Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")

Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")

Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")

1 Аналіз пасивів банку

1.1 Аналіз динаміки та структури власного капіталу ЗАТ "ПУМБ" за 2002-2007 рр.

Банківський капітал — це грошові кошти та виражена у грошовій формі частка матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку.

Розрізняють залучений, позичений та власний банківський капітал. Залучений капітал — це грошові кошти юридичних та фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції, пов’язані з залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а таке залучення — депозитним. Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у центральному банку, або через продаж власних боргових зобов’язань на грошовому ринку має назву недепозитного, а отриманий у такий спосіб банківський капітал — позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для банку кошти, його зобов’язання перед вкладниками і кредиторами.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб.

Власний капітал слугує насамперед для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Він є гарантом вкладів, та захищає інтереси вкладників банку у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у випадку виникнення збитків від його поточної діяльності. Зазначені збитки, як правило, покриваються за рахунок поточних прибутків. Якщо їх для цього, а також для покриття непередбачених витрат недостатньо, то використовується частка власного капіталу. Тому, коли банк має достатній резервний капітал та інші подібні резерви, він тривалий час може вважатися надійним та платоспроможним навіть за наявності збитків від поточної діяльності. Однак надмірний розмір резервів призводить до зниження прибутковості банку, втрати його позицій на грошовому ринку та ринку банківських операцій і послуг.

Власний капітал забезпечує оперативну діяльность банку. На перших кроках створення та діяльності банку за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність, у процесі подальшого розширення та структурного розвитку банку - розроблюються і впроваджуються нові банківські технології та продукти.

Через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) має на меті недопустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків та підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавчо. Мова йде про те, що мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу (але не менше 25 % зареєстрованого статутного капіталу), а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку.

Аналіз динаміки власного капіталу ЗАТ “ПУМБ” за 2002-2007 рр. показує щорічну тенденцію до зростання.

Таблиця1 - Динаміка власного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Власний капітал Банку збільшився протягом 2007 року з 951 492 тис. гривень до 2 368 612 тис. гривень або на 148,93 %, в першу чергу, завдяки збільшенню акціонерами Банку статутного капіталу на 1 186 772 тис. гривень. Важливим чинником зростання власного капіталу також є чистий прибуток, який зріс на 76 685 тис. гривень.

Порівняно з 2002 роком власний капітал зріс на 713%, а статутний капітал зріс на 6577%. (статутний капітал склав 63,87% від власного капіталу). Виходячи з цього можна казати, що основною складовою частиною власного капіталу є статутний капітал, який також є основним чинником зростання власного капіталу.

Резервний капітал на протязі 2002-2006 року перевищував нормативне значення (25% зареєстрованого статутного капіталу), але у 2007 році зростання статутного капіталу на 364,04% порівняно з 2006 роком обумовило формування резервів на 15% менше нормативу. Але зростання прибутку у 2008 році порівняно з 2007, обумовить потрібні відрахування до резервного фонду.

Динаміка зміни власного капіталу та його основних складових зображена на рис.1.

Рисунок1 - Динаміка зміни власного капіталу

У процесі аналізу власного капіталу банку велике значення має питання оцінки його вартості. Оцінка вартості власного капіталу дає змогу одержати додаткову інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень поточного і перспективного плану, визначити ефективність діяльності банку.

Існує декілька способів обчислення розміру власного капіталу. Один з них полягає в обчисленні за правилами та вимогами, встановленими органами, що здійснюють нагляд і контроль за банківською діяльністю. За цим способом власний капітал банку розраховується як сума низки його складових елементів. Порядок визначення та склад власного капіталу різниться залежно від країни, однак з метою захисту вкладників та кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем рядом економічно розвинутих країн була укладена Базельська угода. Нею визначені єдині основні підходи до визначення складу та порядку розрахунку власного капіталу банків країн, що підписали зазначену угоду. Основні положення Базельської угоди використовують й інші країни, зокрема Україна. Національний банк України при визначенні адекватності власного капіталу банків дотримується положень цієї угоди. При цьому НБУ постійно вдосконалює методику визначення розміру власного капіталу.

Методологічною основою для розрахунку регулятивного капіталу є положення Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з ним капітал банку включає основний і додатковий капітал. Складовими основного капіталу є: сплачений і зареєстрований статутний капітал; розкриті резерви (створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку); надбавки до курсу акцій і додаткові внески акціонерів у капітал; загальний фонд покриття ризиків, створюваний під невизначений ризик під час проведення банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Додатковий капітал складається з нерозкритих резервів, резервів переоцінювання активів, гібридних капітальних інструментів і субординованого боргу. НБУ має право визначити інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення.

Згідно з методикою Національного банку України регулятивний власний капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) за вирахуванням суми недосформованих резервів за активними операціями банків, додаткового капіталу (капітал 2-го рівня), за вирахуванням відвернень.

Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу банку має такий вигляд:

РВК = ОК + ДК – В (1)

де РВК — регулятивний власний капітал банку;

ОК — основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;

ДК — додатковий капітал банку;

В — відрахування з капіталу.

Таблиця2 - Структура власного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Тобто за рік розмір РВК зріс на 1 342 285 тис.грн (156,69%), а вага власного капіталу у сукупних пасивах зросла на 1% і становить 17%.

1.2 Розрахунок нормативів власного капіталу

1. Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності або коефіцієнт Кука).

Розраховується як співвідношення регулятивного власного капіталу (РВК) до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями (Аз):

 %. (2)

Нормативне значення К6 має бути не менше 10%.

Цей норматив відображає здатність банку вчасно й у повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру.

Таблиця3 - Норматив адекватності регулятивного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Фактичне значення показника на 31.12.2007 перевищує нормативне на 5,02%. За рік норматив зростає на 1,35% тобто збільшуєтсья ризик, що приймають на себе власники банку, і зменшується ризик, що приймають на себе кредитори/вкладники банку.

2. Норматив адекватності основного капіталу

Національний банк України при розрахунку нормативу адекватності основного капіталу К7 використовує в чисельнику формули основний власний капітал банку (капітал 1-го рівня), а в знаменнику загальні активи, зменшені на суму коштів за окремими рахунками, зокрема недосформованого резерву на можливі втрати за кредитними операціями банків (Ар):

%. (3)

Нормативне значення К7 має бути не менше 4%.

Коефіцієнт К7 визначає достатність власного регулятивного капіталу, зважаючи при цьому на загальний обсяг банківської діяльності, незалежно від розміру різних видів ризиків.

Таблиця4 - Норматив адекватності основного капіталу ЗАТ “ПУМБ”

Фактичне значення показника на 31.12.2007 перевищує нормативне на 9,51%. За рік норматив зростає на 3,53%, тобто збільшилася здатність банку захищати кредиторів і вкладників від непередбачених збитків, які може одержати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

1.3 Аналіз динаміки та масштабів депозитної діяльності банку

У загальному обсязі ресурсів, якими володіє комерційний банк, переважають зобов’язання банку.

Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобов’язань включають кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену дебіторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.

Рисунок2 - Структура зобов’язань банку

В економічній літературі зобов’язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов’язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо. У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов’язаннями.

Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов’язання банку у валюті балансу.

 (4)

Оскільки банк — це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %.

Таблиця5 - Зобов’язання ЗАТ “ПУМБ” у валюті балансу

З даних таблиці 5 видно, що на кінець 2006 року значення зобов‘язання банку становили 84 % від сукупних пасивів. Через рік цей показник зменшився на 1% і становив 83%. Це характеризує зміцнення фінансової стійкісті банку. Зменшення значення показника обумовлене збільшенням власного капіталу на 148,94 % проти 129,65 % збільшення зобов‘язань банку.

Таблиця 6 - Динаміка та масштаби депозитної діяльності ЗАТ “ПУМБ”

З даних таблиці 6 видно, що за аналізований період банк значно розширив масштаби своєї діяльності, про що свідчить збільшення валюти балансу на 8 070 456 тис. грн, або на 132,67 %. При цьому збільшення ресурсної бази відбувалось як за рахунок залучених коштів, так і завдяки нарощуванню власного капіталу банку. Це, безумовно, позитивно характеризує роботу банку. Так, капітал банку збільшився на 1 417 120 тис. грн, або на 148,94%, а його зобов’язання — на 6 653 336 тис. грн, або на 129,65 %. Тут ми бачимо майже пропорційне зростання капіталу та зобов’язань банку. При цьому збільшився рівень фінансової стійкості банку. Питома вага зобов’язань у загальних джерелах формування ресурсів зменшилась і зупинилася на рівні 83 %, а сума зобов’язань перевищує суму капіталу банку майже в 5 разів. Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів: ризики, викликані розширенням залучених коштів, покриваються зростанням суми власного капіталу, який є гарантією банківських зобов’язань.

1.4 Аналіз структури зобов’язань банку

Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів комерційного банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку. Водночас збільшення частки (понад 30 %) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 7 - Структури зобов’язань ЗАТ “ПУМБ”

З даних таблиці 7 видно, що зобов’язання банку на 31 грудня 2007 р. становлять 11 784 723 тис. грн. Порівняно з зобов’язаннями на 31 грудня 2006 р. вони зросли на 6 653 336 тис. грн або на 129,66%. Безумовно, такий значний приріст ресурсної бази банку можна розцінювати як високоефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів. Але ж зростання депозитної бази відбувалося в основному за рахунок приросту міжбанківських кредитів, а не за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, що є не дуже позитивною тенденцією.

Кошти фізичних осіб зросли на 1 036 919 тис. грн і становили 2 047 274 тис. грн на 31 грудня 2007 р. проти 1 010 355 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 102,63%. У структурі залучених ресурсів їх частка зменшилась з 19,69% у 2006 р. до 17,37% у 2007 р., тобто на 2,32 процентного пункту. Характерно, що основним джерелом зростання коштів фізичних осіб є збільшення залучення строкових депозитів. За аналізований період їх маса зросла на 886 533 тис. грн, або на 136,47% і на 31 грудня 2007 р. їх частка в структурі зобов’язань становила 13,04%.

Також зросли і кошти юридичних осіб: їх приріст становив за період, що аналізується, 916 413 тис. грн, або 46,29%. Так, на 31 грудня 2007 р. кошти юридичних осіб становили 2 896 237 тис. грн проти 1 979 824 тис. на 31 грудня 2006 р. Їх частка в структурі зобов’язань зменшилась з 38,58 до 24,58%, тобто зменшилась на 14,01 процентних пунктів. Основним джерелом збільшення коштів юридичних осіб є зростання строкових депозитів. Так, на 31 грудня 2007 р. вони становили 1 995 414 тис. грн проти 1 165 862 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 829 552 тис. грн, або на 71,15%. У загальній структурі зобов’язань їх частка зменшилась з 22,72 до 16,93%, тобто зменшилась на 5,79 процентних пунктів.

Значно зросли кошти небанківських фінанових установ. Їх приріст становив за аналізуємий період 72 705 тис. грн, або 152,17%. Так, на 31 грудня 2007 р. кошти небанківських фінанових установ становили 120 483 тис. грн проти 47 778 тис. на 31 грудня 2006 р. Їх частка в структурі зобов’язань збільшилася з 0,93 до 1,02%, тобто збільшилася на 0,09 процентних пунктів. Основним джерелом збільшення коштів юридичних осіб є зростання зростання залишків на поточних рахунках. Так, на 31 грудня 2007 р. вони становили 36 892 тис. грн проти 5 322 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 31 570 тис. грн, або на 593,20%. У загальній структурі зобов’язань їх частка збільшилася з 0,10 до 0,31%, тобто збільшилася на 0,21 процентних пунктів. Основною причиною такого значного зростання залишків на клієнтських рахунках є ефективна маркетингова політика банку щодо залучення нових клієнтів через зниження тарифів на банківське обслуговування.

Негативним явищем можна вважати і зростання частки коштів банків у структурі зобов’язань банку за одночасного зростання їх абсолютного розміру. Так, кошти інших банків на 31 грудня 2007 р. становили 6 070 274 тис. грн проти 1 941 015 тис. грн на 31 грудня 2006 р., тобто зросли на 4 129 259 тис. грн або на 212,74%. Проте їх частка у структурі зобов’язань зросла з 37,82% 2006 р. до 51,51% у 2007 р., тобто на 13,68 процентних пункти. Поєднання тенденції збільшення залежності від міжбанківського кредитування з одночасним розширенням ресурсної бази за рахунок цього джерела фінансування банківської діяльності свідчить про недостатність залучення ресурсів від населення та суб‘єктів господірювання для забезпечення запланованих темпів зростання активів банку (зокрема кредитного портфелю).

Рисунок 3 - Структура зобов’язань за депонентами

станом на 31 грудня 2006 р.

Рисунок 4 - Структура зобов’язань за депонентами

станом на 31 грудня 2007 р.

На загальному фоні зростання ресурсної бази банку зросла роль облігацій. Їх частка в загальній структурі зобов’язань зросла на 2,55 процентного пункту. Абсолютний приріст їх суми становив 300 121 тис. грн. Це також свідчить про недостатність залучення ресурсів від населення та суб‘єктів господарювання для забезпечення запланованих темпів зростання активів банку (зокрема кредитного портфелю).

Банк зацікавлений у розширенні обсягів залучених депозитних коштів, що перебувають тимчасово у його розпорядженні. Для цього банку необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами.

1.5 Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів

В умовах становлення фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.

Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов’язань застосовуються такі показники:

§     ступінь використання платних пасивів;

§     ступінь використання сукупних зобов’язань.

Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов’язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Ступінь використання платних пасивів банку визначається за такою формулою:

 (5)

Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90 %.

Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов’язань. Ефективність використання сукупних зобов’язань визначають за такою формулою:

 (6)

Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов’язання, якщо наведений показник буде не менше 75—80 %.

До платних пасивів відносять:

§     Кошти фізичних осіб

§     Кошти юридичних осіб

§     Кошти небанківських фінанових установ

§     Кошти бюджету та позабюджетних фондів

§     Кошти інших банків

§     Цінні папери

До дохідних активів відносять:

§     Кошти в інших банках (Депозити та кредити)

§     Портфель цінних паперів

§     Кредитний портфель

Таблиця 8 - Ефективність та повнота використання ресурсноі бази ЗАТ “ПУМБ”

За даними таблиці 8 видно, що з розширення ресурсної бази банку в 2007 р. порівняно з 2006 р. на 6 653 336 тис. грн, ці ресурси були дуже ефективно використані. Так, якщо коефіцієнт використання платних пасивів в 2006 р. становив 96,34%, то в 2007 р. він став 104,92%, тобто збільшився на 8,58%. Це ж стосується і ступеня використання всіх зобов’язань – 93,53% в 2006 р. і 97,03% в 2007 р. Такі значення значно вищі, ніж загальноприйняті критерії. Це означає, що банку проводиться дуже ефективна політика розміщення залучених ресурсів.

2 Аналіз активів банку

2.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз активних операцій банку

Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку.

Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Аналіз динаміки, складу та структури активів банку та їх оцінка наведені в таблиці 9.

Таблиця9 - Динаміка, склад та структура активів ЗАТ “ПУМБ”

Страницы: 1, 2