Рефераты

Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України (в аспекті діяльності інвестиційних фондів)

З початком процесів масової приватизації в Україні та створенням інститутів спільного інвестування виникла потреба у особливому фондовому інструменті, який би являвся синтезом існуючих форм цінних паперів і підходив саме для обслуговування такого специфічного ринкового утворення як ІСІ. Такий інструмент на українському ринку цінних паперів з'явився лише у 1994 році і має назву інвестиційний сертифікат. Інвестиційним сертифікатом визнається цінний папір, який випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає його власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Правовий статус інвестиційних сертифікатів нормативно закріплений у Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженому Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Випускаються вони з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випустила їх. Якщо емітентом інвестиційних сертифікатів є акціонерне товариство (інвестиційна компанія може бути створена також у формі товариства з обмеженою відповідальністю), то номінальна вартість одного сертифіката має дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам цього акціонерного товариства. [1]

Щоб випустити інвестиційні сертифікати, емітент повинен укласти договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, а також опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск інвестиційних сертифікатів. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру їх статутних фондів. Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватись на приватизаційні папери, якщо ці фонди отримали у встановленому Фондом державного майна України порядку дозвіл на комерційну діяльність з приватизаційними паперами. Такі фонди мають право здійснювати додаткову емісію інвестиційних сертифікатів у 50-кратному розмірі обсягу прийнятих для розміщення приватизаційних паперів у порядку, який затверджується Фондом державного майна України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Доходність по інвестиційних сертифікатах, випущених в Україні, може коливатися в дуже широких межах залежно від прибутку, одержаного їх емітентами від інвестування залучених коштів у цінні папери інших емітентів, а також придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації. Загалом, активність вітчизняного ринку інвестиційних сертифікатів безпосередньо залежить від активності процесів приватизацій в Україні і пропозиції для продажу привабливих цінних паперів новостворених емітентів.

Необхідно зазначити, що правовий статус інвестиційних сертифікатів в Україні визначений не досить чітко. Так, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" не відносить інвестиційний сертифікат до виду цінних паперів, що можуть випускатись і обертатись в Україні. Правове регламентування обігу інвестиційних сертифікатів на рівні Указу Президента України багато науковців і практиків вважають недостатнім.

Розглянемо докладніше умови випуску і обігу інвестиційних сертифікатів в Україні на прикладі пайового інвестиційного фонду. Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду. Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права і може розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск компанією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів керованого нею пайового інвестиційного фонду не допускається.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються. Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії. Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів встановлюється Законом України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”та нормативно-правовими актами Комісії з цінних паперів та фондового ринку [13].

Схожим фондовим інструментом в Росії є інвестиційні паї які емітують пайові інвестиційні фонди. Інвестиційний пай є іменним цінним папером, що засвідчує частку його власника в праві власності на майно, що складає пайовий інвестиційний фонд, право вимагати від управляючої компанії належного довірчого управління пайовим інвестиційним фондом, право на одержання грошової компенсації при припиненні договору довірчого управління пайовим інвестиційним фондом із усіма власниками інвестиційних паїв цього пайового інвестиційного фонду.

Інвестиційний пай відкритого пайового інвестиційного фонду засвідчує також право власника цього паю вимагати від управляючої компанії погашення інвестиційного паю і виплати в зв'язку з цим грошової компенсації, розмірної частки, що приходиться на його, у праві загальної власності на майно, що складає цей пайовий інвестиційний фонд, у будь-який робочий день.

Інвестиційний пай інтервального пайового інвестиційного фонду засвідчує також право власника цього паю вимагати від управляючої компанії погашення інвестиційного паю і виплати в зв'язку з цим грошової компенсації, розмірної частки, що приходиться на його, у праві загальної власності на майно, що складає цей пайовий інвестиційний фонд, не рідше одного разу в рік протягом терміну, визначеного правилами довірчого управління цим пайовим інвестиційним фондом.

Інвестиційний пай закритого пайового інвестиційного фонду засвідчує також право власника цього паю вимагати від управляючої компанії погашення інвестиційного паю і виплати в зв'язку з цим грошової компенсації, розмірної частки, що приходиться на його, у праві загальної власності на майно, що складає цей пайовий інвестиційний фонд, у випадках, передбачених чинним федеральним законодавстовм, право брати участь у загальних зборах власників інвестиційних паїв і, якщо правилами довірчого управління цим пайовим інвестиційним фондом передбачені виплата доходу від довірчого управління майном, що становить цей пайовий інвестиційний фонд, право на одержання такого доходу.

Кожен інвестиційний пай засвідчує однакову частку в праві загальної власності на майно, що складає пайовий інвестиційний фонд, і однакові права. Інвестиційний пай не є емісійним цінним папером. Права, засвідчені інвестиційним паєм, фіксуються в бездокументарній формі. Кількість інвестиційних паїв, емітованих управляючими компаніями відкритого і інтервального пайових інвестиційних фондів, не обмежується. Кількість інвестиційних паїв, емітованих управляючою компанією закритого пайового інвестиційного фонду, вказується в правилах довірчого управління цим пайовим інвестиційним фондом.

Інвестиційний пай не має номінальної вартості. Кількість інвестиційних паїв, що належать одному власнику, може виражатися дробовим числом. Випуск похідних від інвестиційних паїв цінних паперів не допускається. Інвестиційні паї вільно обертаються по закінченні формування пайового інвестиційного фонду. Обмеження обігу інвестиційних паїв можуть установлюватися федеральним законодавством РФ. Облік прав на інвестиційні паї здійснюється на особових рахунках у реєстрі власників інвестиційних паїв пайового інвестиційного фонду і, якщо це передбачено правилами довірчого управління пайовим інвестиційним фондом, на рахунках депо депозитаріями, яким для цих цілей у реєстрі власників інвестиційних паїв відкриваються особові рахунки номінальних власників. При цьому депозитарії, за винятком депозитаріїв, що здійснюють облік прав на інвестиційні паї, що знаходяться в обігу через організатора торгівлі, не вправі відкривати рахунка депо іншим депозитаріям, що виконують функції номінальних власників цінних паперів своїх клієнтів (депонентів) [50].

С США діяльність пайових інвестиційних фондів обслуговують такі фондові інструменти як депозитарні розписки. У схемі пайового інвестиційного фонду депозитарні розписки є емісійними (чи, відповідно до американського законодавства - "інвестиційними") цінними паперами, що засвідчують неподільні права власності на портфель цінних паперів, володіння яким здійснюється пайовим інвестиційним фондом.

Депозитарні розписки пайових інвестиційних фондів у США випускаються також у формі бездокументарних цінних паперів з централізованим формою збереження їхнього глобального сертифіката, збереженого в розрахунковому депозитарії фондової біржі (The Deposіtory Trust Company). Права власників депозитарних розписок засвідчуються у формі записів по рахунках цінних паперів, відкритих учасниками ринку безпосередньо в DTC чи в депозитаріях (брокерів-дилерів, банків-зберігачів), що мають у DTC рахунки номінальних власників.

Права голосу по цінних паперах, що входить до складу портфеля пайового інвестиційного фонду, належить винятково управляючій компанії фондом, власники депозитарних розписок таким правом не володіють.

Депозитарні розписки пайових інвестиційних фондів включені в лістинг і обертаються на фондовій біржі AMEX. Здійснення угод і розрахунки по угодах з депозитарними розписками на умовах "постачання проти платежу" здійснюються в порядку, що діє для акцій і інших цінних паперів, що торгуються на цій фондовій біржі.

Відповідно до правил торгівлі цінними паперами на AMEX установлені наступні основні умови включення депозитарних розписок у лістинг фондової біржі:

1. Портфель ІІФ чи відповідний фондовий індекс не менш ніж на 90% повинні складатися з випусків акцій, кожний з яких повинний відповідати наступним критеріям:

· ринкова вартість випуску цінних паперів складає не менш 75 млн. доларів США;

· у плині 6 місяців мінімальний обсяг, торгуємих на фондових біржах акцій за місяць, складає не менш 250 тисяч штук.

2. Питома вага будь-якого випуску акцій у структурі портфеля ІІФ чи фондового індексу не повинна перевищувати 25%, а питома вага п'яти випусків акцій, що мають найбільшу питому вагу в структурі портфеля ІІФ чи фондового індексу, не повинна перевищувати в цій структурі 65%.

3. Склад портфеля інвестиційного фонду чи фондового індексу складається не менш ніж з 13 випусків акцій.

4. Усі випуски цінних паперів у складі портфеля ІІФ чи фондового індексу повинні входити в лістинг на національній фондовій біржі чи в торговій системі NASDAQ.

5. Фондовий індекс, на основі якого формується портфель ІІФ, відповідає наступним вимогам: розрахунок індексу здійснюється відповідно до ринкової капіталізації, модифікованою ринковою капіталізацією чи іншою загальноприйнятою методологією; розрахунок індексу здійснюється особою, що не є брокером-дилером, а якщо розкриття інформації про фондовий індекс здійснюється брокером-дилером, останній повинний дотримуватися принципу "китайської стіни" навколо персоналу, що має доступ до непублічної інформації щодо змін і оперативних коректувань у розрахунку даного фондового індексу; базовий фондовий індекс повинний переоцінюватися і розкриватися кожні 15 секунд.

6. Мінімальна кількість розміщених депозитарних розписок для наступного вторинного обертання повинне складати не менш 100 тисяч штук.

7. Виплата винагороди фондовій біржі за лістинг депозитарних розписок у сумі 5 тисяч доларів США.

8. Надання фондовій біржі права нагляду за процедурами обертання депозитарних розписок. 

Депозитарні розписки пайових інвестиційних фондів обертаються на фондовій біржі AMEX за цінами, максимально наближеним до їх вартості, розрахованої на основі ВЧА фонду. Великі інституціональні інвестори мають можливість проводити арбітражні угоди з депозитарними розписками, користаючись незначними відхиленнями цін на депозитарні розписки на біржовому ринку і ціною придбання і викупу зазначених цінних паперів на первинному ринку.

З депозитарними розписками на вторинному ринку припустимі також угоди без покриття, що приводять до утворення "коротких" позицій в учасників ринку. На депозитарні розписки можуть випускатися похідні фінансові інструменти.

 Розміщення і викуп депозитарних розписок ІІФ допускається лише у виді їхніх великих пакетів, що обмежує можливості дрібних і середніх інвесторів отримувати і викуповувати депозитарні розписки прямо в пайового інвестиційного фонду. Так, наприклад, проспектом емісії пайового інвестиційного фонду SPDR Trust, передбачається, що при розміщенні чи викупі депозитарних розписок цього фонду мінімальний пакет цінних паперів, що вправі придбати чи пред'явити до викупу інвестор складає 50 тисяч штук. З врахуванням того, що ринкове котирування депозитарних розписок фонду складає близько 128 доларів, мінімальний обсяг угоди по придбанню чи викупу зазначених цінних паперів на первинному ринку складає 6,4 млн. доларів США [9, c.455].

Розрахунки з інвестором при викупі в нього депозитарних розписок проводяться, головним чином, шляхом передачі йому портфеля цінних паперів, що відповідає складу і структурі портфеля ІІФ. У таких умовах дрібні і середні інвестори бажають купувати депозитарні розписки ІІФ на вторинному ринку, а не на первинному ринку прямо у фонда і його андеррайтера.

  У схемі функціонування ІІФ не застосовуються традиційні методи ціноутворення при визначенні вартості цінних паперів, що випускаються інвестиційними фондами, а саме, методи форвардної чи історичної оцінок. З огляду на, що склад і структура портфеля ІІФ як і базисного фондового індексу є фіксованими, розрахунок і розкриття інформації про ВЧА і вартість депозитарних розписок на первинному ринку здійснюється через загальновизнані інформаційні агентства практично в режимі реального часу.

Як було уже відзначене вище, дрібні і середні інвестори купують депозитарні розписки за цінами, що склалася на вторинному ринку. Інституціональні інвестори купують чи викуповують депозитарні розписки на первинному ринку за цінами, що складаються на момент прийому заявки.

Паї пайових фондів Великобританії не обертаються на організованому вторинному ринку, що порозумівається цілком зрозумілими економічними причинами, ніж наявністю будь-якої юридичної заборони. Однак, правила пайових фондів допускають обертання їхніх паїв шляхом укладання прямих угод між власником паїв і покупцем паїв.

Один власник паю може продати ці паю іншій особі. Для перереєстрації цих паїв (без погашення і випуску нових паїв трастьї). У цьому випадку необхідне представлення реєстратору і управляючій компанії спеціальної форми, підписаної податковою інспекцією про те за якою ціною відбувся цей продаж і яку кількість паїв варто перереєструвати з одного рахунка на рахунок іншого власника.

Відповідно до Положення 1991 р. кожен вкладник має право передавати приналежні йому паї, як власника яких він занесений до реєстру, за допомогою передатного документа в будь-якій звичайній чи загальноприйнятій формі або в такій іншій законній формі, що може час від часу санкціонуватися трастьї.

Кожен документ, за допомогою якого передаються паї, підписується власником паїв, що передають ці паї, чи від його імені (або у випадках, коли мова йде про корпорацію - скріплюватися печаткою корпорації чи підписується одним з її посадових осіб (у Шотландії - двома посадовими особами), що має повноваження для такого підписання).

Паї можуть також змінювати власника у випадках смерті фізичної особи чи ліквідації (реорганізації) юридичної особи, що є їхнім колишнім власником. У випадку смерті власника паїв при спадкоємстві, документом на підставі якого вносяться зміни до реєстру є документ відповідного органа, що засвідчує спадщину.

У випадках, коли будь-яка особа одержує право на паї внаслідок смерті чи банкрутства попереднього власника паїв, воно може по наданні підтверджень свого права або зареєструватися особисто як власник даних паїв (направивши реєстратору письмове повідомлення про таке своє бажання), або передати паї іншій особі.

Управляюча компанія може бути власником паїв керованих нею пайових фондів, якщо це прямо не забороняється їй договором із трастьї.

Взагалі слід відзначити, що проблема створення ефективного біржового ринку фінансових інструментів, що випускаються інвестиційними фондами останнім часом стала дуже актуальної в Україні. Відсутність розвитої системи безготівкових розрахунків для населення і ненадійність банківської системи в Україні створюють об'єктивні складності для розвитку індустрії інвестиційних фондів, орієнтованої на потребі громадян України. Якщо творчо проаналізувати досвід американського і європейського фондового ринку в частині організації інститутів спільного інвестування у нас з'явиться шанс створити модель ефективного, прозорого і надійного ринку нових фінансових інструментів, може навіть більш досконалого, чим це вийшло в США. Створювати новий сегмент ринку значно простіше, ніж удосконалювати вже сформовані технології.

Розділ 3. Інститути спільного інвестування в Україні: проблеми функціонування та шлях оптимізації діяльності

3.1 Аналіз досвіду Великобританії в організації діяльності інвестиційних фондів

В даний час у Великобританії поширені два типи регульованих інвестиційних фондів:

· unіt trust (пайовий фонд) - відкритий інвестиційний фонд контрактного типу;

· іnvestment trust (інвестиційний траст) - акціонерне товариство - інвестиційний фонд закритого типу [52, c.157].

Ці інвестиційні фонди істотно не розрізняються за структурою активів. Головне їхнє розходження полягає в організаційно-правовій формі інвестиційних фондів. Пайовий фонд - інвестиційний фонд контрактного типу, у той час як інвестиційний траст є акціонерним товариством. Є розходження в зобов'язаннях по викупі емітованих ними цінних паперів у їхніх власників. Пайовий фонд - інвестиційний фонд відкритого типу, що зобов'язаний викуповувати паї в їхніх власників по їхній першій вимозі, у той час як інвестиційний траст - фонд закритого типу, що вправі, але не зобов'язаний викуповувати свої акції у своїх акціонерів.

Перевага пайового фонду полягає в тому, що його схема проста і зрозуміла дрібному інвестору. Крім того, тут немає права голосу в інвестора. У структурі співвласників паїв переважають дрібні інвестори. Ці фонди більш строго регулюються SІ і СРО; крім ліцензування керуючої компанії і контролю за її діяльністю з боку трастьї, ці фонди підлягають безпосередньому регулюванню SІ.

Інвестиційні трасти регулюються в меншому ступені. Тут не потрібно трастьї, його функції виконує рада директорів і загальні збори акціонерів. Ці фонди регулюються не більш ніж звичайні корпорації. Їхні акції торгуються на біржі часто зі знижкою 10, 15 чи навіть 25 відсотків від їхньої вартості, розрахованої на базі ВЧА (вартості чистих активів). Ці інвестиційні фонди більш привабливі для спокушених великих інвесторів, яким звичайно належить 60-70 відсотків їхніх акцій, оскільки тут більше можливості грати на відхиленнях ринкових котирувань акцій від їхньої вартості на базі ВЧА, "плюс" по акціях таких фондів є право голосу.

Крім того, цим фондам дозволяються більш ризиковані операції на ринку цінних паперів, наприклад, можливість одержувати кредити для покупки цінних паперів.

По вартості витрат інвестиційні трасти більш ефективніші, чим пайові фонди за рахунок того, що тут немає зобов'язання викуповувати акції в інвесторів, крупніше структура власності, не треба витрачати гроші на ведення подвійної бухгалтерії керуючим і трастьї [53, c.159-160].

Зараз у Великобританії планується ввести інвестиційні фонди відкритого типу, створювані як акціонерні товариства. Досвід Великобританії чітко показує, що розвиток індустрії інвестиційних фондів не ущемляє інтереси банків, а навпаки сприяє зміцненню контрольованих цими банками фінансових груп. Практично всі керуючі компанії, трастьї, кастодіани, реєстратори й адміністратори пайових фондів у кінцевому рахунку є структурами тієї чи іншої фінансової групи, контрольованої зверху британською банківською холдинговою компанією. Приблизно 15-20 таких фінансових груп контролюють весь ринок інвестиційних фондів у Великобританії.

Виключенням з цього правила є кастодіани-нерезиденти типу Chase, що не розвивають у даний час у Великобританії бізнесу, пов'язаного з управлінням схемами колективного інвестування. Однак це не типовий приклад, що значною мірою порозумівається тим, що фінансовий ринок у Великобританії довгий час був закритий для банків-нерезидентів.

Разом з тим, усередині зазначених фінансових груп у процесі діяльності пайових фондів як банки, так і небанківські керуючі є однаково "сильними" структурами. Тут досить чітко проглядається поділ інтересів банків і керуючих компаній.

Банк зацікавлений насамперед у залученні грошових ресурсів і цінних паперів, що складають пайові фонди, шляхом надання послуг у якості трастьї, кастодіана і банку пайового фонду. Це дозволяє банкам отримувати значні вигоди за допомогою використання вільних коштів фондів від свого імені, використання цінних паперів фондів як ресурс кредитування третіх сіб, доходів, одержуваних від конвертації валют, акумуляції дивідендів, платежів за надання послуг у якості кастодіана і трастьї.

При цьому банки виявляють слабкий інтерес працювати безпосередньо з власниками інвестиційних паїв (вести реєстр власників паїв, розміщати і викуповувати паї в дрібних інвесторів, розподіляти дивіденди, відповідати на скарги клієнтів), маркетингу паїв, прийнятті інвестиційних рішень, виборі брокерів-дилерів для виконання угод з активами пайових фондів на найкращих для власників паїв пайових фондів умовах. Ці, не пов'язані безпосередньо з банківським бізнесом, і потребуючі значних витрат турботи беруть на себе керуюча компанія і призначувані нею агенти (адміністратор, реєстратор і ін.). Зазначені витрати компенсуються керуючої компанії шляхом стягування нею надбавки при розміщенні паїв і щорічної плати за управління. При цьому основний доход нерідко виходить саме за рахунок надбавки при розміщенні паїв [41].

Важливо підкреслити, що такий поділ склався не в результаті спонуки до поділу різних видів діяльності регулятором, а в результаті природного процесу і розуміння власної вигоди кожної зі сторін.

Діяльність пайового фонду забезпечується різними спеціалізованими фінансовими організаціями - керуючою компанією, реєстраторами, адміністратором пайових фондів, кастодіаном, трастьї, брокерами-дилерами, оцінювачами і незалежними аудиторами.

Розглянемо на прикладі реально діючої фінансової групи "S&P" механізм надання інвестиційних послуг. S&P являє собою групу компаній, що займаються різними видами діяльності, пов'язаними з обслуговуванням пайових фондів, пенсійних схем і інших видів інвестиційних послуг.

Зазначені послуги включають такі фінансові продукти як Unіt Trust, PеPs (personal equіty plan), пенсійні схеми, страхування життя, поточні рахунки, послуги по кредитних картках. S&P Group LTD є стовідсотковою дочірньою компанією Robert Flеmіng Holdіngs. У свою чергу, дочірніми компаніями S&P Group LTD є: S&P Securіtіes LTD (Unіt Trust Manager), S&P Group LTD і Hexagon Admіnіstratіon - компанії адміністратори. S&P Regіstеr LTD, S&P Equіty Plan managers LTD (керуючі), і інші дочірні компанії. Акції цих компаній належать материнської компанії. У групі компаній S&P працює приблизно 700 чоловік. Обсяг щорічного прибутку близько 25 млн. фунтів. Компанії ведуть приблизно 500.000 рахунків клієнтів [41, c.15].

Нижче приводиться функціональна структура організацій, що забезпечують діяльність "Save & Prosper Croup" (табл.. 3.1 ).

Таблиця 3.1.

Функціональна структура організацій, що забезпечують діяльність "Save & Prosper Croup"

м. Лондон

м. Ромфорд

м. Единбург

Керуючий активами, що складають пайовий фонд

Реєстратор пайового фонду

Адміністратор (агент керуючої копанні пайовими фондами)

“Robert Flemings Asset Management”

“Save & Prosper Group, Ltd” (SaPG)

“Hexagon Administration System, Ltd (HAS)”

Управління активами, що складають пайовий фонд;

Розміщення і викуп паїв пайового фонду;

Оцінка ВЧА пайового фонду, ціноутворення паїв;

Укладання угод із брокерами по купівлі-продажу активів

Планування кількості паїв (Book Management);

Бухгалтерський облік і фінансова звітність пайового фонду;

Доручення трастьї про виконання угод

Розміщення інвесторам пенсійних, страхових схем, PEPs і ін.;

Публікація даних про bіd і offer ціни паїв у "FІNANCІAL TІMES";

маркетинг паїв і ін. фінансових продуктів;

Звірення даних про майно, що складає фонд, з даними трастьї ;

ведення реєстру власників паїв;

організація виплати доходів власникам паїв;

бухгалтерський облік і фінансова звітність Керуючої компанії

(послуги надаються для 42 пайових фондів SaPG, інших фондів групи Flemіngs і пайових фондів інших Керуючих компаній)

(послуги надаються для 42 пайових фондів SaPG і фондів, керованих іншими інших керуючими компаніями)

Таблиця 3.2

Функціональна структура організацій, що забезпечують діяльність "Save & Prosper Croup" (продовження)

м. Лондон

м. Лондон

м. Единбург

Кастодіан, банк (для більшості пайових фондів SaPG)

Брокерські послуги

(укладання договорів з іншими брокерами)

Трастьї (цілком незалежний від Керуючої компанії)

Robert Flemings Management Services Ltd

Robert Flemings Securities Services Ltd

The Royal Bank of Scotland (RBS)

Кастодіан

Трастьї (створення і погашення паїв, виконання угод, що укладаються Керуючої компанією, контроль за управлінням пайовими фондами, контроль за правильністю оцінки активів, заповняння фін.звітності пайових фондів і ін.);

ведення банківського рахунка

Кастодіан (для частини пайових фондів SaPG);

розрахунки по цінних паперах

ведення банківського рахунка для збереження коштів , що складають пайовий фонд (для окремих фондів SaPG)

реєстратор для окремих емітентів, акції яких знаходяться в портфелі пайових фондів

(послуги надаються для більшості пайових фондів SaPG)

(Послуги надаються як для групи Robert Flemіng так і для сторонніх клієнтів)

(послуги надаються для окремих пайових фондів SaPG і фондів, керованих іншими Керуючими компаніями)

Для організації пайових фондів у Великобританії характерна наявність керуючої компанії, що володіє великими повноваженнями. Її "вага" у схемі пайових фондів приблизно дорівнює "значимості" банка-кастодіана-трастьї.

Основні обов'язки керуючої компанії у Великобританії:

· інвестиційний консультант;

· вибір брокера і укладання контрактів від імені фонду на найбільш вигідних для власників паїв пайового фонду умовах;

· розміщення і викуп паїв безпосередньо в інвесторів;

· оцінка активів, що складають фонд, і ціни паю;

· бухгалтерський облік майна, що складає фонд;

· періодичне звірення даних бухгалтерського обліку майна фонду з даними про наявність активів фонду, що зберігаються в кастодіана на рахунках трастьї;

· призначення кастодіана і трастьї пайового фонду [53, c.161].

Частина з цих функцій, наприклад, оцінку активів і бухгалтерський облік, що керуюча компанія вправі делегувати спеціалізованим адміністраторам. Це важливий елемент економії витрат на управління.

Ведення реєстру власників інвестиційних паїв по законодавству у Великобританії - обов'язок трастьї, що у 95 відсотках випадку делегує цю функцію самій керуючій компанії чи контрольованою цією компанією організації - реєстратору (це порозумівається тим, що через реєстр керуюча компанія має можливість здійснювати моніторинг інвесторів при розміщенні паїв. Крім того, працювати з "роздрібними" інвесторами банку-трастьї не цікаво).

Іншими словами, що керуюча компанія бере на себе дуже складну роботу маркетингу, дистрибуції паїв і контактів безпосередньо з дрібним інвестором. Але це компенсується можливістю одержання надбавки до ціни розміщення паїв, що складає приблизно 70 відсотків доходів керуючого, а також щорічною платою за управління активами (це, як правило, тільки 30 відсотків доходів керуючого).

Інтерес же банку в зв'язку з діяльністю фондів - надання послуг у виді глобал кастодіана (включаючи можливість використання цінних паперів клієнтів для кредитування) і хоронителя коштів пайових інвестиційних фондів (включаючи доходи від використання цих коштів від власного імені і доходів від конвертації валют).

Виходячи з викладеного, звертаючись до досвіду України представляється особливо важливим зберегти розумний баланс повноважень між керуючою компанією пайовими інвестиційними фондами і спеціалізованим депозитарієм. Серйозний зсув основних обов'язків у зв'язку з реалізацією схеми пайових інвестиційних фондів убік істотного посилення повноважень спеціалізованого депозитарію порушила би рівновагу між керуючим і депозитарієм і в підсумку, перевищила можливість маніпуляцій з боку цього спеціалізованого депозитарію.

Розподіл обов'язків між керуючою компанією і трастьї у Великобританії часто образно порівнюється з розподілом повноважень виконавчої і законодавчої влади в державі. У схемі пайових фондів керуюча компанія є виконавчим органом, що повинний бути наділений повноваженнями, достатніми для забезпечення своїх зобов'язань перед власниками паїв і підтримки конкурентноздатності свого фінансового продукту (паїв керованих нею пайових фондів) на ринку інвестиційних послуг. Головна функція трастьї - схвалення правил пайового фонду і фінансової звітності, що відноситься до майна, який складає пайовий фонд, а також нагляд за виконанням вимог законодавства, правил пайового фонду і договору з трастьї з боку керуючої компанії.

Наділення трастьї повноваженнями виконавчої влади у випадку з пайовим фондом може реально послабити дієздатність діючої виконавчої влади у відношенні до майна фонду, і перетворити трастьї, продовжуючи образні порівняння, із законодавчої влади в прообраз добре відомої системи "радянської влади", що не визнає чіткого поділу виконавчої і представницької влади [42].

Аналіз функцій трастьї і кастодиана у Великобританії дозволяє краще зрозуміти різницю між депозитарієм (кастодіаном) і спеціалізованим депозитарієм при регулюванні пайових інвестиційних фондів в Україні.

Основні обов'язки трастьї у Великобританії:

· контроль за діями керуючого в інтересах власників паїв;

· контроль за оцінкою активів пайового фонду і ціноутворенням;

· взаємодія з кастодіаном, розпорядження грошовим рахунком пайового фонду і рахунками цінних паперів пайового фонду відповідно до вказівок керуючої компанії;

· контроль за інвестиціями (структурою, складом, купівлею за ринковими цінами ін.);

· призначення реєстратора пайового фонду і відповідальність за ведення реєстру власників паїв.

Нерідко інститут "трастьї" бентежить законодавця, що вважає його неприйнятним для правової системи України як інститут англо-саксонської моделі. У зв'язку з цим хотілося б відзначити, що не слід плутати інститут трасту з інститутом трастьї. Останній був введений у дію Актом про фінансові послуги 1986 р. стосовно до схем колективного інвестування, у той час як просто траст відноситься до сфери надання послуг довірчого управління для індивідуальних інвесторів.

Не слід також переоцінювати розходження між трастьї у Великобританії і депозитарного банку в Німеччині, що виконує контрольні функції для інвестиційних фондів.

Ключові обов'язки і повноваження трастьї у Великобританії і депозитарного банку в Німеччині цілком збігаються. Це стосується наступних функцій:

· контроль за відповідністю діяльності керуючого законодавству і правилам інвестиційного фонду, за правильністю оцінки ВЧА;

· контроль за розміщенням паїв керуючим і перерахування коштів для викупу інвестиційних паїв;

· оператор по грошовому рахунку і рахункам цінних паперів, які складають фонд, що відкриваються в кастодіані й інших банках;

· забезпечення виконання угод з активами, що складають інвестиційний фонд, укладеної з брокером-контрагентом керуючою компанією, і тільки на підставі розпорядження цієї керуючої компанії;

· відповідальність перед інвесторами за схоронність активів, що складають фонд.

Німецьке і Британське законодавство про інвестиційні фонди вимагають визначеної незалежності трастьї, депозитарного банку від керуючої компанії. При цьому депозитарному банку в Німеччині не забороняється створювати керуючу компанію інвестиційним фондом як свою дочірню компанію. Однак і тут не допускаються включення тих самих осіб одночасно в органи управління депозитарного банку і керуючої компанії.

Незалежність контролера (трастьї, депозитарного банку, кастодіана) від керуючої компанії - це ключова ланка в концепції пайового (контрактного) фонду. Імовірність маніпуляцій грошима дрібних інвесторів різко скорочується, якщо вони довіряються двом незалежним структурами (звичайно, за умови ясного розмежування їхніх функцій і відповідальності). Контроль між двома афільованними ослбами (особливо в країнах з ринком цінних паперів, що розвивається,) - це фікція, що багато в чому служить тільки для самозаспокоєння законодавця [52, c.214].

У Великобританії функція трастьї також як і контрольні функції депозитарного банку в Німеччині є невигідними. До приклада річна винагорода трастьї у Великобританії по фонду середнього розміру складає 10-12 тис. фт.ст. У жодній країні, включаючи Україну, за контроль платити не бажають. Але у Великобританії й у Німеччині цю функцію виконують найбільші банки, що йдуть на цю "жертву", сподіваючись отримати значні вигоди від надання супутніх послуг у виді глобал кастодіана і банку для коштів фонду. Цим порозумівається те, що функції трастьї у Великобританії виконують приблизно 7-8 найбільших банків-резидентів "плюс" декілька глобал кастодіанів (наприклад, американські банки "Чейс манхетен" і "Сіті банк"). Небанківських трастьї у випадку з пайовими фондами не існує.

Типовий приклад - The Royal Bank of Scotland - найбільший британський кастодіан і банк. Кастодіан і трастьї в цьому банку існують у виді відділів департаменту цінних паперів у цьому банку.

Мінімальні вимоги до капіталу трастьї у Великобританії і депозитарному банку в Німеччині приблизно збігаються і складають 6-7 млн.дол. Розходження між схемами трастьї у Великобританії і депозитарного банку в Німеччині найчастіше пов'язані з різними способами здійснення контрольних функцій цих організацій, ніж з розходженнями в їхніх функціях.

Розходження в способах контролю пов'язані з тим, що якщо німецький депозитарій зобов'язаний попередньо схвалювати і контролювати кожну угоду, то контроль трастьї у Великобританії більш м'який, багато відхилень від структури чи складу активів пайових фондів виявляються тут тільки після завершення розрахунків по угодах і наступній оцінці ВЧА на основі аналізу звітності.

Ключовий принцип взаємодії керуючого і трастьї в сфері контролю у Великобританії виглядає в такий спосіб. Керуючий має право без спеціального дозволу трастьї давати розпорядження про придбання чи реалізацію активів, що складають пайовий фонд. У випадку, якщо трастьї вважає, що керуючий при придбанні чи реалізації тих чи інших активів перевищив надані йому повноваження, керуючий зобов'язаний за свій рахунок анулювати зроблену угоду або провести відповідні операції по придбанню чи реалізації активів, необхідні для відновлення status quo ante.

Вибір між зазначеними моделями контролю залежить від того, які умови розрахунків на конкретному ринку, на якому купуються і продаються цінні папери з портфеля пайового фонду. Якщо це ринок, у якому діють стандарти розрахунків за принципом "постачання-проти-платежу" Т+0 чи Т+1 чи це віддалений ринок (тобто вилучений часовий пояс), де технічно складно отримати попередню згоду від "контролера", виходить, тут буде дуже складно використовувати німецьку модель контролю.

Крім того, навряд чи можливо жадати від контролера, що за короткий термін від моменту укладання угоди до її здійснення він зможе адекватно оцінити ситуацію і виявити усі відхилення. У нього повинна бути можливість наступного контролю [52].

З огляду на що більшість перших пайових інвестиційних фондів припускають інвестувати в ДКЗ і ін. інструменти з дуже коротким терміном розрахунків, використовувати для них німецьку модель буде дуже важко. Більш привабливою для України представляється саме британська модель контролю трастьї, що дозволяє сполучити попередній контроль за розпорядженнями керуючого з наступним контролем.

Упевненість німецького депозитарного банку в сфері попереднього контролю заснована на тім, що практично у всіх випадках керуюча компанія є дочірньою компанією депозитарного банку. У цій ситуації контроль має дуже формальний характер відносин між двома родинними структурами. У Великобританії контроль трастьї за керуючою компанією гнучкіше, саме тому що трастьї і керуюча компанія цілком незалежні й у цьому випадку трастьї об'єктивно сутужніше оцінити правильність дій керуючої компанії.

В Україні на практиці досить часто керуюча компанія може бути незалежною від спеціалізованого депозитарію, що є істотною перешкодою використання твердої німецької моделі контролю депозитарного банку за діяльністю керуючої компанії.

З відзначеного, нам здається, що було б дуже корисним врахувати в нормативних актах по пайових інвестиційних фондах в Україні наступні пропозиції:

· описати повноваження спеціалізованого депозитарію саме як діяльність у якості трастьї (чи як контрольну функцію депозитарного банку в Німеччині), тобто окремо від діяльності в якості кастодіана для коштів і цінних паперів, що складають пайовий інвестиційний фонд;

· ввести повну незалежність такого спеціалізованого депозитарію (трастьї) від керуючої компанії, включаючи заборону на залежність через їхню афільованість;

· передбачити можливість для конкретних фондів виконання функцій трастьї і кастодіана різними особами (якщо так вирішить керуюча компанія);

· передбачити можливість використання поряд з попереднім наступного контролю спеціалізованого депозитарію (трастьї) за керуючою компанією.

Положенням SІ 1991 р. передбачене детальне регулювання можливості делегування відповідальності керуючою компанією пайовим фондом і трастьї. Керуюча компанія може делегувати будь-які повноваження будь-якій особі, включаючи трастьї.

Разом з тим, трастьї не може делегувати керуючій компанії які б то ні було повноваження по збереженню активів пайового фонду чи контролю над ним. Трастьї також не може делегувати зазначені функції зацікавленій особі керуючої компанії пайовим фондом.За винятком вищевказаних повноважень, трастьї вправі делегувати будь-які інші повноваження іншій особі, включаючи керуючу компанію.

Розглянемо детальніше діяльність кастодіанів. Відразу відмітимо, що в даний час в Україні серед професіоналів фондового ринку немає єдності думки в тім, як точно перевести на українську мову слово "кастодіан" - "хоронитель", "попечитель" чи "депозитарій". До вироблення якого-небудь загальноприйнятого визначення в дійсній роботі використаний термін виходячи з його англійського вживання.

Обов'язки кастодіана включають:

· збереження і реєстрація прав на цінні папери;

· ведення грошового рахунка для збереження майна, що складає пайовий фонд (кастодіан відкриває грошовий рахунок на ім'я пайового фонду з умовою того, що оператором по рахунку виступає трастьї);

· забезпечення розрахунків по цінних паперах (для багатьох своїх клієнтів таких як керуючі компанії і трастьї пайових фондів кастодіан гарантує забезпечення "постачання-проти-платежу" при наявності об'єктивних умов для цього, включаючи наявність централізованої системи розрахунків по угодах з цінними паперами);

· відстеження і збір дивідендів, відсотків і інших доходів по цінних паперах у портфелі пайового фонду;

· забезпечення участі керуючої компанії в корпоративних діях.

У Британії як і в інших розвитих країнах кастодіанами є великі банки. Причина не тільки в тім, що клієнти більш довіряють банкам як великій і надійній фінансовій структурі, але насамперед у тім, що тільки такий кастодіан реально може запропонувати своїм клієнтам (включаючи осіб, що діють від імені пайових фондів) забезпечення постачань проти платежу у відношенні активів, що складають фонд, а також конвертацію валют при угодах з активами фондів і одержанні дивідендів, виплату відсотків по грошових депозитах, оперативний переказ грошей і деякі інші операції, що відносяться до банківської діяльності [41, 42].

Розглянемо функції реєстратора та адміністратора пайового фонду. Реєстратор пайового фонду виконує наступні функції:

· прийом заявок на придбання і заявок на викуп паїв;

· прийом чеків до оплату паїв;

· ідентифікація інвесторів і власників інвестиційних паїв;

· перевірка правильності складання і повноти заповнення заявок;

· планування кількості і передача інструкції трастьї на створення або погашення паїв;

· розподіл дивідендів, нарахованих по інвестиційних паях;

· бухгалтерський рахунок і фінансова звітність для самої керуючої компанії.

Керуюча компанія вправі делегувати адміністратору пайового фонду наступні повноваження:

· оцінка вартості чистих активів пайового фонду, визначення цін паїв, передача інформації про ціни паїв для публікації в Fіnancіal Tіmes;

· ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності пайових фондів;

· щомісячне звірення даних по операціях пайового фонду з даними про цінні папери і кошти в трастьї (кастодіана);

· звірення ("мечинг") даних про укладені угоди, що надходять від керуючого з аналогічними даними, одержуваними від брокерів-дилерів;

· контроль за відповідністю складу і структури активів пайових фондів правилам фонду, договору керуючого і трастьї, актам SІ і СРО, законодавству про ринок цінних паперів;

· розрахунок і нарахування винагороди, що приєднується керуючої компанії, реєстратору, трастьї, аудитору і кастодіану за рахунок майна, що складає пайовий фонд.

Створюється враження, що сполучення реєстраторського, адміністраторського, керуючого й іншого видів діяльності в рамках однієї компанії у Великобританії не дуже турбують регулятора. Проблема конфліктів інтересів зважується через виділення різних видів діяльності в самостійні підприємства.

Загалом схема діяльності пайового фонду у Великобританії виглядає в такий спосіб:

а) інвестор направляє заявку на придбання паїв і чек на ім'я керуючої компанії (напр. Flemіng Unіt Trust Management Company). Таким чином, гроші при продажі паїв інвестору попередньо попадають на грошовий рахунок керуючої компанії;

б) Заявки і чек передаються реєстратору. Реєстратор вносить дані заявки і чека в комп'ютерну систему, а саме в підпрограму планування кількості паїв, що знаходяться в звертанні, а також у реєстрі власників інвестиційних паїв;

в) щоранку адміністратор визначає вартість чистих активів і ціни паю, на підставі яких установлюється кількість паїв, що здобуваються інвестором;

г) реєстратор одержавши заявки від керуючої компанії передає інструкцію трастьї по створенню паїв і пересилає гроші на рахунок трастьї, що відкривається для пайового фонду. У якості трастьї виступають Bank of Scotland чи Royal Bank of Scotland в Единбурзі - два самостійних і незалежних від ФГ банку;

д) за вказівкою керуючої компанії трастьї купує різні цінні папери чи кладе гроші на депозит. У даному випадку можуть залучатися в якості агента трастьї спеціальні кастоди в закордонних країнах. Трастьї контролює два типи банківських рахунків, призначених для збереження коштів, що складають пайовий фонд. Це Capіtal account, тобто рахунок, на якому обособлено зберігаються кошти, що відповідають основному капіталу пайового фонду, а також Іncome acсount, тобто рахунок, на якому зберігаються надходження в частині доходів пайового фонду.

Як засоби платежу інвестори частіше використовують чеки, рідше використовуються кредитні карти. Причина - більш вигідні умови обслуговування по чеку. Якщо з виписки чека клієнт платить 67 центів, то при трансфері грошей по кредитній карті наприклад Vіsa, береться 4% від суми платежу. У даному випадку, якщо клієнт платить Vіsa card, то ці 4% залишаються в рамках системи обслуговуючої Vіsa card, що позбавляє керуючу компанію й адміністратора значної частини винагороди. Тому останні дуже обережно відносяться до системи розрахунків через кредитні карти. Наявний у Великобританії принцип поділу рахунків і операцій між керуючою компанією і трастьї скоріше призначений для досягнення балансу інтересів керуючої компанії і трастьї в зв'язку з діяльністю пайових фондів, ніж контролю. Схема цього поділу рахунків і руху коштів виглядає в такий спосіб (рис. 3.1) [53, c.261-267].

Рисунок 3.1

Схема руху коштів при розміщенні і викупі паїв

Грошовий рахунок пайового фонду під контролем

Создание паев

Погашення паїв

Грошовий рахунок управляючої компанії

Розміщення паїв

Інвестор

Викуп паїв

Страницы: 1, 2, 3, 4


© 2010 Современные рефераты