Для більш повного і всебічного вивчення питання, що нас цікавить, уявляється доцільним розгляну ги таке поняття, як відпустки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Г^-'7 **

Положення про проходження служби віділяє такі види відпусток особовому складу:

- чергові;

- короткострокові;

- через хворобу;

- канікулярні;

- в зв'язку з закінченням навчальних закладів системи МВС України;

- додаткові;

- соціальні (по вагітності, пологах, догляду за дитиною);

- творчі: в зв'язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, в тривалість відпустки не включаються.

При обчислені тривалості відпусток не враховується також час, потрібний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при розділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

При наданні чергової відпустки і додаткової їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на 12 і множенням результату па число повних місяців служби.

Пунктом 50 Положения збережено правило, згідно з яким відпускникам надається додатковий час для проїзду до місця проведення відпустки і назад, який не перевищує !5 діб. Тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчислені), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій співробітникам органів внутрішніх справ України, і передбачається залежно від вислуги:

- менше 10 років - 30 діб щорічно;

- від 10 до 15 років -35 діб щорічно;

- від 15 до 20 років - 40 діб щорічно;

- від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

За рішенням Міністра внутрішніх справ України у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують тривалої відпустки у зв'язку з особливо складними умовами служби.

Чергова відпустка повинна бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника ( від начальника Головного управління МВС України в Криму, Управління МВС України областей. Головного управління МВС України в м. Києві, їм рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в першому кварталі наступного року.

Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, тривалість відпустки продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який її надавав, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником ( головним лікарем) лікувального закладу.

Особам рядового і начальницького складу тривалість чергової відпустки в році вступу на службу в органи внутрішніх справ обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби. При цьому особам рядового і начальницького складу, які мають право на відпустку тривалістю 10 діб і більше, відшкодовуються витрати на проїзд до місця проведення відпуски і назад, а також надається понад тривалість відпустки час на перебування в дорозі. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового чи начальницького складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.

Особам рядового і начальницького складу, які мають право на відпустку тривалістю 40 діб і більше, дозволяється за їх бажанням, використати її в два строки. При цьому одна частина відпустки повинна бути не менше 30 діб.

Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу в разі переводу по службі в іншу місцевість дозволяється за їх бажанням поєднувати дві відпустки, тобто за два роки. Поєднана відпустка надається за новим місцем служби і її загальна тривалість не повинна перевищувати трьох місяців, без урахування часу, потрібного для проїзду до місця проведення відпустки і назад, але не більше 15 діб. У випадку службової необхідності поєднана відпустка за новим місцем служби може бути надана в два строки, у межах загальної тривалості і з компенсацією щоразу витрат за проїзд.

Відкликання осіб рядового і начальницького складу із відпустки, як правило, забороняється. Якщо виникне крайня необхідність, то відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальника УМВС, йому рівних і вище).

При відкликанні із чергової відпустки невикористана її частина надасться, як правило, и поточному році. Якщо невикористана частина відпустки складає 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу сплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, а також надається додатковий час на дорогу понад тривалості відпустки.

За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ, за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів у році звільнення, за їх бажанням, надасться відпустка, тривалість якої визначається так само, як і чергової. Іншим звільненим із органів внутрішніх справ виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Короткострокова відпустка особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів у році звільнення, за їх бажанням, надасться відпустка, тривалість якої визначається так само, як чергові. Іншим звільненим із органів внутрішніх справ виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Короткострокова відпустка особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається при наявності поважних причин строком до 10 діб, без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.

Короткострокова відпустка у тривалість чергової відпустки не включається.

Відпустки через хворобу надаються особам рядового і начальницького складу на підставі висновків військове - лікарської комісії.

Тривалість відпустки через хворобу визначається характером захворювання. У загальному обчисленні час безперервного перебування у відпустці через хворобу не повинен перевищувати 4 місяців, крім випадків, коли законодавством передбачені більш довготривалі строки перебування на лікуванні. Цей строк може бути продовжений рішенням прямого начальника (від начальника Управління МВС України, йому рівних і вище) на підставі висновків лікувального закладу.

По закінченні встановленого строку безперервного перебування у відпустці через хворобу особи рядового і начальницького складу підлягають обстеженню військове - лікарською комісією для вирішення питання про придатність їх до подальшого проходження служби.

Час перебування на лікуванні осіб рядового і начальницького складу в зв'язку з одержанням ними при виконанні службових обов'язків поранень, контузій чи інвалідності строком не обмежується. На лікарське обстеження вказані особи направляються після закінчення лікування.

Відпустка через хворобу в тривалість чергової відпустки не включається.

Канікулярна відпустка надається особам рядового і начальницького складу, які навчаються на очних факультетах (відділеннях) у навчальних закладах системи МВС України, один раз протягом навчального року під час перерви занять на строки, передбачені навчальними планами.

Відпустки випускникам навчальних закладів МВС України і інших міністерств і відомств надаються по закінченні навчальних закладів на строк, установлений для осіб рядового і начальницького складу.

Додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

2.5. Порядок звільнення з органів внутрішніх справ.

Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлені певні терміни служби. При чому для осіб рядового, молодшого начальницького складу, середнього, старшого і вищого начальницького складу ці терміни не однакові. Так, особи рядового і начальницького складу перебувають на службі в органах внутрішніх справ: чоловіки - до 45-річного віку; жінки -до 40-річного віку. ^J

За згодою цих осіб, безпосередній начальник, що мас право прийому їх на службу, може продовжити термін їх служби на 5 років. Це припускається у випадках доцільності і придатності до служби цих осіб.

Начальницький склад мас різні терміни служби. Особи середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ, за винятком:

- полковників міліції і полковників внутрішньої служби, перебувають на службі до 45 років;

- полковники міліції і полковники внутрішньої служби -до 50 років;

- генерал-майори, генерал-лейтенанти міліції і генерал-майори, генерал-лейтенанти внутрішньої служби - до 55 років;

- генерал-полковники внутрішньої служби - до 60 років.

Особи, які досягли відповідного віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік, або у відставку. Проте інколи обставини складаються так, що досвідчені працівники потрібні на службі в органах внутрішніх справ. Для таких випадків зроблено виняток. Положенням передбачається, що при потребі працівники органів внутрішніх справ можуть бути залишені на службі на термін до 5 років. Це рішення стосовно осіб середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції і полковника внутрішньої служби приймається начальником, якому надане право призначення даних осіб на посаду. Щодо генералів (за винятком генерал-полковників внутрішньої служби), то рішення про продовження термінів служби приймається міністром внутрішніх справ України.

Продовження термінів служби генерал - полковника внутрішньої служби здійснюється Кабінетом Міністрів України.

У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу термін служби в органах внутрішніх справ може бути продовжений, з урахуванням стану здоров'я, у такому ж порядку повторно до 5 років, а деяким із них, які мають учений ступінь чи учене звання - до 10 років.

Особи середнього і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил України чи у відставку до закінчення терміну, на який вони були залишені на службі.

Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути звільнені зі служби і достроково. Таке право надане Міністру внутрішніх справ України, а також начальникам Головного управління МВС України в Криму, Управлінь МВС України в областях, Головного управління МВС України в м. Києві, Управління МВС України в м. Севастополі, Управлінь МВС України на транспорті. Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, що не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, проводиться у таких випадках, а саме:

- за станом здоров'я - відповідно до висновку військово-лікарської комісії;

- у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;

- за власним бажанням - при наявності причин, що заважають виконанню службових обов'язків;

- у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, заклади);

- за службовою невідповідністю;

у разі скоєння злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби проводиться:

а) у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий обпік, якщо особа не досягла граничного віку, встановленого Законом "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" для перебування осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визначені військо - лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас ( з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них Положенням про проходження служби;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час ( в воєнний час -- обмежено придатним 2-го ступеню ) за рішенням військове - лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм в мирний час (в воєнний час - обмежено придатним 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі в зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) за вислугою строку служби, передбаченого договором, якщо особи рядового і молодшого начальницького складу не виявляють бажання продовжувати службу;

д) через службову невідповідність;

е) за порушення дисципліни;

є) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

ж) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас ( з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них Положенням про проходження служби. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років ( в пільговому обчисленні), яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося .3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - не залежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у воєнний час - обмежено придатним 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм .у мирний час ( у воєнний час - обмежено придатним 1 -го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

е) за порушення дисципліни;

є) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

ж) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства ( організації).

Особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку ( із зняттям з військового обліку):

а) за віком при досягненні граничного віку, передбаченого законодавством для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військове - лікарської комісії.

Особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог цього Положення.

Особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду.

Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Звільнення 5 і служби осіб рядового і молодшого начальницького складу проводиться начальниками, яким таке право надане міністерством внутрішніх справ України.

Звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку проводиться:

- до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби - начальниками Головного управління МВС України в Криму, Управління МВС України областей. Головного управління МВС України в м. Києві, Управління МВС України в м. Севастополі, Управління МВС України на транспорті і рівними їм начальниками, яким таке право надано міністром внутрішніх справ України;

- до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно міністром внутрішніх справ України; (але наказом МВС України від 12 липня 1992 p. № 441 "Про визначення прав начальників органів (підрозділів) внутрішніх справ" міністр надав право .начальникам Головного управління МВС України в Криму, Головного управління МВС України в м. Києві, Управління МВС України областей і в м. Севастополі, Управління МВС України на транспорті звільняти працівників до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно за всіма підставами, передбаченими Положеннями про проходження служби.);

- осіб вищою начальницького складу - відповідно до законодавства.

Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, крім осіб середнього і старшого начальницького складу міліції, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ. Збройних Силах, Службі безпеки 20 і більше років (у пільговому обчисленні), а тим, які мають особливі заслуги, незалежно від вислуги років, при звільненні в запас або відставку наказами начальників, які здійснюють звільнення, може надаватися право носіння встановленої форми одягу. Цими ж начальниками можуть бути позбавлені цього права особи, засуджені за вчинення злочину, або такі, що вчинили проступки та дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Особи рядового і начальницького складу, які померли, загинули, зникли без вісті, а також позбавлені спеціального звання, виключаються з кадрів МВС України у порядку, визначеному міністром внутрішніх справ України.

Після звільнення з органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу беруться військкоматами на військовий облік у встановленому порядку.

Порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ у воєнний час визначається Кабінетом Міністрів України.

2.6. Пенсійне забезпечення співробітників органів внутрішніх справ.

Пенсійне забезпечення працівників міліції має певні особливості і тому регулюється окремим законодавством. Як військовослужбовці, так і працівники органів внутрішніх справ мають ряд пільг по пенсійному забезпеченню. Тому ці відносини регулює єдиний для обох структур Закон України " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ", прийнятий 9 квітня 1992 р. і оголошений наказом МВС України від 2 червня 1992 p. №311. У ньому визначені умови і порядок пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей. L ^°. ' J

Види пенсійного забезпечення такі:

- пенсія за вислугу років;

- пенсія по інвалідності;

- пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно до цього закону пенсії призначаються після звільнення зі служби, пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника призначаються незалежно від тривалості служби. Право на пенсію за вислугу років мають:

особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби 20 років і більше;

- особи середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, через хворобу, у зв'язку зі скороченням штатів або обмеженим станом здоров'я і на день звільнення досягни 45 - річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ.

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу років - 50%,

а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55% відповідного грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення; особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 років і більше, з яких 12 років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ: за загальний трудовий стаж 25 років -50 % і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 % відповідних сум грошового забезпечення.

Збільшений розмір пенсій встановлюється особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також особам які визнані інвалідами та учасниками війни.

Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього закону особам і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей ".

Пенсії по інвалідності призначаються особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби чи не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних за період проходження служби. Групи і причини інвалідності, а також час її настання, встановлюються медико-соціальними експертними комісіями. Залежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи згідно із загальним законодавством.

Стосовно причин інвалідності інваліди з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ поділяються на дві категорії:

1) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при виконанні інших службових обов'язків або захворювання, пов'язаного з участю в ліквідаціях наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи у бойових діях в мирний час;

2) інші інваліди -з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Пенсії по інвалідності особам рядового і начальницького складу призначаються в таких розмірах:

- інвалідам війни 1 групи - 100 процентів;

- 2 групи - 80 процентів;

- 3 групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення;

- іншим інвалідам 1 групи - 70 процентів;

- 2 групи - 60 процентів;

- 3 групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа осіб начальницького і рядового складу - якщо годувальник помер в період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Право на пенсію в зв'язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або осіб, які безвісті, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які перебували на їх утриманні.

Вказаним законом встановлюються також правила обчислення, виплати та перерахунку пенсій.

Проблеми реформування інституту проходження служби в ОВС та організаційно-правові проблеми оцінки кадрів ОВС
Сучасна кримінальна ситуація в Україні - якісно новий феномен як за способами злочинних проявів, так і за ступенем їх руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права і свободи громадян. Період реформ супроводжується проникненням криміналітету майже у всі сфери суспільного життя. Українська держава вбачає своїм пріоритетним завданням захист громадян від насильства і безладу, будь-яких протиправних посягань, тому що сьогодні значна частина наших громадян обґрунтовано та гостро відчуває свою беззахисність перед натиском злочинності, в той же час чимало злочинців залишаються безкарними.
Політичне, економічне та соціальне оновлення суспільства в процесі побудови демократичної правової держави зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів державної виконавчої влади у відповідність з новими умовами їх діяльності та розвитку. Органи внутрішніх справ, як складова частина органів державної виконавчої влади, повинні забезпечити реалізацію наданих їм повноважень, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.
Зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці України висуває перед органами внутрішніх справ нові завдання, зумовлює необхідність перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям її розвитку.
Органи внутрішніх справ, як і все суспільство, переживають кризу, що негативно позначається на їхній діяльності. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю, що певною мірою пов'язано з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. У зв'язку з цим чисельність працівників МВС досить значна, на їх утримання витрачається багато коштів, тоді як реальною роботою, пов'язаною із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, займається менша їх частина.
Структура органів внутрішніх справ і організація управління нею надто громіздка: численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, через що мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій, звідси - низький вплив управлінських структур на ефективність діяльності системи. Ануфрієв М.І. Реформування ОВС - завдання №1. / Вісник Одеського Інституту ВС.--О., 1998.--Вип. 1.--с. 3-4.
Зростання злочинності, зміни її форм, що відбуваються останнім часом, ставлять перед ОВС нові завдання та зумовлюють необхідність перегляду стратегічних напрямків їх діяльності, пошуку таких підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та ЇЇ тенденціям.
Необхідність реформування ОВС викликана ще й тим, що вони, як і все суспільство, переживають глибоку кризу, обумовлену багатьма факторами, які негативно впливають на їх діяльність. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю ОВС. Відіграючи протягом багатьох років роль важливого інструмента командно-адміністративної системи, вони до цього часу виконують значну частину функцій, які безпосередньо не пов'язані з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю. Тому хоча чисельність працівників досить велика, і на її утримання витрачається багато коштів, реально роботою по захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань займається їх менша частина. Досить сказати, що майже кожний четвертий співробітник системи МВС - це працівник Державної служби охорони, яка здійснює функції охорони установ.
Отже, необхідність реформування системи ОВС України викликана низкою чинників.
По-перше, політичне, економічне та соціальне становлення суспільства в процесі побудови демократичної правової держави зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів державної виконавчої влади України у відповідність до нових умов їхньої діяльності та розвитку. Основними правовими актами, що регламентували діяльність ОВС України в минулому були Указ Президії ВР СРСР від 8 червня 1977 року "Про основні обов'язки і права радянської міліції по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю" та Положення про радянську міліцію, затверджене Постановою КМ СРСР від 8 червня 1973 року №385 (але ці документи для громадян були практично недоступними). Звичайно, що діюча система МВС, яка створена багато років тому, була пристосована до суспільно-політичного ладу колишнього Союзу РСР. Зараз структурна побудова, завдання та функції, форми і методи роботи ОВС, хоч і набули певних еволюційних змін, все ще не повністю відповідають сучасним політичним, економічним та соціальним реаліям в Україні. Як наслідок, діяльність органів внутрішніх справ не завжди встигає за процесами розбудови нової держави.
1 Кравченко Ю.Ф. Міліція України.--К.,1999.--с.220.
По-друге, структура системи МВС та організація управління нею надто громіздкі. Численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, що спричиняє неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій. Звідси - низький рівень впливу управлінських структур на ефективність діяльності системи.
По-третє, в системі виконавчої влади Міністерство внутрішніх справ з підпорядкованими йому органами і внутрішніми військами є центральною ланкою забезпечення правопорядку і боротьби зі злочинністю в державі, тому воно повинно переорієнтувати свою діяльність на забезпечення насамперед захисту прав і свобод людини. Ця принципова лінія значною мірою вже реалізується на практиці.
З іншого боку, органи внутрішніх справ, як і все суспільство, також переживають кризу. На їхній діяльності негативно позначаються надмірні перевантаження, що певною мірою пов'язані з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Хоча чисельність працівників ОВС досить значна, ефективність їхньої роботи по захисту прав і свобод людини поки ще недостатня.
Реформування має базуватися на таких основних принципах: єдності системи МВС, її максимальної економічності, простоти і гнучкості структурної побудови; першочергового забезпечення діяльності та розвитку низових ланок органів внутрішніх справ як основи системи МВС; доступності для населення інформації про діяльність органів внутрішніх справ; пріоритетної орієнтації кожної служби і підрозділу, незалежно від їхньої функціональної спеціалізації, на вирішення завдань
боротьби зі злочинністю та створення громадської безпеки; тісної співпраці з місцевими органами державної виконавчої влади у забезпеченні правопорядку на їхніх територіях; наступності, поетапності та гласності у здійсненні всіх перетворень, недопущенні або зведенні до мінімуму можливих утисків законних інтересів працівників ОВС.10
На цей час діє достатньо широка мережа нормативно-правових актів, що регламентують діяльність ОВС. Серед них закони, положення, укази, накази, інструкції і т.п. Таким чином складається цілий комплекс нормативного матеріалу, елементи якого не завжди відповідають вимогам системності, узгодженості, доступності. Серед документів, що регламентують організацію та діяльність ОВС слід назвати: Конституцію /Основний Закон/ України; Закон України про міліцію; Положення про Міністерство внутрішніх справ, затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року №1138/2000; Указ Президента України "Про утворення місцевої міліції" від 22 січня 2001 року №29/2001; Концепцію розвитку МВС, схвалену Постановою КМУ від 24 квітня 1996 року №456; Програму діяльності ОВС щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку третього тисячоліття, схвалену на засіданні Колегії МВС України від 16 грудня 1996 року; Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ; Закон України про оперативно-розшукову діяльність, Державну програму боротьби із злочинністю, Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, Закон України про державну службу, інші нормативно-правові акти.
Слід зазначити, що з участю відповідних комісій Верховної Ради України практично створена нова законодавча база для діяльності правоохоронних органів. Лише з питань, у вирішенні яких приймає участь МВС України, прийнято більше 150 законів та постанов. Із правоохоронними органами іноземних держав підписано більш як ЗО угод з питань взаємодії та правової допомоги.
10 Ануфріев М.І. Актуальні проблеми реформування системи ОВС України // УАВС. Науковий вісник.--К.,1997. Вип.2.
Виходячи із завдань побудови в Україні демократичної правової соціальної держави, треба проаналізувати комплекс діючих нормативних документів, що регулюють діяльність міліції, з позицій реалізації деяких принципів правової держави: принципу реального забезпечення прав та свобод громадян; принципу взаємної відповідальності держави та особи; принципу високої правової культури членів суспільства. Осмислення діючого законодавства через систему названих при-нципів та порівняльний аналіз із законодавством інших країн допоможе більш ретельно вивірити співвідношення завдань, що виходять із потреби конституційного розвитку України, та якості правових засобів, за допомогою яких будуть вирішуватися ці завдання.
Роботу щодо деуніверсалізації ОВС, а насамперед міліції, слід розпочати з перейменування міліції на поліцію. Слово "міліція" латинського походження і перекладається як "військова служба, військо, яке формується лише під час військових дій". Слово "поліція" грецького походження і перекладається як "управління справами держави, установи, що охороняє життя, здоров'я, майно громадян, громадський порядок."
Серед головних напрямів реформування одним із чільних має стати удосконалення управління та організаційно-штатних структур системи МВС. Розвиток управління потрібно здійснювати з метою забезпечення ефективного функціонування системи у звичайних умовах та в умовах ускладнення оперативної обстановки з урахуванням змін у соціально-політичній та економічній ситуації.
Пріоритетним завданням має бути забезпечення стійкого управління на основі максимально повної інформації про оперативну обстановку, тенденції та перспективи її розвитку.
Це вимагає здійснення низки заходів щодо чіткого розмежування і забезпечення раціонального співвідношення функцій міністерства з підпорядкованими йому органами та підрозділами, забезпечення організаційної єдності системи.
Цілком очевидна необхідність зміцнення штабної функції з метою підвищення ефективності управління (особливо оперативного), усунення дублювання в роботі, делегування частини управлінських функцій від МВС до ГУМВС, зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості.
Необхідно досягти оптимального співвідношення штабних, лінійно-галузевих підрозділів з функціональними підрозділами у структурах управління. На рівнях апаратів МВС-ГУМВС-УМВС повинні залишитися функції координації, методичного керівництва, контролю й інспектування, безпосереднього планування та організації проведення заходів державного і міжрегіонального рівня, а також організації реагування на надзвичайні ситуації та розкриття тяжких злочинів, що викликали широкий громадський резонанс.
З метою усунення паралелізму в управлінні необхідно здійснити перебудову структури апарату міністерств, перерозподілити функції між його підрозділами, об'єднати головні управління та управління, які вирішують однотипні чи подібні завдання, в єдині управлінські блоки або служби.
Зважаючи на особливу роль в управлінській діяльності штабів, у процесі їхньої реорганізації має бути створена дійова система оперативного реагування на зміни в оперативній обстановці, надзвичайні події шляхом об'єднання відповідних сил і засобів у єдиний блок, зміцнення чергових частин як органів оперативного міжгалузевого управління.
За рахунок зменшення аналітичних та контрольних функцій галузевих служб доцільно посилити аналітичні підрозділи штабів, створити підрозділи планування та проведення оперативно-профілактичних і спеціальних операцій, координації дій МВС при надзвичайних ситуаціях.
До речі, штатна чисельність організаційно-аналітичного управління штабу міністерства нещодавно вже збільшена на 18 одиниць і зараз комплектується за цим принципом.
Структурну перебудову апаратів ГУМВС-УМВС в областях слід здійснити з урахуванням нової організаційно-штатної структури центрального апарату міністерства. Начальникам ГУМВС-УМВС необхідно надати право коригувати відповідні організаційні структури і перерозподіляти штатну чисельність підпорядкованих служб і підрозділів у межах номенклатури посад, визначеної МВС України, з урахуванням оперативної обстановки на місцях. Вони також матимуть право передавати частину своїх повноважень начальникам міськрайвідділів і управлінь.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5