Заява надходить до відповідного кредитному працівнику, який після розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником – власником чи представником керівництва фірми, фізичної особи. Ця бесіда має дуже важливе значення для вирішення питання про майбутній кредит: вона дозволяє кредитному інспектору вияснити не тільки багато важливих деталей кредитної угоди, а й скласти психологічний портрет позичальника, виявити професійну підготовленість, реалістичність його оцінок положення та перспектив розвитку.

Під час бесіди інтерв’юєру не слід намагатися вияснити аспекти роботи, він повинен сконцентрувати увагу на основних, базових питаннях, що являють найбільший інтерес для банку. Рекомендується розподілити питання на декілька груп (4 – 5 груп). Приклади питань наведені нижче.

1. Питання пов`язані з погашенням кредиту:

як клієнт збирається гасити кредит;

скільки грошової готівки він отримує в ході робочого місяця;

чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту;

чи є особи, що готові дати гарантію та яке їх фінансове становище.

2. Питання стосовно забезпечення кредиту:

яке забезпечення буде передано в заставу;

хто власник забезпечення;

де складовано забезпечення;

чи знаходиться воно під контролем клієнта та чи може бути що потребується чий–небуть спеціальний дозвіл, щоб продати забезпечення;

як була проведена оцінка майна, що пропонується в якості забезпечення;

чи підлягає забезпечення псуванню;

які витрати на зберігання забезпечення.

3. Питання про зв`язки клієнта з іншими банками:

які банки використовуються в даний час клієнтом;

чи звертався він до інших банків за споживчою позичкою;

чуму клієнт прийшов саме в цей банк;

чи має він непогашені позички та який їх характер.

При отриманні заявки на кредит, банк повинен вияснити не тільки різні аспекти кредитної угоди, але й дати оцінку персональних якостей позичальника, будь це приватна особа чи керівник фірми. Оцінюючи особу клієнта банк зосереджує увагу на наступних моментах:

порядність та чесність;

професійні здібності;

вік та стан здоров`я;

наявність наступника (на випадок захворювання чи смерті);

матеріальна забезпеченість.

Порядність та чесність. Це ключові якості клієнта, що мають для банка першочергове значення. Банк не повинен надавати кредит особі, якщо ця особа не заслуговує довіри, тобто якщо маються признаки, що позичальник не буде дуже точно притримуватися умов кредитної угоди. Чесний клієнт прикладе максимум зусиль щоб погасити взяті забов`зання, в якому тяжкому стані він би не опинився. Ненадійний клієнт буде гасити борги банку, якщо у нього маються вільні грошові кошти. Коли ж виникають складнощі, то він припиняє сплату заборгованості і відсовує банк в кінець черги.

При оцінці позичальника банк приділяє більше уваги його особистому життю, особливостям його „життєвого стилю”. Банк надає перевагу мати справу з клієнтом, який має будинок та проживає в ньому на протязі декількох років; який рідко змінює місце працевлаштування, одружений, має сім`ю, дітей і т. ін. Це слугує, як правило, свідченням благонадійності та дає певну гарантію, що клієнт не припинить сплату боргу в неекстремальній ситуації. Не слід, однак, думати, що позичальник, який не вписується в цю картину, повинен автоматично відхилятися. Зовсім очевидно, що набагато простіше оцінити цей аспект кредитування, що стосується репутації клієнта.

При вирішенні питання про позичку для банку суттєво, чи має він справу з своїм попереднім клієнтом, для якого він відкрив рахунок і який вже отримував вже позичку в цьому банку, чи незнайома людина, що вперше звернулася до банку. Якщо клієнт вже отримував у банку позичку і в банку не було до нього претензій, то це суттєво підвищує його шанси на отримання нового кредиту. Якщо він не користувався кредитом, але має депозитний рахунок в цьому банку, то наявність солідного залишку на ньому та регулярне перерахування сум на цей рахунок теж може свідчить про його високу платоспроможність. При першому зверненні клієнта банк повинен провести детальне обстеження стану справ майбутнього позичальника та використовувати максимум інформації про його особисті якості та матеріальний стан.

Вік та стан здоров`я клієнта. Якщо позичальник - людина похилого віку, продуктивність якої понижена через вік або тяжке захворювання, то видача споживчого кредиту буде ризикованою. В останньому випадку важливо знати чи є правонаступник, який зможе на себе прийняти зобов`язання по позичці у випадку смерті клієнта або коли він відходить від своїх справ.

Матеріальний аспект платоспроможності характеризує спроможність клієнта погасити борг за рахунок власних коштів. Якщо мова йде про особисту позичку, то банк намагається оцінити розмір особистого майна клієнта. Особисте багатство позичальника складається з нерухомого та рухомого майна. Наявність солідної нерухомості (земля будівлі) є покращуючим фактором при отриманні позички. Відомості про нерухомість зберігаються в кадастрі, де вказаний вид майна, його статус, стан та місцезнаходження. При цьому банкір, звичайно, цікавить не номінальна вартість нерухомості, а її реальна цінність, бо продаж нерухомості у випадку банкрутства часто являє собою непросту задачу. Для оцінки майна банкір може звернутися до послуг спеціаліста.

Рухоме майно може включати вклади (термінові) клієнта, цінні папери, благородні метали, дорогоцінності, картини і т. ін. Це майно теж потребує детальної оцінки.

Зрозуміло, що банк з більшим задоволенням видає кредит клієнту, який володіє солідним майном, має нерухомість та цінні папери, ніж особі яка не має майна і цілком покладається на поточні доходи.

Після бесіди кредитний інспектор повинен прийняти рішення: чи продовжити роботу з кредитною заявкою чи відповісти відмовою. Якщо пропозиція клієнта не збігається в якихось важливих аспектах з принципами та положеннями політики, яку проводить банк в напрямку кредитування, то заявку слід рішуче відвернути. При цьому слід роз`яснити замовнику причини, за якими кредит не може бути наданий. Якщо ж кредитний інспектор за підсумком попереднього інтерв`ю вирішує продовжити роботу з клієнтом, то він заповнює кредитне досьє та направляє його разом з заявкою та документами, які надав клієнт, у відділ по аналізу кредитоспроможності. Там проводиться поглиблений і детальний аналіз фінансового стану фізичної особи - позичальника. При цьому кредитний інспектор повинен вияснити хто з працівників найбільш підходить для проведення експертизи. Наприклад, якщо мова йде про оцінку забезпечення, що надане клієнтом, то потрібен висновок досвідченого аналітика, так як оцінка майна являє собою складну процедуру. Якщо ж потрібно отримати відомості у кредитного агентства, то цим може зайнятись менш кваліфікований працівник. Ефективність кредитного інспектора полягає у вмінні давати доручення тим працівникам, які найкраще підходять для його виконання.

Кредитоспроможність – наявність передумов для одержання позичок, спроможність повернути їх. Вона визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках по раніше одержаних кредитах, його поточне фінансове становище і перспективи змін, спроможність при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Кредитоспроможність розраховується комерційним банком по кожному позичальнику - фізичній особі. Кредитоспроможність це якісна оцінка позичальника, яка робиться банком до вирішення питання про можливість і можливості кредитування та дозволяє передбачити вірогідність своєчасного повернення суд та їх ефективного використання.

Фактори, що оцінюються при оцінці кредитоспроможності позичальника, дозволяють оцінити готовність позичальника повернути суду у визначений термін.

В вітчизняній банківській практиці готовність позичальника до виконання взятих на себе зобов’язань оцінюється через вивчення його дієздатності та репутації по відношенню до суд, здатності отримувати дохід, наявність капіталу, забезпечення суд. Зовнішнім фактором оцінки кредитоспроможності є стан кон`юнктури ринку.

Оцінка дієздатності позичальника включає вивчення відомостей про фізичну особу, а саме її дієздатності.

Оцінка дієздатності дозволяє визначити правомірність отримувача позики до угоди, міру відповідальності та правонаступництва фізичних осіб при порушенні умов кредитної угоди.

Під репутацією позичальника розуміється його готовність до погашення отримуваної суди.

Про репутацію позичальника можна скласти уяву на основі інформації про участь в судових процесах, арбітражах, про видвинуті проти неї звинувачування, наявності штрафів, відомостей про виконання платежів в минулому та на поточний момент.

Здатність фізичної особи отримувати дохід - це величина отримуваної заробітної плати. Економічна ситуація, що складується допомагає визначити який фактор, що враховується при оцінці кредитоспроможності, має вирішальне значення. Так, якщо в умовах підйому вирішальне значення має здатність отримувати дохід, то в умовах спаду - фактор забезпечення суд.

Однак, в любому випадку для банку залишаються важливими дієздатність та репутація позичальника.

Якщо більш детально поговорити про оцінку фінансового стану позичальника - фізичної особи, то тут рекомендується вивчити його місячні доходи та витрати.

Вивчення платоспроможності позичальника здійснюється на підставі таких документів:

довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї (виплати податків, погашення позичок, у тому числі за товари, придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших стягнень);

книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

документи, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

інші документи, що підтверджують інші доходи та витрати позичальника та його сім’ї (розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання).

Один з основних показників, які підтверджують платоспроможність позичальника - фінансова та соціальна стабільність. При всіх рівних умовах перевага віддається клієнту, який має більш надійні доходи, тривалий час роботи на підприємстві і проживання у даній місцевості.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою таких коефіцієнтів та факторів:

коефіцієнт платоспроможності позичальника Кпп;

коефіцієнт платоспроможності сім’ї Кпс;

коефіцієнт забезпечення Кз;

наявність власної нерухомості ВН;

наявність постійної роботи ПР.

На підставі цих документів визначаються:

середньомісячні доходи позичальника (МД) та його сім’ї (МДС) з урахуванням заробітної плати, відсотків по вкладах, облігаціях та інших цінних паперах, доходів від іншої діяльності

середньомісячні витрати позичальника (МВ) та його сім’ї (МВС) з урахуванням розмірів сплачуваних податків, відрахувань від заробітної плати на сплату аліментів, погашення раніше одержаних позичок, страхових, комунальних та квартирних платежів та ін.

а) Коефіцієнт платоспроможності позичальника Кпп

Коефіцієнт платоспроможності позичальника розраховується як відношення середньомісячного доходу (МД) до суми середньомісячних витрат (МВ) та місячних платежів по кредиту та відсотках.

(1.1)

де Кпп - коефіцієнт платоспроможності;

МПП - місячні платежі по позичці включаючи відсотки (в розрахунок береться позичка, яку передбачає одержати позичальник).

Коефіцієнт платоспроможності характеризує здатність позичальника забезпечувати своєчасні розрахунки.

Теоретичне значення коефіцієнта платоспроможності Кпп - не менше 2.0

При визначенні коефіцієнта платоспроможності враховано, що відповідно до діючого порядку судові органи, як правило, виносять рішення про утримання за виконавчими листами суми з розрахунку, що загальна сума утримань з доходу позичальника не повинна перевищувати 50 відсотків його доходу.

Зважаючи на те, що реальні місячні доходи позичальника - це лише частина місячного доходу його сім’ї, а витрати, що враховуються при розрахунку платоспроможності, розподіляються на всіх членів сім’ї, то дохід на кожного працюючого члена сім’ї буде більший, а витрати - менші, ніж у наведеному вище розрахунку.

З іншого боку, витрати позичальника на будівництво, придбання чи ремонт житла та інших будов також не можна розглядати як його власні витрати, а тільки як загальносімейні.

Тому при оцінці фінансового стану позичальника використовується коефіцієнт платоспроможності сім’ї (Кпс). За сім’ю приймається тільки дві особи - чоловік та дружина. Цей показник враховується при наявності запоруки одного з них.

При такому підході один із членів сім’ї буде позичальником, а другий - його поручителем. Обидва вони несуть солідарну відповідальність за своєчасне і повне повернення кредиту та сплати відсотків.

б) Коефіцієнт платоспроможності сім’ї (Кпс)

Коефіцієнт платоспроможності сім’ї обчислюється із співвідношення місячного доходу сім’ї до всіх місячних витрат, включаючи витрати по позичці.

(1.2)

де МДС - місячний дохід сім’ї;

МВС - місячні витрати сім’ї;

МПП - місячні витрати по позичці (у розрахунок приймається позичка, яку планує одержати позичальник).

Теоретичне значення Кпс повинно бути не менше 2,0

У разі, якщо позичальник не має сім’ї або відсутнє поручительство члена сім’ї, коефіцієнт Кпс не визначається. При оцінці фінансового стану позичальника Кпп множиться на 2.

в) Коефіцієнт забезпеченості Кз

Одним із засобів забезпечення повернення кредиту є застава:

(1.3)

Теоретичне значення Кз - не менше 1,5

Залежно від стану платоспроможності, фінансової стійкості, солідності та можливості виконувати свої зобов’язання перед банком фізична особа – позичальник повинна бути віднесена до одного з п`яти класів, які характеризують його надійність:

КЛАС А - фізична особа з дуже стійким фінансовим станом;

КЛАС Б - фізична особа зі стійким фінансовим станом;

КЛАС В - фізична особа має ознаки фінансового напруження;

КЛАС Г - фізична особа підвищеного ризику;

КЛАС Д - фізична особа з незадовільним фінансовим станом.

Для визначення класу позичальника визначається інтегрований показник його фінансового стану, який розраховується на підставі наведених вище коефіцієнтів, їх вагомих значень та вагомих коефіцієнтів аналітичних груп. Тобто оцінка фінансового стану позичальника і віднесення його до відповідного класу надійності здійснюються після узагальнення визначених коефіцієнтів та розрахунку інтегрованого показника.

г) Наявність власної нерухомості ВН

ВН може набувати таких значень:

ВН = 1 при наявності власної нерухомості;

ВН = 0,5 - нерухомість знаходиться у власності іншого члена сім’ї;

ВН = 0 - немає власної нерухомості.

д) Наявність постійної роботи ПР

ПР може набувати таких значень:

ПР = 2 при стажі роботи на постійному місці понад 3 роки;

ПР = 1 при стажі роботи на постійному місці від 1 до 3 років;

ПР = 0 при стажі роботи менше 1 року.

Для визначення інтегрованого показника фінансового стану позичальника необхідно:

- розраховані за викладеною методикою показники занести до таблиці;

- значення кожного показника помножити на вагоме значення;

- знайти суму всіх значень.

Після визначення інтегрованого показника визначається клас позичальника за рейтинговою шкалою таблиці додатку Б.

Дана методика рейтингової оцінки кредитоспроможності фізичної особи – позичальника розроблена для умов нашого середовища і широко застосовується банками України.

Для оцінки надійності та фінансового стану майбутнього позичальника банк використовує всі доступні матеріали, як отриманні безпосередньо від клієнта, так і ті, що знаходяться в кредитному архіві або що надійшли із зовнішніх джерел (від кредитних агентів, від ділових партнерів позичальника). Але особливо важливим є детальне вивчення фінансового стану та розрахунок коефіцієнтів, що використовуються в практиці кредитного аналізу. Існує багато розрахункових показників, причому кожен банк використовує свою методику їх розрахунку та оцінки.

Одним з можливих способів оцінки кредитоспроможності позичальника є так званий метод рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника, який дуже широко розповсюджений в західних банках. Але в останні часи його часто починають використовувати й українські банки. Тому має сенс розглянути більш детально даний метод оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи.

Рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника - це оцінка кредитного ризику надання короткострокових суд банка.

Методика рейтингової оцінки кредитоспроможності включає:

розробку системи оціночних показників кредитоспроможності;

визначення критеріальних границь оціночних показників;

ранжування оціночних показників;

оцінка сумарної кредитоспроможності.

При виборі показників оцінки кредитоспроможності виділяють традиційні коефіцієнти: ліквідності, прибутковості і т. ін. Поряд з цім пропонується використовувати ряд додаткових показників. Так в західних країнах, визначаючи кредитоспроможність клієнта, банк розглядає комплекс факторів. Інформація про позичальника займає інколи до 80% об`єму листа опитування. Питання ж обрані і сформульовані так, щоб не задіти гідність позичальника.

Крім того, існують методики застосування спеціальної шкали для виміру рейтингу позичальника по системі «кредит - скорингу», тобто нарахування балів клієнту в залежності від його рівня кредитоспроможності. Наприклад, «скоринг - формуляр» німецького банку складається з 12 показників, по кожному з яких клієнту нараховуються бали. Чим більше балів набере клієнт в сумі, тим вища його кредитоспроможність. Максимальний бал таблиці - 20. Перші п`ять показників відносяться до фінансових можливостей клієнта.

Перший. Відсутність несприятливої інформації кредитно-довідкового бюро - 10 балів.

Другий. Здатність погасити заборгованість: до 60% - 0 балів, 61 - 80% - 10 балів, 81 - 100% - 20 балів.

Третій. Наявність забезпечення: 0 - 25% - 1 бал; 26 -50% - 4 бали; 51 - 75% - 7 балів; 76 - 100% - 12 балів, більше 100% - 20 балів.

Четвертий. Наявність майна - нерухомість, цінні папери, вклади в банки - 10 балів.

П`ятий. Кредити, отримані в банку раніше: не отримував раніше кредити - 5 балів; своєчасно гасив раніше отримані кредити - 15 балів.

Шостий. Кваліфікація: нема кваліфікації - 0 балів; допоміжний персонал - 2 бали; спеціаліст - 7 балів; службовець - 9 балів; пенсіонер - 13 балів; керівний працівник - 13 балів.

Сьомий. Трудова діяльність у останнього наймача: до 1 року - 0 балів; до 2 років - 3 бали; до 3 років - 5 балів; до 5 років - 8 балів; більше 5 років - 12 балів; пенсіонер - 0 балів.

Восьмий. Сфера діяльності: держслужба - 10 балів; інші сфери - 6 балів; пенсіонери - 0 балів.

Дев`ятий. Вік: до 20 років - 0 балів; 25 років - 2 бали; 30 - 4 бали; 35 - 8 балів; 50 - 9 балів; 60 - 11 балів; більше 60 - 16 балів.

Десятий. Сімейний стан: неодружений - 8 балів; одружений - 14 балів; розлучений - 8 балів; вдовець - 8 балів.

Одинадцятий. Спосіб найму житла: не має житла - 0 балів; за наймом - 5 балів; власне - 10 балів.

Дванадцятий. Кількість утриманців: 0 - 10 балів; 1 - 7 балів; 2 - 5 балів; 3 - 2 бали; більше 3 - 0 балів.

Таким чином при набраній сумі в 81 бал співробітник банку приймає позитивне рішення про кредитування самостійно, від 61 до 80 балів - потрібна згода вищестоящої особи. Коли рейтинг сягає нижче 60 балів, то в видачі суди клієнту відмовляють.

Для визначення платоспроможності позичальника - підприємця замість довідки з місця роботи використовують декларацію про доходи завірену податковою інспекцією. Якщо в процесі аналізу платоспроможності позичальника виявляються об’єктивні передумови незбереження рівня доходів на протязі обумовленого терміну кредиту (Наприклад, при нестійкому положенні організації в якій працює позичальник, наявність в сумі доходу разових не гарантованих виплат і. т.п.), то величина кредиту корегується в меншу сторону.

А взагалі вперше техніка кредитного скорингу була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 40 - х рр. [72]. Для відбору позичальників по споживчому кредиту. Дюран зауважував, що виведена ним формула "може допомогти кредитному працівнику легко й швидко оцінити якість звичайного претендента на кредит, але в екстра ординарних випадках її прогнозні якості послаблюються ".

Дюран виявив групу факторів, що дозволяють, на його думку, з достатньою достовірністю визначити ступінь кредитного ризику при отриманні споживчого кредиту. Він використовував слідуючи коефіцієнти при нарахуванні балів:

Вік: 0,01 за кожен рік більше 20 років (максимум 0,3)

Стать: жіноча - 0,4, чоловіча - 0;

Термін проживання: 0,042 за кожен рік проживання в даній місцевості (максимум 0,42);

Професія: 0,55 за професію з низьким ризиком, 0 - за професію з високим ризиком, 0,16 - для других професій;

Робота в галузі: 0,21 - підприємства загального користування, державні установи, банки та брокерські фірми;

Зайнятість: 0,059 за кожен рік роботи на даному підприємстві (максимум - 0,59);

Фінансові показники: 0,45 за наявність банківського рахунку,

0,35 за володіння нерухомістю,

0,19 при наявності полісу страхування життя.

Використовуючи ці коефіцієнти Дюран визначив границю, що розділяє "гарних" та "поганих" позичальників - 1,25 бала. Клієнт, що набрав більше 1,25 бала, може бути віднесений до групи помірного ризику, а той що набрав менше 1,25 бала рахується не бажаним для банка.

Метод скорингу дозволяє провести експрес-аналіз заявки на кредит в присутності клієнта. У французьких банках клієнт, що попросив персональну суду та заповнив спеціальну анкету, може отримати відповідь про можливість надання споживчого кредиту на протязі декількох хвилин.

До спеціальної анкети великого французького банку "Креді агріколь", яку заповнюють індивідуальні позичальники, входять такі дані:

ціль кредиту (від 0 балів при грошовому кредиті до 100 балів при купівлі автомобіля);

участь клієнта у фінансуванні угоди (при сплаті готівкою менше 10% суми - 0, від 10 до 45% - 30 балів, більше 45% - 50 балів);

сімейний стан (від 0 для розведених подружь до 60 з кількістю дітей менше трьох);

професія (від 0 балів для студентів до 100 для державних службовців);

вік (від 0 балів для осіб молодше 25 років, до 100 балів більше 65 років);

зайнятість (від 0 балів при терміні менше одного року до 100 - більше 4-х років);

чистий річний дохід (від 0 - при доході до 60 тис. франків до 100 - при доході більше 160 тис. фр.);

володіння нерухомістю (від 0 балів при наймі квартири до 80 при наявності власного будинку);

термін кредиту (від 140 балів при терміні менше 1-го року до 0 при терміні більше 2- х років - 4

сума на банківському рахунку (від 0 при залишку менше 5 тис. фр. до 150 при залишку більше 50 тис. фр.).

Якщо позичальник набрав більше 510 балів, банк відразу дає згоду на видачу кредиту, при 380 - 509 балах проводиться додаткове вивчення умов (сума, термін кредиту, гарантії), при набранні менше 380 балів слідує відмова від видачі споживчого кредиту.

Також для прикладу наведу рейтинг якості кредиту (по бальній системі), який рекомендується Світовим Банком для використання (див додаток В та додаток Г). [2]

Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку.

Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всестороннього вивчення зі сторони банків України.

У випадку позитивного заключення про кредитоспроможність потенційного позичальника банк приступає до розробки умов кредитного договору. Цей етап називається структуруванням суди. В процесі структурування визначає основні характеристики суди:

ціль кредиту;

суму;

порядок погашення;

строк;

забезпечення;

ціну кредиту;

інші умови.

1.3 Система оцінки кредитоспроможності фізичних осіб

Банк “Кредитпромбанк” здійснює оцінку фінансового стану позичальника в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а в подальшому не рідше одного разу на три місяці з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості.

При взаємодії служби безпеки банку та юристконсульта перевіряються достовірність анкетних даних позичальника, платоспроможність поручителя (гаранта), внесення пропозицій щодо умов кредитування здійснюється цими службами після експертизи документів кредитного досьє.

За результатами перевірки фінансового стану клієнта, з точки зору його платоспроможності, відбувається віднесення позичальника до одного з класів: А,Б,В,Г чи Д.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється на основі методики, що адаптована до умов держави з перехідною економікою.

Метою реалізації методики є формалізація процесу прийняття рішень з приводу надання споживчих кредитів на основі оцінки фінансового стану індивідуальних позичальників. За допомогою даної методики здійснюється також оцінка ризику існуючого портфеля споживчих кредитів. Основним джерелом для роботи алгоритма є дані про клієнтів, зазначені в анкеті позичальника.

Додаткова інформація формується в ході першого контакту з позичальником кредитного працівника першого рівня. Алгоритм обробки заявки передбачає декілька основних розділів аналізу:

1.”Загальні дані”;

2.”Фінансові показники”;

3.”Характеристика кредиту”;

4. ”Моральні якості”

Питома вага кожного з розділів в загальному підсумку дорівнює 30,40,25 і 5% відповідно.

Кожному з параметрів, що використовуються, надається відповідна вага, яка визначає його значущість.

В залежності від варіанту відповіді за кожним з параметрів формується підсумкова оцінка параметра шляхом добутка ваги параметру на бальну оцінку варіанту відповіді.

Сума всіх бальних параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків всіх розділів утворює загальний підсумок алгоритму.

В результаті за конкретним запитом встановлюється відповідний ризик кредитування. В залежності від суми накопичених балів приймається один з варіантів рекомендацій прийняття рішення:

Менше 30 балів – надання кредиту недоцільне;

Від 30 до 45 балів – рекомендується розглянути можливість додаткового високоліквідного забезпечення кредиту, реалізація якого в подальшому, можливо, буде служити джерелом погашення кредиту;

Від 45 до 55 балів – фінансовий стан задовільний, інформація потребує пожальшої обробки, але надання кредиту можливе;

Від 55 до 75 балів – фінансовий стан відповідає вимогам банку, надання кредиту можливе;

Більше 75 балів – позитивна рекомендація щодо надання кредиту, фінансовий стан позичальника не викликає сумнівів.

Розділ 1 “Загальні дані”. В даному розділі аналізуються загальні дані про позичальника, які впливають на його спроможність погашати зобов’язання.

Вік визначає фінансові можливості позичальника, рівень добробуту, стабільність теперішнього стану, його перспективи, мотиви щодо використання кредитних коштів. Найбільш сприятливим є вік в інтервалі від 30 до 45 років.

Час проживання в даній місцевості характеризує ступінь стабільності його зв’язків з зовнішнім середовищем. Найбільш сприятливим для кредитування є термін проживання більше 10 років.

Місце роботи є значущим фактором, що визначає фінансові потоки позичальника. Посада відображає поточний рівень доходів. Чим вище службове положення клієнта, тим вище його рейтинг. Значний стаж роботи на підприємстві знижує ймовірність звільнення. Найбільш бажаним вважається стаж більше 7 років.

Військове зобов’язання підвищує ризик прикликання до служби, що може вплинути на виконання зобов’язань за кредитним договором. Освіта має безпосередній вплив на бажання брати кредит разом з відповідальністю.

Спеціальність за дипломом характеризує рівень спеціальної підготовки працівника. Сьогодні найбільш привабливими є спеціальності фінансиста, юриста, перекладача та програміста.

Сімейний стан є визначним для мотивації клієнта. Наявність дітей у родині зміцнює відповідальність людини, в тому числі щодо зобов’язань по кредиту.

Наявність страхових полісів є важливим фактором у разі настання нещасливого випадку з позичальником або його майном. Перевага надається позичальникам, що мають страховий поліс. Даний фактор має важливе значення при кредитуванні під заставу особистого майна громадян.

Розділ 2 “Фінансові показники”. Даний розділ розглядає безпосередньо можливості клієнта погасити кредит та відсотки по ньому.

При цьому досить важливим показником є кредитна історія. Відсутність претензій за раніше наданими кредитами свідчить про високий ступінь відповідальності за порядність клієнта.

Наявність пластикових карток є свідченням рівня добробуту та позитивного іміджу клієнта. Вид картки якісно доповнює цей показник. Наявність рахунків в банку „Кредитпромбанк” дає можливість відслідкувати депозитну історію клієнта. Наявність цінних паперів говорить про активність фізичної особи на фондовому ринку, а ліквідних паперів дає додаткову можливість для збільшення, в разі необхідності, суми забезпечення.

Сальдо платіжного балансу, а також співвідношення суми щомісячних виплат за кредитом до сальдо платіжного балансу говорить про можливість позичальника погасити заборгованість виходячи з поточних грошових потоків. При від’ємному сальдо платіжного балансу, а також у випадку перевищення суми щомісячних виплат за кредитом 90% позитивного сальдо сімейного бюджету, кредитування вкрай небажане.

Володіння нерухомістю характеризує позичальника з точки зору його забезпеченості і стабільності. Ринкова вартість нерухомості відображає рівень забезпечення. Аналогічне значення має і володіння автомобілем. Володіння ж фірмою характеризує позичальника з підприємницької точки зору. Ринкова вартість фірми відображає рівень досягнень у підприємництві.

Розрахунок питомої ваги суми кредиту до ринкової вартості майна є відображенням значущості суми кредиту в житті позичальника, а відповідно, досвід управління такими грошовими потоками.

Розділ 3 ”Характеристика кредиту”. Даний розділ відображає ризик, пов’язаний з умовами кредитування.

Так, термін користування кредитом несе в собі ризик, пов’язаний з процесами, які в змозі впливати на виконання своїх зобов’язань позичальником перед банком. Чим менший проміжок часу, тим менш ймовірна негативна зміна поточного фінансового стану позичальника.

Сума кредиту, що запитується, є абсолютним значенням ризику банку, пов’язаним з непогашенням кредиту.

Схема погашення характеризує адекватність реального використання кредиту, цілям, що обумовлені в заявці. Для банків найбільш привабливим є графік щомісячного погашення як суми основного боргу кредиту, так і відсотків за ним.

Розділ 4 “Моральні якості”. Даний розділ є характеристикою позичальника як людини.

Комунікабельність відображає ступінь відкритості клієнта для спілкування. Зобов’язаність характеризує потенційного позичальника з точки зору виконання взятих раніше на себе зобов’язань. Підприємництво є свідченням адаптації до реально існуючих зовнішніх факторів. Перше враження про позичальника є найбільш об’єктивним, але не відображає багатьох глибинних факторів і мотивуванні клієнта.

Думка, що склалася за підсумками бесіди, є найбільш суб’єктивною, але в той же час є відображенням в більшій мірі глибинних мотивів позичальника. Зовнішність та вигляд клієнта говорять про рівень його добробуту та відповідний образ життя.

1.4 Загальна характеристика іпотечних кредитів та порядок їх надання

У контексті Закону України "Про іпотеку" розглядаються питання правового забезпечення іпотеки та іпотечного кредитування як одного з пріоритетних напрямів діяльності уряду та Національного банку України. Актуальність цього питання пов'язана, з одного боку, зі стрімким розвитком іпотечного кредитування — надання дешевих та довгострокових позичок громадянам і суб'єктам підприємницької діяльності, — а з іншого — з уведенням в обіг значних матеріальних ресурсів та необхідністю мінімізувати ризики кредиторів шляхом застави надійного та високоліквідного майна.

Із 1 січня 2004 року в Україні набрали чинності кілька законодавчих актів стосовно іпотечного кредитування. Базовим серед них є Закон України "Про іпотеку", де сформульовано загальні положення щодо використання нерухомого майна як засобу забезпечення виконання зобов'язань.[7]

Важливу роль у розвитку іпотеки має відіграти новий Земельний Кодекс України (25.10.2001 р.).

Предметом іпотеки може бути майно, пов’язане з землею:

земельна ділянка, частка в праві спільної власності на земельну ділянку;

жилий будинок, приміщення, квартира, частина жилого будинку;

дачний будинок, садовий будинок, гараж та будь-яка інша будівля господарського призначення;

підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс;

інше майно, віднесене законодавством до нерухомого.

Відповідно до законодавства України предметом іпотеки можуть бути належні громадянам на праві приватної власності земельні ділянки та багаторічні насадження.

Предметами іпотеки можуть бути не лише вже існуючі об’єкти які перебувають у розпорядженні заставодавця на момент виникнення іпотеки. До них можуть також належати створювані об’єкти або такі, створення (чи придбані) яких передбачається у майбутньому, в зв’язку з чим виникає потреба в іпотечному кредитуванні. В такому разі має місце застава нерухомості для її купівлі або розвитку. Так, забезпеченням іпотечного кредиту, наданого для придбання земельної ділянки, може бути вона сама; в будівництві це може бути об’єкт, який будується (або будуватиметься) за рахунок цього кредиту.

Предметом іпотеки не можуть бути:

об’єкти державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена законом;

національна культура та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

Учасниками іпотечних відносин є заставодавець та заставоутримувач.

Заставодавець - це особа, яка передає майно в іпотеку. Заставодавцем при заставі нерухомого майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно, а також особа, якій власник у встановленому законом порядку передав майно з правом його застави. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа – майновий поручитель.

Майновий поручитель – це особа, яка передає в іпотеку належне їй за правом власності майно або інше майно, яким вона має право розпоряджатися та передавати в іпотеку для забезпечення кредитного зобов’язання боржника перед заставоутримувачем (кредитором).

Заставоутримувач – це особа, якій передається в іпотеку майно для забезпечення кредитного зобов’язання боржника перед нею. Іпотека реалізується шляхом укладення іпотечної угоди. В разі, коли борг за основним зобов’язанням перевищує зазначену законом суму, іпотека може проводитись шляхом видачі заставної, до якої додається іпотечна угода. Іпотечна угода укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Заставна – це цінний папір, який посвідчує передачу нерухомого майна в іпотеку. Заставна складається в одному примірнику і передається заставоутримувачу. Вона надає йому право вимагати виконання кредитного зобов’язання, забезпеченого іпотекою, а в разі невиконання його – право вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформляється за взаємною згодою заставодавця та заставоутримувача.

Іпотечні відносини передбачають здійснення контролю з боку заставоутримувача.

Отже, в колі учасників іпотечних відносин розрізняються застава майна майновим поручителем. За іншими ознаками іпотеки поділяють на звичайні, об’єднані, спільні, наступні, умовні.

Звичайна іпотека передбачає передачу в заставу одного об’єкта нерухомого майна, який належить заставодавцеві.

Об’єднана іпотека полягає у передачі в заставу двох або більше об’єктів нерухомого майна, які належать різним особам.

Наступна іпотека передбачає заставу нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки. У разі звернення на предмет іпотеки вимоги кожного наступного заставоутримувача задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього заставоутримувача.

Умовна іпотека виникає в разі, коли іпотечною угодою встановлено, що вона набирає чинності з моменту виконання передбаченої цією угодою умови.

Договірна іпотека – це іпотека, що виникає на підставі іпотечної угоди. Саме з договірною іпотекою пов’язане іпотечне кредитування.

В країнах з розвинутою економікою іпотека відіграє надзвичайно важливу роль. Вона є обов’язковою умовою функціонування ринку капіталу.

Житлове будівництво, яке досягло у високорозвинених країнах величезних масштабів, немислиме без іпотеки. Будівництво та придбання житла відбувається при порівняно незначному використанні власних коштів шукачів житлової площі; решта фінансується за рахунок іпотечного кредитування. Так, на початку 2004 р. обсяг іпотечних кредитів досяг у США 3,5 трлн. USD, а у ФРН – майже 1,7 трлн. DM.

Для того щоб іпотека могла здійснитися, необхідно дотримання як мінімум трьох умов.

По-перше, повинні бути довгострокові фінансові ресурси, які можливо надавати клієнтам в вигляді кредитів.

По-друге, потенційні клієнти, здатні довести, що їх дохід достатній для повернення кредиту.

По-третє, юридична можливість використання житла в якості застави. Якщо хоча б одна з цих вимог не виконується, масова іпотека неможлива.

Пайова участь у житловому будівництві стала одним із перших і найбільш простих методів залучення засобів із позабюджетних джерел. Проте практика показала, що в тих випадках, коли число вкладників відповідало кількості побудованих квартир, реальні терміни завершення проектів будівництва істотно затягувалися. Вирішення цієї проблеми будівельні компанії намагалися знайти за допомогою випуску спеціальних житлових цінних паперів. Так, в Україні, починаючи з 1995 року, ряд будівельних підприємств (“Київміськбуд”, “Житлоінвест”, Дніпропетровська фінансово-будівельна компанія “Ельф”) почали залучати кошти населення на основі укладання спеціальних житлових контрактів і випуску житлових облігацій і векселів.

Емітентом і гарантом житлових паперів нерідко виступали міські органи влади або великі банки.

Аналіз показав, що основними принциповими моментами використання схеми з житловими цінними паперами є:

номінальна вартість паперів, що випускаються (виражається в квадратних метрах загальної площі від 0,1 до 1 кв.м і в грошовій формі залежно від собівартості, характеристики будинку, терміну введення його в експлуатацію);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5