Банки в силу вимог НБУ
зацікавлені в поверненні кредиту, у високій оцінці кредитоспроможності
позичальника. У відмінності від них ломбардам цікавий як можна більший розрив
між реальною вартістю заставленого майна і сумою кредиту. Якщо банки повинні
завжди бути готові до неповернення і мати в наявності відповідні служби, то
ломбардові, здебільшого, лише на руку така ситуація. Тут не застосовується
робота з простроченою заборгованістю. Не ведуться і судові розгляди. Ломбардам
не страшні нормативи Нацбанку. Порозумівається ця диспропорція просто. Ломбарди
з банками не конкуренти. Вони працюють у різних сегментах споживчого
кредитування. До того ж, настільки популярних останнім часом, бланкових або
інших слів беззаставних кредитів ломбард видавати не має права.
На сьогоднішній день
ломбардом є фінансова установа, винятковим видом діяльності якого є надання на
власний ризик фінансових кредитів фізичним особам. При цьому такі кредити можуть
видаватися як за рахунок власних, так і залучених коштів. Обов'язкова вимога усі
кредитні операції повинні здійснюватися під заставу майна на певний строк і під
відсоток. Крім цього, ломбардам державою дароване право займатися наданням
супутніх послуг.
Законодавець виділяє
три подібні послуги. По-перше, це оцінка заставного майна. По-друге, надання
посередницьких послуг по страхуванню предмета застави на підставі агентського
договору зі страховою компанією (СК). Умовною вершиною супутніх послуг є реалізація
закладеного майна. До всього зазначеного варто також додати збереження
заставного майна, а також його реалізацію, у випадку, якщо воно з якихось
причин не було викуплено у встановлений законом і/або договором термін.
Ломбардні ставки знаходяться в діапазоні від 0,4 до 0,7% на день, тобто
еквівалентна річна ставка споживчого кредиту в ломбардах становить від 140% до
250%, що на порядок перевищує ставки споживчого кредитування в банківських та
небанківських фінансових установах. При таких ставках фактично позичальник не
бере ссуду в ломбарді, а просто продає свої коштовності по дуже зниженим цінам.
Основною діяльності ломбардів є скупка золотого лому та коштовностей Державною
скарбницею України для створення валютних запасів, тому ризик ломбардів виникає
тільки відносно різниці ціни лому та виданої суми ссуди.
ВИСНОВКИ
Споживче кредитування є одним з найпоширеніших видів
банківських операцій у розвинутих країнах світу і є одним зі стимулюючих
факторів розвитку економік цих країн. В Україні дана банківська послуга теж
поступово набирає популярності. На даний час основну частку ринку споживчих
кредитів (більш 50 % ) займають системні банки: Приватбанк (близько 25 %),
Аваль (15 %), Укрсоцбанк (6,5 %), Правексбанк (6 %). Починають активно
працювати на ринку споживчих кредитів в сегменті кредитування покупок у
торговій мережі кредитні союзи («ПриватКредит”, “Перше кредитне товариство”) та
дочірні фінансові компанії споживчого кредитування комерційних банків (ФКСК
”Єврокредит» банку «Надра», ФКСК «Простокредит» банку «Приватбанк»). В сегменті
від 100 до 500 грн. активно працює система миттєвого заставного
короткострокового споживчого кредитування населення ломбардами
За даними експертів обсяг виданих споживчих кредитів населенню в Україні
складає близько 7 млрд. грн. на поточні потреби та біля 10 млрд.грн.
інвестиційного іпотечного кредитування, що складає близько 2,8% ВВП. Біля 85,7%
обсягу споживчого кредитування приходиться на частку банківської системи.
Середня сума позики на одну людину в Україні складає приблизно $136, що значно
менше аналогічних показників країн Східної Європи $980.
Згідно з поставленими завданнями дипломного дослідження в структурі
роботі виділені основні 3 групи проблемних питань споживчого кредитування:
становлення теоретичних основ економічного та законодавчого статусу
споживчого кредитування в Україні;
аналіз практики споживчого кредитування, класифікація продуктів
споживчого кредитування та сегментація ринку споживчого кредитування;
розробка пропозицій по шляхам розвитку та удосконалення ринку споживчого
кредитування в Україні.
Дослідження в дипломному проекті сутності та сучасної економічної
термінології споживчого кредитування населення показало, що в економічній та
методологічній літературі не існує єдиного і чіткого поняття “споживчий
кредит”. Аналіз різних точок зору на це поняття, дозволив мені запропонувати,
з моєї точки зору, найбільш економічно та організаційно обґрунтованим
визначення споживчого кредиту через його основний класифікаційний признак як
невиробничий кредит, тобто не призначений для отримання додаткового прибутку,
що може бути сформульовано як:
„Споживчий кредит – це грошові кошти в національній чи іноземній валютах,
які надаються комерційними банками та фінансовими установами, діючими згідно
Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг, та отримавшими ліцензію Національного банку України чи Держфінпослуг
України на проведення кредитних операцій банківськими та небанківськими
фінансовими установами , громадянам України на невиробничі потреби на умовах
обов’язковості повернення, строковості, платності та необов’язковості
заставності і цільової спрямованості”.
Таким чином, на мою думку, слід в визначенні споживчого кредиту:
впровадити розподіл споживчого кредиту на 3 основні класи:
повернути заставному споживчому кредиту його цільову спрямованість,
оскільки її відсутність не дає можливості ефективно контролювати повернення
кредиту;
видалити фразу про можливість надання споживчого кредиту однією фізичною
особою іншій фізичній особі, оскільки така фінансова операція окремо обумовлена
Цивільним Кодексом України та має свій правочин (Стаття 1054. „Кредитний
договір” Цивільного Кодексу України;
видалити фразу про можливість надання товарного споживчого кредиту
нефінансовими торгівельними установами, оскільки процес товарного кредитування
з відстрочкою сплати суми покупки не має основних елементів кругооберту
позикового капіталу і словосполучення для юридичних осіб „товарний кредит”
повинно бути замінено для споживачів на „торгівлю товарами в розстрочку”(Стаття
694. „Продаж товару в кредит”, Стаття 695. „Особливості оплати товару з
розстроченням платежу” Цивільного Кодексу України ).
Вирішенням вищеозначених проблем економічного та законодавчого
становлення споживчого кредитування в Україні може бути розробка та прийняття
відповідних положень в перспективному законі України “Про кредитування”,
оскільки на сьогоднішній день основним законодавчим документом в сфері
споживчого кредитування є тільки закон України “Про захист прав споживачів”.
Проведений аналіз практики споживчого кредитування в банківській системі
України у порівнянні з практикою споживчого кредитування за кордоном показав,
що:
частка споживчих кредитів у загальному кредитному портфелі банків країн
Західної Європи сягає 50 %, у східноєвропейських країнах близько 19 %, в українських
банках на початок 2006 року вона склала 12 %;
процентні ставки по споживчих кредитах складають у Японії — 1,9 %,
Великобританії — 3,7 %, у США — 4,2 %, Франції — 6,6 %, в українських банках
процентні ставки знаходяться в значно вищому діапазоні 10% 48% річних.
з 1 кварталу 2005 року по 1 квартал 2006 року (тобто за рік) обсяг
виданих кредитів фізичним особам по банківській системі України збільшився з 15
млрд.грн. до 38 млрд.грн. ( на + 23 млрд.грн.), при цьому обсяг залучених
строкових депозитів фізичних осіб зріс з рівня 35 млрд.грн. до рівня 52
млрд.грн. ( на +17 млрд.грн.), а обсяг залучених поточних депозитів фізичних
осіб зріс з рівня 10 млрд.грн. до рівня 16 млрд.грн. ( на +6 млрд.грн.). Таким
чином, основним ресурсним джерелом для зростання обсягів кредитування фізичних
осіб у банківській системі України за 2005 –2006 року є залучені строкові і
поточні депозити фізичних осіб. Слід зазначити, що зазначена ресурсна база може
бути використана для короткострокового споживчого кредитування і ,тільки в дуже
обмеженому обсязі, для іпотечного кредитування, оскільки максимальний термін
депозитів фізичних осіб складає від 1 до 2 років, а іпотечні кредити видаються
на термін 10 – 15 років. Таким чином, вартість іпотечних кредитів визначається
ставкою строкових депозитів фізичних осіб, що при ринковій економіці не може
бути нижче індексу зменшення вартості грошей (дисконтна ставка Національного
банку України чи рівень інфляції).
оскільки облікова ставка НБУ в 2005 –2006 році складає 9,5%, а офіційна
інфляція не перевищує 10% у рік, то природною ринковою реакцією комерційних
банків є встановлення процентної ставки на строкові депозити фізичних осіб на
рівні від 10,5% (3 місяці) до 12,0% (12 місяців) у національній валюті. Отже,
природної є і ставка іпотечних кредитів у національній валюті, що не знижується
нижче рівня 16 – 17% річних, тобто на 5,0 – 5,5% вище вартості ресурсів.
одночасно, оскільки більш 72% іпотечних кредитів видано в іноземній
валюті, то на довгостроковому іпотечному кредитному ринку в банківської систем
України, в основному, працює інша система ціноутворення. Штучно, ставка
строкових депозитів в іноземній валюті для фізичних осіб у банківській системі
встановлена на 4 – 5 % нижче ставки строкових депозитів у національній валюті,
тобто на рівні 7,0%(3 місяці) і 8,0%(12 місяців), при цьому ставка депозитів у
євро встановлюється штучно на 0,5 – 0,7% нижче, ніж ставка в доларах США.
Природно, що при такій ціні ресурсів в іноземній валюті, яка сформована за
рахунок внесків населення в іноземній валюті, процентна ставка по іпотечних
кредитах в іноземній валюті на сьогоднішній день у банківській системі складає
від 11,5% до 12% річних, тобто на 4% вище вартості ресурсів.
оскільки тільки 40% строкових вкладів у валюті мають термін більш 12
місяців, ресурсна база споживчих іпотечних кредитів у банківській системі
України може бути оцінена як 57,22 млрд.грн.*0,44*0,4 = 10 млрд.грн., що
відповідає реальному обсягові виданих споживчих іпотечних кредитів у
банківській системі України в 2006 році. Отже, розширення обсягів
довгострокового іпотечного кредитування буде стримуватися розширенням цього
виду ресурсної бази банків України до моменту впровадження нових механізмів
залучення довгострокових ресурсів для іпотечного кредитування.
Проведений аналіз послуг в кредитному портфелі споживчого кредитування
АКБ “Приватбанк” (м.Дніпропетровськ), який є однією з найбільших банківських
установ України показав, що:
– кредитування юридичних осіб є найбільш вагомою часткою активних
операцій банка. Але з 3 кварталу 2004 року (системна криза депозитної бази
банків за рахунок політичних ризиків виборів Президента України) – АКБ
“Приватбанк” почав пріоритетно нарощувати частку кредитування фізичних осіб, що
особливо виражено у 1 кварталі 2006 року, коли обсяги кредитів юридичним особам
зменшились на 2 млрд.грн., а водночас обсяги кредитів фізичним особам зросли на
1,2 млрд.грн. і обсяги міжбанківських кредитів зросли на 0,9 млрд.грн. Таким
чином, АКБ “Приватбанк” виконує диверсифікацію кредитів по зменшенню обсягів,
наданим одному позичальнику, що суттєво зменшує ризик одночасного неповернення
кредитів багатьма позичальниками.
аналіз динаміки структури інвестиційно-кредитного
портфелю АКБ “Приватбанк” у 2003 – 2006 роках показав, що зміни у структурі
характеризуються наступними зрушеннями:
а) вагова частка кредитів, наданих юридичним особам, зменшилась з
рівня 67,3%(4 квартал 2003 року) до 41,55% (1 квартал 2006 року);
б) вагова частка кредитів, наданих фізичним особам, підвищилась з рівня
28,18%(4 квартал 2003 року) до 39,48% (1 квартал 2006 року);
в) вагова частка наданих міжбанківських кредитів підвищилась з рівня
1,88%(4 квартал 2003 року) до 13,17% (1 квартал 2006 року);
г) вагова частка активів, вкладених в цінні папери, підвищилась з рівня
2,63%(4 квартал 2003 року) до 5,81% (1 квартал 2006 року);
не зважаючи на те, що збільшилась частка кредитів, наданих фізичним
особам, одночасно за 2003 –2006 роки зменшилась доля АКБ “Приватбанк” на ринку
споживчого кредитування України в зв’язку з появою великої кількості сильних
конкурентів.
Проведений аналізу динаміки
структури споживчого кредитування в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” у 2001
– 2006 роках показав, що. споживче кредитування фізичних осіб представлене у
двох сегментах:
а) Кредитування населення на
потреби поточного характеру:
споживче кредитування придбання
побутової техніки для дому;
споживче кредитування на навчання,
лікування, туризм, окремі життєві події;
споживче "Автомобильне
кредитування";
б) Кредитування населення на
потреби капітального характеру:
інвестиційне іпотечне кредитування
будівництва нерухомості (квартири, котеджі з земельними ділянками, сільські
будинки з земельними ділянками, гаражі, дачі);
інвестиційне іпотечне кредитування придбання
нерухомості на вторинному ринку та капітальний ремонт нерухомості (квартири,
котеджі з земельними ділянками, сільські будинки з земельними ділянками,
гаражі, дачі);
Динаміка структури споживчого
кредитування в АКБ “Приватбанк” з 2002 по 2006 рік характеризується:
зменшенням частки кредитування на
потреби капітального характеру з 45% (2002 рік) до 32% (2006 рік);
підвищенням частки кредитування на
потреби поточного характеру з 55%(2002 рік) до 68% (2006 рік);
зростанням частки кредитів на
придбання автомобілів(поточне кредитування) з 20%(2002 рік) до 41% (2006 рік);
зростанням частки нецільового
споживчого кредитування(поточне кредитування) з 2%(2002 рік) до 8% (2006 рік).
Таким чином, з ростом обсягів
споживчого кредитування АКБ “Приватбанк” все більше орієнтується на попит
населення у короткострокових кредитах на задоволення потреб поточного
характеру.
1. Для кредитів на 10 років в гривнях
еквівалентна річна ставка лежить в діапазоні 8,6% (АКБ “Укрсиббанк”) – 12,5%
(АКБ “Приватбанк”) від початкової суми кредиту, загальна сума сплачених
процентів за період користування кредитом 86%(min) – 125%(max) від початкової
суми кредиту.
2. Для кредитів на 20 років в гривнях
еквівалентна річна ставка лежить в діапазоні 8,5% (АКБ “Укрсиббанк”) – 13,7% (АКБ
“Приватбанк”) від початкової суми кредиту, загальна сума сплачених процентів за
період користування кредитом 170%(min) – 273%(max) від початкової суми кредиту.
3. Для кредитів на 10 років в доларах
США еквівалентна річна ставка лежить в діапазоні 6,4% (АКБ “Міжнародний
іпотечний банк”) – 13,7% (АКБ “Приватбанк”) від початкової суми кредиту,
загальна сума сплачених процентів за період користування кредитом 64%(min) –
95%(max) від початкової суми кредиту.
4. Для кредитів на 20 років в доларах
США еквівалентна річна ставка лежить в діапазоні 6,8% (АКБ “Укрсиббанк”) – 8,7%
(АКБ “Приватбанк”) від початкової суми кредиту, загальна сума сплачених
процентів за період користування кредитом 133%(min) – 174%(max) від початкової
суми кредиту.
Таким чином, вартість гривневих іпотечних кредитів на 15,9 –36,1% дорожче
вартості іпотечних кредитів в іноземних валютах.
Проведений рейтинг привабливості
банківських кредитів населенню на придбання нових автомобілів по по
еквівалентній процентній річній ставці сплати кредиту(відсотки, одноразова
сплату, періодичні комісії, страхування) показав:
1. Для кредитів в гривнях на 3 роки еквівалентна річна ставка лежить в діапазоні 8,4% (АКБ
“Аваль”) – 10,0% (АКБ “ТАСКомерцбанк”) від початкової суми кредиту, загальна
сума сплачених процентів за період користування кредитом 25%(min) – 30%(max)
від початкової суми кредиту.
2. Для кредитів в гривнях на 5 років еквівалентна річна ставка лежить в
діапазоні 8,2% (АКБ “Укрсиббанк”) – 10,2% (АКБ “ТАСКомерцбанк”) від початкової
суми кредиту, загальна сума сплачених процентів за період користування кредитом
41%(min) – 51%(max) від початкової суми кредиту.
3. Для кредитів в доларах США на 3 роки еквівалентна річна ставка лежить
в діапазоні 6,3% (АКБ “Аваль”) – 7,0 % (АКБ “Укрсиббанк”) від початкової суми
кредиту, загальна сума сплачених процентів за період користування кредитом 19%(min)
– 21%(max) від початкової суми кредиту.
4. Для кредитів в доларах США на 5 років еквівалентна річна ставка лежить
в діапазоні 6,0% (АКБ “Форум”) – 7,0 % (АКБ “Фінанси та кредит”) від початкової
суми кредиту, загальна сума сплачених процентів за період користування кредитом
30%(min) – 35%(max) від початкової суми кредиту.
Таким чином, вартість гривневих автомобільних кредитів на 9,2 – 11,6%
дорожче вартості автомобільних кредитів в іноземних валютах.
Проведений рейтинг привабливості
споживчих кредитів населенню на поточні потреби (придбання побутової техніки,
послуг, нецільове кредитування) по коефіцієнту подорожчання суми
кредиту(відсотки, одноразова сплату, періодичні комісії, страхування) показав:
1. Для кредитів у 2500 гривен на 12 місяців еквівалентна річна ставка
лежить в діапазоні 14,0% (АКБ “Надра”) – 32,99 % (ФКСК “Єврокредит”) від
початкової суми кредиту, загальна сума сплачених процентів за період
користування кредитом 14%(min) – 33%(max) від початкової суми кредиту.
2. Для кредитів у 5000 гривен на 24 місяці еквівалентна річна ставка
лежить в діапазоні 14,0% (АКБ “Надра”) – 32,99 % (ФКСК “Єврокредит”) від
початкової суми кредиту, загальна сума сплачених процентів за період
користування кредитом 28%(min) – 66%(max) від початкової суми кредиту.
Ставка цільового споживчого кредитування в фінансових компаніях
споживчого кредитування становить від 25,2% річних (ФКСК “ПростоФінанс”) до
38,9% річних(ФКСК “Єврокредит”), що вище в 1,5 раза ставок цільового споживчого
кредитування в комерційних банках та практично дорівнює ставкам нецільового
карткового кредитування в комерційних банках 30% 48% річних.
Як показав аналіз, у банківській системі України з урахуванням відсутності
ресурсних джерел з терміном залучення більш 1 року для видачі споживчих
іпотечних кредитів на 1020 років використовуються тільки довгострокові вклади
населення в іноземній валюті (12 місяців), як найбільш стійка частина залучених
пасивів. Отже, розширення обсягів споживчого іпотечного кредитування буде
стримуватися розширенням цього виду ресурсної бази банків України до моменту
впровадження нових механізмів залучення довгострокових ресурсів для іпотечного
кредитування.
Як показали результати аналізу динаміки росту обсягів інвестиційно-кредитного
портфелю найбільшого в Україні АКБ “Приватбанк” у 2001 – 2006 роках та змін у
його структурі, з 3 кварталу 2004 року АКБ “Приватбанк” почав пріоритетно
нарощувати частку кредитування фізичних осіб, що особливо виражено у 1 кварталі
2006 року, коли обсяги кредитів юридичним особам зменшились на 2 млрд.грн., а
водночас обсяги кредитів фізичним особам зросли на 1,2 млрд.грн. і обсяги
міжбанківських кредитів зросли на 0,9 млрд.грн. Таким чином, з 2004 року АКБ
“Приватбанк” виконує диверсифікацію кредитів по зменшенню обсягів, наданих
одному позичальнику, що суттєво зменшує ризик одночасного неповернення кредитів
багатьма позичальниками.
Споживче кредитування фізичних осіб
в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” у 2001 – 2006 роках представлене у двох
сегментах :
а) Кредитування населення на
потреби поточного характеру:
споживче кредитування придбання
побутової техніки для дому;
споживче кредитування на навчання,
лікування, туризм, окремі життєві події;
споживче "Автомобильне
кредитування";
б) Кредитування населення на
потреби капітального характеру:
інвестиційне іпотечне кредитування
будівництва нерухомості (квартири, котеджі з земельними ділянками, сільські
будинки з земельними ділянками, гаражі, дачі);
інвестиційне іпотечне кредитування придбання
нерухомості на вторинному ринку та капітальний ремонт нерухомості (квартири,
котеджі з земельними ділянками, сільські будинки з земельними ділянками,
гаражі, дачі);
Як показав аналіз динаміка
структури споживчого кредитування в АКБ “Приватбанк” з 2002 по 2006 рік
характеризується:
зменшенням частки кредитування на
потреби капітального характеру з 45% (2002 рік) до 32% (2006 рік);
підвищенням частки кредитування на
потреби поточного характеру з 55%(2002 рік) до 68% (2006 рік);
зростанням частки кредитів на
придбання автомобілів в сегменті поточного кредитування з 20% (2002 рік) до
41%(2006 рік);
зростанням частки нецільового
споживчого кредитування в сегменті поточного кредитування з 2% (2002 рік) до 8%
(2006 рік).
Таким чином, з ростом обсягів
споживчого кредитування АКБ „Приватбанк” все більше орієнтується на попит
населення у короткострокових кредитах на задоволення потреб поточного
характеру.
Диверсифікація портфелю споживчих кредитів та варіація комбінацією „
підвищений ризик – підвищена ставка доходності” в АКБ „Приватбанк” привела до
підвищення середньозваженої процентної ставки споживчих кредитів в національній
валюті з рівня 19,4% (2004 рік) до рівня 21,8%(2006 рік), в іноземній валюті з
рівня 12,8% (2004 рік) до рівня 14,0% (2006 рік). При цьому процентні ставки
споживчих кредитів у національній валюті на 5 6% вище ніж ставок кредитування
юросіб.
Як показують результати проведеного аналізу річні процентні ставки
незабезпеченого високо-ризикового споживчого кредитування на поточні потреби на
10 – 35 % перевищують процентні ставки забезпеченого нерухомістю споживчого
кредитування на інвестиційні капітальні потреби, що при дослідженій тенденції
значного росту в АКБ “Приватбанк” частки споживчого кредитування на поточні
потреби значно підвищує ризик кредитування та потребує нових підходів до
оперативної оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб при
масовому нецільовому кредитуванні.
При дослідженні напрямків та перспектив удосконалення ринку споживчого
кредитування в Україні в дипломній роботі:
-
проведено аналіз діючої
практики зниження кредитних ризиків споживчого кредитування в зарубіжних
кредитно-фінансових установах;
-
запропоновано шляхи
удосконалення процесу споживчого кредитування за рахунок впровадження нових
технологій скоринг-кредитування та оперативного використання автоматизованих
банків даних нових інформаційних утворень в Україні бюро кредитних історій
юридичних та фізичних осіб.
Одним із перспективних напрямків вирішення проблеми
адміністрування ризикових споживчих кредитів, запропонованим у дипломному
проекті є скоринг один з найбільш успішних прикладів використання математичних
і статистичних методів у бізнесі, що у даний час широко застосовуються у всіх
економічно розвитих країнах. Скоринг використовується головним чином при
кредитуванні фізичних осіб, особливо в споживчому кредиті при незабезпечених
позичках, та являє собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої
на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити,
наскільки велика імовірність, що конкретний потенційний позичальник поверне
кредит у визначений термін.
Аналіз результатів впровадження у 2005 році перших скорингсистем
кредитного менеджменту споживчого кредитування фізичних осіб зменшило обсяг
„сумнівних” та „безнадійних” кредитів фізичних осіб в портфелі АКБ „Приватбанк”
з 2,8% до 2,15%.
Проведений в дипломній роботі аналіз структурного розподілу ринку
споживчого кредитування населення в Україні показав, що його перспективну
побудову можна розділити в розрізі кредиторів, сум та строків кредитування на:
а) Сегмент банківського іпотечного кредитування будівництва, придбання та
ремонту житла з сумами кредитування від 20 тис.доларів США до 100 тис.доларів
США на строк 1020 років;
б) Сегмент банківського споживчого кредитування на придбання транспортних
засобів з сумами кредитування від 5 тис.доларів США до 20 тис.доларів США на
строк 3 – 5 років;
в) Сегмент небанківського цільового споживчого кредитування на придбання
побутової техніки та меблів до 5 тис.грн. на строк 12 роки;
г) Сегмент банківського револьверного нецільового карткового кредитування
(до запитання) до 1 тис.доларів США на строк від 1 місяця до 1 року;
д) Сегмент небанківського заставного кредитування в ломбардах до 500 грн.
на строк 12 місяці з необов’язковим поверненням кредиту та викупу застави;
Таким чином, впровадження пропозицій і рекомендацій щодо шляхів розвитку
банківських та небанківських продуктів споживчого кредитування, наданих в
дипломній роботі, дозволить:
1. В банківському секторі:
-
зосередити увагу
банківських установ на привабливість розвитку сектору банківського споживчого
кредитування населення, поточний рівень якого в розрахунку на душу населення в
Україні в 6 разів нижче середньоєвропейського;
ініціювати участь банківських установ в створенні та
розширенні діяльності кредитних бюро для формування кредитної історії всіх
фізичних осіб, які коли-небудь звертались за кредитом у будь-яку кредитну установу
країни;
зосередити зусилля кредитних ризик-менеджерів на розробці та
удосконалення скорингових систем, які являють собою математичну або статистичну
модель, за допомогою якої на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк
намагається визначити, наскільки велика імовірність, що конкретний потенційний
позичальник поверне кредит у визначений термін.
використати досвід кредитування банків для формування
начальних вибірок достатніх обсягів із поділом клієнтів на “ добрих” та “
поганих” з виділом основних вхідних параметрів скорингових моделей.
здійснити вибір найбільш адекватних методів для побудови класифікаційної
функції скорингової моделі: дискримінантний аналіз, класифікаційне дерево
(рекурсивне розбиття), нейронні мережі, генетичний алгоритм, метод найближчих
сусідів.
2. В небанківському секторі:
створити систему спеціалізованих дочірніх банківських
структур – фінансових компаній споживчого кредитування, в яких банк буде
гарантом фінансової стабільності, джерелом вільних ресурсів для нарощування
обсягів споживчого кредитування та організатором телекомунікаційних мереж
автоматизованих систем мережевого обслуговування точок продажу продуктів
споживчого кредитування і систем приймання платежів позичальників;
Це надасть можливість організувати діяльність банківських та
небанківських фінансових установ у відповідності з цілісною системою управління
розвитку споживчого кредитування населення для задоволення соціальних потреб
населення України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг” // від 12
липня 2001 року N 2664III.
2. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про кредитні спілки” // від 20 грудня 2001 року N 2908III
3. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про захист прав споживачів” // від 12 травня 1991 року
N 1023XII (Законом України від 1 грудня 2005 року N 3161IV цей Закон викладено
у новій редакції)
4. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” // від 7 грудня 2000
року N 2121III .
5. Закон України “Про Національний банк України” // від 20 травня 1999
року N 679XIV (станом на 10.01. 2002 року N 2922III)
6. Закон України “Про господарські товариства”//від 19 вересня 1991 року N
1576XII ( станом від 17 травня 2001 року N 2409III)
7. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим
іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” // від 19 червня 2003 року 979IV.
8. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотеку” // від 5 червня 2003 року N 898IV.
9.
Закон України N 2704IV від 23 червня 2005 року “Про організацію формування та
обігу кредитних історій”
10. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про страхування” // від 7 березня 1996 року N
85/96ВР(Законом України від 4 жовтня 2001 року N 2745III цей Закон
викладено у новій редакції), із змінами і доповненнями, внесеними Законами
України станом від 15 грудня 2005 року N 3201IV)
11. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про заставу” // від 2 жовтня 1992 року N 2654XII .
12. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ „Про систему валютного регулювання
і валютного контролю” // від 19 лютого 1993 року N 1593 .
13. Цивільний Кодекс України // від 16 січня 2003 року N
435IV.
14. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій
та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України //
Постанова Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року N 435
15. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій,
письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій //Постанова
Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275.
16. Положення “Про порядок створення і державної реєстрації
банків, відкриття їх філій, представництв, відділень” // Постанова Правління
Національного банку України від 31 серпня 2001 року N 375.
17. Про затвердження Положення про порядок внесення
інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ // Розпорядження
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 грудня
2003 року N 170.
18. Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ //
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
від 28 серпня 2003 року N 41 .
19. Про затвердження Порядку складання та подання звітності ломбардами до
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України //
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
від 4 листопада 2004 року N 2740 .
20. Про затвердження
Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами // Розпорядження
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня
2005 року N 3981
21. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку
банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського
обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17
червня 2004 року N 280.
22. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання
діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України
від 28 серпня 2001 року N 368.
23. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової
звітності банків України //Постанова Правління Національного банку України від
7 грудня 2004 року N 598.
24. Про затвердження Положення про порядок формування та використання
резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків
//Постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279.
25. Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на
здійснення окремих банківських операцій небанківським фінансовим установам //
Постанова Правління Національного банку України від 16 серпня 2001 року N 344.
26. Про створення єдиної інформаційної системи обліку позичальників /боржників/
// Постанова Правління Національного банку України від 27 червня 2001 року N
245.
27. Правила торгівлі іноземною валютою // Постанова Правління
Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 281
28. Про підсумки роботи Держфінпослуг та стан справ у
небанківському фінансовому секторі України за 9 місяців 2005 року // ДЕРЖАВНА
КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від
20.10.2005 р. N 4806
29. Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових
кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами// Розпорядження
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 жовтня
2005 року N 4802
30. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович та ін.; За
ред. А.М.Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003.— 599 с.
31. Андреева Г.В. Скоринг как метод оценки кредитного
риска // Журнал “Банковские технологии”, № 6, 1999 // #"#">www.kontrakty.com.ua
48. Задерей Н. Перше всеукраїнське бюро кредитних історій// Український дiловий тижневик "Контракти" / № 24 вiд 13062005, www.kontrakty.com.ua
49. Задерей Н. Група «ТАС» захопилася створенням бюро кредитних
історій// Український
дiловий тижневик "Контракти" / № 41
вiд 10102005
50. Економічний словникдовідник: За ред. док. екон.
наук, проф. С.В. Мочерного К.: Феміна, 1995. 368 с.
51.
Євтух О.Т. Іпотека – механізм ефективного використання ресурсів – Луцьк,
«Волинська обласна друкарня», 2001, 305 с.