Правовий режим використання і відновлення та захист вод України

На випадок вичерпання запасів підземних вод, визначе-них Державною комісією України по запасах корисних копа-лин, а також у разі забруднення підземних вод встановлю-ються причини, з яких це сталося, і за пропозиціями держав-них органів геології та охорони навколишнього природного середовища за рахунок винних осіб вживаються заходи щодо їх відновлення.

Система водоохоронних заходів передбачає також заходи щодо запобігання шкідливих дій вод:

- залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах;

- будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земля-них валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів;

- спорудження дренажу;

- закріплення берегів тощо.

У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного зі шкідливою дією вод, місцеві Ради народних депутатів із залученням під-приємств, установ, організацій зобов'язані вжити невідклад-них заходів аби запобігти можливу стихію, а в разі її настан-ня -- вжити заходів щодо ліквідації її наслідків.

Важливу роль у вирішенні проблеми охорони вод покли-кана відіграти «Національна програма екологічного оздоров-лення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води», яка була затверджена постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р. Програма спрямована на реалізацію державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середо-вища, використання природних ресурсів та забезпечення еко-логічної безпеки у басейні Дніпра. Основною метою Програ-ми є відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, екологічно без-печних умов життєдіяльності населення і господарської діяль-ності та захисту водних ресурсів від забруднення та висна-ження.

Дніпро -- головна водна артерія України, значення якої у становленні та розвитку суспільного виробництва, забезпе-ченні потреб населення і для природного середовища країни важко переоцінити.

Дніпро є третьою на Європейському континенті річкою після Дунаю та Волги за площею басейну (509 тис. км2) та четвертою за довжиною (2200 км). Водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80 відсотків водних ресурсів Ук-раїни.

Дніпро забезпечує не тільки водоспоживачів у межах сво-го басейну. Він є головним, а подекуди і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і півден-ного сходу України. Каналами Дніпро--Донбас, Північно-Кримським та Каховським щорічно перекидається 5--6 км3 стоку за межі басейну. В цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, у тому числі близько 30 млн осіб, 50 ве-ликих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підпри-ємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних госпо-дарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електро-станції.

Господарський комплекс у басейні Дніпра протягом деся-тиліть розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків для України. Надмірне антропогенне (обумовлене ді-яльністю людини) навантаження, посилене наслідками Чорно-бильської катастрофи, порушило природну рівновагу, різко знизило якість водноресурсного потенціалу та спричинило кри-зовий екологічний стан багатьох територій у басейні Дніпра.

У більшості економічних районів у межах басейну Дніпра склалася передкризова та кризова водогосподарська та гідро-екологічна ситуація, коли самовідновлювальна здатність Дніп-ра та багатьох річок басейну вже не забезпечує відновлення порушеної екологічної рівноваги.

Це змусило приступити до розробки і прийняття «Націо-нальної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». Виконання завдань Про-грами має бути важливою складовою формування та реалізації екологічної політики України на її шляху до сталого розвитку.

Складність структури Програми, масштаби завдань, що мають вирішуватися, довгостроковий характер передбачува-них інвестиційних циклів зумовлюють тривалий період її реа-лізації (орієнтовно до 2010 р.).

Дійові водоохоронні заходи передбачає «Концепція охоро-ни та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів». Стан Азовського і Чорного мо-рів вкрай незадовільний. Обсяги скидання забруднюючих ре-човин тільки з території України щорічно досягають 340 -- 390 тис. т. Рівень забруднення морської води в окремих ак-ваторіях прибережної смуги перевищує гранично допустимі концентрації нафтопродуктів у два-сім разів, фосфору -- у десять разів, а також інших речовин.

За останні десять років внаслідок забруднення морів та привнесення нових видів рослин і тварин, небезпечних для місцевої флори то фауни, обсяги вилову риби в Азовському та Чорному морях зменшилися у п'ять разів.

Метою Концепції є охорона та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів, що за-безпечуються правовими, фінансовими, організаційними, нау-ково-методичними, інформаційно-освітніми засобами.

Реалізація Концепції дасть змогу:

а) значно зменшити антропогенний вплив на морські еко-системи, насамперед на прибережні води;

б) досягти допустимого рівня мікробіологічного забруднен-ня прибережних вод морів та забезпечити санітарно-гігієнічні умови, безпечні для життя і здоров'я населення;

в) припинити деградацію морських екосистем, створити умови для відновлення їх самовідтворювальної здатності та зростання ресурсного потенціалу;

г) забезпечити збалансованість процесів використання і відтворення морських природних ресурсів;

д) створити умови для збереження рідких та тих, що пе-ребувають під загрозою знищення, видів рослин і тварин.

Удосконалення діючих і запровадження нових організацій-но-правових форм охорони вод посилює їх охорону, але не вирішує проблеми повністю. Порушення норм водного законодавства ще мають місце. Боротьба з таким злом має здійснюватися за допомогою заходів юридичної відповідаль-ності.

Розділ 3. Відповідальність за порушення водного законодавства

Відповідальність передбачається за такі порушення водно-го законодавства:

самовільне захоплення водних об'єктів;

забруднення та засмічення водних об'єктів;

порушення режиму господарської діяльності у водоохо-ронних зонах та на землях водного фонду;

руйнування русел річок, струмків та водотоків або по-рушення природних умов поверхневого стоку при будівництві і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних ко-мунікацій;

введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної по-тужності;

недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування;

самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівницт-во ставків, дамб, каналів, свердловин);

порушення правил ведення державного обліку вод або перекручення чи внесення недостовірних відомостей в доку-менти державної статистичної звітності;

пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації та вста-новлених режимів їх роботи;

незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або злива в ка-налізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод;

використання земель водного фонду не за призначенням;

неповідомлення (приховування) відомостей про ава-рійні ситуації на водних об'єктах;

відмова від надання (приховування) проектної доку-ментації та висновків щодо якості проектів підприємств, спо-руд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а та-кож актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлу-атацію;

порушення правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Законодавством України може встановлюватися відпові-дальність й за інші правопорушення щодо використання і охо-рони вод та відтворення водних ресурсів.

Порушення водного законодавства тягне за собою дис-циплінарну, адміністративну, цивільно-правову або криміналь-ну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні пору-шення водного законодавства адміністрацією за місцем робо-ти або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.

Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:

а) порушення правил охорони водних ресурсів -- забруд-нення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища; введення в експлуатацію під-приємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і при-строїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 59 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення);

б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внут-рішніх морських вод від забруднення і засмічення: забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх мор-ських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по-рушенням встановлених правил; проведення навантажувальних та розвантажувальних ро-біт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного сере-довища, якщо одержання такого дозволу передбачено зако-нодавством України; неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання -- і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здій-снення такого скидання (ст. 59 КпАП);

в) порушення правил водокористування -- забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добу-тої або підведеної з водних об'єктів), порушення правил ве-дення первинного обігу кількості вод, що забираються з вод-них об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 КпАП);

г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, по-рушення правил їх експлуатації (ст. 61 КпАП);

д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових доку-ментах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами -- не-виконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним за-конодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речо-вини понад установлені норми, внесення зазначеними особа-ми до суднових документів неправильних записів про ці опе-рації або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 КпАП).

Адміністративні штрафи за зазначені правопорушення накладаються згідно зі ст. 239 КпАП органами по регулюван-ню використання і охорони вод системи Державного комітету водного господарства України, органами системи Комітету України з питань геології та використання надр.

Громадяни і службові особи, винні в порушеннях водного законодавства, несуть адміністративну відповідальність, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідаль-ності за чинним законодавством.

Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі норм цивільного пра-ва, зокрема статей 203, 440, 441 і 453 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу збитки водокористу-вачів складають їх витрати на відновлення попереднього ста-ну водного об'єкта, вартості знищеного або пошкодженого майна, не одержаних доходів, які вони могли одержати, якби не було порушень водного законодавства.

Відшкодування збитків передбачає і водне законодавство. У ст. 111 Водного кодексу України записано: " Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'я-зані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України».

Відшкодування збитків регулюється також постановою Ка-бінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчис-лення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів те-риторіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р.

Розмір відшкодування збитків обчислюється посадовими особами Міністерства охорони навколишнього природного се-редовища та ядерної безпеки.

У разі відмови від добровільного відшкодування збитків стягнення їх сум проводиться у судовому порядку за позова-ми органів згаданого міністерства.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства, не звільняє винних від плати за спе-ціальне водокористування, а також від необхідності здійснен-ня заходів щодо ліквідації заподіяних шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до інших видів юридичної відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок по-рушення водного законодавства.

Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприєм-ства, організації і установи зробили витрати, пов'язані з від-шкодуванням збитків, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку. Тобто вступає в дію право зворотної вимоги, право регресу до винної особи.

Обов'язок відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з пору-шенням водного законодавства, може серйозно вплинути на підприємства, установи, організації та громадян, щодо упо-рядкування їхньої діяльності з метою забезпечення раціо-нального використання і охорони вод.

У випадку самовільного захоплення водних об'єктів остан-ні повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, зроблених за час незаконного користування.

Небажані майнові наслідки для правопорушників має не-дійсність угоди щодо водних об'єктів. Недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.

За умови недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана по-вернути іншій стороні все одержане за угодою в натурі, а за неможливості це зробити -- відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Якщо угода складена з метою, що завідомо суперечить ін-тересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін -- у разі виконання угоди обома сторонами -- у доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави усе одержане нею і все належне з неї пер-шій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умис-лу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за угодою по-винно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в до-ход держави.

Заслуговує на увагу цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яка перед-бачена ст. 450 Цивільного кодексу України. В сучасних умо-вах використання водних ресурсів відбувається здебільшого за допомогою гідротехнічних споруд і механізмів, які нале-жить віднести до джерел підвищеної небезпеки. А тому дії ст. 450 Цивільного кодексу доцільно поширити на водні ресур-си. Це значно посилить їх охорону, тому що завдані збитки будуть відшкодовуватися незалежно від наявності вини кон-кретних суб'єктів.

Кримінальна відповідальність за порушення водного зако-нодавства настає на підставі статей 242 і 243 Кримінального кодексу України.

Стаття 242 Кримінального кодексу передбачає відпові-дальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я лю-дей чи для довкілля, -- карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав-ленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді-яльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворюван-ня людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 Кримінального кодексу передбачає відпові-дальність за такі злочини:

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи те-риторіальних вод України або в межах вод виключної (мор-ської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами вна-слідок порушення спеціальних правил, якщо це створило не-безпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів мо-ря чи могло перешкодити законним видам використання мо-ря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внут-рішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -- караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або зах-ворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рос-линного світу або інші тяжкі наслідки, -- караються позбав-ленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особа-ми морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту Ук-раїни, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі ски-дання з метою поховання -- і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод Ук-раїни або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших від-ходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лі-кування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, -- карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав-ленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді-яльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного зако-нодавства може наставати і на підставі статей Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за служ-бові злочини, зокрема: ст. 364 -- зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 -- перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 -- службова недбалість.

Розділ 4. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду

Органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти води від забруднення, засмічення, інших згубних впливів на стан вод. У цій роботі беруть участь територіальні органи внутрішніх справ та інші підрозділи. Поширеною формою охорони вод працівниками органів внутрішніх справ є надання всебічної допомоги водогосподар-ським органам, що регулюють використання і охорону вод.

Представники цих двох органів проводять спільні рейди і пе-ревірки з метою забезпечення виконання підприємствами, організаціями, установами і громадянами вимог законодав-ства щодо охорони вод. Ці водоохоронні заходи мають зде-більшого профілактичну спрямованість, мета яких не допусти-ти забруднення і засмічення вод, або завчасно виявити такі правопорушення для вжиття відповідних заходів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ нерідко пов'яза-ні з додержанням водокористувачами і всіма громадянами водоохоронних норм, перш за все заборонного характеру. До таких слід віднести, наприклад, правові норми, які забороня-ють: в'їзд і стоянку автомобілів, мотоциклів, моторолерів, їх миття і ремонт безпосередньо біля води; засмічення берегів і поверхні вод тощо. Працівники органів внутрішніх справ по-кликані забезпечити додержання зазначених правил.

Вагомим внеском органів внутрішніх справ в охорону вод є забезпечення дотримання встановлених законодавством заборон щодо водних об'єктів. Існуючі правові норми заборо-няють руйнування русел річок, струмків та водотоків, знешко-дження зелених насаджень і трав'яного покриву на берегах водних об'єктів, самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин) тощо. Дотри-мання цих заборон на практиці контролюється і забезпечу-ється співробітниками різних природоохоронних і правоохо-ронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ.

Важливі функції щодо охорони вод покладені на працівни-ків автомобільних інспекцій, які покликані забезпечувати охо-рону річок та інших водойм від забруднення мастилами, бен-зином, нафтою та іншими речовинами, що скидаються авто-базами і підприємствами по ремонту автомобілів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ є складовою частиною їх діяльності щодо охорони, і зміцнення громадсько-го порядку в місцях відпочинку і водного туризму громадян. Це підвищує увагу до водоохоронних заходів з боку їх пра-цівників. Вимогливість до водоохоронних дій органів внутрішніх справ підвищує і те, що від них значною мірою залежить са-нітарно-епідемічне благополуччя населення, бо забруднення вод нерідко стає причиною епідемій.

Об'єктом контролю з боку працівників органів внутрішніх справ є правила користування індивідуальними плавучими моторними засобами. За його здійснення значна увага приділяється питанням охорони вод від забруднення і засмі-чення.

Водні об'єкти, що мають особливе значення, охороняють-ся міліцією охорони. До таких об'єктів відносяться водосхови-ща, що використовуються для забезпечення населення пит-ною водою. Підрозділам міліції охорони під безпосередню охорону передаються як самі водосховища, так і гідротехнічні споруди, що їх обслуговують. Охорона цих об'єктів здійсню-ється на підставі договорів, що складаються з відповідними організаціями.

Відомо, що для забезпечення необхідного санітарного ре-жиму водосховищ створюються спеціальні зони їх санітарної охорони. У цих зонах працівники міліції охорони контролюють виконання встановлених обмежень. За виявлення порушень санітарного режиму складаються протоколи, які подаються до відповідних басейнових інспекцій для притягнення до адмініст-ративної відповідальності винних осіб.

У разі необхідності працівники міліції охорони порушують кримінальні справи на підставі ст. 242 Кримінального кодексу України, і проводять невідкладні слідчі дії з наступною пере-дачею таких справ за підслідністю.

Водне законодавство окремо наголошує на необхідності охорони вод, призначених для протипожежних потреб. Згідно зі ст. 69 Водного кодексу України використовувати воду з водних об'єктів спеціально призначених для протипожежних потреб у будь-яких інших цілях забороняється. Нагляд за до-триманням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб здійснюють місцеві Ради народних де-путатів та органи протипожежної безпеки. Органи внутрішніх справ забезпечують правовий захист честі, гідності, здоров'я та життя осіб, які здійснюють охорону вод.

Працівники органів внутрішніх справ допомагають місце-вим органам державної влади і управлінням виконувати обов'язки, передбачені для них водним законодавством у га-лузі використання і охорони вод.

До відання обласних, район-них, міських, сільських і селищних Рад народних депутатів та їх виконавчих органів віднесено широке коло питань, що тісно пов'язані з охороною вод:

а) розробка, затвердження та реалізація місцевих про-грам використання і охорони вод та відтворення водних ре-сурсів;

б) встановлення правил користування маломірними суда-ми на водних об'єктах;

в) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкід-ливою дією;

г) організація інформування населення щодо стану водних об'єктів, його змін та проведення водоохоронних заходів;

д) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Ефективна і постійна допомога органам державної влади і управління в їх діяльності щодо охорони вод -- суттєвий вклад органів внутрішніх справ у вирішення цієї важливої проблеми.

Про участь органів внутрішніх справ у забезпеченні охо-рони вод свідчать також покладені на них обов'язки захисту прав громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чи-ном, вони захищають їх права як водокористувачів. Виконую-чи цей обов'язок, органи внутрішніх справ мають можливість істотно вплинути на стан використання і охорони вод.

Крім того, громадяни та їх об'єднання згідно з водним за-конодавством залучаються до здійснення заходів щодо вико-ристання і охорони вод. Вони, наприклад, беруть участь у розгляді місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод, та відтворенням водних ресурсів; за погоджен-ням з місцевими Радами народних депутатів та іншими дер-жавними органами за власні кошти виконують роботи з ви-користання і охорони вод; беруть участь у проведенні пере-вірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносять пропозиції з цих питань; проводять гро-мадську екологічну експертизу і обнародують її результати; подають до суду позови щодо відшкодування збитків, заподія-них державі та громадянам внаслідок забруднення, засмічен-ня та вичерпання вод.

Вклад органів внутрішніх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працівники надають громадянам та їх об'єднан-ням всебічну правову допомогу за умови вживання зазначе-них заходів.

Охорона вод досягається шляхом контролю, який здійсню-ють органи внутрішніх справ за додержанням обмежень прав водокористувачів. Водне законодавство, надаючи водокорис-тувачам широкі права, передбачає в ряді випадків і їх обме-ження. Зокрема, права водокористувачів можуть бути обме-жені у разі загрози виникнення епідемій та епізоотій, під час аварій та за умов, що можуть призвести чи призвели до за-бруднення вод. Звичайно, працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими щодо додержання водоко-ристувачами передбачених законодавством обмежень.

Органи внутрішніх справ та їх працівники здійснюють охо-рону вод не тільки в зв'язку з виконанням службових обов'язків, але й як водокористувачі. Вони використовують воду для різних потреб: промислових, сільськогосподарських, побутових, культурно-оздоровчих тощо. Від того, як вони здійснюють права та обов'язки водокористувачів, чимало за-лежить загальний стан охорони вод в Україні. По-перше, ор-гани внутрішніх справ, їх підприємства і господарські органі-зації, всі працівники системи Міністерства внутрішніх справ займають вагоме місце серед водокористувачів. По-друге, вони подають приклад дбайливого використання і охорони вод іншим водокористувачам, тому що є однією із впливових структур в системі державних органів. А прикладу належить важлива роль в досягненні поставленої мети. Це ніколи не треба забувати працівникам органів внутрішніх справ, особ-ливо якщо йдеться щодо охорони вод -- одного з найважли-віших об'єктів природи.

Висновки

Життя вимагає постійного розвитку і удосконалення еко-логічних суспільних відносин. Адже їхній стан впливає на ефективність використання природних ресурсів і стан охорони навколишнього природного середовища. Від того, якими є і будуть екологічні відносини залежить рівень розвитку всіх га-лузей народного господарства, оскільки з ними пов'язане гос-подарське використання земель, вод, лісів, надр, атмосфер-ного повітря, інших природних багатств. Надзвичайно важливе місце в системі екологічних відносин посідає використання, охорона та відновлення водних багатств України. Загальновідомим є той факт, що вода є найважливішим мінералом на Землі, який неможливо нічим повноцінно замінити.

Не варто вдаватися до ілюзій, що природні ресурси, зокрема й вода неви-черпні. Настав час переконати суспільство в тому, що в су-часних умовах першочерговим завданням у використанні усіх видів водних ресурсів є їх відновлення і раціональне користу-вання ними.

Україна, незважаючи на поточні проблеми політичного і економічного характеру, повинна сформулювати соціальну політику, спрямовану на збереження і відродження довкілля, захист екологічних прав громадян, забезпечення екологічної безпеки країни і активно впроваджувати її в життя за допо-могою норм екологічного права. Закони та інші правові акти надають обов'язкової юридичної сили екологічним вимогам. Під впливом норм екологічного права екологічні відносини стають виваженішими та більш гармонійними.

Вирішення назрілих екологічних проблем водокористування стане важливим кроком уперед на шляху досягнення екологічного оздоровлен-ня України, допоможе подолати напругу в багатьох містах і регіонах країни, нормалізувати в них стан навколишнього природного середовища.

Страницы: 1, 2