Терміни «брудні гроші» і «відмивання грошей» виникли ще в 30-ті роки XX ст. в США. Однак, процес відмивання брудних грошей наче не має географічних кордонів та часових меж. Він несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом злочинної діяльності.

Аналіз наукових досліджень вчених з проблеми протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, свідчить, що за останні роки сталося помітне зростання професіоналізму злочинної діяльності організованих злочинних формувань і витонченості схем по «відмиванню брудних грошей».

Надзвичайна актуальність даного питання, необхідність визначення недоліків в організації протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та надання рекомендацій щодо їх усунення обумовлюють здійснення даного дослідження.

Міжнародна та зарубіжні системи протидії почали формуватися ще на початку 80-х років минулого століття, а в Україні прийняття заходів нормативно-правового характеру з цього питання почалися значно пізніше.

Про факти відмивання доходів злочинного походження до правоохоронних органів інформація надходить у більшості випадків від органів, на які покладено фінансовий моніторинг та виявлення сумнівних фінансових операцій. Про високу латентність легалізації свідчать також дані статистики про виявлені злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та злочинів економічного спрямування, які становлять основу в отриманні доходів злочинного походження.

В Україні, як і в багатьох інших країнах СНД, після здобуття незалежності стрімкого зростання набула «тіньова» економіка. Це зумовлено невідповідністю законодавчої бази тим ринковим відносинам, які почали зароджуватися.

Відмивання доходів безпосередньо пов'язане з ухиленням від сплати податків. Тому необхідно підвищити рівень свідомості людей, які займаються приватним бізнесом, щоб вони розуміли, яку проблему становить відмивання доходів, адже йдеться про кошти, котрі держава могла б використати для соціального захисту людей.

Тому законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою злочинністю. Колосальні цінності отримані від торгівлі наркотиками, ігорного та порнобізнесу, контрабанди, розкрадань та іншої незаконної діяльності, злочинці прагнуть легалізувати, тобто надати їм вигляд законних. Легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом є вчинення фінансових операцій чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення спільного небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння чи використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (ст. 209 КК України).

1 Основні аспекти міжнародного співтовариства у сфері легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом

Останнім часом у зв'язку з глобалізацією фінансових потоків з національного на міжнародний рівень перейшла боротьба із спробами легалізації капіталів, одержаних від злочинної діяльності - так званим «відмиванням» злочинних доходів.

При цьому не всі злочини розглядаються у контексті відмивання доходів. Так, не враховуються злочини, пов'язані з ухиленням від сплати податків. Відповідно до Сорока рекомендацій FATF, визначені ними категорії злочинів - це:

- участь в організованій злочинній групі та рекет;

- тероризм, у тому числі фінансування тероризму;

- торгівля людьми та організація нелегальної міграції;

- сексуальна експлуатація, в тому числі сексуальна експлуатація дітей;

- незаконна торгівля наркотичними засобами та психотропними речовинами;

- незаконна торгівля зброєю;

- незаконна торгівля речами;

- корупція і хабарництво;

- шахрайство;

- підробка валюти;

- підробка товарів;

- злочини проти навколишнього середовища;

- вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;

- викрадення людей, незаконне позбавлення волі та взяття в заручники;

- грабіж та крадіжка;

- контрабанда;

- здирництво;

- використання підроблених документів;

- піратство;

- інсайдерні торговельні операції та ринкові маніпуляції.

Світові масштаби відмивання грошей оцінюються Міжнародним валютним фондом в межах 2-5% світового ВВП, що складає близько одного трильйона доларів на рік. Це явище не тільки підтримує життєдіяльність злочинного світу, але й розкладає решту суспільства, оскільки значні фінансові ресурси дозволяють криміналу впливати на економічні й державні структури, проникати до них.

З огляду на це, окрім заходів, які вживаються окремими державами, боротьба ведеться й на міжнародному рівні. Особливо активізувалася ця діяльність наприкінці 80-х років минулого століття, коли до неї залучилася ООН (деякі експерти пов'язують активізацію міжнародної протидії легалізації злочинних капіталів із процесом розпаду Радянського Союзу). 8 листопада 1990 р. у Страсбурзі було укладено Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (Україна приєдналася до неї 15.09.1995 р. ратифікувала із застереженнями Законом України від 17.12.1997 р. № 738/97-ВР).

У той же період розпочав свою діяльність Базельський комітет з нагляду за банківською діяльністю. У 1989 р. на зустрічі «Великої сімки» у Парижі було засновано Групу з розробки фінансових заходів протидії відмиванню грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering - FATF). Сьогодні членство в цій організації мають 31 країна, 2 міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органів FATF та понад 15 інших міжнародних організацій. Основними формами діяльності Групи є розробка та періодичний перегляд рекомендацій з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - зазначених Сорока рекомендацій (які, поряд із Вісьмома спеціальними рекомендаціями FATF щодо протидії фінансуванню тероризму, були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, а також складання «чорного списку» країн, які не протидіють відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - тобто не впроваджують у національне законодавство та не керуються у регулюванні фінансової сфери зазначеними Сорока рекомендаціями - з наступним запровадженням проти них фінансових санкцій).

2 Законодавство України у сфері легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом

Загроза запровадження санкцій FATF проти України сприяла активізації заходів органів державної влади щодо протидії відмиванню злочинних доходів.

З 1 вересня 2001 р. набрав чинності новий Кримінальний кодекс, який передбачає кримінальну відповідальність за діяльність, пов'язану з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (стаття 209 КК України).

Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». На розвиток правової основи протидії відмиванню брудних грошей спрямована і стаття 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» стосовно ідентифікації банками осіб, які здійснюють значні та/або сумнівні операції.

19 липня 2001 р. прийнято Указ Президента України № 532 «Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом». На виконання цього Указу 28 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів і Національний Банк України прийняли спільну постанову, згідно якої на виконання Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам доручено керуватися у своїй діяльності Сорока рекомендаціями FATF.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 386 утворено міжвідомчу робочу групу з дослідження методів та тенденцій у відмиванні грошей та інших доходів, одержаних злочинним шляхом.

28 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів України оприлюднив заяву стосовно боротьби з легалізацією («відмиванням») коштів одержаних злочинним шляхом, у якій зазначено наступне:

«У сьогоднішньому відкритому фінансовому світі з високою мобільністю коштів та швидким розвитком технологій платіжних операцій, засоби для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, а також їх анонімного захисту в певних країнах чи на певних територіях роблять фінансову злочинність транснаціональною.

В Україні прийнято закони, спрямовані на боротьбу з відмиванням таких доходів, запроваджуються сучасні механізми відповідного контролю. У той же час існують численні перешкоди в ідентифікації клієнтів фінансових установ в окремих країнах і на територіях, передусім в офшорних центрах.

За останні роки значно зросла кількість країн, фінансові структури яких пропонують фінансові послуги без відповідного контролю чи регулювання. Вони також захищені банківською таємницею. Швидке збільшення кількості таких країн (територій), які не бажають співпрацювати і не беруть участі або беруть лише незначну участь у двосторонньому чи міжнародному співробітництві для подолання фінансової злочинності, посилює конкуренцію між офшорними центрами та ще більш погіршує ситуацію, що склалася на ринку фінансових послуг.

Для забезпечення стабільності міжнародної фінансової системи і підвищення ефективності роботи щодо запобігання відмиванню доходів, одержуваних злочинним шляхом, найбільш потужні фінансові центри світу пішли по шляху створення системи всебічного контролю, регулювання та нагляду.

Українська фінансова система також приводиться у відповідність із цими вимогами:

1) Кабінет Міністрів України як Уряд держави, яка є повноправним членом міжнародної спільноти, офіційно визнає Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

2) основним його завданням у майбутньому буде застосування Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

3) країни чи території, які відмовляються співпрацювати з Україною, будуть визначатися за 25 критеріями, доведеними у цих рекомендаціях, і до них будуть застосовуватися певні заходи, передбачені в рекомендаціях;

4) вживатиме вичерпних заходів, спрямованих на імплементацію Сорока рекомендацій у національне законодавство у межах, що не суперечать Конституції України;

5) має намір продовжувати боротьбу з будь-якими формами відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до міжнародних вимог та стандартів, а також законодавства України.

Боротьба з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, є вкрай необхідною з трьох основних причин. По-перше, такі заходи дають можливість виявляти злочини, спрямовані на отримання «брудних» коштів: корупція, наркобізнес, шахрайство, ухилення від сплати податків та інші форми організованої злочинності.

По-друге, відмивання доходів сприяє розвиткові міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на становлення демократичних політичних інститутів та стабільної національної економічної системи. По-третє, боротьба з цим економічним злочином допомагає захистити цілісність української фінансової системи від негативного впливу кримінального капіталу.

З огляду на це, Уряд України визначає такі першочергові дії у рамках комплексної програми заходів:

1) посилення контролю за роботою національних органів правопорядку з метою зупинення нелегальних грошових потоків, а також міжвідомчої координації у разі проведення розслідування справ, пов'язаних з відмиванням доходів за допомогою існуючих кримінальних систем;

2) звернення до Верховної Ради України з проханням негайно розглянути законопроекти, що запроваджують нові механізми боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

3) застосування рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) щодо ідентифікації країн, де ситуація з відмиванням таких доходів становить серйозну загрозу для України;

4) підтримка дій експертів зазначеної Групи (FATF);

5) спрямування діяльності підрозділів боротьби з наркобізнесом на більш ретельне дослідження аспектів цього виду кримінального злочину у частині, що стосується відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом;

6) активізація діяльності регулятивних органів, громадських та приватних структур, пов'язаної із запобіганням відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом;

7) удосконалення процедури інспектування банків органами пруденційного нагляду з метою виявлення ризикованих тенденцій;

8) запровадження ефективних способів виявлення і припинення ризикованих або підозрілих на відмивання злочинних коштів випадків шляхом підвищення рівня фахової та правової підготовки працівників сектору фінансових послуг, ігрових, брокерських та дилерських закладів;

9) продовження роботи щодо удосконалення законодавства з питань захисту інституту свідків і учасників судочинства в боротьбі з відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом:

10) створення умов для роботи компетентних органів інших країн на території України з метою запровадження нових механізмів боротьби з фінансовими злочинами;

11) звернення у разі потреби за допомогою до міжнародних фінансових організацій з питань удосконалення законодавства у боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

12) створення умов для об'єктивного висвітлення у засобах масової інформації всіх аспектів боротьби з відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом.

Уряд України сподівається, що розширення співробітництва з урядами інших держав, міжнародними фінансовими організаціями, передусім із FATF, з метою активізації боротьби з легалізацією («відмиванням») злочинних доходів на національному, регіональному та міжнародному рівнях, а також припинення нелегального руху таких коштів у світовому масштабі сприятиме створенню у своїй країні дієвої системи запобігання та протидії цьому соціально небезпечному явищу».

Незважаючи на наведену вище Заяву українського Уряду, вже 1 вересня 2001 р. чергова сесія FATF дійшла висновку про відсутність в Україні системи протидії відмиванню злочинних доходів та прийняла рішення щодо занесення нашої держави до «чорного списку». Більше того, З 20 грудня 2002 р. по 14 лютого 2003 р. проти України були запроваджені фінансові санкції FATF.

На думку багатьох експертів, це було зроблено необґрунтовано з політичних міркувань. Слушно зазначалося, що в Україні ніколи не спостерігалося величезних масштабів відмивання коштів: одержані на її території злочинні доходи легалізуються, як правило, в інших країнах, насамперед в офшорних зонах.

У даному контексті зазначимо, що розглянуте та низка інших рішень FATF вказують на ознаки існування у діяльності цієї організації «подвійних стандартів». Так, FATF більш ніж помірковано ставиться до таких офшорних зон, як Ліхтенштейн або Монако, які перебувають під захистом впливових членів FATF. Крім того, частина її рекомендацій ігнорується, без будь-яких наслідків, у деяких державах, які входять до її складу - наприклад, у Швейцарії та Люксембурзі.

Утім, заходи FATF стали, безумовно, потужним поштовхом для започаткування та розвитку в Україні системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Прийнято Указ Президента України від 10.12.2001 р. № 1199 «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», відповідно до якого було створено урядовий орган державного управління з питань фінансового моніторингу - Державний департамент фінансового моніторингу у складі Міністерства фінансів України.

Прийнято базовий законодавчий акт у даній сфері - Закон України від 28.11.2002 р. № 249-IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

22 липня 2003 р. прийнято Указ Президента України № 740 «Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму», відповідно до якого, а також до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1896 створюється Єдина державна інформаційна система у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму (ЄДІС). 2 жовтня 2003 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1565 підвищено статус Міжвідомчої робочої групи з дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом. Завдяки вжитим заходам на пленарному засіданні FATF у Парижі (25-28 лютого 2004 р) прийнято рішення про викреслення України з «чорного списку».

Державний департамент фінансового моніторингу України у червні 2004 р. прийнято до асоціації фінансових розвідок - так званої «Егмонтської групи». У жовтні 2004 р. Україна набула статусу спостерігача у Євразійській групі з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму. Станом на 25 листопада 2004 р. Державним департаментом фінансового моніторингу укладено 19 меморандумів з підрозділами фінансових розвідок інших країн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1081 утворено територіальні підрозділи Державного департаменту фінансового моніторингу.

Відповідно до Закону України від 18.05.2004 р. № 1726-IV Указом Президента України від 28.09.2004 р. № 1144 статус української фінансової розвідки підвищено до центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом: на базі Державного департаменту фінансового моніторингу утворено Державний комітет фінансового моніторингу; 24 грудня Указом Президента України № 1527 затверджено положення про цей Комітет.

Затверджено також плани заходів із запобігання та протидії легалізації (“відмиванню”) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005 р. (Постанова КМУ від 10 серпня 2005 р. № 736) та 2006 р. (Постанова КМУ і НБУ від 18 березня 2006 р. № 359).

Утворено Координаційну раду з питань функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму (Постанова КМУ від 22 вересня 2004 р. № 1250).

Схвалено Концепцію розвитку системи запобігання та протидії легалізації (“відмиванню”) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 рр. (Розпорядження КМУ від 3 серпня 2005 р. № 315).

3 Результати розвитку нормативно-правової України у сфері легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом

Склад злочину, передбачений ст. 209 КК України, має певні недоліки, які призводять до помилок у її застосуванні на практиці.

На складність процесу розслідування таких злочинів впливають також: відсутність комплексних методик розслідування, некомпетентність слідчих, співробітників органів дізнання тощо. Проблеми легалізації доходів злочинного походження знайшли певне відображення у наукових дослідженнях вчених-криміналістів України і Росії.

За офіційними даними, в Україні 50 % економічної діяльності завершується відмиванням коштів. За оцінками ДПА в Україні щорічно відмивається 4 млрд. дол. США. Це свідчить про те, що організовані злочинні угрупування завжди мали за мету збагачення, отримання прибутку. В умовах поширення тіньової економіки відмивання доходів, отриманих незаконним шляхом, давно вже стало загальнодержавною проблемою і потребує вирішення саме на загальнодержавному рівні.

Виявлення «відмивання» доходів, що мають незаконне походження, ускладнюється ще й тим, що досі не існує єдиного тлумачення поняття «відмивання доходів». На Конгресі ООН у Гавані 1990р. рекомендовано взяти за базове таке визначення процесу «відмивання» доходів: «перетворення або передача власності, якщо при цьому відомо, що така власність виникла внаслідок злочинів з метою приховування або маскування незаконного походження власності або надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні такого злочину або злочинів із тим, щоб уникнути правових наслідків таких дій; приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження розташування, переміщення прав стосовно власності або права власності, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинів; придбання, володіння або використання власності, якщо на момент одержання відомо, що вона виникла внаслідок акту участі в такому злочині». Віденська конвенція ООН від 19 грудня 1988 р. (ст. 6) «відмивання» грошей визначає як «умисне приховування дійсної природи, джерела, розміщення або володіння прибутком від протизаконного обороту, включаючи рух чи конверсію доходів, які були одержані в результаті законних дій». Конвенція Ради Європи 1990 р. «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом» визначає, що «відмивання грошей - це процес такого маніпулювання протизаконно одержаними коштами (насамперед готівкою), при якому ці кошти набувають цілком законного вигляду».

Правовою основою протистояння тіньовому бізнесу, в тому числі кримінальному підприємництву злочинних угрупувань у країнах з перехідною економікою, є законодавство, яке перешкоджає легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Відсутність або ж недосконалість такого законодавства створює умови, найбільш сприятливі розквіту «нелегального» бізнесу, проведення велико масштабних фінансових афер, «тінізації» доходів, одержаних від неконтрольованої державної економічної діяльності.

Розвиток нормативно-правової та інституційної основи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, дав такі результати.

Протягом 2009 р. отримано 635600 повідомлень про фінансові операції, з яких 97,3% надіслали банківські установи.

Серед небанківських установ найбільшу кількість повідомлень про сумнівні фінансові операції надіслали страхові компанії (72,1%) та професійні учасники ринку цінних паперів (22,1%).

За результатами 2009 р. підготовлено та направлено до правоохоронних органів України 815 узагальнених та додаткових матеріалів, які були сформовані на підставі 129,4 тисяч повідомлень про сумнівні фінансові операції, що складає 20% від загальної кількості отриманих Комітетом повідомлень.

Тобто, кожне 4-е повідомлення про сумнівні фінансові операції, за результатами аналізу, стало основою для сформованого матеріалу.

Таблиця 1. Статистика порушення кримінальних справ за матеріалами

Державного комітету фінансового моніторингу

Показник	ГПУ	ДПА	МВС	СБУ	Всього
Надано узагальнених матеріалів	46	75	91	109	321
Кількість узагальнених матеріалів, за якими порушено кримінальні справи	35	48	29	23	135
Співвідношення,%	76	64	32	21	42
Кількість порушених кримінальних справ за наданими узагальненими матеріалами	33	48	29	20	130
Надіслано до суду кримінальних справ	3	3	3	0	9

Наглядовим органом з питань фінансового моніторингу у банківській сфері є Національний Банк України. За 2009 р. Національним Банком проведено 269 перевірок з питань фінансового моніторингу. За результатами перевірок виявлено 445 випадків порушень чинного законодавства та нормативно-правових актів, в тому числі 354 (80%) - вимог Положення про здійснення банками фінансового моніторингу; 70 (15,7%) - Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; 21 (4,7%) - Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як органом регулювання та нагляду за 2009 р. проведено 166 перевірок фінансових посередників, у діяльності 79 фінансових посередників було виявлено порушення законодавства щодо запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг як органом регулювання та нагляду за період за 2009 р. проведено 76 перевірок кредитних установ (виявлено 41 порушення); 45 перевірок ломбардів (виявлено 12 порушень); 371 перевірка страхових компаній (виявлено 85 порушень); 8 перевірок установ недержавного пенсійного забезпечення (виявлено 4 порушення); 9 перевірок фінансових компаній (виявлено 4 порушення). За 2009 р. правоохоронними органами завершено слідство та передано до суду 233 кримінальні справи, що порушено за ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом).

Таблиця 2. Рух кримінальних справ за статтею 209 Кримінального кодексу України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом)

Назва органу	Перебувало у провадженні кримінальних справ за ст. 209 Кримінального кодексу України	Передано до суду
	Всього	Перейшло провадженням з минулих років	Прийнято до провадження 2009 р.
МВС	124	15	109	64
ДПА	73	9	64	14
СБУ	72	13	59	20
ГПУ	273	67	206	135
Всього	542	104	438	233

За зазначений період судами розглянуто та винесено вироки по 106 кримінальних справах за ст. 209 КК України. Крім того, органами внутрішніх справ завершено слідство та передано до суду 102 кримінальні справи, що порушені за ст.306 КК України (використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів). Судами розглянуто та винесено вироки по 50 таких справах.

Також, Генеральною прокуратурою України порушено одну кримінальну справу за ст. 2091 КК України (умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом).

Отже, як переконують наведені дані, проведена протягом 2009 р. величезна організаційна та нормативно-правова робота мала досить скромний процесуальний результат. З одного боку, це обґрунтовує необхідність подальшого підвищення ефективності координації діяльності правоохоронних органів у даній сфері; з іншого - підтверджує думку про те, що в Україні значно більш поширеними, ніж відмивання грошей, є інші види економічних злочинів (насамперед, ухилення від сплати податків).

4 Проблеми організації протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом

Важливо, що система протидії відмиванню грошей в Україні передбачає наявність адміністративної відповідальності, встановленою, зокрема, статтею 166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням грошей, у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років.

Державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом з 2005 р. здійснює Державний комітет фінансового моніторингу України.

Однією з проблем ефективного проведення фінансового моніторингу по попередженню, виявленню легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є недосконала організація взаємодії з цього питання між органами загального державного фінансового контролю та спеціальними органами, які його здійснюють.

Науковці подають різні трактування поняття «фінансовий моніторинг», та відбита в них сутність істотно не різниться. Так, А. Клименко вважає, що фінансовим моніторингом є особлива форма фінансового контролю, який здійснюється уповноваженими державними органами та суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спрямований на виявлення операцій, пов'язаних з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом.

Не можна не погодитись із Д. Охрімовським, який зазначає, що державне регулювання фінансового контролю в Україні власне виражається лише наданням різним органам (міністерствам, відомствам та установам) значного обсягу прав (завдань, функцій) щодо здійснення ними контрольної діяльності. Тобто, значна кількість законодавчих і правових актів не тільки не забезпечують системності державного фінансового контролю, а навпаки, неефективні дублювання і паралелізм.

Таким чином, дослідження вчених та практиків показують, що в організації протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, мають місце ряд недоліків. Існують складнощі щодо правильної юридичної кваліфікації злочинів цього типу; немає широкої вітчизняної практики щодо виявлення і розслідування таких злочинів та притягнення до відповідальності за їх скоєння; відсутня ефективна стабільна система підготовки спеціалістів, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією незаконних доходів, включаючи навички пошуку та ідентифікації грошей, розміщених в офшорних зонах; немає єдиного науково обґрунтованого підходу до аналізу та оцінки обсягів незаконного обігу валютних коштів; бракує відкритої і доступної статистики злочинів з відмивання грошей, без чого дуже важко виробити адекватні заходи реагування.

Також одним із негативних суспільних явищ, що заважає ефективно здійснювати організацію фінансового моніторингу в державі є корупція.

Висновки

Проблемні питання щодо виявлення злочинів, пов'язаних з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, їх розслідування потребує подальшого удосконалення законодавства.

Можливо потрібно було б врахувати досвід США з призначення покарання за ці злочини, де встановлені тривалі терміни ув'язнення (від 10 до 20 років) та великі суми штрафів (наприклад, сума штрафу в тричі перевищує вартість майна, що є об'єктом кримінальної операції).

Враховуючи викладене вище, зазначимо, що в Україні нейтралізація процесів відмивання доходів є вкрай необхідною з таких основних причин:

- такі заходи дають можливість виявити злочини не тільки у сфері безпосереднього відмивання доходів, а й корупцію, шахрайство, ухилення від сплати податків та інші форми організованої злочинності;

- відмивання доходів сприяє розвитку міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на становлення демократичних політичних інститутів і стабільної національної економічної системи;

- боротьба з цим економічним злочином дозволяє захистити цілісність української фінансової системи від негативного впливу «кримінального капіталу».

Отже, на підставі вищевикладеного, можна зробити висновки, що легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні є однією з серйозних загроз національній безпеці держави та одним з найпоширеніших правопорушень у сфері економіки вчинюваних організованими злочинними формуваннями.

Організація та проведення фінансового моніторингу щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, має ряд недоліків. Серед них: не удосконалено нормативно-правове забезпечення та державне регулювання; слабка взаємодія між державними та спеціальними органами в вирішенні цього питання, корумпованість чиновників різних рівнів тощо.

З метою поліпшення ефективності функціонування системи запобігання та боротьби з відмиванням грошей в Україні потрібно використовувати при розробці законодавчих основ протидії легалізації незаконних доходів в Україні визнаних на міжнародному рівні норм і процедур; запровадити практику міжвідомчої розробки пропозицій щодо удосконалення чи зміни законодавчих або нормативних актів, які забезпечують боротьбу з відмиванням брудних грошей; створити єдиний державний інформаційно-аналітичний центр зі збирання та обробки даних про підозрілі фінансові операції; запобігати надходженню «брудних» грошей із-за кордону під виглядом великих інвестицій.

Також доцільно використовувати дієві заходи боротьби з корупцією та організованою злочинністю в органах управління; поєднати зусилля правоохоронних і контролюючих органів у протидії відмиванню грошей; укласти угоди із провідними країнами, в яких регламентовано процедуру повернення коштів, здобутих незаконним шляхом і переказаних за кордон.

Необхідно також запровадити практику навчання (стажування) співробітників українських правоохоронних органів у країнах, які мають адекватне законодавство й досвід слідчої та судової практики у сфері боротьби з відмиванням грошей; поліпшити аудит коштів, що надходять до статутних фондів різних суб'єктів господарювання тощо.

Усунення визначених вище недоліків стане запорукою успішної боротьби з «відмиванням» грошей, одержаних незаконним шляхом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України, від 05.04.2001, № 2341-III.

2. Кодексу України про адміністративні правопорушення, від 07.12.1984, № 8073-X.

3. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», від 28.11. 2002, № 249-ІV.

4. Закон України «Про боротьбу з корупцією», від 05.10.1995, № 356/95-ВР.

5. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», від 12.07.2001, № 2664-III.

6. Закону України «Про банки і банківську діяльність», від 07.12.2000, № 2121-III.

7. Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією», від 06.11.2003, № 84/2003.

8. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом», від 19.07.2001, № 532.

9. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму», від 22.07.2003, № 740.

10. Віденська конвенція ООН від 19 грудня 1988 р. / Парламентське видавництво. - 2002. - С. 8-25.

11. Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом. Страсбурзька конвенція Ради Європи від 8 листопада 1990 р. / Міжнародні договори України про правову допомогу. - Ужгород, 2000. - С. 415-433.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. - 1196 с.

13. Лисенко В. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. // Прокуратура, людина, держава. - № 2 (44). - лютий. - 2005. - С. 62-70.

14. Литвин Ю.А. Фінансовий моніторинг як особлива форма державного фінансового контролю // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 32. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - 688 с.

15. Клименко А. Фінансовий моніторинг - особлива форма фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право . - 2005.- № 4. - С.101-105.

16. Охрімовський Д. Проблеми застосування ст. 209 Кримінального кодексу України // Вісник податкової служби України.

17. Боголюбова Н. Проведення судово-економічних експертиз у справах, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та майна, отриманих злочинним шляхом // Право України. - 2005. - №8. - С. 63.