущення і щодо конкретної особи.

Подібний тип вихідних даних виникає не тільки по справам про злочини проти життя громадян , але і по іншим категоріям справ.

/І/Приклад взято з статті :Виноградова В.Л. Неделя после отпуска //Человек и закон -М.,1971, №

Ю-с.42

/2/ Приклад взято з кн.: Г.В.Арцишевского .Вьщвижение и проверка следственньїх версий .-

М.,1978-с.56

55 Наприклад , по справм про підпали , коли факт підпалу є безперечним , але нема

відомостей про мотиви підпалу і винних осіб, зазвичай рекомендується висувати

версії по мотиву підпалу.

Версії по мотиву вчинення злочину , що висуваються при таких вихідних даних , коли нема відомостей про конкретну особу, мають ніби перехідний харак-тер , так як завжди у подальшому характеризуються версіями про суб»єкт злочину. Такі версії інколи називають несамостійними . З цим можна погодитись ,якщо пам»ятати , що встановлення мотиву умисного злочину являється, як правило, обов»язковою вимогою закону.

2. Із наявних даних відомі сутність події, мотиви дій злочинця, невідомий суб»єкт та деякі суттєві об»єктивні обставини . Тут версії зазвичай висуваються по невідомим об»єктивним обставинам.

Такі версії про невідомі об»єктивні обставини при відсутності відомостей про конкретного винуватця також носять перехідний характер і висуваються для впорядкування розшуку винних.

Прикладом використання вихідних даних цього типу може слугувати справа, наведена відомим криміналістом Яном Пещак. /1/

Один з військових підрозділів у травні 1958 року проводило навчальні стрільби із танків. Після отримання наказу про початок стрільби із гармати одного із танків пролунав постріл. Снаряд впав приблизно в 300 метрах попереду танку. Командир танка від отриманих поранень помер одразу , інші члени екіпажу отри-мали великі опіки і були доставлені в лікарню.

/1/ Пещак Я.Н. Следственньїе версии- М.,1976 -с. 187-188

56

При проведенні слідчих дій слідчий встановив , що у і нку вибухнув

артелерійський снаряд, яким один член екіпажу був вбитий, а інші тяжко поранені. Сутність події відома, мотиви також- бажання прискорити стрільбу. Не-відомими лишились два питання : які причини вибуху і хто в цьому винуватий ? Слідчий правильно вирішив вияснити спочатку перше питання ( об»єктивні обста-вини події), оскільки його вирішення повинно було полегшити встановлення і другого питання.

На основі зібраного матеріалу було висунуто три наступні версії:

снаряд не був до кінця досланий у казенну частину гармати , в результаті чого
замок зачинився не повністю, а хтось із членів екіпажу намагався дослати снаряд
ударом молотка ; удар був такої сили , що пробив капсуль-вибухач, від чого і
відбувся вибух;

снаряд заклинило і хтось із членів екіпажу, не дочекавшись визначеного часу ,
відкрив гарматний замок, і від пізнього запалу вибухівки постріл відбувся в той
момент , коли замок був вже на половину відчиненим;

через відсирівшу вибухівку у снаряді відбувся спочатку неповний вибух , якого,
однак, було достатньо , щоб відбулася відкатка гармати назад, а при подачі його
вперед замок відкрився і в цей час відбувся вибух частини вибухівки , що лиши-
лась.

В ході перевірки цих версій були виключеними останні дві і підтверджена пер-
ша . Тоді слідчий приступив до з»ясування другого питання :хто виний у вибусі,
хто з членів екіпажу вдарив молотком чи іншим тяжким предяду.
3. Вихідні дані мають відомості про сутність , мотив та основні об»єктивні

58 обставини події, невідомий суб»єкт злочину. Версії висуваються по суб»єкту зло-чину з використанням всіх наявних у цьому відомостей..

Саме до цього типу відносяться як правило вихідні дані по справам про зґва-лтування , вчиненим незнайомою для потерпшої особою , по справам про грабіж і розбої, коли жертва не знає злочинця, по справам про крадіжки зі взломом і т.п.

Версії по суб»єкту злочину грунтуються у цих випадках на активному вико-ристанні всіх відомих деталей і обставин об»єктивної сторони перевіряємо!" події, прикмет, властивостей особи злочинця та відомостей про нього.

У багатьох випадках вирішальне значення мають докази , здобуті на місці події.

Успішно застосовуються речові докази з місця події для розшуку винних у справах про дітовбивство . В одному випадку , наприклад, розшуку винних допо-могла газета, виявлена біля трупу новонародженої дитини , на якій був надпис -цифра «44» Через центральне відділення зв»язку вдалося встановити ,що газета цього найменування доставлялась тільки в один будинок під номером «44»- по вул. Гоголя . Що різко звузило коло пошуків і через короткий проміжок часу привело до виявлення винної ./1/

Розкрити злочин по вихідним даним цього типу часто допомагає правильно проведений допит потерпілих з урахуванням всіх малопримітних на перший погляд деталей.

Характерний у цьому відноешнні розшук ґвалтівників у місті Москва. У ході детального допиту потерпілої, яка бачила одного із ґвалтівників двічі, а іншого

/І/Приклад взято із статті Виноградова В. Неделя после отпуска //Человек и закон - М, 1971, №іо-с.42.

один раз, не знаючи їх справжніх імен, прізвищ, роду занять ,їй вдалося пригада-ти, ЩО в руках одного із ґвалтівників був пакет з фотографіями , вірогіднішими за все , отриманими тільки із фотоательє. Перевіркою декількох фотоательє мікрора-йону , де відбулася зустріч потерпілої із злочинцем , вдалося виявити негативи зло-чинця , а по корінцю квитанції - його достовірні анкетні дані. Обидва злочинці у багатомільйонному місту були виявлені за декілька днів.

Виявлення, наприклад , частини розчленованого трупу або із знівеченим обличчям , що ускладнює його впізнання , або з великою кількістю поранень , зазвичай свідчить про наявність зв»язку злочинця із мертвою , про близькі між ними відносини, що робить можливим і необхідним висунення відповідних версій по суб»єкту злочину.

Про зв»язок злочинця з об»єктом посягання можна , як правило, судити в тих випадках , коли вихідні дані дозволяють зробити висновок про наявність мотиву у злочинця приховати вчинення злочину або злочинний характер свого вчинку , тоді як «сторонній» злочинець частіше за все намагається приховати свою участь у злочині, не вдаючись до спроб приховати сам факт злочину.

Про зв»язок злочинця з об»єктом посягання свідчать також різні об»єктивні обставини перевіряємої події, наприклад, вибір вдалого часу вчинення крадіжки , вибір вдалого місця проникнення через огорожі і т.п./і/ 5. Наявні матеріали свідчать про всі основні обставини перевіряємої події, включаючи відомості про конкретну особу злочинця , але ці відомості у тій чи іншій частині є недостовірними . В цьому ж випадку висуваються версії у відно-

/1/ Лузгин И.М., Полевой Н.С. Криминалистика .Раздел № .Криминалистическая тактика.

М.,1964-с.18

шенні тих юридично важливих обставин , що потребують достовірного встанов-

лення.

Слідчий з допомогою версій виявляє відсутні і перевіряє сумнівні відомості у ланцюзі наявних фактів і встановлює їх достовірність . На відміну від інших варі-антів відомості про конкретних осіб, винних у вчиненні злочину тут мають місце.

У лютому місяці 1970 року житель одного із селищ Московської області Кузін в нетверезому стані полаявся із сусідом Івановим , а через дві години про-лунав постріл із мисливської рушниці в сторону Іванова з відстані 21 м. Допитаний по справі Кузін заявив ,що він хотів залякати Іванова і не мав наміру його вбивати. Іванов , посилаючись на погрози Кузіна і низьку траєкторію польоту дробі, що влучила в його будинок, стверджував , що Кузін вбив-би його , якщо б він не заховався за будинком . В одному випадку всі суттєві фактичні обставини справи , за виключенням питання про наміри Кузіна , сумнівів не викликали .Посправі були висунені версії про характер вини Кузіна - умисел чи необережність ./1/.

Перераховані п»ять типів даних , як виявляється , охоплюють всі можливі
варіанти відомостей стосовно до предмету доказування , складу злочину, які мо-
жуть бути у розпорядженні слідчого до мементу висунення версій. йому типу
цих даних відповідають типові по змісту версії. Звичайно, що у кожному випадку
ці типові версії «заповнюються» конкретними фактами і відома і типові

версії не вступають у протиріччя зі специфічними особливостями, с івинами
будь-якої справи , вони лише допомагають їх аналізу, обгрунтув галь-

ненню.

/1/ Приклад взято з кн.: Лузгина И.М. Логика следствия -М.,1976-с.494|

60

Разом з тим не слід забувати , що запропонована клачифікація вихідних да-них і відповідних по змісту версій передбачає творчий підхід слідчого до аналізу наявних доказів.

Розділ III. Перевірка версій

Перевірка висунутих версій передбачає як попередню логічну мисленнєву діяльність слідчого , так і його практичну роботу по виконанню запланованих міроприємств.

Поепердня логічна обробка висутутих версій складається із декількох стадій і полягає у тому , що слідчий :

а) виводить логічні (мисленнєві) висновки з кожної версії,визначає, які сліди повинні чи можуть бути виявлені у тому випадку , якщо дана слідча версія відпо-відає дійсності;

б) продумує конкретні слідчі дії і організовує інші міроприємства, за допомогою
проведення яких можна буде переконатися в існуванні (чи неіснуванні) розумово
виведених висновків і їх слідів , забезпечити фіксацію і перевірку цих слідів;

в) визначити послідовність , сторони і місце проведення запланованих дій.

Після логічного аналізу і обробки висунутих версій слідчий на основі розробленого плану пристуває до проведення слідчих дій . Це принциповий шлях перевірки слідчим висунутих версій. У реальній дійсності виведення логічних висновків із версій , вибір відповідних слідчих дій і т.д. не являються однократним актом : у процесі розслідування певної справи у зв»язку з конкретизацією вису-нутих , висуненням додаткових версій і отриманням нових даних слідчий зазвичай

61

не раз повертається до обмірковування щляхів і способів перевірки побудованих версій і висунених із них висновків , але кожного разу вже на іншому, більш широ-кому і повному фундаменті фактичних відомостей. /1/

Приймаючи умовно кожну версію за істину , слідчий уявно робить висновки про обставини , які повинні чи можуть мати місце у тому випадку , якщо переві-ряєма версія відповідає дійсності . Одночасно слідчий уявно визначає сліди цих обставин , тобто намагається уявити собі ті залишені їми у навколишньому середо-вищі ознаки , за якими можна судити про наявність чи відсутність вишукуваних обставин .

Вище наводились обставини справи про вбивство Світлани Малосієвої біля сіл Ожогіно і Калинівка, тут можна було вивести наступні логічні висновки , загальні для обох версій :

вбивця повинен був ввечері 31 травня знаходитися на місці вбивства у лісі,
між селами Ожогіно і Калинівка , тут його міг бачити хтось із місцевих жителів ,
робітників;

у вбивці на обличчя , на тілі могли бути отримані під час боротьби з потерпі-
лою поранення , які міг бачити будь-хто із знайомих вбивці, вони могли збері-
гатися до моменту затримання ;

у статевих органах вбитої могла зберегтися сперма, що може бути встановлено
судово-медичною експертизою;

під нігтями вбитої можуть знаходитись органічні частинки від шкіряного
покрову вбивці, неорганічні частинки від його одягу, ці частинки можуть бути

виявлені експертом;

/1/ Ларин А.М. Версии //Проблеми предварительного следствия -Волгоград, 1974-С.75

63 вбитої, бував у неї вдома, відчував до неї почуття ревнощів , образи . /1/

Неважко також побачити , що при побудові версій і при висуненні з них логічних висновків думка слідчого рухається ніби в протилежних напрямках: по-будова версій передбачає узагальнення вихідних даних , при якому мислення йде від окремих фактів і відомостей до загального припущення , тобто має інструк-тивний характер . В той час як виведення логічних висновків із висунутих версій передбачає аналітичну роботу слідчого - від висунутого загального припущення до окремих питань , у ході якого думка має дедуктивний характер.

Із перевіряємої версії слід виводити як необхідні, так і вірогідні, можливі по обставинам справи наслідки . При цьому необхідний чи вірогідний характер ло-гічних висновків неможливо змішувати з необхідністю чи вірогідністю їх реального виявлення : необхідні висновки не завжди вдається виявити у дійсності і навпаки, вірогідні висновки нерідко у ході розслідування надійно встановлюю-ться.

По справі про вбивство Світлани Малосієвої, наприклад, логічний висновок про те, що у статевих органах вбитої могла зберігатись сперма , мав вірогідний характер , так як злочинець у ході зґвалтування міг не виділити сперму, а якщо б і виділив , то за три дні, які минули з моменту вбивства до моменту виявлення тру-пу, сперма могла піддатися гнійним змінам , так що її неможливо було б виявити. Такий же вірогідний характер по цій справі мали логічні висновки про те, що злочинець взяв годинник і туфлі вбитої та заховав чи реалізував їх. Всі перера-ховані вірогідні логічні висновки при перевірці підтвердилися.

Вже говорилось про те, що по нерозкритій справі необхідний вичерпний

64

перелік реальних версій. Не менше важливим є логічна і тактична вимога, яка полягає в тому , що по висунутій версії при її перевірці були висунені всі необхідні і можливі по обставинам справи логічні висновки.

Неповне , необдумане висунення логічних висновків позбавляє слідчого можливості отримати відповідні докази по справі, може бути , що й вирішальні, ставить під загрозу доброякісність перевірки висунутої версії.

Необхідно відмітити , що виведення логічних висновків із висунутих версій у багатьох випадках передбачає знання слідчим специфічних умов , в яких проті-кала подія, що досліджується, а по ряду злочинів , особливо посадових і

І\І Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий.-М.,1978-с.67-68

економічних - вивчення структури відповідної організації, повноважень та обов'язків посадових осіб , особливостей виробничих , технологічних процесів і їх докумен-тального відображення , вивчення відомчих інструкцій, конкретного порядку при-йому - відпуску матеріальних цінностей , їх обліку і т.д.

Велике значення для повного виведення логічних висновків із висунутих версій має значення слідчим сучасних експертних можливостей ,таких, наприклад , як судове - одорологічна , судове - вокалографічна експертизи, експертиза мікро-частин ; знання новітніх можливостей судово - медичної експертизи , таких , напри-клад , як встановлення, людині якої статі належить слина та волосся , виявлення слини, сперми на одязі в тих випадках , коли одяг піддавався у недалекому мину-лому пранню із застосуванням миючих засобів, визначення групової належності крові в плямах надзвичайно малого розміру (до 0,0001 мг сухої крові у плямі) та ін. /1/

В Броварах під час танців виникла бійка, в ході якої був смертельно поране-ний ножем Голотюк , а Проценку і Сухенку були нанесені тяжкі тілесні ушкоджен-ня. Підозра у вчиненні цього злочину пала на Старовського ,який ,

/1/ Зйсман А.А. Заключение зксперта (структура й научное обоснование).- М.,1967-с.58-60

65

тікаючи з місця події, викинув ніж у кущі. Не дивлячись на те, що ніж було виявлено слідчими органами через два дні після вчинення злочину, експертам вдалося виявити на

ньому волокна , які по своїй природі, побудові, кольору , товщині схожі з воло-кнами матеріалу одягу всіх трьох потерпілих./1/

Якщо б слідчий не був знайомий з можливостями експертизи мікрочасток він не виявив би відповідних логічних висновків із версій і не зміг би використати важливі докази для розкриття тяжких злочинів.

Після висунення логічних висновків слідчий повинен визначити ті слідчі дії, проведенням яких він зможе встановити наявність чи відсутність виведених логічних висновків.

Тактичні рекомендації по вибору слідчих дій можуть бути лише сформульо-вані у загальному вигляді, так як вибір слідчих дій визначається слідчим в залеж-ності від характеру і специфіки висунутих версій.

Ось ці рекомендації:

необхідно планувати , як правило, всі слідчі дії для перевірки кожної слідчої версії, щоб виявити відповідні обставини з допомогою всіх можливих джерел доказів; не розширювати без необхідності збір одно типових матеріалів для встановлення фактів, існування і характер яких не викликає суперечок та сумнівів ;

ліквідувати відомості, що суперечать по одній і тій же обставин і за допомогою максимального використання всіх джерел доказів;

планувати по можливості проведення конкретних слідчих дій, а не їх загальний напрям;

передбачати поряд з конкретними слідчими діями оперативно-розшукові заходи, залучати громадськість до розкриття злочину.

Тактично вадливою є рекомендація планувати при перевірці версій прове-дення конкретних слідчих дій, а не їх загальний напрямок ,який інколи приводить до розслідування без усвідомлення чітких меж , форм і об'єму майбутньої роботи. Особливе значення ця рекомендація має при перевірці точно невизначених версій по напрямам розшуку передбачуваного суб'єкту злочину.

Також слід зазначити , що при перевірці версій і висунутих із них логічних висновків досить велике значення має залучення громадськості і оперативно-розшукових підрозділів міліції.

Залучення слідчим громадськості, а також результати оперативно-розшукової роботи при перевірці носять допоміжний характер :вони передують слідчій дії по збиранню доказів, створюють умови для ефективності її проведення , супро-воджують чи закінчують слідчу дію. /1/ Для того , щоб результати роботи громад-ськості і органів міліції мали доказове значення , результати цієї роботи повинні бути процесуальне оформлені, процесуальне закріплені. Тому великою помилкою є і автономна робота слідчого. Однак на практиці частіше зустрічається помилка протилежного роду - недооцінка процесуальних шляхів розкриття злочинів , у результаті чого слідчий , цілком покладаючись на розшукові заходи органів

67

/1/ Арцишевский Г.В. Вьщвижение й проверка следственньїх версий -М.,1978-с.78.

дізнання, призупиняє провадження по справі без проведення належних слідчих дій , нерідко достатніх для розкриття злочину.

Багато слідів перевіряємої події, з якими зазвичай доводиться зустрічатися слідчому, порівняно швидко руйнуються , суттєві для справи обставини забува-ються свідками, докази зникають.

Крім того , особливістю судового пізнання є те, що слідчому нерідко дово-диться встановлювати невідомі дані при протидії зацікавлених осіб.

В зв'язку з цим виключну важливість з точки зору ефективності та об'єктивності перевірки висунутих версій і досягнення істини по справі має своєчасне про-ведення запланованих слідчих дій , їх тактично правильна послідовність.

Своєчасно проведений огляд місця події попереджує втраті слідів злочину , своєчасно проведений допит свідка виключає можливість впливу на нього підозрю-ваного ; своєчасні обшук , виїмка забезпечує вилучення викрадених речей , доку-ментів і т.д.

При визначенні послідовності слідчих дій у криміналістичній літературі справедливо пропонуються рекомендації у самій загальній формі, які як правило передбачають першочерговість слідчих дій , спрямованих :

на виявлення доказів, які через зволікання можуть бути втраченими (огляди
місця події, обшуки , виїмки , допити , судово-медичні освідування );

на викриття , розшук та ізоляцію відомого злочинця , що переховується від органів слідства та суду;

на отримання тих доказів , які мають значення для перевірки всіх чи декількох версій по справі;

- на з'ясування підстав для пред'явлення обвинувачення затриманому чи арештованому підозрюваному;

- на отримання доказів , що зазвичай вимагають значної втрата часу (ревізії, експертизи);

на отримання доказів без ризику розголошення наявних відомостей, знання яких можуть використати особи, зацікавлені у протидії слідчому;

на отримання нових доказів , на основі даних здобутих попередніми слідчими діями ./1/

Застосування цих загальних рекомендацій передбачає максимальний облік слідчим конкретних обставин справи , які диктують у ряді випадків іншу

/1/ Ларин А.М. От следственной версии к истине .-М.1976-С.182-183

тактику проведення окремих слідчих дій.

Наприклад , особа , викрита у вчиненні злочину, деякий час спеціально може не піддаватись ізоляції і залишатися на волі для того , щоб виявити його зв'язки , місце зберігання речових доказів і т.д. В аналогічній ситуації слідчий може свідоме не поспішати з проведенням обшуку у одного з членів злочинної групи , щоб не залякати невідомих співучасників і т.д.

Не тільки питання про послідовність , але навіть про місце проведення слід-чих дій у ряді випадків повинне бути продумане слідчим для забезпечення ефек-тивності перевірки логічного висновку .

Наприклад , при розслідуванні справи про крадіжки у великих розмірах державних коштів , пов'язаних з випуском неврахованої продукції, були отримані дані про те ,що один із обвинувачених , дехто Ш., придбав за викрадені гроші дачу, причому з метою маскування оформив її на ім'я своєї тещі X.69

Якщо б X. Була виписана повістка, то перед допитом вона напевне отримала б від зятя відповідні інструкції. Передбачивши це , слідчий допитав X. У неї в квартирі, з»явившись там без попередження . В ході допиту виявилося , що X. Не змогла відповісти на такі питання , як : де знаходиться дача, скільки в ній кімнат, яка її вартість .111

З питанням про послідовність проведення слідчих дій по

/1/ Приклад взято з кн. .Бьіховского И.Е. Об использовании фактора внезапности при расследовании преступлений //ВопросьІ криминалистики .Вьш. 8-9 ,М.,1963-с.176

справі пов'язане питання про послідовність перевірки самих версій. На цей рахунок криміналісти висловлюють різні думки. Деякі вважають , що спочатку слідчий повинен пере-вірити найменш вірогідні версії, з тим , щоб заперечивши їх, потім зосередитись на перевірці найбільш перспективних, правдоподібних версіях. Інші, навпаки , рекомендують починати перевірку з найбільш вірогідних версій. Різновидом цієї точки зору , згідно якої замість систематичного , але мало ефективного перебору всіх версій слід визначити серед них найбільш перспективні і перевірити їх в першу чергу .121

Ці рекомендації навряд можна визнати вдалими, оскільки у слідчого в початковий період розслідування часто нема достатніх підстав вважати , яка саме з висунутих версій повинна «спростуватися», а яка являється найбільш перспектив-ною і повинна «підтвердитися». Такий підхід скоріше за все буде відображати упередженість слідчого при оцінці вихідних даних, буде проявом суб'єктивізму в розслідуванні. Навіть у завершальній стадії слідства була б тактичною, процесу-альною та психологічною помилкою вважати версію , знову виниклу версію 70

неправдоподібною і підходити до її перевірки з наміром, що склався раніше, її «заперечити».

Слід визначити справедливою думку більшості криміналістів , яка встанови-лась в останні роки , про те, що

121 Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности .-М.,1971 -с.82

висунуті версії повинні перевірятися як правило одночасно паралельно тим більше , що у багатьох випадках одні і ті ж слідчі дії вирішують логічні висновки , які мають значення для перевірки всіх або декількох версій . Будь-який встановлюємий по справі факт співставляється в уяві слідчого з кожною із наявних версій , і у залежності від змісту і його значення він кваліфі-кується як той факт , що підтверджує одну із версій , стосується другої, заперечує третю, не має значення до четвертої і т.д. /1/

Перевірка версій визнається закінченою лише тоді, коли всі обставини по справі досліджені і відносно кожної з них досягнуто визначене достовірне знання.

Якщо перевірка версії не закінчується ні доказуванням , ні спростуванням , а лише змінюється ступінь її вірогідності, то це ніяк не зменшує її пізнавального значення. У розслідуванні злочинів слідчий часто змушений покладатись не тільки на достовірні, але і на вірогідні знання . Підвищення ступеня вірогідності версії являється важливим кроком на шляху встановлення істини в справі. Тут методично вірним буде не відмова від такої версії, а зосередження теоретичних і практичних зусиль на її подальшій розробці - виведенні висновків і їх перевірка.

Доброякісність перевірки висунутих версій і

/1/Ларин А.М. От следственной версии к истине . -М., 1976-с.

виведених з них логічних висновків залежить від оперативності та ефективності проведення відповідних слідчих дій ,

взаємодії слідчого з розшуковими органами міліції і широкою допо-могою громадськості: сама правдоподібна версія при бездарній перевірці заведе розслідування у

глухий кут, точно так, як найкваліфікованіша перевірка версій може виявитися пустою у випадку, коли вони висунуті не своєча

сно або не вичер-пують всіх можливих пояснень того , що сталося , або не витікали із обставин
справи , або із них не були висунені всі логічні висновки. *

Розділ IV . Планування розслідування 4.1 Поняття та принципи планування

Досудове слідство являє собою організовану та чітко впорядковану нормами кримінально-процесуального законодавства діяльність уповноважених на те орга-нів та осіб по збору та дослідженню доказів з метою розкриття , розслідування та. попередження злочинів. В результаті досудового слідства повинні бути зроблені обґрунтовані висновки відносно всіх обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі.

Як вже говорилося , слідчий за допомогою висунутих версій пізнає ті об'єктивні обставини , які мали місце у минулому Висунуті по справі версії являють собою не більше , ніж припущення. Для того , щоб це припущення обґрунтувати , його насамперед необхідно перевірити. Перевірка версій здійснюється шляхом проведення слідчих дій, в ході яких встановлюються факти , що підтверджують чи заперечують висунуті припущення. Але перед тим, як почати перевірку версій, їх необхідно впорядкувати. Очевидним є те, що слідчі дії не можуть проводитись безсистемне та випадково. Вони плануються слідчим в межах кожної висунутої версії, що забезпечує раціональність діяльності слідчого .111.72

Планування допомагає цілеспрямованій організації і проведенню всіх дій по встановленню доказів по кримінальній справі. Планування усього процесу розслі-дування , окремих слідчих дій і оперативно-розшукових міроприємство- необхідна умова для успішної роботи. Для того, щоб розробити план необхідно насамперед висунути версії, визначити завдання розслідування , продумати ,яким чином , в які строки перевірити версії. Розслідування це по суті різностороннє дослідження визначеного, нерідко дуже складного явища ,яким являється злочин .

/1/ Арцишевский Р В Вьщвижение й проверка следственньїх версий -М ,1978-с 65

Предмет і межі цього дослідження не можуть бути необмеженими , також вони не можуть бути невиправдано звужені. Розслідування має бути проведено таким чином , щоб була можливість зробити достовірні висновки відносно передбаченого законом кола обставин , що підлягають доказуванню по кримінальній справі. Це може

бути досягнуто тільки цілеспрямованою організацією досудового слідства.

Цілеспрямованість не означає тенденційність у проведенні розслідування . Тенденційне розслідування - це завжди одностороння , упереджена діяльність у напрямі якоїсь однієї версії. Закон же вимагає ,щоб розслідування було проведено повно, всебічно та об'єктивно , інакше кажучи, щоб були перевірені усі реально можливі пояснення події злочину.

Планування являється умовою раціональної організації розслідування і його проведення у чіткій відповідності з вимогою закону. Тільки при плановій органі-зації розслідування може бути досягнута оперативність та раціонально використа-но час, чітко розмежовані обов'язки між опаретивними працівниками , що беруть участь у розслідуванні однієї і тієї ж кримінальної справи, виключена можливість дублювання у проведенні слідчих

дій. III

73

Планова організація розслідування дозволяє найбільш ефективно викори-стати усі передбачені законом засоби і методи розкриття і попередження злочи-нів, допомагає у використанні науково-технічних засобів і методів виявлення , фіксації та дослідження доказів , засобів та методів агентурно-оперативної бороть-би зі злочинністю , допомозі громадськості.

За допомогою планування досягається вміле поєднання слідчих дій та оперативно - розшукових міроприємств , координація діяльності між різними ві-домствами та службами по конкретній кримінальній справі.

У процесі слідчої діяльності у слідчого нерідко виникають складні слідчі ситуації. Ускладнюються вони як правило такими факторами , як: значний дефіцит часу , велика трудоємкість деяких процесуальних дій, відсутність раціональної послідовності у їх перевірці, нерівномірність у навантаженнях слідчих, необхід-ність виконання великої кількості роботи у крайні строки , низький рівень взаємо-дії учасників розслідування. Якщо у провадженні у слідчого перебувають нерозкриті або багатоепізодні справи , то

/1/ Коновалов Е. Ф. Розыскная деятельность следователя. - М., 1973 -с. 18.

організаційні труднощі значно збільшуються , і для їх успішного вирішення необхідно приймати рішення , пов'язані передусім з допомогою додаткових сил, засобів і організацією взаємодії. Складнощів у роботі слідчого багато. І за допомогою планування їх можливо якщо не усунути , то наба-гато полегшити.

Поняття планування та плану є хоча і схожі між собою та тісно пов'язані одне з одним , але вони не співпадають ні по логічному об'єму , ні по змісту і потребують розмежування. Планування - це є процес розробки плану. План - це результат планування . Поняття планування є значно ширше поняття плану .

Планування - це складний процес по визначенню шляхів , способів , засобів, сил та строків успішного досягнення поставленої мети. Результатом цього багато-етапного процесу є план, тобто перспективна модель майбутніх дій і міроприємств суб'єктів розслідування , детальна програма реалізації тактичних завдань по кримінальній справі.

Зміст планування полягає:

у визначенні основних завдань ;

у визначенні сил і засобів , комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконання завдань;

у встановленні строків і виконавців здійснення запланованих заходів.
Роль планування полягає в тому , що воно :

забезпечує : цілеспрямованість діяльності; ритмічність діяльності; підвищує ефективність діяльності виконавців;

сприяє ефективному використанню сил і засобів, взаємодії органів, служб, підрозділів та виконавців; економії часу; створенню сприятливого психологіч-ного клімату.

Важливість планування виявляється в тому , що ця функція має чотири важливі цілі:

усунути негативний ефект невизначеності та змін;

зосередити увагу на головних завданнях;

домогтись економічного функціонування ;

полегшити контроль. III

План можна визначити як комплекс інформаційних та тактичних,

організаційних і процесуальних рішень , кінцевий результат процесу планування , що передбачає оптимальний порядок , сторони , засоби , способи і конкретних виконавців слідчих, оперативно-розшукових , та інших дій і тактичних прийо

мів ./1/

Якщо план - майбутня модель перспективної діяльності по справі, а плану-вання - процес по створенню цієї моделі, то слідчі версії являють собою припу-щення, що підлягають перевірці. З логічних позицій версія - це уявний опис , тоді як план розслідування - це директива , обов'язків припис.

Висунення версій і планування - тісно пов'язані між собою етапи розслі-дування. Обидва ці етапи об'єднуються процесом виведення із версій для їх пере-вірки логічних

/1/ Плішкін В.М. Кправління правоохоронними органами.- К.-1999- с.451.

III Герасимов А.П. Програмно-целевое планирование в деятельности органов внутренних дел -

М.-1983-С.19

78

висновків , більшість з яких включаються в план у якості питань і обставин , що підлягають з'ясуванню. Основний зміст версій складають вірогідні пояснення вже виявлених первинних , початкових даних і вірогідне встановлення ще невідомих обставин . В той час як планування - це приведення у чітку систему майбутніх дій слідчого.

Сучасний етап вчень про криміналістичну версію і планування розслідування дозволяє розглядати їх у якості самостійних теорій , виходячи із специфіки вико-нуємих ними пізнавальних функцій , що ґрунтуються на самостійних формах люд-ського мислення . Ще в 50-ті роки минулого століття висувались пропозиції щодо розробки самостійної теорії слідчої версії як способу пізнання об'єктивної істи-

ни./2/

Суть їх розбіжностей дуже точно помітив Пещак , вказуючи, що «слідча версія являє собою один із методів пізнання істини , в той час як планування являється спеціальним методом організації розслідування ,який об'єднує в одне ціле всю роботу по розслідуванню справи, надаючи йому науково обґрунтований , плано-мірний , цілеспрямований характер».

121 Пионтковский А.А. К вопросу о теоретических основах советской криминалистики

//Советская криминалистика на службе следствия.- М.,1955. Вьш. б-с.28, Теребилов В.Й. К

вопросу о следственньїх версиях й планировании расследования .//Советская криминалистика на

службе следствия .-М.,1955. Вьіп.6 -с.109-110. Александров Г.Л. Версия // Соц.законность ,1959

.Вьіп. Ю-с.25-26.

Щодо планів і планування висуваються певні вимоги,

які набувають значення принципів

Принцип планування ]

Принципи наукової обґрунтованості означає, що при розробці плану слід виходити із глибокого і всебічного аналізу , врахування слідчої ситуації і реальних можливостей. Науковість планів досягається:

- шляхом збирання достовірної І повної Інформації;

об'єктивним , всебічним вивченням і аналізом

інформації;

науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації;

Принцип законності. Це один із основоположних принципів діяльності ОВС і його застосування в плануванні означає , що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі.

Принцип своєчасності спрямований на успішне виконання плану. Досягнен-ня цілей і завдань визначених планом, обов'язково передбачає відповідну підготов-ку , виділення необхідних сил та засобів , їх правильну розстановку та викори-стання , що досягається лише своєчасністю складання плану , його виконання та доведення до виконавців . План повинен складатись з самого початку виникнення проблеми , реалізація якого потребує прийняття комплексу необхідних дій по перевірці висунутих версій .

Принцип індивідуальності полягає в обов'язковості врахування особли-востей кримінальної справи. Цей принцип органічно повязаний з творчим підхо-дом до планування для успішного подолання стереотипів і

/1/Криминалистика социалистических стран //Под. Ред. В.Я. Колдина -М.,1986-с. 1897

штампів . Принцип індивідуальності при цьому не заперечує доцільності використання загальних положень , типових форм і універсальних прийомів планування.

Принцип динамічності відображає обов'язковість врахування постійного розвитку слідчих ситуацій. В принципі динамічності проявляється необхідність пошуку і дослідження нової інформації, чіткого врахування всіх змін , особливо в конфліктних ситуаціях . Однак гнучкість планування і необхідність швидкого внесення змін у план не означає недооцінки глибокого аналізу вихідних даних , творчого підходу до виконання першочергово намічених дій , якщо вони не протирічать слідчій ситуації, яка склалася по справі.

Принцип конкретності забезпечує складання детальних і чітких планів, ефективність їх інструментальної функції. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і завдання розслідування, шляхи і засоби їх ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно , з тим , щоб максимально бути зрозумілим і зручним для оперативного , швидкого виконання . В той же час деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в нагромадження заважаючих ініціативі виконавців непотрібних дрібниць. Так , немає необхідності відображати у плані очевидні трудові операції, обумовлені навиками , професійними знаннями слідчого.

Принцип реальності передбачає тісний зв'язок висунення версій , можли-вість їх співставлення з доказами . Вимога реальності полягає також у ретельному і всебічному врахуванню дійсних можливостей , що дозволяють ефективно викону-вати намічені дії та міроприємства в встановлені строки шляхом максимального використання ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слідчого.

Оптимальність плану обумовлює розробку найбільш ефективних способів

діяльності та резервних варіантів тактичної поведінки , а також узгодженість всіх його пунктів та інших планових параметрів .

Принцип інформативності передбачає такий стиль викладення плану, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти * якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.

4.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування

Єдиний за своїми принципами , цілями та методом процес планування

т

розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань може мати чотири основних рівня:

а) складання плану окремої слідчої дії;

б) формування плану тактичної операції;

в) планування на окремому етапі ( первинний , послідуючий , завершальний)
розслідування;

г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.I1I

Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні так і спеціальні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) , або по одному з його етапів (мається на увазі первинний чи послідуючий етапи , оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру планування ). Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.

III Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова .-М.,1988 -с.87.

Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслі-дування і виділення переліку від цілей. Для цього раніше виведені із версій логічні висновки діляться на більш дрібні і конкретні, набуваючи зручнішу для планів

форму питань чи обставин , що підлягають безпосередній перевірці.

Другий етап полягає у виділенні загальноверсійних питань та обставин,

тобто тих логічних висновків , котрі повторюються при їх висуненні із різних версій , а тому , щоб запобігти дублюванню, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану , що формується. В склад цього плану входить і виявлення так званих

І

позаверсійних обставин , котрі не являючись логічними висновками версій, підля-гають обов»язковому встановленню. Наприклад, встановлення можливості свідків адекватно сприймати різноманітні явища події, встановлення віку підозрюваних чи потерпілих , визначення осудності обвинуваченого , витребування характери-стик, довідок про склад сім»ї і т.д.

Третій етап складається в конкретному врахуванні всіх засобів , що знахо-дяться у розпорядженні слідчого , і їх співставленім з завданнями, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, часові та інші ресурси , або ставить питання про передачу частини справ , що знаходяться в

80

його провадженні, іншим слідчим, або вдається до інтенсифікації діяльності, або ж вимушений обирати небажаний варіант , пов"я»аний з подовженням строків досудового слідства.

Четвертий етап полягає у розробці варіантів ( в тому числі і резервних) проведення процесуальних , оперативно-розшукових та інших дій та аналізі мож-ливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює кінцевий вибір та приймає рішення. Розробляючи ці рішення , слідчий повинен використати всю наявну в його інформацію , професійний досвід і знання з тим , щоб заплановані ним дії та міроприємства були найбільш ефективними .

П'ятий етап планування полягає у визначенні, по-перше, строків виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців . Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування у формі взаємодії (слідчо-оперативна група , слідча бригада, тимчасове залучення слідчих і оперативних працівників для надання допомоги , виконання їми окремих доручень, оперативно-розшукова діяльність і т.п.)

Успішна реалізація усіх намічених заходів і міроприємств багато в чому залежить від визначення їх оптимальної послідовності. При цьому перевага нада-ється наступним міроприємствам:

а) нетимчасове виконання яких може призвести до втрати доказів,неможливостівиявленняносіївінформації,ускладеннювстановленняпідозрюванихіїхзатрима-ння;

б)загальним для перевірки усіх або декількох версій (епізодів);

в) без здійснення яких подальша реалізація плану стає більш складною або навіть неможливою , оскільки вони слугують інформаційною,організаційною чи тактичною базою для проведення послідуючих дій, в тому числі тих, що виконуються іншими особами (слідчі доручення , розшукові, оперативні, ревізійно-перевірочні завдання і т.п.);

г) відмінні найбільшою трудоємкістю і тривалістю проведення ( будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і т.п.) з тим , щоб слідчий міг паралельно здійснювати і інші дії.

Шостий етап заключається в об»єднанні окремих планів, розроблених по кожній версії (епізоду), а також планів проведення загальноверсійних (загально-епізодних) міроприємств в єдиний план розслідування по справі.

Процес планування тактичної операції включає:

а) визначення її безпосередньої мети ;

б) встановлення і конкретизація ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слід-чого, і співвідношення їх збезпосередніми цілями ;

в) розробку варіантів проведення слідчих , організаційно-підготовчих,оперативно-розшукових та інших дій;

г) визначення безпосередніх висновків і строків виконання /1/

Планування на завершальному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування набуває неверсійний характер і здійснюється в одному направленні. Основний зміст планування на завершальному етапі полягає у формуванні органі-заційних рішень по розрахунку часу і засобів встановлення оптимального порядку проведення обов»язкових процесуальних дій. В плані розслідування значне місце займає встановлення раціональної послідовності в проведенні передбачених законом процесуальних дій. /1/ Селиванов Н.А. Советская криминалистика .-М.,1982-с.97.

82 Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій :

визначення безпосередньої мети проведення слідчої дії;

встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей , головним чином
інформаційних, тактичних та психологічних , що є в розпорядженні у слідчого і співвідношення їх з раніше визначеною метою;

безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, застосовуваних тактико-сихологічних прийомів визначення умов і часу їх реалізації, оцінка можливих результатів .

Кінцевий результат усього процесу планування - готовий (сформований ) план розслідування . Основними елементами сформованого плану розслідування являються:

1) безпосередні цілі, тобто логічні висновки , виведені із прийнятих до перевірки версій або ж конкретизовані у вигляді спетальних питань , а також позаверсійні обставини, щопідлягають встановленню;

ресурси, що знаходяться в розпорядженні слідчого . Це передусім виконавці-слідчі , експерти, працівники дізнання ,спеціалісти, громадські помічники іт.д.
Сюди ж слід віднести матеріальні засоби- транспорт, зв»язок, криміналістична техніка і т.д.;

слідчі, оперативно-розшукові, організаційно-підготовчі, іншідіїтаміроприємства. При планування враховують можливість найбільш оптимального поєд-нання названих дій і міроприємств , їх комплексне чи роздільне , послідовнечипаралельне виконання;

тактичні прийоми , що складають зміст вищевказаних процесуальних чи непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менше тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І навпаки, по найбільш детальному варіанту планування , розробка тактичних рішень грає значно більшу роль, займаючи значне місце в структурі плану;

строкипровадження намічених дій. Хоча при традиційній форміплануїхтривалість як правило не зазначається , однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того , щоб запобігти співвідношенню у часі декількох міроприємств , доручених одному і тому ж виконавцю, а також не виправдано малих строків виконання певнихзаходів. Строки повинні визначатись з урахуваннямскладностіітрудоємності плануючої роботи, особистихякостейвиконавця,можливої протидії та інших факторів;

результати виконання плану і його корегування . Корегуванняпланувідокрем-лено від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій І
міроприємств. Аналізуючи досягнені результати , позитивнийчинегативнийрозвиток ситуації слідчий може замінити виконавців, змінити їх кількість, внести зміни в склад , послідовність , зміст дій, строки їх проведення.

4.4 Техніка планування розслідування.

Інколи планування розслідування може бути мисленим . Такий план слідчий як правило застосовує на самому початку розслідування , при виконанні таких першочергових дій , як огляд місця події і комплекс пов'язаних з ним заходів (подвірно-поквартирний обхід , перекриття можливих шляхів зникнення злочинця). В такій ситуації у слідчого нема не тільки вихідних даних для його складання , але й часу для формування розгорнутого плану . Однак основуючись на висунутих версіях , як правило типових , він мислено складає спрощений план розслідування , і оскільки типова ситуація допускає можливість типового (стандартного) планування /1/.III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М.- 1975 - с.107

Одразу після виконання самих невідкладних в тактико-криміналістичному відношенні заходів і отримання вихідних даних виникає так звана ситуація інформаційної різноманітності, котра потребує більш детального систематичного планування . В зв'язку з цим слідчий складає письмовий план розслідування .

Структуру табличного плану розслідування , котрий являється найбільш поширеним , доцільно диференціювати на два розділи: загальноверсійний і версійний . таблична форма плану з деякими змінами може бути використана при плануванні на любому рівні.

На початку плану коротко викладаються встановлені обставини злочину , з яких виходить послідуючий зміст плану . Потім вказуються версії по справі. Далі слідує перелік конкретних слідчих дій та оперативних заходів по перевірці кожної версії або ж декількох версій одночасно . План може мати такий вигляд :

Розділ І 3

Розділ II

1. Найменування версій чи епізоду

Загальноверсійні питання виявляються лише після складання планів перевірки окремих версій . Однак у загальному (об'єднаному) плані розділ , який включає в себе окремі плани перевірки кожної версії, повинен слідувати за

загальноверсіиним планом.

Графа плану „Досліджували обставини та питання „ являє собою перелік логічних висновків що слідують із версій . Ця графа є найбільш динамічною у плані, так як при встановленні намічених обставин і питань можуть виникнути і інші. Тому план в цій частині майже у всіх випадках буде змінюватись і доповнюватись III. Заходи , за допомогою яких планується встановлення обставин і питань які цікавлять слідство називається „ Слідчі дії та оперативно розшукові заходи " .

Зміст його складає перелік оперативно-розшукових заходів і слідчих дій , а також

) інших міроприємств (допомога громадськості відправлення запитів .і.т.п.).

Тому повторююсь ще раз , зазначивши що планнеобхідно складати з оперативними працівниками .

Строки виконання визначаються по кожному пункту плану . Що дисциплінує виконавців , забезпечує контроль за виконанням намічених заходів . При визначенні строків необхідно пам'ятати , що в першу чергу необхідно планувати і виконувати невідкладні слідчі дії та оперативні заходи , оскільки затримка у виконанні яких може призвести до втрати доказів , а потім тих заходів , результати яких мають значення для перевірки всіх висунутих версій .

При визначенні виконавців запланованих заходів слід чітко дотримуватись розмежування компетенції слідчого та оперативного працівника . Щоб не зводити участь останнього у розслідуванні до ролі технічного помічника слідчого або доручати йому без необхідності проведення слідчих дій .

III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М-1975 - с.104

Графа плану „примітки" необхідна з таких причин .По-перше , в тих випадках, коли строки виконання запланованих заходів переносяться або змінюються виконавці, що має бути пояснено в плані. По-друге , плані доцільно вказувати і результати заходів по перевірці висунутих версій (обставини і питання що підлягали встановленню ) , що дозволяє показати повноту ї'х перевірки , необхідності додаткової роботи і слугує основою для висунення нових версій (обставин і питань). внесених доповнень та змін до плану , тобто являється відправною точкою для подальшого дослідження /1/.

В процесі вивчення матеріалів справи як засіб накопичення систематизації та аналізу інформації, а також в якості доповнення до основного плану , широко використовуються допоміжні форми систематизації зібраних матеріалів :

„ Лицеві обліки" та їх сукупність - „картотека" на обвинувачених , куди
вноситься вся суттєва інформація щодо особи обвинуваченого ; '

шахматні відомості („шахматки") : суміщення графіку з описом - розвернута
на одному чи декількох листах і впорядкована в часі сукупність„лицевихобліків"де кожна горизонтальна графа є одним з них ;

різноманітні схеми і графіки , які можуть відображати зв'язкиобвинуваченихрух матеріальних цінностей і грошей , документообіг .

/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска , зксперта криминалиста при установлений лица совершившего кражу .- М ., -1985 - с.41

„Лицеві обліки" повинні містити таку інформацію :

прізвище , ім'я , по-батькові, дату народження , професія,місцероботиіприживання обвинуваченого;

зміст та джерела доказів які вказують на участь обвинуваченого у злочині;

обставини які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого згідно
ст.ст.66,67 КК України ;

дати порушення кримінальної справи , затримання , винесенняпостановипрообрання запобіжного заходу , пред'явлення обвинувачення ;

участь захисника ;

матеріали що характеризують особу обвинуваченого (довідки про судимість ,
характеристики , документи що посвідчують особу, результатиперевіркипооблікам АБД)

Шахматні відомості дозволяють відобразити діяльність всієї групи , та участь кожного з її членів у вчиненні того чи іншого епізоду .

101

,Шахматка" може мати такий вигляд

Учасники злочинів

Крадіжка з магазину „Маргарита" смт. Бородянка

Крадіжка з магазину „Дельфін" с. Загальні Бородянського р-ну

Крадіжка з заводу ,,Універсал" смт.Тетєрів Бородянського р-ну

І.Богданов С.Л 1973 р.н обвинувачений. не судимий. захисника не має

Брав участь .Зізнається Вказує на Фурмана Провести : відтворення обстановки і обставин події.

Брав участь .Зізнається Вказує на Кириченка Провести відтворення обстановки і обставин події.

2. ФурмановВ Л 1977 р.н обвинувачений раніше судимий (ч.З ст. 185 КК України), має шхисника.

Брав участь . на що вказує

Богданов

Провести * очну ставку з

Богдановим .

Брав участь .Не визнає вину .Провести : предявлення висновку дактоекспертизи. обшук.

3. Кириченко обвинувачений не судимий , має захисника.

Брав участь Зізнається Вказує на Богданова Провести : відтворення обстановки і обставин події, повторний допит.

Брав участь згідно матеріалів ОРЗ . Провести : очну ставку з Фурмановим .

102

Схема розшуку місцезнаходження особи може мати такий вигляд

с. Хотіївка

Стародешевський р-н Донецька обл

смт. Пісківка Бородянськог о р-ну Київської обл

с.Кудрі, Іванківського р-ну Київська обл

Схема зв'язків обвинуваченого Скуратова М.Р , розшукує мого по кримінальній

справі № 06-9444 . 1. Мама - Скуратова Лариса Михайлівна (вул. Лісова 29)

І

Сестра - Скуратова Надія Романівна (вул. Шевченка 40 )

Друг по навчанню - Нурманов Вадим Вікторович (вул. Кошового 44)

Брат - Скуратов Михайло Романович (вул. Дорошенка 17 кв.2 )

Друг по роботі - Копилович Сергій Миколайович (вул. Дегтярівська 47)

Сестра Копиловича С.М - Філаненко Юлія Миколаївна (вул.Корольовакв.27)

Мама жінки - Томашенко Надія Григорівна (вул. Леніна 144 кв.14)

8. Сестра Томашенко Н.Г- Недашківська Марія Григорівна (вул.Піонерська.33)103

У випадку коли при проведенні окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів передбачуються складнощі або потреба у спеціальній підготовці при їх проведенні, складається план їх проведення . В такому плані передбачається:

вивчення слідчих та оперативних матеріалів , вивченняспеціальноїлітератури , отримання консультацій спеціалістів ;

визначення кола питань , котрі необхідно вирішити ;

визначення часу , місця проведення слідчої дії;

склад учасників , в тому числі участь спеціаліста ;

використання науково-технічних засобів зв'язку і транспорту ;

порядок використання матеріалів отриманих оперативним шляхом ;

коло обставин і перелік питань , котрі повинні бути встановлені за

!

допомогою слідчої дії чи оперативного заходу ; г

технічні прийоми встановлення обставин події;

спосіб фіксації ходу чи результатів слідчої дії.

Важливим методом оптимізації всієї діяльності слідчого являється календарне планування , котрі дозволяють чітко скоординувати своєчасне проведення всіх запланованих процесуальних , оперативно розшукових та інших дій по конкретним кримінальним справам , а також і всіх інших міроприємств , пов'язаними з багатогранними сторонами слідчої роботи . Календарне планування це не механічне перенесення всіх намічених раніше дій , а чітке визначення їх спільного проведення у часі і раціональній послідовності .В процесі такого планування відбувається остаточна деталізація і узгодження у часі (по годинам , а інколи і по хвилинах) окремих планів по конкретним кримінальним справам , а

також переліку інших міроприємств , які здійснюються слідчим . В ході деталізації відбувається впорядкування намічених робіт, оскільки оптимізуються не тільки хронологічні аспекти , але і структура окремих планів .

Календарне планування доцільно здійснювати у строки 10-15 днів , з більш щільним графіком у перші дні, з тим щоб у послідуючі дні був деякий резерв часу /І/.Одна із форм календарного планування наведена нижче :

/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска й зксперта-криминалиста при установлений лица , совершившего квартирную кражу . - М.-1985 - с.42.

Висновок

Проблема висунення та перевірки версій ще не є повністю дослідженою проблемою . Як і будь-яке інше знання , вчення про криміналістичну версію дуже змінюватись , щось відійде у минуле , щось з'явиться нове . Вчення про версію ще очікує глибоке дослідження гносеологічному , логічному , психологічному та евристичному аспекті. У даній дипломній роботі я розглянув питання що являють собою документ вчення про версію , як і наслідок суттєві зміни ближчим часом вплинуть на його структуру . Цей документ має такий вигляд .

Криміналістична версія є одним із різновидів гіпотези . відмінністю якої є те , що вона застосовується у сфері судово-слідчої діяльності те , що її застосування регулюється законом та має важливе юридичне значення . При висуненні версій слідчий свідомо чи не свідомо застосовує ряд поточних операцій , а також спирається на свій попередній досвід роботи , досвід який узагальнений наукою . Нерідко , особливо досвідчені слідчі, висувають версії не за допомогою досвіду чи з логічної точки зору , а шляхом інтуїтивного прозріння .

Версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові, оперативні в залежності від суб'єкту висунення . Також можна виділити типові і конкретні версії, версії загальні та окремі. Це є основна класифікація версій . Інші точки зору на це питання також вивчені у даній дипломній роботі .

При висуненні версій слідчий керується фактичними і логічними підставами їх побудови . Фактичними підставами є такі вимоги щодо версій : вона повинна бути реальною ; вона повинна ґрунтуватися лише на достовірно встановлених фактах а також враховувати неперевірену інформацію ; версія може висуватися при наявності відомостей що протирічать їй ; версії мають висуватися як можна раніше . Логічні підстави щодо версій мають такий вигляд : версії мають бути співставляємими ; вони повинні бути альтернативними за своїм змістом ; по справі необхідно висувати вичерпний перелік співставляємих , альтернативних реальних версій ; для пошуку осіб необхідно будувати декілька рядів версій .

Для висунення версій по кожному окремому випадку можна користуватися типовою структурою висунення версій , що має за основу елементи складу злочину : суб'єктивна сторона , об'єкт , об'єктивна сторона .

Перевіряються версії шляхом логічного аналізу та практично . Ці способи перевірки версій можуть застосовуватись як окремо так і разом . Перевірка версій здійснюється за планом . Всі висунуті версії мають потім бути включені до плану перевірки . Версії мають бути сплановані як можна детальніше , бажано включно до окремих слідчих дій .Це забезпечить наочність , ефективність та результативність розслідування .

Список використаних джерел

Конституція України прийнята на п»ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. Київ - 1996. -68 с.

Кримінальнснпроцесуальний Кодекс України станом законодавства на 1
вересня 2001 року. Юйв - 2001. -352 с. - ^

Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001 року. Київ - 2001.
167с.

Александров Г.Л.. Версия. Социалистическая законность. Вьш. 10. -М,
1959.

Андреев ИД. Теория как форма организация научного знання. -М,
1979.

Арнишевскии Г.В.. Вьщвижение й проверка следственньк версий. -
МЛ978.

Бандура О. А, Лукашевич ВГ. Криминалистическая версия:
гаосгологаческий, логический й психологаческий аспектьі - К, 1991.

БелкинР.С. КурссоветскойкримршалрІстиюІ. Т.2. -М, 1978.

Белкин Р. С.. Нг переступи черту. -М, 1979.

Бердичевский Ф.Ю.. О предмете й понятийном аппарате крими-
налистики. ВопросьІ борьбьі с преспупностью. Вьпт.24. -М, 1976.

Бьгховский Й Е. Об ишользовании фактора внезапности при рас-
следовании преступлений. ВопросьІкриминалисгики. Вьш. 8-9. --М, 1963.

Васильєв А Н. Тактика отдельньгх следственньк действий. -М, 1956.

Виноградов В.Л.. Неделя после отлуска Чеяовек й закон. --М, 1971.

Герасимов АП.. Іфоірамно-целевое планирование в деятельности
органов внутренних дел. -М, 1983.

Дранкин ЛЯ.. ГЬстроение й проверка следственньк версий. авто-
реферат дис. канд. юр. наук. -М, 1972.

Закатов А А, ГЬрудов НИ. СеминарьІ по криминалистике. -Минск,
1984.

КарнееваЛМ. Цзивлечение к зтоловной ответственности. -М, 1971.

Коновалюв ЕФ.. Розьіскная деятельность следователя. -М, 1973.

Краткий псжхологический словарь. Сост. Л А Карпенко / ГЬд общ. ред
АВПегровского, МГ.^юшевского. -М, 1984.

Криминалистика Подред АН Васильєва -М, 1978.

Криминалистика Под. общ. ред. ИФ. Крілова -М, 1977.

Іфиминалистика ГЬд. ред ИФ. Пантелеева, НА Селиванова -М,
1988.

Криминалистика социалистических сгран. ГЬд. ред. В.Я. Коддина -М,
1986.

КЬндаков НИ. Логический словарь - справочник. -М, 1975.

КЬпник ПВ.. Гипотезайеерольв познании. -М, 1958.

26. Кугейников В.Л.. ГЬследняя роль. Сопиалистическая законность -М
1976.

Ларин АМ. Вероии. Проблеми Іфедварительного следствия. Вьщ.3. -
Волгоград, 1974.

Ларин А М. От следственной версии к истине. -М, 1976.

Лузгин И.М. Логикаслвдствия. -МД976.

Лузгкн И.М. Мегодическиеіфоблемьірасследования. -МД973.

Лузгин И.М. Расследование как процес позншия. -М, 1969.

Лузгин ИМ ГЬлевой НС. Криминалистика Раздел З Криминалисти-
чесжея тактика -МД964.

Меркулов И.П. Метод гжютез в исгории научного познания. -М, 1973.

Микулинский С.Р., Ярошевский МГ.. Психология наочного творчества
й науковедение. Научное творчество. -М, 1969.

Никитин ЕП. Метод познания прошлого. ВопросьІ фшюсофии. Вьіп.8.
-М, 1966.

Петелин Б.Я.. Осмотр места происшигтия как исгочник полученгш
данньїх о мотиве й цели пресгутшения. ВопросьІ борьбьі с преступностью.
Вьш.21.-МД974.

ПещакЯ.Н. Следсгвенньїе версии. --М, 1976.

Шонтковский А А. К вопросу о теоретических основах соверской
кримішалистики. Советская кримшш^жсгшка на службе следователя. Вьш.
6. -М, 1983.

Платонов ЬСК. ВопросьІ психологии труца -М, 1970.

Птгітшгіи В М. Теорія управління правоохоронними органами. -К, 1999.

Предварительное планіфование первонеиальньїх оперативно-розьіскньк
мфоприятий й следственньїх действий. ПроблемьІ предварительного
следствия. Вьш. 11. -Волгоград, 1978.

Ратинов А В. Наблюдение й наблюдательность в работе следователя.
ВопросьІ предупреждения преступности. -М, 1966.

Роземблит С.Я.. Расследование автотранспортньїх преступлений. -М,
1952.

Селиванов НА. Советскаякриминалистика -М, 1982.

Старченко А А. Гипотеза Судебная версия. -М, 1962.

Старченко А А. Логика судебного исследования. -МД958.

Теребилов ВИ. К вопросу о следственньїх версиях й планировании
расследования. Советская криминалистика на службе следователя. Вьш.:. -
МД955.

Фурмаков О.В. О соотношении логического й интуитивного в
творческомпроцессе. ВопросьІ философии. Вьш.7. -МД984.

Зйсман А А. Заключение зкспфта Стрзжтура й научное обоснование.
-М, 1967.

Страницы: 1, 2, 3