Розвиток процесів памiяті в молодшому шкільному віці

Розвиток процесів памiяті в молодшому шкільному віці

КУРСОВА РОБОТА

на тему “Розвиток процесів памґяті в молодшому шкільному віці”

План

стор.

Вступ.......................................................................

.........................................................3

1. Памґять та її

класифікація................................................................

..........................3

1.1. Визначення поняття

памґяті.....................................................................

..............3

1.2. Типи

памґяті.....................................................................

.......................................4

1.3. Процеси

памґяті.....................................................................

.................................9

2. Поліпшення

запамґятовування............................................................

....................10

2.1. Прийоми

запамґятовування............................................................

......................10

2.2. Закони

памґяті.....................................................................

...................................12

3. Педагогічні аспекти дослідження

памґяті................................................................14

4. Дослідження способів запамґятовування та пригадування у молодшому

шкільному віці ( на прикладі учнів другого класу

)................................................16

Висновки....................................................................

....................................................19

Список основної використаної

літератури..................................................................

.21

Вступ

Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про

навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і

вмінь. Все це пов(язано з роботою пам(яті. Якби людина не запам(ятовувала

те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би

неможливий.

Пам(ять у дітей молодшого шкільного віку достатньо хороша. Вони легко

засвоюють нове, конкретне і яскраве. Як і всі психічні процеси, пам(ять

дитини тісно пов(язана з усім її розвитком. Можна було б сказати, що це

період нагромадження великої кількості уявлень, які відображають те, що

учень бачить навколо себе, чує з вуст учителя, від оточення, в тому числі й

однолітків, старших братів і сестер, про що читає та ін. У цьому віці діти

жадібно поповнюють свої враження, уявлення.

Успіх розвитку пам(яті залежить від того, як забезпечують педагоги

керівництво цим процесом. Важливе значення для розвитку пам(яті учнів має

передусім знання вчителем умов продуктивності запам(ятовування, відтворення

та вміння керувати ними в навчальній діяльності на уроках і поза ними. ( 2,

с.8 )

Уявімо собі плоский шматок глини, що має незвичні властивості. Якщо на

його поверхню надавити пальцем і відразу ж вирівняти ямку, то після обжигу

глини ямка знову стає ясно помітною. Ця глина має, відповідно, властивість

впродовж певного часу зберігати слід від фізичного впливу так, що при

певних умовах він знову може бути відтворений. Аналогічно пам(ять в

психології найчастіше визначається як здатність відтворювати в більшій чи

меншій відповідності з оригіналом минулі події після зберігання їх впродовж

певного часу. ( 20, с.12 )

Кілька років тому видатний сучасний математик і кібернетик фон Нейман

зробив сенсаційне повідомлення. За його розрахунками виходило, що в

принципі мозок людини може вмістити приблизно 100000000000000000000 одиниць

інформації. В перекладі на загальноприйняту мову це означає – кожен з нас

може запам(ятати всю інформацію, що знаходиться в мільйонах томів

найбільшої у світі Бібліотеці імені Леніна. ( 17, с.30 )

Немає сумнівів, що мнемічні процеси (процеси пам(яті) займають

центральне місце і в інтелектуальній сфері особистості, і в загальному

психічному розвитку школяра. ( 16, с. 60 )

Потрібно відмітити,що дослідження пам(яті людини відкриває доступ до

таких галузей психіки, знання яких має виключне значення для вирішення

багатьох практичних завдань. Так, наприклад, для педагога дуже важливо

знати, як краще структурувати учбовий матеріал та в якій послідовності

пропонувати його учням, щоб забезпечити високу якість засвоєння при

мінімальних витратах часу. Але для вирішення цієї проблеми необхідно

визначити закономірності організації інформації в пам(яті та її

відтворення. ( 20, с.14 )

1. Памґять та її класифікація

1. Визначення поняття памґяті

Пам(яттю з давніх-давен цікавилися філософи, психологи та фізіологи,

але про явища пам(яті – складні, феноменальні – ще багато потрібно

дізнатися. А поки що уточнимо відоме і почнемо з визначень понять, в своїй

різнобарвності доповнюючих одне одного. У Великій Радянській Енциклопедії

сказано: пам(ять – це “ здатність до відтворення минулого досвіду, одна з

основних властивостей нервової системи, що виражається в можливості

довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу та реакції

організму і багаторазово вводити її у сферу свідомості та поведінки. ( 6 )

Радянський психолог А. Р. Лурія говорить про пам(ять: “Кожне наше

переживання, враження та рух залишає певний відбиток, який зберігається

достатньо довгий час і при відповідних умовах проявляється знову і стає

предметом свідомості. Тому під пам(яттю ми розуміємо запис, зберігання і

відтворення відбитків минулого досвіду, що дає людині можливість накопичити

інформацію і мати справу зі слідами минулого досвіду після того, як явища,

що породили їх, зникли”. ( 13, с. 42 )

І ще одне визначення: “Запам(ятовування, зберігання та наступне

відтворення індивідом його досвіду називається пам(яттю. В пам(яті

розрізняють такі основні процеси: запам(ятовування, зберігання, відтворення

і забування.” ( 15 )

З того, шо міститься в цих визначеннях, виділимо найбільш істотне, а

саме:

1. Явища пам(яті спричинені нервовою системою, викликаються нею, складають

одну з основних її якостей, властивостей.

2. Будь-який вплив – події зовнішнього світу або внутрішні реакції –

залишають відбиток, інформацію у сфері наших рухів, емоцій або думок.

3. Пам(ять забезпечує довгострокове зберігання одержаної інформації.

4. Те, що стало надбанням пам(яті, при відповідних умовах оживає,

становиться предметом свідомості.

5. Процеси пам(яті – запам(ятовування, зберігання, відтворення та забування

(Часто, кажучи про процеси пам(яті, говорять про сприйняття,

запам(ятовування, відтворення.).

Отже, пам(ять – поняття багатозначне. З його не побутових, а наукових

ознак – філософських, фізіологічних, психологічних – вчитель повинен

виділити свій аспект їх розгляду – педагогічний, вирішальний у впливі на

школяра при організації його складної учбової діяльності.

Головна та постійна турбота вчителя – озброювати учнів міцними

знаннями, тобто у великому обсязі і надовго. Щоб школярі зберегли здоров(я

та емоціональну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тільки свій

предмет і сучасну методику його викладання. Крім цього він повинен

враховувати і відомості, що стосуються психіки та безпосередньо пам(яті

учня. Спершу ті, що випливають вже з визначень пам(яті: будь-який вплив, що

йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок або рухів учня;

довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам(яті можна

організувати процесом навчання; при дотриманні певних умов сліди пам(яті

оживають і набута школярами інформація (знання) виявляється,

актуалізується; в залежності від нервової системи (універсальних,

відповідних віку, та індивідуальних особливостей школярів) мнемічна

діяльність має як загальні, так і специфічні риси.

Стихійно або свідомо вчитель впливає на характер явищ пам(яті, сприяє

їх правильному рухові, але буває і заважає повноцінному функціонуванню

пам(яті та її розвитку. ( 21, с. 8-9 )

1.2. Типи памґяті

Людина з дитинства запам(ятовує, зберігає, а в потрібний час згадує і

використовує засвоєні знання. З якою ж відповідальністю повинні ми

відноситись до відбору тої інформації, як по її суті, так і по її

кількості, яку з урока в урок на протязі 10 років даємо школярам!

Спробуйте розібратися в пам(яті школярів! Важко знайти такого, у якого

вона однозначно “погана” або однозначно “добра”. Як правило, вона різна – у

чомусь гарна, у чомусь погана.

Пам(ять окремої людини індивідуальна і залежить від багатьох факторів –

фізичних та психологічних. Тому кажуть, що пам(ятей стільки ж, скільки і

доброчинностей.

Та все ж різнобарвність видів нашої пам(яті можна класифікувати, що,

звичайно, спрощує, але в той же час і впорядковує це явище. Класифікація

дає перспективну можливість вивчати феномен пам(яті.

В основу класифікації пам(яті покладені три ознаки, згідно з якими її

розподіляють: 1) по переважанню форм психічної активності – моторній,

емоціональній, образній або інтелектуальній; 2) по способу запам(ятовування

– довільному або мимовільному; 3) по тривалості, строку зберігання

інформації.

Об(єкти діяльності – рух, почуття, образ або слово – дали назви таким

видам пам(яті, як моторна, емоціональна, образна та словесно-логічна.

Моторна пам(ять – запам(ятовування, зберігання та

відтворення рухів

( “пам(ять тіла”, “пам(ять-звичка” ). Вона виражається у формуванні

звичок, лежить в основі усіх практичних та трудових дій, часто непомітних,

не фіксуємих людиною. Походка, манера розмовляти, сміятися, почерк

пов(язані з моторними навичками.

Кажуть: “ Стиль – це людина ”, але багато що може бути змінено та

покращено при самоконтролі та коректуванні системи власних рухів. Тому-то

фізіолог І. С. Бериташвілі називав моторну пам(ять пам(ятттю вправляння.

Моторну пам(ять закріплюють та вдосконалюють природній дар та постійні

тренування.

Моторна пам(ять іноді виявляється домінуючою, і вчитель на перших

етапах навчання не повинен беззастережно перешкоджати тому, що деякі учні,

заучуючи слова або запам(ятовуючи текст, ворушать губами. Поволі їх треба

вчити діяти інакше – промовляти про себе або записувати.

“Якщо ви здатні поблідніти або почервоніти при одній згадці про

пережите, якщо ви боїтеся думати про давно пережите нещастя – у вас є

пам(ять на почуття ”, – писав К. С. Станіславський про емоціональну

пам(ять. ( 19, с. 217 )

Гнів і радість, відчай і надія, ненависть та любов – почуття полярні.

Вже в підсвідомості оцінюється життєво важливе для нас: потрібно негайно

відчувати, що нам пропонує ситуація. В цьому й полягає перша підготовча

мета емоцій, і чим вони яскравіші, тим певніше діє людина, роблячи вибір

між позитивними та негативними впливами, між добром та злом.

Радянський педагог і психолог П. П. Блонський на одному з зайнять зі

студентами запропонував їм згадати та записати події, які вони пережили в

поточному році, а потім в своєму житті до інституту. Чотири п(ятих спогадів

в першому випадку стосувалися подій, що викликали сильні емоції. В другому

випадку майже всі спогади відносились до емоціонально пережитого.

Емоціональна пам(ять адаптує нас до того, що відбувається, відвертаючи

увагу від поганого і скеровуючи до доброго – для здобуття настрою, що

допомагає роботі, творчості.

Сила емоціональної пам(яті у людей неоднакова. Емоціонально бідні не

можуть відтворити пережиті почуття, більшість людей відтворюють їх у

певному ступені, артистичні ж натури ( про них-то й писав Станіславський! )

не тільки сприймають гостро свої почуття та почуття інших, але й яскраво

запам(ятовують пережите. Не вигадані розповіді про Флобера, який разом зі

своєю Еммою Боварі відчував у роті отруту, про Тургенєва, який голосив

через смерть Базарова.

Ще один вид пам(яті – образна, або наглядна, вона оперує уявленнями –

образами предметів, сформованими в нашому досвіді. У відповідності з

модальністю – набуттям уявлень з різних сенсорних сфер – образна пам(ять

поділяється на зорову, слухову, осязальну, обоняльну, вкусову. Найбільш

розповсюдженою у більшості людей є зорова та слухова пам(ять.

Осязальна, обоняльна та вкусова пам(ять

( підтверджуючи нашу феноменальну пластичність та вправність ) інтенсивно

розвивається у зв(язку з особливими умовами діяльності – у дегустаторів або

при компенсації недостаючої зорової, слухової пам(яті у сліпих або сліпо-

глухих.

Вражаючого розвитку пам(яті на основі неспецифічних для нас видів

психічної діяльності досягла О. С. Скороходова, радянський вчений в галузі

дефектології, педагог, літератор, кандидат педагогічних наук ( з психології

), яка у п(ятирічному віці втратила зір та слух.

Подібно О. С. Скороходовій, після спеціального навчання, живуть та

працюють і інші сліпо-глухі, при раціональному переключенні їх на збережені

у них структури образної пам(яті – осязальну, вкусову, моторну.

Чудова образна пам(ять – особливий дар художників, музикантів,

письменників.

Чуйне, уважне ставлення вимагається від вчителя до особливо сприймаючих

дітей. За зовнішньою неуважністю, заглибленістю всередину себе, часто

приховується вразлива, тонко відчуваюча натура. Тому є неприпустимим такий

спосіб впливу на трохи відрізняючогося від багатьох учня, як натиск, крик.

Таке часто призводить до важких колізій і навіть до конфліктів. Вчителю

необхідно мати доброзичливість і такт для включення дитини в активну учбову

діяльність.

Моторна, емоціональна та образна пам(ять в своїх особливих формах

притаманна і тваринам. Специфічно людська пам(ять – словесно-логічна,

змістом якої є наші думки та мова.

Словесно-логічна пам(ять – це не просто запам(ятовування, а переробка

словесної інформації, виділення з неї найбільш суттєвого, відхилення від

другорядного, несуттєвого, і збереження в пам(яті не безпосередньо

сприймаємих слів, а тих думок, які ними виражені. В основі словесно-

логічної пам(яті завжди лежить складний процес перекодування повідомляємого

матеріалу, пов(язаний з відстороненням від несуттєвих деталей і

узагальненням центральних моментів інформації. Ось чому людина,

запам(ятовуючи зміст великої кількості матеріалу, одержуємого з усних

повідомлень та прочитаних книг, одночасно є неспроможною утримати в пам(яті

його буквальне словесне вираження. А. Р. Лурія, даючи визначення і

характеризуючи словесно-логічну пам(ять, розкриває її “технологію”, принцип

дії, в якому здійснюється можливий для нас відрив вже не тільки від

реальності, але й від того, що дано у вигляді її образних уявлень.

У аборигенів Австралії були виявлені знамениті “жезли вісників” –

палички з зарубками у вигляді кружечків, клинишків. Рятуючи від провалів у

пам(яті, вони виконували роль своєрідного конспекту або плану повідомлення,

тезисів. Подумки рухаючись від зарубки до зарубки, вісник згадував все

повідомлення і в потрібний момент відтворював його повністю, без пропусків.

В Північній Америці діяли іншим чином: індіанці одного племені носили на

поясі пакунок з пахучою речовиною. При запам(ятовуванні чогось особливо

важливого вони відкривали пакунок та вдихали її запах. А потім, відкриваючи

цей пакунок, могли довільно, за своїм бажанням викликати з пам(яті події,

думки або переживання, пов(язані з цим запахом. Так вже на ранніх етапах

розвитку суспільства утворювались “опори” пам(яті, що організовували

мнемічну діяльність, і людина виходила за межі безпосередньої (мимовільної)

пам(яті, при здійсненні якої відсутні спеціальні наміри що-небудь

запам(ятати або пригадати, і здобувала довільну пам(ять, засновану на

спеціальних мнемічних діях. ( 21, с. 11-15 )

Те, що ми сприймаємо, може зберегтися в нашій пам(яті і в тому

випадку, коли перед нами не стоїть завдання запам(ятати це. Така форма

запам(ятовування має назву мимовільного запам(ятовування. Для нього

характерна не тільки відсутність наміру запам(ятати даний матеріал, але

також і те, що ми не вдаємося при цьому до якихось засобів та прийомів,

сприяючих його запам(ятовуванню. Сприйняте нами зберігається наче саме по

собі.

Коли ми здійснюємо ту чи іншу діяльність, у нашій пам(яті закріплюється

певний матеріал, хоч ми й не докладаємо особливих зусиль та не вдаємося до

спеціальних прийомів, щоб запам(ятати його. Припустимо, що ми намагаємося

якомога краще розібратися у змісті статті, що нас цікавить. Ми слідкуємо за

думкою автора, з(ясовуємо основні думки статті, зіставляємо з тим, що нам

вже відомо в цій галузі і т.ін. Ця напружена розумова робота над матеріалом

сприяє його запам(ятовуванню: зміст статті може досить добре закріпитися в

нашій пам(яті не дивлячись на те, що ми не ставили перед собою завдання

запам(ятати його. Результатом несвідомого запам(ятовування є, зокрема, наші

спогади про минуле. Ми можемо згадати багато з пережитого нами, хоча в той

момент, коли ці події відбувалися, ми зовсім не збиралися запам(ятовувати

їх.

Разом з тим, далеко не все, що ми сприймаємо, закріплюється в нашій

пам(яті. Сприйняти – ще не означає запам(ятати. Спеціальне опитування

значної кількості людей продемонструвало, що звичайні об(єкти, які ці люди

бачили сотні й тисячі разів, не збереглися в їхній пам(яті. Шпалери

кімнати, в якій жили опитувані, фасад будинку та ін. вони не змогли

змалювати по пам(яті скільки-небудь точно, а на питання відповідали

невпевнено, хоча ці об(єкти постійно були в них перед очима.

Нерідко для закріплення матеріала в пам(яті необхідно, щоб перед

людиною стояло пряме завдання – запам(ятати даний матеріал. Це завдання

визначається соціальними вимогами, що ставляться перед людиною.

Так, завдання, що стоїть перед учнями – запам(ятати певні відомості з

учбової програми, випливає з вимоги, щоб школяр оволодів знаннями.

При постановці завдання у людини виникає намір запам(ятати матеріал.

Намір полягає в загальній готовності людини діяти певним чином, в даному

випадку – якомога краще запам(ятати те, що вимагається. Виникнення наміру є

лише початковим моментом процесу свідомого запам(ятовування. Головний

чинник – здійснення наміру. Так, наприклад, коли перед нами ставиться

завдання запам(ятати текст якомога точніше, намір реалізується шляхом

використання цілої серії засобів та прийомів, що сприяють точному

запам(ятовуванню. Ми не задовольняємося лише тим, що відмічаємо, на які

розділи поділяється стаття та яка її головна думка. Ми виділяємо логічний

центр в кожному реченні, для того, щоб у подальшому, спираючись на нього,

можна було б відтворити ціле речення. Інколи ми намагаємося відмітити

початкові слова фраз, поєднувальні частки, яскраві вирази. Вони є

своєрідними опорними пунктами, що сприяють точному запам(ятовуванню текста.

Запам(ятовування, для якого характерна наявність завдання запам(ятати

та використання різних методів і прийомів, направлених на якомога успішніше

закріплення матеріалу в пам(яті, називають довільним запам(ятовуванням.

Виділяють особливу форму довільного (свідомого) запам(ятовування –

заучування. Воно здійснюється в процесі багаторазових повторень. При

заучуванні особливу роль має завдання, а також способи та прийоми, що

слугують якомога кращому закріпленню матеріала в пам(яті. Заучування

необхідно тоді, коли потрібно запам(ятати матеріал з великим ступенем

точності та зберегти його в пам(яті на довгий час.

В процесі учбової роботи велике місце займає свідоме запам(ятовування.

Коли вчитель повідомляє та пояснює учням новий матеріал, вони зосереджують

на ньому увагу, намагаються зберегти в пам(яті повідомлені їм відомості.

Коли учень готує уроки вдома, він ставить перед собою завдання якомога

краще запам(ятати матеріал, що йому задано. В тому чи іншому випадку він

вдається до таких прийомів та засобів, які сприяють точному закріпленню в

пам(яті вивчаємого матеріалу.

Зрозумівши зміст статті, школяр розбиває її на окремі частини, виділяє

основні думки, відмічає зв(язок між ними та ін. Він контролює себе,

перевіряє, чи все добре запам(ятав, і тоді зосереджує зусилля на тих місцях

, які являють собою найбільші труднощі для запам(ятовування. Коли потрібно

вивчити вірш, формулювання закону чи правило, школяр свідомо намагається

досягти точного, дослівного запам(ятовування. ( 11, с. 17-19 )

Незалежно від модальності, або від ступеню зв(язку з волею та

мисленням, пам(ять класифікують і як процес, протікаючий в часі та маючий

дві стадії – короткочасну та довгочасну. Виходячи з того, що під пам(яттю

ми розуміємо запис, зберігання та відтворення слідів колишнього досвіду,

який дає змогу людині накопичити інформацію та мати справу зі слідами

колишнього досвіду після того, як явища, що їх викликали, зникли, А. Р.

Лурія визначає короткочасну пам(ять як стадію, “коли сліди виникли, але не

стали міцними”, довгочасну пам(ять – як стадію, “коли сліди не тільки

виникли, але й настільки зміцніли, що могли існувати довгий час і чинити

опір побічним впливам”. ( 13, с.52 )

Порівняно недавно почали говорити ще про оперативну пам(ять, пов(язану

з процесом швидкої переробки великого обсягу інформації.

Короткочасну пам(ять іноді називають верхівкою пам(яті, псевдопам(яттю,

тому що без зміцнення, консолідації слідів минулого воно, як і скороминуче

сьогодення, не стає нашим набутком. ( 21, с. 16 )

Ведучи розмову про короткочасну та довгочасну пам(ять, спеціально

торкнемося ситуації, яку можна визначити прислів(ям: “не в коня корм”, коли

нічого не зберігається передусім у короткочасній пам(яті. Тому вже з

моменту сприйняття знань школярами вчитель повинен спрямовувати свої

зусилля на те, щоб необхідні відомості були зафіксовані спочатку в

короткочасній, а потім і в довгочасній пам(яті школярами міцно, в

оптимальному розмірі і точності. Говорячи про організацію процесу засвоєння

знань, гармонічний розвиток короткочасної і довгочасної пам(яті школярів,

не можна обійти увагою і прислів(я: “Повторення – мати вчення”. Не

примушуючи до тупого, механічного повторення, необхідне постійне оживлення

в пам(яті різними шляхами організованого вивчаємого матеріалу і повернення

до нього у відповідності з особливостями природи пам(яті, зокрема з її

розділенням на короткочасну і довгочасну.

Л. В. Занков, працюючи над створенням своєї методичної системи

початкової освіти, серед її типових педагогічних якостей, особливо виділив

таку, як процесуальність, пов(язану з механізмами пам(яті. “Згідно

процесуального характеру нашої методичної системи, кожний відрізок учбового

курсу входить в якості залежного елементу в органічний зв(язок з іншими

елементами. Як це показано експериментально, справжнє пізнання кожного

елементу весь час прогресує по мірі оволодіння іншими, наступними

елементами предмета і усвідомлення відповідного цілого, аж до всього

учбового курсу і його продовження в наступних класах”. ( 14, с. 404

)

Закінчуючи розгляд явищ пам(яті, відмітимо ще й те, що їй притаманні

також розбіжності в швидкості запам(ятовування, його міцності, розмірі та

точності.

При всій складній різноманітності показників, поєднання яких доходить

до унікальності й неповторності пам(яті кожного, єдине й визначальне

полягає в тому, що у неї є домінуючі характеристики. Вони обумовлені

особливостями діяльності, що здійснюється й направлена на досягнення

поставленої мети.

З двох людей з рівними природніми даними й однаковим життєвим досвідом

краще пам(ять у того, хто постійно її вдосконалює в своїй безпосередній

діяльності. Тому-то й кажуть: “ Секрет гарної пам(яті в наших руках ”. (

21, с. 18-19 )

3. Процеси памґяті

Окремі уроки присвячені перевірці знань учнів та закріпленню в їх

пам(яті пройденого матеріалу. Ставлячи перед учнями певні питання, вчитель

досягає того, що відповідний розділ програми буде повторений.

Якщо розглянути діяльність учнів на уроці з точки зору психології

пам(яті, можна ясно побачити своєрідність окремих процесів пам(яті та

зв(язок між ними. Кожне питання вчителя викликає відтворення учнем певних

знань з пройденого матеріалу. Деякі частини відповіді учня відтворюються

достатньо повно та точно, інші – з помилками. В деяких випадках відтворення

відбувається без вагань, в інших – відчувається невпевненість.

В цих явищах ми знаходимо риси, що визначають відтворення як один з

основних процесів пам(яті. Він не зводиться до того, що у свідомості

спливає в незмінному вигляді матеріал, що був “записаний” до пам(яті

школяра. При відтворенні матеріала можливі відхилення від сприйнятого

оригіналу. Учень не вичікує, поки потрібний матеріал спаде йому на думку:

він діє, він шукає те, що потрібно відтворити в даному випадку – те, що

відповідає питанню вчителя. В учня є відповідне ставлення до відтворення їм

матеріалу: впевненість в правильності відтворення або ж вагання,

невпевненість.

Необхідною умовою правильного відтворення школярем засвоєних знань є їх

зберігання в пам(яті. Але далеко не все, що запам(ятовував школяр,

зберігається в його пам(яті. Частину матеріалу він забуває. Забування

виявляється в тому, що учень не може пригадати засвоєного матеріалу або

його окремих частин, а також у тому, що цей матеріал викривляється.

Зберігання засвоєних знань в пам(яті школяра неможливо уявляти собі як

звичайне перебування їх у такій собі “коморі” до того часу, поки вони не

будуть добуті звідти. Після того, як школяр запам(ятав даний матеріал, він

проходить подальші розділи учбового курсу, накопичує знання з інших

предметів. Подальші надбані знання приводяться до зв(язку з тим, що було

засвоєно раніше, матеріал, що зберігається в пам(яті, тепер вже набуває

іншого змісту.

Визначального значення для зберігання матеріалу в пам(яті та його

правильного відтворення має якість запам(ятовування.

Отже, ми бачимо, що основні процеси пам(яті - запам(ятовування,

зберігання та відтворення – при всій своєрідності кожного з них, нерозривно

пов(язані один з одним.

В будь-якій діяльності людини можна побачити в тому чи іншому вигляді

процеси пам(яті. Оволодіння основами наук було б неможливим, якби учні не

були б здатні запам(ятовувати знання. Ми можемо користуватися засвоєними

знаннями завдяки тому, що вони зберігаються в нашій пам(яті та можуть бути

поновлені в свідомості тоді, коли це буде потрібно. Неможливо мати гарну

освіту та добре володіти матеріалом з різних галузей людської культури, не

маючи розвинутої пам(яті. Пам(ять є необхідною умовою накопичення досвіду,

а також формування свідомості людини. Якби в нашій пам(яті не зберігалось

те, що було пережито, кожний з нас кожну хвилину починав би життя спочатку,

все було б для нас постійно новим, незнайомим. ( 11, с.6-7 )

1. Поліпшення запамґятовування

1. Прийоми запамґятовування

Проблема пам(яті (разом з проблемами мотивації та мислення) є однією з

центральних в навчанні. В учбовій діяльності школяра пам(ять є також

результатом процесу засвоєння матеріалу (матеріал проробляється для того,

щоб бути запам(ятованим) і як умовою для наступної переробки нового

матеріалу (осмислення нового спирається на актуалізацію та використання

збережених в пам(яті знань). Часто саме погана пам(ять є причиною

неуспішності школярів: вивчаємий матеріал погано запам(ятовується, і це

заважає повноцінному засвоєнню.

Дослідження невстигаючих школярів показує, що багато з них просто не

володіють (або недостатньо володіють) основними способами смислового

запам(ятовування матеріалу, у них відсутні вміння та навички їх

використання в учбово-пізнавальній діяльності. Таким чином, саме способи

запам(ятовування частіше за все виявляються найбільш слабкою ланкою

пам(яті. ( 9, с.20 )

Будь-яка розумова діяльність, крім формування її способів, прийомів,

навичок та вмінь великою мірою зумовлена розвитком пам(яті. Продуктивність

пам(яті (запам(ятовування), в свою чергу пов(язана зі способами переробки

матеріалу, призначеного для запам(ятовування, і в тому числі з логічними.

Тому, вивчаючи особливості розвитку пам(яті школярів, необхідно звертати

увагу на формування логічного (смислового) запам(ятовування, бо саме воно

забезпечує найбільшу ефективність мнемічної діяльності. ( 16, с. 41 )

Як відомо, пам(ять школяра формується під впливом необхідності

систематичного та свідомого засвоєння учбового матеріалу, що зумовлює, в

свою чергу, розвиток довільного запам(ятовування. Вміння запам(ятати

свідомо, використовуючи для цього різні прийоми, пов(язані з розумовими

операціями, – важливий показник такого виду мнемічної діяльності, як

логічна пам(ять. (16, с. 25)

Складання плана (якщо запам(ятовуваний матеріал має певний логічний

порядок) – головний прийом логічного запам(ятовування. В школі при

підготовці домашніх завдань цей прийом потрібний найчастіше. Всюди, де

треба запам(ятати зв(язний текст, виклад подій чи логічні розмірковування

(де неможливо сортувати так, як сортують списки іншомовних слів, або ряди

географічних назв, або властивості хімічних речовин), в усіх таких випадках

найголовніше - з(ясувати план тексту. Відразу ж домовимось, що слово

“текст” треба розуміти якнайширше: це не тільки параграф підручника, але й,

скажімо, доведення теореми.

Те, що складання плану допомагає запам(ятати матеріал, більшості

дорослих відомо. Але в якому віці це усвідомлюється на власному досвіді?

Які специфічні труднощі тут зустрічаються? На що натикаються діти та

підлітки, коли відкривається їх невміння користуватися планом як мнемічною

дією?

В одній країні педагоги провели дослідження: брали “на олівець” тих

дітей та підлітків, які вголос заявляли про свої наміри погано вивчити

урок. Що це означало? Наприклад, де-небудь в інтернаті хлопці звали

приятеля: “підем погуляємо”, а той відповідав: “не можу, мене завтра

спитають. Тож я зараз хоч на трійку подивлюся і тоді вийду.”

Так в різних школах та інтернатах зібрали багато різних випадків. Як

може здогадатися читач-педагог, це було дослідження на тему: “значення

мотивації при навчанні.” Зібрали кількасот відміток, одержаних при

“висловленні бажання вивчити урок абияк” та порівняли їх з відмітками,

одержаними тими ж учнями в інших випадках.

Дослідники сподівалися, що експериментальний середній бал виявиться

помітно нижчим, ніж звичайний середній бал: адже учні вчили уроки так-сяк!

І коли був отриманий протилежний результат, його сприйняли здивовано. Між

іншим, як стало скоро зрозуміло, все це відбулося згідно законів пам(яті.

Адже школяр, свідомо намагавшись вивчити якнайскоріше, але все ж таки

забезпечити собі позитивну відмітку, неминуче повинен був розібратися, що в

завданні є головним, а що можна і пропустити, якщо не гнатися за п(ятіркою.

Але ж такий розбір, свідомий чи підсвідомий, – це і є самостійна логічна

обробка запам(ятовуємого матеріалу. Природньо, що учні отримували в таких

випадках скоріше четвірки, ніж трійки.

Згадаємо тепер звичайну в школі картину. Ось вчителька викликає учня до

дошки відповідати минулий урок. І відразу ж питання до класу: “Чи все він

відповів? Хто додасть?” Явне орієнтування на якнайповніше, загальне,

безпомилкове запам(ятовування. Саме так. Кожного дня в школі та вдома учень

чує: “Ти все вивчив? Нічого не забув? Нічого не пропустив? Все зможеш

розповісти?”

Нам можуть заперечити: учнів початкової школи неможливо інакше

перевіряти та орієнтувати! Тільки так: “Намагайся вивчити все-все!”,

“Давайте, діти, перевіримо, чи вивчив він все-все!” А якщо, задаючи домашнє

завдання, пропонувати вибирати звідти головне та вчити тільки це, тоді

більшість просто нічого не стане вчити!

Та все ж таки вихід тут є тільки один: від молодших класів до старших

вчити дітей користуватися розумовою діяльністю при запам(ятовуванні та як

засобом запам(ятовування. ( 12, с.41-42 )

Навіть робота, протилежна запам(ятовуванню – записування для

розвантаження пам(яті, – виявляється корисною саме для запам(ятовування. Це

і є відомий “ефект шпаргалки”, про який писали ще в 19 столітті. Добре

зроблена “шпаргалка” незмінно призводить до непомітного запам(ятовування

частини записаного матеріалу та до впорядкування того матеріала, який до

шпаргалки не потрапив. ( 12, с.42 )

То чи є ключ до развитку логічної пам(яті? Так. Полягає він у

наступному: щоб розвинути логічну пам(ять, треба її частіше змушувати

працювати. Це загальне правило для дорослих та дітей. Якими засобами,

згідно якої методики це робити? Тут, напевно, є два ключі: систематичність

та різноманітність використовуємих прийомів. ( 12, с.45 )

При заучуванні напам(ять постає і друге питання: читати текст цілком з

початку до кінця чи заучувати частинами? Експеримент та практика показують

доцільність поєднання обох цих способів. Після того, як вірш або уривок

прочитано повністю з початку до кінця, слід вдуматися в його зміст, скласти

план, поділити на логічно закінчені уривки. Далі кожен уривок один за одним

повторювати до твердого засвоєння, поєднуя в подальшому підряд дві, три,

чотири частини, а потім відтворити весь вірш повністю. Корисно в процесі

заучування час від часу знову перечитувати весь вірш. Треба звертати увагу

на зв(язки між строфами. При повторенні їх кожну окремо може утворитися

“кругова асоціація”: останні слова строфи зв(язуються в пам(яті з її ж

першими словами або ж з початком вірша, а перехід до наступної строфи

утруднений. Тому потрібно зв(язувати останні слова строфи з початком

наступної. ( 8, с.28 )

Не є секретом, що до першого класу сьогодні все частіше приходять діти

з поганим словниковим запасом та послабленою пам(яттю. Найбільш

катастрофічне становище склалося у сільських школах, де більше 50% дітей

мають потребу в спеціальних вправах. Запропонована В. Зайцевим технологія

дає змогу за два місяці розвинути асоціативну та зорову пам(ять дітей,

Страницы: 1, 2