Участь правоохоронних органів у вирішенні задач по зміцненню законності і правопорядку неможлива без корінного поліпшення їх діяльності, істотного підвищення якості і результативності роботи. Для забезпечення цього необхідний всебічний аналіз практики, виявлення найбільш характерних її нестач і причин, їх породжуючих. Одним з основних показників того, що необхідно для розвитку і вдосконалення практичної діяльності, є потреби практики. Крім того, свого поліпшення вимагає і сучасний стан організації наукових досліджень діяльності в правоохоронній сфері. Серед основних напрямів роботи в цій області, крім матеріального забезпечення, можна назвати організацію постійного систематичного вивчення потреб практики, як основи планування і координації наукових досліджень, розвитку вітчизняних наукових центрів і шкіл [57, с. 31].

Потреби суспільства в правоохоронній сфері перетворюються в конкретні задачі органів розслідування, необхідність вирішення яких породжує відповідні потреби функціонування даних органів.

Потреби практики визначаються станом і умовами слідчої діяльності, задачами, які стоять перед нею на конкретному етапі і можуть бути пов'язані з будь-яким напрямом, формою і засобами її здійснення. Потреби слідчої практики - це об'єктивно зумовлена необхідність функціонування діяльності правоохоронних органів, а не чий - не будь суб'єктивний розсуд або бажання. Коли зміни в системі і порядку діяльності правоохоронних органів здійснюються без урахування закономірностей розвитку і відображаючи їх потреб, перетворення можуть нерідко носити необґрунтований та неоправданий характер. Обов'язковою умовою проведення наукових досліджень є вивчення потреб практики. У цьому виявляється зв'язок потреб слідчої практики з розвитком криміналістики, функцією якою є саме обслуговування практики, забезпечення її дійовими рекомендаціями. У інформаційному плані вивчення потреб - це витягання і накопичення даних, систематизація, переробка і осмислення яких служить для розвитку теорії. Як відмічає Р.С.Белкін, дослідження практики, дозволяє визначити її потреби і отже, перспективи розвитку криміналістичної теорії. Вона, в свою чергу, повинна задовольняти ці потреби, складати уявлення про помилки практики для встановлення їх причин, розробляти в теорії шляхи подолання помилок, а також новітні методи підвищення ефективності практики"[31, с. 145-146].

Термін "потреби" в юридичній літературі використовується переважно без деталізації пояснень, як однозначний і загально зрозумілий. Разом з тим, використання категорії " потреба" саме в криміналістиці потребує розкриття її суті і конкретизації даного поняття.

Одним з перших визначення потреб слідчої практики дав А.В.Іщенко, який розглядає їх як різним образом виражену необхідність в розв'язанні певних питань розкриття, розслідування і попередження злочинів. У цьому визначенні відмічається головне: потреба - це сигнал про необхідність змін [13, с. 21-25]. Справедливо підкреслюючи об'єктивний характер виникнення і формування потреб, обумовленість їх цільового вивчення для забезпечення функціонування відповідних систем, А.А.Садченко уточнює вказане визначення потреб як об'єктивну необхідність (потребу), що склалася в зміні умов функціонування, цільове виявлення і вивчення яких є основою для визначення заходів по забезпеченню подальшого розвитку і вдосконалення діяльності по розкриттю, розслідуванню і попередженню злочинів[1, с. 24]. Аналіз існуючих визначень дозволяє виділити ряд істотних ознак категорії "потреба":

· а) об'єктивний характер, що відображає закономірності розвитку соціальної системи і індивідума;

· б) зобов'язуючий мотив і настійна необхідність функціонування якої-небудь системи, що розвивається.

· в) нескінченність процесу виникнення і задоволення потреб, як умова розвитку і вдосконалення.

Очевидно, що з цих позицій необхідно підходити при розгляді суті, поняття значення і змісту потреб слідчої діяльності.

Потреби практики задовольняються переважно шляхом передачі інформації від дослідника до споживача, що є однією з необхідних умов науково-технічного прогресу. У більшості випадків передача знань про потреби практики відбувається шляхом інформування певного кола суб'єктів про отримані результати дослідження, на основі якого зацікавлені споживачі беруть на озброєння знання, які представляють для них інтерес. Такий спосіб отримання даних наукових досліджень не відповідає, як нам представляється, умовам розвитку суспільства на сучасному етапі і, насамперед, в плані взаємозв'язку науки і практики. Необхідність активізації і подальшого розвитку системи "науки-практика" вимагає, на нашу думку, створення умов, при яких наука повинна реалізовувати соціальне замовлення практики, тобто здійснювати розробку пропозицій по задоволенню найбільш значущих для практики потреб. Знання тенденції розвитку слідчої практики - це шлях зміцнення її взаємозв'язків з наукою, а знання потреб практики, є основою розвитку криміналістичною теорії, яка повинна задовольняти ці потреби. Тому, основне коло проблем розвитку криміналістики, як правило, повинне розглядатися в тісному зв'язку з проблемами практики. Необхідність вивчення потреб практики визначається законом обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики боротьби із злочинністю. Дія даного закону, зокрема, вимагає від криміналістики дослідження практики з метою визначення її потреб для їх своєчасного задоволення, розробки нових методів підвищення ефективності практичної діяльності.

Виходячи з цього, потреби практики доцільно розглядати не тільки першопричиною розвитку науки взагалі, але і спонукачем розробки конкретних рекомендацій. З цього слідує, що, по-перше, потреби практики виступають специфічним оцінним критерієм стану слідчої діяльності, по-друге, потреби є своєрідним індикатором, вказуючим на наявність гальмуючих розвиток практики обставин; по-третє, потреби слідчої практики орієнтують на необхідність вирішення криміналістикою конкретних питань.

Сучасний стан криміналістики характеризується зростанням інтересу до її взаємозв'язку з іншими галузями знання, практичною діяльністю, до питань вироблення оптимальної процедури створення, конструювання наукових висновків і передачі отриманих результатів в практику боротьби із злочинністю. Активізація дослідження названої проблематики не тільки в криміналістиці, а і у всіх прикладних науках, залежить від обліку закономірностей науково-технічного прогресу, в умовах якого зростає значення ефективності наукових результатів і їх практичної застосовності.

У зв'язку з цим виділяються наступні етапи становлення науки:

1. Етап пізнання навколишньої дійсності;

2. Етап розробки засобів діяльності;

3. Етап трансформації отриманого знання.

Серед закономірностей, що вивчаються криміналістикою, необхідно виділити питання, що стосуються особливостей свого власного становлення і розвитку, а також взаємодії криміналістики і інших сфер діяльності, розкриття їх взаємодії і взаємозалежності.

Особливий інтерес представляє взаємозв'язок криміналістики з практичною діяльністю, що виражається у використанні досягнень науково-технічного прогресу в кримінально-процесуальній діяльності, або розробці певних засобів [10, с. 6]. Даний взаємозв'язок безпосередньо виявляється в реалізації наукових досягнень в слідчій практиці. Крім того, сама криміналістика знаходиться під плідним впливом практики, що розвивається. Практика озброює криміналістику передовим досвідом діяльності по боротьбі із злочинністю і пред'являє до неї підвищені вимоги по наданню допомоги при розкритті, розслідуванні, запобіганні злочинам. Потреби практики є безпосередньою зв'язуючою ланкою науки криміналістики і слідчої діяльності. Вони вказують науці на закономірності і тенденції розвитку практики, підказують напрями наукових досліджень в інтересах вдосконалення практики.

Безпосередній вплив потреб практики на криміналістику виявляється головним чином через розробку засобів діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів, що є вихідною позицією криміналістики по відношенню до практики боротьби із злочинністю. У сучасних умовах до найбільш важливих проблем відносять слідуючи:

- поява нових видів злочинів і способів їх здійснення;

- специфічність нових форм вияву механізму і формування доказів;

- зміна контингенту злочинців;

- формування невідомих раніше обставин, сприяючих здійсненню злочину;

- ускладнення структури кримінального середовища, поява і зміцнення професіоналізму в ній і інші обставини.

Всі ці і інші обставини обумовлюють необхідність відповідного реагування, тобто проведення досліджень для пошуку відповіді на потреби практики, що виникли. По мірі підвищення актуальності боротьби із злочинністю ускладнюються задачі по розкриттю і розслідуванню злочинів. При цьому необхідність вирішення нових задач породжує потреби практики в нових технічних засобах, методах, прийомах, зміцненні зв'язку науки і практики. У цих умовах виникаючі нові потреби практики несуть в собі багату інформацію для наукового пошуку, розробки різних теорій, засобів, методів і прийомів розкриття та розслідування злочинів. У цьому відбивається службова роль криміналістики по забезпеченню потреб практики боротьби із злочинністю.

Потреби практики є визначальною, але не єдиною, основою спрямованості і змісту наукових криміналістичних досліджень. Для розвитку науки необхідно не тільки пізнавати і використовувати потреби, що виявилися та склалися в слідчій практиці, але і дослідити напрями і тенденції її розвитку, які сформують нові(що ще не оформилися) потреби, тобто необхідно створити базу для задоволення майбутніх потреб. Виявлений в процесі вивчення слідчої практики фактичний матеріал, що інформує про тенденцію і потреби практики, служить не тільки базою для розробки криміналістичних рекомендацій, але і основою розвитку криміналістичної теорії. У цьому бачиться перспективний шлях зміцнення взаємозв'язку науки і практики, завдяки якому криміналістика стає одним з дійових "інструментів" розслідування.

Для розвитку науки першорядне значення має з'ясування проблеми функцій потреб, під якими розуміють різні способи вияву(дії) даних потреб. Аналіз різних поглядів на структуру функцій потреб дозволяє назвати три найбільш значущі функції потреб.

1. Стимулююча. Потреби є рушійною силою, спонукачем розвитку криміналістичною теорії і формою вияву об'єктивних законів реальної дійсності. спонукачем до активності розробки(вивчення, дослідження) окремих питань є виникнення, існування і розвиток невідповідностей між тим, що необхідно зробити і можливостями діяльності (сукупністю і умілим використанням сил, засобів, методів). Саме це виступає стимулом, сигналом до того, що саме для нейтралізації та усунення цієї невідповідності необхідні узагальнення досвіду і наукова розробка питання. При цьому, здійснення розробки може реалізуватися як практиками, так і вченими, хоча потенційно існують в сфері наукової діяльності більш широкі можливості.

2. Евристична. Вона виступає основним показником того, що необхідно для розвитку і вдосконалення практичної діяльності. Враховуючи те, що потреба являє собою сигнал про що-небудь, то через потребу визначаються напрями виправлення положення. Це забезпечує певну раціоналізацію діяльності і дозволяє вкладати кошти там, де вони найбільш необхідні. Пізнавальна сторона включає виявлення джерел інформації про потреби, систематизацію і оцінку інформації про них. Евристична функція потреб виявляється в тому, що потреби показують, які аспекти практичної діяльності потребують вдосконалення і в якому саме напрямі, що повинне бути пізнано і використано для підвищення рівня практичної діяльності на основі досягнень науки і техніки [13, с. 23].

3. Оціночна (аксіологічна). Критерієм істинності явища, що вивчається служить практика. Криміналістика широко використовує досягнення як природних і технічних наук, так і суспільних наук, на базі яких розробляються нові методи, технічні засоби, і критерієм істинності таких методів і засобів служить практика. Перевірка практикою здійснюється як безпосередньо, так і опосередковано [4, с. 10]. У сфері особливостей слідчої діяльності критерій практики виявляється специфічно. Слідчі, дізнавачі і суди перевіряють істинність отриманих при розслідуванні і судовому розгляді справи висновків шляхом зіставлення їх з доказами, що відображають факт об'єктивної дійсності оскільки не мають як правило можливості проведення експериментів по їх перевірці.

Таким чином, функції потреб додають самим потребам практики вельми важливі для розвитку науки криміналістики якості:

а) потреби виступають спонукачем, стимулом розробки конкретних проблем і питань;

б) потреби виступають індикатором, вказуючим на певні складності в слідчій діяльності;

в) потреби виявляють себе як своєрідний критерій оцінки результатів розвитку криміналістики.

Для реалізації своєї службової ролі криміналістика повинна дослідити і розробити те, що потрібно практиці, тому необхідно вивчати її потреби і забезпечувати їх задоволення. При цьому вирішується широке коло питань, серед яких найбільш істотними є такі, як:

- визначення джерел інформації про потреби слідчої практики, їх зміст та форма вираження;

- уточнення методів їх вивчення з метою використання отриманих результатів для дослідження і розробки засобів, методик, прийомів;

- дослідження процесу реалізації даних вивчення потреб при розробці криміналістичних рекомендацій.

Вивчення потреб слідчої практики розглядається як певна система науково-дослідних процедур, направлених на отримання достовірної інформації і розробку на її основі практичних рекомендацій. У свою чергу використання результатів цього дослідження являє собою процес реалізації тих науково - обґрунтованих заходів, які містяться в даних рекомендаціях. У цьому випадку певною самостійністю володіє практичне використання даних вивчення потреб практики. Це обумовлюється:

а) практичною спрямованістю рекомендацій;

б) залученням до процесу використання інформації про науково-технічні досягнення більш широкого кола суб'єктів, особливо практиків.

Таким чином, робота по досягненню мети використання емпіричних даних про потреби слідчої практики перетворюється в самостійний етап в пізнанні проблем слідчої діяльності.

Основною метою практичної реалізації результатів дослідження є вдосконалення практики розкриття і розслідування злочинів. Її досягнення передбачає рішення наступних задач:

· а) встановлення напрямів слідчої діяльності, які не відповідають потребам практики;

· б) визначення чинників, що впливають на якість і результативність слідчої діяльності;

· в) конкретизування оптимальних форм задоволення потреб слідчої діяльності, що забезпечують підвищення її ефективності.

· Самі потреби практики та результати їх вивчення неоднозначні по мірі визначеності, вираженісті та іншим особливостям. Враховуючи це, можна виділити такі форми реалізації даних про потреби слідчої діяльності:

· а) своєчасне інформування зацікавлених органів і посадових осіб про заходи вдосконалення слідчої діяльності;

· б) здійснення наукових досліджень і узагальнень практики для визначення конкретних засобів задоволення виявлених потреб;

· в) проведення організаційно-методичної і науково-дослідної роботи по створенню засобів, прийомів і методів, що забезпечує задоволення потреб практики.

Інформування керівних органів про дані вивчення потреб слідчої практики має два основних цільових аспекти:

· а) цим забезпечується стійке управління керованої системи;

· б) створюються оптимальні умови для задоволення виявлених потре практики.

Результати виявлення потреб практики відображають стан справ в слідчих підрозділах. У свою чергу, вони є спонукальним чинником для аналізу накопиченого досвіду, дають можливість своєчасно бачити нові, найбільш істотні тенденції в розвитку слідчої практики і здійснювати заходи по вдосконаленню діяльності. Вивчення досвіду використання даних про потреби практики, дозволяє виділити дві форми їх вивчення. Перша пов'язана з оцінкою стану діяльності по розслідуванню злочинів, друга - з оцінкою ефективності слідчої діяльності. При оцінці стану слідчої практики, функціонування слідчих підрозділів, форм і методів роботи стає можливим отримання узагальнених кількісно-якісних показників. На такому рівні створюються умови для визначення реального стану справ, кінцевих результатів роботи, конкретних недоліків. Крім того, створюється основа для усунення негативних чинників, що впливають на ці результати.

Інформування зацікавлених органів здійснюється в різних формах:

· а) шляхом ознайомлення зацікавлених осіб з даними вивчення практики і її потреб;

· б) шляхом формулювання пропозицій про необхідність проведення конкретних досліджень для визначення шляхів і засобів вирішення проблем слідчої діяльності;

· в) шляхом розробки конкретних заходів щодо дозволу потреб практики, що виникли.

Проведення досліджень для визначення конкретних засобів задоволення виявлених потреб є важливою формою реалізації даних про потреби. У певних випадках, потреби свідчать про проблеми практики, але не дають підстав для визначення конкретних заходів їх задоволення. Тоді, реалізація отриманих даних передбачає планування і проведення заходів щодо визначення і здійснення науково-дослідної роботи з урахуванням даних про потреби слідчої практики. При цьому виникає необхідність внесення змін в існуючу систему організації і планування наукових досліджень, переорієнтацію на вивчення потреб практики і їх задоволення. Це є самостійною і досить складною задачею, оскільки в основі невирішеної проблеми або недоліків може лежати множинність різноманітних причин, а їх з'ясування і розташування по значущості для виправлення існуючого положення вимагає використання різноманітних засобів і методів. Наприклад, як показує тривале вивчення практики, однією з істотних нестач слідчої діяльності є незадовільне використання науково-технічних можливостей при збиранні і дослідженні доказів. Причинами цього називаються: недосконалість і недостатність технічних засобів; складність процедури їх використання і оформлення отриманих результатів; відсутність у слідчих необхідних навичок і т.д. Для зміни існуючого положення необхідні різноманітні заходи: законодавчі, матеріально-технічні, організаційні, науково-методичні і інш. Їх реальність і своєчасність проведення різні, тому доцільно виділяти серед них ті, які носять комплексний характер або найбільш доступні з точки зору організаційних, економічних і інших чинників.

Проведення заходів щодо розробки конкретних криміналістичних рекомендацій є своєрідним завершенням реалізації даних про потреби практики. Суть цієї форми складається в прямому і безпосередньому виконанні конкретного запиту практики, тобто в забезпеченні практики науково-технічними досягненнями, що в кінцевому результаті означає реалізацію однієї їх функцій криміналістики.

Потрібно звернути увагу, що у випадках, коли потреба слідчої практики виражена як необхідність в конкретному технічному засобі, тактичному прийомі, методиці дослідження, методі діяльності, повинне бути сформульоване конкретне завдання на проведення дослідження певного кола питань. З цією метою необхідно встановити порядок, при якому всі результати вивчення потреб практики зосереджувались би в якому-небудь єдиному органі, покликаному здійснювати їх оцінку і давати вказівки на розробку конкретних питань. Передбачуваний орган повинен бути міжвідомчим і володіти повноваженнями для дачі відповідних доручень всім науково-дослідним і проектно-конструкторським установам.

Задоволення виявлених потреб практики шляхом розробки криміналістичних рекомендацій вимагає оцінки їх форми і змісту, способів впровадження в практику. Нерідкі випадки, коли інформація про конкретні рекомендації не дійшла або не сприйнята адресатом і формально це виражається як потреба. При відсутності налагодженої системи інформування допускається також дублювання і одноплановість вже відомої інформації. Для формування думок про потреби велике значення мають суб'єктивні оцінки та інтереси конкретних практичних працівників. Проведений опит працівників органів внутрішніх справ являє собою досить об'єктивну картину, що склалася на практиці із задоволенням її потреб. Так, 55,2% слідчих МВС вказали на те, що потреби слідчої практики задовольняються з відставанням, а 61,1% вказали на часткове задоволення потреб практики. Серед причин неповноцінного задоволення потреб називаються:

· природне відставання теорії від практики (26,8%); недослідженість проблем потреб слідчої практики (26,8%); відсутність належної уваги до вивчення потреб практики (34,6% );

· нестачі планування і організації наукових досліджень (46 %);

· нестачі організації впровадження наукових досягнень в практику.

У зв'язку з викладеним, насущним є застосування системи заходів, що включають в себе:

· оцінку і визначення заходів, необхідних для задоволення конкретних потреб практики;

· інформування органів, від яких залежить прийняття відповідних рішень (підготовка і внесення законодавчих пропозицій, визначення необхідних організаційних заходів, доручення проведення наукових досліджень і т.д.);

· здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з розробки засобів і прийомів, потреба в яких встановлена;

· організацію інформування практичних працівників про заходи, що пропонуються для задоволення виявлених потреб слідчої практики.

Розділ 1. Поняття і суть потреб слідчої діяльності

Важливою умовою удосконалення слідчої діяльності є знання та врахування потреб практики [2, с. 4.], тобто того, без чого неможливий розвиток, через що гальмується все те, що повинно бути пізнане і використане для підвищення її рівня і якості на основі новітніх досягнень науки і техніки. Слід зазначити, що потреби практики задовольняються все ще вкрай незадовільно. За даними проведеного експертного опитування це становище пояснюється такими причинами:

· об'єктивне відставання теорії від практики (34,5%);

· недослідженість проблем потреб слідчої практики (32,7%);

· відсутність належної уваги до вивчення потреб слідчої практики (43,3 %);

· недоліки планування та організації наукових досліджень (37,1 %);

· недоліки у впровадженні наукових досягнень в практику (57,5 %).

На кожному етапі свого розвитку слідча практика характеризується конкретними обставинами, що визначають її потреби. Для сучасного етапу специфічними є такі моменти:

· зростання обсягу і рівня складності завдань, що вирішуються в галузі правоохоронної діяльності, у зв'язку з особливостями розвитку економіки, культури, демографічних процесів, появою нових форм власності та господарської діяльності;

· зміна умов функціонування органів, які провадять розслідування, в умовах гласності, подальшої демократизації суспільства, розширення прав і свобод громадян;

· підвищення вимогливості до діяльності правоохоронних органів у зв'язку з необхідністю подальшого удосконалення боротьби із злочинністю.

Потреби практики правоохоронної діяльності -- це об'єктивне явище, що відображає існуючу (або ту, що складається) тенденцію її розвитку та обумовлену цим необхідність внесення змін до організації та методів діяльності.

Пізнання і вирішення потреб практики -- це постійний процес її розвитку. Однак виявлення потреб не завжди характеризується визначеністю, їх сприйняття і формулювання відзначаються суб'єктивізмом, тому потреби практики не завжди своєчасно проявляються, адекватно та об'єктивно оцінюються, що відбивається на правильності вибору засобів і методів забезпечення потреб, які виникли об'єктивно.

Категорія «потреба» широко представлена у працях філософів, економістів, психологів, педагогів, юристів [3; с. 105]. Залежно від сфери виявлення потреби розглядаються з різних позицій та на різних рівнях, але спільним є їх характеристика як спонукального мотиву до діяльності (дій) і необхідності будь в чому.

Аналіз наявних визначень дозволив виділити низку істотних ознак

категорії «потреба»:

· а) об'єктивний характер, що відображає закономірності розвитку

соціальної системи та Індивідуума;

· б) спонукальний мотив (рушійна сила, джерело) і настійна необхідність функціонування будь-якої системи, що розвивається сама;

· в) безкінечність процесу виникнення та вирішення потреб як умова

розвитку та удосконалення.

З цих позицій слід підходити до розгляду суті, поняття, значення і

змісту потреби стосовно слідчої діяльності.

Потреби слідчої практики пов'язані, по-перше, з реалізацією завдань, які ставить суспільство перед правоохоронними органами; по-друге, з об'єктивними умовами здійснення діяльності по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів; по-третє, з недоліками і помилками практики, що обумовлені невідповідністю реальних можливостей тому рівню забезпечення діяльності, який вимагається.

Так, конкретні завдання боротьби із злочинністю на певному етапі

розвитку суспільства обумовлюють необхідність розробки і впровадження в практику нових засобів і методів, зміни організаційної структури, підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення тощо. Однак все це реалізується лише у тому вигляді, в якому дозволяють можливості та ресурси суспільства, рівень науково-методичного та кадрового забезпечення діяльності правоохоронних органів. Як зазначають вчені, потребу, що виникла стихійно, ніхто не формулює як завдання, але вона реально існує тому, що реально існує протиріччя між можливостями слідчих апаратів і потребами суспільства в силах і засобах, які необхідні для якісного розслідування кримінальних справ [4, с. 4].

Слідча, як і будь-яка інша соціальна діяльність, вимагає для свого функціонування пізнання та урахування потреб, спрямованих на її вдосконалення. Характер і специфіка потреб слідчої діяльності визначаються її особливостями. До них у першу чергу слід віднести:

· а) невиробничий характер діяльності;

· б) спрямованість на захист соціально-правових інтересів держави та особи;

· в) обумовленість змісту, форм і умов функціонування задачами, що формулюються керівними органами держави, та об'єктивними можливостями суспільства [5, с. 17.]. З урахуванням цього потреби суспільства в правоохоронній сфері перетворюються у конкретні завдання, необхідність розв'язання яких породжує відповідні потреби функціонування правоохоронних органів.

Потреби слідчої практики -- це об'єктивно обумовлена необхідність функціонування і розвитку діяльності правоохоронних органів.

Вивчення потреб практики є неодмінною умовою проведення наукових досліджень. Воно дозволяє визначити потреби практики і, отже, перспективи розвитку криміналістичної теорії, яка має задовольняти ці потреби, формувати уявлення про помилки практики для визначення їх причин, теоретичної розробки шляхів усунення помилок, а також вироблення нових методів підвищення ефективності практики [6, с. 38.].

Проблема вивчення потреб слідчої практики найтісніше пов'язана з криміналістикою, «соціальною функцією якої є саме обслуговування цієї практики, озброєння її новітніми досягненнями науково-технічного прогресу» [7, с. 3.]. Цей взаємозв'язок підкреслювався ще й тим, що вивчення слідчої практики є одним із методів криміналістики. Першим на це вказав Б.М. Шавер [8, с. 74.], потім ця точка зору була розвинута у працях фінших вчених.

Тепер дослідження потреб слідчої практики здійснюється завдяки розв'язанню конкретних завдань:

· а) при аналізі практичної діяльності, обумовленому наявністю конкретних недоліків, або у зв'язку з вивченням кращого досвіду;

· б) при оцінці ефективності законодавства, що регламентує слідчу

діяльність;

· в) при розробці та впровадженні нових засобів, прийомів і методів

слідчої практики;

· г) при визначенні та обґрунтуванні тематики наукових досліджень

тощо.

Пряме цільове вивчення потреб слідчої практики для забезпечення її розвитку і удосконалення здійснюється не повною мірою. У визначенні необхідних для цього заходів бракує обґрунтованості та цілеспрямованості. У зв'язку з цим при виборі основних напрямів наукових досліджень необхідно подолати стихійність, усунути недолік стосовно відсутності узгодженості з потребами практики [10, с. 10.].

Організацію комплексного, систематичного, науково обґрунтованого дослідження потреб практики ускладнює низка обставин: відсутність теоретичних основ вивчення і реалізації потреб слідчої практики; низькій рівень кооперації і координації наукових досліджень; споживацький підхід до визначення тематики вивчення слідчої практики, відсутність належного взаємозв'язку науки та практики тощо [11, с. 27.].

При забезпеченні практики науковими досягненнями, що являє собою різнобічний та багато профільний процес, неодмінною умовою є точність і ясність категоріального апарату, однозначність трактовки категорій, які є основою для розв'язання науково-методичних та організаційних проблем цієї діяльності. Одним з таких основоположних понять є «потреби слідчої практики». Необхідність уточнення даного поняття обумовлена:

· неоднозначністю трактування поняття «потреби слідчої практики» що ускладнює дослідження і практичне розв'язання проблем удосконалення слідчої діяльності;

· досягнутим рівнем розвитку криміналістики, що вимагає відповідного понятійного апарату [12, с. 132].

У юридичній літературі термін «потреби» вживається, як правило, без тлумачення і пояснень, як однозначний та цілком зрозумілий. Проте, всеохоплююче і предметне використання категорії «потреба» в удосконаленні слідчої діяльності вимагає уточнення цього поняття та повного розкриття його суті. Найконкретніше визначення потреб слідчої практики представляє їх як різними способами виражену необхідність у вирішенні певних питань розкриття, розслідування і попередження злочинів [13, с. 21-25.]. У цьому визначенні підкреслено головне: потреба -- це сигнал про необхідність змін. Але цього, на мій погляд, недостатньо. Вимагається обґрунтувати, по-перше, об'єктивний характер їх виникнення та формування, по-друге, обумовленість цільового вивчення потреб для забезпечення функціонування відповідних систем.

З урахуванням зазначеного, потреба може бути визначена як необхідність у зміні умов функціонування, що об'єктивно склалися, цільове виявлення і дослідження яких є основою для визначення заходів по забезпеченню подальшого розвитку і удосконалення конкретної сфери діяльності.

Це визначення, безумовно, не відображає вичерпної характеристики явища, що розглядається, але підкреслює найбільш істотні моменти:

а) забезпечуючий характер потреб слідчої практики -- спрямованість

на створення умов підвищення ефективності практичної діяльності;

б) цільове врахування об'єктивних закономірностей розвитку слідчої практики на основі пізнання і реалізації її потреб.

Цей аспект особливо важливий, оскільки саме існування криміналістичної науки обумовлене потребами практики боротьби із злочинністю, соціальною функцією якої є саме обслуговування цієї практики, озброєння її сучасними досягненнями науково-технічного прогресу. Зрозуміло, що оскільки шлях узагальнення та абстракції називають методом наукового пізнання, та й конкретний шлях наукового пізнання, що полягає в узагальненні слідчої практики, не повинен бути віднесеним до якоїсь іншої категорії. Але тут важливо те, що криміналістика знаходиться під плодотворним впливом практики, що розвивається - слідчої, експертної, судової, яка озброює криміналістику кращим досвідом діяльності боротьби зі злочинністю і ставить підвищені вимоги до подання допомоги практиці, а надто з розслідування особливо небезпечних і важких для розкриття, а також нових видів злочинів. Так, вважається, що основним джерелом знань, що складають зміст криміналістики, була безпосередньо практика розкриття і розслідування злочинів [14, с. 115. ].

Дійсно, криміналістика виникла на основі узагальнення і вивчення практики розслідування злочинів і творчого пристосування даних інших наук, перш за все природничих і технічних. У цьому напрямку криміналістика розвивається сьогодні і буде розвиватися далі. Вивчення слідчої, судової, експертної практики, її потреб, дослідження причин невдач у цій діяльності -- практично єдиний шлях до створення у криміналістиці спеціальних тактичних прийомів, методів та методик розслідування [15, с. 5]. Тому основним результатом досліджень має бути їх суспільна корисність, потрібність, тобто напрями досліджень у розробці проблем повинні відображати певні потреби слідчої практики. Слід звернути увагу і на ту обставину, що недопустимо як відставання науки від практики, так і її відрив від повсякденних проблем, захоплення абстрактними побудовами, розвиток ідей далеких та чужих для практики. У таких крайнощах прихована велика загроза. Практика, позбавлена наукових рекомендацій з проблем, які її хвилюють, або коли вона зустрічається з нерозумінням цих проблем чи неналежним їх використанням, перестає звертатися до науки, сама шукає виходу і знаходить часто ще кращий [16, с. 6].

Потреби практики є безпосередньою ланкою, яка сполучає криміналістику з практикою. Вони вказують науці на закономірності і тенденції розвитку практики, підказують напрями наукових розвідок в інтересах удосконалення практики. Систематичне вивчення потреб практики і досягнення різних галузей науки є вихідною точкою, основою для розробки криміналістичних методів, засобів, тактичних рекомендацій і окремих методик розслідування, спрямованих на підвищення якості слідчої роботи. Це і повинно перетворювати науку криміналістику у безпосередню реальність, без якої неможливо розв'язати жодного завдання в галузі соціального, економічного, культурного життя суспільства [17, с. 287.].

Фактичний вплив потреб практики на криміналістику здійснюється головним чином через діяльність по розкриттю та розслідуванню злочинів, яка є вихідною позицією криміналістики по відношенню до практики боротьби зі злочинністю. Проблеми, що виникають на практиці (поява нових видів злочинів та способів їх вчинення і розкриття, нових форм виявлення механізму і формування доказів, зміна контингенту злочинців, кола обставин, що сприяють вчиненню злочинів, ускладнення структури кримінального середовища, зміцнення «професіоналізму» у ньому тощо), обумовлюють необхідність відповідного реагування, тобто проведення досліджень для пошуку відповіді на потреби практики.

Із зростанням актуальності боротьби зі злочинністю в силу все більш нетерпимого відношення до цього соціального явища ускладнюються завдання по розкриттю і розслідуванню злочинів. Цілком очевидно, що потреби практики у нових технічних засобах, методах, прийомах, зміцненні зв'язку науки і практики породжені необхідністю вирішувати нові завдання по розкриттю та розслідуванню злочинів. У цих умовах виникають і нові потреби практики, що виростають із глибинних процесів розвитку і містять багату інформацію для наукового пошуку, розробки різноманітних теорій, засобів, методів і прийомів розкриття злочинів.

Такою нам уявляється службова роль криміналістичної науки, що полягає у забезпеченні потреб практики боротьби зі злочинністю. Таким чином, вивчення практики боротьби зі злочинністю є неодмінною умовою проведення криміналістичних досліджень. Лише на основі узагальнення і вивчення практики, виявлення її потреб можна визначити перспективи розвитку теорії, коло завдань, вирішення яких необхідне для удосконалення та розробки нових методів і засобів практичної діяльності.

Потреби практики є визначальною основою спрямування і змісту наукових криміналістичних досліджень, але не єдиною. Для розвитку науки необхідно не лише пізнавати та використовувати потреби слідчої практики, які уже склалися і проявилися, але й досліджувати напрями і тенденції її розвитку, які сформують нові потреби. Тобто вимагається створення бази для задоволення майбутніх потреб. Виявлений у процесі вивчення слідчої практики фактичний матеріал, який інформує про тенденції і потреби практики, є не лише базою для розробки криміналістичних рекомендацій, але й основою розвитку криміналістичної теорії.

Страницы: 1, 2, 3