Рефераты

Методика оцінки кредитоспроможності позичальників

Методика оцінки кредитоспроможності позичальників

Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

кафедра фінансів

„Затверджую”

Завідуючий кафедрою

________________Рогов Г.К.

«___» _____________200__ р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

“методика оцінки кредитоспроможності позичальників”

Робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста

за спеціальністю 7.050104 „Фінанси”

за кваліфікацією „спеціаліст з фінансів”

Науковий керівник Рогов Г.К.

Здобувач-студент Костирко Г.М.

Миколаїв - 2007

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
ІМЕНІ АДМ. МАКАРОВА
“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Завідуючий кафедрою фінансів
Рогов Г.К.__________________
„___”________________200_р.

ЗАВДАННЯ

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ

Студент_____гр.___________________________________________________

Тема роботи __________________________________________________________________

Початкові данні по роботі __________________________________________________________________

Перелік питань, що належать до розробки __________________________________________________________________

Перелік графічного матеріалу __________________________________________________________________

Розділ “Охорона праці та екологія” __________________________________________________________________

Консультант _______________________________/_________________________________/

(підпис) (ПІБ)

Дата видачі завдання Дата представлення проекту на кафедру

«_____»_________200_ р. «_____»__________200_ р.

Науковий керівник

_______________________________/_________________________________/

(підпис) (ПІБ)

Студент

_______________________________/_________________________________/

(підпис) (ПІБ)

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………… …………...
1. Сутність і методи оцінки кредитоспроможності позичальника…………………
1.1. Порівняльний аналіз визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника…………………………………………………………………..
1.2. Кредитоспроможність позичальника, як економічне явище……………....
1.3. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника……………………...
2. Аналіз методичного апарату ПриватБанку за оцінкою
кредитоспроможності позичальника………………………………………….
2.1. Приватбанк - лідер банківського ринку України…………………………….
2.2. Методика оцінки кредитоспроможності позичальника,
використовувана ПриватБанком…………………………………………….
2.3. Аналіз фінансового стану позичальників ……………………………………... 2.4. Аналіз кредитних ризиків……………………………………….……………….
3.Вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності
3.1.Вдосконалення кредитної політики банків України
3.2.Рекомендації щодо покращення Методики оцінки
кредитоспроможності ПриватБанку
3.3.Вдосконалення роботи з проблемними кредитами
3.4.Світовий досвід в мікрокредитуванні
4.Охорона праці
4.1.Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, характерних для
відділення “Міське” МРУ ПриватБанку
4.2.Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов роботи
4.3.Розрахунок системи штучного освітлення
5.Охорона навколишнього середовища
5.1.Загальні положення про всі забруднюючі речовини, які виділяються
відділенням “Міське” МРУ ПриватБанк
5.2.Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища
Висновки……………………………………………………………….
Список використаної літератури…………………………………….. Додатки…………………………………………………………………

ВСТУП

Зміни, що відбуваються в економіці України, припускають істотні зміни у взаємовідносинах між комерційними банками і суб'єктами господарювання. Висока ризикована банківської діяльності головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів.

Аналіз структури активів банківської системи України свідчить про те, що більш третини з них доводиться на кредитний портфель. Кредитні операції банку є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення засобів.

У нинішніх умовах господарювання, українські комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері.

Початковим моментом в оцінці можливостей потенційного клієнта, охочого одержати кредит, є визначення банком можливості позичальника повернути основну суму кредиту в обумовлений час і сплатити відсотки за користування ним.

Один з основних способів уникнення неповернення позики є ретельний і кваліфікований відбір потенційних позичальників. Головним засобом такого відбору є економічний аналіз діяльності клієнта з позиції його кредитоспроможності. Під кредитоспроможністю розуміється такий фінансовий стан підприємства - позичальника, яке дає упевненість в ефективному використовуванні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди.

Існує безліч методик оцінки якості позичальників - методик аналізу фінансового положення клієнта і його надійності з погляду своєчасного погашення кредиту. Вживані в даний час і рекомендовані способи оцінки кредитоспроможності позичальника спираються, головним чином, на аналіз його діяльності в попередньому періоді і орієнтовані, в основному, на рішенні розрахункових задач. При всьому значенні таких оцінок, вони не можуть вичерпно характеризувати кредитоспроможність потенційного позичальника в прогнозі.

Економічний аналіз діяльності клієнта повинен здійснюватися банком постійно, починаючи з першого етапу - підготовки до укладення договору на обслуговування клієнта. Особливо глибоким повинен бути економічний аналіз при укладенні кредитних договорів. Це дозволить запобігти невиправданим з погляду грошового обігу і народного господарства кредитним вкладенням, їх структурним зрушенням, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використовування матеріальних і грошових ресурсів.

Мета даної курсової роботи - розкриття поняття кредитоспроможність, розгляд методик оцінки якості потенційних позичальників, вживані комерційним банками в процесі кредитного аналізу. В ході аналізу виявити переваги і недоліки, властиві оцінці якості позичальників, що проводиться по цих методиках. Також розробка пропозицій по удосконаленню процесу оцінки і відбору потенційних позичальників для підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків і підвищення, тим самим, якості портфеля банківських позик.

Виходячи з мети даної роботи основними її задачами є наступні:

- вибір найбільш оптимальної і ефективної методики оцінки кредитоспроможності позичальника;

- виробити глибокий аналіз одержаних матеріалів, а також на його основі сформулювати висновок і рекомендації по удосконаленню процесу оцінки кредитоспроможності позичальника;

- вивчення зарубіжного досвіду .

При написанні даної курсової роботи використовувалися законодавчі акти, звітність банку, а також нормативні документи.

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ І МЕТОДИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ

1.1. Порівняльний аналіз визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника.

Процес кредитування пов'язаний з дією численних і багатоманітних чинників ризику, здатних спричинити за собою непогашення позики в обумовлений термін. Зміни в споживацькому попиті або в технології виробництва можуть вирішальним чином вплинути на справи фірми і перетворити колись процвітаючого Позичальника на збиткове підприємство. Тривалий страйк, різке зниження цін в результаті конкуренції або відхід з роботи провідних фахівців - все це здатний відобразитися на погашенні боргу позичальником. Надаючи позики, комерційний банк повинен вивчати чинники, які можуть спричинити за собою їх непогашення. Таке вивчення іменують аналізом кредитоспроможності (credit analysis).

Основна мета такого аналізу визначити здатність і готовність позичальника повернути запрошувану позику відповідно до умов кредитного договору. Банк повинен у кожному випадку визначити ступінь ризику, який він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, який може бути наданий в даних обставинах.

Розглядаючи кредитну заявку, службовці банку враховують багато чинників. Впродовж багатьох років службовці банку, відповідальні за видачу позик виходили з наступних моментів: дієздатності позичальника, його репутації, здібності одержувати дохід, володіння активами, стани економічної кон'юнктури.

Банки розвинених капіталістичних країн застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована залежно від характеру Позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може ґрунтуватися як на сальдових, так і оборотних показниках звітності клієнтів.

1. 2. Кредитоспроможність позичальника як економічне поняття.

Кредитоспроможність клієнта (позичальника) - одне з тих нових понять, яке буквально внесла в наше життя нова економічна епоха. Не дивлячись на це, сьогодні, вже можна з упевненістю сказати, що воно зайняло в ній своє місце міцно і назавжди.

Існує безліч визначень кредитоспроможності клієнта (позичальника). Найпоширенішим з них є наступне: здатність особи повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, що робить невідмітним його від іншого терміну - “платоспроможність”.

У зв'язку з цим, розглянемо відмінності понять кредитоспроможності і платоспроможності:

Кредитоспроможність

Платоспроможність

11.

Поняття вужче у відмінності від платоспроможності

Поняття, що вміщає в себе поняття кредитоспроможності

22.

Прогнозує платоспроможність підприємства на термін кредиту. (11.-с.144)

Фіксує неплатежі за минулий період або яку-небудь іншу дату.

33.

Характеризує можливість погашення частини загальної заборгованості, а саме позикової заборгованості.

Характеризує здатність і можливість погасити всі види заборгованості.

44.

Джерела погашення:

виручка від реалізації продукції,

виручка від реалізації майна, прийнятого банком в заставу по позиці,

гарантія іншого банку або підприємства,

страхове відшкодування.

- виручка від реалізації продукції, - виручка від реалізації майна підприємства.

Існує безліч доповнень, уточненні, і навіть інших трактувань нашого шуканого поняття, більшість яких можна стисло звести до наступних визначень.

Кредитоспроможність як:

- необхідна передумова або умова отримання кредиту;

- готовність і здатність повернути борг;

- можливість правильно використовувати кредит;

- можливість своєчасно погасити позику (реальне повернення кредиту).

У працях економістів 20-х років, де проблеми кредитування завжди були актуальні і широко освітлені, кредитоспроможність розуміли як:

з погляду позичальника: здібність до здійснення кредитної операції і можливості своєчасно повернути позику;

з погляду банку: правильне визначення розміру допустимості кредиту(17.-с. 49).

Сучасні умови - перебудова кредитної системи країни, утворення комерційних банків і перехід до дворівневої структури банківської системи, орієнтація на ринковий характер економіки зажадали розробку глибших підходів до проблеми оцінки банками кредитоспроможності позичальників.

Найзмістовніше визначення кредитоспроможності було запропоноване М.О. Сахарової, яка вважає, що кредитоспроможність банківських клієнтів є “таким фінансово-господарським станом підприємства або організації, який дає упевненість в ефективності використовуванні позикових засобів, здатності н готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору” (32.-с. 20).

Інші дослідники заперечують з приводу ухвалення за основу такого визначення при розгляді методики оцінки кредитоспроможності ,стверджуючи, що якщо під ефективністю використовування позикових засобів розуміти отримання доходу від заходу, що кредитується, то банк не має права пред'являти такі вимоги до позичальника. Крім того, визначення кредитоспроможності, що приводяться, не враховують найважливішу умову кредитної операції, як правоздатність позичальника.

На думку цих авторів, суттю категорії "кредитоспроможність" є “ правове і господарське положення позичальника, що реально склалося, і, виходячи з оцінки якого банк ухвалює рішення про початок (розвитку) або припинення кредитних відносин з позичальником” (23. -с. 32).

Це визначення ми і приймемо за основу в даній дослідницькій роботі.

При визначенні банком кредитоспроможності, як правило, беруться до уваги наступні чинники:

- діє- і правоздатність позичальника для здійснення кредитної операції;

- його моральний вигляд, репутація;

- наявність забезпечувального матеріалу позики;

- здатність позичальника одержувати дохід.

Правоздатність - це визнана державою здатність юридичних осіб мати права і нести обов'язки, що передбачені і допускаються законом (23.-с. 33).

Дієздатність - це правомочність позичальника до отримання кредиту. Мається на увазі не тільки наявність Статуту, Свідоцтва про реєстрацію підприємства, ліцензії на той або інший вид діяльності, згода членів партнерства або засновницький договір, і інші документи, але і характеризується відсутністю яких-небудь обмежень і заборон на самостійність підприємства як юридичної особи (30.-с. 236).

Моральному вигляду клієнта в Україні особливо велика увага надавалася в літературі дореволюційного періоду. На думку І. Ададурова, "першою і найважливішою умовою кредиту є необхідність, щоб особа, що шукає у нас можливості кредитування, по своїх етичних якостях не вселяла недовір'я" . При цьому моральну основу кредитної операції (чесність і порядність) напряму пов'язували з чинником управління справами, компетентністю, умінням керівників господарств передбачати зміни економічної кон'юнктури і користуватися ними, своєчасно перебудовувати виробництво і т.д. Складність складає вимірювання і оцінка подібних чинників, бо представити їх значення в цифрах неможливо.

Природно, до числа найважливіших аспектів кредитоспроможності відносилася наявність матеріального забезпечення позики. Окремі фахівці навіть надавали цьому чиннику вирішальне значення. Н.Бунге пов'язував вищу кредитоспроможність з найбільшою нерухомістю капіталу, вкладеного в нерухоме майно. Він писав, що "майно нерухоме розглядається як найкраща гарантія" .

Найважливішим чинником більшість економістів того часу при розгляді питання про видачу кредиту вважала можливість отримання позичальником доходу. Той же І.Ададуров зв'язував можливість кредитування конкретного господарства " з його вищою доцільністю, стійкістю і прибутковістю" (13. -с. 59). На цьому і робився акцент в дослідженнях 20-х років. Здатність позичальника погасити позикову заборгованість має значення для кредитора лише в тому випадку, якщо вона відноситься до майбутнього періоду (є прогнозом такої здатності, причому прогнозом достатньо обгрунтованим і правдоподібним). Тим часом всі показники кредитоспроможності, вживані на практиці, обернуті в минуле, оскільки розраховуються за даними за минулий період або періоди, до того ж звично дані про залишки ("запасах") на звітну дату, а не точніші дані про обороти ("потоках") за певний період. Тут - обмежувальне значення показників кредитоспроможності. Складнощі, породжувані інфляцією, спотворюють показники, що характеризують можливість погашення позикової заборгованості (це відноситься, наприклад, до показників оборотності капіталу і окремих його частин (активів, основного капіталу, запасів), і неоднаковою динамікою об'єму обороту через випереджаюче зростання цін на реалізовувану продукцію) і оцінкою залишків (основних засобів, запасів).

На закінчення відзначимо, що в сучасних умовах пов'язувати кредитоспроможність з одним з вищеперелічених чинників, як це роблять нині в ринково розвинених країнах не доводиться, також, як одержати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності позичальника з узагальненням цифрових і нецифрових даних.

По-перше, тому що, розглядаючи будь-який чинник, стикаєшся з проблемою його визначення.

По-друге, свій внесок в об'єктивні труднощі вносить суб'єктивний чинник - кризові українські умови, які не дозволяють говорити про загальну високу кредитоспроможність суб'єктів економіки, і будь-який з чинників при їх комплексному розгляді може виявитися вирішальним. Це означає, що для обгрунтованої оцінки кредитоспроможності крім інформації в цифрових величинах потрібна експертна оцінка кваліфікованих аналітиків.

1.3. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника.

Різноманітність визначень кредитоспроможності позичальника і складність самої її оцінки обумовлюють застосування безліч підходів до рішення даної проблеми.

Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен їх їх взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.

Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування і т.п.

Розглянемо детальніше деякі з них.

Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах.

У світовій практиці застосовуються 5 груп таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнти ліквідності;

2) коефіцієнти ефективності;

3) коефіцієнти фінансового левериджа;

4) коефіцієнти прибутковості;

5) коефіцієнти обслуговування довга.

Цей метод, по суті, тільки різною мірою вибірковості фінансових коефіцієнтів використовує, напевно, будь-яка сучасна методика оцінки кредитоспроможності позичальника. У подальшому викладі докладніші зупинимося на окремих її моментах при тій, що проводиться оцінки кредитоспроможності позичальників одним з сучасних банків, а тут лише скажемо, що безліч коефіцієнтів цього методу дозволяють оцінити поточний стан справ позичальника на основі порівняння їх з нормативними критеріями. Позичальники підрозділяються на декілька груп і кредитуються банком з урахуванням номера групи позичальника і специфіки галузі.

Розрахунок таких коефіцієнтів в динаміці може дати комплексне віддзеркалення стану справ позичальника, але оскільки при оцінці кредитоспроможності передбачається посилання відповідних показників в майбутнє, то у зв'язку з цим метод доцільно доповнювати прогнозними оцінками фахівців.

У зарубіжній практиці комерційні банки вибирають коефіцієнти для практичного використовування, вирішують питання про особливості методології їх розрахунку. Далі коефіцієнти включаються в стандартні бланки звітності клієнтів, тобто розраховуються клієнтами. Працівники банку своїми методами перевіряють "логіку звіту", правильність розрахованих коефіцієнтів.

Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів

На відміну від попереднього даний метод орієнтує банк розглядати не процес здійснення діяльності, а лише фінансовий результат, бо зрештою важливе реальне повернення кредиту. Схемно даний метод можна представити таким чином:

Аналітичний рахунок результатів

Метод визначення

1. Виручка від реалізації (В від РП).

2. Валовий комерційний дохід (маржа) (ВКД).

3. Додана вартість (ДС)

4. Валовий експлуатаційний дохід. (ВЕД)

5. Валовий експлуатаційний результат (ВЕР)

6. Прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства (РП)

7. Чистий прибуток (ЧП)

(стор. 010 ф. Ф2)

В від РП - Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей і готової продукції

ВКД - Експлуатаційні витрати

ДС - Витрати на - Податки на - Оплата

зарплату зарплату відпусток

ВЕД- Сплата + Дохід від вкл - Відрахування

відсотків засобів до фонду

за кредит в інші ризику

ВЕР - Прибуток, розподілюваний - Податок на

між працівниками прибуток

РП + Випадкові доходи - Амортизація

(витрати) нерухомості

Таким чином, орієнтуючись на те, щоб побачити результат фінансово-господарської діяльності позичальника, банк тим самим стимулює його на зростання таких показників як валовий комерційний дохід або чистий прибуток. Не можна не побачити, що абсолютні показники є інформацією не тільки про масштаби прибутку, але і про розмір основних невиробничих фондів (амортизація нерухомості), кількість акціонерів (прибуток розподілюваний між працівниками), розмір ризику (відрахування до фонду ризику), загальної величини позикових засобів (сплата відсотків за кредит), а розрахунок відносних показників здатний навіть поглибити даний аналіз і здійснити міжгосподарські порівняння.

Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків.

Недоліки вищезгаданих способів в деякій мірі можуть бути подолані, якщо визначати коефіцієнти виходячи з даних про обороти ліквідних засобів, запаси і короткострокові боргові зобов'язання. При правильній ув'язці відповідних оборотів оцінки кредитоспроможності стануть надійнішими. Реалізований такий підхід, може бути через аналіз грошових потоків клієнта, а саме через визначення чистого сальдо різних його надходжень і витрат за певний період (складання притоку і відтоку засобів). Таким чином, грошовий потік визначає здатність підприємства покривати свої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.

Показники

Притік (надходження)

Відтік (витрачання)

засоби на рахунку активів:

зобов'язання:

власні засоби:

Зменшення

збільшення

збільшення

Збільшення

зменшення

зменшення

Різниця між притоком і відтоком засобів визначає величину загального грошового потоку (ЗГП).

Для аналізу грошового потоку беруться, як правило, дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення притоку над відтоком, то це свідчить про його фінансову стійкість - кредитоспроможність. Коливання величини ЗГП (короткочасні перевищення відтоку над притоком) говорить про нижчий рейтинг клієнта. Систематичне перевищення відтоку над притоком засобів характеризує клієнта як некредитоспроможного. Позитивна середня величина ЗГП (перевищення притоку над відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання.

На підставі співвідношення величини ЗГП і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності. Нормативні співвідношення такі:

I клас -0,75; II клас -0,30; III клас -0,25;

IV,V клас -0,2; VI клас - 0,15.

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бути пов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуються для розробки умов кредитування.

Для вирішення питання про доцільність видачі і розмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планований період.

Перші використовуються для оцінки других (у основі прогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичні значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації).

Описаний метод аналізу грошового потоку називається непрямим. Разом з тим існує і прямий метод, зміст якого може бути зведене до наступного:

Збільшення (зменшення) грош. коштів ЗГП= в результаті виробництв. господарств. діяльності

Збільшення (зменшення) +грошових коштів

- результат інвестиційної

Збільшення (зменшення)

+ грош. коштів в результаті

- фінансової діяльності

Розрахунок доданків здійснюється таким чином:

Перше: Виручка від реалізації - Платежі постачальникам і персоналу + Відсотки одержані - Відсотки сплачені - Податки.

Друге: Надходження від продажу основних активів - Кап. вкладення.

Третє: Кредити одержані - Погашення боргових зобов'язань + Емісія облігацій + Емісія акцій - Виплата дивідендів.

Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику.

Діловий ризик пов'язаний з переривчастою кругообігу фондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності ' клієнтів банку.

Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:

1. Надійність постачальників.

2. Диверсифікованість постачальників.

3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).

4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.

5.Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробника або через посередника).

6. Чинники екології.

7. Мода на сировину і матеріали.

8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).

9. Відповідність транспортування характеру вантажу.

10.Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.

Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т.д.

Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване, тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.

Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятої шкали розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника на основі ділового ризику:

Вірогідність ризику

Бали

Клас кредитоспроможності

1.Неризикова операція
2.Мінімальний ризик
3.Середній ризик
4.Високий ризик

5.Повний ризик

більше 100
80-100
50-79
30-49

0-29

I
II
III
IV

V

Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.
Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможності обернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможності часто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.
Як додаткові методи оцінки кредитоспроможності можна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств. Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозування відпадає, тому зупинимося на 3 основних:
- розрахунок індексу кредитоспроможності;
- використовування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;
- прогнозування показників платоспроможності. Розглянемо їх докладніше.
Запропонований ще в 1968 році індекс кредитоспроможності відомим західним економістом Е. Альтманом був побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінатного аналізу, що дозволяє йому в першому наближенні розділити всі господарюючі суб'єкти на потенційних не- або банкротів (21.-с.138-139). Загалом,індекс кредитоспроможності (Z) має вигляд:
Z=3. 3*К1 + 1.0*К2 + 0.6*КЗ + 1. 4*К4 + 1. 2*К5 , де показники К1,К2,КЗ,К4,К5 розраховуються по наступних алгоритмах:
Прибуток до виплати відсотків, податків Виручка від реалізації К1= ------------------------------------------------------; К2= -------------------------------;
Всього активів Всього активів
Власний капітал (ринкова оцінка) Реінвестований прибуток
К3= ---------------------------------------------; К3= --------------------------------------
Привернутий капітал Всього активів
Власні оборотні кошти
К5= ---------------------------------- .

Всього активів

Критичне значення індексу Z складає 2,675. Це дозволяє провести межу між підприємствами і виказати думку про можливості в недалекому майбутньому (2-3 роки) банкрутства одних ( Z<2. 675) і досить стійкий фінансовий стан інших ( Z>2. 675).

Відомі і інші подібні критерії, зокрема, британські учені Тафлер і Тішоу запропонували в 1977 році прогнозну чотирьохфакторну модель .

Приведена методика має один, але вельми серйозний недолік : істоті її можна розглядати лише відносно крупних компаній, котируючих свої акції на біржах. Проте, є досвід розрахунку індексу 2 для вітчизняних компаній нафтогазового комплексу (26.-с.10).

Будь-яке прогнозне рішення є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздуму. Рішення в однокритерійній задачі простіше, ніж в багатокритерійній, але і там і тут є свої плюси і мінуси. Використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв дозволяє врахувати не тільки дані бухгалтерського обліку, звітності, але і додаткову інформацію (наприклад, стійко низькі коефіцієнти ліквідності, погіршення відносин з установами банківської сфери, недостатня диверсифікація діяльності або втрата ключових контрактів, інші).

Інші методи оцінки кредитоспроможності. Якщо розглянуті нами методи в тому або іншому ступені застосовуються в українській банківській практиці, то за кордоном оцінка надійності здійснюється, як правило, за допомогою декількох ключових позицій.

У США застосовується правило п'яти "сі" (ключові слова починаються на "сі"):

- характер (character) - особа позичальника, його репутація в діловому світі, відповідальність, і готовність виконати узяті зобов'язання;

- фінансові можливості (сарасity) - здатність погасити узяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або від продажу активів;

- майно (сарital) - величина і структура акціонерного капіталу підприємства;

- забезпечення (соllаtеrаl ) - види і вартість активів, пропонованих як застава при отриманні кредиту;

- загальні умови (conditions) - стан економічної кон'юнктури і інші зовнішні чинники, здатні зробити вплив на положення позичальника(наприклад, зміна податкового законодавства і т.п. ) (23.-с. 5).

Легко помітити, що і "5 з" не позбавлені недоліків. Названі показники, за деяким винятком, не можуть бути виражені безпосередньо в цифрових величинах; Значить, і тут виникають проблеми надійності аргументування на користь того або іншого висновку. Багато показників розраховуються виходячи з даних про залишки, а не обороти.

У Англії ключовим словом, в якому зосереджені вимоги при видачі позик позичальникам, є термін "PARTS", що включає:

purpose - призначення, мета;

amount - сума, розмір;

repayment - оплата, повернення довга і відсотків;

term - термін;

security - забезпечення, застава.

Тут розраховуються, наприклад, такі показники:

Середня сума Дебіторської заборгованості

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


© 2010 Современные рефераты