В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов’язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкошу, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення. Адже якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише при тій умові що кожен член нашого суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі можна вирішити за допомогою такого банківського продукту, як споживчий кредит. Адже квартиру, телевізор, меблі, холодильник та інші речі тривалого користування, які людині вкрай необхідні для нормального існування людини як члена нашого високо розвинутого суспільства.

З початку перебудовчих часів довгострокове кредитування поступово стало не привабливим продуктом для більшості банків. Насамперед, причинами цього стали високі темпи інфляції та, як правило, довгостроковий характер кредитування, тоді як банки надавали перевагу короткотерміновим кредитам під торгівельні операції.

Але з часом все змінюється, і ті тенденції які існують в усьому світі не залишилися поза нашою увагою (так за статистичними даними у високо розвинутих країнах близько третини обсягу всіх кредитних угод припадає на кредитування фізичних осіб, тобто на споживче кредитування). То ця тема стає все більш актуальною для нашої країни на даний час. Свідченням цього є як державні програми по житловому кредитуванню молодих сімей так і початок активізації роботи деяких банків на цьому сегменті ринку. Зрозуміло, що спочатку ці послуги орієнтовані на більш заможних громадян нашого суспільства але з часом рамки цих категорій розширюються і є надія що не за горами ті часи, коли цей банківський продукт буде доступний кожному законослухняному громадянину.

Свідченням того що дана тема набуває все більшої актуальності є й той факт, що в останній час починається друкуватися все більше і більше статей, книжок, які в тій чи іншій мірі стосуються теми споживчого кредитування.

В підсумок можна зауважити, що хоч ця тема в останній час стає все більш актуальною і має величезні перспективи для розвитку в банківській системі України, але в українських виданнях вона висвітлена не достатньо та й то переважно в періодичній літературі. На наш погляд більш глибокої розробки ця тема набула в російських виданнях. Це свідчить про те, що впровадження такого банківського продукту як споживче кредитування в Росії назріло таким чином раніше на декілька років, ніж в Україні.

В результаті проведеної мною роботи були детально вивчені теоретичні та практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних аспектів, то вони розглянуті в першому розділі даної дипломної роботи і розкривають класифікаційні види споживчого та іпотечного кредиту (в залежності від цільового характеру, суб’єктів кредитних відносин, способів організації надання позичкових коштів, форм видачі кредиту, ступені покриття кредитом вартості споживчих товарів, строків надання кредиту) та детально описують всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що позичальником, як правило, є фізична особа.

Дипломна робота виконана на матеріалах ВАТ „Кредитпромбанк”. До розгляду приймалися дані за останні три роки (2002-2004р.р.). Використовувалися відомості журнальних статей та статистичних збірників. При написанні дипломної роботи також користувалися законами та нормативними актами, постановами та положеннями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Національного банку України, внутрішніми документами „Кредитпромбанку”, науковими монографіями, підручниками, тощо.

Робота складається з трех розділів, так в першому розділі розглядаються теоретичні основи споживчого кредитування населення, детально розглядаються види та етапи процесу кредитування. В другому розділі досліджується діяльність самого ВАТ „Кредитпромбанку”, а саме механізм споживчого кредитування в банку, проводиться аналіз споживчого та іпотечного кредитування. В третьому розділі робиться оцінка сучасного стану ринку споживчого кредитування, а потім розглядаються основні напрямки розвитку споживчого кредитування в загалі на Україні, та зокрема в ВАТ „Кредитпромбанку”, наведені рекомендації банку, що до роботи із заставою нерухомого майна.

На нашу думку, споживче та іпотечне кредитування має величезні перспективи розвитку на Україні і, як визначилося, в процесі вивчення цієї теми та розробки дуже цікава. Для мене також ця тема є новим напрямком діяльності банківської системи України, свідченням цього також є й той факт що даним напрямком діяльності банку займається невелика кількість фахівців, але з кожним днем все більше і більше банків починають звертати увагу на довгострокове кредитування, які бачать в ньому можливість розширення своєї діяльності. Як раз всі ці фактори й вплинули на мій вибір даної теми дипломної роботи.

В результаті проведеного дослідження за даною темою на основі реальних даних ВАТ „Кредитпромбанку”, враховуючи те, що даний напрямок кредитування для більшості банків є новим в їх діяльності, дуже велике значення має розробка методологічної бази по відповідному банківському продукту. Так нами були вироблені та запропоновані рекомендації по роботі банку із заставою нерухомого майна. Також були виявлені основні напрямки розвитку споживчого кредитування які, на нашу думку, будуть розвиватися в найближчому майбутньому найбільш динамічно, це стосується деяких видів як короткострокового так і довгострокового кредитування. Була запропонована концепція розвитку житлового кредитування населення з ціллю підвищення доступності житла всім категоріям населення. Проведено детальний аналіз рейтингових методів оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, як тих що використовуються вітчизняними банками так і тих, якими користуються провідні європейські банки.

Розділ 1. Теоретичні і методичні принципи споживчого та іпотечного кредитування

1.1 Економічна суть, значення та класифікація споживчих кредитів

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами. Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово-кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (Наприклад. Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами), ствердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

Отже взагалі, для населення споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (одержати) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших.

За останні роки виявилась тенденція до зростання попиту на споживче кредитування саме фізичними особами.

Як зазначалося на XIІI Ялтинській міжбанківській конференції "Конкурентоспроможність банків: як забезпечити її підвищення", останнім часом швидкими темпами зростають обсяги кредитування населення — у 2,7 раза за 2003 p., у тому числі довгострокового — у 3,7 раза. Внаслідок цього частка кредитів, наданих фізичним особам, збільшилась до 12,1 % (рис. 1.1), що свідчить про зростання впливу банківської системи на формування споживчого попиту, а отже, сприяння економічному піднесенню. Природно, що в умовах високих темпів розвитку кредитування може знизитись якість кредитного портфеля банків. Однак цього останнім часом не відбувається —частка проблемних кредитів у кредитному портфелі всіх банків скоротилася з 3.4 до 3.2%. [70]

0,6 - органи державного управління 8,9 - НБУ та інші банки 12,1 - фізичні особи 78,9 - суб'єкти господарювання

Рис. 1.1. Структура кредитного портфеля банків за категоріями позичальників

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов’язаний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Недостатня увага українських комерційних банків на початку 21 століття до роботи з населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні. І в останні роки – 2003-2004 помітно збільшилась чисельність банків, які здатні надавати споживчі кредити населенню, як короткострокові, так і довгострокові.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб’єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники), а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи (ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

Об’єктом кредитування є витрати, пов’язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появ’язаний з потребами населення, рівнем його життя.

Враховуючи вивчений матеріал наведемо класифікацію споживчих кредитів яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою). Кредити класифікуються:

цільовим характером;

суб’єктами кредитних відносин - на банківські та небанківські;

способом організації надання позичкових коштів - на позики організовані та неорганізовані, прямі та непрямі;

Рис.1.2. Класифікація споживчих кредитів

Цільові кредити окремим цільовим групам

довгострокові

короткострокові

середньострокові

На повну вартість

На часткову оплату

За ступенем покриття кредитом вартості товару

неорганізовані

організовані

За строками надання

За способом організації надення

Разовим платежем

В розстрочку (поступово)

небанківські

банківські

товарні

грошові

На нецільові споживчі потреби

Для купівлі товарів та сплати послуг

На розвиток підсобного господарства

Під банківські кредитні карточки

чекові

інвестиційні

формами видачі - на товарні та грошові кредити;

ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг - на позики на повну вартість або на часткову їх оплату;

способом погашення кредиту - на ті що погашаються поступово (в розстрочку) або разовим платежем;

строками надання - короткострокові, середньострокові та довгострокові.

В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:

інвестиційні;

для купівлі товарів та сплати послуг;

на розвиток підсобного господарства;

цільові кредити окремим соціальним групам;

на не цільові споживчі потреби;

чекові;

під банківські кредитні картки.

До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове будівництво та придбання індивідуальних житлових будинків, садових будиночків, благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, дач.

Гострота житлової проблеми розширює сферу застосування та зростання обсягів кредитів, що надаються на індивідуальне житлове будівництво, як одну з можливостей її вирішення. Значну роль в розширенні житлового будівництва та задоволенні зростаючих потреб населення в житлі відіграє житлова кооперація, членам якої може бути надано кредит для придбання кооперативної квартири.

Слідуюча група об’єднує позики для придбання окремих споживчих товарів або сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового користування, прокат деяких предметів споживання.

До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносяться позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.

Не цільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними банками, ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги, господарськими організаціями без зазначення мети використання кредиту. Це може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що виникають в зв’язку з особливими або непередбачуваними обставинами (лікування, нещасний випадок, туризм та інше).

Новим в споживчому кредиті є чековий кредит та банківські кредитні картки. Мова йде про надання кредиту фізичним особам по їх запиту переважно на основні розстрочки платежу. Надання чекового кредиту пов’язано з наявністю рахунку. Це може бути звичайний поточний рахунок в банку. Між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів (вкладів) або спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися картки гарантування чеків для ідентифікації клієнта. Інший вид чекового кредиту базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код, що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику як тільки чек надходить в банк для проведення по рахунку. Позичальник виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. При прид’явленні чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунок надходять кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування пов’язане з великими витратами і для банку і для споживача і легко піддається контролю. Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, котрий повинен оцінити кредитоспроможність заявника. Особливістю розвитку споживчого кредиту є зростання використання банківських кредитних карток. Кредитні картки припускають участь трьох сторін - власника картки, банку та торгівельної організації. Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки. Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових операцій з банком задовільний. По кожній картці встановлюється ліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону в залежності від режиму використання картки її власником. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Кредитні картки погано застосовувати при купівлі дорогих товарів, так як велика вартість поглинає практично всю величину ліміту картки. Використання кредитних карток поліпшує надання споживчих кредитів. Вони служать знаряддям обігу та скорочують потреби в готівкових грошах.

Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.

Банки-кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам (прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або побічні через посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт прокату).

В зв’язку з тим, що торгівельні організації не завжди мають грошові кошти, щоб перекрити всю заборгованість по наданому ними кредиту покупцеві, вони самі звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяє надавати кредити без значного збільшення операційних витрат банку.

Прикладом непрямого кредитування споживчих потреб є позики підприємствам прокату. Потреби підприємств по наданню послуг прокату в засобах покривається за рахунок залучення кредиту. В результаті одного акту надання речі в користування на обумовлений строк відшкодовується тільки невелика частина вартості товару. Щоб повністю отримати гроші за реалізований товар, необхідно здійснити велику кількість таких актів на протязі всього строку експлуатації предмету прокату. Нерівномірність платежів за предмет прокату, тривалість отримання виручки від їх реалізації, необхідність зберігання, упаковки, транспортування обумовлює великі потреби в кредитах підприємств прокату.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначається виходячи з вартості товарів і послуг, які є об`єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.

Фізичні особи погашають кредит шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Отже споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи, а кредиторами – кредитні установи, а також підприємства і організації різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій так і в товарній формі.

В країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни. Тому він підвернутий активному регулюванню зі сторони держави. Регулювання здійснюється як на рівні видачі кредиту так і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первинну участь власними коштами в кредитній операції, або шляхом створення більш жорстокого режиму кредитування.

В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета: заради підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний в необхідному об`ємі.

В нашій країні (ще за часів СРСР) аж до перебудовчих процесів в економіці (до 1987 р.) переважали два основні види споживчого кредиту: кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове будівництво (індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними установами (Держбанком та Будбанком).

З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, а також активним створенням в роздрібній торгівлі комерційних структур втратило своє практичне значення кредитування населення в формі придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу. Кредитування житлового будівництва, а також надання деяких інших видів споживчого кредитування (на будівництво і благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного проживання, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на невідкладні споживчі потреби) взяв на себе Ощадний спеціалізований банк України.

Кредитування споживчих потреб населення здійснюється банками України при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність позичальника.

Взагалі всі принципи кредитування можна розділити на дві групи:

загальноекономічні принципи, які характерні всім економічним категоріям (цілеспрямованість, диференційованість);

принципи, що відображають сутність та функції кредиту (терміновість, забезпеченість та платність).

Цілеспрямованість кредитування. Суть цього принципу заключається в тому, що суди повинні видаватися лише на конкретні цілі, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальників в додаткових коштах. (В цьому – відмінність кредитування від фінансування. Фінансування таких жорстких цілей не має). Якщо судами будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то видані кошти не повернуться до кредитора. Кредитування перевтілюється в фінансування без повернення. На практиці цей принцип втілюється шляхом видачі суд на конкретні цілі (об`єкти). Об`єктами споживчого кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, потреба в коштах для поточних платежів при тимчасових фінансових труднощах і т. д.

Диференційованість кредитування. Вона заключається в наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, спрямування кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності повернення та деяких інших обставин.

Терміновість кредитування. Цей принцип означає, що в кредитному договорі повинен встановлюватися термін кредитування і цього терміну повинен додержуватися позичальник. Конкретний термін повернення кредиту в кінцевому рахунку визначається швидкістю кругообігу коштів позичальника.

Забезпеченість кредиту. Згідно цьому принципу кредитами повинно обслуговуватися тільки рухом реально існуючої вартості чи створення нової. Іншими словами, кожній гривні банківських коштів, що знаходяться в господарському оброті, повинна протистояти гривня відповідних матеріальних цінностей чи корисних затрат. Повернення суд повинно здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для проведення яких вони були видані.

Платність кредиту. Принцип платності заключається в тому, що за користування позичковими коштами позичальник, як правило, виплачує кредитору судний відсоток.

Продаж товарів в кредит повинен проводитися підприємствами роздрібної торгівлі всіх форм власності за цінами, що діють на день продажу (без перерахунку в зв`язку з зміною цін в майбутньому). За деякими даними до продажу рекомендовано 16 найменувань товарів: автомобілі, меблі, холодильники, морозильні камери, аудіо-відео техніка та ін.

Перший внесок готівковими коштами покупця, що купує товари в кредит, а також термін розстрочки платежу за них (термін кредиту) поставлені в залежність від вартості товару. Якщо ціна товару дозволеного до продажу в кредит не перевищує 12-кратний розмір мінімальної місячної заробітної плати, то покупець вносить відразу не менше 20% вартості цього товару і отримує відстрочку платежу на термін від 6 місяців до трьох років, а якщо ціна товару перевищує названу межу, то необхідно спочатку при покупці товару в кредит виплатити 40% його вартості, інша частина належить до погашення в термін до 5 років. Так в наш час можна придбати в розстрочку автомобілі компанії АВТОЗАЗ-DAEWO на термін від 6 місяців до 60 місяців (5 років), сплативши відразу 40% від номінальної вартості автомобілів. Платежі здійснюються щомісячно. За цією програмою можна придбати автомобіль будь-якої марки даного концерну. Також у розстрочку можна придбати автомобілі IVECO від компанії IVECO-КРАЗ попередньо сплативши від 15% до 30% початкової вартості і отримуєте розстрочку на 3 роки на мікроавтобуси та 4 роки - на тягачі. При цьому платежі потрібно здійснювати щоквартально з відсотковою ставкою – 15% - 16% річних у валюті.

Правилами продажу в кредит громадянам товарів довгострокового користування встановлені ліміти (границі) кредитування, які визначаються рівнем заробітної плати (доходу) громадян. Так при продажі товарів в розстрочку на 6 місяців сума кредиту що надається не повинна перевищувати 2-х місячної заробітної плати покупця товарів, на 24 місяці – 8-ми місячної зарплати, на 36 місяців – 12-ти місячної зарплати, на 48 місяців – 18-ти місячної зарплати і, на кінець, при терміні кредиту в 60 місяців гранична сума кредиту встановлена на рівні 24-місячної заробітної плати покупця.

У випадках коли вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різниця між вартістю товару та сумою кредиту повинна бути сплачена готівковими коштами або безготівковим шляхом.

З покупців на рахунок підприємств торгівлі беруть відсотки з суми кредиту, розмір яких встановлюється підприємством торгівлі з урахуванням діючих ставок на банківські кредити. Вартість товару в сумі наданого кредиту повинна погашатися покупцем рівними долями один раз в місяць.

Важливим джерелом кредитів фізичним особам, не призначених на житло, є банківські кредитні картки. Банківські картки передбачують участь трьох сторін: банка – емітента кредитної картки, її власника та торгової організації, що приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен перерахувати в банк встановлену банком суму грошових коштів. Сплата товарів та послуг може бути проведена й без наявності коштів на рахунку клієнта, за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги стягує визначений відсоток від суми кожної операції. Користувачі кредитної картки також повинні щорічно перераховувати визначену суму грошей за обслуговування картки та її щорічне оновлення.

Цей спосіб постійного надання споживчого кредиту набуває все більш широкого розповсюдження за кордоном. Такі міжнародні фінансові асоціації, як Visa, American Express, MasterCard, надають володарям їх пластикових карток практично будь-яку послугу в довільній сфері обслуговування.

В даний момент вже багато банків працюють як з вище перерахованими картками так і з картками власних емісій. Однак слід відмітити що наша країна в даний момент ще не зовсім готова до втілення в широких масштабах кредитних карток ні технічно ні структурно, ні психологічно. Особливого розвитку вони набули в основному в найбільших містах України, а якщо розглядати більш детальніше в самих містах то здебільше це елітні магазини, бари та ресторани, банки та центральні поштові відділення.

До споживчого кредиту відноситься і кредит ломбардів. Ломбарди надають населенню кредит під залог предметів особистого користування та домашнього споживання. Розмір суди залежить від виду заставлених речей, їх ринкової вартості та встановленого ломбардом ліміту заставного забезпечення. В даний час все більш широкого розвитку набувають приватні ломбарди. Тому відсоткова ставка за ломбардними кредитами досить висока. Вона не рідко перевищує банківську процентну ставку, що впливає на об`єми цього кредиту. В даний час ломбардні кредити видаються в переважній більшості під заставу виробів із дорогоцінних металів (золото, срібло, платина) та камінців, нової аудіо-відео техніки, тобто під заставу майна, яке має високу ліквідність.

Альтернативою до банківського споживчого кредиту є кредити, що надаються кредитними союзами. На Україні вони хоч і існують, але великого розповсюдження не набули із-за недосконалого законодавства, що регулює їх діяльність.

Споживчий кредит, як будь - який інший кредит, відноситься до категорії кредиту, а отже йому притаманні всі відомі принципи кредитування. Реалізація кредитних відносин відбувається шляхом кредитування, яке реалізується з допомогою процесу кредитування.

Отже, як ми бачимо, на сьогоднішній день існує досить широкий спектр банківських продуктів з споживчого кредитування, як на світовому ринку так і на ринку України. Особливо швидкими темпами розвиваються банківські продукти з використанням новітніх технологій, наприклад таких, як кредитні картки.

1.2 Організація споживчого кредитування

Процес кредитування, як і будь-який процес, містить у собі декілька етапів. В даному випадку процес кредитування можна розділити на етапи кожен з яких вносить свій внесок в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з майбутнім позичальником;

оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;

підготовка кредитного договору (структурування кредиту) та його підписання;

контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Кожен банк повинен мати чітку та детально пророблену програму розвитку кредитних операцій. Бажано сформувати цілі, принципи та умови видачі кредитів різним категоріям позичальників у спеціальному документі – меморандумі про кредитну політику, де вказані пріоритетні сфери кредитної діяльності банку на майбутній період і визначені такі важливі моменти кредитної роботи банку, як розподілення повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту, граничні розміри суди одному позичальнику, вимоги до забезпечення та погашення кредиту, порядок видачі кредитів працівникам та засновникам банку, комплекс мір з контролю за якістю кредитного портфелю і т. ін.

Підготовка такого документу дозволяє керівництву банка виявити сильні та слабкі сторони його діяльності, його позиції по відношенню до конкурентів, визначити загальну лінію поведінки та забезпечити однозначний підхід до клієнтів працівників різних ієрархічних рівнів банку.

За даними американських аналітиків, 35 – 40% виникає в результаті недостатньо глибокого аналізу фінансового стану позичальника на попередній стадії переговорів.

Клієнт, що звертається в банк за отриманням споживчого кредиту, повинен надати заяву, де містяться початкові дані про необхідний кредит: ціль, розмір кредиту, вид та строк кредиту, можливе забезпечення.

До заяви повинні додаватися документи, які є обґрунтуванням прохання про надання кредиту та поясненням причини звернення в банк. Ці документи - необхідна складова частина заяви. Їх детальний аналіз здійснюється на наступних етапах, після того, як представник банку проведе попереднє інтерв`ю з заявником та зробить висновок про перспективність угоди.

До складу пакета супроводжуючих документів, що надаються в банк разом з заявою, входять наступні:

податкові декларації. Це важливе джерело додаткової інформації. Там можуть міститися відомості яких не має в інших документах. Крім того вони можуть характеризувати позичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється від сплати податків з частини прибутку.

довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї (виплати податків, погашення позичок, у тому числі за товари, придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших стягнень);

книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

документи, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

інших документи, що підтверджують інші доходи та витрати позичальника та його сім’ї (розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5