Кримінологія

Економічна і Соціальна Рада складається із численних комісій, що спеціалізуються по конкретним напрямкам боротьби із злочинністю, та науково-дослідних установ.

Питання 4. Міжнародна організація кримінальної поліції "Інтерпол"

Міжнародних юридичних зв'язків функціонують різного профілю і призначення об'єднання поліцейських систем, установ і працівників: Міжнародна поліцейська асоціація та інші.

Особливе місце серед них займає Міжнародна організація кримінальної поліції, що має назву Інтерпол. Це найбільш представницька і ефективна міжнародна поліцейська служба. Україна була прийнята в організацію "Інтерпол" на 61 сесії її Генеральної Асамблеї в листопаді 1992 року. Кількість країн-членів Інтерполу досягла 169.

У відповідності із ст.2 Статуту, цілями Інтерполу є:

а) забезпечити і розвивати взаємне співробітництво усіх органів (установ) кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країн в дусі Загальної декларації прав людини;

б) утворювати і розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню і кримінально-правовій боротьбі з загальною злочинністю (крім політичної).

Інтерпол організує співробітництво у боротьбі перш за все зі всіма міжнародними злочинами, а також зі звичайними злочинами, які мають міжнародний характер (вбивства, викрадення людей, фальшивомонетництво, наркозлочини, захват заложників, угон літаків, комп'ютерна злочинність, тероризм, викрадення дорогих автомобілів і т. і.).

Організаційна побудова Інтерполу. Вищим пленарним органом є Генеральна Асамблея. Вищим адміністративним органом є Виконавчий комітет. Постійно діючий робочий апарат - Генеральний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. Центральне управління (штаб-квартира) Інтерполу розміщена на даний час у Ліоні (Франція). Серед 4-х відділів Генерального секретаріату: 1) адміністративного; 2) поліцейського; 3) науково-дослідного; 4) технічного забезпечення - головним є поліцейський відділ, у якому накопичується і піддається аналізу уся інформація по злочинам, які вчинені або готуються.

Поліцейський відділ складається з 3-х підвідділів, які займаються відповідно:

1) злочинами проти особи, власності і міжнародним тероризмом;

2) фальшивомонетництвом, економічними і фінансовими злочинами;

3) боротьбою з незаконним поширенням наркотиків. Крім цього у склад відділу входить особлива група по боротьбі з організованою злочинністю.

Характерною особливістю діяльності Інтерполу є утворення спеціальних органів - Національних центральних бюро, які діють в межах поліцейських структур держав-учасниць і одночасно є структурними одиницями Інтерполу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року в МВС України також утворений спеціальний підрозділ - Центральне Національне Бюро Інтерполу.

Кожне Центральне Національне Бюро збирає у своїй країні інформацію про злочини міжнародного характеру, за дорученням Інтерполу вони передають поліцейським органам своєї країни накази про розшук, затримання та арешт злочинців, а також приймають і пересилають в Інтерпол просьбу своїх країн про розшук і затримання злочинців, що переховуються. Вони також сприяють запровадженню у життя в своїх країнах рішень і рекомендацій керівних органів Інтерполу.

ТЕМА 9. ОРГАНІЗОВАНА І ПРОФЕСІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ

План

1. Кримінологічна характеристика організованої і професійної злочинності.

2. Причини і умови організованої і професійної злочинності.

3. Основні напрямки протидії організованій і професійній злочинності.

Література

1 .Криминология: Учебник. Под редакцией В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. -Киев, 1997.

2.Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. - Харьков, 1996.

3.Организованная преступность. - Москва, 1989.

Питання 1. Кримінологічна характеристика організованої і професійної злочинності

Організована злочинність - це форма злочинності, що проявляється в злочинах, котрі вчиняються злочинними організаціями. На відміну від простої групової злочинності, що характеризується узгодженністю дій кількох осіб, організована злочинна діяльність - це діяльність групи осіб, об'єднаних в організацію, яка має структуру, спеціально пристосовану для скоєння злочинів. У різних країнах і в різні часи організована злочинність залежно від умов набуває різних форм. Терміном "мафія" позначається форма організованої злочинності, що виникла на острові Сіцілія і стала відображенням національних, економічних, соціальних особливостей Італії. В інших країнах і за інших часів існували такі форми організованої злочинності, як флібустьєрські, корсарські, піратські общини (у морських країнах в XVII-XVIII ст.), злочинницькі общини в Росії, що називались "шайками" тощо.

Як і для будь-якої організації, для злочинної організації властиві наступні риси:

а) ієрархічність і самоуправління;

б) розподіл ролей і функцій;

в) наявність статутних правил поведінки, котрим члени організації мають підкорятися;

г) самозабезпечення усім необхідним для автономного існування;

д) діяльність спрямована на досягнення визначеної кримінальної мети. Ознаками, що відрізняють саме злочинну організацію від інших є:

1. Протиправні засоби досягнення злочинних цілей;

2. Професіоналізм кримінального характеру;

3. Законспірованість справжньої злочинної діяльності під виглядом легальної;

4. Спеціальна система протидії діяльності правоохоронних органів.

Ці ознаки проявляються в сучасній організованій злочинності в наступних проявах:

1. Як правило, організована злочинність задовольняє потреби населення в нелегальних товарах (крадених чи заборонених - автомобілі, наркотики, зброя і т.п.) і послугах (проституція і т. п.).

2. Організована злочинність здійснює свою діяльність на засадах регіональності і планомірності.

3. Для забезпечення ефективної діяльності утворюються спеціальні підрозділи.

4. Злочинна організація не може обійтись без професіоналів - тобто людей, котрі мають навики злочинні. Вони розвивають у своєму колі кримінальну систему цінностей, намагаються максимально убезпечити злочинну діяльність від розкриття і не допустити втручання у свою діяльність офіційних інстанцій контролю, зокрема правоохоронних органів.

5. Кожна злочинна організація знаходиться у строго ценралізованому підкоренні до керівної структури, яка веде пошук можливостей для кримінальних дій, планує і контролює злочинну діяльність.

6. Поряд з ієрархічною структурою, злочинна організація обов'язково має певні нормативні правила поведінки для своїх членів - свій статут, порушення якого суворо карається.

7. Нейтралізація кримінального переслідування досягається шляхом дистанціювання керівництва злочинної організації від безпосередніх виконавців тих чи інших злочинів. Тому, як правило, правоохоронним органам рідко вдається викрити діяльність керівників злочинних організацій.

У зв'язку з тим, що проблема організованої злочинності стала надзвичайно гострою для України, ЗО червня 1993 р. було прийнято Закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Ст.1 Закону визначає організовану злочинність наступним чином: це "сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням і діяльністю злочинних угрупувань". Таке визначення є недосконалим тому, що не розмежовує просту групову злочинність і злочинність злочинних організацій.

Організована злочинність пов'язана з професійною злочинністю, не може без неї існувати, але самі професійні злочинці можуть займатися злочинною діяльністю і не в організованій формі, тобто не будучи членами злочинних організацій.

Вперше термін "професійний злочинець" був заснований у 1897 році на Гейдельберзькому з'їзді міжнародного союзу криміналістів. Цей термін позначив зайняття злочинністю як професією, тобто професійно.

Професійну злочинність характеризують 4 основні ознаки:

а) стійкий вид злочинного заняття (спеціалізація);

б) певні знання і навики (кваліфікація) ;

в) злочини як джерело засобів до існування;

г) зв'язок з кримінальним середовищем.

Професійні злочинці, які не є членами певних злочинних організацій, для забезпечення своєї індивідуальної діяльності змушені притримуватись певних норм співіснування з іншими такими самими злочинцями. В зв'язку з цим у кримінальному світі виникли певні загальні норми поведінки - воровські закони. Професійні злочинці, які самі суворо притримувались цих законів і завдяки своєму значному досвіду могли забезпечувати існування цих законів, - утворили злочинну еліту, яка виникла в колишньому Радянському Союзі під назвою "вори у законі".

Професійні злочинці, крім "воровських законів", мають ще і свій жаргон: "феня". На мові цього жаргону професійні злочинці називаються "блатарями". Злочинці по видам спеціалізації поділяються так: "домушники" (квартирні крадіжки), "карманники" (поділяються на "колестіків", магазинщиків", “кротів" в метро), "риночників ", "вуличних", "театралів", "марвихерів" - лише багатих обкрадають, "щипачі" - група , з відволіканням уваги жертви, "писарі" - ріжуть кармани, "трясуни" - витрясають з внутрішніх карманів бумажники з грішми підштовхуваннями і т.п.); "катали" - (шахраї в ігорному бізнесі, карточні "шулери", "наперсточники" - тепер), "гопники" (грабіжники і розбійники); "кукольники" (шахраї, що роблять "кукли" - імітації пачки грошей); "фармазонщики" - махінації з фальсифікацією дорогоцінностями); "ліквідатори" - (кілери); рекетири і т.п.

Професійна злочинність змінюється, пристосовуючись до сучасних умов.

Питання 2. Причини і умови організованої і професійної злочинності

Будучи особливою формою співучасті у вчиненні злочинів, організована злочинність має ті ж причини, що і злочинність, яка не має ознак організованої. Разом з тим, існують певні фактори, які сприяють або не сприяють тому, що злочинність набирає саме організованої форми.

Особливістю злочинності в організованій формі є те, що вона може існувати лише за наявності певних економічних і політичних умов: чим більше цих умов - тим більш поширена організована злочинність. Згідно з культуроцентричною концепцією злочинності існуванню злочинності в організованій формі сприяє недостатній розвиток культури економічного життя, а у випадку соціальних криз і декультуризація економіки, тобто неузгодженість економічного життя із природними законами економіки. Це призводить до того, що легальні форми економічної діяльності людей стають неконкурентноздатними у порівнянні з нелегальними (злочинними).

Організована злочинність існує за рахунок тих сфер суспільного життя, де чесний бізнес або неможливий, наприклад, обіг наркотиків, або не може конкурувати із злочинним "бізнесом" в результаті відсутності належних умов для здорової ринкової конкуренції. Саме це і спричиняє сьогоднішній рівень поширеності організованої злочинності в Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу. Цим же спричиняється поширеність професійної злочинності. До умов, що сприяють поширенню організованої і професійної злочинності слід віднести головним чином неефективність репресивної або каральної діяльності держави, що теж є наслідком дезорганізації економіки.

Питання 3. Основні напрямки протидії організованій і професійній злочинності

Основними напрямками протидії організованій і професійній формам злочинності є:

1) заходи, спрямовані на вдосконалення організації економічного життя людей відповідно до природних законів економіки, тобто спрямовані на розвиток культури економіки. Зокрема, це заходи, що сприяють розвитку цивілізованого підприємництва, чесному бізнесу на ринкових засадах, здатного конкурувати із злочинними формами діяльності у сфері економіки;

2) вдосконалення діяльності держави у сфері боротьби з організованою і професійною злочинністю. Зокрема, вдосконалення законодавства і діяльності правоохоронних органів в умовах ринкових відносин.

ТЕМА 10. КОРИСЛИВА ЗЛОЧИННІСТЬ І ПРОТИДІЯ ЇЙ

План

1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів та їх класифікація.

2. Причини і умови, що породжують корисливу злочинність.

3. Протидія корисливій злочинності.

Література

1. Криминология. Учебник. Под ред. В.Г. Лихолоба и В.П.Филонова. - Киев, 1997 .

2. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. Харьков, - 1996.

3. Шнайдер Г.И. Криминология. - М., 1994.

Питання 1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів та їх класифікація

Корислива злочинність - це злочини, спрямовані на незаконне заволодіння майном чи незаконне одержання майнових вигод з корисливих спонукань.

Корислива злочинність за своєю питомою вагою займає перше місце в структурі злочинності будь-якої сучасної країни. За даними 00Н в країнах, що розвиваються майнові злочини становлять 49%, а злочини проти особи 43%. В розвинутих країнах це співвідношення становить: 82% - майнові злочини, 10% - злочини проти особи. В Україні до 1989 р. корислива злочинність складала 1/3 усіх злочинів, після 1989 року цей вид злочинності зріс на сьогодні до 2/3 загальної маси усіх злочинів.

За кримінологічною характеристикою корисливі злочини можна класифікувати на наступні групи:

1. Загальнокримінальна корислива злочинність;

2. Економічна корислива злочинність.

Загальнокримінальна корислива злочинність - це корислива злочинність, що проявляється у порушенні майнових прав і інтересів власників.

Економічна корислива злочинність - це корислива злочинність, що проявляється у порушенні законодавства, яке регулює суспільні відносини у сфері економіки.

Ці два види корисливої злочинності інакше називають відповідно ще:

1) корисливі злочини проти власності;

2) корисливими господарськими злочинами.

Загальнокримінальна корислива злочинність, що у системі МВС не враховується карним розшуком, становить близько 60% від числа злочинів зареєстрованих в Україні в 1995 р. Більше 85% майнових злочинів - це крадіжки, 3% - факти шахрайства, близько 10% - грабежі та розбої, 2% - вимагательства.

Крадіжки складають близько 60% усіх зареєстрованих злочинів, із них близько 40% - це крадіжки з квартир та домівок громадян. Насильницькі корисливі злочини (грабежі, розбійні напади, бандитизм, вимагательство, умисне вбивство з корисливих мотивів) - становлять близько 6% усіх зареєстрованих злочинів.

Економічна корислива злочинність - це в основному так звана "білокомірцева" злочинність посадових осіб, менеджерів, підприємців, а також корисливі господарські злочини без використання службового стану. До злочинів цієї групи відносяться:

1) розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим станом;

2) корисливі службові злочини без ознак розкрадання: хабарництво, побори, ухилення від сплати податків, обман покупців, замовників тощо;

3) корисливі злочини в торгівлі, виробництві та інших сферах економіки, що вчиняються без ознак розкрадання і без використання службового стану (фальшивомонетництво, порушення правил про валютні операції, контрабанда, фіктивне підприємництво, шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне банкрутство, протидія законній підприємницькій діяльності тощо).

Економічна злочинність становить близько 10% усіх зареєстрованих злочинів. Економічна злочинність пов'язана з тіньовою економікою, яка на даний час перевищує половину всього грошового обігу в Україні і суттєво впливає на сучасний стан суспільства.

Питання 2. Причини і умови, що породжують корисливу злочинність

Основною причиною корисливої злочинності (згідно з культуроцентричною концепцією злочинності) є недостатній рівень культури задоволення людьми своїх потреб майнового характеру. Як свідчить досвід, а також сучасні кримінологічні дослідження, рівень корисливої злочинності не знаходиться в прямому зв'язку із рівнем економічного розвитку тієї чи іншої країни чи з рівнем безробіття. Зараз можна вважати доведеним, що злочинність, в тому числі і корислива, зростає як в період підйому економіки так і в період спаду. Зміни економічної ситуації як в кращу сторону так і в гіршу підвищує рівень злочинності. А економічна стабільність позитивно впливає на рівень злочинності (Див. Шнайдер Г.И. Криминология. - 1994. - С.254).

Якщо врахувати, що економічна стабільність є проявом належного рівня культури задоволення людьми своїх майнових потреб, то слід зробити висновок, що саме рівень цієї культури впливає на динаміку корисливої злочинності.

За цією ж закономірністю визначається рівень корисливої злочинності в сучасній Україні.

Умовою, що сприяє зростанню корисливої злочинності в Україні є недостатній розвиток законодавчого забезпечення економічного порядку в Україні, а також неефективність правоохоронної діяльності.

Питання 3. Протидія корисливій злочинності

Основними в протидії корисливій злочинності є заходи, що сприяють формуванню належної культури задоволення громадянами своїх майнових потреб. Для цього необхідно зокрема створювати як найсприятливіші умови, щоб якнайбільше громадян могли займатися чесним підприємництвом і бізнесом. Розвиток цивілізованого ринку, коли чесним бути вигідно призводить до звуження поля для корисливої злочинності, до витіснення останньої. Лише за цих передумов з'являється також можливість зробити ефективною правоохоронну діяльність держави.

ТЕМА 11. НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ

План

1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів.

2. Причини і умови, що породжують насильницькі злочини.

3. Протидія насильницькій злочинності.

Література

1. Криминология: Учебник. Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. - Киев, 1997.

2. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. - Харьков, 1996.

Питання 1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів

Насильницькі злочини - це злочини, спрямовані на заподіяння шкоди певній особі чи суспільству шляхом застосування фізичного чи психічного насильства щодо неї безпосередньо чи щодо інших осіб або речей, які мають для неї значення.

Насильницькі злочини можна поділити на наступні групи:

1. Злочини проти життя, здоров'я, статевої свободи, честі, гідності, волі, що вчиняються шляхом фізичного чи психічного насильства: вбивства, доведення до самовбивства, тілесні ушкодження, побої і мордування, погроза вбивством, згвалтування, мужолозтво, незаконне позбавлення свободи, захват заложників, наклеп, образа та інші злочини.

2. Корисливі насильницькі злочини: бандитизм, розбій, грабіж, вимогательство.

3. Насильницькі посягання на державу, громадську безпеку, громадський порядок і порядок управління: терористичні акти і диверсії, пов'язані з загибеллю людей чи спричиненням шкоди здоров'ю, хуліганство, посягання на життя посадових осіб, опір представникам влади, а також інші насильницькі дії і погрози щодо посадових осіб.

Дослідження 00Н вказують на те, що при рості злочинності у всіх країнах злочини насильницькі характеризуються наступним чином:

а) вони займають друге місце у структурі усієї злочинності після майнових злочинів;

б) в міру економічного розвитку будь-якої країни майнові злочини, особливо крадіжки, частішають, а злочини проти особи, особливо злочини проти життя, стають рідшими. Так, наприклад, при зборі даних по 70 країнах за період з 1975 по 1980 р.р. було виявлено, що кількість насильницьких злочинів у світі подвоїлась, а майнових - майже потроїлась.

В Середньовічній Європі пограбування (біля 10%) і особливо вбивства складали більшу частину злочинів. Злочини проти життя охоплювали до 20% усіх кримінальних діянь, тоді коли зараз (наприклад, в ФРН) вони скоротились 0,1%.

Характеристика тяжких злочинів проти життя і здоров'я в Україні. В сучасних умовах насильницька злочинність, як і інші види злочинності, зростає, хоч темпи зростання в різні роки є різними. Щорічний приріст навмисних вбивств за останнє десятиліття - біля 5%.

В 70-80 роки в кримінологічній характеристиці насильницьких злочинів підкреслювався їх побутовий характер. У 90-і р.р., в роки розпаду тоталітарної системи і соціальної кризи суттєво змінилась мотивація кримінального насильства. Збільшилась доля насильницьких злочинів з корисливою мотивацією, поширення набувають вбивства "на замовлення".

Кожне третє вбивство вчиняється з корисливих спонукань, "побутові" вбивства складають біля 35%, з помсти - 12%, з ревності - 8%, з хуліганських мотивів - 2%, на сексуальному грунті - 1-2%. Застосування вогнепальної зброї для вбивства частішає з кожним роком і становить сьогодні біля 20%. Біля 60% вбивств вчиняється в стані сп'яніння. Майже 5% вбивць - неповнолітні.

Характеристика зґвалтувань та інших статевих злочинів.

За статистичними даними питома вага зареєстрованих згвалтувань останнім часом різко зменшилась. Це може бути пояснено: по-перше, різким підвищенням числа інших злочинів; по-друге - підвищенням латентності згвалтувань. Біля третини складають групові зґвалтування. Майже 25% згвалтувань вчинено неповнолітніми. У більш, ніж половини випадків згвалтувань має місце сприятлива віктимна поведінка потерпілих. Інші статеві злочини в кримінальній статистиці займають досить незначну долю.

Характеристика хуліганства, поєднаного з насильством.

Останнім часом доля хуліганства серед насильницьких злочинів, згідно із статистикою, скорочується. Процент п'яних серед хуліганів найбільш високий - більше 90 %.

Питання 2. Причини і умови, що породжують насильницькі злочини

Причиною насильницької злочинності, - згідно з культуроцентричною концепцією злочинності, - є відсутність у особи належного рівня культури відносин з іншими людьми, що проявляється у вигляді неповаги до фізичної і психічної недоторканості людини.

Умовами, що сприяють насильницькій злочинності є: недостатня ефективність правоохоронної діяльності держави, а також урбанізація, недоліки сімейного виховання, аномалії психіки, алкоголізація, пропаганда культу насильства у засобах масової інформації та інші фактори.

Це підтверджується, зокрема, сучасними кримінологічними дослідженнями. В кримінологічній літературі відзначається, що за останні 800 років насильницькі злочини, і особливо, злочини проти життя, неухильно скорочувались. Якщо у Середні віки насильницькі злочини складали 1/5 частину усіх злочинних діянь, то на даний час їх доля не перевищує 1% (цей показник може значно коливатись в окремих сучасних країнах). Кримінологи вважають, що ці зміни є наслідком підвищення соціальної і етичної цінності людського життя. Прогрес цивілізації нерозривно пов'язаний з ростом зовнішнього і внутрішнього контролю за проявами насильства. Насильство забороняється як на моральному, так і на правовому рівні. Поширюються норми поведінки, в яких утверджується необхідність використання ненасильницьких засобів досягнення будь-якої мети. Породжуваний розвитком цивілізації процес підвищення чутливості людей до насильства поки що поширюється більшою частиною на вищі і середні шари суспільства. Нижчі шари не встигають засвоїти ціннісні орієнтації, що стримують насилля. Особливості, властиві особам молодого віку, теж не є сприятливими для формування ненасильницьких форм поведінки, тому більшість злочинців і жертв злочинів ненасильницького характеру - особи молодого віку.

Дослідження сучасних кримінологів не підтвердили гіпотезу про те, що головна причина злочинності, і зокрема насильницької злочинності - є бідність. Навіть, коли жителям міських нетрів ("трущоб") надаються досить просторі і добротні квартири, соціопатологічні явища серед них не припиняються. Тому це виявляється недостатнім для профілактики злочинності. Міські нетрі ("трущоби") - це не лише місце, а й стиль життя, котрий засвоюється і передається з покоління в покоління. Стратегія виживання в нетрях заснована на насиллі. Засвоєння жителями гетто цієї стратегії і зумовлює стійкість кримінальних стереотипів життя.

Питання 3. Протидія насильницькій злочинності

Основним засобом протидії насильницькій злочинності є сприяння формуванню у особи такої культури взаємовідносин між людьми, котра проявлялась би у повазі до фізичної і психічної недоторканості людини, визнанні її найвищою цінністю у суспільстві.

Як свідчить історичний досвід необхідними умовами для формування такої культури є: по-перше, розвиток цивілізованого ринку, котрий має властивість культуризувати життя людей; по-друге, релігійне і натуралістичне просвітництво. Вказані фактори здатні усувати причину насильницької злочинності.

Для усунення умов, що сприяють насильницькій злочинності необхідно вдосконалювати правоохоронну діяльність держави, зменшувати негативні наслідки урбанізації, вдосконалювати сімейне виховання, забезпечувати психічне здоров'я населення, протистояти алкоголізації, пропаганді жорстокості у засобах масової інформації і таке інше.

ТЕМА 12. ЗЛОЧИНИ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ

План

1. Кримінологічна характеристика злочинів, що вчиняються з необережності.

2. Причини і умови, що породжують необережні злочини.

3. Протидія необережній злочинності.

Література

1. Криминология. Учебник. Под редакцией Лихолоба и Филонова.

2. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). - Киев, 1992.

Питання 1. Кримінологічна характеристика злочинів, що вчиняються з необережності

Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується не лише стрімкими темпами розвитку техніки і технологій, але і їх ускладненням, що зумовлює наростання різноманітних потенційних небезпек.

Підвищена актуальність боротьби з необережною злочинністю полягає в тому, що злочинна необережність спричиняє не менші, а інколи і більш тяжкі наслідки, ніж умисні злочини.

Особливістю необережних злочинів є те, що вони пов'язані з порушенням правил обережності, безпеки у використанні технічних засобів та інших джерел підвищеної небезпеки, з неналежним, непередбачливим ставленням до професійних і службових обов'язків, правил поведінки у побуті.

Суспільна небезпечність необережної злочинності характеризуються особливо тяжкими наслідками. Так, число смертей і тілесних ушкоджень від необережних злочинів навіть перевищує аналогічні показники для умисних злочинів проти життя і здоров'я людей, зокрема, саме необережні злочини дають більше 60% усіх випадків смерті потерпілих від злочинів. Рівень тілесних ушкоджень і смертельних випадків від необережних, головним чином транспортних, злочинів перевищує шкоду від усіх умисних злочинів проти життя і здоров'я разом узятих.

Найбільш небезпечними за тяжкістю наслідків є необережні злочини у сфері взаємодії людини з технікою. Біля 75% злочинів, скоєних з необережності, припадають на автомобільний транспорт; 10-15% складають злочинні порушення правил охорони майна, халатність; 4-6% - порушення правил охорони праці і техніки безпеки; 3-5% - необережні злочини проти особи (вбивства, тілесні ушкодження).

Особливу небезпеку для суспільства становлять необережні злочини у сфері охорони природи, зокрема про це засвідчує аварія на Чорнобильській АЕС.

В загальній структурі злочинності необережні злочини складають приблизно 13%. Однак в останні роки спостерігається стійка тенденція до росту і поширеності необережних злочинів.

В кримінологічній характеристиці особистості правопорушників, які скоюють необережні злочини слід відзначити наступне.

Особам, що вчиняють необережні злочини, властивими є недоліки соціальної культури, що проявляються в намірі задовольнити свої потреби таким чином, що це небезпечно випадковим нанесенням шкоди життю. здоров'ю чи інтересам інших людей. В той час як для умисних злочинців властивим є намір нанести шкоду життю, здоров'ю чи інтересам інших осіб, щоб таким чином задовольнити свої потреби.

Необережні злочини, як і умисні, є проявом комплексу сваволі і ілюзій особи, але:

а) при необережному злочині комплекс сваволі і ілюзій особи проявляється у вигляді наміру задовольнити свої потреби таким чином, що це небезпечно випадковим нанесенням шкоди життю, здоров'ю чи інтересам інших людей;

б) при умисному злочині комплекс сваволі і ілюзій проявляється у вигляді наміру нанести шкоду життю, здоров'ю чи інтересам інших людей, щоб таким чином задовольнити свої потреби.

Дефекти соціальної культури осіб, що вчиняють необережні злочини проявляються також в недооцінці суспільної небезпечності порушень техніки безпеки, правил охорони природи і т.п., халатним ставленням до їх виконання. Крім цього для необережних злочинів характерним є: егоїзм, байдуже ставлення до наслідків своїх вчинків, якщо вони уявляються особі вигідними чи зручними; зневажливе ставлення до правил експлуатації джерел підвищеної небезпеки та інше.

Певна частина необережних злочинів пов'язана з незнанням (неповним знанням) правил безпеки професійної чи побутової діяльності, або з невмінням їх застосувати в конкретній ситуації, наприклад, із-за недостатньої професійної підготовки, недостатнього досвіду. Але не менш 55-60% порушень вчиняються усвідомлено, в звичній, а не екстремальній ситуації.

Судова практика свідчить, що у справах про порушення правил безпеки у 86% випадків було встановлено легковажне відношення до своїх обов'язків. Поширена також явно завищена самооцінка своїх можливостей і здатності до безпечних дій в складних ситуаціях. Майже 60% осіб, що вчинили необережні злочини, пов'язані з професійною діяльністю, раніше вже допускали схожі порушення правил безпеки. 35 % необережних вбивств вчиняються у нетверезому стані.

Ці дані кримінологічних досліджень свідчать про те, що необережна злочинність є проявом специфічних дефектів соціальної культури громадян. Порівняльні дослідження необережної злочинності в різних країнах свідчать про існування наступної закономірності: чим нижча соціальна культура громадян в країні, тим вищий рівень необережної злочинності.

Ще в 1989 році СРСР по рівню аварійності вийшов на перше місце у світі. Вірогідність попасти в дорожньо-транспортну пригоду із смертельними наслідками вже тоді в СРСР була в 5 разів вища, ніж у розвинутих країнах. Сьогодні в Україні ситуація набагато гірша.

Питання 2. Причини і умови, що породжують необережні злочини

Причиною необережних злочинів є дефекти соціальної культури людей, що проявляються у намірі задовольнити свої потреби таким чином, що це небезпечно випадковим нанесенням шкоди життю, здоров'ю чи інтересам інших осіб. Ця причина формує відповідну мотивацію необережних суспільне небезпечних діянь, для якої властиве егоїстично-споживацьке або легковажно - безвідповідальне відношення до правил безпеки.

Дефекти соціальної культури є ґрунтом для формування: кар'єризму, авантюризму та інших форм переважання власних інтересів над соціальними; недисциплінованості, спотворене ставлення до принципів і законів цивілізованої організації суспільного життя.

Умовами, що сприяють необережній злочинності, є: недоліки і порушення встановленого безпечного порядку відповідної діяльності; недоліки і упущення в контролі за виконанням правил безпеки, в підборі, навчанні, вихованні кадрів; порушення принципу невідворотності відповідальності за порушення правил безпеки; технічні і технологічні недоліки виробництва і експлуатації машин і механізмів і таке інше.

Питання 3. Протидія необережній злочинності

Основним напрямом протидії необережній злочинності є здійснення заходів по усуненню тих дефектів соціальної культури громадян, котрі породжують необережні злочини. Зокрема такими є заходи, що сприяють формуванню у людей так званого здорового глузду. Особливу роль у формуванні здорового глузду громадян і усуненні дефектів соціальної культури відіграють цивілізовані ринкові відносини. Як свідчить досвід зарубіжних країн, зокрема Німеччини, Японії, Англії, чим вищий рівень розвитку ринкових відносин, тим нижчий рівень необережної злочинності.

Для усунення умов, що сприяють необережній злочинності, доцільним є здійснення наступних заходів: розробка і впровадження нових, найбільш ефективних засобів і правил техніки безпеки і охорони природи; вдосконалення законодавства щодо відповідальності за порушення правил безпеки; вдосконалення правоохоронної діяльності; виховна робота з особами, схильними до необережних злочинів; підвищення професійного рівня кадрів та інші заходи.

ТЕМА 13. ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

План

1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.

2. Причини і умови, що породжують злочинність неповнолітніх.

3. Основні напрями протидії злочинності неповнолітніх.

Література

1. Криминология. Учебник. Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. - Киев, 1997.

2. А.Ф.Зелинский. Криминология: Курс лекций. - Харьков, 1996.

3. Г.И.Шнайдер. Криминология. - М., 1994.

Питання 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх

Серед осіб, що вчинили злочини, неповнолітні становлять близько 13%. Щорічний приріст дитячої злочинності майже вдвічі перевищує приріст ус. злочинності. Кожен п'ятий злочин вчинений підлітками, відноситься до категорії тяжких.

Особливістю злочинності неповнолітніх є те, що структурна характеристика інша, ніж у дорослих, тому, що деякі види злочинів неповнолітні взагалі вчиняють - наприклад, посадові злочини, господарські злочини, транспортні деякі інші.

В кримінологічній літературі відзначається також особливість мотивації злочинів, що вчиняються неповнолітніми. Зокрема, ступінь прояву в мотивації "дитинності" - тобто, легковажне ставлення до кримінально-правових заборон відрізняє злочинність неповнолітніх від злочинності дорослих. Деякі мотивації звичайні для злочинів дорослих, є відсутніми в дитячій злочинності (користолюбство, ревнощі).

В той же час значно частіше, ніж у злочинах дорослих, зустрічаються мотивації солідарності, самоствердження у своїй групі, наслідування поведінки. Які є майже єдиним мотивом для крадіжок, вчинюваних дорослими (крадіжки вчиняються як прояв паразитизму), то стосовно крадіжок, вчинювані дітьми, корисливі мотиви мають місце лише в кожному третьому випадку, а решті - мотиви солідарності, самоствердження, заздрості в поєднанні з вікове легковажністю. Значна доля мотивів у підлітків припадає на підмовництво з бо дорослих, а також старших неповнолітніх.

Ситуативність притаманна більшості злочинів неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх має переважно груповий характер. Доля групових злочинів неповнолітніх приблизно в 2 рази вища аналогічних показників дорослої злочинності і складає біля 70% в структурі усієї злочинності неповнолітніх.

Дослідження вказують на те, що певну роль в генезисі злочинної поведінки неповнолітніх правопорушників відіграють психічні аналогії (відхилення), хоч в різних джерелах ця роль оцінюється по різному. Польський кримінолог Б.Xолс вважає, що 46% неповнолітніх правопорушників є розумово відсталими. Інший дослідник А.Є.Личко виявив відхилення у поведінці в 49% психопатичних осіб підліткового віку.

Злочинність неповнолітніх більш значним чином ніж у дорослих визначається атмосферою сім'ї, в якій вони живуть. У сім'ях правопорушників, у порівнянні контрольними групами, дослідники частіше фіксують неузгодженість дій батьків у питаннях виховання дітей; непродуманість виховних заходів; ухилення від виховання; використання досить обмеженого набору виховних заходів впливу (бесіда, уговори або заходи фізичного покарання).

Питання 2. Причини і умови, що породжують злочинність неповнолітніх

Основною причиною злочинності неповнолітніх є утруднення формування соціальної культури у них, зумовлені особливостями, що властиві їх віку.

Умовами, що сприяють злочинності неповнолітніх, зокрема є: недоліки сімейного виховання, неефективна діяльність держави і недержавним інструкцій у сфері виховання підростаючого покоління; неналежний стан психічного здоров'я неповнолітніх; пропаганда насилля, а також сумніви: стереотипів поведінки і цінностей у засобах масової інформації.

Найважливішим каналом, через який відбувається формування у людині соціальної культури є посильна участь її в господарській діяльності, узгодженій законами економіки. Це підтверджується зокрема усім педагогічним досвідом А.С.Макаренка.

Неприлучення неповнолітніх до цього каналу соціального окультурення: (через їх вікові особливості) має своїм наслідком формування у них комплекс) сваволі і ілюзій, котрий і проявляється зокрема у вигляді кримінальної поведінки Цей комплекс сваволі і ілюзій був помічений у безпритульних неповнолітніх А.С.Макаренком. Вказаний комплекс А.С.Макаренко описує наступним чином "Таким чином ми отримуємо дітей, в яких є правові емоції, рефлекси, згідно якими хлопчик впевнений, що всі зобов'язані його годувати, одягати і т.д., а він жодних обов'язків щодо суспільства не має. Це звичайний тип безпритульника. У деяких хлопчиків переживання потреби переходять у правові: якщо він не має чобіт, то він це переживає як право вкрасти чоботи". Саме тому А.С.Макареню дійшов висновку, який має надзвичайно важливе кримінологічне значення: господарська діяльність сім'ї є важливішою ареною виховної роботи.

Питання 3. Протидія злочинності неповнолітніх

Основним у протидії злочинності неповнолітніх є заходи, на формування у них соціальної культури. Серед цих заходів найважливішим є залучення неповнолітніх (з урахуванням їх вікових особливостей) до господарської діяльності в умовах сім'ї і суспільства в цілому. Цей захід має здатність безпосередньо усувати причину злочинності неповнолітніх. Досвід застосувань його видатним українським педагогом А.С.Макаренком, а також використання цього заходу у США, Японії та інших країнах свідчить про його незамінні антикримінологічні властивості.

Крім усунення причини злочинності неповнолітніх важливе значення має також усунення умов, що сприяють їй. Це зокрема - вдосконалення сімейної виховання; підвищення ефективності діяльності держави у сфері виховання підросткового покоління; покращання психічного і фізичного здоров'я неповнолітніх; протидія пропаганді в засобах масової інформації культу насиллю сумнівних соціальних цінностей, здеформованих стереотипів поведінки і так інше.

Для вдосконалення діяльності державних органів і служб у протидії злочинності велике значення може мати Закон України "Про органи і служби справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх" від 21 січня 199_ року.

Законом передбачені наступні спеціальні суб'єкти попередження злочинності неповнолітніх:

1) Комітет у справах неповнолітніх при Кабінеті Міністрів, служби у справа неповнолітніх уряду Республіки Крим та виконкомів обласних та районних Рад.

2) Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації неповнолітніх органів освіти.

3) Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров'я.

4) Притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх.

5) Суди.

6) Кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ.

7) Приймальники-розподільники органів внутрішніх справ.

8) Виховно-трудові колонії МВС.

Комітет у справах неповнолітніх при Кабміні України здійснює керівництво, консультування і контрольні функції відносно служб у справа неповнолітніх всіх рівнів. Окремо передбачено право Комітету і служби входити з поданням про застосування санкцій за продаж порнографічна продукції і пропаганду насильства, жорстокості, розпусти. Комітет і служби справах неповнолітніх контролюють додержання законодавства відносно неповнолітніх, їх утримання у ВТК, школах і професійних училищах соціальної реабілітації, в центрах медико-соціальної реабілітації.

Законом створено підрозділ кримінальної міліції -- кримінальна міліція у справах неповнолітніх, на неї покладені обов'язки:

- проводити роботу по попередженню правопорушень неповнолітніх;

- виявляти, зупиняти, розкривати злочини неповнолітніх;

- проводити дізнання і виявляти криміногенні обставини по кримінальним справам;

- розшукувати неповнолітніх, що залишили свої сім'ї і учбово-виховні заклади;

- виявляти дорослих, що втягують підлітків у злочинну діяльність, проституцію пияцтво, наркоманію, жебрацтво;

- виявляти джерела поширення порнографії, видань, що пропагують жорстокість, насилля, розпусту;

- вести профілактичний облік делінквентів;

- відвідувати неповнолітніх правопорушників і бесідувати з ними, їх батькам і опікунами;

- затримувати і тримати в спеціальних, виділених для цього приміщення неповнолітніх у віці до 15 років, що залишились без опіки, на період до передачі їх законним представникам чи влаштування.

Цим законом також передбачається обов'язок кримінальної міліції вносити подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють правопорушенням неповнолітніх.

Законом передбачається також утворення спеціальних судів або визначені окремих судів для розгляду кримінальних і адміністративних справ про неповнолітніх.

Згідно з законом в школи і училища спеціальної реабілітації можуть бути направлені особи, що скоїли злочини у віці до 18 років, або вчинили передбачене кримінальним законом дії до досягнення віку кримінальної відповідальності, але не молодші 11 років. В школу соціальної реабілітації направляються за рішення суду неповнолітні у віці від 11 до 14 років, а в профучилища - у віці від 14 років. Терміни перебування визначає суд, але не більше, ніж на 3 роки.

Притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх призначені для тимчасового, до 30 діб, розміщення неповнолітніх віком від 3 до 18 років, які: потребують захисту держави (покинуті, сироти, вилучені судом із сім'ї, самі звернулись у притулок). Завданням притулків є створення умов для життя подальшого влаштування, навчання і виховання бездоглядних підлітків.

Вказаний закон має велике значення для забезпечення протидії злочинності неповнолітніх.

ТЕМА 14. ЗЛОЧИНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НАРКОТИЗМОМ

План

1. Кримінологічна характеристика злочинів пов'язаних з наркотизмом.

2. Причини і умови, що сприяють злочинам, пов'язані з наркотизмом.

3. Протидія злочинам, пов'язаним з наркотизмом.

Література

1. Криминология: Учебник. Под ред. Лихолоба и Филонова. - Киев, 1997.

2. Наркотизм и преступность. - Киев, 1994.

Питання 1. Кримінологічна характеристика злочинів, пов'язаних з наркотизмом

Наркоманія - це не тільки тяжке захворювання, а й надзвичайно небезпечне соціальне явище, яке поширюється у всьому світі в тому числі в Україні. До вживання наркотиків залучаються переважно особи молодого віку. Зловживання наркотиками підриває здоров'я людини, викликає деградацію особи, втрату нею соціального статусу.

У зв'язку з цим, в усьому світі, в тому числі і в Україні, ведеться боротьба з незаконним обігом наркотиків. Зокрема, 15 лютого 1995 року в Україні прийнято Закон "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними".

Незаконний обіг наркотиків зумовлює формування у людей наркотичної залежності, що має наступні суспільно-небезпечні наслідки:

1) руйнує здоров'я людини і її соціальний статус;

2) зумовлює вчинення наркозалежними особами злочинів та інших правопорушень.

Терміном "злочини, пов'язані з наркотизмом" охоплюються 2 групи злочинів:

1 група - злочини, які спричиняються станом наркотичної залежності. Це переважно майнові злочини та насильницькі злочини проти особи.

2 група - злочини, що сприяють утворенню стану наркотичної залежності у людей. Це діяння, пов'язані з незаконним обігом наркотиків, зокрема, так званий "наркобізнес".

За підрахунками експертів в Україні на даний час близько 700 тис. осіб, що зловживають наркотиками.

Дані соціологічних досліджень свідчать, що основними мотивами вживання наркотиків, переважно у молоді, є: цікавість, бажання перевірити на собі їх ейфорійну дію. У подальшому наркотичні засоби вживаються для підняття настрою.

За даними МВС, рівень злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків, становить понад 80 випадків на 100 тис. населення. Це кожен десятий злочин по лінії карного розшуку.

За даними МВС, наркоманами та особами в стані сп'янінь у 1992 році вчинено 2 тис. злочинів, а в 1996 році - вже 16 тис. злочинів, тобто - зріст у 8 разів.

Найпоширенішим злочином у сфері незаконного обігу наркотиків є незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів (ст.2296 КК України). За ці діяння, вчинені без мети збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин, у 1996 році засуджено 85,7% осіб від загального числа засуджених за злочини у сфері незаконного обігу наркотиків.

Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів являє собою діяння, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, виробленням, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі цих засобів і речовин, які здійснюються з порушенням вимог Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" .

Злочинність, пов'язану з наркотизмом характеризує наступне:

1. З початку 60 років в Україні відмічається невпинний ріст наркоманії і злочинів, пов'язаних з наркотизмом .

2. Причина розквіту наркобізнесу полягає в його виключній прибутковості.

3. Прогнозується зростання наркоманії і злочинів, пов'язаних з наркотизмом.

4. Злочинний наркобізнес в Україні набирає все більш розвинутих організованих форм.

Від інших організованих груп, групи, що займаються наркобізнесом, відрізняються наступним:

-- більш висока ступінь організованості;

-- суворою ієрархією і чітким розподілом ролей (функціональних обов'язків);

-- відокремленістю від інших злочинних угрупувань;

-- регіональним розподілом сфери діяльності;

-- суворою конспіративністю;

-- добре налагодженою охоронно-контррозвідувальною діяльністю;

-- мають великі грошові і валютні ресурси;

-- відрізняються високим рівнем забезпеченості вогнепальною зброєю, засобами зв'язку і транспортом;

-- при прийомі нових членів здійснюється суворий відбір кандидатів, їх перевірка.

Кримінально-правова характеристика особистості наркомана полягає в наступному: більше половини 58,3% наркоманів із числа тих, хто є на обліку - судимі, 18,7% із них пов'язують вчинення злочинів безпосередньо з наркоманією.

Види злочинів, що вчиняються наркоманами:

І. Насильницькі злочини :

-- умисні вбивства - 1,6%

-- тяжкі тілесні ушкодження - 5,2%

-- погроза вбивством - 1,1%

-- зґвалтування - 1,8%

-- хуліганство - 16,6%

інші - 4,1 %

Всього: 30,4%

II. Корисливі і корисливо-насильницькі злочини :

-- крадіжка державного і особистого - 21,7% майна

-- грабежі - 7,9%

-- розбій - 3,6%

-- спекуляція і шахрайство - 3,2%

вимогательство - 20 %

Всього: 63%

ПІ. Інші злочини :

- зберігання зброї - 13%

- утримання притонів розпусти і - 3,6% алкогольно-наркотичних притонів.

Відповідно до чого і мають розроблятися заходи протидії наркоманії і пов'язаних з нею злочинів.

Питання 3. Протидія злочинам, пов'язаним з наркоманією

Основним напрямом протидії злочинам, пов'язаним з наркотизмом, є заходи по усуненню дефектів соціальної культури осіб, котрі детермінують вибір саме ілюзорного досягнення насолоди з допомогою наркотиків.

Крім цього, необхідно також здійснювати заходи по усуненню умов, що сприяють наркоманії і злочинам, пов'язаним з нею.

Зокрема, це :

-- заходи, спрямовані на боротьбу з незаконним обігом наркотиків;

-- виправлення і зміна середовища, що сприяє вживанню наркотиків;

-- спеціальна робота з особами, схильними до вживання наркотиків та інше.

Оригінальну методику боротьби з наркоманією розробив лауреат Нобелівської премії 1992 року американський вчений-економіст Гарі С. Бекер. Наркоманію він пропонує "ліквідувати" економічними засобами. Якщо економічна заінтересованість переважить "переваги" ілюзорної насолоди від наркотиків, то, на його думку, з проблемою наркоманії буде покінчено без примусових заходів.

Страницы: 1, 2, 3