Особливості розслідування незаконного використання товарного знака

Й-мо-ві-р-но-ю- же-р-т-вою -з-лочину (потерпілим) є фізична чи юридична особа - власник прав на знак для товарів і послуг. Право на одержання свідоцтва мають будь-які фізичні та юридичні особи (не обов'язково суб'єкти підприємницької діяльності - незалежно від роду й занять (наприклад, вчитель, артист тощо) чи форми (партія, релігійна організація, фонд тощо)), об'єднання осіб та їх правонаступники: вони просто повинні подати заявку (п. 1 ст. 7 Закону). Такий стан законодавчої регламентації був розкритикований О.М. Мельник [34, 22-24]. Але на практиці товарними знаками користуються лише комерційні юридичні особи-суб'єкти господарської діяльності і громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене можна вказати, що характерним для даного злочину є те, що знак для товарів і послуг повинен бути зареєстрованим в Україні, пройти міжнародну реєстрацію або бути визнаним загальновідомим (все перелічене не повинно бути припиненим); дане діяння повинно бути незаконним; діяння вчинено лише умисно шляхом використання знаку; психічне ставлення до заподіяння шкоди може бути як умисним, так і необережним.

РОЗДІЛ 2. Початковий етап розслідування

(опи-с- ти-по-ви-х -с-лі-д-чи-х -си-ту-а-цій і -о-собливостей планування дій слідчого на початковому і наступному етапах розслідування; ви-кла-д- та-к-ти-ки -пе-р-ві-с-ни-х- с-лі-д-чи-х дій і супутніх оперативно-розшукових заходів)

На цьому е-та-пі- с-лі-д-чий повинен -ви-я-ви-ти- і- зі-б-ра-ти -ма-к-симум доказів, що- -мо-жу-ть бути знищені, по-ча-ти- розкриття злочину по „-га-ря-чи-х -с-лі-дах", вста-но-в-ити -і- за-т-ри-м-ати винних, за-без-пе-чити -мо-ж-ли-вість ві-д-ш-ко-дувати збиток, за-по-ді-я-них злочином. -Тому необхідно вказати на типові засоби і шляхи вирішення таких задач, а також згадати ти-по-ві -о-б-с-та-ви-ни, що -їх у-с-к-ла-д-ню-ю-ть-. У за-ле-ж-но-с-ті -ві-д о-б-с-та-ви-н -ро-з-с-лі-дуваної події і її особливостей черговість первісних дій і їхній перелік можуть варіювати

2.1. Дослідча перевірка і огляд місця події

Ха-ра-к-те-ри-с-ти-ка- ти-по-во-ї -ви-хі-д-но-ї інформації: зміст та її носії - допомагають оцінити (зорієнтуватися, уявити) слідчому суть події, що розслідується. Основними джерелами інформації про вчинення злочину, передбаченого ст..229 КК України, можуть бути :

- оперативна інформація;

- заява право власників про виробництво та розповсюдження продукції (послуг) з незаконним використанням знака для товарів і послуг;

- заяви та скарги споживачів про продаж недоброякісної продукції;

- матеріали з інших міністерств та відомств (СБУ, ДПА, Укрпатент тощо), які проводили перевірку отриманої інформації;

- безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину;

- повідомлення, опубліковані у ЗМІ.

Сутність першочергових слідчих дій. розробляють формалізовані програми (на спеціальних картках) дій слідчого на початковому етапі роботи з кримінальної справи. Пе-ре-лі-к- дій- но-сить приблизний, ти-по-вий- ха-ра-к-тер. Метою слідчих дій є збирання доказів заподіяння шкоди, доведення її величини і факту незаконності дій. Також вжиття дій щодо забезпечення цивільного позову.

2.1. Дослідча перевірка і огляд місця події

Перш за все доцільно провести дослідчу перевірку отриманих матеріалів (вихідної інформації). Зокрема з'ясувати питання:

- хто володіє правами на товарний знак (направити запит в Укрпатент, Український інститут промислової власності);

- факт незаконності використання товарного знаку (направити запит у Державний департамент інтелектуальної власності МОН України).

При виявленні фактів незаконного використання товарного знака важлива взаємодія з юридичними фірмами, фірмами патентних повірених і громадськими організаціями, службами безпеки, що представляють власників знаків і здійснюють діяльність по захисту інтересів виробників продукції.. Їх допомога може бути корисна для організації своєчасного дослідження зразків вилученої продукції, правильного оформлення заяв право власників та інших документів.

У випадках, коли попередньо не було встановлено власника знака для товарів і послуг, або відсутня можливість звв'язку із представництвом право власника, доцільно направити запит в Укрпатент (04119, Київ-119, вул.. С. Хохлових, 15, директору Українського інституту промислової власності Красовській А.Г., телефон канцелярії 458-06-03) з метою отримання наступної інформації:

- чи зареєстрований в Украпатенті використовуваний правопорушником знак для товарів і послуг, хто є його власником (кому видавалося свідоцтво);

- чи було укладено договір про передачу прав по знаку, ліцензійну угоду між право власником і порушником;

- чи звертався до Украпатенту порушник з питань реєстрації знаку, який він використав, чи схожих з ним знаків для однорідних товарів;

- ступінь змішування знака, який використовував порушник, та зареєстрованого у Відомстві знака для товарів і послуг.

Після того, як буде знайдений власник товарного знаку, необхідно у нього взяти пояснення, у якому висвітлити наступні питання:

- наявність договору про передачу прав на знак для товарів і послуг, ліцензійної угоди з правопорушником щодо надання права на використання товарного знаку;

- наявність звернення до правопорушника щодо порушення прав власника знаку для товарів і послуг;

- сума збитків, спричинених власнику товарного знаку діями порушника.

Необхідно витребувати (отримати) у право власника наступні документи:

- заява про порушення прав власника та притягнення правопорушника (-ів) до відповідальності;

- свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг чи ліцензійний договір про передачу права на його використання;

- зразки оригінальної продукції, яку виготовляє право власник;

- документи, що підтверджують розмір заподіяних збитків.

Оскільки характер події ще недостатньо ясний і не має підстав для негайного порушення кримінальної справи, остання порушується лише після ОМП.

Важливим є визначення об'єктів, на яких планується ОМП. Це:

- місця (приміщення) виробництва (виготовлення) контрафактної продукції, упаковки, етикеток з незаконним використанням товарного знака;

- місця нанесення на товар товарного знаку;

- місця зберігання (складування) такої продукції;

- місця реалізації контрафактної продукції чи надання послуг (торгові точки, організації, підприємства).

Під час дослідчої перевірки проводиться збір, аналіз, узагальнення даних про злочин, що надійшли (інформація про товарний знак, припинення незаконного використання вимагає його володілець), встановлення об'єктів планованого огляду. На останніх проводиться ОРЗ для встановлення наявності і організації охорони підприємства (організації), склад нематеріальних активів, що належать цьому суб'єкту. Встановлюються також особи, що причетні до виготовлення і поширення продукції і послуг з незаконним використанням товарного знака, їх злочинні зв'язки; наявність спеціальних комерційних структур для прикриття злочинного бізнесу (приміщення, автотранспорт); приблизні об'єми незаконного використання товарного знаку.

На етапі реалізації оперативних матеріалів проводиться перевірка діяльності підприємства або місць розповсюдження контрафактної продукції для з'ясування:

- обсягів незаконного виробництва та розповсюдження контрафактної продукції з незаконним використанням чужого товарного знаку;

- встановлення причетних до цього осіб;

- витребуваня копій необхідних документів;

- відбору зразків контрафактної продукції;

- опису та вилучення такої продукції та обладнання, на якому здійснювалося виробництво.

На підстав матеріалів перевірки може бути проведений огляд місця події. Огляд місця події - первісна, складна і трудомістка слідча дія, яка направлена на збір (отримання) об'єктивної інформації, що має значення для слідства. Це обумовлює значення цієї дії і її центральне місце у даній тактичній операції. Її тактичні задачі повинні враховувати обставини:

1) протидія можливому умисному знищення доказової інформації злочинцями - треба враховувати особу порушника, що володіє високим інтелектом і нерідко готовий до зустрічі з правоохоронними органами;

2) виявлення, закріплення і вилучення в процесуальній формі доказової інформації - необхідно врахувати великий об'єм об'єктів, що повинна бути оглянута і вилучена (продукція, у т.ч. поліграфічна, упаковка, документація, обладнання для тиражування і виробництва);

3) розвиток слідчої ситуації у вигідному слідству напрямку - огляд проводиться слідчим (оперативним працівником) до порушення кримінальної справи. Необхідна спеціальна підготовка особи, що проволить дослідчу перевірку і розслідування (зокрема, ОМП), для чого можна створити спеціалізовану СОГ. Неграмотне проведення ОМП всі інші зусилля зводить до нуля і відновити цю прогалину іншими слідчими діями неможливо.

У ході даної операції шляхом взаємодії її учасників необхідно:

- встановити факт порушення права на товарний знак і незаконність використання цих прав (використання без дозволу їх власника, перевищення умов договору про їх передачу, не цільове використання);

- збір відомостей про розмір заподіяної шкоди потерпілому (доходи отримані порушником від незаконного використання товарного знака);

- збір відомостей, характеризують спрямованість умислу винного при цьому.

На основі отриманої ОРІ приймається рішення про проведення ОМП. Зокрема, оглядаються вище згадані об'єкти, а також продукція, що виготовлялася та (або) реалізовувалась.

При плануванні ОМП необхідно вирішити наступні питання:

1) Тактика, прийоми проникнення у приміщення, що підлягає огляду (безпечне для учасників, швидке і раптове для порушників - вони не повинні дізнатися про підготовку огляду).Необхідно також враховувати режим охорони об'єкту, його площу. За наявності озброєної охорони чи зв'язків порушників з організованою злочинністю необхідно задіяти спец підрозділи міліції;

2) Обрати тактику і методику ОМП;

3) Обрати час проведення ОМП - найчастіше це ранковий час (до початку робочої зміни). Оскільки це враховує тривалий час проведення ОМП, дозволяє вилучити весь залишок контрафактної продукції, що знаходиться на об'єкті, можна опитати більшість працюючих на об'єкті, що з'явились на роботу.

Під час підготовки до ОМП необхідно:

- визначити кількісний, якісний склад осіб, які приймають участь у огляді (працівники міліції, спеціалісти, поняті, технічні робітники для допоміжних робіт та ін.), розподілити між ними обов'язки (поставити кожному завдання), визначити спосіб зв'язку, прийняти заходи по забезпеченню особистої безпеки учасників огляду;

- перевірка матеріально-технічного забезпечення СОГ (науково-технічні засоби для пошуку, виявлення, закріплення слідів обстановки і предметів; достатня кількість пакувального матеріалу, бланки, печатки, пояснювальні бірки для вилучених предметів; забезпечення транспортом для виїзду на МП і вивезення вилученого);

- провести консультацію у компетентних осіб, зокрема з'ясувати відмінні ознаки товарного знаку та яке саме обладнання може бути використане, яка інформація може зберігатися в його пам'яті.

При наявності у порушників декількох виробничих і складських приміщень одним з варіантів проведення даної слідчої дії є огляд всіх приміщень паралельно, що ефективніше, оскільки виключає витік інформації і можливість знищення речових доказів, порушники не можуть домовитися про обставини, які на їх думку необхідно приховати від слідства. Але якщо об'єкти огляду віддалені один від одного це відволікає велику кількість працівників правоохоронного органу. У цьому разі варто забезпечити охорону і недоторканість всіх об'єктів і оглядати їх послідовно, що є економить сили та засоби (у галузі інтелектуальної власності мало фахівців). Для попередження дій правопорушників по прихованню і знищенню слідів злочинної діяльності, контрафактної продукції, обладнання і цінностей при охороні віддалених об'єктів, що оглядаються послідовно, необхідно:

- на кожен об'єкт направити не менше двох оперативних співробітників, що мають табельну зброю і засоби зв'язку;

- забезпечити одночасне прибуття оперативних працівників на всі об'єкти огляду;

- по прибуттю на об'єкт необхідно видалити з приміщення всіх присутніх осіб, взяти у них пояснення і взяти об'єкт під охорону до прибуття учасників слідчого огляду;

- закрити і опечатати відповідним чином всі виходи з приміщення.

Головною вимогою забезпечення успіху є точна координація і узгодження діяльності всіх учасників слідчої дії (забезпечення стійкого зв'язку між керівником групи - слідчим та іншими учасниками - оперативними працівниками, експертами-криміналістами, спеціалістом).

Враховуючи механізм злочину, оперативну інформацію при ОМП необхідно приділити увагу правильному і точному (ретельному) огляду, опису (індивідуалізуючи предмети та документи на момент огляду) і вилученню наступних об'єктів:

- контрафактної продукції;

- сировини для її виробництва;

- поліграфічна продукція, засоби упаковки такої продукції;;

- обладнання, що використовувалося для її виробництва;

- документи про діяльність підприємця;

- документи, що містять дані про виготовлену продукцію чи надані послуги.

Результати огляду повинні бути зафіксовані у протоколі огляду місця подіх, де відображаються всі значимі обставини цієї слідчої дії. Опис місця події повинен бути послідовним зі складанням схем, плану місця події, все вилучене вказується у протоколі, належно упаковується і опечатується, проводиться фото- та відео зйомка [4,с.22-24; 8, с.30-34].

Після проведення огляду необхідно взяти пояснення у особи, яка незаконно використовувала чужий товарний знак для товарів і послуг, зокрема з'ясувати наступні питання:

- ким конкретно було розроблено ескізи (макети) упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, на якому підприємстві (обладнанні) їх було виготовлено, за чиєю вказівкою здійснювалося їх нанесення на упаковку такої продукції;

- чи звертався правопорушник в Патентне відомство з метою реєстрації знаку, який вже використав на упаковці власної продукції, а також з метою з'ясування питання щодо реєстрації цього знака будь-якою іншою особою в Патентному відомстві;

- на якому підприємстві здійснювалося виробництво упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, в якій кількості та на якку суму коштів її було виготовлено та реалізовано (придбано), згідно яких документів здійснювалося її виготовлення та реалізація;

- на якому підприємстві, конкретно в якої особи та згідно з якої угоди здійснювалося придбання примірників продукції з незаконним використанням товарного знака для подальшого розповсюдження, які документи при цьому було надано (питання для розповсюджувачів продукції);

- яким чином при укладання угоди було обумовлено право власності на знак для товарів і послуг, що використаний на упаковці закупленої для подальшого розповсюдження продукції з незаконним використанням товарного знаку;

- поінформованість правопорушника про те, що знак, який ним використаний при виробництві або розповсюдженні (зберігання з метою пропонування для продажу), добре відомий споживачам як розпізнавальний для товарів і послуг визначеного виробника.

Доцільно також з'ясувати мотиви та мету вчинення ним злочину. У випадку використання чужого знаку групою осіб, необхідно встановити ініціатора ідеї використання знака, обставини прийняття та втілення в життя цього рішення.

Дослідження продукції може здійснюватися спеціалістами у сфері інтелектуальної власності, а саме патентними повіреними України, спеціалістами регіональних НДЕКЦ, судовими експертами чи іншими організаціями. За результатами досліджень складається відповідний документ (висновок), в якому відображаються основні відмінні особливості контрафактної продукції, позначеної порушником, від оригінальної продукції, яка позначена зареєстрованим знаком для товарів і послуг.

Під час дізнання чи досудового слідства необхідно встановити розмір шкоди, завданої правопорушником внаслідок виробництва та реалізації товарів і послуг з незаконним використанням при цьому знаку для товарів і послуг. Як правило, завдана шкода складається з суми грошових коштів, які отримує право власник від реалізації за власними гуртовими (роздрібними) цінами оригінальної продукції, що відповідає кількості виготовленої та (або) реалізованої порушником продукції з незаконним використанням знаку для товарів і послуг. Ці розрахунки необхідно враховувати під час підготовки і проведення ОРЗ.

2.2. Порушення кримінальної справи: висунення слідчих версії та

планування розслідування

Відповідно з характером дій вирішується питання про порушення кримінальної справи за ст..229 КК України за наявності вказаних у ст.94 КПК України приводів до її порушення. При цьому необхідно враховувати, що вказаний злочин може вчинюватися у поєднанні з іншими злочинами, передбаченими ст.ст.176, 177, 202-205, 209, 216, 226, 227 КК України. За відсутності ознак злочину діяння може містити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 51-2, ч.1 ст.164-3 КпАП України. Визнавши достатніми підстави порушення кримінальної справи, особа, що проводить дізнання, слідчий виносить відповідну постанову.

Типові вихідні дані та слідчі ситуації по цих справах необхідно враховувати у процесі висунення слідчих версій і планування розслідування. Серед висунених типових слідчих версій можуть бути:

- незаконне використання мало місце (був використаний добре відомий знак, саме це допомогло отримати дохід)

- мало місце законне використання без дотримання умов;

- недобросовісна конкуренція;

- події злочину не було.

Осо-б-ли-во-с-ті -п-ла-ну-ван-ня -я-к е-ле-ме-нт приватної методики полегшує організацію розслідування даного виду злочинів. У залежності від змісту вихідних даних, отри-ма-ни-х -ш-ля-хо-м а-на-лі-зу с-лі-д-чо-ї ситуації й обліку типових версій для даної категорії справ, слі-д-чий- п-ла-ну-є- с-во-ї- ді-ї- на -по-ча-т-ковому етапі розслідування, ви-зна-ча-ю-чи -ї-х-нє -ко-ло, чер-го-ві-с-ть- і -фо-р-ми- з-в'я-з-ку -з о-пе-ративно-розшуковими й організаційно-технічними заходами; планує тактичні операції, можливість розкриття злочину по свіжих слідах.

Планування може бути здійснене відразу після порушення кримінальної справи і містити більше оперативно-розшукових дій:

- пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;

- пошук та затримання злочинця (пошук викраденого майна);

- забезпечення відшкодування матеріальної шкоди.

У процесі планування розслідування необхідно з'ясувати обставини, загальна система яких визначена в ст. 64 КПК України і конкретизована ознаками складу злочину, описаними в диспозиції ст. 229 КК України, а також криміналістичною характеристикою даного злочину:

- який об'єкт був незаконно використаний (товарний знак);

- у чому саме виявилося незаконне використання;

- час вчинення незаконного використання та його прояв;

- які наслідки сталися внаслідок цього і яка матеріальна шкода заподіяна;

- чи містить дане правопорушення ознаки складу злочину або адміністративного правопорушення (які нормативно-правові акти порушені);

- з'ясування особи, що почала правопорушення (місце знаходження виробника, характер його діяльності та технології виробництва) і кого притягувати до кримінальної відповідальності за правопорушення, з'ясування мотивів правопорушення;

- які умови сприяли порушенню права на знак для товарів і послуг.

Планування на слідчому етапі носить процесуальний характер і спрямоване на забезпечення справи доказовою інформацією (збирання і оцінка, побудова з них логічної системи, яка встановить істину за справою, що розслідується). Види планування: індивідуальне і бригадне (у складних справах, сітьове або календарне).

Зокрема, при виявленні факту виробництва фальсифікованої горілчаної продукції з розливом її у тару (пляшки) з наклеєними етикетками, на які нанесені знаки для товарів і послуг, то для з'ясування величини доходів слід з'ясувати, де реалізовувалася продукція (в якій торговій точці), здійснити перевірку документації даного об'єкту (кількість реалізованих пляшок, їх вартість, отримана виручка - для обчислення обороту коштів у злочинців, отримані ними доходи, а отже і заподіяні збитки (упущену вигоду) власника знака для товарів і послуг).

2.3 Допити потерпілого, підозрюваного і свідків

Допит - це джерело доказової інформації, що сприяє розслідуванню.

Тактика допиту: 1) підготовка (з врахуванням конкретного виду допиту - первинний чи вторинний, складу учасників, віку і процесуального положення допитуваного):

- аналіз матеріалів справи;

- вивчення особистості допитуваного;

- складання плану допиту;

- визначення тактики ведення допиту.

Необхідно враховувати специфіку даного виду злочину і наперед продумати питання, що будуть порушуватися в процесі допиту, які вимагатимуть для свого розуміння спеціальних знань (вивчення нормативно-правових актів у сфері охорони товарного знаку, спеціальної літератури, консультації у спеціалістів). Підготовленість до допиту слідчого і добре володіння ним інформацією, обізнаність у специфіці справи обеззброюють допитуваного і спонукають до дачі повних і правдивих показань. В іншому випадку недобросовісна особа буде упиратися.

Допит підозрюваного по справі незаконного використання знака для товарів і послуг необхідно проводити негайно після порушення кримінальної справи. Його показання одне з цінних джерел отримання доказової інформації про обставини, що вказують на причетність допитуваного до вчинення злочину; про обставини протиправності діяння; про наявність співучасників злочину і ролі кожного з них; про місця зберігання контрафактної продукції та інші важливі обставини. Слідчий володіє певною перевагою у процесі отримання найповніших і достатніх показів. Підозрюваний у цей час володіє обмеженими відомості про об'єм наявних доказів його винуватості, а фактор раптовості і неочікуваності позбавляє його можливості в достатній мірі продумати ту чи іншу чітку і послідовну версію.

При проведенні допиту підозрюваного слідчий повинен з'ясувати наступні питання:

а) зареєстрований чи ні як приватний підприємець, якщо так, то де і коли, які документи підтверджують право на заняття підприємництвом? Як давно займається підприємництвом, якими саме видами діяльності?

б) чи є власником продукції чи лише продавцем? Якщо продавцем, то хто є її власником і чи пояснив йому власник про контрафактність продукції? Яким чином отримує продукцію, хто є її постачальником і виробником? Де і за якою ціною купує продукцію?

в) Як давно займається незаконним поширенням (використанням) знаку для товарів і послуг чи має уяву про поширювану продукцію, про її контрафактність і ставлення до цього?

г) який дохід і прибуток від даної незаконної діяльності, з якою націнкою продукція відпускається покупцям?

ґ) з ким займається даною незаконною діяльністю? Яка роль кожного з учасників у даній діяльності?

д) які є документи на продукцію, зокрема чи є договір з правоволодільцем знаку для товарів і послуг?

е) чи знає про існування кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення прав на знак для товарів і послуг?

є) чи притягувався раніше до відповідальності за аналогічні злочини, чи знає про притягнення до відповідальності і інших осіб за такі правопорушення?

ж) чи має зауваження до проведення слідчих дій?

Питання до особи, яка підозрюється у незаконному поширенні продукції з незаконним використанням знака для товарів і послуг (продавця):

а) чи усвідомлює, що реалізовувана продукція є контрафактною, чи розуміє цей термін? Чи знає як виглядає оригінальний продукт і скільки він коштує?

б) як оформлювалися прихід і витрата продукції, де її зберігали? Скільки вже поступило і скільки вже реалізовано?

в) у яких ще торгових, крім виявлених, проводилась реалізація даної продукції, де ще вона зберігається?

г) чи очікувалося надходження нової продукції, якщо так, то коли і від кого?

Питання до особи, що підозрюється у виробництві і поширенні контрафактної продукції: у яких місцях, крім виявлених, ще проводилося виробництво і поширення цієї продукції, де ще вона зберігається; коли і від кого отримані матеріали, необхідні для виготовлення продукції, використання знаку (обладнання для тиражування, макет знаку і т.д.); як відбувалося використання знаку, який виробничий цикл виготовлення продукції; як реалізовувалася продукція, послуги (через магазин, ринки, інші торгові точки і т.д.); яка собівартість і відпускна ціна продукції; у які терміни зазвичай проходить реалізація всього чи більшою частини партії виробленої продукції, скільки одиниць аналогічного товару зазвичай вдається реалізувати (за день, неділю, місяць); скільки вже реалізовано.

У випадку привласнення права на знак з'ясувати: яким чином у його розпорядження попав знак для товарів і послуг, права на який було привласнено; чи знайомий з право володільцем, чи відомо про виготовлення під цим знаком товарів чи надання послуги; у зв'язку з чим вирішив привласнити права і яку мету цим переслідував; чи передбачав, що на привласнений ним знак правоволоділець заявить свої права, і як думав поступити в цій ситуації; чи усвідомлював, що привласнення права на знак заподіює (чи може заподіяти) шкоду правоволодільцю. Якщо підозрюваний не визнає вини у незаконному використанні знаку для товарів і послуг і заявляє, що це його власний, йому пропонується подати макет знаку, з'ясувати коли, де, ким і при яких обставинах він був створений і чим він може це підтвердити.

Допит свідків. Свідків по цим справам можна поділити наступним чином (від чого будуть диференціюватися питання, які їм задаються):

а) особи, що брали участь у перевірці діяльності підприємства, вилученні продукції, інших предметів та документів (працівники міліції, інші службові особи): які заходи зробив продавець для конспірації; пояснення продавця при проведенні перевірки і вилучення продукції про його відношення до даної продукції, усвідомлення ним її контрафактного характеру, про тривалість цієї незаконної діяльності, інше;

б) власник магазину чи торгового центру, де розміщувалася торгова точка порушника, та особа, що займається торгівлею і знаходиться на сусідньому від порушника місці: як давно займається цією діяльністю порушник, скільки у нього працівників, які приблизно партії продукції (об'єм послуг) реалізовував, чи використовував прийоми конспірації та інше;

в) споживачі, що придбали контрафактну продукцію (зокрема, ті, що приходили за товаром під час огляду місця події); особи, що купляли продукцію оптом для її подальшої реалізації; особи, що спрацювали з підозрюваним по бізнесу, але не брали участь у незаконному використанні знаку для товарів і послуг - про них можна дізнатися з вилучаємих при огляді документів (зошити, книги обліку), із свідчень інших свідків, підозрюваного;

д) родичі, друзі та інші особи, знайомі з порушником і знають про цю діяльність;

е) керівний, допоміжний персонал, технічні спеціалісти - робітники, що працювали на підозрюваного (продавець, кур'єр, бухгалтер, товарознавець, водій, експедитор та інші) - їх процесіальний статус може змінюватися по мірі збору інформації про деталі злочинної діяльності; представники правоволодільця і товариств захисту прав споживачів. Наприклад, продавців необхідно запитати як давно він працює на порушника, яка середня щоденна виручка та інше, а також допитати осіб, які не працювали у порушника, але якимось чином стали причетними до виробництва, перевезення, зберігання і реалізації контрафактної продукції з незаконним використанням знаку для товарів і послуг.

Під час допиту потерпілого (представника потерпілого) необхідно з'ясувати: чи є він володільцем відповідних виключних майнових прав у момент правопорушення; якими конкретно виключними майновими правами у відношенні даного знаку він володіє (відносно якої групи товарів чи послуг), чим все це підтверджується; яка вартість оригінального товару (послуги) і вартість прав на використання знаку у відповідності до закону; яка шкода і якими діями йому заподіяна, у чому полягає дана шкода і чим це підтверджується. Усі надані показання необхідно оцінити керуючись положеннями ст.67 КПК України та нормами інтелектуального права.

У допиті спеціаліста виникає необхідність, коли слідчому не вистачає спеціальних знань, наприклад, про предмет посягання, його властивостях. Так, при розслідуванні кримінальної справи за фактами тиражування контрафактної продукції виникає необхідність отримати відомості про те, яким способом проводиться тиражування оригінальної і контрафактної продукції, яке обладнання для цього необхідне, які типові відмінності може мати оригінальна продукція від контрафактної і т.п. Експерта допитують для пояснення зробленого ним висновку, а також з приводу відомостей, що стали йому відомі у зв'язку з провадженням судової експертизи. При необхідності треба долучати до протоколу допиту схеми, таблиці, які б наглядно демонстрували висвітлені питання, а також список термінів з поясненнями. Все дозволяє учасникам кримінального процесу краще сприймати значиму для справи інформацію [40, с.4-5].

Таким чином підсумовуючи вищесказане, слід сказати, що саме від того наскільки якісно було проведені слідчі та інші дії на початковому етапі розслідування даного злочину залежить повнота проведеного досудового слідства, притягнення до відповідальності винних осіб. важливим є під час даного етапу є врахування особливостей даного злочину: сфери і механізму вчинення, кола причетних осіб, проявом наслідків. Саме викладена вище послідовність дій дозволяє ефективно провести початковий етап розслідування незаконного використання знаку для товарів і послуг.

РОЗДІЛ 3. Подальший етап розслідування

Задача подальшого збирання, до-слі-джен-ня, оці-н-ки- і -ви-ко-ри-с-тан-ня- до-ка-зів, уста-но-в-лен-ня- в-сі-х е-ле-ме-н-ті-в- п-ре-дмета доведення, тоб-то- ро-з-го-р-ну-то-го- до-ве-ден-ня, зва-жу-є-ть-ся- на- на-с-ту-п-но-му -е-та-пі.

Та-к-ти-ка дій, од-но-ймен-них з ти-ми, ко-т-рі про-во-дя-ть-ся-на-по-ча-т-ко-во-му-е-та-пі,мо-же-бу-ти-зо-в-сі-мі-н-ший,оскі-ль-ки-з-мі-ню-ю-ть-ся-за-да-чі,об-ся-г-да-них,слі-д-ча-си-ту-а-ці-я-.-У-се це знов--та-ки ви-ма-гає рі-шу-чо-ї від-мо-ви -ві-д будь-якого -ша-б-ло-ну в діяльності слідчого.

Роз-слі-ду-ван-ня зло-чи-нів про-цес тво-р-чий, у ньо-му не-має мі-с-ця схе-ма-ти-з-му, не-про-ду-ма-ни-м а-на-ло-гі-ям, на-слі-ду-ван-ням, ско-ро-сти-г-ли-м -рі-шен-ня-м-.- П-ри-ва-т-на криміналістична методика неповинна сковувати ініціативу слідчого, ви-клю-ча-ти -не-с-та-н-да-р-т-ні- рі-шен-ня-. Приватна методика - це завжди лише комплекс рекомендацій, але- п-ри- цьо-му- не- с-лі-д за-бу-ва-ти, що- ці -ре-ко-ме-н-да-ції - -ре-зу-ль-та-т у-загальнення досвіду багаторічної слідчої практики, тво-р-ча- ре-а-лі-за-ці-я- я-ко-го -до-з-во-ля-є уникнути помилок і недоглядів.

Підготовка складання обвинувального висновку. Конфіскація відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення - як міра покарання (ч.1-2 Ст.229 КК України).

3.1.Особливості призначення і проведення експертизи

Інтеграція України до ЄС і вступ до СОТ вимагає належного забезпечення права інтелектуальної власності - реформи законодавства у цій сфері відповідно до світових стандартів не лише формально, а й створення дієвого правового механізму їх реалізації, системи протидії піратству і набути відповідну практику захисту цих прав кримінальним законом (попередження, своєчасне виявлення та розслідування цих злочинів ПОО). При розслідуванні КС за фактом порушення цих прав у слідчого для доказування належності таких прав потерпілому і їх порушення виникає необхідність у застосуванні спеціальних знань у формі експертизи, яка прямо або побічно встановить фактичні дані, що сприятимуть цьому. Тому необхідно визначити: 1) вид експертизи (спірним є обов'язковість і потреба їх проведення у цих справах); 2) питання для експертного дослідження; 3) порядок його проведення при потребі проведення кількох досліджень (їх методика не чітко невідпрацьована через специфіку об'єкта дослідження) [18, 125-127]

1) Вид експертизи по справам про порушення прав на знак для товарів і послуг залежить від фактичних даних (предмету дослідження), що необхідно встановити у справі (звідси випливають і завдання експертизи):

- встановлення й оцінка властивостей знаку для товарів і послуг: а) чи є він об'єктом інтелектуальної власності (чи відповідає він критеріям охороноспроможності); оцінка власності прав на цей об'єкт інтелектуальної власності як нематеріальних активів підприємства тощо.

- розмір (незаконного доходу правопорушника) матеріальної шкоди, завданої потерпілому внаслідок незаконного використання цього знаку;

- фактичні ознаки контрафактності.

А також від способу вчинення злочину, тому це може бути як судова, криміналістична експертиза, так і з питань інтелектуальної власності.

2) Для визначення ознак технічної контрафактності товарів ставлять наступні запитання:

- чи є необхідні та достатні підстави вважати певну особу легальним правоволодільцем на знак для відповідних товарів і послуг;

- чи мають оригінальні екземпляри, надані право володільцем, специфічні ознаки, що дають змогу відрізнити їх від нелегально виготовлених копій (контрафактної продукції);

- чи містять надані екземпляри технічні ознаки контрафактності, відмінності від оригінальних;

- у чому полягають відмінності і чи дають вони можливість вважати, що надана на дослідження продукція виготовлена не право володільцем, з порушенням технології виробництва.

До питань, що виникають у зв'язку з цим і вимагають спеціальних знань, належать:

- відповідність зареєстрованого позначення критеріям надання правової охорони (розрізняльної здатності тощо), необхідного для його реєстрації як знака для товарів і послуг;

- визначення однорідності товарів і послуг, стосовно яких був зареєстрований товарний знак потерпілого та товарів і послуг, що маркуються тотожним позначенням порушника;

- наявність або відсутність подібності (тотожними або схожими) до ступеня змішування між товарним знаком і введеним у господарський оборот іншим комерційним позначенням визначення ступеня відомості торгової марки, на яку посягають, в Україні;

- чи може товарний знак ввести в оману щодо місця походження товарів, які маркуються цим знаком, чи вказувати на їхню якість тощо [6, с.78-83].

Для встановлення порушення прав власника знаку необхідно з'ясувати питання однорідності товарів, на які порушник наносив знак, і товарів, для яких він зареєстрований, а також визначити тотожність чи подібність знаку з позначенням порушника. Однорідний - це належний до того ж роду, розряду, однаковий, той, що виконує ту ж функцію [19, 382]. Під однорідними товарами і послугами слід розуміти товари і послуги, що відносяться до того ж самого класу і групи, зазначених у МКТП, мають однакові умови реалізації, одне коло споживачів та створюють у споживача уявлення про їх приналежність до одного виробника. Для встановлення однорідності товарів беруть до уваги рід (вид) товарів, їх призначення, вид матеріалу, з якого вони виготовлені та інші ознаки. До основних ознак однорідності товарів відносять: рід (вид) товарів, їх призначення та вид матеріалу, якого вони виготовлені. Ці ознаки можуть враховуватись як кожна окремо, так і в сукупності з іншими допоміжними ознаками, до яких відносяться всі інші:

- умови реалізації товару (наприклад, фарби, лаки у торгівлі супроводжують засоби для чищення, полірування), канали реалізації виробів (для виробників, які розповсюджують товари через роздрібну мережу, небезпека змішання знаків вища, ніж для тих, хто діє через укладання договорів;

- у залежності від кола споживачів: товари широкого вжитку і товари виробничо-технічного призначення. Визначати однорідності перших необхідно більш широко, оскільки споживачі цих товарів зіштовхуються з товарами конкретного виду рідко і можливість змішування знаків ними більш висока. Небезпека змішування для другої групи товарів менша, оскільки вони призначені для обмеженого кола споживачів, фахівців, яким, як правило, добре відомі виробники продукції у відповідній галузі;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5