Принципи нотаріального процесуального права - це основні положення, що визначають зміст і сутність нотаріального права України, характеризують організацію та діяльність нотаріальних органів, визначають найсуттєвіші риси цієї галузі права.

До системи принципів нотаріального права входять принципи законності, обгрунтованості нотаріальних актів, сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів, національної мови, додержання таємниці вчинення нотаріальних дій.

Принцип законності

Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус зобов'язаний точно дотримуватися законів. У конкретнішому розумінні це означає, що нотаріус у своїй діяльності повинен дотримуватися норм процесуального і матеріального права.

Дотримуючись правильного процесуального порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус керується законами України, постановами Верховної Ради України, указами й розпорядженнями Президента України, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим - ще й законодавством цієї автономної республіки, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. У межах його компетенції нотаріус вирішує питання, що випливають із норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних угод (ст.7 Закону України "Про нотаріат")

Аби вчинена нотаріальна дія відповідала законові, нотаріус повинен дати правильну правову кваліфікацію відносинам, що склалися між заінтересованими особами, які до нього звернулися. При цьому він найчастіше звертається до норм цивільного законодавств і, наприклад, у разі посвідчення угод, видачі свідоцтва про право на спадщину тощо. Посвідчуючи договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, він керується нормами земельного законодавства. У випадках видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, посвідчення шлюбного контракту нотаріус звертається до норм Кодексу про шлюб та сім'ю. У своїй діяльності нотаріус керується нормами і інших галузей матеріального права.

1. Принципи нотаріального процесуального права

Правовою гарантією дотримання нотаріусом чи іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, принципу законності є передбачена ст.50 Закону України "Про нотаріат" можливість оскаржити дії до районного суду. Скарги на дії посадових осіб консульських установ розглядаються в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського статуту України).

Реалізація принципу законності вимагає дотримання законності і особами, які звертаються за вчиненням нотаріальної дії. Порушення ними цієї вимоги тягне за собою відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (ст.49 Закону України "Про нотаріат"). У необхідних випадках, виявивши під час вчинення нотаріальних дій порушення закону, нотаріус та інші посадові особи повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, то нотаріус або інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, мають право затримати такий документ і направити на експертизу (ст.51 Закону).

Принцип обгрунтованості нотаріальних дій

Зміст цього принципу означає, що_всі дії нотаріуса мають відповідати дійсним обставинам, а його висновки повинні бути обгрунтованими.

Для реалізації цього принципу законодавство передбачає певні правові гарантії. По-перше, нотаріус має право витребувати додаткові документи й відомості, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст.46 Закону України "Про нотаріат"). По-друге, нотаріус встановлює особу громадянина (ст.43 Закону), перевіряє дієздатність громадянина і правоздатність юридичної особи, повноваження представника (ст.44 Закону), а посвідчуючи угоди і вчиняючи деякі інші нотаріальні дії - справжність підписів заінтересованих осіб (ст.45 Закону). При посвідченні угод перевіряються дійсні наміри сторін (ст.54 Закону). По-третє, для забезпечення об'єктивного підходу до вчинення нотаріальних дій Закон регулює певні обмеження у праві здійснення нотаріальних дій. Це необхідно, щоб запобігти використанню службового становища і необ'єктивності у вирішенні питань, пов'язаних з вчиненням нотаріальних дій (ст.9 Закону).

Відповідно до цієї статті, якщо нотаріальні дії зачіпають особисті чи майнові інтереси нотаріусів або пов'язані з інтересами їх подружжя, батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів і сестер, а також працівників цієї нотаріальної контори і працівників, які перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом, то нотаріуси в таких випадках не є правомочними вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка чи дружини, їх та своїх указаних вище родичів, а також на ім'я і від імені працівників цієї нотаріальної контори і працівників, котрі знаходяться у трудових відносинах із приватним нотаріусом.

Аналогічні обмеження діють і щодо посадових осіб виконкомів сільських, селищних і міських рад. Крім того, посадові особи виконкомів не можуть вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені цього виконавчого комітету.

У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, в іншого приватного нотаріуса чи у виконкомі іншої сільської, селищної, міської ради.

У разі, коли діють винятки із загального правила територіальної компетенції, нотаріальні дії, що відповідно до законодавства України (статті 55, 60, 66, 70, 71, 73, 53 Закону) повинні бути вчинені в певній нотаріальній конторі чи у виконкомі певної сільської, селищної, міської ради, вчиняються в іншій нотаріальній конторі чи в іншому виконкомі за визначенням управління юстиції чи вищестоящої ради.

Обмеження у праві вчиняти нотаріальні дії стосовно консульських посадових осіб є меншими. Вони не можуть вчиняти нотаріальні дії тільки на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого подружжя, їх і своїх родичів по прямій лінії (ст.49 Консульського статуту).

Щодо посадових осіб, перелічених у ст.40 Закону, які є правомочними посвідчувати заповіти й доручення, то обмеження вчиняти нотаріальні дії діють такою самою мірою, як щодо нотаріусів і посадових осіб виконкомів.

Принцип сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів

Принциповим положенням у діяльності нотаріуса та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, є їхній обов'язок сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав та законних інтересів, щоб юридична необізнаність не була використана на шкоду заінтересованим особам (ст.5 Закону).

Форми такого сприяння можуть бути різними. Нотаріус роз'яснює права та обов'язки заінтересованим особам, попереджає про наслідки вчинюваної нотаріальної дії. Також він має право витребувати від організацій і посадових осіб необхідні для вчинення нотаріальних дій документи чи відомості, давати конкретні роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. В необхідних випадках на прохання громадян чи організацій може складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них.

Принцип національної мови

Відповідно до змісту цього принципу нотаріальне провадження здійснюється українською мовою чи мовою більшості населення місцевості. Для забезпечення реалізації принципу заінтересованим особам, котрі не володіють мовою, якою здійснюється нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів повинні бути перекладені нотаріусом або перекладачем (ст.15 Закону).

Принцип додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці цих дій (ст.8 Закону). Це означає, що вони не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі в зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Вимога додержання таємниці вчинюваної нотаріальної дії стосується не тільки змісту дії, а й самого факту її вчинення. Це правило поширюється і на той час, коли вони вже не працювали в нотаріальній конторі.

Обов'язок додержувати таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо в зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. Це, насамперед, працівники нотаріальних контор, виконкомів, а також технічний персонал - друкарки, секретарі та ін. До кола цих осіб слід долучити й тих, яким про вчинювані нотаріальні дії стало відомо під час перевірок, ревізій, узагальнення практики, стажування, проходження виробничої практики. На цих осіб також поширюється правило додержання таємниці, якщо вони перестали працювати на попередній роботі або пішли на пенсію.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, а також особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у paзi порушення ними таємниці вчинюваних нотаріальних дій несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України. Закон України "Про нотаріат" (статті 21,27) передбачає, що шкода, заподіяна незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, встановленому законодавством України, а шкода, заподіяна приватним нотаріусом, покривається у повному розмірі. Виходячи з положень цих статей, а також ст.6 ЦК України, це може бути стягнення матеріальних збитків і компенсація за моральну шкоду. Підлягають застосуванню також санкції, які містяться в законодавстві про працю. В особливо серйозних випадках можлива і кримінальна відповідальність.

Правило додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій не поширюється безпосередньо на самих заінтересованих осіб. Вони можуть повідомляти будь-кому про вчинені ними нотаріальні дії.

Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є специфічним принципом нотаріального процесуального права, який забезпечує конфіденційність взаємовідносин нотаріуса та заінтересованих осіб, дає правові гарантії належного захисту суб'єктивних прав. Конфіденційність повинна бути забезпечена можливістю провести бесіду і вчинити нотаріальну дію в окремому приміщенні, що в наших умовах не завжди можливо здійснити.

Висновок

Реалізація принципу додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій передбачає, що нотаріальні дії слід здійснювати в присутності тільки безпосередньо заінтересованих осіб. У необхідних випадках можуть бути присутні особи, які надають допомогу у вчиненні нотаріальних дій. Це представники, перекладачі. Можуть бути також присутніми особи, які підписують документ за неписьменного чи хворого, але вони не повинні бути обізнаними зі змістом документа.

Цей принцип також забезпечується положенням про те, що офіційні документи про вчинення нотаріальних дій видаються тільки громадянам чи юридичним особам, щодо яких вчинялись нотаріальні дії, або їхнім представникам.

Закон передбачає і певні винятки з цього принципу. Суд, арбітражний суд, прокуратура, органи дізнання і слідства можуть за своїми письмовими постановами чи ухвалами вимагати видачі довідок про вчинені нотаріальні дії, а також документів у зв'язку з кримінальними, цивільними і господарськими справами, що знаходяться в їхньому провадженні. Отже, можна зробити висновок, що до порушення вказаних справ у цих органах запити про вчинені нотаріальні дії є недопустимими. Крім того, положення цього принципу вимагають передавання документів і довідок у такий спосіб, щоби з ними не могли ознайомитися сторонні особи.

Це поширюється і на давання усних та письмових пояснень особами, які вчиняють нотаріальні дії. Такі пояснення можуть бути дані органам суду, прокуратури, дізнання і слідства лише у формі показань свідків.

Зміни в економічних відносинах стали підставою ще для одного винятку із загального правила додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Контроль держави за правильним стягненням державного мита і податків нині є дуже актуальним, бо недосконалість наших законів часто призводить до приховування доходів чи їх зменшення. Тому закон цілком доцільно регулює право державних податкових адміністрацій письмово вимагати від нотаріальних органів видачі довідок, документів і копій з них саме для визначення правильності стягнення державного мита і цілей оподаткування.

Література

Л.К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ, 2007