Право інтелектуальної власності на географічне зазначення

Географічне зазначення означає назву регіону, конкретного місця або у виняткових випадках країни, що застосовується, для того щоб описати сільськогосподарський або харчовий продукт: який походить з цього регіону, конкретного місця або країни і який має особливу якість, репутацію або інші характеристики, які можуть бути пов`язані з цим географічним походженням, і виробництво і / або переробка і /або підготовка якого здійснюється в зазначеному географічному районі”.

Регламент поширює сферу дії охорони географічного зазначення за межі того, що передбачає Угода ТРІПС: “Деякі традиційні географічні або негеографічні назви, які позначають сільськогосподарський або харчовий продукт, що походить з регіону або конкретного місця, й задовольняють умови, зазначені в частині 2(а), слід також розглядати як позначення походження” (стаття 2(3) Регламенту).

Регламент визначає, що деякі географічні зазначення можна розглядати як зазначення походження, якщо сировина для відповідних продуктів надходить з географічного регіону, якщо він є обмеженим, існують особливі умови виробництва цієї сировини і існують контролюючі структури, що забезпечують дотримання цих умов (стаття 2(4) Регламенту). Сировину можна розглядати тільки як живих тварин, м`ясо, молоко.

Для того, щоб бути визнаними на території ЄС, зазначення походження мають бути визнані як такі на національному рівні (в країні походження) або необхідно довести їх традиційний характер, репутацію і відомість (стаття 2(6) Регламенту).

Регламент дає визначення “назві, яка стала загальновживаною”. Це назва сільськогосподарського або харчового продукту, яка, хоча і пов`язана з конкретним місцем або регіоном, де цей продукт вироблявся або здобувався спочатку, стала загальною назвою сільськогосподарського або харчового продукту. Наводяться фактори, які слід брати до уваги при визначенні загальновживаної назви для продукту (стаття 3(1) Регламенту). Особливо наголошується, що назва не може бути зареєстрована як зазначення походження товару або як географічне зазначення, якщо вона співпадає з назвою сорту рослини або породи тварини і може ввести в оману щодо дійсного походження продукту.

В статтях 4, 5, 6, 7 Регламенту встановлюються вимоги до заяви про реєстрацію, процедура реєстрації і оскарження реєстрації зазначень походження і географічних зазначень походження товару .

Що стосується конфлікту товарний знак - зазначення походження товару (географічне зазначення), то товарний знак, що стосується того ж самого типу продукту, який позначається зазначенням походження (географічним позначенням), і може вводити в оману громадськість щодо дійсного місця походження продукту, не може бути зареєстрований або має бути визнаний недійсним, за умови, що заявка на цей товарний знак була подана після дати публікації відомостей щодо реєстрації зазначення походження (географічного зазначення) або до дати публікації, якщо така публікація сталася перед реєстрацією товарного знака (стаття 14(1) Регламенту). Можлива відмова в реєстрації зазначення походження (географічного зазначення), якщо, зважаючи на високу репутацію і відомість товарного знака, а також на тривалість часу його використання, така реєстрація може ввести в оману споживача щодо дійсної ідентифікації продукту (стаття 14(3) Регламенту). По суті Регламент передбачає співіснування зареєстрованих добросовісно товарних знаків і зазначень походження (географічних зазначень), що в подальшому може привести до ослаблення товарного знака.

Важливими з точки зору вивчення міжнародної практики охорони географічних зазначень цікаво дослідити роль національних відомств в організації охорони географічних зазначень (на прикладі Франції), сучасної ситуації в охороні географічних зазначень в Грузії, Білорусії, Казахстані, Киргизстані, Російській Федерації, Республіці Молдова, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані.

Основним механізмом охорони географічних зазначень є національні законодавства, двосторонні та багатосторонні (регіональні) угоди. Необхідно зазначити, що, незважаючи на положення Угоди ТРІПС, яка не вимагає обов`язкової реєстрації географічних зазначень, все біліше країн, приймають систему реєстрації географічних зазначень. Деякі країни йдуть шляхом запровадження системи сертифікаційних знаків, реєстрації колективних знаків (включаючи систему реєстрації сільськогосподарських етикеток). Є країни, що здійснюють охорону географічних зазначень тільки із застосуванням положень законодавства про недобросовісну конкуренцію. Але всі країни мають у своїх законодавствах засоби захисту прав власників географічних зазначень від такого їх використання, що вводить в оману споживачів, або неправдивого їх використання. Здебільшого це положення законів про недобросовісну конкуренція або законів про охорону прав споживачів.

Франція запровадила охорону назв місця походження товарів ще на початку сторіччя (Закон від 6 травня 1919 року). Охорона надається тільки товарам, що походять з конкретного регіону і своїми специфічними якостями зобов`язані місцю свого походження, і за своєю суттю направлена на охорону прав виробників. Створено спеціальне відомство (Institut National des Appellations d`Origine (INAO), у сферу діяльності якого входить організація проведення експертизи назв місця походження товарів, встановлення взаємозв`язку між природними умовами, включаючи людський фактор, конкретного географічного місця походження і властивостями, якістю або іншими специфічними характеристиками продуктів, що походять з цього географічного місця. Права на назву місця походження набуваються шляхом подання відповідної заявки з описом властивостей, характеристик продукту. Заявка розглядається спеціально створюваною в кожному окремому випадку комісією експертів. В комісію експертів залучаються найбільш відомі фахівці - представники промисловців, науковців, асоціацій споживачів. Така експертиза може проходити досить довго - до семи років. Після реєстрації назви місця походження товару власник або власники мають підтверджувати щорічно визначені характеристики і якість продукту, для якого зареєстровано назву місця походження. Необхідно зазначити, що на мінеральні води назва місця походження не реєструється.

В Казахстані 26 липня 1999 року прийнято Закон “Про охорону географічних зазначень”. Цивільним Кодексом Казахстану права інтелектуальної власності визначень як виключне право. Тому і право на географічне зазначення визначається як виключне. На думку доповідача Каудирова Т.Є - директора Республіканського державного підприємства “Казахпатент”, такий підхід сприяє більш серйозному ставленню до такого важливого, з точки зору охорони національних інтересів об`єкту, як географічне зазначення. Відповідно до Закону охорона розповсюджується на зазначення походження (найбільш широке поняття), географічне зазначення і назва місця походження товарів. Підходи до визначення цих понять схожі з визначеннями Угоди ТРІПС і Лісабонської угоди. До “Казахпатенту” подано 26 заявок, з яких зареєстровано п`ять. В основному це назви вин і виробів із кашми.

В Азербайджані поки не прийнято спеціального закону. Частіше всього географічні зазначення входять як елементи в товарні знаки.

В Білорусі з 1 липня 1999 року введена охорона географічних зазначень. Норма введена до Цивільного кодексу (ст.1024) але на практиці ще не реалізується. На цей час йде розробка Закону “Про охорону географічних зазначень”, прийняття якого планується в 2001 році.

Молдова 5 квітня 2001 року приєдналась до Лісабонської угоди. Діє Закон “Про охорону товарних знаків і географічних зазначень”. Охорона надається шляхом реєстрації назви місця походження товару. Органом, що піклується про надання прав на назву місця походження товару, визначено Державне агентство по охороні промислової власності. На цей час зареєстровано за національною процедурою дві назви місця походження (“Чумай” і “Романен”) і п`ять за міжнародною процедурою. Між Молдовою і Францією укладено угоду, відповідно до якої Молдова не буде використовувати найменування “Коньяк” і “Шампанське”. На цей час в Молдові замість назви товару “коньяк” використовують назву - “дівін” (divin), а замість “Шампанське” - “вино ігристе” (vin brinant”). Уряд Молдови прийняв постанову, в якій зазначено, що назва місця походження відносно вин є надбанням держави і Уряд має здійснювати відповідний контроль за такими назвами.

В Російській Федерації в межах Закону “Про товарні знаки, знаки для послуг і найменування місця походження товарів” визначено процедуру реєстрації назв місця походження товару. Вся процедура здійснюється у Федеральному інституті промислової власності (ФІПС). Відповідно до розділу 1 зазначеного Закону не можуть бути зареєстровані позначення в якості товарних знаків, що вказують на місце виготовлення або місце збування товарів. Такі позначення можуть бути включені до товарного знаку як елементи, що не охороняються, за умови, що вони не займають домінуючого положення в зображенні знака. Не можуть бути зареєстровані і навіть включені до товарного знаку як елементи, що не охороняються, географічні зазначення, що є неправдивими або, такими, що можуть ввести в оману споживача, відносно справжнього місця походження товару. Наприклад, стилізовані зображення храму Василя Блаженного, що є символом Москви, або Софії Київської, не можуть бути зареєстровані на ім`я заявника із Санкт-Петербургу. В проекті Федерального закону про внесення змін і доповнень до Закону Російської Федерації “Про товарні знаки, знаки для послуг і найменування місця походження товарів” пропонується уточнення до визначення “найменування місця походження товар”. Відповідно до цього уточнення “найменування місця походження товару” має бути відома. Наприклад, назви “Гжель”, “Хохлома”, “Вологодское масло” є відомими “вжитими”. Їх відомість - результат високої репутації виробів, для яких традиційно використовується таке позначення. Аналіз практики застосування чинного законодавства Російської Федерації з охорони прав на географічні зазначення, дозволив запропонувати ще декілька змін, направлених на його удосконалення. Так, практика показала, що особливі властивості товару, що виготовляється особою, яка подає заявку на надання права на використання вже зареєстрованого найменування місця походження товару, не завжди співпадають з особливими властивостями товару, що виготовляється особою, яка зареєструвала це найменування. Зважаючи на такий висновок, було запропоновано передбачити можливість надання права на використання зареєстрованим найменуванням місця походження особі, яка виробляє товар, якщо “основні властивості цього товару є такими ж , як і властивості, зазначені при реєстрації найменування”.

4.2 Особливості захисту прав інтелектуальної власності на географічне зазначення в Україні

Не всі однорідні товари, що пропонуються на світових ринках та внутрішньому ринку України різними товаровиробниками, є однаковими за якістю та певними специфічними властивостями. Для деяких товарів їх споживчі властивості зумовлюються майже повністю природними умовами певного географічного місця з якого вони походять. З цієї точки зору унікальність таких товарів має бути відома споживачу і регулюватися відповідними правовими нормами.

До специфічних товарів, якість та споживчі властивості яких значним чином залежать від місця походження, слід віднести наступні: мінеральні води, що зумовлено особливостями мінерального складу ґрунтів, геологічними пластами землі, крізь які вода фільтрується і набуває свої унікальні властивості; вино, смакові, ароматичні якості якого можуть виникати в основному завдяки унікальним властивостям винного матеріалу, який росте на певних ґрунтах конкретного географічного регіону з конкретними кліматичними умовами і ніде більше.

В Україні до прийняття спеціального Закону „Про охорону прав на зазначення про походження товару” здійснювалася тільки шляхом заборони використання оманливих чи таких, що можуть ввести в оману, позначень, які вказували на географічне місце, з якого походить товар.

На відміну від європейського законодавства, в Україні охорона географічних зазначень здійснюється на загальних підставах. Усі положення Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» можуть бути застосовані щодо охорони таких географічних зазначень. Ніяких винятків або привілеїв українське законодавство щодо таких зазначень не містить. Усе законодавство Європейського Союзу щодо охорони географічних зазначень базується на специфікації товарів, які позначаються такими географічними зазначеннями. Законодавство ЄС у цій сфері за основну мету, скоріше, має захист споживачів від недоброякісної продукції ніж збереження географічних зазначень як таких. Тому специфікація товарів грає таку важливу роль і повинна бути детально розроблена та встановлена у нормативних актах третіх країн для того, щоб їх географічним зазначенням надавалася охорона в Європейському Союзі.

Той факт, що в Україні не існує специфікації товарів, які позначаються географічними зазначеннями, руйнує можливість отримання охорони для українських зазначень на території Європейського Союзу. Адже, відповідно до статті 12 правова охорона, передбачена Положенням № 2081/92, може бути надана географічним зазначенням та вказівкам про походження для сільськогосподарських продуктів та продуктів харчування, які походять із третіх країн, при дотриманні наступних вимог:

1) наявність у законодавстві третьої країни специфікації продуктів, яка б була аналогічною до встановленої у статті 4 Положення;

2) наявність експертної установи та положень щодо експертизи відповідності продукту вимогам специфікації аналогічно до статті 10 Положення;

3) наявність правової охорони географічних зазначень та вказівок про походження в країні їх походження, яка б була аналогічною до охорони, що надається законодавством Європейського Союзу.

На нашу думку, для того, щоб привести законодавство України у сфері охорони географічних зазначень у відповідність до законодавства Європейського Союзу, починати слід з встановлення специфікації товарів, щодо позначення яких використовуються українські географічні зазначення. Ефективна нормативна база безумовно сприятиме забезпеченню прав на географічні зазначення, спростить порядок використання географічних зазначень, оскільки право на використання географічного зазначення виникатиме без додаткової реєстрації прав на це, а лише з факту реєстрації права на географічне зазначення. Враховуючи європейський досвід та беручи до уваги, що значна частина норм, якими регулюються відносини щодо комерційних позначень, є близькими за змістом, доцільно прийняти єдиний Закон України “Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування”, в якому було б враховано вищенаведені положення щодо географічних зазначень

Назва місця походження товару і географічного зазначення походження товару згідно з Законом України „Про охорону прав на зазначення про походження товару” охороняється на підставі реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації.

Першою заявкою, поданою на реєстрацію назви місця походження товару і реєстрацію права на його використання, була заявка щодо мінеральної води „Трускавецька природна” з датою подання 13.02.2002 р.

За період з 2004р. по 2008р. всього надійшло 13 заявок на реєстрацію зазначень походження і прав на їх використання (табл. 2).

Таблиця .

Надходження заявок на об'єкти промислової власності 2004-2008рр.[106]

Рис 1. Динаміка надходження заявок на кваліфікованi зазначення походження товарів за 2004-2008рр.

В 2008р. до Держдепартаменту надійшло понад 50 тис. заявок на об'єкти промислової власності (табл.2), з них всього 2 заявки - на кваліфікованi зазначення походження товарів (рис1.), проте в 2009р. надійшло вже 7 заявок на реєстрацію зазначень походження і прав на їх використання (рис.2) (Додаток Д).

Рис. 2. Динаміка надходження та реєстрації кваліфікованих зазначень походження товарів за 2008-2009рр.

Згідно з Законом „Про охорону прав на зазначення про походження товару” просте зазначення походження товару не підлягає державній реєстрації; його правова охорона полягає у недопущенні використання зазначення, що є неправдивим чи таким, що вводить в оману споживачів щодо реального місця походження товару.

Слід зазначити постійне вдосконалення законодавчої бази регулювання даної сфери. Так, згідно з новою редакцією Закону України „Про охорону прав на зазначення про походження товару” від 2.11.2006 р. обмеження на правову охорону кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі має лише одне обмеження. Перепоною може виступати лише відсутність охорони даного зазначення географічного походження у відповідній іноземній державі. Тобто, якщо в Україні продається товар, маркований зазначенням походження товару, пов'язаний з географічним місцем у будь-якій іноземній державі, то для того, щоб таке маркування мало правову охорону в Україні, вже не потрібна, як цього вимагала попередня редакція Закону, наявність в Україні окремої угоди з цією країною про взаємну охорону цього виду зазначення, потрібно тільки, щоб зазначення мало правову охорону у своїй країні.

Також, законодавство України не забезпечує необхідний за угодою TRIPS захист прав на зазначення походження товарів.

Основні причини цього такі:

- Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” не забезпечує вимогу параграфу 2 статті 22 угоди TRIPS щодо запобігання використанню будь-яких засобів визначення або представлення товару, яке свідчить або передбачає, що товар походить з території іншої, ніж реальне місце походження, у такий спосіб, що вводить в оману широкий загал стосовно географічного походження товару.

- В законодавчих актах України, які встановлюють конкретну відповідальність за порушення прав, відсутні норми щодо відповідальності за порушення прав на зазначення походження товару.

- За чинним законодавством України зазначення походження товарів не відносяться до об'єктів інтелектуальної власності.

В останні роки було досягнуто дуже істотних змін у процесі приведення у відповідність українського законодавства з питань охорони прав інтелектуальної власності до вимог Угоди ТРІПС. З прийняттям нового Цивільного Кодексу України в національне законодавство щодо правової охорони географічних зазначень буде внесено необхідні зміни з метою приведення спеціального законодавства у відповідність із положеннями Кодексу України. Слід зауважити, що положення нового Цивільного Кодексу України щодо правової охорони географічних зазначень повністю відповідають положенням щодо географічних зазначень, які містяться в Угоді ТРІПС. Законодавство України, яке забезпечувало правову охорону зазначень походження товарів до прийняттям нового Цивільного Кодексу України, лише частково відповідало вимогам Угоди ТРІПС щодо географічних зазначень. Однак, враховуючи курс України на втуп до Світової Організації Торгівлі, то, на нашу думку слід внести наступні зміни до законодавства України з метою приведення його у відповідність до вимог Угоди ТРІПС:

По-перше, необхідно змінити визначення терміну "географічне зазначення", яке міститься у ст. 1 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", оскільки воно є більш вузьким ніж визначення, яке надається у ст. 22.1 Угоди ТРІПС, відповідно до якого географічним зазначенням може бути будь-яке позначення, яке вказує на певну місцевість як на місце походження товару, а не лише назва географічного місця. Нове визначення терміну "географічне зазначення" має включати, крім географічних назв, інші зазначення, що вказують на місце походження товару та надавати альтернативу: або репутація, або властивості товару мають бути обумовлені географічним середовищем місця його походження;

По-друге, необхідно внести зміни у законодавство про охорону товарних знаків із метою подолання переваги географічних зазначень над товарними знаками. Зокрема, слід законодавчо забезпечити право власника товарного знака, який містить або складається із географічного зазначення, продовжувати використовувати такий знак навіть якщо таке географічне зазначення було зареєстроване.

По-третє, комерційні найменування, які можуть співпадати із географічними зазначеннями і тим самим вводити споживачів в оману щодо справжнього місця походження товару, не повинні забезпечуватися правовою охороною відповідно до українського законодавства.

Окремо слід наголосити на тому, що товари, які позитивно вирізняються серед інших однорідних товарів, мають добру репутацію та характеризуються високим ступенем конкурентоспроможності. Тому зазначення місця походження товарів є додатковим фактором захисту товаровиробників та їх репутації, а також прав споживачів на якісну продукцію. Тому належна правова охорона зазначення місця походження товарів є запорукою ефективної діяльності вітчизняних товаровиробників не тільки на внутрішньому, але й на зовнішніх ринках.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” порушенням прав на використання зазначення походження товару є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару[15]. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару тягне за собою відповідальність згідно із законами.

Порушенням прав власника свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

а) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання;

б) використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: “вид”, “тип”, “стиль”, “марка”, “імітація” тощо;

в) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

г) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви [59,с. 184].

Не вважається порушенням прав власника свідоцтва:

а) використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару шляхом нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі, а також запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим кваліфікованим зазначенням походження товар у власника свідоцтва і повторно вводить його в обіг;

б) використання кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання, але добросовісно його використовувала до дати реєстрації. Якщо ця особа протягом дванадцяти місяців від дати реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару не подасть до Установи заявки на одержання права на використання цього зазначення, подальше його використання вважається порушенням прав власника свідоцтва [59, с.186].

Як відомо, захист права припускає адекватну відповідальність порушника. Порушником права на географічне зазначення є будь-яка фізична або юридична особа, яка своїми діями (або бездіяльністю) порушує положення ЦК України, Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” або інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у даній сфері.

Порушення права на географічне зазначення може мати місце як у межах договірних відносин, так і за межами укладених договорів. Залежно від зазначених умов можуть бути застосовані різні санкції за порушення права на географічне зазначення.

У цілому виділяють дві основні форми захисту права на географічне зазначення:

а) юрисдикційну, тобто забезпечену за допомогою державних
органів, у тому числі судів.

б) неюрисдикційну, що охоплює собою дії громадян і організацій із захисту права на географічне зазначення, здійснювані ними самостійно, без звертання до державних або інших компетентних органів[59,с. 192].

Найбільше практичне значення мають, звичайно, юрисдикційні форми захисту - позови в суди (загальної юрисдикції й господарські та адміністративні).

Додаток Д

Показники роботи Державного підприємства «Український інститут промислової власності» за 2009 рік

Додаток Ж

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5