	Активно - керовані інвестиційні фонди	Пасивно-керовані інвестиційні фонди Далі по тексту пасивно-керовані інвестиційні фонди, що випускають фінансові інструменти, які обертаються на біржах, називаються "індексними інвестиційними фондами", чи "ІІФ", оскільки на практиці інвестиційний портфель фондів подібного типу формується відповідно до одного із загальновизнаних фондових індексів.
1. Акціонерні інвестиційні фонди: - відкритого типу (Mutual Funds, чи "MFs")	-	+
- закритого типу	+	-
2. Інвестиційні трасти (Unіt Іnvestment Trust, чи UіTs)	-	+

Активно-керовані являють собою інвестиційні фонди, склад і структура інвестиційного портфеля яких постійно міняється керуючою компанією згідно її уявленням про прибутковість і надійність фінансових вкладень і відповідно до базових умов, передбаченим в інвестиційній декларації. На біржах уже давно обертаються акції, що випускаються акціонерними інвестиційними фондами закритого типу, однак цей сегмент біржового ринку не одержав широкого розвитку. Основною перешкодою для біржової торгівлі акціями фондів закритого типу є істотна розбіжність між їхнім біржовим котируванням і ринковою вартістю, обумовленою на підставі вартості чистих активів інвестиційного фонду і кількості його акцій, що знаходяться в обігу.

Пасивно-керовані інвестиційні фонди не передбачають частих і значних змін у складі і структурі інвестиційних портфелів, що як правило, фіксуються відповідно до складу і структури цінних паперів, які складають один із загальновизнаних фондових індексів. Основна функція керуючої компанії в даному випадку складається в підтримці відповідності інвестиційного портфеля пасивно-керованого фонду складу і структурі фондового індексу [9, c.27].

Більшість акціонерних інвестиційних фондів відкритого типу є активно-керованими. Однак в останні роки в США створені MFs у якості пасивно-керованих, індексних чи інвестиційних фондів, акції яких активно обертаються на біржах.

Акціонерні інвестиційні фонди закритого типу є активно керованими фондами. Правила функціонування цих фондів не передбачають можливості викупу акцій, що випускаються ними, в акціонерів, тому купівля-продаж таких акцій здійснюється в процесі їхнього вторинного обігу, у тому числі на біржі.

Інвестиційні трасти являють собою закриті інвестиційні фонди контрактного типу. Це типові пасивно-керовані фонди. UіTs є інвестиційними компаніями, керованими "довіреними особами" (trustee), для яких характерна наявність фіксованого портфеля цінних паперів протягом установленого терміну існування фонду. Ініціатором створення такого фонду, як правило, виступає компанія-засновник (Sponsor), що на етапі установи фонду вносить необхідний капітал у виді портфеля цінних паперів і передає його в довірче управління (траст) довіреній особі на підставі договору про довірче управління (Trust Agreement). На відміну від MFs у UіTs не створюється рада директорів. Саме з UіTs починалася індустрія ETFs у США [22, c.105].

Розглянемо докладніше особливості і переваги індексно інвестиційних фондів. В даний час ETFs у США функціонують винятково як пасивно керовані, індексні інвестиційні фонди (ІІФ). Для того щоб ІІФ могли успішно функціонувати на американському фондовому ринку були визначені особливості їхнього регулювання в порівнянні з інвестиційними фондами відкритого типу. У складі особливостей можна виділити наступні вимоги.

1. ІІФ є фондами з пасивно керованим інвестиційним портфелем. Склад і структура інвестиційного портфеля ІІФ формується відповідно до складу і структури одного з загальноприйнятих фондових індексів. У залежності від типу ІІФ це правило може застосовуватися по-різному. Склад і структура активів UіTs, як правило, точно копіює склад і структуру базисного фондового індексу. ІІФ, створені у формі MFs, вправі застосовувати більш гнучкі вимоги, керуючись так званими "методами вибірки" (samplіng strategіes), які передбачають, що інвестиційний портфель фонду може формуватися із сукупності цінних паперів, що складають базовий фондовий індекс, а не копіювати в точності структуру даного фондового індексу. При цьому кореляція між змінами значення базисного фондового індексу і змінами показника прибутковості ІІФ, як правило, не повинна бути менш 95%. Однак у будь-якому випадку дані про склад, структуру і вартість портфеля ІІФ є абсолютно прозорими для інвесторів.

2. ІІФ створюються у формі інвестиційних трастів, що випускають депозитарні розписки, чи MFs, що емітує акції. Усі нині функціонуючі в США ІІФ є інвестиційними фондами відкритого типу. При цьому правила ІІФ можуть передбачати обмеження для операцій розміщення і викупу цінних паперів фонду за рахунок установлення вимоги по мінімальній кількості, що отримуються в порядку розміщення пропонованих до викупу акцій (депозитарних розписок) ІІФ. Наприклад, у більшості ІІФ, створених у формі MFs, мінімальний пакет акцій, що вправі придбати інвестор чи пред'явити до викупу акціонер фонду, складає 50 тисяч акцій (у залежності від ринкової ціни акцій ІІФ вартість мінімального пакета змінюється від 3 до 5 млн. дол. США).

3. Цінні папери, випущені ІІФ, можуть включатися в лістинг і вільно обертатися на біржах у порядку, прийнятому для акцій і облігацій. На відміну від інших інвестиційних фондів купівля - продаж цінних паперів ІІФ на біржі є основним способом придбання і відчуження зазначених цінних паперів дрібними інвесторами. В інвестиційних фондах іншого типу дрібні інвестори отримують і відчужують цінні папери шляхом їхнього придбання чи пред'явлення до викупу прямо керуючій компанії чи інвестиційним фондом її агентам [27, c.106].

Отже, цінні папери, випущені ІІФ, купуються і продаються за біржовими цінами, що відбиває баланс попиту та пропозиції на зазначені цінні папери, що склався в процесі біржових торгів. На відміну від ІІФ цінні папери традиційних інвестиційних фондів відкритого типу розміщаються і викуповуються за цінами, обумовленим на основі вартості чистих активів (ВЧА) фонду і кількості цінних паперів, випущених у обіг, "плюс" надбавка при розміщенні і/чи "мінус" знижка при викупі зазначених цінних паперів.

В таблиці 2.3 наводяться порівняльні дані активів різних інвестиційних фондів в США.

Таблиця 2.3

Активи інвестиційних фондів США у 2001 році.

	Млрд. доларів
Взаємні фонди відкритого типу (Mutual funds)	6969
Інвестиційні трасти (Unit investment trusts)	89*
Інвестиціні фонди закритого типу (Closed-end funds)	138*
Традиційні (небіржові) индексні фонди (Index mutual funds)	366
Биржові індексні фонди (Exchange-Traded funds)	83

* На кінець 2000 року

Джерело: Investment Company Institute

Як бачимо, активи біржових індексних фондів в сумі 83 млрд. доларів складають всього 1,2% від суми активів взаємних фондів, що сягають 6,97 трлн. Доларів. Однак розмір біржових інвестиційних фондів майже дорівнює об'єму інвестиційних трастів та складає більше 60% від сумарних активів інвестиційних фондів закритого типу.

ІІФ змогли вирішити проблему, що раніше не піддавалась вирішенню в інших інвестиційних фондах, випуски цінних паперів яких обертаються на біржах, а саме, створення внутрішнього механізму підтримки відповідності між біржовою ціною акції (розписки) інвестиційного фонду і її вартістю, визначеної на основі ВЧА.

Також як і по інших інвестиційних фондах відкритого типу, розміщення і викуп цінних паперів, випущених ІІФ, здійснюється по вартості, що розраховується, як правило, форвардним методом, тобто на базі ВЧА фонду, що склалася на кінець операційного дня протягом якого була прийнята заявка на придбання чи викуп цінних паперів даного фонду.

Якщо по оцінках, інституціональних інвесторів протягом дня біржова ціна акцій (розписок) ІІФ істотно перевищує прогнози вартості зазначених цінних паперів на основі ВЧА, то зазначена категорія інвесторів може прийняти рішення про придбання додаткової кількості акцій (розписок) фонду в порядку їхнього розміщення прямо в керуючій компанії інвестиційним фондом. І навпаки, якщо біржова ціна акцій (розписок) ІІФ занижена в порівнянні з їхньою вартістю по ВЧА, то пакет цінних паперів інвестиційного фонду, може бути пред'явлений великим інвестором до викупу. В обох випадках здійснення зазначених арбітражних угод, буде відновлена рівновага між біржовою ціною цінних паперів ІІФ і їхньою вартістю на основі ВЧА фонду [52, c.279].

На відміну від інших інвестиційних фондів, у яких при викупі і розміщенні цінних паперів, їхня оплата проводиться коштами, розміщення акцій (розписок) ІІФ, як правило, здійснюється в обмін на пакет цінних паперів, що відповідають складу і структурі інвестиційного портфеля ІІФ. Відповідно викуп цінних паперів, випущених ІІФ, здійснюється в обмін на пакет цінних паперів, виділюваний з інвестиційного портфеля даного фонду.

З огляду на те, що склад і структура активів ІІФ прив'язані до складу і структури фондового індексу, динаміка вартості акцій (розписок), випущених ІІФ, що розраховується на основі ВЧА на одну акцію (розписку) фонду, досить точно відбиває динаміку фондового індексу. У випадку, якщо поточне значення фондового індексу розкривається в режимі реального часу, інвестор ІІФ має можливість одержувати інформацію про зміну вартості акцій (паїв) ІІФ також у режимі реального часу, що істотно підвищує його поінформованість при прийнятті рішень про купівлю-продаж зазначених фінансових інструментів на біржовому ринку.

Перераховані особливості в механізмі функціонування ІІФ дозволили створити тип інвестиційних фондів, що став мати небувалий успіх в інвесторів. Представляється, що успіхи ІІФ на ринку пов'язані з двома основними перевагами цих фондів:

· ІІФ повною мірою реалізували переваги пасивно керованих інвестиційних портфелів у порівнянні з активно керованими інвестиційними фондами. Відомий факт (який також підтверджується статистикою по пайових інвестиційних фондах у Польщі та Росії), що річна прибутковість 70-80% активно керованих інвестиційних фондів нижче річних темпів росту відповідних фондових індексів. За даними журналу "Economіst" від 29 травня 1999 р., за п'ятилітній період спостережень річний приріст індексу S&P500 був приблизно на 30% вище середньої прибутковості активно керованих інвестиційних фондів США. У цих умовах перед багатьма інвесторами виникає питання: "Навіщо платити керуючому їх інвестиціями більше, якщо в 70-80% випадків прибутковість вкладень виявиться нижче темпів росту індексів?"

· ІІФ зуміли повною мірою скористатися потенціалом біржових технологій, і на їхній основі був створений прозорий і економічно ефективний біржовий ринок цінних паперів ІІФ.

ІІФ дозволяють інвестору повною мірою використовувати переваги традиційних інвестиційних фондів. У числі цих переваг:

· високий рівень диверсифікованості портфеля, що дозволяє обмежувати ризики інвестора;

· використання при розміщенні і викупі цінних паперів, що випускаються інвестиційними фондами, потенціалу інфраструктури фондових ринків;

· високий рівень ліквідності цінних паперів, що випускаються інвестиційними фондами відкритого типу;

· висока ступінь захищеності прав і інтересів інвесторів, наявність ефективної системи управління ризиками і забезпечення твердого нагляду з боку регулювальних органів.

Разом з тим, ІІФ мають додаткові переваги в порівнянні з діючими схемами колективних інвестицій, що пояснюють їхній випереджальний ріст на фондовому ринку [46, c.20].

Низькі транзакційні витрати. ІІФ забезпечують додаткову вигоду для інвесторів за рахунок економії по оплаті винагороди керуючим компаніям, агентам по розміщенню і викупу акцій (паїв, депозитарних розписок), що випускаються ІІФ, а також по оплаті послуг посередників (наприклад, брокерських комісій) при здійсненні операцій з портфелем цінних паперів інвестиційного фонду. Витрати інвесторів на оплату послуг і витрат по управлінню ІІФ, створених у формі UіTs, складають 0,12% від ВЧА фонду в розрахунку за рік, майже в 4 рази менше суми відповідних витрат інвесторів при інвестуванні ними засобів у традиційні MFs, орієнтовані на фондовий індекс S&P500. Крім того, у ІФФ не практикується стягування надбавок і знижок до вартості акцій (розписок) при їхньому чи придбанні викупі на первинному ринку.

Доступність цінних паперів, випущених ІІФ, для недосвідчених інвесторів. ІІФ повною мірою використовують переваги організованих біржових ринків і технологій. Інвестори одержують можливість інвестувати свої заощадження в цінні папери ІІФ переважно шляхом здійснення угод їхньої купівлі-продажу на фондових біржах, а не шляхом придбання чи викупу даних фінансових інструментів через спеціалізовані дистриб'юторські мережі, що організовуються кожним інвестиційним фондом окремо. За рахунок цього досягається не тільки скорочення транзакційних витрат, але й істотно підвищується ліквідність цінних паперів, що випускаються ІІФ. На фондових біржах зазначені цінні папери, як і звичайні акції, торгуються протягом усього торгового дня за цінами, що залежать від попиту та пропозиції на зазначені фінансові інструменти.

Привабливість ІІФ для інституціональних інвесторів. Як уже відзначалося вище, угоди з цінними паперами, що випускаються ІІФ, привабливі для великих інституціональних інвесторів, які одержують можливість здійснення арбітражних угод на первинному і вторинному (біржовому) ринку цих цінних паперів у випадку розбіжності котирувань на біржі і вартості акцій (розписок), розрахованої на основі ВЧА.

Серед європейських країн найбільш цікавим для нашого дослідження буде досвід Великобританії в організації функціонування ІСІ, це пояснюється тим, що ряд країн східної та центральної Європи обрали в якості моделі створення власних ІСІ саме англійську систему інститутів спільного інвестування. Англійські пайові фонди являють гарний приклад сполучення в одній інвестиційно-фінансовій сфері сильних небанківських управляючих компаній та великих і надійних банківських трастів. Англія - це, мабуть, єдина країна в Європі, де універсальні банки не поглинули бізнес, пов'язаний з різними формами колективного інвестування, і не перетворили інвестиційні фонди в особливий різновид банківських депозитних операцій, як це має місце, наприклад, у Німеччині чи у Франції, де керуючі компанії є дочірніми компаніями банків-депозитаріїв.

Відмінними рисами пайових фондів як форми колективного інвестування у Великобританії є наступні риси цієї системи. У британській моделі на управляючу компанію покладаються дуже істотні обов'язки перед інвесторами: дистриб'юція паїв і розподіл доходів пайових фондів власникам інвестиційних паїв, бухгалтерський облік і звітність пайового фонду, оцінка вартості чистих активів і ціноутворення паїв, прийняття інвестиційних рішень і укладання угод від імені пайового фонду тощо. Управляюча компанія також несе відповідальність за ведення реєстру власників паїв фонду. У більшості випадків реєстр веде пов'язана з управляючою компанією фірма.

Аналіз функцій трастьї (довіреної особи) і кастодіана (нейтрального зберігача) у Великобританії дозволяє краще зрозуміти різницю між депозитарієм (кастодіаном) і спеціалізованим депозитарієм при регулюванні пайових інвестиційних фондів в Україні.

Основні обов'язки трастьї у Великобританії:

· контроль за діями керуючого в інтересах власників паїв;

· контроль за оцінкою активів пайового фонду і ціноутворенням;

· взаємодія з кастодіаном, розпорядження грошовим рахунком пайового фонду і рахунками цінних паперів пайового фонду відповідно до вказівок управляючої компанії;

· контроль за інвестиціями (структурою, складом, купівлею за ринковими цінами ін.);

· призначення реєстратора пайового фонду і відповідальність за ведення реєстру власників паїв [35, c.175].

Нерідко інститут "трастьї" бентежить законодавця, що вважає його неприйнятним для правової системи України як інститут англо-саксонської моделі.

У зв'язку з цим хотілося б відзначити, що не слід плутати інститут трасту з інститутом трастьї. Останній був введений у дію Актом про фінансові послуги 1986 р. стосовно до схем колективного інвестування, у той час як просто траст відноситься до сфери надання послуг довірчого управління для індивідуальних інвесторів.

Не слід також переоцінювати розходження між трастьї у Великобританії і депозитарному банку в Німеччині, що виконує контрольні функції для інвестиційних фондів.

Ключові обов'язки і повноваження трастьї у Великобританії і депозитарному банку в Німеччині цілком збігаються. Це стосується наступних функцій:

· контроль за відповідністю діяльності керуючого законодавству і правилам інвестиційного фонду, за правильністю оцінки ВЧА;

· контроль за розміщенням паїв керуючим і перерахування коштів для викупу інвестиційних паїв;

· оператор по грошовому рахунку і рахункам цінних паперів, які складають фонд і відкриваються в кастодіані й інших банках;

· забезпечення виконання угод з активами, що складають інвестиційний фонд, укладеної з брокером-контрагентом управляючої компанією, і тільки на підставі розпорядження цієї управляючої компанії;

· відповідальність перед інвесторами за схоронність активів, що складають фонд [35, c.179].

Німецьке і Британське законодавство про інвестиційні фонди вимагають визначеної незалежності трастьї, депозитарного банку від управляючої компанії. При цьому депозитарному банку в Німеччині не забороняється створювати управляючу компанію інвестиційним фондом як свою дочірню компанію. Однак і тут не допускаються включення тих самих осіб одночасно в органи управління депозитарного банку і управляючої компанії.

Незалежність контролера (трастьї, депозитарного банку, кастодіана) від управляючої компанії - це ключова ланка в концепції пайового (контрактного) фонду. Імовірність маніпуляцій грошима дрібних інвесторів різко скорочується, якщо вони довіряються двом незалежним структурами (звичайно, за умови ясного розмежування їхніх функцій і відповідальності). Контроль між двома афільованими особами (особливо в країнах з ринком цінних паперів, що розвивається,) - це фікція, що багато в чому служить тільки для самозаспокоєння законодавця.

У Великобританії функція трастьї також як і контрольні функції депозитарного банку в Німеччині є невигідними. Наприклад річна винагорода трастьї у Великобританії по фонду середнього розміру складає 10-12 тис. фт.ст. У жодній країні, включаючи Україну, за контроль платити не бажають. Але у Великобританії й у Німеччині цю функцію виконують найбільші банки, що йдуть на цю "жертву", сподіваючись отримати значні вигоди від надання супутніх послуг у формі глобалкастодіана і банку для коштів фонду. Цим порозумівається те, що функції трастьї у Великобританії виконують приблизно 7-8 найбільших банків-резидентів "плюс" невелика кількість глобалкастодіанів (наприклад, американські банки "Чейс манхэтен" і "Сіті банк"). Небанківських трастьї у випадку з пайовими фондами не існує.

Типовий приклад - The Royal Bank of Scotland - найбільший британський кастодіан і банк. Кастодіан і трастьї в цьому банку існують у виді відділів департаменту цінних паперів цього банку.

Мінімальні вимоги до капіталу трастьї у Великобританії і депозитарному банку в Німеччині приблизно збігаються і складають 6-7 млн.дол.

Розходження між схемами трастьї у Великобританії і депозитарному банку в Німеччині найчастіше пов'язані з різними способами здійснення контрольних функцій цих організацій, ніж з розходженнями в їхніх функціях.

Розходження в способах контролю пов'язані з тим, що якщо німецький депозитарій зобов'язаний попередньо схвалювати і контролювати кожну угоду, то контроль трастьї у Великобританії більш м'який, багато відхилень від структури чи складу активів пайових фондів виявляються тут тільки після завершення розрахунків по угодах і наступній оцінці ВЧА на основі аналізу звітності.

Ключовий принцип взаємодії керуючого і трастьї в сфері контролю у Великобританії виглядає в такий спосіб.

Керуючий має право без спеціального дозволу трастьї давати розпорядження про придбання чи реалізацію активів, що складають пайовий фонд.

У випадку, якщо трастьї вважає, що керуючий при придбанні чи реалізації тих чи інших активів перевищив надані йому повноваження, керуючий зобов'язаний за свій рахунок анулювати проведену угоду або провести відповідні операції по придбанню чи реалізації активів, необхідні для відновлення status quo ante.

Вибір між зазначеними моделями контролю залежить від того, які умови розрахунків на конкретному ринку, на якому купуються і продаються цінні папери з портфеля пайового фонду. Якщо це ринок, у якому діють стандарти розрахунків за принципом "постачання-проти-платежу" Т+0 чи Т+1 чи це віддалений ринок (тобто вилучений часовий пояс), де технічно складно отримати попередню згоду від "контролера", виходить, тут буде дуже складно використовувати німецьку модель контролю [35, c.207].

У відношенні власників паїв у Великобританії управляюча компанія виступає, по суті в ролі дилера по паях пайового фонду. При розміщенні паїв до того як потрапити на основний грошовий рахунок фонду кошти попередньо попадають на спеціальний рахунок самої управляючої компанії і тільки після цього вони передаються на основний рахунок пайового фонду, що знаходиться під контролем трастьї в банку-кастодіані. Викуп паїв також здійснюється шляхом перерахування коштів власнику паїв із зазначеного спеціального рахунка управляючої компанії.

Ідея двох грошових рахунків у схемі пайового фонду - дистриб'юторського під контролем управляючої компанії пайовим фондом і основним грошовим рахунком для інвестування в різні активи фонду під контролем трастьї - є дуже актуальною для багатьох розроблювачів схем пайових інвестиційних фондів в Росії і Україні, оскільки в більшості випадків вони зіштовхуються з проблемою необхідності організації ефективної взаємодії між грошовими рахунками, що відкриваються в різних банків - дистриб'юторів , і грошовим рахунком, призначеному для збереження майна, що складає фонд у одному з банків-кастодіанів.

Широкі повноваження управляючої компанії врівноважуються зовнішнім контролем за її діяльністю в інтересах інвесторів з боку незалежної від управляючої компанії трастьї - як правило, великого банку. Саме під контролем трастьї знаходяться основні грошові рахунки і рахунки цінних паперів у кастодіана, на яких зберігається майно, що складає пайовий фонд.

Істотну роль у контролі за керуючим і трастьї відіграють саморегульовані організації. У відмінності від взаємних фондів у США, що традиційно створювалися як корпоративні інвестиційні фонди, пайові фонди у Великобританії не є акціонерними, що звільняє управляючу компанію від необхідності організації загальних збори акціонерів, що є "головним болем" для будь-яких великих інвестиційних фондів (про це свідчить досвід чекових інвестиційних фондів у Росії). Необхідно також враховувати, що модель американського інвестиційного фонду не припускає виконання контрольної функції кастодіанами за відповідністю діяльності управляючої компанії правилам інвестиційного фонду і вимогам діючого законодавства. Функція контролю за керуючим в американських фондах покладена на Раду директорів акціонерного інвестиційного фонду [35, 41].

Великобританія - це країна з розвитим ринком корпоративних цінних паперів, на якому активними учасниками є дрібні інвестори, країна з найбагатшими традиціями на ринку цінних паперів, у тому числі організації схем колективного інвестування (багато труднощів і проблеми які тільки очікують Україну, тут уже мали чи мають місце). У законодавчих і нормативних актах Великобританії багато положень, що стосуються діяльності управляючої компанії пайовими фондами, контролера-трастьї, кастодіанів, реєстраторів і адміністраторів розроблені дуже детально і викладені у формі дуже простих, доступних для розуміння кожного читаючого норм.

Багато проблем, з якими зіштовхуються учасники ринку цінних паперів у Великобританії (наприклад, конкуренція з американськими і континентальними компаніями, відносно недавно допущеними на внутрішній ринок, висока вартість витрат на фінансові послуги, необхідність переходу на сучасну без паперову систему розрахунків по цінних паперах, консерватизм реєстраторів і ін.) мають дуже тісну аналогію з українським ринком цінних паперів.

Не випадково, що перший досвід застосування схем колективного інвестування на таких ринках цінних паперів, що розвиваються, як Польща, Румунія, Балтійські країни й Індія показує, що британська модель пайових фондів є дуже популярною. Однієї з різновидом британської моделі пайового фонду є популярна схема, використана компанією "Піонер" у Польщі (хоча як і у випадку з українськими пайовими фондами таке порівняння є дуже умовним). Як вже відзначалося у першому розділі, в даний час у Великобританії поширені два типи регульованих інвестиційних фондів:

· unіt trust (пайовий фонд) - відкритий інвестиційний фонд контрактного типу;

· іnvestment trust (інвестиційний траст) - акціонерне товариство - інвестиційний фонд закритого типу [40, c.17].

Ці інвестиційні фонди істотно не розрізняються за структурою активів. Головне їхнє розходження полягає в організаційно-правовій формі інвестиційних фондів. Пайовий фонд - інвестиційний фонд контрактного типу, у той час як інвестиційний траст є акціонерним товариством. Є розходження в зобов'язаннях по викупі емітованих ними цінних паперів у їхніх власників. Пайовий фонд - інвестиційний фонд відкритого типу, що зобов'язаний викуповувати паї в їхніх власників на їхню першу вимогу, у той час як інвестиційний траст - фонд закритого типу, що вправі, але не зобов'язаний викуповувати свої акції у своїх акціонерів.

Перевага пайового фонду полягає в тому, що його схема проста і зрозуміла дрібному інвестору. Крім того, тут немає права голосу в інвестора. У структурі співвласників паїв переважають дрібні інвестори. Ці фонди більш строго регулюються SІ і СРО; крім ліцензування управляючої компанії і контролю за її діяльністю з боку трастьї, ці фонди підлягають безпосередньому регулюванню SІ.

Інвестиційні трасти регулюються в меншому ступені. Тут не потрібно трастьї, його функції виконує рада директорів і загальні збори акціонерів. Ці фонди регулюються не більш ніж звичайні корпорації. Їхні акції торгуються на біржі часто зі знижкою 10, 15 чи навіть 25 відсотків від їхньої вартості, розрахованої на базі ВЧА (вартості чистих активів). Ці інвестиційні фонди більш привабливі для спокушених великих інвесторів, яким звичайно належить 60-70 відсотків їхніх акцій, оскільки тут більше можливості грати на відхиленнях ринкових котирувань акцій від їхньої вартості на базі ВЧА, "плюс" по акціях таких фондів є право голосу.

Крім того, цим фондам дозволяються більш ризиковані операції на ринку цінних паперів, наприклад, можливість одержувати кредити для купівлі цінних паперів.

По вартості витрат інвестиційні трасти більш ефективні, чим пайові фонди за рахунок того, що тут немає зобов'язання викуповувати акції в інвесторів, крупніше структура власності, не треба витрачати гроші на ведення подвійної бухгалтерії керуючим і трастьї.

Зараз у Великобританії планується ввести інвестиційні фонди відкритого типу, створювані як акціонерні товариства. Однак, для багатьох керуючих поки не зрозуміла їхня маркетингова ніша на ринку, і вони поки не планують широко використовувати ці фонди.

З відзначеного вище, ми вважаємо, що було б дуже корисним врахувати в нормативних актах по пайових інвестиційних фондах в Україні наступні пропозиції:

1) описати повноваження спеціалізованого депозитарію саме як діяльність у якості трастьї (чи як контрольну функцію депозитарного банку в Німеччині), тобто окремо від діяльності в якості кастодіана для грошових коштів і цінних паперів, що складають пайовий інвестиційний фонд;

2) ввести повну незалежність такого спеціалізованого депозитарію (трастьї) від управляючої компанії, включаючи заборону на залежність через їх афільованість;

3) передбачити можливість для конкретних фондів виконання функцій трастьї і кастодіана різними особами (якщо так вирішить управляюча компанія);

4) передбачити можливість використання поряд з попереднім наступного контролю спеціалізованого депозитарію (трастьї) за управляючою компанією.

2.2. Організація управління і контролю за інститутами спільного інвестування

Відповідно до Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” органами управління корпоративного інвестиційного фонду є загальні збори акціонерів та спостережна (наглядова) рада [1]. Відповідно до зазначеного закону вищим органом управління корпоративного інвестиційного фонду є загальні збори акціонерів. До компетенції останніх, крім передбаченого законодавством з питань діяльності акціонерних товариств, належить:

· затвердження укладених договорів з компанією з управління активами та зберігачем;

· затвердження рішень про розірвання договорів з компанією з управління активами та зберігачем;

· затвердження змін до регламенту фонду.

Загальні збори акціонерів також обирають членів спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду. Проте слід відмітити, що повноваження загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду, визначені законодавством з питань діяльності акціонерних товариств та Законом України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, не можуть бути передані спостережній (наглядовій) раді. У випадках, передбачених установчими документами, допускається прийняття рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду, шляхом опитування.

У загальних зборах акціонерів корпоративного інвестиційного фонду можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники компанії з управління активами, реєстратора, зберігача та незалежного оцінювача майна корпоративного інвестиційного фонду. Зазначені особи повинні проінформувати загальні збори акціонерів про діяльність фонду.

Позачергові збори акціонерів корпоративного інвестиційного фонду можуть скликатися на вимогу спостережної (наглядової) ради, компанії з управління активами або зберігача у разі:

· неплатоспроможності товариства;

· зменшення вартості чистих активів більш як на 25 відсотків порівняно з останньою оцінкою (для фондів закритого або інтервального типу);

· зменшення вартості чистих активів більш як на 15 відсотків за семиденний строк (для корпоративних інвестиційних фондів відкритого типу);

· зменшення вартості чистих активів нижче їх номінальної вартості;

· необхідності затвердження рішення про укладання або розірвання договору з компанією з управління активами, зберігачем;

· необхідності обрання нових членів спостережної (наглядової) ради;

· наявності обставин, визначених у статуті корпоративного інвестиційного фонду.

Нагляд за діяльністю компанії з управління активами здійснює на підставі статуту корпоративного інвестиційного фонду спостережна (наглядова) рада. Спостережна (наглядова) рада збирається на свої засідання в строки, передбачені статутом, але не рідше одного разу на квартал. Голова спостережної (наглядової) ради організовує ведення протоколу. Рішення спостережної (наглядової) ради приймаються простою більшістю голосів і вважаються правомочними у разі участі в голосуванні не менш як двох третіх складу ради. Розмір винагороди членам спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду затверджується загальними зборами акціонерів корпоративного інвестиційного фонду.

Склад спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду визначається його статутом. Члени спостережної (наглядової) ради обираються загальними зборами акціонерів фонду. Представники компанії з управління активами, торговців цінними паперами, які обслуговують корпоративний інвестиційний фонд, їх пов'язаних осіб не можуть бути членами спостережної (наглядової) ради. До складу спостережної (наглядової) ради не можуть входити представники зберігача, реєстратора, аудитора (аудиторської фірми), незалежного оцінювача майна корпоративного інвестиційного фонду та пов'язаних з ними осіб.

До компетенції спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду належить:

· скликання загальних зборів акціонерів;

· підготовка порядку денного загальних зборів акціонерів;

· визначення дати проведення загальних зборів, дати складання списку осіб, які мають право брати участь у загальних зборах, та інші питання, пов'язані з організацією проведення загальних зборів;

· обрання голови спостережної (наглядової) ради (президента корпоративного інвестиційного фонду) та заступника голови;

· підготовка для затвердження загальними зборами проекту рішення загальних зборів акціонерів про розмір дивідендів та порядок їх виплати (для закритих корпоративних інвестиційних фондів);

· укладення та розірвання договорів з компанією з управління активами, зберігачем, затвердження договорів з реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна;

· прийняття змін до проспекту емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду;

· затвердження договорів (угод) щодо активів ІСІ, укладених компанією з управління активами, на суму, яка перевищує встановлену регламентом фонду мінімальну вартість.

Спостережна (наглядова) рада корпоративного інвестиційного фонду забезпечує контроль за належним виконанням умов договорів про управління активами фонду, зберігання його активів, ведення реєстру власників акцій, проведенням аудиторських перевірок його діяльності та оцінки його майна [1].

У Великобританії, в схожих з українськими пайових фондах, функції контролера за діяльністю управляючої компанії виконує трастьї, функції якого в більшості випадків здійснюють великі кастодіальні банки. У Німеччині діяльність управляючої компанії договірними інвестиційними фондами контролюється депозитарним банком, що, як правило, є засновником даної управляючої компанії. В акціонерних інвестиційних фондах відкритого типу в США за керуючим, так само як за реєстратором і кастодіаном наглядає Рада директорів інвестиційного фонду.

У сфері контролю функції трастьї у Великобританії дуже схожі з контрольними функціями депозитарного банку в Німеччині. Головна відмінність "німецької моделі контролю" полягає в тому, що вона жорсткіше, ніж контроль трастьї і припускає обов'язковість попереднього узгодження більшості угод, що укладаються управляючою компанією від імені інвестиційного фонду, з депозитарним банком, а також надає право зазначеному банку відмовитися від виконання угод, що суперечать законодавству і правилам інвестиційного фонду. Помітимо, що значною мірою такий досить жорсткий контроль у Німеччині можливий тому, що управляюча компанія інвестиційним фондом, як правило, є на 100% дочірньою компанією самого депозитарного банку - контролера. У Німеччині практично не існує незалежних по капіталу від депозитарного банку керуючих компаній, хоча і є обмеження на взаємну участь посадових осіб депозитарію і управляючої компанії в органах управління один одного. У цих умовах депозитарний банк має можливість непрямим чином контролювати діяльність управляючої компанії, і тому не побоюється майнової відповідальності перед інвесторами фонду у випадку помилки при попереднім узгодженні угоди, що укладається управляючою компанією [31].

У Великобританії закон вимагає повної незалежності трастьї (контролера) від управляючої компанії. У цих умовах без серйозного збитку оперативності прийняття і виконання інвестиційних рішень для трастьї дуже важко судити про законність угоди, чиненою управляючою компанією, на етапі її укладання і відповідно нести відповідальність за це перед власниками паїв. Тому в даному випадку контроль носить переважно споглядовий характер, інакше процес інвестування може перетворитися в непривабливу для інвестора "бюрократичну тяганину". При виявленні грубих порушень з боку управляючої компанії пайовим фондом трастьї, як правило, може лише зажадати від порушника розірвання відповідної угоди і повідомити про виявлене порушення в саморегульовану організацію - ІMRO.

У США, де більшість "відкритих" інвестиційних фондів (mutual funds) мають корпоративну форму, функції контролера здійснює Рада директорів. Для США типові "нейтральні" зберігачі цінних паперів і коштів фонду (кастодіани), що не виконують спеціальних контрольних функцій стосовно своїх клієнтів. Управляюча компанія інвестиційного фонду, як правило, є лише інвестиційним консультантом. Бухгалтерський облік, оцінку ВЧА, також як ведення реєстру акціонерів Рада директорів передає спеціалізованій організації - трансфер-агенту. У ряді випадків його функції може виконувати кастодіальний банк [31].

Таким чином, незалежно від особливостей кожної з країн, є деяка загальна риса, властива схемі інвестиційного фонду відкритого типу, а саме, необхідність забезпечення в інтересах інвесторів контролю за діями управляючої компанії з незалежною від нього особою. Необхідність зазначеного контролю за діяльністю управляючої компанії з боку спеціалізованого депозитарію, і навпаки, контролю спеціалізованого депозитарію з боку управляючої компанії в інтересах власників інвестиційних паїв повинна бути реалізована і стосовно до схеми пайових інвестиційних фондів в Україні.

Організація взаємного контролю управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в Росії насамперед залежить від того, яким чином "розподілені" права, обов'язки і відповідальність управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в схемі пайового інвестиційного фонду відповідно до вимог діючих правових актів, правилами фонду і договором, що укладається між управляючою компанією пайовим інвестиційним фондом і його спеціалізованим депозитарієм.

Організація взаємного контролю управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію насамперед залежить від того, яким чином "розподілені" обов'язки і відповідальність управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в схемі фонду відповідно до діючих вимог актів ФЦКП Росії, правилам пайового фонду і договором, що укладається між управляючою компанією фондом і його спеціалізованим депозитарієм.

Примірна схема розподілу функцій управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію й аналіз можливості делегування ними своїх обов'язків третім особам, аналізуються в Додатку А.

Як видно з таблиці, основні обов'язки перед власниками інвестиційних паїв пайового інвестиційного фонду, несе управляюча компанія. Разом з тим, значну частину своїх обов'язків управляюча компанія вправі, а в ряді випадків і зобов'язана, делегувати іншим особам. Наприклад, не виключається можливість делегування управляючою компанією функцій здійснення бухгалтерського обліку майна, що складає пайовий інвестиційний фонд і оцінки ВЧА спеціалізованим професійним організаціям, що надають відповідні послуги своїм клієнтам.

Досвід подібних організацій за рубежем - "адміністраторів" у Великобританії чи "трансферт-агентів" у США, показує, що подібний вид професійної діяльності може активно сприяти ефективності діяльності інвестиційних фондів відкритого типу насамперед за рахунок концентрації цих послуг, що надаються для багатьох інвестиційних фондів і управляючих компаній у великих спеціалізованих організаціях.

Делегування управляючою компанією пайового інвестиційного фонду своїх прав і обов'язків спеціалізованому депозитарію чи іншим особам не звільняє управляючу компанію від майнової відповідальності перед власниками інвестиційних паїв пайового фонду.

З переліку зобов'язань спеціалізованого депозитарію видно, що його головний обов'язок перед інвесторами фонду - забезпечити контроль за відповідністю діяльності управляючої компанії законодавству, актам ФКЦП і правилам пайового інвестиційного фонду.

Контроль спеціалізованого депозитарію поширюється на наступні сфери:

· контроль за дотриманням управляючою компанією установлених вимог до складу і структури активів пайового інвестиційного фонду;

· контроль за правильністю оцінки вартості чистих активів і розрахунку і вартості інвестиційного паю;

· звірення даних про майно, що складає пайовий інвестиційний фонд, з управляючою компанією і спеціалізованого депозитарію цього фонду.

Стосовно дотримання вимог до складу і структури активів російських пайових інвестиційних фондів, то у даному випадку можна виділити попередній і наступний контроль за складом і структурою активів фонду.

На попередньому етапі контролю можна виявити тільки найбільш істотні порушення управляючою компанією вимог до складу активів.

При порушенні установлених вимог до структури активів пайового інвестиційного фонду управляюча компанія повинна усунути порушення протягом 30 днів із дня їх виникнення. Кількаразове недотримання вимог до термінів усунення порушень за структурою активів є підставою для призупинення й анулювання ліцензії управляючої компанії на здійснення діяльності по довірчому управлінню майном пайових інвестиційних фондів.

Аналогічні вимоги можуть відноситися і до визначених порушень у складі активів пайових інвестиційних фондів, що виявляються в процесі наступного контролю. Управляюча компанія також протягом 30 днів зобов'язана усунути допущені порушення. Кількаразове порушення вимог по складу активів є підставою призупинення чи анулювання ліцензії управляючої компанії фондом [36, c.52].

В схемі пайового інвестиційного фонду найбільш дієвий є наступний контроль. Активному застосуванню попереднього контролю в даний час перешкоджає нерозв'язаність у законодавстві Російської Федерації й у конкретних депозитарних договорах уже діючих фондів питань майнової відповідальності спеціалізованого депозитарію перед інвесторами і управляючою компанією.

Узагальнюючи основні засади функціонування інститутів спільного інвестування в різних країнах розглянемо особливості управління американським біржовим індексним фондом на прикладі одного з перших інвестиційних фондів подібного типу - SPDR Trust та іShares Trust (див. додаток Б і В).

2.3. Цінні папери інститутів спільного інвестування як особливий вид фондового інструменту.

Страницы: 1, 2, 3, 4