Як вказувалось вище, масштабні лінійки не дають достатньо високої точності виміру. Лінійні вимірювання з точністю до десятих часток міліметра можуть бути проведені за допомогою поперечного масштабу, який як правило, являється складовою частиною транспортира. Вимірювання за допомогою поперечного масштабу виконують, використовуючи циркуль вимірювач або циркуль для креслення. До масштабних вимірювальних приладів відносяться також складані метри і рулетки довжиною 1 та 2 метри, з точністю виміру 1 мм.

Штрихові інструменти з лінійним ноніусом

Точність виміру може бути підвищена до 0,1; 0.05; 0,02 мм при використанні штангенінструментів, що досягається за рахунок спеціального пристрою - лінійного ноніуса. Основними деталями штангенінструментів являються: відлікові пристрої - лінійка-штанга на якій нанесені шкала з міліметровими поділками та подвижна рамка з вирізом на похилій грані якої є ноніусна (допоміжна) шкала, по якій відліковуються дробні долі поділок основної шкали.

Вище ми наводили правила здіснення виміру за допомогою ноніуса. Розглянемо ж порядок проведення вимірювань за допомогою штангенциркуля типу ШЦ-1 (мал. 24). При вимірюванні зовнішніх розмірів вимірювальну деталь злегка затискають між внутрішніми поверхнями губок штангенциркуля, фіксують рамку фіксуючим гвинтом, а потім по шкалам лінійки та ноніуса проводять відлік розміру (відліковують цілу кількість міліметрів до найближчої поділки основної шкали розташованої зліва від нульової поділки шкали ноніуса, що відповідає цілому числу міліметрів, потім визначають, яка по порядку поділка шкали ноніуса співпадає з поділкою основної шкали - визначають кількість десятих долей міліметра). Таким чином, точність виміру (величина відліку по ноніусу) рівна 0,1 мм. При вимірюванні внутрішніх розмірів рухому рамку пересувають вправо до тих пір, поки зовнішні губки штангенциркуля не ввійдуть в контакт з внутрішніми поверхнями досліджуваної деталі (мал. 25).

Вимір глибини виконується за допомогою висувної лінійки (глибиноміра). При цьому опорний торець лінійки штанги розміщують на зовнішній поверхні досліджуваної деталі (об'єкта) і за допомогою пересувної рамки переміщують глибиномір до тих пір, поки його контактна поверхня не впреться в дно вимірюваної деталі (об'єкта). Відлік в обох випадках проводиться раніше описаним способом. В усіх випадках з метою виключення похибок при вимірюванні штангенциркулем після приведення в контакт вимірювальних поверхонь інструмента з вимірюваними поверхнями деталі (об'єкта) нерухому рамку слід фіксувати за допомогою гвинта і лише після цього проводити відлік.

Розглянемо особливості будови та порядок використання штангенциркуля типу ШЦ-2 (мал. 26). По перше, шкала ноніуса має 20 поділок (на шкалі ШЦ-1 - їх 10), що дозволяє проводити виміри з точністю до 0,05 мм. По-друге, штангенциркуль має в наявності мікрометричний пристрій, що містить хомутик, мікрометричний гвинт, гайку гвинта, опорний (фіксуючий) гвинт, що дає можливість підвищити точність виміру. По-третє, штангенциркуль не має рухомої лінійки глибиноміра.

Вимір зовнішніх розмірів деталей (об'єктів) проводиться аналогічно, також як і штангенциркулем ШЦ-1. При вимірі внутрішніх розмірів необхідно враховувати товщину уступів на кінцях нижніх губок штангенциркуля (сумарна товщина їх 9 або 10 мм). Для підвищення точності виміру необхідно затиснути стопорним гвинтом хомутик і поворотом гайки можна плавно переміщувати рухому рамку вздовж штанги.

В практиці вимірювання можуть застосовуватись також і штангенциркулі типу ШЦ-3. Вони мають односторонні губки для виміру зовнішніх поверхонь та отворів, призначені для вимірювання об'єктів великих розмірів . Глибиноміри та штангенрейсмуси розглядати доцільно немає потреби так, як вони не знайшли широкого застосування у правоохоронній практиці та експертній діяльності.

Мікрометричні інструменти

В криміналістичній експертизі для вимірювання товщини плоских об'єктів, наприклад, паперу, картону, а також діаметру кулеподібних та циліндричних предметів з великою точністю, застосовують мікрометричні інструменти, принцип дії яких оснований на гвинтовій парі "мікрометричний гвинт - мікрометрична гайка". В одних інструментах гвинт обертається по внутрішній різьбі нерухомої гайки, а в інших гайка обертається по гвинту. Це дозволяє перетворювати обертовий рух мікрогвинта або мікрогайки в поступальний. Розглянемо особливості будови та порядок використання гвинтового мікрометра з межею виміру від 0 до 25 мм. (мал. 27). Мікрометр складається із скоби із закріпленою на ній вимірювальною п'яткою, мікрометричного гвинта зі стопорною гайкою, стебла з нанесеними шкалами, барабана, котрий обертається (руків'я) і "трещітки". Видимий кінець мікрометричного гвинта має поліровану вимірювальну поверхню з торця. Закріплення гвинта на визначеному розмірі виконується стопорною гайкою. Шкали мікрометра розташовані на зовнішній поверхні стебла і на колі скосу барабана. Ціле число міліметрів відраховується по нижній шкалі стебла, половини міліметрів - по верхній шкалі, а соті долі міліметра - по круговій шкалі барабана, що обертається.

Перед початком виміру кругову шкалу барабана необхідно виставити на нуль. При вимірюванні об'єкт поміщається між вимірювальними поверхнями і за допомогою повертання "трещітки" за часовою стрілкою притискують його торцем мікрометричного гвинта до п'ятки, до тих пір поки "трещітка" не почне обертатись в холосту (при цьому роздається характерний тріск).

Оптичні вимірювальні прилади

При проведенні експертно-криміналістичних досліджень вище описані прилади та інструменти не завжди можуть бути використані для виконання поточних вимірів, так як об'єкти дослідження дуже різноманітні. Тому наприклад, при дослідженні документів з метою виміру лінійних величин використовують оптичні прилади і в першу чергу вимірювальну лупу (мал. 28). Цей прилад складається з лінзи 10 кратного збільшення, штативу та скляної пластини з нанесеною шкалою. Довжина вимірювальної шкали - 15 мм, ціна поділки 0,1мм (мал. 29, 30). Вимірювання з більшою точністю можна провести за допомогою мікроскопа МБС-10, в комплект якого входить окулярний мікрометр. Це 8 кратний окуляр з механізмом діоптрійного наведення. У фронтальній площині такого механізму можна встановити одну із двох скляних плоскопаралельних круглих пластинок з нанесеною на них лінійною шкалою або сіткою. Зазначені пластинки входять до комплекту мікроскопа (мал. 31). Ціна поділки лінійної шкали дорівнює 0,1 мм, ціна поділки сторони квадрата сітки окулярного мікрометра - 1мм. Сітка дозволяє вимірювати лінійні величини та площі (мал. 32). В залежності від збільшення об'єктиву і галілеєвої системи мікроскопу МБС , кожна поділка лінійної шкали і сторони квадрату сітки окулярного мікрометра буде мати визначене значення.

В практиці мікроскопічних вимірювань також знаходять застосування мікроскопи порівняння МС-51. Користуючись МС-51 можна виконувати лінійні вимірювання невеликих об'єктів по вертикалі (наприклад глибину) з точністю виміру до 0,002 мм.

При виконанні експертно-криміналістичних досліджень використовують мікроскопи спеціально призначені для вимірювання. Це малий інструментальний мікроскоп ММИ та великий інструментальний мікроскоп БМИ. За точністю виміру та будові вони аналогічні, але більш досконалий БМИ. Лінійні виміри за допомогою МБИ виконуються з точністю до 0,005мм.

Засоби для вимірювання маси

Для вимірювання маси тіла застосовують терези (ваги), цей процес називають зважуванням. В криміналістичній експертизі головним чином використовуються важільні рівноплечі ваги, на яких вимірювальна маса врівноважується масою гир, тобто методом порівняння з мірою. В практиці дослідження застосовують ваги загального призначення та лабораторні, що використовуються в торгівлі, хімічних лабораторіях і т.д. Ваги, що застосовуються при проведенні експертно-криміналістичних досліджень поділяються на настільні, пересувні, стаціонарні. В залежності від відлікового пристрою їх називають гирьовими, шкальними, шкально-гирьовими, циферблатно-гирьовими, оптичними і т.д. Ваги, які використовуються при виконанні експертиз повинні відповідати визначеним метрологічним вимогам, до яких відносяться будова терезів, чутливість, постійність в показах і точність зважування.

Стійкість терезів - властивість самостійно без прикладання побічних сил повертатись після декількох коливань у первинне положення після виведення їх стану рівноваги.

Чутливість - властивість реагувати навіть на незначну різницю в масах вантажу, розташованого в точках прикладання сил. Чутливість терезів повинна бути такою, при якій зміна маси зважуваного тіла на величину, рівну допустимій похибці, викликає відхилення покажчика рівноваги.

Постійність показань зважування - властивість терезів давати однакові показання при багаторазовому зважуванні одного і того ж тіла.

Точність зважування - властивість терезів давати точні показання при вимірюванні маси тіл з відхиленням від істинного значення в межах допустимої норми похибки, що приводиться як правило в паспорті до терезів.

В експертній практиці для зважування досліджуваних об'єктів, які мають масу до декількох кілограмів, з порівняно невисокою точністю (до 0,5% допустимого навантаження) використовують настільні циферблатні вага (терези) РН- 2Ц13 і РН-10Ц13, з найбільшими межами зважування 2 та 10 кг.

Перед зважуванням терези повинні бути стійко та без перекосу встановлені на рівній горизонтальній поверхні. Правильність установки досягається обертанням гвинтових ніжок і контролюється за рідинним рівнем (кулька повітря в рівні повинна зайняти положення в центрі кола, визначеного на склі рівня) і стрілки циферблату, яка повинна показувати на нульову поділку шкали. Ні в якому разі не допустимо підганяти стрілку терезів на нульову поділку шкали обертанням гвинтових ніжок.

Вимірювання об'єктів малої маси з більшою точністю, чим це дозволяють зробити настільні циферблатні ваги виконують за допомогою лабораторних терезів, що поділяються на терези точного зважування (від 1 до 10 мг) і аналітичні. Найпростішими терезами для зважування з точністю до 10 мг є ручні або аптечні з визначеним навантаженням до 100 г, але вони не дуже зручні в роботі. Більш досконалі технічні, що мають декілька модифікацій і дозволяють зважувати з точністю до 1 мг, ваги оснащені гайками для балансування, які служать для регулювання рівноваги коромисловагів, шляхом їх переміщення по гвинтовій нарізці на кінцях коромисла. При необхідності виконати зважування з особливо високою точністю використовують аналітичні ваги. Вони можуть бути звичайними (точність до 0,1-0,2 мг), напівмікрохімічними (до 0,001 мг) та ультрахімічними (до 10 - 10 мг).

Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають цілу низку переваг порівняно із звичайними вимірюваннями, протоколюванням та іншими способами фіксації, а саме -- досить високу точність і об'єктивність відтворення. Фотографічні методи криміналістичної техніки поділяють на фіксуючі, вимірювальні, контрастуючі, сигналетичні, кольоророзрізняльні, стереоскопічні, голографічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кінематографічні.

Голографічний метод. Голографія -- це фотографічний метод фіксації, а потім і відновлення хвильового фронту, відображеного об'єктом світла когерентного джерела та використовуваного для висвітлення (мал. 33). Голографічна зйомка здійснюється без фотокамери. Об'єкт висвітлюють променем лазера й одночасно частину цього ж променя направляють на фотопластинку, поміщену перед об'єктом, який фотографують.

Голограма має особливі властивості: кожна її ділянка містить інформацію про весь об'єкт, тобто якщо фотопластинку-голограму розділити на частині, наприклад, розміром 1 мм2, то з кожної з них можна одержати все зображення, відображене на пластинці. Голограма дозволяє фіксувати зображення, відтворене радіохвилями, рентгенівськими променями. Голограму на товстошарових емульсіях можна розглядати в звичайному світлі. Тривимірне зображення на голограмі дає можливість бачити збоку предмети, закриті іншими об'єктами.

Електрографічний метод використовується в електрографії. Суть його полягає в одержанні фотографічного зображення на світлочутливому шарі -- фотопровіднику, який при висвітленні стає електропровідним пропорційно освітленості. У такий спосіб на фотопровідниковому шарі виникає сховане зображення.

За способами візуалізації схованого зображення на фотопровідному шарі розрізняють певні види електрографії. Найбільш розповсюдженим є ксерографія. Вона використовується в різних підрозділах правоохоронних органів як техніка для тиражування документів. Поява кольорових ксероксів була використана злочинцями для копіювання грошових купюр, підробки різних документів (виготовлення бланків).

Радіографічний метод відносять до фотографічного лише тому, що зображення об'єкта (яке відображене пучком швидких нейтронів) фіксують на фотошарах, оброблюваних хімічним способом. Для одержання зображення, наприклад, невидимого сліду пальця на документі, останній опромінюють швидкими нейтронами, у результаті чого елементи, що входять до складу потожирової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій і ін.), перетворюються в радіоактивні ізотопи. Потім документ притискають до фотопластинки і залишають у контакті з нею. У тих місцях, де розташований слід, фотопластинка під дією радіації ізотопів, що утворилися, засвічується. Залишається виявити фотопластинку і на ній можна побачити темне зображення сліду пальця на світлому фоні, а позитив буде мати темний фон з білим слідом пальця.

Термографічний фотографічний метод фіксації зображення представляє процес одержання зображення в теплових (інфрачервоних) променях. Приймачами теплового зображення служать прилади тепловізори, прилади нічного бачення, фотографічні матеріали, сенсибілізовані для далекої інфрачервоної області. Термографічний метод застосовується для одержання закритого барвниками тексту. Якщо на залитий текст покласти термоплівку й об'єкт підігріти з протилежної сторони, то на термоплівці вийде зображення закритого тексту. Термографічний метод фіксації поки ще знаходиться в стадії впровадження, оскільки немає спеціальних тепловізорів для виявлення і фіксації теплових слідів у слідчій практиці, хоча така можливість існує, наприклад, для виявлення слідів рук, ложа трупа або будь-якого предмета, що знаходився якийсь час на місці події, а потім прибраного.

Відеографічні методи застосовуються для фіксації динамічних станів об'єктів, подій спеціальними засобами -- відеокамерами. Ищенко П.П., Ищенко Е.П. Основы судебной фотографии, киносъемки и видеозаписи. - Екатеринбург, 1992. - С. 135. За допомогою відеографічних методів, реалізованих у ході відеозйомки, вирішуються наступні задачі: а) з документальною точністю фіксуються події, дії, явища в динаміці; б) запам'ятовується і зберігається динамічна інформація; в) фіксується не тільки подія, але і час. У тих випадках, коли виникає необхідність показати динаміку якої-небудь дії, наприклад, упізнання, перевірки показань на місці, слідчого експерименту, застосовують відеозапис. При відеозаписі застосовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка. Використовуються також методи панорамування, уповільненої і прискореної зйомки.

3. ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТИЗ
3.1. ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
В експертних дослідженнях речових доказів крім загальнонаукових методів використовуються і спеціальні, котрі, виходячи з принципу спільності, можна у свою чергу підрозділити на загальноекспертні, що використовуються в більшості класів судових експертиз і досліджень, і окремоекспертні.

Система загальноекспертних методів дослідження речових доказів включає:

- методи аналізу зображень;

- методи морфологічного аналізу;

- методи аналізу складу;

- методи аналізу структури;

- методи вивчення фізичних, хімічних і інших властивостей.

Методи аналізу зображень використовуються для дослідження традиційних криміналістичних об'єктів -- слідів людини, знарядь і інструментів, транспортних засобів, а також документів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів та ін.

Під морфологією розуміють зовнішню будову об'єкта, а також форму, розміри і взаємне розташування (топографію) утворюючих його структурних елементів (частин цілого, включень, деформацій, дефектів і т.п.) на поверхні й в об'ємі, що виникають при виготовленні, існуванні і взаємодії об'єкта.

Найбільш розповсюдженими методами морфологічного аналізу є оптична мікроскопія -- сукупність методів спостереження і дослідження за допомогою оптичного мікроскопа.

Серед мікроскопічних методів, використовуваних при дослідженні речових доказів, виділяють метод світлого поля в прохідному світлі -- використовується для дослідження прозорих об'єктів із включеннями. Пучок світла, проходячи через непоглинаючі зони препарату, дає рівномірно освітлене поле. Включення на шляху пучка частково поглинає його, частково розсіює, внаслідок чого досліджувана частка виглядає темною плямою на світлому фоні. Для спостереження прозорих об'єктів (які не поглинають світло), невидимих при методі світлого поля, використовують метод темного поля в прохідному світлі. Зображення створюється світлом, розсіяним елементами структури препарату, що відрізняється від середовища показником переломлення. У поле зору мікроскопа на темному фоні видні світлі зображення деталей. Найчастіше методи світлого і темного поля використовуються в експертному дослідженні ювелірних каменів і об'єктів біологічної природи. Мікроскопічні дослідження в прохідному світлі здійснюються за допомогою біологічних мікроскопів (типу МБІ і МБР).

Для спостереження непрозорих об'єктів застосовують метод світлого поля у відбитому світлі. Світло на об'єкт падає під кутом, і морфологія об'єкта видна внаслідок різної відбивної здатності його елементів. Використовується для вивчення широкого кола речових доказів: виробів з металів і сплавів, лакофарбових покрить, волокон, документів, слідів-відображень та ін.

Поляризаційна мікроскопія використовується для дослідження анізотропних об'єктів у поляризованому світлі (прохідному і відбитому), наприклад, мінералів, металевих шліфів, біологічних об'єктів.

Люмінесцентна (флуоресцентна) мікроскопія використовує явище люмінесценції. Об'єкт висвітлюється випромінюванням, що збуджує люмінесценцію. При цьому спостерігається контрастна кольорова картина світіння, що дозволяє виявити морфологічні і хімічні особливості об'єктів.

Ультрафіолетова й інфрачервона мікроскопія дозволяє проводити дослідження за межами видимої зони спектра. Ультрафіолетова мікроскопія (250--400 нм) застосовується для дослідження біологічних об'єктів (наприклад, сліди крові, сперми), інфрачервона (0,75--1,2 мкм) дає можливість вивчати внутрішню структуру об'єктів, непрозорих у видимому світлі (кристали, мінерали, деяке скло, сліди пострілу, залиті, заклеєні тексти).

Стереоскопічна мікроскопія дозволяє бачити предмет об'ємним за рахунок розглядання його двома очима (оптична система включає два окуляри). Більшість мікроскопів, що використовуються для вивчення речовинних доказів, є стереоскопічними. Бінокулярні стереоскопічні мікроскопи (типу МБС) застосовуються при дослідженні практично усіх видів об'єктів (сліди людини і тварин, документи, лакофарбові покриття, метали і сплави, волокна, мінерали, кулі і гільзи і т.д.) як у прохідному, так і у відбитому світлі. Як правило, вони комплектуються насадкою для фотографування (мал. 34). Такими мікроскопами в основному оснащені експертні установи.

Порівняльні мікроскопи (типу МИС, МС, МКС) мають спарену оптичну систему, що дозволяє робити одночасне дослідження двох об'єктів. Сполучене зображення виявлених ознак можна відразу ж сфотографувати за допомогою спеціальної мікрофотонасадки. Мікроскопи спеціальні криміналістичні типу МСК дозволяють спостерігати зображення не тільки за допомогою окуляра, але і на спеціальному екрані. В даний час на озброєння в експертно-криміналістичні установи беруться порівняльні мікроскопи, обладнані телекамерами і керовані персональними комп'ютерами, що дозволяють одержувати комбіноване зображення порівнюваних об'єктів на телеекрані (телевізійна мікроскопія), досліджувати об'єкти в поляризованому світлі, зі світлофільтрами, в інфрачервоних або ультрафіолетових променях. Вони дають можливість електронним шляхом змінювати масштаб, контрастність і яскравість зображення. Так у лабораторії балістики та трасологічних досліджень ДНДЕКЦ МВС України при дослідженні широкого використовується автоматизоване робоче місце “Баліст”.

Можливості морфологічних досліджень різко розширилися з появою електронної мікроскопії. Просвітчаста (просвічуюча) електронна мікроскопія заснована на розсіюванні електронів без зміни енергії при проходженні їх через речовину або матеріал. Такі прилади використовують для вивчення деталей мікроструктури об'єктів, що знаходяться за межами роздільної здатності оптичного мікроскопа (дрібніше 0,1 мкм). Він дозволяє досліджувати об'єкти -- речові докази у вигляді: тонких зрізів (наприклад, волокон або лакофарбових покрить для дослідження особливостей морфології їхньої поверхні); суспензій, наприклад паливно-мастильних матеріалів. Мікроскопи просвітчастого типу мають роздільну здатність у декілька ангстрем Один ангстрем дорівнює 10-8 см..

Растрова електронна мікроскопія (РЕМ) заснована на опроміненні досліджуваного об'єкта добре сфокусованим (за допомогою спеціальної лінзової системи) електронним пучком гранично малого перетину (зонд), що забезпечує досить велику інтенсивність відповідного сигналу (вторинних електронів) від тієї ділянки об'єкта, на який попадає пучок. Різного роду сигнали представляють інформацію про особливості відповідної ділянки об'єкта. Розмір ділянки визначається перетином зонда (від 1--2 до десятків ангстрем). Щоб одержати інформацію про досить велику зону, зонд змушують оббігати (сканувати) задану площу за визначеною програмою. РЕМ, що дозволяє підвищити глибину різкості майже в 300 разів у порівнянні зі звичайним оптичним мікроскопом і досягати збільшення до 200 000 крат, широко використовується в експертній практиці для мікротрасологічних досліджень, вивчення морфологічних ознак найрізноманітніших мікрочастинок: металів, лакофарбових покрить, волосся, волокон, ґрунту, мінералів. Багато растрових електронних мікроскопів постачені так званими мікрозондами-приставками, що дозволяють проводити рентгеноспектральний аналіз елементного складу досліджуваної мікрочастинки.

Розглянемо далі методи аналізу складу, структури і властивостей речовин і матеріалів, найчастіше використовуваних у практиці.

Методи елементного аналізу використовуються для встановлення елементного складу, тобто якісного або кількісного змісту певних хімічних елементів (таблиця Менделєєва) у даній речовині або матеріалі. Коло їх досить широке, однак найбільш розповсюдженими в експертній практиці є наступні.

Емісійний спектральний аналіз -- за допомогою джерела іонізації речовина проби переводиться в пароподібний стан і збуджується спектр випромінювання цієї пари. Проходячи далі через вхідну щілину спеціального приладу -- спектрографа, випромінювання за допомогою призми або дифракційних ґрат (решіток) розкладається на окремі спектральні лінії, яка потім реєструються на фотопластинці або за допомогою детектора. Якісний емісійний спектральний аналіз заснований на встановленні наявності або відсутності в отриманому спектрі аналітичних ліній шуканих елементів, кількісний -- на вимірі інтенсивності спектральних ліній, який пропорційні концентраціям елементів у пробі. Широко використовується для дослідження вибухових речовин, металів і сплавів, нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів, лаків і фарб та ін.

Лазерний мікроспектральний аналіз заснований на поглинанні речовиною сфокусованого лазерного випромінювання, завдяки високій інтенсивності якого починається випаровування речовини мішені й утворюється хмара пари -- смолоскип, який служить об'єктом дослідження. За рахунок підвищення температури й інших процесів відбувається збудження й іонізація атомів смолоскипа з утворенням плазми, що є джерелом аналізованого світла. Фокусуючи лазерне випромінювання, можна робити спектральний аналіз мікрокількостей речовини, локалізованих у малих об'ємах (до 10-10 см3) і встановлювати якісний і кількісний елементний склад найрізноманітніших об'єктів практично без їхнього руйнування.

Рентгеноспектральний аналіз. Проходячи через речовину, рентгенівське випромінювання поглинається, що приводить атоми речовини в збуджений стан. Повернення до вихідного стану супроводжується спектральним рентгенівським випромінюванням. За наявністю спектральних ліній різних елементів можна визначити якісний, а за їх інтенсивністю -- кількісний склад речовини. Це один з найбільш зручних методів елементного аналізу, що на якісному і часто на напівкількісному рівні є практично неруйнуючим, Лише у рідкісних випадках при дослідженні ряду об'єктів, як правило, органічної природи, можуть відбутися видозміни їхніх окремих властивостей. Використовується для дослідження широкого кола об'єктів: металів і сплавів, часток ґрунту, лакофарбових покрить, матеріалів документів, слідів пострілу, тощо. Курдиновский Ю.П. Рентгеновские лучи и их применение. - М.: Учпедгиз, 1968. - С. 52. (мал. 35, 36).

Атомно-абсорбційний аналіз -- метод, заснований на поглинанні випромінювання вільними атомами. Через шар атомної пари проби, одержуваних за допомогою атомізатора (звичайно це полум'я або трубчаста піч), пропускають випромінювання в діапазоні 190--850 нм. Поглинаючи кванти світла, атоми переходять у збуджені енергетичні стани. Цим переходам в атомних спектрах відповідають так звані резонансні лінії, характерні для даного елемента. Концентрація того або іншого елемента визначається виходячи зі співвідношення інтенсивності випромінювання до і після проходження через поглинаючий шар. Для встановлення зв'язку між поглинаючою здатністю і концентрацією речовини в атомізатор вводять трохи стандартних зразків з відомим змістом елемента і будують калібрований графік. Метод використовується для кількісного елементного аналізу і характеризується дуже високою чутливістю, швидкістю, простотою пробоподготовки, однак малопридатний для оглядового аналізу проби невідомого складу. Одиночкина Т.Ф. Возможности применения атомно-абсорбционного анализа при исследовании криминалистических объектов // Труды ВНИИООП при МООП РСФСР. - 1965. № 9. - С. 153-155.

Під молекулярним складом об'єкта розуміють якісний (кількісний) вміст у ньому простих і складних хімічних речовин, для встановлення якого використовуються методи молекулярного аналізу. Це насамперед хіміко-аналітичні методи, що традиційно застосовуються в криміналістиці вже десятки років, наприклад краплинний аналіз -- хімічні реакції, проведені з краплинними кількостями розчину аналізованої речовини і реагенту. Успіх застосування методу багато в чому залежить від правильного вибору і застосування контрастних кольорових реакцій. Використовують для проведення в основному попередніх досліджень отрутних, наркотичних і сильнодіючих, вибухових і інших речовин. Для цього методу створені набори, що орієнтовані на роботу з визначеними видами слідів: "Крапля", "Капіляр" та ін.

Іншим досить розповсюдженим методом є мікрокристалоскопія, метод якісного хімічного аналізу за характерним кристалічним осадом, що утворюється при дії відповідних реактивів на досліджуваний розчин. Використовується при дослідженні слідів травлення в документах, фармацевтичних препаратів, отрутних і сильнодіючих речовин та ін.

Однак основними методами дослідження молекулярного складу речових доказів є на сьогоднішній день молекулярна спектроскопія і хроматографія. Яшин Я.И. Физико-химические основы хроматографического разделения. - М.: Химия, 1976. - С. 10. Молекулярна спектроскопія (спектрофотометрія) -- метод, що дозволяє вивчати якісний і кількісний молекулярний склад речовин, заснований на вивченні спектрів поглинання, випущення і відображення електромагнітних хвиль, а також спектрів люмінесценції в діапазоні довжин хвиль від ультрафіолетового до інфрачервоного випромінювання. Включає:

інфрачервону (ІЧ) спектроскопію -- один з найбільш інформативних методів, що дозволяє досліджувати молекулярний склад і природу досліджуваних речовин. Заснований на поглинанні молекулами речовини ІЧ випромінювання, що переводить їх у збуджений стан. ІЧ-спектри поглинання реєструють за допомогою спектрофотометрів. Використовується для встановлення складу нафтопродуктів, парфюмерно-косметичних товарів і ін. Борисов А.П., Бибиков В.В., Симонов А.П., Шихт Г. Применение инфракрасной спектроскопии в криминалистических исследованиях: Пособие. - М.: Изд. ВНИИ МВД СССР, 1972. - С. 47-49. (мал. 37);

спектроскопію у видимій і ультрафіолетовій зонах спектра, що заснована на поглинанні електромагнітного випромінювання сполуками, що містять хромофорні (визначальне фарбування речовини) і ауксохромні (не визначальні поглинання, але посилюючі її інтенсивність) групи. За спектрами поглинання судять про якісний склад і структуру молекул. Кількісний (спектрофотометричний) аналіз заснований на: переведенні речовини, якщо вона безбарвна, у поглинаючу світловий потік забарвлену сполуку за допомогою певних реактивів; вимірювання оптичної щільності за допомогою спеціального приладу -- фотометра. Оптична щільність при однаковій товщині шарів тим більше, чим вище концентрація речовини в розчині. За електронними спектрами встановлюють, наприклад, склад домішок і зміни, що відбуваються в об'єкті під впливом навколишнього середовища.

Хроматографія використовується для аналізу складних сумішей речовин. Вона заснована на різному розподілі компонентів між двома фазами -- нерухомою і рухомою (елюєнтом). В залежності від агрегатного стану елюєнта розрізняють газову або рідинну хроматографію. У газовій хроматографії як рухливу фазу використовується газ. Якщо нерухомою фазою є тверде тіло (адсорбент), хроматографія називається газоабсорбційною, а якщо рідина, нанесена на нерухомий носій, -- газорідинною. Москвитин Н.Н., Чупраков И.А., Петранек Г., Славичек. Применение газожидкостной хроматографии в криминалистических исследованиях. - М.: Изд. ВНИИ МВД СССР, 1971. - С. 3. У рідинній хроматографії як рухливу фазу використовують рідину. Аналогічно газовій розрізняють рідинно-абсорбційну і рідинно-рідинну хроматографію. Хроматографічний поділ проводять у трубках, заповнених сорбентом (колоночна хроматографія), у капілярах довжиною в кілька десятків метрів (капілярна хроматографія), на пластинках, покритих шаром абсорбенту (тонкошарова хроматографія), на папері (паперова хроматографія). Методи хроматографії використовуються при дослідженні широкого кола об'єктів судових експертиз, наприклад, чорнила і паст кулькових ручок, наркотичних препаратів, харчових продуктів і напоїв, вибухових речовин, барвників, паливно-мастильних матеріалів і багатьох інших (мал. 38).

Під фазовим складом розуміють якісний або кількісний склад певних фаз у даному об'єкті. Фаза -- це гомогенна частина гетерогенної системи, причому в даній хімічній системі фази можуть мати однаковий (?-залізо і ?-залізо в мисливському ножі) і різний (закис і оксид міді на мідному дроті) хімічний склад. Фазовий склад всіх об'єктів, що мають кристалічну структуру, встановлюється за допомогою рентгенофазового аналізу, який успішно застосовується в експертній практиці для не руйнуючого дослідження найширшого кола об'єктів: металів і сплавів, будівельних, лакофарбових матеріалів, фармацевтичних препаратів, парфюмерно-косметичних виробів, вибухових речовин та ін. Метод заснований на неповторності розташування атомів і іонів у кристалічних структурах речовин, що відображається у відповідних рентгенометричних даних. Аналіз цих даних і дозволяє встановлювати якісний і кількісний фазовий склад.

Часто фазовий склад одночасно дає уявлення і про структуру об'єктів. Металографічний і рентгеноструктурний аналізи використовуються для вивчення кристалічної структури об'єктів. За допомогою металографічного аналізу вивчаються зміни макро- і мікроструктури металів і сплавів у зв'язку зі зміною їхнього хімічного складу й умов обробки. Рентгеноструктурний аналіз дозволяє визначати орієнтацію і розміри кристалів, їхню атомну й іонну будову, вимірювати внутрішнє напруження, вивчати зміни, що відбулися в матеріалах під впливом тиску, температури, вологості і на підставі отриманих даних судити про "біографії" тієї або іншої деталі, за руйнуваннями визначати причини пожежі, вибуху або автодорожньої події. Митричев Л.С., Торяник В.В., Стрелкова С.В. Применение рентгеноструктурного анализа в криминалистической экспертизе. - М.: Изд. ВНИИ МВД СССР, 1973. - С. 32.

Методи дослідження окремих властивостей об'єктів можуть бути найрізноманітнішими. При дослідженні речових доказів аналізується, наприклад, електропровідність об'єктів (електропроводів або обвуглених залишків деревини при визначенні джерела пожежі), магнітна проникність (для діагностики зміни маркірування), мікротвердістъ (для дослідження слідів газокисневого різання, зварених швів і шлаків при встановленні механізму розкриття металевих сховищ), концентраційні межі спалаху і запалення, температура запалення і самозапалювання і багато чого іншого.

Технічні засоби експертного дослідження матеріальних джерел

Зафіксована в матеріальному джерелі інформація не завжди очевидна, а її ознаки часто не можна виявити шляхом попереднього дослідження за допомогою комплекту технічних засобів слідчого. У таких випадках вилучені речові джерела досліджують шляхом проведення судової експертизи, як правило, у стаціонарних умовах із застосуванням спеціальних технічних засобів. Така техніка запозичена з різних галузей науки і техніки та скомпонована в лабораторні комплекти.

Так, експертно-криміналістичні підрозділи органів внутрішніх справ України мають спеціальні базові лабораторії повного профілю:

а) дослідження матеріалів, речових виробів;

б) біологічних досліджень;

в) автотехнічних досліджень;

г) вибухово-технічних досліджень;

д) балістичних досліджень;

е) дослідження харчових продуктів.

У науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах УМВС і УМВСТ діють лабораторії (групи), в яких сконцентрована експертна техніка для таких досліджень, як дактилоскопічні, трасологічні, балістичні, для техніко-криміналістичного дослідження документів, рукописних текстів, холодної зброї, зовнішнього вигляду, рис обличчя.

Експертну техніку можна класифікувати таким чином:

1) лабораторна;

2) вимірювальна;

3) освітлювальна;

4) відтворення зображення;

5) мікроскопічна;

6) акустична;

7) дослідження мікрооб'єктів і запаху;

8) автоматизації та комп'ютеризації.

Лабораторна техніка є допоміжним засобом при дослідженнях різного класу об'єктів. До неї належать хімічний посуд; засоби пакування і зберігання; пінцети; лупи; штативи; джерела енергії; комплекти інструментів (наприклад, слюсарні, столярні); засоби нагрівання, моделювання тощо.

Вимірювальна лабораторна техніка експертних лабораторій значно відрізняється від засобів вимірювання, які є у комплектах. Ці прилади дозволяють проводити вимірювання будь-яких фізичних тіл в агрегатному стані. Так, для складних і точних вимірювань твердих тіл використовуються великий інструментальний мікроскоп (БІМ-1) та інші моделі, для виявлення і вимірювання газоподібних об'єктів застосовують газові аналізатори, наприклад трубку Мохова-Шинкаренка, пристрій "Джміль", детектор "РД-1", "Експрес-тест Ф-2" та інші. Для вимірювання порожнин використовують кронциркулі, нутроміри, каліброметри, шаблони, а для вимірювання температур -- термометри, термопари, пірометри тощо. Ломако З.М. Методологические основы измерений и их использование в криминалистике. - К., 1976. - С. 137.

Засоби освітлення. Крім люмінесцентних ламп і ламп розжарення, в лабораторіях широко представлені джерела ультрафіолетового, рентгенівського, інфрачервоного і лазерного випромінювання.

Засоби відтворення зображення. Відтворення досліджуваного об'єкта, його ознак і результатів дослідження є найважливішою стадією. Зараз отримати зображення можна різноманітними методами, використовуючи майже кожну ділянку електромагнітного спектра -- від космічних променів до радіохвиль. У криміналістичних лабораторіях використовується техніка для отримання зображень в рентгенівській, УФ, видимій, 14 ділянках спектра.

Мікроскопічна техніка -- невід'ємне знаряддя праці експерта. У криміналістичних лабораторіях найчастіше використовуються стереоскопічні мікроскопи МБС різних моделей, біологічні, люмінесцентні, вимірювальні і мікроскопи для порівняння -- МС-51 і спеціальний криміналістичний МСК-1 (мікроскоп порівняльний криміналістичний). Більшість складних мікроскопів з'єднані з фото- або кінокамерою, телевізійною системою, що фіксує дослідження. У простих мікроскопах фіксація отриманого зображення виконується фотоапаратами за допомогою спеціальних мікрофотонасадок МФН-1, МФН-2, МФН-5 та інших пристроїв.

Технічні засоби дослідження в невидимих променях спектра представляють прилади і пристрої, що дозволяють досліджувати речові докази в ультрафіолетовій, інфрачервоній і рентгенівській зонах спектра.

До засобів ультрафіолетової техніки відносяться мікроскопи МЛ-1, МЛ-2, спеціальний пристрій «Таран», портативні джерела УФЛ, УК-1, ОЛД-41, «Фотон» і ін.

Для дослідження в ІЧП як джерела застосовують лампи розжарювання, електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП), прилади нічного бачення С-230, З-270, НН-12, НСПУ.

В експертно-криміналістичних підрозділах останнім часом широко використовується прилад «Регула» 4005 ИКЛ2 (мал. 40), який призначений для дослідження документів, грошових знаків і цінних паперів при збільшенні до 35 крат у всьому видимому, УФ- та ІЧ- діапазонах.

Прилад дозволяє здійснювати контроль автентичності документів, грошових знаків і цінних паперів на предмет:

- виявлення місць внесення змін у первинний зміст документа методами дописки, домальовування, травленням, змиванням, переклеюванням і т.п.;

- наявності (відсутності) водяних знаків, філігран, смуг і ниток безпеки, планшет, кінеграм, кольорових волокон та інших захисних елементів основи документа (паперу, пластики);

Страницы: 1, 2, 3, 4