Організаційно-правове регулювання інвестиційної діяльності (на приклади Вінніцької області)

5. Стимули повинні вводитися тільки на обмежений період.

6. Податкові канікули слід використовувати лише на відповідні їхньому призначенню цілі. Інакше вони можуть призвести до зло-вживань.

7. Країни з перехідною економікою будуть імпортувати капітал. Тому податкова політика повинна забезпечити країнам-джерелам справедливу частку прибутку підприємств, що функціонують на їхній території.

8. Мережа податкових угод є важливою частиною податкової політики, спрямованої на залучення іноземних інвестицій. Існує дві категорії таких угод, розрахованих на стратегічні перспективи. Пер-ша - угоди між країнами регіону й іншими країнами, друга - угоди між країнами регіону.

9. Податкова конкуренція - важливий чинник роботи з податко-вими стимулами.

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28.06.1996р., №254к/96-ВР.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.91р., №873-ХІІ.

Закон України "Про власність" від 07.02.1991р., №697-XII.

Закон України "Про вступ України в Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародну асоціацію розвитку і Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій" від 03.06.92р., №2402-ХІІ.

Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р., №1576-ХІІ.

Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" від 17.12.93р., №3744а-ХІІ.

Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10.12.91г., №1953-ХІІ.

Закон України "Про економічну незалежність України" від 30.08.90р., №143-ХІІ.

Закон України "Про заставу" від 02.10.1992р., №2654-ХІІ.

Закон України "Про захист іноземних інвестицій" від10.09.91р., №1540а-ХІІ.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91р., №960-ХІІ.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91р., №1560-ХІІ.

Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.04.1992р., №2114-ХІІ.

Закон України "Про концесії" від 16.07.1999р., №997-ХІV.

Закон України "Про міжнародні договори України" від 22.12.93р., №3768-ХІІ.

Закон України "Про обмеження моно-полізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.1992 р., №2132-ХІІ.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р., №335/94-ВР.

Закон України “Про оренду землі” від 16.10.1998р., №161-ХІV.

Закон України "Про підприємництво" від 07.02.1991р., №698-ХІІ.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991р., №887-ХІІ.

Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19.02.1997р., №89-97-ВР.

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р., №185/94-ВР.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996р., №93/96-ВР.

Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91р., №1251-ХІІ.

Закон України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” від 19.09.1997р., №535/97-ВР.

Закон України "Про форми власності на землю" від 30.01.1992р., №2073-ХІІ.

Закон України "Про ціни і ціноутворення" 03.12.1990р., №507/90-ВР.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991р., №1201-ХІІ.

Указ Президента України “Про залучення іноземних інвестицій в економіку України” від 28.06.1999р., №759/99.

Указ Президента України “Основні напрямки інвестиційної політики на 1999-2001 р.” від 18.08.1999р., №1004/99.

Указ Прези-дента України “Про Положення про Агентство координації міжнародної технічної до-помоги” від 26 червня 1995 р., № 488/95.

Указ Президента України “Питання Націо-нального агентства України з реконструкції та розвитку” від 30 серпня 1996 р., № 771/96 із змінами від: 23.04.1998р., №357/98; 10.08.1998р., №866/98; 21.02.2000р., №271/2000; 31.07.2000р., №935/2000.

Указ Президента України “Про стимулювання виробництва телевізорів кольорового зображення” від 04.07.1998р., №737/98.

Указ Президента України “Про утворення Націо-нального агентства України з реконструкції та розвитку” від 2 липня 1996 р., № 493/96.

Указ Президента України “Про Українську державну кредитно-інвестиційну компанію” від 8 серпня 1995 р., № 719/95.

Розпорядження Президента Ук-раїни “Про заходи щодо координації роботи органів державної виконавчої влади з міжнародними фінансовими організаціями у питаннях економічного співробітництва” від 7 лютого 1995 р., №28/95-рп.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і пра-вил та відповідальність за їх порушення" від 8 квітня 1993 р., №30-93.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдності вимірювань" від 26 квітня 1993 р., № 40-93.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р., № 46-93.

Постанова Кабінету Міністрів Ук-раїни “Про затвердження переліку підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у за-гальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій” від 2 березня 1994 р., № 126/94.

Постанов Кабінету Міністрів Ук-раїни “Про затвердження переліку підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загаль-нодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іно-земних інвестицій” від 17 січня 1995 р., № 32/95.

Постанов Кабінету Міністрів Ук-раїни “Про затвердження Положення про порядок держаної реєстрації іноземних інвестицій” від 18.08.1996р., №928/96.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про концепцію регулювання інвестиційної діяль-ності в умовах ринкової трансформації економіки” від 1 червня 1995 р., № 384/95.

Постанова Кабінету Міністрів Ук-раїни “Про створення Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій” від 2 вересня 1993 р., № 695/93.

Лист Державної Податкової адміністрації “Про податкове стимулювання інвестиційної діяльності” від 29.01.1998р., №15-2218.

Розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації “Про створення Постійно діючої інвестиційної конференції” від 13.04.1999р., № 168.

Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента.- М.: Финансы и статистика, 1998.

Батура А.В., Дедиков О.І. Інвестиції як чинник оптимізації відтворювальних процесів в Україні. // Природа людини і динаміка соціально-економічних процесів: Зб. статей, вип.1,- Д.: Наука і освіта, - 1998. - С. 45.

Бачевська Ж. Проблеми правового регулювання інвестиційної діяльності.// Економіка, фінанси, право. - 1997. - №8. - С. 16-20.

Безуглий А.А. Вплив амортизаційної політики на прибуток і доходи бюджету // Фінанси України. - 2000. - №1. - С.13-19.

Біла С. Проблеми створення сприятливого інвестиційного клімату в процесі структурних перетворень економіки України // Вісник УАДУ. - 1999. - №2. - С. 95-106.

Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995.

Богатырев А.П. О регулировании иностранных инвестиций в национальном и международном праве // Сов. государство и право, 1992. - №1. - С. 103-108.

Богачевич П. Селективне заохочення прямих іноземних інвестицій // Розбудова держави. - 1998. - №3/4. - С. 40-50.

Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема інвестицій. // Економіка України. - 1998. - №12.

Бондарчук І. Державні пріоритети у сфері залучення зарубіжних інвестицій // Збірник наукових праць УАДУ.- 1999.- Вип. 2. Ч.1.- С. 3-5.

Бондарчук І. Економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Вісник УАДУ.- 1999. - № 3. - С. 85-90.

Бондарчук І. До питання щодо проблем залучення інвестицій в економіку України // Вісник УАДУ.- 1999.- №2.- С. 46-52.

Бонненберг Г. Думки з приводу інвестицій // Економіст. - 1999. - №5.- С. 23-25.

Бутко М.С., Мурашко М. Проблеми реформування системи залучення інвестицій // Командор.- 1999.- №2.- С. 5-9.

Бутко М. Розв'язання проблеми регіонального розвитку // Економіка України. - 2000. - №1. - С. 12-16.

Бучарський Ю. Це солодке слово “інвестиція”. // Діло. - 1998. - №2. - С. 28.

Вакарин О.И. Инвестиции в Украине. - К.: Конкорд,1996.

Вашека Г. Статегія відновлення інвестиційного процесу // Вісник УАДУ. - 2000. - №3. - С.247-250.

Вінницька область в цифрах: Статистичний довідник.1999 рік. - Вінниця,2000. - 290с.

Гаврилюк О. Умови здійснення іноземного інвестування // Економіка України. - 1997. - №8. - С. 9-16.

Галайда В. Критичний аналіз співвідношення між заощадженнями та інвестиціями // Економіка України.- 1999. - № 6. - С. 58-63.

Герчикова И.Н. Менеджмент. - М.: Бизнес и биржи, ЮНИТИ, 1995. - С.208.

Гитман Л. Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. - М.: Дело, 1997.

Головатюк В.М., Чечелюк О.А. Вплив економічних і політичних факторів та привабливість інвестиційного середовища // Фінанси України. - 2000. - № 5.- С. 111-128.

Головатюк В. Моніторинг інвестиційного клімату в Україні // Місцеве самоврядування.- 1997. - № 5/6. - С. 118-122.

Гончарук Т. Проблеми інвестиційного забезпечення конкурентоспроможності економіки в умовах ринкової трансформації // Банківська справа. - 2000. - №1. - С.31-34.

Губський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. - 1999. - №4. - С. 4-14.

Губський Б.В. Інвесиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наукова думка,1998. - 390с.

Державне управління: теорія і практика / Під ред Авер'янова В.Б., К.: Юрінком Інтер,1998. - 432с.

Державний комітет статистики України. // WELCOM. - 1999. - №12. - С.10.

Дэниэлс Джон Д., Радеба Лн. Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. - М: Дело Лтд, 1994.

Эклунд К.Эффективная экономика: Шведская модель: Экономика для начинающих и не только для них. - М.: Экономика, 1991. - 348с.

Загородній Л., Стадницький Ю. Менеджмент реальних інвестицій. - К.: Знання, 2000. - С. 21-22.

Загороднюк А.П. Практические аспекты привлечения стратегических инвесторов и организации финансирования проэктов // WELCOM. -2000. - №5/6. - С. 40-43.

Загороднюк А. П. Практические рекомендации по вопросам поиска стратегических инвесторов и организации финансирования проэктов // WELCOM. - 1999. - №6/7. - С. 69-72.

Інтереси та потенціал прямих інвесторів в Україні / Перспективні дослідження. - 2000. - №11(червень). - 68с.

Идрисов А.Б., Картышев С.В., Постников А.В. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. - М.: Филин, 1996.

Йохна М. Бізнес-інкубатор на Поділлі // Економіст. - 2000. - №1. -С.54-55.

Камински Б. Внешняя торговля и прямые инистранные инвестиции в экономике Венгрии и Словении: разные подходы - различные результаты // Трансформация. - 1999. - №6. - С.25.

Карандакова І. Оцінка інвестиційного клімату в Україні та напрямки його покращання. // Економіка, фінанси, право. - 1999. - №1. - С. 8-12.

Кізін С. Проблемні питання емісії акцій під конкретного інвестора // Право України. - 2000. - №10. - С.32-33.

Ковалишин П.В., Старостін А.А. Проблеми іноземного інвестування // Фінанси України. - 1999. - № 11. - С. 79-87.

Колосов А. Гранты как форма иностранного инвестирования в Украине // Бизнес-информ. - 1998. - № 13. - С. 38-40.

Колосов О. Державне регулювання процесу залучення і використання вітчизняних та іноземних інвестицій в Україні // Вісник УАДУ. - 1997.- № 3-4.- С. 83-98.

Колосов О. Деякі аспекти державно-інвестиційної політики у сфері залучення і ефективного використання вітчизняних та іноземних інвестицій в Україні // Вісник УАДУ. - 1997. - № 11. - С. 82-92.

Колосов О. Інвестиційна перебудова і трансформація сутності та змісту економічної категорії “інвестиція” за умов перехідної економіки // Вісник УАДУ. - 1998. - № 3.- С.131-147.

Колосов О. Особливості державного управління залученням іноземних інвестицій в економіку України // Зб.наук. праць УАДУ.- 1999. - Вип. 2, ч.1.- С. 109-111.

Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе / Отв.ред. В.А.Поповкин. - К.: Наукова думка,1992. - 249с.

Кульчицький М.І. Інвестиційне забезпечення розвитку виробничої сфери // Фінанси України. - 1998. - №5.- С. 11-15.

Лашко О. Макроекономічна концепція державної інвестиційної політики для країн з перехідною економікою // Зб. наук. праць УАДУ .- 1999. - Вип. 2. ч. 1. - С. 254-258.

Лашко О. Проблеми інвестиційної діяльності акціонерних товариств в Україні // Вісник УАДУ. - 1999. - №3. - С. 131-138.

Лашко О. Форми, методи та інструментарій здійснення державної інвестиційної політики // Вісник УАДУ. - 1999. - № 2. - С. 107-116.

Лещенко І. Державне регулювання інвестиційного клімату в умовах ринкових перетворень // Зб. наук. праць УАДУ .- 1999. - Вип. 2 ч.2.- С. 119-122.

Лисяк Л.В., Шумський В.М. Реальність потенційних джерел інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. - 2000. - № 2. - С. 74-78.

Лиховид О. Без захисту немає їх залучення // Цінні папери України. - 1999. - №5. - С5.

Луцевич О., Остапенко С. Перешкоди для припливу іноземних інвестицій в Україну: проблеми і рекомендації економічної стратегії // Економіст. - 2000. - № 3. - С. 38-45.

Лысый И. Инвестиционный климат в Украине. // БизнесИНФОРМ. - 1998. - №3. - С. 44.

Мартиненко В. До питання про визначення інвестиційного потенціалу економіки України // Збірник наукових праць УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ,2000. - Вип.2. - В 4 ч. Ч.IV. - 516.

Мерзляк А. Рівень розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури - чинники інвестиційної привабливості // Вісник УАДУ. - 2000. -№3. - С.181-184.

Мертенс А.В. Инвестиции. - К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997. - С. 3-4.

Мокій А. Основні напрями політики формування інвестиційного клімату в регіоні // Регіональна економіка. - 1999. - №3. - С.31-39.

Мокій А. Регіональні аспекти формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні // Регіональна економіка. - 1999. - №2. - С.50-59.

Мокій А. Спеціальні (вільні) економічні зони як форма регіонально-секторальної моделі зовнішньоекономічної інтеграції // Регіональна економіка. - 1999. - № 4. - С. 106-111.

Моліна О.В. Задачі удосконалення інвестиційної політики у регіоні та координація інвестиційної діяльності // Економічні іновації. Вип. 5: Структурні та інституційні перетворення у перехідній економіці. - Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. - 1999. - С.54-65.

Моліна Е.В. Региональные факторы активизации рынка инвестиций // Экономические инновации . Вып. 4: Международное и межрегиональное экономическое сотрудничество в Чорноморском басейне. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - 1999. - С.78-80.

Моліна О.В. Регулювання інвестиційної діяльності у регіоні // Праці Одеського політехнічного університету. Вип. 1 (10). - Одеса: ОДПУ. - 2000.

Москалюк Н. Напрямки державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Зб. наук. праць УАДУ. - К.. - 1998. - Вип. 2. - С. 280-284.

Москвін С.О. Сприяння тривалому і стійкому вдосконаленню інвестиційного клімату України. // WELCOME. - 1999. - №6-7. - С. 28.

Москвін С.О. Проблеми законодавчого забезпечення діяльності інвесторів в Україні. // WELCOM. - 1999. - №6-7. - С. 30.

Мочерний С., Плотников О. Економічна безпека в контексті державного суверенітету України // Економіка України. - 1992. - №4. - С.7.

Муравйов В. Заходи заохочення іноземних інвестицій (порівняльний аналіз) / Програма TACIS Європейського Союзу,1999. - 7с.

Муравйов В. Система міжнародних угод, що регулюють сферу інвестицій / Програма TACIS Європейського Союзу,1999. - 7с.

Наврузов Ю., Полінець О. Інвестиції як шлях до економічного зростання // Вісник УАДУ. - 1998. - № 3. - С. 257-261.

Науменков С. Роль банківських установ в інвестуванні розвитку економіки. // Банківська справа. - 1997. №5. - С. 46 -55.

Немчинов Н. Местные законы: налоговое благоприятствование инвестициям // Законность. - 1998. - № 4. - С. 28-30.

Одинець В. Головні чинники здійснення іноземних інвестицій: узагальнені на основі теоретичних розробок та світової практик // Вісник УАДУ. - 1998. - № 3. - С. 127-130.

Омельченко А.В. Державне управління іноземного інвестування в Україні (організаційно-правові питання). Автореф.дис.канд. юрид. Наук. 12.00.07. - К.,1996. - 25с.

Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навч. Посібник. - К.: Атіка,1999. - 176с.

Омельченко А.В. Іноземні інвестиції в Україні: Довідник з правових питань. - К.: Юрінком,1997. - 416с.

Омельченко А.В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні.- Юрінком.- Київ, 1996.- 288 с.

Опорін В.М. Фінанси (загальна теорія): - К.: КНЕУ, 1999. - С. 143-144.

Панасюк Б., Панасюк О. Інвестування за рахунок внутрішніх резервів // Економіка України. - 1997. - №3. - С. 4-17.

Пащенко Т. Управление информационным процессом инвестирования // Бизнес-информ. - 1998. - № 21-22. - С. 55-56.

Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998. - 388с.

Пересада А.А. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Лібра,1996. - 344с.

Пересада А., Степанова Т. Україна на перехідному етапі: політика, економіка, культура. - К.: Академія, 1997.

Петруся Ю. Е. Індивідуальні інвестори на ринку акцій України: мотиви діяльності. // Фінанси України. - 1999. - №5. - С. 17.

Приходько М. Інвестиції приходять у державу не на гастролі, а працювати // Персонал. - 1999. - № 5. - С. 31-35.

Податай В. Поняття інвестиції як правової категорії // Право України. - 1999. - №9. - С. 39-41.

Прямі інвестиції у 1999 році // Welcome. - 2000. - № 1. - С. 13-14.

Пурыгина О. Совершенствование инвестиционного процесса как условие трансформации экономики Украины. // Персонал. - 1999. - №5. - С.29.

Романюк С. Методичний підхід до визначення рейтингу інвестиційної привабливості території // Регіональна економіка. - 1999. - № 3. - С. 108.-113.

Ротаєнко С. Стимулювання інвестиційної активності за допомогою амортизаційної політики держави // Збірник наукових праць УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ. - 2000. - Вип.2. - Ч.4. - 516.

Рудинская Е., Гаев А. Инвестиционный менеджмент в Украине. // БИЗНЕСИНФОРМ. - 1999. - №3-4. - С. 136.

Рут, Френклін Р., Філіпенко Антон. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. - К.:Основи,1998. - С.664-694.

Савчук В.П. Джерела фінансування українських підприємств і аналіз ризику // WELCOME. -2000. - №5/6. - С.76-77.

Сенчук Б., Юрчишин В. Про керованість припливу капіталів в Україну // Вісник УАДУ. - 1997. - № 1. - С. 63-67.

Сенчук Б. Шляхи пом'якшення інвестиційного клімату в Україні // Зб. наук. праць УАДУ.- 1998.- вип. 1.- С. 385-388.

Сітон Е. ЄБРР в Україні // Інвестиції. - 2000. - №1. - С.18-21.

Симоненко Л.И. Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки. // Фінанси України. - 1998. - №8. - С. 112.

Статистичний щорічник України за 1998 рік. Держкомстат України / За ред. О.Г.Осауленко, Відп. За вип. В.А.Головко. - К.:Техніка,1999. - 576с.

Статистичний бюллетень за 1999 рік. - К.: Держкомстат України,2000.

Структурно-інвестиційна політика / М.Герасимчук, З.Борисенко, О.Задорожна та ін.; Ред. М.Герасимчук. - К.: Ін-т економіки НАН України,1996. - 138с.

Талько В.Л. Деякі аспекти вдосконалення регулювання відносин України з міжнародними економічними організаціями у світлі положень Конституції України // Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: Збірник наукових праць. -Київ, 1997. - С. 307-317.

Україна на роздоріжжі. Уроки міжнародного досвіду економічних реформ. За ред. А.Зіденберга і Л.Гоффмана. - К.: Фенікс,1998. - С.143.

Фенон Т. Перещкоди іноземним інвестиціям в Україні / Програма TACIS Європейського Союзу,1999. - 32с.

Череда М.А. Американский бюджет 2000 страдет от профицита // Зеркало недели. - 3.02.1999. - №5. - С.5.

Чередниченко В.А. Фінансово-промислові групи як чинник розвитку регіональної економіки // Збірник наукових праць УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ. - 2000. - Вип.2. - Ч.4. - С. 262-266.

Чередниченко Л. та ін. Макромоделі управління інвестиційними процесами // Вісник УАДУ. - 1996. - № 3. - С. 88-95.

Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1999.- 1028с.

Шумський П., Табалюк Г. Форми захисту інтересів інвестора // Право України. - 2000. - №7. - С.29-31.

Яковлєв А.І. Управління інвестиційною та інноваційною діяльністю на основі проектного аналізу. - К.: УАДУ, 1998.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

Рис. Структура інвестицій

Додаток 2.

Рис. Класифікація інвестицій за об'єктами вкладення

Додаток 3.

Рис. Класифікація форм інвестицій за окремими ознаками

Додаток 4.

Рис. Форми інвестицій

Додаток 5.

Валові

інвестиції

На 1 січня Річний обсяг ВНП На 31 грудня

а) Зростаюча

економіка

Валові

інвестиції

На 1 січня Річний обсяг ВНП На 31 грудня

б) Статична економіка

Валові

інвестиції

На 1 січня Річний обсяг ВНП На 31 грудня

в) стагнаційна

економіка

Рис. Зростаюча, статична і стагнаційна економіка

Додаток 6.

Рис. Основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності на сучасному етапі

Додаток 7.

Рис. Поліпшення інвестиційного клімату через реформування економіки

Додаток 8.

Рис. Напрями покрашення інвестиційного клімату в Україні

Додаток 9.

Порівняльний аналіз заохочення іноземних інвестицій

в різних країнах

Проблему заохочення іноземних інвестицій треба розглядати у двох площинах: у широкому сенсі - це створення нормальних загальних економічних, політичних та правових умов для надходження іноземних інвестицій в економіку країни; у вузькому сенсі - це використання правових важелів для створення правового режиму, який би базувався на наданні додаткових (особливих) пільг іноземному інвестору і тим самим заохочував його до капіталовкладень у вітчизняну економіку.

На вибір того чи іншого підходу значною мірою впливають такі чинники, як рівень економічного розвитку країни, інтенсивність її міжнародних зв'язків, національні правові традиції, тощо.

У першому випадку не робиться різниці між іноземним та національним капіталом: усі інвестори мають однакові правові умови для своєї діяльності в країні. Віддзеркаленням такої політики в юридичному плані є, як правило, відсутність яких-небудь спеціальних національних законодавчих актів, які регулюють іноземні інвестиції. Єдиними спеціальними правовими інструментами, які регулюють діяльність іноземних інвесторів в країні, залишаються міжнародні угоди з іноземних інвестицій, які можуть надавати на основі взаємності деякі додаткові пільги іноземним інвесторам. До країн, для яких характерним є такий підхід до регулювання іноземних інвестицій належать США, більшість країн Західної Європи, Японія. Усі вони, як правило, мають надлишки національного капіталу для інвестування [117, с.3].

Другий підхід базується на наданні додаткових пільг іноземному інвестору для заохочення його діяльності в країні через прийняття окремих національних правових актів у цій сфері, або через включення спеціальних правових положень, які регулюють сфери бізнесу та інвестицій. Шляхом створення пільгових умов для заохочення іноземних інвестицій ідуть, перед усім, країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою, включаючи Україну. В останні роки між ними йде справжня боротьба за іноземного інвестора, оскільки можливості цих країн задовольнити інвестиційний голод за рахунок національного інвестора поки що дуже обмежені.

У цьому зв'язку виникає питання пошуку оптимальних правових механізмів для залучення іноземних інвестицій, які, з одного боку, створювали б пільгові умови для їх притоку, а, з іншого - не ущемлювали б національного інвестора і не суперечили міжнародним зобов'язанням країни. Останній момент є дуже важливим для таких країн, як Україна, оскільки їх активне співробітництво з універсальними та регіональними міжнародними структурами, зростаюча кількість двосторонніх міжнародних угод гостро ставить питання щодо узгодженості національного та міжнародного режимів іноземного інвестування, яке, на жаль, поки що не вирішено.

Проблемна правового регулювання заохочення іноземних інвестицій є однією з найбільш складних і в міжнародній практиці не існує однозначного підходу для її вирішення.

Є багато країн, які практикують правове заохочення іноземних інвестицій, роблять це по різному. До країн, які приймають спеціальні правові акти для регулювання цього процесу, належать країни Латинської Америки, В'єтнам, Ізраїль, Єгипет, Румунія, Болгарія, Росія, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Україна та інші. До низки держав, які вважають за більш доцільне включати лише окремі положення щодо заохочення іноземних інвестицій у правові документи, що регулюють економічну діяльність в країні в цілому належать Чехія, Польща, Угорщина, Хорватія та інші.

При цьому треба пам'ятати, що віднесення тієї чи іншої країни до однієї з цих двох груп є достатньо умовним. В залежності від обставин, пов'язаних зі змінами інвестиційного клімату, як в даній країні, так і за її межами, правова політика країни може мінятися.

Аналіз правових заходів заохочення притоку іноземних інвестицій, які існують в різних країнах, дозволяє провести їх класифікацію. В цілому можна виділити такі категорії заходів заохочення іноземних інвестицій:

податкові пільги;

митні пільги;

фінансові пільги;

пільги у сфері дії адміністративних процедур;

цільові пільги;

створення спеціальних фінансових фондів для кредитування інвестицій в країні.

Якщо розглядати співвідношення цих категорій пільг у рамках заходів з заохочення іноземних інвестицій, то треба підкреслити, що країни, які хочуть створити особливо сприятливі умови для залучення, найчастіше вдаються до податкових та митних пільг. Це пов'язано з тим, що традиційно вважається, що іноземні інвестори зацікавлені у додаткових прибутках при укладенні капіталу в економіку інших країн, тому скорочення їх виплат до мінімуму найповніше відповідає цій меті.

Частково так воно і є. Але насправді ситуація з наданням податкових та митних пільг не така й вже проста. Справа в тому, що надання податкових та митних пільг далеко не завжди вирішує проблему додаткового залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Переважна більшість іноземних інвесторів уже давно пристосувалась до таких правил гри. Вони будують свою інвестиційну політику таким чином, що інвестиції надходять тільки на той період, коли діють пільги, і тільки в таких формах, які дозволяють швидко зробити репатріацію капіталів після закінчення пільгового періоду. Тобто, не досягається головна мета заохочення притоку іноземних інвестицій у країну, яка полягає у тривалій присутності іноземного капіталу як засобу підживлення економічної активності в країні.

З іншого боку, надання податкових та митних пільг іноземним інвесторам не завжди є оптимальним заходом, оскільки така правова політика може дискримінувати національного інвестора, ставлячи його в нерівні умови по відношенню до іноземних вкладників капіталу. Така правова політика може завдавати шкоди іноземному інвестору, оскільки останній діє не ізольовано в країні, де він вкладає інвестиції, а пов'язаний у своїй діяльності відносинами з багатьма національними фірмами. Тому проблеми, які виникають у національних інвесторів, що працюють в менш сприятливому правовому полі, опосередковано віддзеркалюються на їх співробітництві з іноземними інвесторами.

Незважаючи на це, більшість країн, які потребують великі іноземні інвестиції для свого розвитку, ідуть на надання податкових, митних та інших пільг іноземним інвесторам. Але характерною тенденцією розвитку національного законодавства щодо іноземних інвестицій багатьох країн, включаючи колишні республіки колишнього Радянського Союзу, а зараз незалежні держави, країни Центральної та Східної Європи, є, з одного боку, поступове зменшення таких пільг, а з другого - спроби поширити їх дію тільки на пріоритетні проекти і включити у сферу їх застосування національних інвесторів.

У Болгарії, відповідно до Закону стосовно іноземних інвестицій 1997 року, іноземні інвестори мають сплачувати тільки 50% податку на прибуток підприємств протягом 10 років, якщо їх інвестиції працюють у пріоритетних проектах і задовольняють таким вимогам:

сума інвестицій перевищує 5 млн. дол. США;

інвестиція допомагає створити 100 нових робочих місць;

інвестиції робляться у регіонах, де є високий рівень безробіття.

З іншого боку, відповідно до цього ж закону внески в натуральній формі до статутного фонду підприємств, сума яких перевищує 100.000 дол. США, звільняються від ПДВ та ввідного мита.

В Румунії, відповідно до Ордонансу №31 1997 року, податок на доход підприємств з іноземними інвестиціями зменшується до 15%. Оподаткування по зменшеній шкалі дійсне протягом двох років після того, як були зроблені інвестиції, але не довше ніж чотири роки після того, як іноземна інвестиція була зареєстрована у Комерційному реєстрі. Для того, щоб отримати цю пільгу, іноземний інвестор повинен володіти не менш ніж 20% капіталу підприємства, притому сума інвестицій повинна дорівнювати не менш ніж 350.000 дол. США (чи бути еквівалентній цій сумі, якщо інвестиції вимірюються в інших валютах).

Відповідність тим самим вимогам, дає право розраховувати також на митні пільги. Ст.6 Ордонанс; №31 визначає які внески в натуральній формі у статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями користуються митними пільгами і в якому обсязі. Так, внески до статутного фонду у формі обладнання, механізмів, комунальних споруд, промислового обладнання, транспортних засобів, ноу-хау, тощо звільняються від сплати мита. Усі дивіденди від іноземних інвестицій, які використовуються для збільшення зареєстрованого капіталу через внески у натуральній формі, звільняються і в подальшому від мита та податків. Зменшення ввізного мита на 50% застосовується до сировини, споживчих товарів, запасних частин, або усіх інших додаткових засобів, необхідних для здійснення інвестором процесів виробництва, і які були сплачені за рахунок фінансових ресурсів позичених або залучених за кордоном. Строк дії цих пільг складає два роки, починаючи з того моменту, коли була зроблена інвестиція, але не більше чотирьох років з дати її реєстрації.

Якщо ж сума іноземних інвестицій дорівнює еквіваленту у 5 млн. дол. США, то іноземні інвестори можуть розраховувати на додаткові пільги. Так, пільгова ставка оподаткування прибутків підприємств у 15% застосовується у цьому випадку протягом 5 років на додаток до попередніх термінів у 2 та 4 роки, тобто протягом 7 років після того, як була зроблена інвестиція, але не більше 9 років з моменту її реєстрації. Зменшення мита на 50% у цьому випадку діє додатково ще 3 роки.

Відповідно до ст.8(2) Ордонансу №31 передбачені додаткові пільги надаються в залежності від:

суми та сфери інвестицій;

зростання рівня експорту продукції;

вкладання інвестицій у визначені індустріальні парки або вільні економічні зони;

розвитку інфраструктури та туризму;

досягнення мети інвестування пов'язаної з сприянням загальному добробуту або захистом навколишнього середовища;

нарешті, якщо реінвестується не менш ніж 50% чистого прибутку, отриманого інвестором.

Однак такі пільги іноземному інвестору не влаштовували національних підприємців. І вже в кінці 1997 року уряд Румунії прийняв новий Ордонанс, відповідно до положень якого дія усіх пільг, наданих іноземним вкладникам капіталу була поширена і на румунських інвесторів.

Схожий підхід до надання пільг інвесторам існує у Казахстані. У 1997 році там був прийнятий Закон про прямі інвестиції. Цей закон має пріоритет по відношенню до усього іншого інвестиційного законодавства країни, тому з метою приведення останнього у відповідність до Закону про прямі інвестиції повинно бути змінено більш ніж 20 правових актів Казахстану.

Особливу увагу цей закон приділяє державній підтримці прямих інвестицій. Відповідно до закону державна програма підтримки прямих інвестицій складається з наступних компонентів:

правовий захист інвестиційної діяльності через встановлення системи пільг;

винятки на привілеї для інвесторів;

надання повноважень єдиному державному органу (Держкомінвест) репрезентувати уряд у відносинах з інвесторами.

Головною метою підтримки прямих інвестицій визначено створення сприятливого інвестиційного клімату для прискореного виробництва товарів та надання послуг у пріоритетних секторах економіки країни. Що стосується останніх, то відповідно до ст.6 Закону про прямі інвестиції список пріоритетних секторів економіки визначає Президент Казахстану своїми декретами.

Сама ж система пільг та привілеїв для інвесторів базується на трьох елементах:

передача інвестору права володіння власністю, яка належить державі;

скасування податків протягом п'яти років і зменшення їх на 50% протягом наступних п'яти років починаючи а моменту підписання інвестиційного контракту;

повне або часткове скасування обкладання митом з імпортованих обладнання, сировини та інших матеріалів, необхідних для здійснення інвестиційної діяльності.

Пільги та привілеї інвесторам, що здійснюють прямі інвестиції в економіку країни надаються Держкомінвестом у формі інвестиційних контрактів.

Важливо підкреслити, що усі вищезгадані пільги та привілеї надаються усім інвесторам, як національним так і іноземним.

У Таджикистані, відповідно до Закону про іноземні інвестиції, прийнятому у 1992 році і доповненому у 1996 році, дія пільг у оподаткуванні, які передбачені тільки для іноземних інвесторів, залежать від розмірів інвестицій. Так, якщо сума інвестицій дорівнює 100000 - 500000 дол. США інвестори звільняються від сплати податку на прибуток підприємства на 2 роки; якщо інвестовано від 500 000 до 2 млн. дол. США - то на 3 роки; від 2 до 5 млн. дол. США - на 4 роки; більш ніж 5 мли. дол. США - на 5 років.

Окрім цього ставки податку на прибуток підприємств з іноземною інвестицією, а також ставки ПДВ поставлені в залежність від частки, яку має в статутному фонді компанії іноземний інвестор.

У Таджикистані, як і у інших країнах Центральної Азії, також склалася практика надання спеціальних пільг та привілеїв під окремі інвестиційні проекти, що не передбачені у законодавстві, але включені до спеціальної урядової програми.

В Росії діюче законодавство про іноземні інвестиції не надає додаткових пільг іноземним інвесторам. Але можливість різних форм стимулювання іноземних інвесторів передбачена у прийнятій урядом Російської Федерації у 1994 році постанові "Щодо активізації роботи з залучення іноземних інвестицій в економіку Російської Федерації". Постанова передбачає низку заходів, спрямованих на забезпечення притоку іноземного капіталу в економіку країни, які визначають необхідність створення сприятливого правового, податкового та митного режиму для іноземних інвестицій. Тобто мова йде про створення спеціального режиму для іноземних інвесторів у податковій та митній сферах, який може бути більш сприятливий ніж той, в якому працюють національні інвестори.

Аналогічні підходи, спрямовані на заохочення іноземних капіталовкладень існують в країнах, де немає спеціального законодавства щодо іноземних інвестицій.

В Угорщині іноземні інвестори, які вкладають капітал у пріоритетні сфери національної економіки також отримують податкові пільги через звільнення від сплати податків. Відповідні положення були включені у Податковий кодекс. Передбачені податкові пільги діють протягом 5 років. Розглядаються пропозиції щодо продовження терміну дії податкових пільг до 10 років.

В Чехії правова політика в цілому спрямована на створення рівних можливостей для всіх інвесторів. Сприятливі умови для діяльності іноземних інвесторів створюються головним чином шляхом надання їм широких можливостей для капіталовкладень в усі сфери економіки країни, не обмежуючи їх присутність тільки чітко визначеними галузями, як це робиться в більшості країн, що мають податкові кодекси. Що ж стосується надання іноземним інвесторам додаткових пільг та привілеїв, то уряд країни виступає проти таких підходів з метою залучення іноземних капіталів.

Виключенням з такої правової політики вважається надання низки пільг компанії "Інтел" (США), яка збирається побудувати в країні підприємство з складання електронних компонентів (так званих чіпів).

Що стосується країн, що розвиваються, то за час, який пройшов після набуття ними незалежності, вони створили свої правові механізми із залучення іноземних інвестицій.

Так, В'єтнам має достатньо різноманітну систему важелів, за допомогою яких ця країна намагається створити привабливі умови для іноземного інвестора.

Вона базується головним чином на:

встановленні різних пільгових режимів, як відносно ставки податку на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, так і щодо ставок податків у разі їх репатріації за кордон іноземними інвесторами;

вилучені від сплати ввізного мита на товари та матеріали, які використовуються для виробництва продукції на експорт;

значному зменшенні сум сплати за оренду землі під час проходження всіх етапів, пов'язаних із спорудженням господарських об'єктів за участю іноземних інвесторів, тощо.

В'єтнам намагається залучати інвестиції в такі сектори економіки, які мають або загальнонаціональне, або регіональне значення. Відповідно до урядових постанов у галузі співробітництва та інвестицій, які були прийняті на початку 90х років, запроваджуються п'ять видів ставок на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями для шістьох пріоритетних галузей економіки (в залежності від виду діяльності підприємства ставки податку коливаються від 10 до 20 відсотків). Окрім цього інвестори у ці сектори економіки можуть взагалі звільнятися від сплати податку на прибуток підприємств терміном на 2-4 роки, починаючи з року, коли підприємство отримало свій перший прибуток, а також сплачувати протягом наступних 3-4 років тільки 50% цього податку.

Відповідно до закону про прибуток з видобутку газу та нафти 1993 року податок на природні ресурси, яким обкладаються підприємства - видобувачі, коливається від 6 до 25 відсотків за сиру нафту і від 0 до 10 відсотків за природній газ. Крім того на індивідуальній основі уряд може взагалі звільняти такі підприємства від сплати податків на прибуток протягом визначеного часу.

Щоб надати ще більше стимулів іноземним інвесторам, підприємства, що належать іноземцям і вкладають свої прибутки в країні протягом 3 років мають право на компенсацію суми податків, що дорівнює суми реінвестованих прибутків.

У Нігерії Національна Рада Міністрів може надавати особливий статус іноземним компаніям, які діють у пріоритетних секторах економіки. Компанії, які отримують особливий статус, мають право на звільнення від оподаткування протягом 5-7 років. Спеціальні податкові пільги отримують також іноземні компанії які інвестують у райони з низьким рівнем економічного розвитку. Податковими пільгами користуються й підприємства та установи, що займаються науково-дослідною діяльністю.

У Єгипті закон щодо залучення та гарантування інвестицій, прийнятий у 1997 році, виділяє 16 секторів економіки, інвестиції в які отримують пільги та гарантії автоматично.

В Ізраїлі діє закон про заохочення інвестицій 1957 року, який є частиною державної програми з залучення інвестицій у ізраїльські підприємства. Пільги, передбачені законом, включають вилучення від сплати податків, надання урядових кредитів, тощо. Види пільг відрізняються в залежності від місця знаходження підприємства. Території на яких містяться підприємства, куди направляються інвестиції, поділяються на дві категорії: зона розвитку А і зона розвитку Б. Відповідно до змін до закону про заохочення інвестицій 1957 року, які були прийняті у 1997 році, підприємства, що розташовані у зоні розвитку А, повністю вилучаються від сплати податків на прибуток протягом перших двох років своєї діяльності, а також мають право на зменшену ставку податку на прибуток протягом певного пільгового періоду.

У Саудівській Аравії відповідно до актів з правового регулювання іноземних інвестицій 1997 року, податкові пільги отримують підприємства з інвестиціями, які виробляють електроенергію. Наприклад, період звільнення від оподаткування прибутків таких підприємств може сягати 10 років.

Україна відноситься до категорії країн, в яких діє досить обмежене коло пільг для іноземних інвесторів. Закон про режим іноземного інвестування 1996 року закріплює рівні податкові умови для всіх інвесторів, як резидентів так і нерезидентів, встановлюючи для іноземних інвесторів на території України національний режим інвестиційної та іншої господарчої діяльності. Одночасно цей закон не виключає можливості надання пільг іноземним інвесторам на основі законодавства України, міжнародних угод України, в рамках реалізації інвестиційних проектів що здійснюються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій . Більш того, він гарантує застосування таких пільг, якщо вони надані після набрання чинності цього закону, протягом 10 років з дати вступу в дію спеціального законодавства України про іноземні інвестиції, яке може змінювати гарантії захисту іноземних інвестицій.

Ще одним кроком на шляху створення однакового правового режиму для всіх суб'єктів підприємницької діяльності в Україні стало прийняття у 1997 році Верховною Радою України змін до закону “Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого були ліквідовані податкові пільги для іноземних інвесторів. Дії законодавчої влади України викликали незадоволення іноземних інвесторів, які звернулися до Конституційного Суду України із скаргами на порушення наданого їм права на звільнення від оподаткування протягом 5 років. При цьому вони посилались на набравший чинності з 1 січня 1995 року закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", якій закріплював податкові пільги для тих іноземних інвесторів, які зареєстрували свою кваліфіковану інвестицію до 1 січня 1995 року. Відповідні положення цього закону, які стосувались надання пільг, і були відмінені в результаті прийняття Верховною Радою зазначених змін до нього.

Прийняття закону "Про режим іноземного інвестування" та змін до закону "Про оподаткування прибутку підприємств" ознаменували зміщення акцентів у правовій політиці України до діяльності іноземних інвесторів. Відтепер надання перш за все податкових пільг відповідно до національного законодавства стало можливим тільки для окремих категорій інвесторів, окремих суб'єктів підприємницької діяльності, або на окремих територіях в межах України.

Виразом такої політики стали прийняття Верховною Радою у 1997 році закону "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні", а в 1998 указу Президента України "Про стимулювання виробництва кольорових телевізорів".

Відповідно до закону "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" будь-який інвестор, який вкладає в виробництво автомобілів в Україні суму, еквівалентну 150 мли. дол. США, отримує протягом 10 років такі види пільг:

об'єкт оподаткування зменшується на суму, яка реінвестується підприємством в розвиток виробництва автомобілів;

підприємство звільняється від сплати земельного податку;

операції підприємства, пов'язанні з ввезенням на митну територію України товарів, необхідних для його діяльності, які не виробляються підприємствами розташованими в Україні, звільняються від оподаткування;

операції підприємства з продажу автомобілів власного виробництва звільняються від ПДВ;

підприємство звільняється від сплати податків на дивіденди, які реінвестуються у власне виробництво;

підприємство звільняється від зборів до інноваційного фонду України;

не справляється мито за імпортовані товари, які використовуються для цілей виробництва та на будівництво.

Першим практичним результатом (хоча і не досить вдалим) реалізації цієї правової політики по заохоченню іноземних інвестицій, а також окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які приймають участь у проектах з залученням іноземних інвестицій до пріоритетних галузей економіки стало підписання угоди між ВАТ "АвтоЗаЗ" та корейською компанією "Деу" про створення СП з виробництва та складання автомобілів. Корейська сторона зобов'язалась інвестувати у виробництво автомобілів в Україні в рамках СП "Автозаз-Деу" 150 млн.грн. дол. США, а також залучити через кредити або реінвестиції 1.3 млрд. дол. США для їх вкладення в українську економіку.

З іншого бону, надання великих пільг під окремі інвестиційні проекти, або окремим суб'єктам підприємницької діяльності може негативно позначитися на діяльності тих інвесторів, які не можуть, або не бажають робити великі інвестиції в країну. Про це свідчить, зокрема, реакція деяких іноземних інвесторів, а також виробників автомобілів за кордоном України, які вважають, що українські автомобілі вироблені, або зібрані СП "АвтоЗаЗ-Деу" можуть витіснила їх з частин ринків як в середині України, так і за її межами. Комісія ЄС, яка є виконавчим органом Європейського Союзу, вважає, що положення законів "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" та Указу Президента України "Про стимулювання виробництва кольорових телевізорів" порушують вимоги Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.

Слід відмітити, що для інтенсифікації залучення капіталу до виробництва у законо-давстві розвинутих країн є чимало спеціальних механізмів регулювання грошових потоків. Особливої жорсткості таке регулювання набуває в періоди криз, коли стає необхідною політика активного виходу з кризо-вої ситуації. Так, у Франції, ФРН та Голландії в такій ситуації цент-ральні банки зобов'язували комерційні банки направляти З0--35 % ка-піталів у пріоритетні сфери економіки (продовольство, житло, електро-енергетика, експортні виробництва). У США комерційні банки, що на-правляли кошти на довгострокове інвестування, автоматично отримува-ли пільги від Федеральної резервної системи у вигляді зменшення об-лікової ставки. В Японії половина інвестиційних ресурсів комерційних банків примусово направлялася на фінансування довгострокових проек-тів. Там же застосовувалося заморожування депозитів з наступним інвестиційним орієнтованим використанням. В інші роки, коли ситуація поліпшувалася, уряд Японії робив те ж саме, але у більш м'яких формах. Банки зобов'язувалися зберігати значну частину коштів у Центрально-му інвестиційному банку, де їх активно використовували як інвестиції [73,с.10].

У Франції та Італії, а також у країнах Азіатсько-тихоокеанського ре-гіону було використано досвід Федеральної резервної системи США у цільовому визначенні кредитних ставок, що забезпечувало диференцію-вання процентних ставок залежно від значущості проекту. Загальна спрямованість таких заходів -- створення для інвестицій вигідніших, порівняно з короткостроковими фінансовими вкладеннями, умов, а та-кож створення для використання коштів у реальному секторі вигідні-ших, порівняно з вкладеними у спекулятивний оборот, умов. Багато ро-билося й для тог, щоб заощадження населення трансформувалися у довгострокові вкладення. Стимули для комерційних банків - зниження резервних вимог і зменшення податку з прибутку - діяли в тому само-му напрямі.

Додаток 10.

Динаміка прямих іноземних інвестицій у Вінницьку область

*Іноземні інвестиції зареєстровані до 1996 року

Додаток 11.

Опитувальний лист щодо інвестиційної політики в регіоні

Чи існує на Ваш погляд регіональна інвестиційна політика, її цілі, основні положення, направлення, заходи?

Чи існує координація інвестиційної політики в регіоні (якщо розглядати інвестиції як засіб реалізації пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку регіону)?

Охарактеризуйте обласну мережу державних, напівдержавних, приватних організацій, які сприяють залученню іноземних інвестицій в область.

Яка на ваш погляд потреба області в інвестиціях?

Яким чином формується попит на інвестиції та ведеться його облік?

Яка структура інвестиційного попиту? Яким чином формується інвестиційний пакет області, чи проводиться при цьому аналіз інвестиційних пріоритетів?

З якого принципу відбираються проекти?

Яким чином формується пропозиція для регіонального ринку інвестицій?

Яка структура джерел інвестицій? Назвіть реальні джерела інвестицій (власних та позичених) в Вінницькій області на цей час.

Охарактеризуйте рівень розвитку інвестиційної інфраструктури області, її можливості з обслуговування інвестиційної діяльності.

Чи є у м.Вінниця та Вінницькій області інвестиційні банки або спеціальні інвестиційні відділи в банках?

Яким чином здійснюється стимулювання банків в інвестиційній активності та стимулюванні підприємств у пошуці та одержанні необхідних коштів?

Назвіть основні інформаційні джерела про характер інвестиційної діяльності в регіоні. Чи може йти мова про створення єдиної інформаційної системи інвестиційної діяльності в регіоні?

Чи існують спеціальні форми звітності про характер та обсяги інвестиційної діяльності в регіоні?

Назвіть найбільш цікаві проекти в області за останні три роки. Які критерії відбору?

Яка частка здійснених інвестиційних проектів з числа представлених?

Які найбільш часті терміни інвестиційних проектів? Їх капіталоємність.

Чи є проекти у сфері реалізації інфраструктурних об'єктів?

Чи є зв'язок інвестиційної діяльності в регіоні з покращенням ситуації у сфері зайнятості (нові робочі місця, їх соціально-економічна характеристика, сприяння процесам ефективності зайнятості)?

Охарактеризуйте роль приватизації у формуванні інвестиційного ринку в області на цей час.

Охарактеризуйте роль регіональних органів управління у формуванні фондового ринку.

Становлення ФПГ в регіоні. Їх реальна роль в активізації інвестиційної діяльності в регіоні.

Назвіть базисні фактори інвестиційної привабливості регіону. Їх структура. Тенденції у зміні.

Найбільш вагомі фактори, які знижують інвестиційну привабливість регіону. Погіршення інвестиційного клімату в процесі реформ (наприклад, протистояння законодавчих та виконавчих органів влади).

Назвіть приклади впливу інвестиційної стратегії (принципів) на формування галузевої та регіональної структури на території Вінницької області.

Чи можете ви назвати приклади пільгового режиму інвестиційної діяльності для підприємств з іноземними інвестиціями (підстава: державні програми пріоритетного розвитку галузей економіки, соціальної сфери, територій)? Ваше ставлення до таких спеціальних умов господарської діяльності.

Додаток 12.

Таблиця. Прогноз джерел і структури інвестицій на 1999-2001 р. (%).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7