Згідно з Розділом V Бюджетного Кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу належить до повноважень Верховної Ради України.

Також контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють: Комітети Верховної Ради України, Рахункова палата, Міністерства фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.

Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.

До повноважень Верховної Ради України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:

1) заслуховування звітів про стан виконання Державного

бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників

бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету

України;

2) контроль за використанням коштів резервного фонду

державного бюджету.

До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:

1) контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів

України проекту закону про Державний бюджет України Основним

напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та

підготовка відповідного висновку;

2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на

розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

До повноважень Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

1) використанням коштів Державного бюджету України відповідно

до закону про Державний бюджет України;

2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу

України;

3) ефективністю використання та управління коштами Державного

бюджету України;

4) використанням бюджетних коштів у частині фінансування

повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих

місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по

доходах і видатках.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Державне казначейство України:

1) здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат

Державного бюджету України;

2) встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та

складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає

інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням;

3) здійснює контроль за відповідністю платежів взятим

зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби України

здійснюють контроль за:

1) цільовим та ефективним використанням коштів державного

бюджету та місцевих бюджетів;

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів,

одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю

звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих

бюджетів, кошторисів.

Державна контрольно-ревізійна служба України щомісячно надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів України узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:

1) контроль за виконанням рішення відповідної ради про

бюджет;

2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом та законом про

Державний бюджет України.

Контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних установ здійснюється:

1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим - стосовно

бюджетів міст республіканського значення та районних бюджетів

Автономної Республіки Крим;

2) обласними державними адміністраціями - стосовно районних

та міських (міст обласного значення) бюджетів;

3) міськими державними адміністраціями в містах Києві та

Севастополі - стосовно районних у цих містах бюджетів;

4) районними державними адміністраціями - стосовно міських

(міст районного значення), сільських, селищних та їх об'єднань

бюджетів;

5) виконавчими органами міських рад - стосовно бюджетів

районів у місті, сільських, селищних чи міст районного значення,

що входять до складу цих міст.

Розділ 7. Основи валютного регулювання та контролю.

Питання 7. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Валютні операції, у яких беруть участь резиденти та нерезиденти, а також уповноважені банки та інші фінансові установи, підлягають валютному контролю. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначає повноваження державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю, включаючи до їх складу Національний банк України, який є головним органом валютного контролю, а також уповноважені банки, органи державної податкової служби України, Міністерство зв'язку України та Державну митну службу України.
Компетенція зазначених органів розмежовується так:
Національний банк України:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України.
Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.
Державна митна служба України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Нормативною базою, що регулює валютні відносини і передбачає можливість застосування заходів відповідальності, є закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та інші закони, Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правові акти Національного банку України та інших органів державної влади, що уповноважені здійснювати валютний контроль, у першу чергу Державної податкової служби України.

Зокрема, Положення про валютний контроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому Законом України "Про Національний банк України" та Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Чинне законодавство передбачає такі санкції за порушення валютного законодавства.
Здійснення комерційними банками або фінансово-кредитними установами операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, із виключення банку з Державного реєстру банків або без такого виключення.
Здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно з вимогами законодавства, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, за винятком:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;
- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;
- платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;
- відкриття фізичними особами-резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками за межами України;

- відкриття в закордонних банках рахунків в іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не проводять підприємницької діяльності.
Торгівля іноземною валютою банками та іншими фінансово-кредитними установами без одержання ліцензії НБУ та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, і виключення банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ або без такого виключення.
Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або накладення штрафу у розмірі 25% від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента.

Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці банки з порушенням чинного законодавства. Якщо згідно із законодавчими та нормативно-правовими актами дозволено проводити окремі валютні операції у визначених сумах, то розрахунок розміру штрафу здійснюється із суми, що становить різницю між сумою проведеної валютної операції та сумою, що є нормативне визначеною (дозволеною). У разі використання в розрахунках іноземної валюти штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства.

Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю у частині своєчасного інформування у випадках та порядку, встановленому законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми (вартості) валютних операцій, про які уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов'язаний був поінформувати відповідні державні органи.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).
Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу "Н" або типу "П" у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Використання іноземної валюти у зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.
Невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;
- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній 1 % розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення. Нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР передбачено обов'язковість зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у встановлені терміни. Перевищення зазначених термінів потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону порушення резидентами встановлених термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Пеня застосовується у разі порушення 90-денного терміну надходження на валютний рахунок в уповноваженому банку виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, відлік якого починається з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації.
Крім того, ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ, або здійснення речових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ має право застосовувати такий засіб впливу, як накладення штрафу на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням НБУ, в розмірі не більше 1 % від суми зареєстрованого статутного фонду.

Положення про валютний контроль визначає порядок притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства та застосування штрафу. У разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків або фінансово-кредитних установ уповноважені працівники НБУ складають протокол, який вручають керівникові (посадовій особі, яка виконує його обов'язки) банку, фінансово-кредитної установи, чи їх відокремленого структурного підрозділу, де безпосередньо проводилася відповідна перевірка. У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними контрольними і правоохоронними органами порушення банками або фінансово-кредитними установами валютного законодавства складається акт чи довідка про перевірку, які разом з копіями документів, що підтверджують факт порушення, надсилаються до територіальних управлінь НБУ за місцем проведення зазначених перевірок. Уповноважені працівники територіальних управлінь НБУ аналізують отримані матеріали та за наявності складу правопорушення протоколюють їх.

Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Державного реєстру банків, застосування штрафу, що перевищує суму (вартість), еквівалентну 100 тис. доларів США, перераховану у валюту України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, застосовуються виключно на підставі постанови Правління НБУ.
Постанову про стягнення штрафу, складену за встановленою формою, територіальне управління НБУ надсилає порушникові, який протягом п'яти днів після її отримання має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України. В разі несплати комерційним банком або фінансовою установою штрафу в зазначений строк постанова підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

Постанова про притягнення до відповідальності може бути оскаржена в судовому порядку. Відповідачем виступає Національний банк України. Оскарження постанови не припиняє її виконання.

Згідно з чинним законодавством незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії),якщо наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.

Практична частина.

До розділу 1.

Завдання 1.

Міністерство праці та соціальної політики України зобов'язало органи місцевого самоврядування у поточному бюджетному році виплатити заборгованість минулих років з пільг учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС. Додаткові кошти місцевим бюджетам не виділені.

Здійсніть правову оцінку наведеного факту.

Відповідь.

Згідно з Наказом № 1 від 04.01.2000 Міністерства праці та соціальної політики України, допомога виплачується управліннями праці та соціального захисту населення громадянам за місцем їх проживання. Виплата допомоги провадиться через поштові відділення або через банківську установу шляхом перерахування коштів на особовий рахунок громадянина за його згодою, за відомостями (списками), наданими управліннями праці та соціального захисту населення.

Управління праці та соціального захисту населення до 25-го числа місяця, що передує місяцю виплати допомоги, складають розрахунки видатків на виплату допомоги у відповідному місяці та подають територіальним відділенням Державного казначейства, а також надають територіальним поштовим відділенням або установам банків відомості (списки) осіб, яким виплачується допомога. Витрати на виплату допомоги та на оплату в зв'язку з цим поштових та банківських операцій здійснюються за рахунок асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, за кодом 190101 "Виплата компенсацій та надання пільг".

Територіальні відділення Державного казначейства на підставі поданих управліннями праці та соціального захисту населення розрахунків видатків на виплату допомоги та на оплату поштових і банківських операцій проводять перерахування в межах коштів, що надійшли на рахунок фінансування цих витрат.

Таким чином, виплата пільг учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС може бути призведена тоді, коли це передбачено бюджетом відповідного року, і на ці виплати повинні бути виділені відповідні кошти.

Доречі, в.з.Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики N 473 від 12.12.2006.

Завдання 2.

З метою збільшення доходів міського бюджету міська рада прийняла рішення про введення на території міста місцевого акцизного збору з лікеро - горілочних виробів.

Чи правомірні дії міської ради?

Відповідь.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 р. було встановлено, що акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції). Він належить до загальнодержавних податків.
Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджує Верховна Рада України. Суми акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюджету у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України та Бюджетним кодексом України.
Таким чином, рішення про встановлення акцизного збору на лікеро - горілочні вироби і його ставку повинно бути прийнято Верховною Радою України, а сумма з акцизного збору буде зарахована до місцевого бюджету даного міста у співвидношенні, встановленому Верховною Радою та Бюджетним Кодеском.

До розділу 2.

Завдання 1.

Визначити підстави для рішення місцевої ради про створення спеціального фонду місцевого бюджету.

Відповідь.

Згідно з Бюджетним Кодексом України, розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет Українина відповідний рік.

Завдання 2.

У зв'язку з дефіцитом Державного бюджету Кабінет Міністрів України одержав позику у розмірі 20 млн. грн.. Ці кошти було використано для виплати пенсій.

Здійсніть аналіз ситуації які джерела фінансування дефіциту Державного бюджету? Хто має право на здійснення запозичень?

Відповідь.

Згідно з Бюджетним Кожексом України, джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів

влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених Кодексом. ( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV від 10.07.2003 ) Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах,визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Таким чином, якщо згодитися з тим, що виплата пенсій у рамках видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, передбачених статтєю 87 Бюджетного Кодексу України- це державні поточні видатки, то в.з. позику не можна використовувати на фінансування таких виплат.

До розділу 3.

Завдання 1.

Після березневого звіту про виконання бюджету виявлено недоотримання надходжень до доходної частини яке склало 25%.

Визначте шляхи розв'язання ситуації.

Відповідь.

Згідно із статтєю 54 Бюджетного Кодексу України, у разі якщо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України має місце недоотримання доходів загального фонду Державного бюджету України більше ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету на відповідний період (а у нашому випадку має місце саме така ситуація), Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради України розроблений на їх основі проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністром фінансів України.

Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону стосовно скорочення видатків Державного бюджету України у двотижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До прийняття Верховною Радою України відповідного рішення видатки провадяться з урахуванням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів України.

Завдання 2.

Голова обласної державної адміністрації видав розпорядження про обов'язкове перерахування 10% доходів міст та районів області до обласного бюджету з метою фінансування будівництва театру.

Чи правомірні дії голови обласної адміністрації? Який порядок передачі коштів з одного місцевого бюджету до іншого?

Відповідь.

Згідно з Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, стаття 26, прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету входить до компетенції міських рад.

Згідно зі статтєю 42, міський голова є розпорядником бюджетних, коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою (Пункт 13 частини третьої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом №2813-IV від 06.09.2005).

Таким чином, якщо міська рада прийняла рішення про в.з. передачу коштів, то голова має право дати розпоряджеення про в.з. перерахування.

До розділу 4.

Завдання 1.

Перевіркою встановлено нецільове використання коштів міського бюджету у розмірі 18 тис. грн.. Яка відповідальність передбачена за такі дії:

а) адміністративна;

б) кримінальна.

Відповідь.

Згідно зі статтєю 119 Бюджетного кодексу України, Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Згідно зі статтєю 210 Крімінального Кодексу України, використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків

бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 Крімінального Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, оскільки нецільове використання коштів міського бюджету дрінює 18 тис. грн.- суму, яка більш, ніж в 1000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то відповідна посадова особа буде нести крімінальну відповідальність, та буде покарана штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

До розділу 5.

Завдання 1.

Районна державна адміністрація зобов'язала розташовані на території району відділення банків надати безвідсоткові кредити сільгоспвиробникам.

Чи правомірні ці дії?

Відповідь.

Згідно із статтєю 49 Закону України Про банки і банківську діяльність, надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком
передбачених законом випадків.

Згідно зі статтєю 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до повноважень виконавчих органів міських рад у сфері соціально-економічного і культурного розвитку належить залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.

Таким чином, районна державна адміністрація не може примусити банк надати безвідсоткові кредити сільгоспвиробникам. Але згідно зі статтєю 12 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років, для сильского гоподарства може бути застосований режим спеціального кредитування, який передбачає за рахунок Державного бюджету України компенсацію ставки за кредитами в розмірі не менше 50 відсотків облікової ставки, встановленої Національним банком України.

До розділу 6.

Завдання 1.

Ревізори Державної контрольно - ревізійної служби на початку перевірки встановили, що в установі немає належного бухгалтерського обліку. Тому ревізори спершу привели бухгалтерський облік у відповідність з чинним законодавством, а потім здійснити ревізію.

Чи є правомірними дії ревізорів?

Відповідь.

Згідно Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, п. 3.27., якщо в ході підготовки до ревізії (перевірки) або на початку ревізії (перевірки) встановлено, що на підприємстві, в установі чи в організації відсутній належний бухгалтерський облік, що унеможливлює якісне її проведення, то ревізори подають керівництву контрольно-ревізійного підрозділу доповідну записку або акт, на підставі яких контрольно-ревізійний підрозділ пред'являє письмові вимоги керівництву об'єкта контролю щодо приведення обліку у відповідність до чинного законодавства з попереднім визначенням стороною, що ревізується (перевіряється), конкретних строків виконання цієї роботи, а також інформує вищестоящий орган управління, а в разі потреби - органи влади, правоохоронні органи та застосовує відповідно до законодавства заходи адміністративного впливу в межах компетенції органів ДКРС. У таких випадках ревізію слід розпочати після поновлення обліку. Ревізори не повинні поновлювати облік на підприємстві (в установі, організації), яке підлягає ревізії.

Таким чином, не повинні були приводити бухгалтерський облік у відповідність з чинним законодавством.

Завдання 2.

Комунальне підприємство у плановому порядку перевірялось у першому півріччі поточного року. За ініціативою місцевого органу ДКРС ревізія цього підприємства проведена також у другому півріччі поточного року.

Здійснити правову експертизу наведеної ситуації.

Відповідь.

Згідно Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, ревізії і перевірки підприємств, установ та організацій, не передбачені планами роботи, проводяться за дорученнями Президента України чи Кабінету Міністрів України у терміни, зазначені в дорученні, або за зверненнями, відповідно до законодавства, органів державної влади та місцевого самоврядування чи громадян у терміни, які визначаються з урахуванням планів контрольно-ревізійної роботи.

Таким чином, оскільки місцевий орган ДКРС не згадується у в.з.документі, то позапланова ревізія була порушенням в.з. Інструкції.

До розділу 7.

Завдання 1.

Які санкції передбачені за порушення діючого валютного законодавства стосовно повернення експортної валютної виручки чи строків поставки товарів (робіт, послуг) по імпорту?

Відповідь.

Згідно із статтєю 16 Декрету Кабінету Міністрів Про систему валютного регулювання і валютного контролю, за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 (де йдеться про поярдок організації розрахунків у іноземній валюті) цього Декрету, - застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Бюджетний кодекс України // Офіційний вісник України. - 2001. - № 29.

3. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // ВВР. - 1997. - № 24.

4. Закон України “Про банки і банківську діяльність в Україні” // ВВР. - 1991. - № 25, ЗЗУ, т. 1.

5. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” // ВВР. - 1993. - № 13.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Київ, 1999.

7. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” // ВВР. - 1994. - № 40.

8. Кримінальний кодекс України. Київ, 2001.

9. Указ Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” від 27.08. 2000 року № 1031/2000 // Урядовий кур'єр № 171, 20.09.2000 р.

10. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. // ВВР. - 1991. - № 16. ЗЗУ, т. 1.

11. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. // ВВР. - 1991. - № 21. ЗЗУ, т. 1.

12. Закон України “Про Національний банк України” // Офіційний вісник України. - 1999. - № 24.

13. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (19.02.93) // ВВР. - 1993. - № 17. ЗЗУ, т. 6.

14. Інструкція “Про безготівкові розрахунки у господарському обігу України” - Затверджено постановою Правління Національного банку України від 02.08.96р. № 204.

15. Інструкція “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 13.10.1997р. № 335.

16. Інструкція “Про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні” Затверджено наказом Голів КРУ України 03.10.1997, № 121.

17. Інструкція “Про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів” Затверджено наказом Голів КРУ України 26.11.99. № 107.

18. Финансовое право. Учебник для студ. вузов / Под ред. В.П.Орлюк.

Array

Страницы: 1, 2