Підстави припинення діяльності суб'єктів господарювання: загально-правова характеристика

У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, зазначених у частині першій цієї статті, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом. До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених ГКУ, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів у встановленому законом порядку [105, с.82].

Злиття, приєднання, поділ та інші подібні зміни підприємств являють собою часте явище в сучасному економічному житті України. Причиною їх виникнення найчастіше є різкі зміни в корпоративному секторі управління, які, у свою чергу, з'являються в періоди бурхливого розвитку та технологічних проривів або під час спаду чи кризи. Як показує світова практика, злиття і приєднання є характерними при економічних піднесеннях, а поділ - при економічних спадах.

Реорганізація являє собою випадок реструктуризації, тому що саме реорганізація колишніх державних підприємств пройшла в 90-х роках ХХ ст. як процес приватизації. Реструктуризація підприємства - це здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості об'єкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, зростання ефективності виробництва. Практика довела неефективність радянських принципів управління підприємством, що і спричинило реорганізаційні заходи. В умовах же кризи необхідність реструктуризації є вочевидь: для перших вона стає способом виживання, для других - способом захоплення ринку, що звільняється, а для третіх - способом припинення справи.

Актуальним є розгляд даного питання в нинішніх умовах господарювання, пов'язаних з еволюційними та революційними процесами, які виникають під дією зовнішніх і внутрішніх джерел.

Можна виділити такі форми реорганізації:

- злиття - припинення діяльності двох та більше юридичних осіб з передачею за передавальним актом (балансом) всіх майнових прав та обов'язків цих осіб юридичній особі - правонаступнику, створеному в результаті реорганізації;

- приєднання - припинення діяльності однієї юридичної особи з передачею за передавальним актом (балансом) всіх належних йому майнових прав та обов'язків іншій юридичній особі (правонаступнику);

- виділення - створення одного або кількох юридичних осіб, до яких за розділовим актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права та обов'язки юридичної особи, що реорганізовується;

- перетворення - зміна організаційно-правової форми юридичної особи, внаслідок чого виникає нова юридична особа, до якої переходять всі права та обов'язки реорганізованої юридичної особи.

Причини реорганізації можна поділити на декілька видів:

- зовнішні і внутрішні (щодо підприємства);

- організаційні, економічні, фінансові, технологічні та соціальні (за сферою дії);

- плавні, або еволюційні, і стрибкоподібні, або революційні (за способом дії).

Економічну природу реорганізації можна прослідкувати на прикладі впливу введення нового закону (приміром, такого, який торкається оподаткування). До еволюційних економічних причин можна віднести стан економіки галузі.

До внутрішніх економічних причин належать зміна структури власності та значні збитки.

Одним зі способів реорганізації є поділ. До поділу за звичаєм удаються у разі суміщення різних видів діяльності (продаж продукції різних видів, надання різних послуг і т.д.), коли розвиток кожного з них починає заважати один одному, тобто управління підприємством ускладнюється і доцільним стає поділ великого підприємства на незалежні підприємства з відповідним перетворенням організаційних структур. У світовій практиці однією з причин поділу також називають психологічну несумісність власників-партнерів.

Інший ефективний спосіб реорганізації - виділення, яке найчастіше зводиться до утворення дочірніх або залежних підприємств, а також філій і представництв. Причинами виділення можуть бути:

- диверсифікація операцій. При розширенні масштабів діяльності часто відбувається збільшення номенклатури продукції та послуг. У цих умовах доцільно перегрупувати ресурси підприємства і виділити найбільш перспективні напрями у спеціалізовані дочірні підприємства (ДП). Найчастіше ДП створюється під певні товар або послугу;

- відокремлення ліцензійних видів діяльності. Ліцензована діяльність звичайно є високоспеціалізованою, тому вона може бути виділена в окремі підприємства. Деякі види ліцензійного бізнесу, наприклад страхування, управління інвестиційними фондами, банківська діяльність і т.д., здійснюються на окремих підприємствах. В Україні підприємства, які здійснюють такі види діяльності, мають в основному акціонерну організаційно-правову форму;

- оптимізація структури управління. Створення ДП допомагає материнському підприємству зосередити свою діяльність на вирішення стратегічно важливих питань, пере-розподіляючи рутинні операції з управління на ДП;

- маневрування матеріальними та фінансовими ресурсами. На базі ДП зручно застосовувати такі види діяльності, як спільна діяльність, поділ продукції, лізинг, франчайзинг. Це дозволяє невеликими ресурсами охопити більшу сферу діяльності і, крім того, оперативно зосередити необхідні мате-ріальні та фінансові ресурси у ключових сферах діяльності;

- необхідність покращання схеми фінансових потоків. Використання дочірніх структур може покращити схему внутрішньофірмових фінансових потоків і зменшити фінансові і податкові втрати. Зручні організаційно-фінансові схеми з участю ДП допомагають перерозподілити витрати і доходи між підприємствами групи, створити додаткові центри прибутку, оптимізувати внутрішньофірмове фінансування, а також внутрішньофірмове і зовнішнє інвестування;

- управління ризиком та підвищення стійкості діяльності полягає у перенесенні ризикованих операцій на ДП, яке несе обмежену відповідність, не займаючи майна материнського підприємства. При цьому фінансові труднощі і банкрутство ДП не призведуть до краху материнського підприємства.

У загальному випадку виділення частини підприємства говорить про стійкий стан на ринку і є результатом назрілої реорганізації.

Як на одному з важливих аспектів проблеми зупинимося на ліквідації. Ліквідація- це припинення його діяльності без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва. На практиці ліквідація найчастіше відбувається в результаті розорення і банкрутства підприємства.

Процеси реструктуризації і реорганізації - це один зі способів зробити їх інвестиційно привабливими, враховуючи всілякі макро-економічні та політичні ризики. При цьому вирішуються питання нестачі обігових коштів, заміни старого обладнання новим, раціонального розподілу наявних коштів і т.д. Сьогодні за допомогою вільного застосування корпоративного управління можна розв'язати багато, в тому числі й фінансових, проблем. І лише після розв'язання цих завдань українські підприємства стануть конкурентоспроможними і зможуть вийти на світовий фондовий і товарний ринки, що, у свою чергу, значно підвищить рівень економіч-ного розвитку країни. Нижче у таблиці 3.1 наведена карта антикризових заходів розвитку підприємництва в сучасних умовах господарювання.

Таблиця 3.1 Карта антикризових заходів розвитку підприємництва в сучасних умовах господарювання.

Таким чином, в Україні в цілому сформовано законодавство, яким визначено правові засади державної регуляторної політики у сфері припинення господарської діяльності, однак неефективна робота регуляторних органів не дає змоги забезпечити належне додержання усіх його вимог. Так, практична реалізація норм законодавства у сфері державної реєстрації припинення діяльності суб'єктів господарювання, якими передбачено суттєве спрощення відповідних процедур, не дозволяє отримати максимальний ефект від його дії у зв'язку з нестворенням на місцевому рівні належних умов функціонування інституту державних реєстраторів, що негативно позначається на перспективності дальшого провадження господарської діяльності.

Проблемним питанням залишається і необґрунтовано великий перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, який постійно розширюється. Одержання ліцензій для здійснення певних видів господарської діяльності потребує багато часу, ресурсів суб'єктів господарювання. Сфера ліцензування перетворилася на одну з найбільш корумпованих та стала механізмом адміністративного тиску на суб'єктів господарювання, в деяких випадках механізм ліцензування використовується для неправомірного обмеження конкуренції під час здійснення господарської діяльності. Все це призводить до гальмування процесів реформування дозвільної системи та системи ліцензування, а отже й до порушень вимог законодавства у відповідних сферах.

Значною проблемою залишається також неефективність системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. За експертними оцінками, у 2008 році здійснено перевірки майже 95 відсотків підприємств України. Найбільша кількість перевірок суб'єктів господарювання припадає на органи державної податкової служби, державного пожежного нагляду, державної санітарно-епідеміологічної служби. У 2008 році цими органами здійснено перевірки на кожному другому підприємстві, що у більшості випадків негативно позначилось на сталому функціонуванні цих підприємств.

Засоби регуляторної політики у сфері господарської діяльності не стали дієвим інструментом підвищення ефективності в діяльності регуляторних органів. Перегляд регуляторних актів здебільшого має формальний характер, не проводиться системна оцінка реалізації регуляторної політики у пріоритетних галузях економіки, а окремі регуляторні акти приймаються з порушенням основних засад регуляторної політики.

Органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування не підтримується належний зворотний зв'язок із суб'єктами господарювання, неприбутковими об'єднаннями підприємців, що призводить до їх відсторонення від участі у формуванні державної політики у сфері господарської діяльності. Наприкінці 2006 року ліквідовано Раду підприємців України при Кабінеті Міністрів України, яка існувала більше тринадцяти років та відігравала позитивну роль при обговоренні, прийнятті рішень Кабінетом Міністрів України.

Не дозволяє ефективно виконувати функції захисту прав суб'єктів господарювання і створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва і нинішній статус Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Незначним залишається і рівень фінансової підтримки розвитку суб'єктів господарювання. Так, заходи Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні протягом останніх років фінансуються лише на 1,8 млн гривень, що, в свою чергу, негативно впливає і на фінансування відповідних регіональних програм. У зв'язку з цим унеможливлюється комплексне розв'язання проблем у цій сфері, гальмується інноваційна спрямованість розвитку малого бізнесу.

Рівень податкового навантаження на суб'єкти господарювання в Україні залишається одним із найвищих у світі. Це, в свою чергу, зумовлює низький рейтинг України за ефективністю системи оподаткування -- 174-те місце серед 175 держав. Основними проблемами у цій сфері є велика кількість податків, зборів (обов'язкових платежів), які регулюються значною кількістю законів України, безсистемність та непередбачуваність змін податкового законодавства, а також недосконала система адміністрування податків. Це призводить до непродуктивного навантаження на суб'єкти господарювання та значних витрат часу і ресурсів для складання податкової звітності. На підготовку, подання податкової звітності, сплату податків суб'єкту господарювання у середньому необхідно витратити понад 2 тисячі годин на рік, що у дев'ять разів перевищує аналогічний показник у Російській Федерації та у п'ять разів -- у державах Східної Європи та Центральної Азії.

Вкрай ускладненою та неефективною є система технічного регулювання. Державна політика у цій сфері не враховує прагнень України до членства у Світовій організації торгівлі та Європейському Союзі. Рівень гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами залишається надзвичайно низьким і становить лише 25 відсотків. Повільне реформування у цій сфері ускладнює інтеграцію України у світовий економічний простір.

Недостатньо ефективною є й чинна система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (у тому числі й на земельні ділянки), яка сприяє виникненню адміністративних бар'єрів, що стримують розвиток господарської діяльності.

Недосконалість державної політики у сфері регулювання господарської діяльності негативно позначається на іміджі України у світі (за результатами, наприклад, щорічної доповіді Світового банку щодо оцінки бізнес-клімату Україна посіла 128-ме місце серед 175 держав).

Унаслідок відставання правового регулювання від стану відносин у сфері господарської діяльності Україна втрачає позитивні тенденції розвитку підприємництва, що зумовлює необхідність адекватних змін законодавства у цій сфері. В тому числі, враховуючи сучасні тенденції розвитку економіки держави, має бути відповідно переглянуто і механізми стимулювання господарської діяльності.

Пріоритетними напрямами вдосконалення державного регулювання господарської діяльності мають стати:

- усунення необґрунтованих підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

- спрощення дозвільної системи та мінімізація видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

- залучення неприбуткових об'єднань підприємців до формування основних засад державної регуляторної політики;

- недопущення політизації діяльності регуляторних органів;

- удосконалення системи оподаткування, зокрема, шляхом скорочення кількості видів податків, зборів, спрощення адміністрування податків, зборів, реформування законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість;

- усунення технічних бар'єрів під час здійснення окремих видів господарської діяльності;

- підвищення статусу уповноваженого органу у сфері державної регуляторної політики та підприємництва;

- збільшення фінансово-кредитної підтримки для стимулювання розвитку підприємництва;

- недопущення неправомірного втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у діяльність суб'єктів господарювання.

У процесі вдосконалення державного регулювання господарської діяльності має бути забезпечено:

1) залучення неприбуткових об'єднань підприємців до формування основних засад державної регуляторної політики.

З метою забезпечення участі неприбуткових об'єднань підприємців у формуванні основних засад державної регуляторної політики та здійсненні заходів з її реалізації на законодавчому рівні необхідно передбачити:

- створення при Кабінеті Міністрів України, інших органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування громадських рад із представників неприбуткових об'єднань підприємців, включення до складу колегій органів виконавчої влади представників неприбуткових об'єднань підприємців та визначення механізмів їх впливу на рішення, які приймаються такими органами у сфері господарської діяльності;

- механізми ініціювання неприбутковими об'єднаннями підприємців проектів нормативно-правових актів, спрямованих на поліпшення підприємницького середовища;

- підготовку раз на два роки науковими установами України із залученням неприбуткових об'єднань підприємців Національної доповіді про стан розвитку підприємництва в Україні та представлення її Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України;

- щорічну підготовку Кабінетом Міністрів України та місцевими органами виконавчої влади із залученням неприбуткових об'єднань підприємців та оприлюднення публічних доповідей з питань розвитку підприємництва, в яких аналізується сучасний стан та розкриваються проблемні питання у цій сфері, містяться пропозиції щодо поліпшення підприємницького середовища, зокрема, стосовно фінансово-кредитної підтримки розвитку підприємництва, із наступним урахуванням цих пропозицій під час підготовки проектів державного та місцевих бюджетів;

2) безумовне додержання норм законодавства щодо здійснення державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю.

Необхідно забезпечити скорочення кількості перевірок суб'єктів господарювання. Самі перевірки повинні проходити за чіткими і прозорими процедурами. Повною мірою повинно бути визначено права та обов'язки як контролюючих органів, так і підприємців.

Крім того, мають бути розроблені та прийняті нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення виконання норм законів щодо здійснення державного нагляду (контролю), зокрема визначення критеріїв розподілу видів господарської діяльності на групи за ступенем ризику, підстав для проведення перевірок та їх періодичності, затвердження порядку відбору зразків продукції;

3) спрощення дозвільної системи та мінімізацію видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Удосконалення державного регулювання дозвільної системи має забезпечити її спрощення і уніфікацію, зокрема визначення єдиних вимог щодо порядку видачі, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, забезпечення практичної реалізації декларативного принципу та запровадження принципу «мовчазної згоди», за яким суб'єкт господарювання за певних умов набуває право на провадження окремих дій щодо здійснення господарської діяльності без одержання відповідного документа дозвільного характеру.

Необхідність одержання документів дозвільного характеру має визначатися, виходячи зі ступеня ризику виду діяльності для безпеки населення і довкілля.

Необхідно унеможливити необґрунтоване розширення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, або встановлення спеціальних процедур ліцензування окремих видів діяльності.

Потреба в запровадженні ліцензування виду господарської діяльності повинна об'єктивно випливати з особливих умов здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для споживачів, суспільства.

З урахуванням цього необхідно скоротити перелік видів господарської діяльності, здійснення яких потребує одержання ліцензій;

4) удосконалення системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень і зменшення адміністративного контролю у цій сфері.

Для ефективного функціонування зазначеної системи необхідно створити Єдиний державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень, який повинен базуватися на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна;

5) усунення технічних бар'єрів для провадження господарської діяльності.

Необхідним є створення системи ринкового нагляду, яка має відповідати європейським підходам до контролю безпеки продукції, забезпечувати дотримання балансу у відносинах між суб'єктами господарювання та контролюючими органами, ефективно захищати права споживачів на якість і безпечність продукції.

Система державного регулювання і контролю безпечності та якості харчових продуктів і продовольчої сировини має бути відокремлена від системи технічного регулювання;

6) удосконалення системи оподаткування.

Реформування системи оподаткування має забезпечити створення сприятливого підприємницького середовища та лібералізацію фіскальних відносин.

Основою для комплексного реформування податкової системи повинно стати прийняття Податкового кодексу України, який має забезпечити:

- прогнозованість податкових правил на перспективу;

- поступове зниження податкового навантаження та запровадження механізмів стимулювання інвестиційної діяльності та енергозберігаючих заходів;

- спрощення адміністрування податків і зборів;

- підвищення стимулюючої ролі амортизації в оновленні основних фондів;

- удосконалення адміністрування податку на додану вартість та забезпечення своєчасного відшкодування з бюджету сум цього податку;

- реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, зокрема, для унеможливлення випадків використання великими підприємствами цієї системи для ухилення від сплати податків і зборів, що, в свою чергу, призводить до порушення конкурентного середовища;

- розмежування здійснення контролюючої та роз'яснювальної функцій щодо податкового законодавства між різними органами виконавчої влади;

7) усунення необґрунтованих перешкод у реалізації підприємницької ініціативи.

Необхідно забезпечити реалізацію дерегулювання господарської діяльності, провівши у відповідних сферах економіки оцінку системності та узгодженості регуляторних актів, що регулюють відносини у цих сферах.

Вирішення потребують питання, пов'язані з припиненням суб'єктів господарювання, зокрема, щодо забезпечення спрощення та прозорості цієї процедури, зменшення можливості зловживань із майном під час припинення суб'єктів господарювання, зниження адміністративних бар'єрів, спрощення порядку здійснення під час припинення суб'єктів господарювання відповідних заходів контролюючими органами;

8) посилення фінансової та кредитної підтримки розвитку господарської діяльності.

Необхідно забезпечити належне систематичне фінансування заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затвердженої Законом України від 21 грудня 2000 року № 2157-III, регіональних програм підтримки малого підприємництва.

Потрібно розширювати застосування часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами, що надаються суб'єктам малого та середнього бізнесу для реалізації інвестиційних проектів;

9) удосконалення діяльності органів державної влади з питань розвитку господарської діяльності та регуляторної політики.

Для здійснення справедливого, неупередженого, передбачуваного і деполітизованого регулювання сфери підприємництва необхідно привести статус Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідність із завданнями та функціями, які такий орган має реалізовувати для забезпечення розвитку ринкових відносин та недопущення прийняття органами виконавчої влади економічно необґрунтованих рішень, що призводять до надмірного впливу на суб'єкти господарювання.

У своїй діяльності відповідний орган має забезпечувати:

- оперативну підготовку та подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення державної регуляторної політики, реформування дозвільної системи та ліцензування певних видів господарської діяльності;

- незалежну експертизу всіх регуляторних актів та обов'язковість їх погодження перед виданням відповідним регуляторним органом;

- координацію дій органів виконавчої влади щодо формування та реалізації державної регуляторної політики, реформування правового регулювання розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, дозвільної системи та ліцензування;

- створення єдиного Інтернет-порталу для оприлюднення усіх регуляторних актів та оцінок їх регуляторного впливу;

- ефективне функціонування системи реєстрації юридичних та фізичних осіб -- підприємців, а також нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Припинення діяльності підприємства - одне з юридичних понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття припинення” входять юридичні підстави (“умови”), ати та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про підприємства. Особливі підстави і форми припинення діяльності підприємств окремих видів встановлені також законами про ці підприємства та іншими нормативними актами (зокрема про корпоратизацію приватизацію та ін.). Діяльність підприємства припиняє його власник (вищий орган підприємства, уповноважений орган). Припинення за юридичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів: добровільним і примусовим. Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміни профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (арбітражного суду) про визначення недійсними установчих документів підприємства (невідповідність їх чинному законодавству) та акту (рішення засновника) про створення підприємства. По-друге, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства. По-третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі несвоєчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в семиденний термін повідомити про це реєструючий орган). По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон “Про банкрутство”.

Закон передбачає дві правові форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію. У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб'єкт права без правонаступництва.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств, як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права переходять всі майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізується.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного підприємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що х діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з роздільним актом (балансом) до них переходять частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації означає перетворення однієї форми власності в іншу (наприклад, державної в колективну) і відповідно зміну організаційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації масово застосовується в процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього підприємства.

Перелік підстав припинення підприємницької діяльності, визначений ст. 51 ГК України, наступний:

1) власна ініціатива підприємця;

2) закінчення строку дії ліцензії;

3) припинення існування підприємця;

4) на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГК та іншими законами.

Оскільки згідно із законодавством (наприклад, ст. 40, ч. 2 ст. 76 ГК України), окрім суду, рішення про припинення підприємницької діяльності в окремих випадках можуть приймати й інші державні органи, обгрунтовується необхідність доповнення переліку підстав припинення підприємницької діяльності, передбаченого ст. 51 ГК України, п. 5 такого змісту: “на підставі рішення уповноваженого державою органу у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами”.

В Україні на законодавчому рівні визначено черговість задоволення вимог кредиторів, що значно полегшує вирішення майнових питань у процесі припинення підприємницької діяльності.

Аналізуючи неузгодженості ГК України з питань припинення підприємницької діяльності, наголошується на недоцільності відмови від традиційних і виважених вітчизняною правовою наукою і нормотворчою практикою концепцій. З метою уніфікації правової термінології та уникнення непорозумінь у правозастосовчій практиці відстоюється збереження у законодавстві терміну “реорганізація”, який є загальновживаним у господарському обороті України, і внесення відповідних змін до ЦК України.

На основі проведеного дослідження сформульовані такі висновки:

З огляду на необхідність уточнення визначення поняття “підприємництво”, для відмежування від діяльності, що здійснюється від імені суб'єктів господарювання учасниками господарських товариств, посадовими особами органів управління підприємств, адвокатами, діяльність найманих працівників тощо, запропоновано нову ознаку підприємництва “здійснення діяльності від власного імені”.

Для подальшого забезпечення комплексного і збалансованого розвитку підприємницького сектору економіки аргументовано необхідність нормативного закріплення в ГК України основних видів підприємницької діяльності з метою спрощення процесу законодавчого встановлення особливостей їх здійснення і забезпечення термінологічної єдності.

У сучасних умовах господарювання розвиток окремих сфер економіки вимагає спеціальних підходів у правовому регулюванні розвитку та припиненні господарської діяльності.

З метою забезпечення прав кредиторів у процесі здійснення підприємницької діяльності доцільним є закріплення за приватним, дочірнім підприємством і підприємством об'єднання громадян переданого засновником майна на праві власності із встановленням для цих підприємств обов'язку формування статутного фонду, мінімальний розмір якого повинен визначатись законодавством.

Запропоновано з метою вдосконалення державного регулювання підприємницької діяльності в Україні законодавче закріплення принципу партнерських відносин держави і суб'єктів підприємництва, суть якого полягає у встановленні взаємних зобов'язань держави і підприємців, виконання яких має підпорядковуватись основам правового господарського порядку.

Для подальшого розвитку та вдосконалення напрямків державної підтримки підприємництва обгрунтовано необхідність: зменшення кількості дозвільних документів, необхідних для започаткування підприємницької діяльності, і забезпечення прозорості процедури для їх отримання; включення до законів про Державний бюджет України на наступні роки фінансування заходів по державній підтримці підприємництва; забезпечення централізованого контролю за цільовим використанням коштів, виділених в рамках реалізації програм сприяння розвиткові підприємництва.

З урахуванням необхідності приведення правової регламентації державної підтримки суб'єктів підприємницької діяльності, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, у відповідність з сучасними реаліями визначено умови надання такої підтримки, а саме:

- збереження виробництва суб'єкта підприємницької діяльності має бути обумовлено суспільними потребами;

- відсутність надмірного обмеження господарської конкуренції;

- наявність плану реструктуризації, цілеспрямованого на відновлення рентабельності, конкурентоздатності підприємця, у разі обмеження розміру державної підтримки витратами, необхідними для його реалізації, звітності та контролю за виконанням.

З метою вдосконалення чинного законодавства України запропоновано:

- ч. 1 ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” викласти в такій редакції: “Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими, загальнодоступними і підлягають розміщенню в Інтернеті, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків”;

- вдосконалення порядку визначення узгоджених дій як форми прояву неправомірного обмеження конкуренції шляхом заміни суб'єктивного критерію об'єктивним. Для цього у ст. 30 ГК слова “спрямовані на” слід замінити словами “пов'язані з”;

- встановлення відкритого переліку дискримінаційних дій органів влади щодо суб'єктів господарювання (ст. 31 ГК України);

- доповнення переліку підстав припинення підприємницької діяльності, передбаченого ст. 51 ГК України, п. 5 такого змісту: “на підставі рішення уповноваженого державою органу у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами”;

- збереження у законодавстві терміну “реорганізація” з внесенням відповідних змін до ЦК України.

Враховуючи викладене, наголошуємо на необхідності дотримання діючих норм законодавства щодо своєчасного проведення визначених Законом процедур припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у разі прийняття рішення про ліквідацію. Тобто остаточне припинення - відмітка у державного реєстратора.

1. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

2. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

3. Вінник О.М Господарське право: Курс лекцій. - Атіка, 2005. - 624 с.

4. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

5. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

6. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм / Відп. ред. І.Б. Шицький. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - 465 с.

7. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

8. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч.закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. - К.: МАУП, 2005. - 424 с.

9. Кибенко Е. Р. Корпоративное право. Учебн. Пособие. -- Харьков, 1999 -С. 269

10. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

11. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 104 с.

12. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.- 897 с.

13. Белых B.C., Дубинчин А.А., Скуратовский М.Л. Правовые основы несостоятельности (банкротства). - М., 2001. - 265 с.

14. Хозяйственное право: Учебн. / Под ред. В.К. Мамутова. -- К., 2002. -- С. 417-418

15. Орлюк О.П. Банківське право. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 376 с.

16. Підприємницьке право. Підручн. / За ред. О.В. Старцева 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Істина, 2005. - 600 с.

17. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч.закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. - К.: МАУП, 2005. - 424 с.

18. Батрак Н. Преобразование хозяйственных обществ с точки зрения нового ГКУ //Бухгалтерия. - 2004. - № 26. - С. 83.

19. Дзера О., Боброва Д., Довгерт А. та ін. Цивільне право України: Підручн. -- К., 2004- 867 c.

20. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. по-сіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець: Наук, керівник Л. А. Жук. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 292 с.

21. Підприємницьке право України: Підручник // За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. - Харків, 2000. - 480 с.

22. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності: Автореф. дис ... канд. юрид. наук. -- К., 2001. -- С. 9

23. Щербина B.C. Господарське право України. Навч. Посібник - К.: Атіка, 1999. - 336 с.

24. Костюченко О.А. Правові аспекти банківської діяльності. - К.: Криниця, 2003. - 320 с.

25. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

26. Хозяйственное право: Учебн. / Под ред. В.К. Мамутова. -- К., 2002. -- С. 417-418

27. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- №№ 40--44. -- Ст. 356

28. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

29. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

30. Харитонов Є.О., Саніахметова И.О. Цивільне право України: Під¬ручник. - К., 2003.- 896 c.

31. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред.. М. И. Брагинского -- М. 1998 -- С.110

32. Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 42-43. - Ст. 378

33. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

34. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- №№ 40--44. -- Ст. 356

35. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Податк. правовідносини / Відп. ред. В.Т. Маляренко. - К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2004. - 584 с.

36. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України.- К.: МАУП, 1998- 235 с.

37. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под ред. Н.А. Саниахметовой. - X.: Одиссей, 2000. - 550 с.

38. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.- 897 с.

39. Підприємницьке право. Підручн. / За ред. О.В. Старцева 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Істина, 2005. - 600 с.

40. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- №№ 40--44. -- Ст. 356

41. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

42. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

43. Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 42-43. - Ст. 378

44. Хозяйственное право: Учебн. / Под ред. В.К. Мамутова. -- К., 2002. -- С. 417-418

45. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Атіка, 2004. - 488 с.

46. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

47. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

48. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- №№ 40--44. -- Ст. 356

49. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

50. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

51. Белых B.C., Дубинчин А.А., Скуратовский М.Л. Правовые основы несостоятельности (банкротства). - М., 2001. - 265 с.

52. Вінник О.М Господарське право: Курс лекцій. - Атіка, 2005. - 624 с.

53. Гарагонич О.В. Засади правового регулювання підприємницької діяльності в країнах Центральної Європи // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2002. - №1. - С. 111-116.

54. Предпринимательское право Украины: Практикум / Под общ. ред. 11 А. Саниахметовой. -- Харьков, 1999

55. Мамутов В.К. та ін. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України - К., 2004.

56. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України.- К.: МАУП, 1998- 235 с.

57. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Податк. правовідносини / Відп. ред. В.Т. Маляренко. - К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2004. - 584 с.

58. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. по-сіб. / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець: Наук, керівник Л. А. Жук. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 292 с.

59. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 104 с.

60. Паламар Л.Н. Криміналістична характеристика злочинів у сфері банківського кредитування // Право України. - 2006. - № 12. - 87 с

61. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Атіка, 2004. - 488 с.

62. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності: Автореф. дис ... канд. юрид. наук. -- К., 2001. -- С. 9

63. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред.. М. И. Брагинского -- М. 1998 -- С.110

64. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под ред. Н.А. Саниахметовой. - X.: Одиссей, 2000. - 550 с Орлюк О.П. Банківське право. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 376 с.

65. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України.- К.: МАУП, 1998- 235 с.

66. Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХП "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 42-43. - Ст. 378

67. Підприємницьке право.Книга-2: Підручн. / За ред. О.В. Старцева 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Істина, 2005. - 448 с.

68. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

69. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, Харків, 2001р. - 46 с.

70. Підприємницьке право України: Підручник // За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. - Харків, 2000. - 480 с.

71. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- №№ 40--44. -- Ст. 356

72. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 49. -- Ст. 682

73. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

74. Винник О. Имущественная самостоятельность как необходимое условие для осуществления предпринимательской деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 3. - С. 3-6.

75. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263

76. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

77. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Мозенков та ін. // За ред. О.В. Мозенкова. - X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. - 243 с.

78. Бисага Ю.М., Гарагонич О.В. Правовий механізм державної підтримки підприємництва в Чехії, Словаччині та Україні // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору”. - 2003. - Спецвипуск. - С. 120-127.

79. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

80. Вінник О.М Господарське право: Курс лекцій. - Атіка, 2005. - 624 с.

81. Гамза В.А., Ткачук И.Б. Безопасность коммерческого банка: организацион-но-правовьіе и криминалистические проблеми. Монография. - М.: Изд-ль Шумилова И.И., 2002. - 239 с.

82. Щербина B.C. Господарське право України. Навч. Посібник - К.: Атіка, 1999. - 336 с.

83. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

84. Горбенко І.Д. Концептуальні підходи до створення, впровадження та функціонування інфраструктури відкритих ключів Національного банку України // Вісник Української академії банківської справи. - 2006. - № 1. - 146 с.

85. Щербина В. С. Господарське право Навч. Посіб. -- К., 2001 --С. 137

86. Гарагонич О.В. Засади правового регулювання підприємницької діяльності в країнах Центральної Європи // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2002. - №1. - С. 111-116.

87. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

88. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356

89. Штефан М.И. Цивільний процес. - К.: Видавничий Дім „ІнЮре", 2001 - 575 с

90. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

91. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003 - 480 с.

92.

93. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Податк. правовідносини / Відп. ред. В.Т. Маляренко. - К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2004. - 584 с.

94. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

95. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм /

96. Дзера О., Боброва Д., Довгерт А. та ін. Цивільне право України: Підручн. -- К., 2004- 867 c.

97. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

98. Костюченко О.А. Правові аспекти банківської діяльності. - К.: Криниця, 2003. - 320 с.

99. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

100. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 104 с.

101. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право: Учебное пособие. - М.: Русская Деловая Литература, 1997. - 606 с.

102. Мамутов В.К. та ін. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України - К., 2004.

103. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /За ред. В.М. Коссака. - К., 2004.- 897 с.

104. Паламар Л.Н. Криміналістична характеристика злочинів у сфері банківського кредитування // Право України. - 2006. - № 12. - 87 с

105. Орлюк О.П. Банківське право. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 376 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5