Кредитні операції це відносини між кредитором і позичальником (дебітором) по наданню першим останньому визначеної суми коштів на умовах платності, терміновості, зворотності. Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи:

активні, коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики;

пасивні, коли банк виступає в ролі позичальника (дебітора), залучаючи гроші від клієнтів і інших банків у банк на умовах платності, терміновості, зворотності

Виходячи з зазначених характеристик можна умовно підкреслити розходження між кредитними і позиковими операціями, кредитом і позикою. Кредит більш широке поняття, що припускає наявність різних форм організації кредитних відносин, як формуючі джерела коштів банку, так і представляють одну з форм їхнього вкладення. Позик ж є лише однієї з форм організації кредитних відносин, виникнення яких супроводжується відкриттям позикового рахунка. Крім того, кредитні відносини можуть бути організовані не тільки в рамках банківського кредиту, але і як комерційне кредитування, коли в особі і позичальника, і кредитора виступають підприємства, а кредитні відносини між ними оформляються векселем. Надалі комерційний кредит може трансформуватися в банківський за допомогою надання позики під заставу векселя чи його обліку.

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК» розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості. Основне завдання банку здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

Актуальність теми курсової роботи полягає в оцінці структурної ролі кредитування юридичних осіб в активних операціях комерційних банків України та основні тенденції розвитку цього сегменту кредитування.

Мета дослідження курсової роботи — виявлення динаміки обсягів та структурних співвідношень в операціях кредитування юридичних осіб в банківській системі України та індивідуально в комерційному банку АППБ „Аваль”.

Об’єктом досліджень курсової роботи є банківські операції кредитування юридичних осіб.

Методи дослідження – методи історичного та структурного аналізу, методи ретроспективного економічного аналізу результатів (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи).

Інформаційно-методологічна база досліджень — звітні документи АППБ „Аваль”, статистичні таблиці Мінстату України за 19922005 роки, статистичні та нормативні документи Національного банку України, статистичні таблиці Асоціації українських банків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ КРЕДИТУВАННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

1.1 Сутність кредиту як економічної категорії

Кредит (від лат. Creditum – позичка, борг) є однією з найскладніших економічних категорій[1]. Передумовою його виникнення послужило майнове розмежування суспільства в період розкладання первіснообщинного ладу. Одначе виникнення умов, що додали кредиту характер об'єктивної необхідності, обумовлено становленням і розвитком товарно-грошових відносин.

Як економічна категорія кредит являє собою сукупність визначених економічних відносин. Їхнє відокремлення в окремий вид відбувається на основі особливостей суб'єктів і об'єктів цих відносин. З цих позицій кредит можна характеризувати як відносини між кредитором і позичальником із приводу зворотного руху вартості .

Кредитор – це суб'єкт кредитних відносин, що надає вартість у тимчасове користування. Джерелом засобів для видачі позички можуть бути як власні засоби кредитора, так і позикові.

Позичальник – суб'єкт кредитних відносин, що одержує позичку. Позичальниками можуть бути юридичні і фізичні особи, що мають недолік власних засобів, держпідприємства, акціонерні товариства, приватні фірми, банки, держава, громадяни і т.д.

Банківський кредит дуже зручна й у багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, яка дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника і пристосовувати до них умови одержання позики (у відмінність, наприклад, від ринку цінних паперів, де терміни й інші умови позики стандартизовані) [10].

Відповідно виділяється пряме банківське кредитування, коли кредитні відносини підприємства споконвічно виникають як відносини з банком, і непряме банківське кредитування, коли первісно виникають кредитні відносини між підприємствами, що згодом звертаються в банк у пошуках способу дострокового одержання коштів комерційного кредиту (за векселем).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах раціонального кредитування , передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість .

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будьяке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Форми кредиту класифікуються за принципами [11]:

1. За джерелами кредитів :

- зовнішнє кредитування;

- внутрішнє кредитування;

2. За строками кредити поділяються на :

- надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців;

- середньострокові – між 15 роками;

- довгострокові – понад 57 років;

3. За валютою позики :

- у валюті країнипозичальника;

- у валюті країникредитора;

- у валюті третьої країни;

- у міжнародній розрахунковій грошовій одиниці (СДР);

4. За забезпеченістю :

- забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);

- бланкові – під зобов ' язання боржника;

5. За суб'єктами кредитних відносин :

- державний;

- приватний;

- кредит міжнародних фінансових організацій;

7. За видом ставки кредита :

- фіксована;

- плаваюча;

- комбінація ставок;

8. За способом погашення кредита:

- з рівномірним погашенням;

- з нерівномірним погашенням;

- з одночасним погашенням;

- з ануїтентним погашенням ( відсотки погашаються разом з основним боргом);

9. За технологією реалізації кредиту :

кредитна лінія ;

револьверний кредит ;

консорціумний кредит ;

кредит «овернайт»;

кредит «овердрафт»;

1.2 Процес кредитування в комерційному банку

Процес кредитування складається з ряду етапів, кожний з який окремо забезпечує рішення конкретних задач, а в сукупності вони спрямовані на досягнення мети банківського кредитування – одержання банківського прибутку [13].

На першому етапі банківського кредитування аналізуються і відбираються заявки клієнтів на одержання кредиту. У заявці визначаються цільове призначення кредиту, його сума, термін використання, дата погашення, характеристика і економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту.

Після ознайомлення з документами службовець розмовляє з майбутнім позичальником, що має велике значення для наступного рішення питання про надання кредиту. На цьому етапі банк повинний приділити увагу вірогідності документів і інформації, на підставі яких зважується питання про надання кредиту.

Другий етап процесу кредитування припускає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявність передумов для одержання кредитів, здатності їхнього одержання. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточне фінансовий стан і перспективи змін, здатність при необхідності мобілізувати кошти з різних джерел. Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає попереднє розрахункове рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Позичкова операція – це акт комерційного продажу коштів на визначений термін. Тому в умовах ринкових відносин плата за кредит(процент) стає об'єктивним супутником кредиту, складовою частиною позичкової операції [17].

Вартість кредиту складається з процентної ставки, комісії за видачу й оформлення кредиту та інших елементів.

Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлює, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов’язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких факторів [16]:

- облікова ставка центрального банку;

- рівень інфляції;

- строк позички;

- ціна сформованих ресурсів;

- ризик;

- розмір позички;

- попит на банківські позички;

- якість застави;

- зміст заходів, що кредитуються;

- витрати на оформлення позички і контроль;

- ставка банку-конкурента;

- характер відносин між банком і клієнтом;

- норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позичками є взаємозв’язаним, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [6] (далі резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах [6].

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".

1.3 Облік кредитів банків підприємствам – юридичним особам

Первинний облік кредитів банку формується у вигляді робочих документів „кредитної справи” за кожним позичальником (контрагентом), яка в обов'язковому порядку має містити [6]:

назву клієнта, його місцезнаходження (місце проживання);

номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;

письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;

кредитну угоду та зміни до неї;

угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;

дату видачі та погашення кредиту (за угодою);

початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);

відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;

фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;

інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника (Контрагента), встановлені Положенням [6] та внутрішньобанківським положенням про кредитування і методикою проведення оцінки фінансового стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або визнання її безнадійною);

документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);

дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;

інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;

залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку, на якому обліковується заборгованість на звітну дату;

вид та суму забезпечення за угодою;

документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;

суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;

клас позичальника на кожну звітну дату та документи, що його підтверджують;

категорію ризику ("стандартна", "під контролем", "субстандартна", "Сумнівна", "безнадійна") за кредитною операцією;

розрахункову суму чистого ризику за кредитною операцією;

інформацію про вжиті банком заходи для погашення заборгованості (документи або їх копії, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу).

Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції.

Аналітичний облік операцій кредитування в комерційному банку здійснюється згідно Інструкції [4], яка визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України.

Згідно Інструкції в бухгалтерському аналітичному обліку кредитна заборгованість за „життєвим циклом” кредиту розрізняється як:

довгострокові кредити надані або отримані кредити на строк більше ніж один рік;

зобов'язання з кредитування зобов'язання банку надати клієнту кредит на певних умовах;

короткостроковий кредит наданий або отриманий кредит на строк, що не перевищує один рік;

прострочена заборгованість заборгованість, яка не погашена в термін (строк), установлений договором;

сумнівна заборгованість заборгованість, за якою в банку є сумнів щодо її погашення.

Кредитні операції відображаються за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 [5] (далі План рахунків), залежно від категорії контрагентів, виду кредиту та строків їх використання.

Облік кредитних, вкладних (депозитних) операцій та нарахованих доходів і витрат за такими операціями в іноземній валюті та банківських металах здійснюється аналогічно до порядку обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій у національній валюті. Курсові різниці від переоцінки суми кредиту , а також нарахованих за ними процентів в іноземній валюті та банківських металах у зв'язку із зміною офіційного валютного курсу відображаються за рахунком 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".

Надані (отримані) кредити первісно оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (в сумі фактично наданих (отриманих) коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з цими операціями) відповідно як актив та зобов'язання і не підлягають взаємозаліку.

На дату балансу кредити оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів.

Якщо балансова вартість активів (наданих кредитів ) перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.

У бухгалтерському обліку операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів відображаються за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення.

За кредитними операціями (наприклад, факторинговими, гарантійними, з урахування векселів), за якими кошти надаються одній особі, а погашення заборгованості здійснюється іншою, аналітичний облік ведеться щодо тієї особи, яка має здійснювати погашення кредитної заборгованості.

Бухгалтерський облік нарахованих, отриманих (сплачених), наперед отриманих (сплачених) доходів за кредитними операціями здійснюється згідно з порядком, визначеним Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 255.

Структура аналітичного кредитного рахунку складається з можливої комбінації цифрових полів до 14 знаків, де обов’язковими є [5]:

ХХХХ КННННННННН

ХХХХ – синтетичний балансовий рахунок

К – ключ рахунку

Значення полів 9 символів ННННННННН самостійно вибираються банком у обліковій політиці і предназначені для ідентифікації філіалу банку та номеру клієнта в ньому. Інші кодові поля аналітичного рахунку, звичайно, не входять до номеру рахунку, а виносяться в додаткові параметри рахунку в „Операційному дні банку”. Додаткові параметри аналітичного рахунку використовуються автоматизованою системою банку для формування статистичної звітності.

Синтетичний облік кредитів здійснюється згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [5] систематизованим переліком синтетичних рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов'язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно, зокрема щодо реквізитів клієнтів та договорів.

Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку, класифікації загальних та спеціальних параметрів цих рахунків викладені в окремих нормативно-правових актах Національного банку України.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.

План рахунків складається з дев'яти класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас розподілений на:

рахунки II порядку (двозначні розділ);

рахунки III порядку (тризначні група);

рахунки IV порядку (чотиризначні балансовий рахунок).

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами.

За рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У класі 9 обліковуються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою.

Синтетичний облік кредитів та зобов’язань з кредитування ведеться за об’єднанням аналітичних рахунків в балансові та позабалансові групи згідно Плану рахунків [3] (табл.А.1 Додатку А).

1.4 Статистична звітність банків про кредитні операції

Правила організації статистичної звітності [7], що подається до Національного банку України (далі Правила), визначають наступний перелік форм статистичної звітності по кредитним операціям комерційних банків та порядок їх заповнення, періодичність їх складання, терміни та способи подання даних до Національного банку України.

Правила передбачено надання наступних статистичних форм звітності комерційних банків про кредитні операції :

а) Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності (форма № 302 – табл.А.2 Додатку А)

Зазначена інформація банків використовується для визначення заборгованості за кредитними операціями, відповідно до яких нараховується резерв на можливі втрати. Інформація надається в розрізі наданих кредитів, гарантій та розміщених депозитів. Розподіл кредитної заборгованості за категоріями ризику здійснюється згідно з параметрами аналітичного обліку на підставі рішень кредитного комітету банку, який зобов'язаний розглядати кредитний портфель для оцінки кредитних ризиків за станом на перше число місяця.

б) Звіт про суми і процентні ставки за кредитами (форма №310Д – табл.А.3 Додатку А)

в) Звіт про суми і процентні ставки за наданими кредитами № 310 – табл.3.3(за видами економічної діяльності)

г) Звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України – Форма №317 – табл.А.4 Додатку А(класифікація за організаційно-правовими формами господарювання),

Звіт передбачає надання банками даних про вимоги за кредитами, наданими в економіку України, у розрізі організаційно-правових форм господарювання. Під час складання звіту доцільно користуватися Державним класифікатором України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 N 97.

Д) Звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за видами економічної діяльності) – Форма № 320

Звіт передбачає надання банками даних про вимоги за кредитами, наданими в економіку України, у розрізі видів економічної діяльності. Під час складання звіту доцільно користуватися Державним класифікатором України ДК 00996 "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим наказом Держстандарту України від 22.10.96 N 441.

Е) Звіт про вимоги за наданими кредитами (класифікація за секторами економіки) – Форма № 321

Під час складання звіту доцільно користуватися Методичними рекомендаціями щодо класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженими наказом Міністерства статистики України від 25.07.94 N 172.

Дані про вимоги за кредитами, наданими резидентам та нерезидентам, складаються за даними балансів банків та даними аналітичного обліку з урахуванням параметрів резидентності K030, коду валюти R030, строковості S181, інституційних секторів економіки K071 та параметра аналітичного обліку R011.

Ж) Звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за цільовим спрямуванням) Форма № 322

Звіт передбачає надання банками даних про вимоги за кредитами, наданими в економіку України за цільовим спрямуванням, а саме кредити, що надані в поточну та в інвестиційну діяльність, у тому числі іпотечні кредити.

З) Звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за формами власності) – Форма № 323

І) Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями – Форма № 604(табл.А.5 Додатку А)

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ АППБ „АВАЛЬ”

Кредитні операції в АППБ “Аваль” для юридичних осіб сконцентровані в наступних напрямках кредитування [20]:

а) Короткострокові кредити

б) Генеральна кредитна угода

в) Довгострокові кредити

г) Технічний кредит

д) Автомобілі у кредит

е) Міжнародні кредитні лінії

ж) Овердрафт

з) Кредитування сільгоспвиробників

В додатку Г наведений баланс АППБ „Аваль” станом на 01.01.2005 року, який дозволяє провести оцінку обсягів операцій кредитування.

а) Короткострокові кредити

Виходячи з потреб у позикових ресурсах, особливостей бізнесу і фінансового стану підприємства, банк «Аваль» готовий запропонувати кілька варіантів кредитування.

Кредит у разовому порядку передбачає одноразове надання кредитних коштів для оплати конкретного товару (послуги). При цьому погашення заборгованості за кредитом може здійснюватися як наприкінці терміну користування кредитом, так і згідно з встановленим графіком погашення.

Кредит згідно із затвердженим графіком передбачає надання кредитних коштів відповідно до графіку вибірки ресурсів. Порядок погашення такого кредиту встановлюється кредитним договором.

Кредитні кошти надаються як у національній, так і в іноземній валюті під заставу нерухомості, устаткування, транспортних засобів, товарів в обороті, майнових прав на термін від 1 дня до 3 років.

Короткострокові кредити (на термін до 1 року) допомагають заповнити тимчасовий розрив у русі оборотних коштів.

Довгострокові кредити (від 1 року до трьох років) надаються для придбання (модернізації) основних засобів підприємства.

Базові умови надання:

§ Задовільний фінансовий стан клієнта

§ Надання достатнього і ліквідного забезпечення

§ Ефективність запропонованого проекту

§ Процентна ставка за користування кредитом: 21 — 24% річних у національній валюті, 14 — 15% річних в іноземній валюті

Остаточний термін і процентна ставка по кредиту визначаються у кожному конкретному випадку залежно від цілей кредитування, окупності кредитованого проекту тощо.

б) Генеральна кредитна угода

Генеральна кредитна угода — найоптимальніша форма роботи для клієнтів, які регулярно користуються кредитними продуктами банку.

У цьому разі банк на основі аналізу фінансового стану клієнта встановлює для нього кредитний ліміт. Після чого клієнт може користуватися будь-якими кредитними продуктами у межах суми, що не перевищує встановлений ліміт, та протягом зазначеного в угоді терміну.

Переваги для позичальника:

§ можливість оперативного одержання нової кредитної послуги чи зміни складу послуг, що використовуються;

§ істотна економія часу і коштів при прийнятті рішень, підготовці і розгляді документів, підписанні договорів забезпечення тощо.

в) Довгострокові кредити

Для модернізації чи придбання основних засобів вітчизняного чи іноземного виробництва, банк «Аваль» готовий надати унікальну можливість: довгостроковий кредит у національній валюті за мінімальною на українському ринку процентною ставкою у сумі від 500 тис. грн. до 50 млн. грн.

Базові умови надання кредиту:

§ Термін кредитування визначається виходячи з окупності фінансованого проекту, і може досягати 3 років.

§ Сума кредиту може досягати 50 проц. ринкової вартості активів підприємства на момент звернення по кредит, що визначається експертами банку.

§ Підприємство-позичальник повинне профінансувати за рахунок власних коштів не менше 20 проц. загальної вартості проекту.

§ Процентна ставка встановлюється залежно від конкретних умов кредитування у рамках 2223 проц. річних, однак може бути знижена за рішенням кредитного комітету банку в кожному конкретному випадку. Виплата відсотків за користування кредитом проводиться щомісяця.

§ Існуючий бізнес підприємства на момент звернення по кредит повинен забезпечувати можливість обслуговування кредиту (сплата відсотків) протягом усього терміну дії кредитної угоди незалежно від доходів, що прогнозуються інноваційно-інвестиційним проектом.

§ Вартість і вид забезпечення повернення кредиту банк «Аваль» визначає залежно від конкретного проекту.

§ Надання коштів на погашення вже існуючих боргів підприємства, а також на поповнення оборотного капіталу умовами програми не передбачається.

Переваги довгострокового кредитування в банку «Аваль»:

§ Можливість надання відстрочки погашення основної суми кредиту терміном до 18 місяців.

§ Мінімальна для українського ринку кредитна ставка, що не може бути підвищена протягом усього терміну дії кредитного договору.

§ Заявки на одержання кредиту приймаються у кожному з близько 1400 відділень банку «Аваль» по всій Україні.

§ Кошти надаються для придбання товарів капітального призначення як вітчизняного, так і іноземного виробництва.

§ Гнучкий підхід при визначенні терміну кредиту, процентної ставки за його використання, вартості і виду забезпечення повернення кредиту визначається банком у кожному окремому випадку.

Для участі у програмі підприємство повинне надати необхідний пакет документів у будь-яку з 1400 установ АППБ «Аваль» у всіх регіонах України. Базовими підрозділами для безпосереднього розгляду проектів є Центральний офіс банку «Аваль» (м. Київ), обласні дирекції і філіали.

Кредитні ресурси надаються після ухвалення позитивного рішення кредитного комітету банку «Аваль» і затвердження проекту Нацбанком України.

г) Технічний кредит

Основна мета технічного кредитування — прискорення розрахунків з контрагентами, а також проведення взаємозаліків для оптимізації структури дебіторської і кредиторської заборгованості.

Кредити для прискорення розрахунків в інвалюті у разі якщо у вашого підприємства виникла необхідність терміново зробити платіж за зовнішньоекономічним контрактом, а придбання інвалюти на міжбанківському валютному ринку в цей день з технічних причин неможливе (наприклад, необхідну суму в національній валюті було перераховано у банк із запізненням), або

— розрахунки по внутрішніх або зовнішньоекономічних контрактах, а кошти, перераховані контрагентом на ваш рахунок у банк за зовнішньоекономічним контрактом, з технічних причин ще не надійшли, банк готовий оперативно розглянути питання про надання підприємству короткострокового кредиту для прискорення розрахунків в операціях з іноземною валютою під заставу коштів, зачислюваних в описаних вище випадках на рахунки в банку «Аваль».

Кредити для проведення взаємозаліків у разі, якщо у вашого підприємства накопичилася дебіторсько-кредиторська заборгованість, що стикається із групою інших підприємств, оптимальним рішенням може стати використання кредитних коштів нашого банку. Протягом одного банківського дня кредитні кошти, отримані одним з підприємств, пройдуть по рахунках усіх підприємств групи, відкритих у банку «Аваль», і погасять взаємну заборгованість.

д) Автомобілі у кредит

Програма діє для юридичних осіб і передбачає кредитування на купівлю автомобілів у автодилерів* — партнерів АППБ «Аваль».

Базові умови:

1. Особистий внесок позичальника складає 1040% від вартості автомобіля.

2. Одним з головних забезпечень повернення кредиту є застава автомобіля, придбаного на кредитні кошти. Договір застави завіряється нотаріально.

3. Термін кредитування для всіх автомобілів — до 60 місяців;

4. Розмір процентної ставки залежить від терміну кредитування і марки автомобіля.

Страницы: 1, 2, 3, 4