Діяльність органів державної влади щодо ініціювання та запровадження антикризових програм

Мета реформування місцевих органів виконавчої влади (обласні державні адміністрації) - сприяння розвитку місцевого самоврядування на основі передачі (децентралізації) максимально можливого обсягу публічних завдань органам місцевого самоврядування та чіткого функціонального розмежування з повноваженнями виконавчої влади. Для цього на першому етапі діяльність обласних державних адміністрацій повинна бути спрямована на економічний і соціально-культурний розвиток регіону. Щоб поліпшити підпорядкованість місцевих державних адміністрацій уряду, доцільно змінити порядок призначення голів місцевих державних адміністрацій, надавши такі повноваження Кабінету Міністрів України (потребує змін до Конституції). На другому етапі, під час запровадження регіонального самоврядування, на базі обласних державних адміністрації мають утворюватися виконавчі органи обласних рад. Контроль за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування можуть здійснювати структурні підрозділи Міністерства юстиції, а для представництва інтересів держави у регіонах може бути створено нові координаційно-наглядові органи (територіальні підрозділи (органи) міністерств та інших органів виконавчої влади центрального рівня).

Діяльність районних державних адміністрацій (до внесення змін у Конституцію) має бути повністю підпорядковано політиці обласної державної адміністрації. Після внесення відповідних змін до Конституції районні державні адміністрації необхідно ліквідувати, оскільки запровадження повноцінного місцевого самоврядування на рівні району остаточно нівелює доцільність існування цього виду органів виконавчої влади.

Найбільших змін повинна зазнати організація та діяльність територіальних підрозділів (органів) міністерств. Основним видом органів виконавчої влади на місцевому рівні повинні стати територіальні підрозділи (органи) урядових органів, якщо їх утворення буде визнано потрібним у кожному конкретному випадку. Саме ці органи виконавчої влади мають здійснювати поточне адміністрування.

Водночас потрібно гнучкіше підходити до визначення територіальної мережі урядових органів. Варто передбачити можливість утворення територіальних підрозділів (органів) урядових органів спільно для кількох областей. Це повинно здійснюватися з урахуванням критеріїв доступності та зручності для громадян (наприклад, якщо завданням урядового органу є надання адміністративних послуг). Лише міністерства внутрішніх справ, фінансів та юстиції можуть мати власні територіальні органи на рівні області для координації та контролю за діяльністю територіальних підрозділів (органів) урядових органів у системі відповідного міністерства. Органи юстиції (після запровадження регіонального самоврядування) можуть також виконувати функцію державного контролю за законністю у діяльності органів самоврядування, а органи Міністерства фінансів - здійснювати функцію моніторингу у сфері публічних фінансів.

Органи виконавчої влади в Україні мають тенденцію до самозбільшення щодо чисельності своїх працівників, а це веде до збільшення витрачання коштів на утримання апарату з Державного бюджету України. Вказану проблему можна охарактеризувати як нову, але таку, що виникає знову ізнову, породжує нові або загострює вже наявні проблеми.

Чисельність органів виконавчої влади в Україні не відповідає стратегічному курсу держави до демократії та європейських стандартів належного надання послуг населенню органами виконавчої влади, оскільки їхня діяльність залишається малоефективною, схильною до корупції, внутрішньо суперечливою, надмірно централізованою, закритою від суспільства, громіздкою і відірваною від потреб простої людини. Внаслідок чого виконавча влада стала гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ. Потрібно розуміти, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада повинна стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.

За умов, що склалися, органи виконавчої влади перетворилися, по суті, на джерело економічних, соціальних екологічних та політичних негараздів, а у світі останніх подій - і міжнародних. Тому простіше навести доводи „за”, ніж „проти” необхідності запровадження зменшення чисельності органів виконавчої влади.

Перш за все слід зазначити, що відповідальність за діяльність органів виконавчої влади - справа не тільки цих органів, а й всіх громадян України. Комплексні проблеми, що існують у державному секторі, не можуть бути вирішені самими органами виконавчої влади. Потрібна політична воля і підтримка з боку керівництва держави та всього населення України.

Так чи інакше ця проблема зачіпає все населення України, особливо так званих „платників податків”, кошти яких просто поглинаються величезною армадою чиновників. Є дані, що загальна чисельність чиновників різних мастей становить 400 тис. осіб. Точних даних не знає ніхто.

Отже, так чи інакше, зазначена проблема стосується всієї України, і не тільки, оскільки проблеми у державної сфері впливають, до речі негативно на економічну, політичну, екологічну, соціальну й міжнародну ситуацію. Причини зрозуміли: надто велика чисельність органів виконавчої влади, структурне перевантаження, майже повна нездатність впроваджувати у життя Закони України та байдужість до нужд та потреб населення країни, недієвість механізмів відповідальності за помилки. Це аж ніяк не сприяє підвищенню іміджу України на міжнародній арені.

У своєму дослідженні Центр Разумкова визначив негативні наслідки збільшення чисельності органів виконавчої влади. Ці наслідки реальні та містять у собі певну загрозу, тому я вважаю за доцільне навести їх тут [26].

Політична сфера.

Падіння авторитету і рівня довіри до органів виконавчої влади (а відтак, і загалом до державної влади) з боку населення; закритість органів виконавчої влади, масові порушення прав і свобод громадян; ускладнення відносин з іншими державами; зловживання посадовим становищем; політизація органів виконавчої влади та залучення їх до внутрішньої політичної боротьби, в т. ч. для здійснення впливу на хід і результати виборів (референдумів); вихід органів виконавчої влад з-під контролю глави держави; невизначеність розмежування функцій щодо вироблення державної політики між двома „центрами” - Президентом та урядом.

Економічна сфера.

Обтяжливість надмірно чисельних органів виконавчої влади для державного бюджету, гальмування економічного розвитку країни; зловживання і корупція внаслідок залучення органів виконавчої влади до контролю за економічної (господарської) діяльністю; втягування органів виконавчої влади у конкурентну боротьбу впливових бізнесових структур; зниження ефективності у боротьбі з економічною злочинністю; неефективне і нецільове використання бюджетних коштів, як наслідок - невиконання бюджетних програм, повторні витрати на ті ж самі цілі у майбутньому; переобтяженість органів виконавчої влади адміністративними питаннями; незавершеність розмежування політичного та адміністративного керування; надмірна організаційна залежність урядових органів від міністерств; необґрунтована чисельність органів виконавчої влади практично однакового статусу (наприклад Мінфін, Мінекономіки, Казначейство); низький рівень горизонтальної координації між міністерствами.

Соціальна сфера.

Зниження престижу державної служби; значний розрив між керівництвом силових структур і рештою працівників, а також між суспільством та державними службовцями загалом; небажання молоді приходить на державну службу; незадовільний морально-психологічний стан держслужбовців; велика плинність кадрів і неналежний професійний рівень службовців; незахищеність державних службовців від політичних впливів; низки та непрозорі заробітна плата державного службовця; фактична перевага прав та інтересів чиновника, формалізм, бюрократія, корупція; неефективний порядок оскарження рішень дії або бездіяльності чиновників.

Екологічна сфера.

Руйнівні екологічний наслідки від безконтрольності з боку державних органів - масштабні забруднення території, водних акваторій, повітря, ґрунтів і питної води, як наслідок - епідемії небезпечних хвороб серед населення або тварин (пташиний грип, ящур, сибірська язва тощо), великі аварії і катастрофи під час проведення військових навчань з жертвами, зокрема серед мирного населення; зниження контролю за збереженням і використанням боєприпасів і небезпечних речовин; неготовність МНС та інших структур надати допомогу населенню на випадок стихійних лих, техногенних аварій і катастроф (яскравий приклад - Президент України з лопатою на пожежі).

Державна сфера.

До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Структурна надмірність органів виконавчої влади, неоптимальний розподіл функцій між органами держави (дублювання одних і невиконання інших важливих функцій); надмірна чисельність органів виконавчої влади, помилкове визначення пріоритетів їх розвідку; недостатнє ресурсне забезпечення; падіння розвитку державної науки, рівня підготовки та перепідготовки державних службовців; повільність у проведенні державних реформ; небажання виконувати покладені на них обов'язки та завдання [26].

Консультації (зацікавлені сторони):

1. Центральні органі виконавчої влади України ( входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.)

Зміна політики (зменшення їх чисельності) викликатиме опір з боку перерахованих інституцій, прихований або відкритий. Знову є загроза того, що зміни носитимуть або декларативний, або поверховий, „косметичний” характер. Таке вже траплялося: змінювалась і кількість ЦОВВ, і чисельність їх працівників, змінювалась структура, точніше назва органів виконавчої влади. Навіть намагання змінити чи краще розподілити функції, повноваження призводили до змін „паперових”. Перемоги відомчі інтереси було і буде важко.

2.Верховна Рада України.

Є розуміння необхідних змін, їх важливості та невідкладності. На рівні промов і заяв є підтримка і готовність допомогти. На жаль, не завжди дії у цьому напряму мають позитивні наслідки і сенс. І не вистачає коштів на підкріплення проголошених змін. А без цього коштів не вистачатиме навіть на підтримання досягнутого. Ситуацію в цьому „таборі” змінити буде досить важко.

3. Недержавні організації, зокрема дослідницькі центри та інститути.

Їх робота має рекомендаційний характер і увагу до неї слід посилити. Саме вони виконують роботу, на яку у державних установ не вистачає ані коштів, ані бажання, ані часу: опитування громадської думки, аналітичні дослідження тощо, цінність якої - в „незалежності” думки. Практично готові до співпраці.

4.ЗМІ.

Роль незалежної преси в проблемі недоцільного використання „народних коштів” з державного бюджету органами виконавчої влади важко переоцінити. Саме ЗМІ формують громадську думку, висвітлюючи процеси, що відбуватимуся у державної сфері. Вони виконують функцію „ зворотного зв'язку” між органами виконавчої влади і суспільством. Підтримують запровадженні зміни та сприятимуть ним.

5. Громадськість (суспільство, громадські організації, об'єднання, політичні партії та рухи).

Справа в тому, що проблема недоцільного використання бюджетних коштів органами виконавчої влади шляхом збільшення їх чисельності майже не цікавить пересічного громадянина. Це зрозуміло, але викликає занепокоєння те, що громадянам однаково, де і на що зникають їх гроші, на що вони витрачаються і навіщо. Суспільство вважає, що нічого змінити не можна і таку громадину, як органи виконавчої влади не подолати. Проти запровадження скорочення виступати не будуть. Щодо політичних партій і рухів, то вони зроблять цю ідею своїми гаслами та будуть казати, що вони це запропонували.

Обмеження:

Адміністративна діяльність суттєво відрізняється від виробничої діяльності, її важко оцінювати:

- важко вимірювати результати діяльності чиновника, а тому важко створити ефективну мотиваційну систему оплати праці;

- важко визначити ефективність і результативність роботи державної установи, хіба що аналізувати, наскільки успішно установа виконує свої функції;

- успіхи держслужбовців важко оцінювати і через розмаїття цілей, що характерно для багатьох державних програм; законодавці ніколи не визнають процедуру вибору, критерій, за якім кращим вважається одне, а не інше рішення;

- зв'язок між затратами ресурсів і результатами - обсягами вироблених благ і наданих послуг є дуже незначним.

Альтернативні шляхи подолання проблеми:

1). Нічого не змінювати, продовжувати нинішню політику;

2). Зменшення чисельності центральних органів виконавчої влади (надалі - ЦОВВ);

3). Зменшення чисельності працівників ЦОВВ;

4). Перехід деяких ЦОВВ на самофінансування.

Альтернатива 1.

Нічого не змінювати, продовжувати нинішню політику.

Переваги альтернативи.

По суті це продовження нинішньої політики держави. Звільнення за таких умов не будуть значними, а отже витрачання на утримання ЦОВВ будуть зростати.

Недоліки альтернативи.

Існуюча в Україні система державного управління залишіться в цілому неефективною, вона еклектично поєднує як інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, так і нові інститути, що сформувалися у період незалежності України. Ця система є внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого існуюче державне управління стало гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ.

Альтернатива 2.

Зменшення чисельності ЦОВВ.

Реформування системи центральних органів виконавчої влади передбачає істотне посилення контролю громадськості за діяльністю органів державної влади, підвищення політичної відповідальності шляхом забезпечення секторального підходу до управління процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури центральних органів виконавчої влади шляхом їх ліквідації або перетворення в урядові органи. Наприклад можливо об'єднати Державну службу експортного контролю України та державну прикордонну службу або об'єднати Мінфін, Мінекономіки та казначейство.

Зменшення чисельності дасть змогу забезпечити баланс інтересів споживачів, суб'єктів господарювання та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.

У зв'язку з викладеним потрібно:

- передбачити у проектах нової редакції Конституції України та Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" та "Про державну службу" (нова редакція) норми щодо обмеження та чіткого визначення переліку категорій регуляторних актів, визначення порядку їх введення в дію;

- розробити законопроект з питань гарантування доступу громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та визначення порядку доступу до такої інформації;

- мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність суб'єктів господарювання, крім суб'єктів, діяльність яких пов'язана з ядерною, радіаційною, промисловою та екологічною безпекою, національною безпекою, поводженням з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами;

- зміну природи, змісту та форми впливу центральних органів виконавчої влади на суспільні процеси, забезпечення переходу від адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах на всіх рівнях управлінської діяльності;

- розмежування політичних та адміністративних посад в системі органів виконавчої влади.

Скорочення чисельності ЦОВВ призведе до скорочення чисельності працівників вищого керівного складу, а це потягне за собою скорочення керівного складу ( економія понад 10-12 млрд. грн.)

Недоліки альтернативи.

Можлива структурна переобтяженість на етапах об'єднання. Скорочення керівного складу проїде практично без проблемно з огляду на те, що більшість керівного складу є пенсійного вику (понад 65%). На початковому етапі можливо збільшення рас ходів з державного бюджету але це тимчасове явище і на наступний бюджетний рік ми будимо бачити економію бюджетних коштів. При цьому не слід забувати про те, що скорочення - не самоціль; в ході скорочення не слід забувати о дієздатних ЦОВВ. Краще менше - та краще.

Альтернатива 3.

Зменшення чисельності працівників ЦОВВ.

Зменшення чисельності працівників ЦОВВ я хочу навести на прикладі Державної служби експортного контролю України.

Відповідно до штатного розпису на 2008 рік в Службі затверджений штат у кількості 84 одиниці. Фактично зайнятих посад станом на 01.02.2008 року становить 72 чоловіка.

Кількість працівників ДСЕКУ за період з 2000 р. зросла з 55 співробітників до 84 за рахунок відділів не пов'язаних з державною експертизою. На цей час в КМУ на узгодженні знаходиться лист від ДСЕКУ про збільшення чисельності працівників до 110 чоловік. Скоріше за всього, він буде підписаний. Результативність від такого рішення буде нульовою, оскільки збільшиться кількість працівників напряму не пов'язаних з експертизою, а витрати на утримання ДСЕКУ збільшаться на 25%. Хоча адміністративна здійсненність позволяє робити державну експертизу меншій кількістю працівників. Вертикальна справедливість у службі дуже низка.

Взагалі в Службі, з урахуванням начальників відділів та завідуючих секторами згідно діючого штатного розпису, нараховується 23 штатних керівних одиниці. З цього слідує, що на 2 працівника Служби приходиться 1 керівник. Середи працівників більш 50% працюючих пенсіонерів ( 30% - військові пенсіонери).

Реформувати Державну службу експортного контролю України за рахунок скорочення керівного складу (звільнив співробітників Служби пенсійного віку (35% керівного складу)) та скорочення їх посад (замість 4 Заступників Голови зробити 2, посади двох Помічників Голови та трьох начальників управлінь скасувати зовсім та змінити кількість незалежних відділів у сторону зменшення). За рахунок цього збільшити заробітну плату.

Скоротити працівників відділів, не пов'язаних напряму з державної експертизою.

Переваги альтернативи.

Зменшення чисельності ЦОВВ за рахунок пенсіонерів та скорочення працівників відділів не пов'язаних напряму з діяльністю ЦОВВ при незмінності фінансування з державного бюджету приведе до збільшення окладів, зменшить переобтяженість органів виконавчої влади адміністративними питаннями; розмежує політичне та адміністративне керування; повисить престиж державної служби; збільшення окладів привабить молодь приходить на державну службу; зменшиться плинність кадрів і неналежний професійний рівень службовців.

Недоліки альтернативи.

Перегляд і внесення змін до штатного розпису потребуватиме багато часу; обов'язково буде опір з боку певних керівників та пенсіонерів; значне скорочення структурних підрозділів, напряму не пов'язаних з основною діяльністю ЦОВВ, призведе до збільшення безробітних.

Альтернатива 4.

Перехід деяких ЦОВВ на самофінансування.

Багато ЦОВВ справляють плату за видачу документів в своїй галузі. Відповідно до постанов плата справляється за кожний документ. Кошти перераховуються до загального фонду Державного бюджету на відповідні коди бюджетної класифікації доходів бюджету. Ці кошти можна залишати в ЦОВВ та перевести їх на самофінансування.

Переваги альтернативи.

Перехід на самофінансування збільшить плати за видачу документів - це приведе до зменшення видатків з державного бюджету. ЦОВВ будуть змушені прораховувати всі свої витрати та необхідність поліпшення надаваних послуг.

Недоліки альтернативи.

Це може привести до зменшення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Існує імовірність, що ЦОВВ почнуть збільшувати плату за кожен документ.

Рекомендації:

Думка про те, що зменшення чисельності центральних органів виконавчої влади має вийти на радикальні рішення, підтвердили альтернативи № 2 та № 3. Це не той випадок, коли добре буде зробити щось із „золотий середини”. Відповісти на питання що треба робити, чому саме це і як, просто: робити (тобто переходити від слів до діла); саме це, оскільки слів було достатньо; і робити належним чином , бо скупий платить двічі.

Щодо самих рекомендацій, то їх вже достатньо. Містить їх і Стратегія, і Адмінреформа, і програма Уряду. Заслуговують на увагу напрацювання Центру економічних і політичних досліджень ім.. Разумкова, а саме: аналітичні доповіді, матеріали круглих столів, опитування.

Впровадження:

Впровадження цієї альтернативи майже цілком збігається з визначеним Урядом курсом.

Реформування системи ЦОВВ посилить контроль громадськості за діяльністю органів державної влади, підвищить політичну відповідальність за прийняти рішення, а також оптимізує кількість ЦОВВ шляхом їх ліквідації або перетворення в урядові органи, зменшення чисельності дасть змогу забезпечити баланс інтересів споживачів, суб'єктів господарювання та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.

Для впровадження потрібно:

- передбачити у проектах нової редакції Конституції України та Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" та "Про державну службу" (нова редакція) норми щодо обмеження та чіткого визначення переліку категорій регуляторних актів, визначення порядку їх введення в дію;

- розробити законопроект з питань гарантування доступу громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та визначення порядку доступу до такої інформації;

- мінімізувати втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність суб'єктів господарювання, крім суб'єктів, діяльність яких пов'язана з ядерною, радіаційною, промисловою та екологічною безпекою, національною безпекою, поводженням з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами;

- змінити зміст та форми впливу ЦОВВ на суспільні процеси, забезпечить перехід від адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах на всіх рівнях управлінської діяльності;

- розмежує політичні та адміністративні посади в системі органів виконавчої влади.

ВИСНОВКИ

Україна вступила у період найбільш масштабної за останні роки економічної кризи, спричиненої не стільки зовнішніми факторами, як структурою української економіки та політичними суперечностями парламентських сил. Цю ситуацію послідовно створювали безвідповідальні політики та бізнес, світова фінансова криза лише прискорила негативні процеси. У магістерської роботі виявлено, що сьогодні в Україні є три ключові проблеми, що провокують перманентні кризи у суспільстві і не дають можливості рухатися вперед. Перше - хаос у державі і неспроможність органів державної влади навести елементарний порядок. Друге - де інтелектуалізація влади, низький професійний і моральний рівень посадовців, які обіймають високі державні посади, що привело до політичної кризи. І третє - масове розчарування, апатія і зневіра громадян.

У магістерської роботі обґрунтовано, що запобігання цих проблем можливі завдяки здійсненню антикризових заходів та запровадженню антикризових програм. До цього ж вважається за доцільне участь в ініціюванні у сфері розроблення, прийняття та впровадження рішень (актів) органів державної влади широких верст населення для більш продуктивної роботи в інтересах суспільства.

Магістерські дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Дослідження понять "економічна криза", "політична криза", "антикризові заходи" і "антикризові програми" дало можливість окреслити проблематику, що підлягала вирішенню, визначити мету, завдання та задачі, особливості їх реалізації в умовах вітчизняної політики та економіки, з'ясувати причини виникнення криз, порівняти їх з зарубіжним досвідом державного управління.

2. З метою відновлення ефективної роботи державної влади, вжиття реальних заходів для пом'якшення наслідків економічної кризи в Україні розроблено поетапний план заходів, які пропоную включити до антикризового плану заходів уряду (нової коаліційної угоди) і зробити обов'язковим для виконання членами коаліції та урядом.

3. Виявлено, що головною метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання кризовим явищам у сфері зовнішньої та внутрішньої політики є:

- з метою забезпечення права громадян України на вільне волевиявлення та усунення можливостей для його порушення, заради створення умов для формування структурного суспільства та підвищення відповідальності політиків перед виборцями, запропоновано провести Конституційну реформу, передбачивши про сильну президентську вертикаль, коли президент є главою уряду та обирається всенародно (жодного голосування у парламенті), далі формує уряд і сам відповідає за його діяльність; провести заміну інституту депутатської недоторканості інститутом парламентського "імунітету";

- запропоновано на цей час з метою забезпечення злагодженої роботи між коаліційним урядом та коаліцією, та з метою підвищення відповідальності уряду перед коаліцією, яка його обрала, внести зміни до законів України, що передбачали б відповідальність коаліційного уряду перед коаліцією і зобов'язувала б уряд піти у відставку у разі припинення діяльності коаліції, а також коаліція повинна розробити "Програму дій уряду", яка б передбачала, щоб у такому документі обов'язковими були економічні розрахунки, часові терміни реалізації кожного з пунктів програми та відповідальні за реалізацію кожного з пунктів;

- для боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади рекомендовано схвалити поправку до Закону України "Про державну службу", яка б зобов'язувала державних службовців декларувати крім доходів також видатки;

- у експортно-імпортній сфері доведена необхідність зобов'язати уряд негайно розпочати переговори із світовою організацією торгівлі щодо тимчасового підвищення ставки ввізного мита на продукцію сільського господарства, що виробляється в Україні; рекомендовано розробити та впровадити програму експортного кредитування для всієї експортованої продукції та експортного дотування для продукції сільського господарства, наукоємної продукції; посилити вимоги до якості товарів, що завозяться на територію України, покращити контроль за безпекою таких товарів та спростити повернення ПДВ при експорті.

4. У сфері державних закупівель та державного регулювання економіки запропоновано:

- при формуванні бюджету та внесенні до нього змін спрямувати не менше 7 % ВВП на інфраструктурні проекти, передбачивши концентрацію капітальних витрат на формування державного замовлення, спрямованого на будівництво доріг, мостів, будівництва та ремонт залізниць, реставрацію та реконструкцію аеропортів, будівництва соціального житла та впровадження енергозберігаючих технологій у сферах виробництва та житлово-комунального господарства;

- провести загальний аналіз імпорту та розробити програму структурної реформи економіки спрямованої на те, щоб українське виробництво могло повністю задовольнити потреби внутрішнього ринку у товарах, які сьогодні імпортуються.

5. У сфері підприємництва та оподаткування рекомендовано тимчасове зменшити ПДВ до 10-15%; внести зміни до законодавства, що передбачають "податкові канікули" для малих підприємств строком на 6 місяців при заснуванні нового бізнесу та зробити безкоштовними послуги із реєстрації приватних підприємців фізичних осіб, що втратили роботу внаслідок економічної кризи; відмовитися від практики дотування одних галузей за рахунок інших, зокрема державну допомогу металургійній та хімічній галузі передбачити лише у вигляді кредитів через систему державних банків тільки з метою модернізації та впровадження енергозберігаючих технологій під жорстким контролем щодо використання державних коштів.

6. У соціальній сфері досліджені невідкладні заходи з метою захисту громадян від наслідків кризи і недопущення перекладання органами державної влади наслідків фінансової кризи на плечі працівників і членів їх сімей, масових звільнень, запровадження безоплатних відпусток та зниження рівня заробітної плати. З метою більш ефективного використання коштів державного бюджету та надання допомоги найбільш незахищеним верстам населення рекомендовано переглянути політику надання соціальної допомоги (замість пільг введення цільових грошових виплат). Проаналізовано, що для усунення явища "соціального популізму" з української політики, проводити збільшення соціальних виплат тільки з врахуванням реального зростання економіки.

7. Запропонована в роботі методика ініціювання та запровадження антикризових програм базується на комплексному аналізі діяльності органів державної влади в Україні та за кордоном, враховує особливості умов розвитку України після 1991 року, інтенсивність впливу зовнішньоекономічної політики в умовах світової економічної кризи і є потужним інструментом для діагностики та впровадження антикризових програм.

8. Показано, що рівень керівництва є однією з найслабших ланок у функціонуванні органів державної влади, тому запропоновано розмежування політичних та адміністративних посад в системі органів державної влади. В умовах, коли криза управління викликає і посилює політичну та економічну кризи, підвищення рівня та надання більшої самостійності (а також персональної відповідальності) керівникам органів виконавчої влади можливо лише шляхом реформування органів державної влади та усвідомлення вищим керівництвом необхідності самостійних рішучих дій. Одне з основних завдань реформування системи органів виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади шляхом Конституційної реформи та внесення змін до Закону України "Про Кабінет Міністрів України". У зв'язку з викладеним запропоновано надання посадам міністра та його заступників статусу політичних посад, на які не поширюється дія закону про державну службу; утворення інституту державних секретарів як вищих адміністративних посад; визначення завдань, повноважень та кількості центральних органів виконавчої влади тощо.

9. Вважається за доцільне з метою надання системного характеру діяльності, пов'язаної з аналізом, діагнозом, прогнозуванням, ініціюванням та запровадженням антикризових та інших програм мати аналітичну групу антикризового розвитку, яка визначатиме здатність органа державної влади успішно протистояти кризі, а також забезпечуватиме своєчасне проведення дієвих профілактичних заходів.

10. Виявлено, що метою реформування місцевих органів виконавчої влади є сприяння розвиткові місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування повноважень зазначених органів та органів виконавчої влади. Доведено, що ініціювання державних програм повинно здійснюватися з рівня місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та громадських об'єднань. Показано, що адміністративно-територіальна реформа спрямована на посилення ролі місцевого самоврядування та забезпечення спроможності його органів проводити ефективну політику в інтересах людини, надаючи їй високоякісні доступні послуги. Новий адміністративно-територіальний поділ повинен врахувати принципи економічної доцільності та соціальної необхідності, що дасть змогу забезпечити соціально-економічний баланс територій.

11. Розроблена в магістерської роботі методика формування антикризової стратегії в умовах економічної кризи та організація її впровадження може бути базою інформації для проведення заходів щодо запобігання кризовим явищам в усіх органах державної влади. Доведено, що розробка і застосування антикризової програми не потребує формалізації (чіткого та однозначного визначення окремих розділів), оскільки буде визначатися стадією кризи та суттю заходів, що включаються до її складу. План антикризових заходів розробляється на підставі антикризової програми й являє собою форму її конкретизації та трансформації. Має містити перелік конкретних заходів, які передбачається здійснити, строки початку та закінчення, необхідні ресурси (кошти) та очікуваний результат реалізації, а також визначати відповідальну особу та виконавців. Виявлено, що мета антикризової програми вважається досягнутою, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень країна виходить з кризи та відкриваються значні стратегічні можливості..

12. Запропоноване реальне гарантування органами державної влади прав власності. Цей пріоритет реалізуватиметься через неухильне дотримання положень Конституції України щодо забезпечення захисту прав усіх форм власності та рівності перед законом усіх суб'єктів права власності. Ефективне забезпечення гарантій прав власності є надійним підґрунтям для підвищення конкурентоспроможності економіки, забезпечення реальної демократії та сталого економічного розвитку. Забезпечення зазначених гарантій буде підкріплене перебудовою регуляторної політики, спрямованою на створення сприятливого підприємницького середовища, недопущення прямого втручання центральних та місцевих органів виконавчої влади у діяльність суб'єктів господарювання. Така політика вестиме до підвищення передбачуваності регуляторного середовища, розробить прозорий та чіткий механізм взаємодії органів державної влади та суб'єктів господарювання, сприятиме детінізації економічної діяльності.

Таким чином, у магістерської роботі представлено цілий комплекс заходів щодо подолання і запобігання кризовим явищам в Україні. Використання запропонованих розробок органами державної влади дозволить ефективно запобігати виникненню кризових ситуацій, а у разі зовнішнього впливу (світова економічна криза) сприятиме виходу України на траєкторію сталого розвитку.

Сила і могутність держави в тому, що її громадяни задоволені життям у своїй країні і можуть розраховувати на надійну підтримку держави. Лише за таких умов, у разі виникнення загрози стабільності, вони без вагань підтримують державну владу і спільно дадуть гідну відповідь усім викликам часу. Руйнівну хвилю світової економічної кризи Україна переживе легше, якщо влада, бізнес і профспілки пліч-о-пліч зустрінуть її єдиним фронтом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України. Прийнята на п'ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Із змінами. // http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про державні цільові програми" від 18 березня 2004 року № 1621-IV (Відомості Верховної Ради, 2004, № 25, с. 352. // http://zakon.rada.gov.ua.

Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарчої діяльності" від 11.09.2003 року № 1160-IV // http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.03.2005 року № 2806-IV // http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (із змінами від 25.12.08) від 31.10.2008 року № 639-IV // http://zakon.rada.gov.ua

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльность" від 16.04.1991 року № 959-ХІІ // http://zakon.rada.gov.ua

Проект Закону України "Про державну службу" // http://www.guds.gov.ua/control/uk/index

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні від 17.11.2008 р № 1046/2008 // http://zakon.rada.gov.ua

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 614 "Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади"// http://zakon.rada.gov.ua

Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 р. № 976 "Про затвердження Порядку сприяння проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади"//http://zakon.rada.gov.ua

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. № 14 "Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Український прорив: для людей, а не для політиків”// http://zakon.rada.gov.ua

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950 "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України"// http://zakon.rada.gov.ua

Постанова Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2003 р. №1569 "Про затвердження Загального положення про колегію центральних органів виконавчої влади і місцевої державної адміністрації"// http://zakon.rada.gov.ua

Бакаєв Лекційні матеріали дисципліни „Методологічні засади досліджень в галузі публічної адміністрації” ". - К.: Вид-во НАДУ , 2007. - 108с.

Бурковський І.О, Новицький В.В. Політичні та економічні перетворення в Росії і Україні. - Woodrow Wilson International Center // http://experts.in.ua

Бюджетний кодекс України. Закон від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ //http://zakon.rada.gov.ua

Валевський О.Л. Держава і реформи в Україні: аналіз державної політики в умовах трансформації суспільства. Монографія. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 316 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Укладач і головний редактор Бусел В.Т. - К.: "Перун", 2003. - 758 с.

Взгляд. Деловая газета. Новые расходы на антикризисные меры. // http://www.vz.ru/news/2009/2/17/257417.html

Гальчинський А.В. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України // Економіка України, №6, 2008 р.

Гаман Т.В. До створення питань та визначення основних напрямків діяльності інформаційно-аналітичних служб в регіонах України // Менеджер, 2007, № 3. - 120 с.

Ернардо де Сото. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на Западе и терпит поражение во всем остальном мире. - Москва, Олімп Бізнес, 2001 - 72с.

Європейська Хартія місцевого самоврядування // Медіа поліс. - 1996. - № 1-2

Заява Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Раїси Богатирьової від 18. 02. 2009 року /http://www.president.gov.ua/news/12956.html

Зелена книга. Секретаріат Кабінету Міністрів України. Про демократизацію процесу прийняття рішень. - К.- 2006р. // http: // www. kmu. gov. ua

Інтернет - сайт Українського Центру економічних і політичних досліджень ім.. Разумкова // http: // www.uceps.org

Кочуев В.А. Українське суспільство в процесі еволюції (збірник статей) - Донецьк: Східний видавничий дім, 2005 - 272с.

Колонтай В.А. Эволюция восточных концепций глобализации // Мировая экономика и международные отношения, № 2, 2008

Ключевський В.Й. Сборник статей. //http://www.magister.msk.ru/library/history/kluchev/kllec01.htm

Князев В.М. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монографія". - К.: Вид-во НАДУ. - Міленіум , 2003. - 320с.

Лагунова М.М., Усаченко Л.М. Методичні матервали "Політична психологія та іміджелогія". - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 112с.

Мартиненко В.Ф. Державне управління інвестиційним процесом в Україні. Навчальний посібник. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 300 с.

Матеріали Канадсько-Українського проекту законодавчої та міжурядової співпраці. Модуль - "Забезпечення участі громадян у прийнятті рішень органами влади в Україні", 25.09.2003. - 180 с.

Мечніков Г., Шевцов А. Україна в постіндустріальному світі. Реалії та перспективи. Монографія. Дніпропетровськ, 2007. - 138 с.

Меморандум порозуміння. Міністерство регіонального розвитку та будівництва України та Центральний комітет профспілки працівників будівництва та промисловості будівельних матеріалів України від 20.11.2008 р. // http://zakon.rada.gov.ua

Меморандум порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами гірничо-металургійного комплексу від 10.11.2008 р. // http://zakon.rada.gov.ua

Михненко А.М., Бакуменко В.Д., Борисович С.О. Історичний нарис: проблеми управління суспільним розвитком. Навчальний посібник. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 204 с.

Національна академія державного управління при Президентові України / Управління міжнародними проектами. Система управління державною службою: досвід західних демократій. Ідея та загальне кервництво: Віра Канівська. // www.academy.gov.ua

Офіційний сайт Верховної Ради України // http://www. rada.gov.ua

Офіційний сайт Головдержслужби // http://www.guds. gov.ua

Офіційний сайт Кабінету Міністрів України http://www.kmu.gov.ua

Офіційний сайт Президента України http://www.prezident.gov.ua

Офіційний сайт Державного комітету статистики України // http://www.ukrstat. gov.ua

Офіційний сайт Міжнародного центру перспективних досліджень http://www.icps.com.ua

Офіційний сайт Центру сприяння інституційному розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України http://www.center.gov.ua

Політичний кризи в ЄС (оцінка американських та європейських експертів) // США і Канада., № 12, 2008 р.

Про участь уповноважених з прав людини (омбудсменів) на місцевому й регіональному рівнях у захисті прав громадян: Рекомендація Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи № 61 (1999) // Бюлетень бюро інформації Ради Європи в Україні. - 2005. - № 11

Россия в цифрах 2008. Краткий статистический сборник.// http://www.russian-news.info/2/17214/

Роспутенко І.В. Мікро-, макроекономіка в державному управлінні. Навчально-методичний посібник. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 104 с.

Садовенко В.С., Плнєжа Г.В., Бази даних і бази знань у державному управлінні. Навчальний посібник. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 76 с.

Сурмін Ю.П., Штика Л.Г., Бакуменко В.Д., Гогіна Л.М. Словник системного аналізу в державному управлінні. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 148 с.

Сороко В.М. Надання публічних послуг органами державної влади та оцінка їх якості. Навчальний посібник. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 104 с.

Сороко В.М., Ходорівська Н.В., Дмітрук Н.А. Теоретіко-методологічні засади державно-управлінської діяльності: професійні стандарти, процедури, технології. Монографія. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 184 с.

Телешун С.О., Титаренко О.Р., Рейтерович І.В. Політичне прогнозування як вид управлінської діяльності: практичні рекомендації. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 20 с.

"Урядовий кур'єр" від 18.04.2001 р. / Від антикризових заходів до стратегії стійкого зростання. Виступ Прем"єр-міністра України В.А. Ющенко на засіданні Верховної Ради України 17 квітня 2001 року.

Угода про створення Антикризової коаліції у Верховній Ради України V скликання між Фракцією Партії регіонів, Фракцією Соціалістичної партії України та Фракцією Комуністичної партії України від 7 липня 2006 року. - „Голос України” від 14.07.06 - № 128

Фрідріх А. Гаек, Конституція свободи., Перевід с англійського Мирослави Олейник. - Львів: 2002. - с. 495

Чмига В.О., Клименко Н.Г., Орел М.Г. Діяльність органів державної влади у сфері цивільного захисту населення і територій. Навчальний посібник. - К.: Вид-во НАДУ , 2008. - 148 с.

Чуб О.П. Конституційні засади права громадян на звернення // Вісник Академії правових наук України. - 2006. - № 1 9440.

General Budget of the European Union for the Financial Year 2008 // www.europa.eu/comm/budget

"World Economic Outlook. April 2008". International Monetary Fund. Wash. 2008

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7