Рефераты

Здійснення права на спадщину

p align="left">2.3 Охорона спадкового майна

"З моменту відкриття спадщини і до моменту її прийняття спадкоємцями проходить певний відрізок часу, протягом якого спадкове майно перебуває в невизначеному стані. Якщо спадкоємці проживають окремо від спадкодавця, то речі, які становлять спадщину, без нагляду чи догляду можуть зіпсуватися, їх можуть знищити чи вкрасти. Державний нотаріус, який отримав повідомлення про відкриття спадщини, повинен повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме, а також вжити заходів до охорони спадкового майна, тобто нотаріальну дію, передбачену Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. [26, 28]

Під охороною спадкового майна розуміється сукупність заходів із забезпечення збереженості майна, мета яких - запобігти псуванню, пошкодженню чи втрату спадкового майна. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах: 1) спадкоємців; 2) відказоодержувачів; 3) кредиторів; 4) територіальної громади (держави). Охорона спадкового майна полягає в: а) з'ясуванні складу спадкового майна; б) описі та оцінці спадкового майна; в) передачі спадкового майна на зберігання спадкоємцями чи третім особам; ґ) перевірці та контролі належного виконання обов'язків зі збереження спадкового майна відповідними особами.

До складу спадщини можуть входити працююче підприємство, земельна ділянка, цінні папери, домашня ходоба та домашні тварини, швидкопсувна продукція, мисливська зброя тощо, що і зумовлює необхідність обрання спеціальних заходів з охорони спадкового майна. Охорона спадкового майна здійснюється протягом часу, який надається спадкоємцям для прийняття спадщини. Основна дія, яку повинен вчинити нотаріус, - це скласти опис спадкового майна, який проводиться негайно після вчинення необідних дій щодо забезпечення охорони і збереження спадкового майна. В акті опису зазначається: дата надходження заяви (повідомлення) або доручення про вжиття заходів до охорони спадкового майна; дата проведення опису; відомості про осіб, які беруть участь в описі; відомості про особу спадкодавця, час його смерті і місце знаходження майна, що описується; чи було оечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким; стан пломби чи печатки; докладна характеристика кожної із перерахованих у ньому речей: назва, розмір, номер і рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.), що виключало чи утруднювало б їх заміну, і оцінка цих речей з урахуванням зносу.

Якщо спадкоємці не згодні з оцінкою, вони мають право запросити фахівця, сплативши за його послуги".[5,с. 161-163]

"Квартири, жилі будинки, будівлі, споруди та інщі об'єкти нерухомості, які належали на день смерті спадкодавцеві, оцінюються за інвентаризаційною оцінкою, а місцевостях, де інвентаризацію не проведено - за їх страховою оцінкою. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, за окремим описом здаються на депозит нотаріусу, де вони перевувають до видачі їх спадкоємцю чи територіальній громаді, якщо спадщину буде визнано відумерлою".[5, с. 163] Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами слоьзоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони до них) передаються органу внутрішніх справ за окремим описом (п. 193 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).[28] "Харчові продукти, які виявляють серед спадкового майна, державний нотаріус передає спадкомцям, а за їх відсутності продукти довгострокового терміму зберігання - відповідним організаціям для реалізації за окремим актом. Срібло і монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати тощо), вироби зі срібла і монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заціякавлених осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківської установи". [5, с. 164]

"Зберігання спадкового майна на депозиті державної нотаріальної контори чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших зацікавлених осіб.

Якщо в складі описаного майна виявляють цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за окремим описом здають на зберігання спадкоємцям, відповідним установам (інституту, музею тощо) чи іншим особам. За неможливості передати їх на відповідне зберігання нотаріус опечатує документи або сховище з документами. В акті опису зазначають все майно, яке є в квартирі (будинку) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносять до акта опису, а зацікавленим особам роз'яснюють порядок звернення до суду з позовом про вилучення цього майна з опису. На кожній сторінці акта опису підсумковують кількість речей (предметів) та їх вартість, а після закінчення опису наводять загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості. Якщо проведення опису переривається або триває декілька днів, приміщення кожний раз опечатується нотаріусом, а в акті опису робиься запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення".[5, с. 165]

Якщо у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду чи вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною відповідно до ст. 1285 ЦК.

"Для охорони прав спадкоємця, який має народитися, запрошують представника органів опіки та піклування. Якщо ж дитина не народиться або народиться мертвою, частка спадщини, що їй призначалася, розподіляється між спадкоємцями на загальних підставах".[5, с. 166]

"Охоронцем спадкового майна може бути призначено одного із спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце знаходження яких невідоме, а бо інших осіб, визначених спадкоємцями. За бажанням спадкоємців охоронцем майна може бути призначено будь-яку особу.

Збереження майна є заходом охорони спадщини, який може складатися із: 1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги; 2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредиторів; 3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат; 4) відчуження майна, що було описане, за рішенням суду; 5) відчуження майна, що належить іншому із подружжя, що пережив спадкодавця; 6) повідомлення спадкоємців або фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці чи інщі особи, які проживали із спадкодавцем, заперечують проти проведення опису, не пред'являють иайно чи приховують його тощо), державний нотаріус складає акт про неможливість вжиття заходів до охорони спадкового майна і повідомляє про це зацікавлених осіб, а в необхідних випадках - фінансовий орган або прокурора. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині".[5, с. 167-168]

2.4 Поділ спадщини

"Питання щодо поділу спадщини виникає, якщо спадкодавець призначив декілька спадкоємців у заповіті або за відсутності заповіту у спадкодавця виявилося декілька спадкоємців за законом. Спадкове майно, яке переходить до спадкоємців померлого за законом, являє собою майновий комплекс і належить спадкоємцям на праві спільної часткової власності. Правовий режим майна при спадкуванні за заповітом залежить від того, чи визначив спадкодавець кожному спадкоємцю конкретне майно, чи зазначив їм частку належного майна, чи визначивїм частку належного майна, чи визначив спадкоємців, але не зазначив їх часток.

Відмінності в поділі спадщини залежить від низки обставин: 1) від підстав спадкування (за заповітом чи за законом); 2) подільності чи неподільності речі, яка успадковується; 3) належності речі, яка успадковується не лише спадкодавцеві, а і спадкоємцям чи декільком спадкоємцям або третій особі; 4) факту користування спадкоємцем річчю за життя спадкодавця; 5) оборотоздатності речей, які спадкуються, та їх правового режиму". [5, с. 168]

Права спадкоємців і правила поділу спадкового майна регулюються ст. 1278 та ст. 1279 ЦК, положення яких ґрунтуються на нормах глави 26 ЦК "Право спільної власності", а саме:

- майно, що належить на праві власності декільком особам, належить їм на праві спільної власності;

- якщо частки учасників у праві спільної часткової власності не визначені законом чи домовленістю між учасниками, то вони вважаються рівними;

- порядок визначення та зміни часток учасників права спільної часткової власності може бути змінено за їх спільною згодою;

- співвласник відповідно до своєї частки в праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, обов'язкових платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном;

- плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у суспільній власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними;

- співвласник має право самостійно розпорядлжатися своєю часткою у праві спільної часткової власності;

- у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною оголошеною для продажу, та інших рівних умовах.[18, с.409]

Спадщину може бути поділено як самими спадкоємцями, так і з участю представників нотаріальних органів або судом. Спадкоємці за домовленістю можуть поділити майно таким чином, що хтось з них отримає частку більшу, ніж йому належить, але відповідно на нього буде покладено і більшу частину борга спадкодавця. Спори щодо поділу спадкового майна розглядає суд у порядку загального позовного провадження. В рішенні суду визначаються або ідеальні частки, які належать кожному із спадкоємців, або здійснюється реальний поділ майна в натурі. Грошова компенсація при поділі спадкового майна сплачується спадкоємцю, якщо суму, якої бракує, не можна покрити за рахунок іншого спадкового майна. [5, с.169]

Спадкомці, які протягом не менше ніж одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. До предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку відносяться: килими, холодильники, телевізори, меблеві гарнітури, шафи, буфети, сервізи (крім коштовних) та інше майно. До них не можна віднести унікальні предмети або виготовлені із використанням коштовних матеріалів, і ті, що мають професійне при значення (рояль піаніста, інструменти майстра), а також антикварні речі, колекції картин тощо.

Одночасно з поділом спадкового майна спадкоємці вирішують питання і щодо розподілу боргів спадкодавця. Спадкоємці відповідають за борги спадкодавця незалежно від того, чи є вони спадкоємцями за законом, чи за заповітом, пропорційно до одержаних ними спадкових часток у межах дійсної вартості успадкованого ними майна. Вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються раніше претензій осіб, на користь яких спадкоємці повинні виконати зобов'язання, які поклав на них спадкодавець. Кредитори, які бажають отримати виконання своїх вимог, протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини повинні заявити їх спадкоємцям, виконавцеві заповіту чи нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини або звернутися з позовом до суду. У разі недієздатності спадкоємця його інтереси охороняє законний представник, якому також може бути адресовано претензію.[5, с. 170-172]

"Незалежно від змісту заповіту право на обов'язкову частку спадщини в розмірі половини від тієї, яка б належала їм за законом, мають: 1) неповнолітні діти спадкодавця; 2) непрацездатні діти спадкодавця; 3) непрацездатна вдова (вдівець) спадкодавця; 4) непрацездатні батьки спадкодавця. Наведений законодавцем перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку спадщини, є вичерпним і розширенному тлумаченню не підлягає. Інші непрацездатні родичі померлого - брати, сестри, дід, баба - не є обов'язковими спадкоємцями. Спадкоємець, який, пори змісту заповіту, претендує на обов'язкову частку, повинен довести: а) наявність близьких родинних зв'язків зі спадкодавцем; б) свою непрацездатність саме на час відкриття спадщини". [5, с. 176]

"Умовою одержання обов'язкової частки не є злиденність спадкоємця. Тобто, якщо особа, яка має право на обов'язкову частку спадщини, матеріально забезпечена, отримує пристойну пенсію, має рахунок у банку, нерухомість і не потребує допомоги, це не позбавляє її права на обов'язкову частку, навіть якщо спадкодавець намагався це зробити. За позовом зацікавленої особи, її законних представників, прокурора заповіт у судовому порядку може бути визнано недійсним у певній частині. Причини, які спонукають спадкодавця позбавити законнних спадкоємців спадщини, можуть бути різними - від правового невігластва до бажання захистити майнові права найближчих до спадкоємця осіб. До позбавлення спадщини спадкоємців за законом заповідача можуть примусити такі негідні вчинки спадкоємців, які не можуть бути підставою для усунення їх від спадщини, але, водночас, за своїм характером є аморальними, а в певних випадках і протиправними. Наприклад, подружня зрада, негідна поведінка в шлюбі, ігнорування батьківськими чи сімейними обов'язками тощо".[5, с. 177]

2.5 Зміна черговості при спадкуванні за законом

Стаття 1259 ЦК передбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування. "Черговість спадкування за законом може бути змінено: 1) спадкоємцями, які закликані до спадщини; 2) за рішенням суду. Черговість може бути змінено нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При спадкуванні за законом є мета визначити гіпотетичну волю спадкодавця, і, враховуючи ймовірність його близьких відносин саме з найближчими родичами, відповідно будує абстрактну модель черговості без врахування особливостей стосунків, які складаються між спадкодавцем і спадкоємцями за законом у конкретній сім'ї.

Якщо через різні обставини спадкодавець не зміг належним чином чи способом оформити заповіт, спадкоємці за законом можуть реалізувати дійсну волю спадкодавця, відійти від формальної черговості, яка передбачена законодавством, і розподілити спадщину таким чином, як це бажав би спадкодавець". [5, с. 173]

"Договір про зміну черговості може бути укладено заінтересованими спадкоємцями після відкриття спадщини, але не пізніше закінчення строку, встановленого для її прийняття. Особа, яка за договором закликається до спадщини, повинна належати до кола спадкоємців за законом та погодитися на прийняття спадщини. Законодавець вимагає обов'язкової нотаріальної форми такого договору. Головна вимога до його змісту - він не повинен порушувати прав спадкоємців, які не беруть участі в ньому, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку. Внаслідок такого договору не повинна бути, наприклад, зменьшена частка спадщини спадкоємця, який не бере в ньму участі, або збільшено обсяг обов'язків, які він успадковує, він не повинен бути усунутий від одержання в натурі речі, на яку набував право при спадкуванні за звичайних обставин.

Черговість може бути змінена і за рішенням суду. Цю норму застосовують, наприклад, у разі, якщо найближчсі родичі спадкодавця (син, дочка) ухиляються від виконання своїх юридичних і моральних обов'язків, і догляд за спадкодавцем здійснюють інші делекі родичі (двоюрідна тітка, троюрідна сестра). Спадкодавець же позбавлений можливості висловити свою волю в заповіті через те, що він, наприклад, визнаний недієздатним, або через похилий вік, психічний розлад не має можливості адекватно сприймати дійсність. Наприклад, фізична особа, яка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодацеві, який черех похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, може вимагати в судовому порядку визнання за нею права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Суд може надати право на спадкування особі, яка належить до кола спадкоємців за законом, але до спадщини не закликається, за умови, що вона протягом тривалого часу: 1) опікувалася - надавала звичайні фактичні послуги особі, яка перебувала в безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги (приготування їжі, придбання квартири, прання білизни тощо); 2) матеріально забезпечувала - надавала таку матеріальну допомогу, яка була основним засобом до існування, оплата комунальних послуг, ліків, набуття необхідних особистих речей хворому тощо; 3) надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби чи інших поважних причин".[5, с. 174]

2.6 Оформлення права на спадщину

"Правове оформлнення спадкових прав становить собою сукупність правових дій, після вчинення яких встановлюється частка кожного спадкоємця в спадковому майні і спадкоємці набувають права розпоряджатися цим майном. Право спадкоємців на певне майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом). Свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, бо право на спадкування в них виникає з моменту відкриття спадщини. [Додаток Б] Видача свідоцтва про право на спадщину є нотаріальною дією, порядок вчинення якої детально регламентовано законом." [8, с. 322]

"Законодавець визначає місце видачі свідоцтва про право на спадщину, умови, порядок, строки його видачі тощо: 1) за місцем видачі свідоцтва про право на спадщину, як правило, є місце відкриття спадщини; 2) суб'єктами, які уповноважені сьогодні видавати свідоцтва про право на спадщину, виступають державні нотаріуси; 3) підставою видачі свідоцтва про право на спадщину є прийняття спадкоємцем спадкового майна (за вийнятків випадку успадкування відумерлої спадщини); 4) умовами видачі свідоцтва про спадщину є отримання у встановлений строк відповідної заяви про прийняття спадщини від спадкоємця та сплата державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину; 5) строк видачі свідоцтва про право на спадщину - 6 місяців з дня відкриття спадщини. Цей строк може бути призупинено рішенням суду в тих випадках, коли заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, або при спадкуванні за законом, коли дитина зачата за життя спадкодавця, але яка має народитися після його смерті". [5, с.190]

"Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює такі обставини: 1) факт смерті й час відкриття спадщини. Ці обставини підтверджуються свідоцтвом органу РАЦС про смерть спадкодавця; повідомлення чи іншими документами про загибель спадкодавця під час воєнних дій; рішенням суду про оголошення особи померлою, яке є підставою для видачі органами РАЦС свідоцтва про смерть; 2) коло спадкоємцїв - наявність заповіту, наявність між спадкодавцем і спадкоємцями родинних, подружніх відносин, факту перебування на утримання спадкодавця; 3) факт прийняття спадщини (ст. 1267, 1268 ЦК); 4) встановлення спадкової маси, тобто майна, яке належало спадкодавцеві та є на день відкриття спадщини". [8, с. 323]

"Свідоцтво про право на спадщину - це спеціальний документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців разом або, за їхнім бажанням, кожному окремо. В останньому разі в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадклємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видане свідоцтво про право на спадщину. Крім того, за бажанням спадкоємців, їм можуть бути видані окремі свідоцтва на визначений вид спадщини. [Додаток Б]

Одержання свідоцтва про право на спадину є загальним порядком оформлення спадкових прав. Разом з тим спадкоємці не обов'язково подають заяви про прийняття спадщини, а мають право прийняти спадщину в інший спосіб - за допомогою фактичного вступу в управліня або володіння спадковим майном (ст. 1268 ЦК). У цьму разі від них не вимагається спеціального отримання свідоцтва про спадщину. Враховуючи цю обставину, ст 1296 ЦК прямо зазначає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців права на спадщину.

Зміна власника майна, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації (ст. 1297 ЦК). [18, с. 414]

Для підтверждення наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його знаходження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Так, для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, житловий будинок потрібні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на майно, довідка-характеристика міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (МБТІ та РОН), довідка про відсутність заборон чи арештів на цю нерухомість. Якщо заборону накладено у зв'язку з одержанням позики, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідну організацію про те, що спадкоємці одержали свідоцтво про право на спадщину на це майно. Якщо на квартиру чи будинок накладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту".[8, с. 323-324]

"Для видачі свідоцтва про право на спадщину на автотранспортні засоби, моторні човни, яхти, катери необхідно подати технічний паспорт, судове свідоцтво, судовий квиток або інший документ., який підтверджує право власності спадкодавця на це майно. На майно, яке не підлягає державній реєстрації, нотаріальне оформлення спадкових не є обов'язковим. Це, наприклад, предмети домашньої обстановки та вжитку. Для здійснення повноважень щодо цього майна, у тому числі й права розпорядження ним, досить простої передачі цього майна.

Якщо спадок прийняли кілька осіб, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них. Це необхідне для того, щоб кожний спадкоємець міг розпорядитися своєю часткою успадкованого майна, не розшукуючи, у кого саме з інших спадкоємців знаходяться правовстановлюючі документи. У такому свідоцтві зазначається також частка та ім'я інших спадкоємців, що дає змогу визначити співвласників майна. Це спрощує процедуру управління та розпорядження майном.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, строком не обмежена. Спадкоємці можуть його отримати в будь-який час, але, як правило, після спливу шести місяців від дня відкриття спадщини (ст.1298 ЦК). Цей строк встановл.ється для того, щоб забезпечити можливість спадкоємцям прийняти спадщину, забезпечити інтереси кредиторів.

У деяких випадках свідоцтво про право на спадщину може видати нотаріус до спливу шести місяців з часу відкриття спадщини. Умовою дострокової видачі є відсутність даних про інших спадкоємців, крім тих осіб, що заявили про видачу свідоцтва. У цих випадках нотаріусу подаються документи, що підтверджують цю обставину.

Особиста присутність спадкоємців для отримання свідоцтва не обов'язкова. Воно може бути отримане представником спадкоємця за дорученням або на прохання спадкоємця вислане поштою". [8, с. 324]

"До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавцеві в банку (фінансовій установі), якщо це викликане обставинами, які мають істотне значення. Такими обставинами, зокрема, можуть бути: 1) витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а також на його поховання. Розпорядження про видачу грошей на поховання нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтва про смерть і заяви зацікавленої особи. Після поховання таке рохпорядження видає нотаріус на підставі заяви зацікавленої особи та подання нею відповідних документів (рахунки кладовищ, крематоріїв, рішення суду, довідки лікувальних закладів тощо); 2) витрати на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця. Ці виплати зараховуються в ту частку спадщини, яка належить цьому утриманцеві; 3) витрати на задоволення претензій осіб, які працювали на спадкоємця, чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди; 4) витрати на охорону спадкового майна й управління ним, а такоєж витрати, пов'язані з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи чи проживання спадкодавця, а також родичів або інших близьктх померлого, в якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству чи організації, що встановлює надгробок, вартості цього надгробка". [8, с. 324-325]

"Якщо у померлого спадкодавця немає грошових сум, державний нотаріус має право дати розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість якіх би покривала суми фактично зроблених витрат.

За видачу свідоцтва про право на спадщину, відповідно до декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. "Про державне мито", із спадкоємців стягується державне мито.

Від сплати мита за видачу свідоцтва про право на спадщину звільняються: неповнолітні; особи, які спадкують майно осіб, які загинули при захисті СРСР та України у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у випадках виконання обов'язку громадянина при рятуванні життя людей, охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, охороні власності громадян, колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули чи померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою; майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку; жилий будинок, пай у житлово - будівельному кооперативі, квартиру, яка належала на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смертія спадкодавця; внески в установах Ощадбанку та інших кредитних установах; страхові суми з договором особистого та майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, суми авторського гонорару та в деяких інших випадках.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб" спадкоємці, які прийняли спадщину у вигляді нерухомого майна, рухомого майна, зокрема предметів антикваріату або витворів мистецтва, природного дорогоцінного каміння чи дорогоцінних металів, прикрас з використанням дорогоцінних металів або природного дорогоцінного каміння, або будьякий транспортний засіб або приладдя до нього, інші види рухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, інтелектуальну власність, суми страхових виплат, кошти, що зберіглися на рахунках спадкодавця, зобов'язані сплатити податок. Ставка податку залежить від того, чи належить спадкоємець до членів сім'ї спадкодавця, і від черги, в яку спадкоємець закликається до спадкування".[5, с. 194-195]

"Стосовно успадкованих будинків та квартир документом, який підтверджує право власності спадкоємця, буде свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом з відміткою БТІ та РОН про реєстрцію зазначеного нерухомого майна.

Державна реєстрація право власності на об'єкти нерухомого майна покладається на державні комунальні підприємства - БТІ та РОН (Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості). Така реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є обов'язковою для всіх власників нехалежно від форми власності. Засобом забезпечення дотримання цієї вимоги, зокрема, є правило ч.2 ст. 1299 ЦК, згідно з ким право власності на нерухоме майно виникає в спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна.

Якщо спадкоємець з якихось причин пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, може виникнути необхідність включення його до числа спадкоємців, а отже, і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Це можливо за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Така згода має бути викладена в письмовій формі та подана нотаріусу. Справжність підписів спадкоємців, які дали згоду на включення у свідоцтво спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини, має бути нотаріально засвідчена. Якщо такої згоди інші спадкоємці не дають, то спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може звернутися до суду із заявою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину".[8, с. 325-326]

"Суд розглядає не тільки питання про причини пропуску строку для прийняття спадщини, а й вимогу позивача щодо розміру його частки в спадщині. Якщо суд знайде причини пропуску строку поважними і задовольнить позов, а спадкове майно вже буде прийняте іншими спадкоємцями, то спадкоємець, який пропустив строк, одержить лише з належного йому майна, що збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

У деяких випадках можлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину. Така необхідність виникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво на визначену частину мйна. Тоді вони мають прво одержати свідоцтво на інше майно, не зазначене у виданому свідоцтві. Наприклад, було видане свідоцтво на автомобіль, а після цього надійшло повідомлення про наявність вкладу. У такому разі спадкоємці можуть одержати додаткове свідоцтво. Якщо ж з'являються спадкоємці, які не були вказані у виданому раніше свідоцтві, то вони можуть одержати свідоцтво про право на спадщину на додаткове майно. Але якщо такі спадкоємці не прийняли спадщини своєчасно, то на внесення їх у додаткове свідоцтво має бути згода всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним за рішенням суду в певних випадках, встановлених ст.1301 та іншими статтями ЦК. Наприклад, суд має встановити, що особа не має права на спадкування, оскільки була усунена від спадкування.

Крім того, при недотриманні вимог до складення заповіту, його змісту тощо, навіть якщо свідоцтво про право на спадщину було вже видане, а обставини стали відомі пізніше, воно визнається недійсним".[8, с. 326]

Висновки

У нових умовах української державності певна роль у перетворенні економічної бази нашого суспільства належить інституту спадкування і результатом якого є здійсненяи права на спадщину. Стабільність цивільного обігу і свобода розпорядження майном органічно пов'язані з демократичними і логічними принципами законодавства, яке регулює рєалізацію спадкових прав. Як свідчить історія спадкового права, не можуть існувати правові норми, які суперечать природі людини. У це право в Україні внесені істотні зміни й доповнення, деталізований механізм переходу, розподілу і перерозподілу спадщини, внаслідок чого вітчизняне законодавство не лише стало відповідати реаліям дня, а й правовим нормам сучасних економічно розвинутих країн. Глибоке, системне реформування спадкового права України сприяло його гуманізації, відходу від тоталітарного законодавчого мислення, утвердженню засад справедливості, добросовісності й розумності.

Розкрита вище тема дуже актуальна і цікава тим, що в спадкове право, зокрема в питання реалізації спадкових прав, було внесено істотні зміни із прийняттям і введенням у дію з січня 2004 року нового Цивільного кодексу. Кожна концепція та окрема думка науковця може позитивно впливати на майбутнє нове законодавство, так і моя праця спрямована на поглиблення дослідження спадкового права, вдосконалення певних моментів в законодавстві, які регламентують спадкові правовідносини, а також які визначають процедуру реалізації спадкових прав.

Реалізація спадкових прав є певною рушійною силою суспільного розвитку, оскільки розуміння людиною того, що все зароблене перейде до її близьких родичів, спонукає її до ефективної праці. Реалізація спадкових прав забезпечує стабільність у суспільстві, сприяє збереженню сімейних устоїв, ділової активності.

Поява нових за змістом новел вимагає не лише їх вивчення та осмислення, а й зумовлює необхідність подальшого прогнозування необхідних змін у законодавстві, що істотно підвищить ефективність правових гарантій здійснення права на спадщину.

Логічним завершенням нового Цивільного кодексу України, де врегульовані питання переходу прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб, є реалізація спадкових прав. Людина працює не тільки для себе і суспільства, а й для міцної матеріальної бази близьких їй людей. Отже, наявність і подальший розвиток інституту спадкування тісно пов'язаний з утворенням одного з потужніх стимулів для продуктивної праці.

У спадковому праві нашої країни по - новому вирішується проблема усунення від спадкування, питання щодо спадкування окремих прав і обов'язків спадкодавця. Право на вклад у банках в усіх випадках має включатися до спадщини. Чимала кількість нових положень стосується реалізації спадкових прав за заповітом. За новим законом передбачено шість черг спадкоємців. Змінено подхід до порядку прийняття спадщини.

Реалізація спадкових прав є певною рушійною силою суспільного розвитку, оскільки розуміння людиною того, що все зароблене перейде до її близьких родичів, спонукає її до ефективної праці. Реалізація спадкових прав забезпечує стабільність у суспільстві, сприяє збереженню сімейних устоїв, ділової активності.

Перелік посилань

1. Гордон М. В. Наследование по закону и по завещанию. - М.: Юрид. лит., 1967. - 120 с.

2. Драгневич Е. В. Наследование: по закону и по завещанию. - К.: Изд-во Фурсы С.Я., - 2005. - 60 с.

3. Дроников В. К. Наследсв. Право Укр. ССР. - К.: Вища школа, 1974. - 160 с.

4. Заіка Ю. О. Становлення і розвиток спадкового права в Україні: Монографія. - К.: НАВСУ, 2004. - 288 с.

5. Заіка Ю. О. Спадкове право України: Навч. Посіб. К.: Істина, 2006. - 216 с.

6. Рябоконь Є. О. Спадкове правовідношення в цив. праві: Монографія. - К.: Віпол, 2002. - 266 с.

7. Никитюк П. С. Наследственное право и наследственный процесс. - Кишинев: Штиица, 1973. - 255 с.

8. Харитонов Э. О., Дрішлюк А. І. Цивільне право України. Елементариний курс: Навчальний посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2006. - 352 с.

9. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право Украины. Х.: Одиссей, 2004. - 402 с.

10. Фурса С. Я. Нотаріальний процес: теоретичні основи - К.: Істина, 2002. - 320 с.

11. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право. Теорія і практика. Навч. посібник.- К.: Атика. - 2002. - 496 с.

12. Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С. Д. Русу та ін. - За ред. Р. О. Стефанчука Цивільне право України: Навч. посіб . - К.: Прецедент, 2005. - 448 с.

13. Наук - практ. Коментар ЦКУ: у 2-х т./ за відп. Ред О. В. Джери (керів. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юринком Інтер, 2005, - Т. 2 - 1088 с.

14. Цивільне право України: Підруч.: у 2-х кн./ ОВ Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довчерт та ін.;За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - 2-е вид. доп. і перероб. - К.: Юринком Інтер, 2004. - Кн. 2. - 640 с.

15. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: у 2 т./За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре".-2003. Т. 1 Загальна частина. - 520 с.

16. Панченко М. І. Цивільне право України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с. - (Вища освіта XXI століття).

17. Інтернет-сторінка http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1966

18. Цивільний кодекс України. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2006. - 424 с.

19. Конституція України. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2007. - 48 с.

20. Сімейний кодекс України. - Х..: ТОВ "Одіссей", 2007. - 112 с.

21. Земельний кодекс України. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2007. - 112 с.

22. Вісник Верховного суду України №3 (67), 2006 року (http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/(visCategor)?OpenView&ExpandView&RestrictToCategory=2006%2C%203%20(67)&Start=1&Count=300&)

23. Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: Конвенція між країнами СНД від 07.10.2002, чинна з 27.04.2004 р. (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_619)

24. Про практику розгляду судами України справ про спадкування: Постанова Верховного Суду України від 24. 06. 1983 №4 (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0008700-85)

25. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні: Закон України від 17.04.1991 №22//ВВР. 1991 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=962-12)

26. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII // ВВР. 1993 №39 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3425-12)

27. Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.01.92 № 2 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0002700-92)

28. Про затверджння Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0283-04)

29. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 № 889-IV //ВВР. 2003 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=889-15)

30. Про державне мито: Декрет кабінету Міністрів вiд 21.01.1993 № 7-93 //ВВР. 1993 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=7-93)

Додаток А

Зразок заяви спадкодавця до нотаріальної контори про прийняття спадщини

Додаток Б

Зразок свідоцтва про право спадкування за заповітом

Страницы: 1, 2


© 2010 Современные рефераты