6. Додержуватись норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності і об'єктивності при виконанні службових обов'язків.

7. Поважати людську гідність, проявляти турботу про людей і бути готовим в будь - який час надати їм допомогу.

8. Постійно вдосконалювати свою кваліфікацію, підвищувати рівень культури в роботі.

9. Сприяти начальникам у зміцнені дисципліни та забезпеченні статутного порядку, виявляти повагу до начальників, старших по службі і за званням, бути ввічливим, додержуватись правил носіння встановленої форми одягу і віддавання честі.

10. З гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку.

11. Суворо зберігати державну і службову таємниці.

12. Берегти довірену зброю, майно і техніку.

Умови, що сприяють порушенням дисципліни можуть бути пов'язані як з особою співробітника, так і з обставинами зовнішнього характеру по відношенню до особи порушника.

До обставин зовнішнього характеру відносяться:

1. Недоліки в організації і умовах праці.

2. Відсутність необхідної вимогливості та контролю по відношенню до підлеглих, неповага до них.

3. Незадовільні умови праці, несвоєчасне забезпечення співробітників матеріально - технічними та спеціальними засобами.

4. Спокуси соціального середовища та інші.

Для подолання вказаних обставин важливо використовувати психолого-педагогічні фактори - особливу якісно своєрідну категорію причинно-наслідкових залежностей, які існують реально в кожному органі внутрішніх справ і які впливають на укріплення дисципліни і законності.

Існують чотири основні групи психолого-педагогічних факторів, які впливають на стан дисципліни:

- персональні;

-колективні;

- організаційно - управлінські;

- побутові.

До персональних факторів відносяться особливості особи, співробітників, їх якості, рівень професійної підготовки, виховання, психічний стан. Необхідно також розрізнювати такі поняття як "дисципліна" та "дисциплінованість".

Дисципліна - реальне (зовнішнє) додержання співробітником в процесі службової діяльності встановленого порядку, правил, вимог.

Дисциплінованість - внутрішня якість (властивість) співробітника, від якої залежать показники дисципліни в його поведінці.

Дисциплінованість характеризується:

1 .Впевненістю в необхідності суворо дотримуватись вимог дисципліни на службі та поза службою.

2. Знанням порядку, правил, норм, вимог, які підлягають точному та неухильному виконанню.

3. Вмінням правильно виконувати вимоги дисципліни на службі та поза службою.

4. Звичкою підлеглих до підкорення, постійного дотримання усіх вимог дисципліни.

5. Нестерпністю до порушень дисципліни, відношення до них як до проблеми не тільки службової, але й моральної невихованості.

6. Прагненням не просто до підкорення (підпорядкування), але й до активних проявів пильності та самовідданості при охороні громадського порядку.

7. Прагненням та вмінням постійно здійснювати самоконтроль.

На дисципліну впливають і інші особисті якості співробітника, Перш за все це ті якості які називаються в психології направленням особистості: - світогляд, життєві ідеали, потреби, інтереси, нахили, плани та інше.

Дисципліна залежить також від морально-ділових якостей співробітника, його виховання, відношення до людей, до праці, до самого себе. Наприклад, наявність таких якостей як брутальність, егоїзм, нечесність, можуть бути причинами недисциплінованості працівника. Певний вплив на дисципліну мають і професійні та ділові якості співробітника.

Дисциплінованим в повному обсязі може бути тільки співробітник інтелектуально-розвинений, уважний, вихований, який має добру пам'ять, організований та наполегливий в роботі, самостійний, активний в житті.

Психофізіологічні якості також впливають на дисципліну. Так, підвищена емоційність, неврівноваженість, недостатня працездатність, нерішучість в окремих випадках можуть стати причиною порушень дисципліни.

Слід особливо звернути увагу на такий фактор як психічний стан співробітника.

Всі вчинки людини визначаються не тільки його якостями, а й тим психічним станом, в якому він знаходиться в той чім інший проміжок часу. Підвищена збудженість, велика втома, роздратування, сонливість можуть суттєво змінити прояви навіть позитивних якостей, можуть стати причинами немотивованих вчинків та незрозумілих, непередбачених порушень дисципліни. Тому, ознайомлення резерву на висунення на керівні посади, а також випускників вищих навчальних закладів МВС з наказом МВС України № 527 від 6 липня 1999 року "Про затвердження інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України" є необхідним.

Залежність дисципліни співробітників від особистих факторів багато в чому обусловлює складність роботи по її укріпленню, необхідність знання керівниками індивідуальних особливостей підлеглих, вмілого виявлення дійсних особистих причин порушень дисципліни, індивідуального підходу у виховній роботі.

Колективні фактори. Вони пов'язані з рівнем розвитку колективу органа внутрішніх справ, його вихованням, ступенем існуючої в ньому обстановки, нетерпінням та непримиренності до порушень дисципліни. Разом з тим, дисциплінованість колективу органу внутрішніх справ залежить від дисциплінованості співробітників, які його складають. В свою чергу психологія колективу пов'язана з такими соціально-психологічними явищами як суспільна думка, морально - психологічний клімат, взаємини між його членами, домінуючі в ньому традиції, звичаї, групові норми поведінки та інше. [37]

В зв'язку з ним колектив розглядається як особливий суб'єкт виховання. Вихований колектив здійснює правильний виховний вплив на своїх членів.

Організаційно - управлінські фактори. Вони пов'язані з особливостями організації службової діяльності і управлінням органом внутрішніх справ, які здійснюють психологічний, навчальний та виховний вплив на особовий склад.

До них відносяться:

- стиль та методи управління, стан контролю, виховні наслідки, прийняті керівником управлінські рішення;

- практика добору, розстановки, навчання кадрів;

- характер реагування керівництва на порушення дисципліни;

- рівень уставного порядку та організованості в роботі особового складу;

- рівень педагогічної роботи по навчанню особового складу з питань укріплення дисципліни.

Необхідно при цьому відмітити, що від якісного рівня названих особливостей у кожному органі внутрішніх справ багато в чому залежить чи досягається виховний ефект, чи ні. Правильність поведінки співробітників залежить не тільки від вихованих у нього якостей, але й від особливостей обстановки, в якій йому доводиться працювати.

Якщо керівники являють собою приклад для підлеглих, а в колективі створена і підтримується обстановка уставного порядку та контролю, то будь - який співробітник підтягується дуже швидко до загальних норм поведінки.

В обстановці безконтрольності, невимогливості навіть дисциплінований співробітник починає розслаблятися. В цьому й полягає одна з важливих психологічних залежностей стану дисципліни в органах внутрішніх справ від особливостей управління ним.

Додатковою обставиною, що підкреслює роль цієї залежності в укріпленні дисципліни є те, що серед підлеглих, як правило, є люди з різним рівнем дисциплінованості. Керівник, який організовує виховну роботу, не може чекати пасивно поки вона дасть позитивні наслідки. Йому необхідно забезпечувати високу дисципліну постійно, використовуючи з цією метою організаційно - управлінські фактори, що здійснюють на неї вплив.

Побутові фактори. Вони визначають залежність дисципліни співробітників від стану справ у сім'ї, забезпечення житлом, задоволення культурних потреб.

3.2. Проблеми правового та соціального захисту кадрів органів внутрішніх справ.

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 p., зобов'язує державу забезпечити всякій особі ефективний засіб правового захисту, у випадку порушення її прав і свобод. Конституцією передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. В залежності від характеру порушень захист може. здійснюватись у порядку конституційного, цивільного, кримінального або адміністративного судочинства. [52]

Вперше в законодавстві України в Конституції передбачено і гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування і службових осіб. Тим самим створено реальний механізм відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

Крім судового захисту особа має можливість захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань також іншими, не забороненими законом засобами, зокрема зверненням до громадськості, використовуючи засоби масової інформації, тощо.

"Закон про міліцію" визначає, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади і знаходиться під захистом держави, закону. Законом гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівників міліції та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій. [21]

Як і кожний громадянин, працівник міліції має право оскаржити .про суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони принижують його гідність і особисті права, які не пов'язані із службовою діяльністю.

У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного засобу у вигляді утримання під вартою його тримають у призначених для цього установах ОВС окремо від інших або на гарнізонній гауптвахті.

Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

Законні вимоги працівника міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Ніхто не має права зобов'язати працівника міліції виконувати обов'язки, не передбачені чинним законодавством. Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 січня 1991 p. № 647-ХІІ "Про посилення правового захисту працівників правоохоронних органів" внесено цілий ряд змін і доповнень в кодекс про адміністративні правопорушення. Введена стаття 185/7 згідно якої за публічні заклики в будь-якій формі до невиконання розпоряджень або вимог працівника міліції у зв'язку з виконанням ним обов'язків по охороні громадського порядку, або поширення за відомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі працівника міліції, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку - тягнуть за собою штраф, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням 20 % заробітку.

Передбачена відповідальність і за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (штраф, виправні роботи від 1 до 2 місяців, адмінарешт до 15 діб).

Згідно статті 189/3 Кримінального Кодексу України втручання у діяльність працівника органу внутрішніх справ, вплив у будь - якій формі з метою перешкодити виконання ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірних рішень - карається виправними роботами на строк до 1 року або штрафом. Ті ж дії, якщо вони перешкодили запобігти злочину, чи затримати особу, що його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища - карається позбавленням волі на строк до 3-х років, або виправними роботами від 1 до 2 років.

Умисне нанесення працівнику органів внутрішніх справ, або його близьким родичам побоїв, або вчинення інших насильницьких дій .у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, що спричинили легкі тілесні ушкодження - карається позбавленням волі на строк до 3-х років;

за нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких - позбавлення волі від 3-х до 12 років (ст. 189/4 ККУ). L 7J

Статтею 189/5 Кримінального Кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна працівника правового органу (позбавлення волі від 1 до 3-х років), а шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом від 3-х до 10 років.

Ця ж сама стаття зі знаком /І передбачає кримінальну відповідальність за образу при виконанні ним службових обов'язків (позбавлення волі до 1 року, виправні роботи до 2 років, штраф). [ 7J

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановлені квартирних телефонів, вирішені інших питань соціально-побутового забезпечення, передбаченого законодавством України.

Жила площа працівника міліції, в тому числі працюючим на транспорті, надасться місцевими радами, відповідними міністерствами і відомствами у першочерговому порядку.

Працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством. За працівником міліції, звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно Закону про міліцію.

Працівники міліції мають право на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво в розсрочку на 20 років з погашенням 50% наданої позики за рахунок відповідних фондів МВС України і місцевих бюджетів. При цьому розмір кредиту не повинен перевищувати 90 % (відсотків) вартості спорудженого житла. Місцеві Ради можуть продавати на пільгових умовах житло працівникам міліції із знижкою до 50 % його вартості. Міліція може мати службовий житловий фонд. [2]

Для працівників міліції встановлюється 40-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні, проводиться відповідно до вимог законодавства, тобто з розрахунку посадового окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку, або в грошовій формі у подвійному розмірі. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цієї постанови для осіб рядового і начальницького складу ОВС республіканського відділення, здійснюється у межах асигнувань, що виділяються МВС України з державного бюджету.

З дозволу міністерства внутрішніх справ начальників УМВС, ГУМВС допускається робота працівників міліції за сумісництвом. Разом з тим, особам рядового і начальницького складу забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, а також організовувати страйки та брати участь у них.

Працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму 10-річного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає. Страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького, вільнонайманого складу ОВС України перераховуються МВС України на спеціальний рахунок правління акціонерне - страхової компанії "Оранта".

Страхові суми виплачуються:

а) особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу ОВС, їхнім спадкоємцям, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю:

- у разі одержання застрахованим тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) - в розмірі 4 - місячного грошового утримання, легкого поранення в розмірі 2 - місячного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав;

- у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через три місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання, чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків:

інвалідові 1 групи - в розмірі 5- річного грошового утримання;

інвалідові П групи - в розмірі 4- річного грошового утримання;

інвалідові III групи - в розмірі 3- річного грошового утримання:

- у разі загибелі (смерті) застрахованого його спадкоємцям (після подання свідоцтва про право на спадщину) - в розмірі 10-річного грошового утримання загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав.

- б) особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям), у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби - у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №488 від 19.08.92 р.

Страхова сума виплачується незалежно від виплат з інших видів страхування і виплат, здійснюваних у порядку відшкодування збитків. Вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити компанії "Оранта" протягом 3-х років з дня настання страхової події.

Виплата страхових сум проводиться у 7 - денний строк з дня отримання необхідних документів. Якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма, каліцтво) або захворювання застрахованого пов'язані із учиненням ним навмисних чи інших правових дій, відповідні документи органом внутрішніх справ не оформлюються, страхові суми не видаються.

Визначення ступені тяжкості одержаного поранення проводиться військово-лікарськими комісіями. Згідно інструкції № 3792/БТ, затвердженої 31.08.1992 p. MBC України та Правлінням Української державної страхової комерційної організації встановлено перепік дій, за наслідки яких страхова сума не виплачується:

1. Вчинення застрахованим дій, в яких слідчими органами, органами дізнання або судом встановлені ознаки навмисного злочину.

2. Вчинення застрахованим дій, наслідки яких за матеріалами службових перевірок, висновками слідчих органів, органів дізнання або суду знаходиться в прямому причинному зв'язку з алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням.

3. Заподіяння застрахованим собі пошкоджень тіла з метою отримання страхової суми. Цією ж інструкцією визначається перелік поранень, контузій, травм та каліцтв, яких віднесено до важких або легких.

До розряду тяжких наслідків відноситься також променеве ураження, що викликало променеву хворобу, інші захворювання, відносно яких відповідною експертною радою по встановленню причинного зв'язку захворювання та інвалідності з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру такий зв'язок встановлено. Г і О]

Для визначення права на виплату страхових сум, застрахований або його спадкоємці оформляють у відповідному органі внутрішніх справ та подають у відділення фірми " Оранта" такі документи:

а) якщо страхова подія сталася в період проходження служби -у разі загибелі (смерті) застрахованого:

1) заяву,

2) копію свідоцтва про смерть застрахованого, засвідчену в нотаріальному порядку:

3) свідоцтво про право на спадщину;

4) документи, що засвідчують особу.

б) При встановленні застрахованому інвалідності, пов'язаної з проходженням служби:

1) заяву;

2) копію довідки медично-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчену в нотаріальному порядку;

3) документ, що засвідчує особу.

в) У разі одержання застрахованим тяжкого або легкого поранення (контузії, травми або каліцтва):

1) заяву;

2) довідку військове - лікарської комісії про тяжкість одержаного поранення;

3) документи, що засвідчують особу.

В разі поранення застрахованого (контузії, травми, каліцтва) у період проходження служби, за наслідками якої він не підлягає звільненню зі служби через хворобу або обмежений стан здоров'я, відповідними військове - лікарськими комісіями ( ВЛК), які визначають придатність до служби на підставі акта про обставини одержання поранення (контузії, травми, каліцтва) після медичного обстеження йому видається довідка про поранення.

Ця довідка реєструється у встановленому порядку, а копія довідки зберігається у ВЛК на протязі 25 років.

Органи внутрішніх справ зобов'язані негайно подавати за запитами установ фірми "Оранта" документи про обставини страхових подій, необхідні для вирішення питання про виплату страхових сум.

Контроль за оформленням документів для визначення права на виплату страхових сум, а також за своєчасністю подання таких документів покладається на відповідні кадрові апарати, медичні та фінансові служби України.

Фактично із невеликого огляду окремих питань випливають проблеми соціального захисту працівників органів внутрішніх справ. Безумовно їх вирішення в основному упирається в економічну базу. Проте, ці питання можна частково зняти шляхом:

1) удосконалення законодавчої бази (внесення змін до законів та вироблення механізму їх реалізації);

2) відрахування частини грошових надходжень, які повертають правоохоронні органи державі, на їх рахунок;

3) встановлення процентних виплат із вищезгаданих сум працівникам, які приймали безпосередню участь в операціях по вилученню цінностей (індивідуальне зацікавлення працівників в якості роботи);

4) встановлення більших процентних надбавок, додаткових пільг та гарантій в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, карного розшуку, слідства і т. п. без підвищення окладів;

5) укладення контрактної форми найму на роботу чи службу (контракт повинен бути укладений не формально, як це часто робиться). В ньому мають бути найдетальнішим чином розписані ключові моменти служби, в тому числі соціальні гарантії для працівника правового й матеріального характеру, які не урегульовані поки що законодавством.

ВИСНОВОК
Якісно новий рівень розвитку економіки, політичне та соціальне обновлення суспільства в процесі побудови демократичної правової держави не можуть бути досягнуті без ефективного використання персоналу, що зумовлює потребу проведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів державної виконавчої влади у відповідність з новими умовами їх діяльності та розвитку. Органи внутрішніх справ, як складова частина органів державної виконавчої влади, повинні забезпечити реалізацію поставлених перед ними завдань, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.
Важливими в сучасних умовах є розвиток правової бази боротьби із злочинністю, яка повинна бути основою захисту прав і законних інтересів громадян.
Предметом постійної уваги повинна бути організація виявлення потреб органів внутрішніх справ в удосконаленні правового регулювання їх діяльності, своєчасна розробка нових проектів і законів, що диктуються змінами в соціально-економічній та криміногенній обстановці.
Створення нових, та реорганізація існуючих служб і підрозділів органів внутрішніх справ різних рівнів слід проводити виключно на засадах науково - практичного обґрунтування, експериментальної апробації нововведень. Організаційно - штатна робота повинна ґрунтуватись на визначених наукових нормативах штатної чисельності особового складу.
Слід більше приділяти уваги удосконаленню системи відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ, при цьому необхідно широко інформувати (або - рекламувати) населення в цікавих формах про особливості, умови проходження служби, вимоги до кандидатів, де особливе значення буде приділятись впровадженню контрактної основи.
Основні зусилля в кадровій та виховній роботі необхідно спрямувати на забезпечення високих моральних якостей особового складу, психологічної стійкості, неухильного виконання вимог законів, дотримання службової дисципліни, правового і соціального захисту.
В зв'язку із змінами в законодавстві України, прийняттям законів "Про міліцію", "Про державну службу", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ", інших законодавчих та нормативних актів, які безпосередньо торкаються умов та порядку проходження служби в сучасних умовах, виникає потреба суттєво оновити такий основний та базисний документ як "Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України", де працівникам органів внутрішніх справ надати статус державних службовців. В процесі цієї роботи до чинного Положення необхідно внести суттєві зміни до статей, якісно змінити його структуру, а саме Положення затвердити на рівні Верховної Ради або Президента України.
В першу чергу це обумовлено тим, що чинний на даний час Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ необхідно переробити включивши окремим розділом "Служба та дисципліна" в новому Положенні. Тому затвердження Положення на рівні Кабінету Міністрів явно недостатньо.
Які ж конкретно нові зміни необхідно внести в нове Положення про проходження служби? Я вважаю, що:
1. Необхідно змінити його структуру. Перший розділ "Загальні положення" необхідно доповнити статтями, які будуть регламентувати правову основу служби, права, обов'язки та відповідальність працівників органів внутрішніх справ. Сюди слід включити принципи служби та обмеження, пов'язані зі службою.
2. Окремим розділом необхідно виділити розділ "Службова дисципліна". Це є діючий зараз Дисциплінарний статут. На мою думку, Положення і статут нерозривно пов'язані один з одним і потреби видання двох нормативних документів немає. В цьому розділі даються поняття службової дисципліни в органах внутрішніх справ, обов'язки начальників по її підтриманню, види заохочень, стягнень та порядок їх практичного застосування, порядок розгляду звернень і скарг працівників.
3. Розділ "Звільнення" було б доцільно замінити розділом "Припинення служби в органах внутрішніх справ", так як звільнення це один з видів припинення служби, не дивлячись на те, з чим це пов'язано.
4. Прийом на службу в органи внутрішніх справ здійснювати тільки на контрактній основі.
5. Необхідно значно конкретизувати такі поняття як права, обов'язки та обмеження, пов'язані зі службою, відповідно до прийнятих в останній час законодавчих та нормативних актів.
6. Питання внутрішнього розпорядку, робочого часу, переведення по службі необхідно сконцентрувати в одному розділі "Умови служби, прийом та переміщення по службі".
7. В розділі про порядок присвоєння первинних спеціальних звань, виходячи з реалій сьогодення, передбачити присвоєння спеціальних звань тільки після проходження початкової підготовки, яку передбачено законами України " Про міліцію " та " Про державну службу ".
8. Необхідно розробити та удосконалити нові стимули та мотиви до праці, впроваджувати науково - технічні засоби.
9. Необхідно розширити пільги та компенсації працівникам в плані медичного та санаторно-курортного лікування, особливо пенсіонерам.
В сучасних умовах роль кадрових служб не тільки зростає, а й повинна змінюватись сутність їх діяльності, необхідно переходити від кадрової роботи в її старому розумінні до комплексної системи управління працівниками, де суттєве місце займає кадрове планування як інструмент цілеспрямованої та ефективної роботи системи МВС, що являється складовою частиною стратегії і тактики виживання і розвитку системи.
Значне місце необхідно приділяти професійно кваліфікаційним вимогам працівників органів внутрішніх справ, необхідно розробити комплексну систему знань в області соціології, психології та права, що дасть змогу кадровим працівникам із простих виконавців перейти в розряд управлінців в прямому розумінні слова. Державна служба в органах внутрішніх справ не може бути ефективною без відповідного соціально-медико-психологічного забезпечення. Для цього, зокрема необхідно: створення принципово нових соціально-психологічних служб, які б сприяли підвищенню ефективності діяльності (боєздатності) органів внутрішніх справ і внутрішніх військ; постійне проведення психодіагностичних процедур серед персоналу органів внутрішніх справ; опрацювання методик по адаптації особового складу в екстремальних умовах роботи; розробка механізмів підвищення престижності державної служби в органах внутрішніх справ тощо.
Одним із основних критеріїв покращення роботи повинно стати вивчення передового досвіду роботи правоохоронних органів розвинутих країн, при певних умовах, які характерні для розвитку України. Необхідно створити програму міжнародного співробітництва з проблем розвитку інституту державної служби. У цій програмі було б доречно передбачити: залучення спеціалістів з-за кордону для проведення занять, обміну досвідом з питань державно-службових відносин;
проведення зарубіжної експертизи стосовно окремих проектів нормативно-правових актів; створення банку даних про системи комплектування, навчання і підготовки співробітників поліції в .різних країнах; вивчення причин та умов розповсюдження корупції в державній службі зарубіжних країн, досвіду боротьби з цим явищем; участь у міжнародних конференціях, семінарах з проблем кадрового забезпечення;
розвиток прямих зв'язків навчальних закладів МВС України із зарубіжними партнерами в галузі підготовки кадрів.
Отже, успішне вирішення цих проблем потребує вироблення науково обґрунтованої кадрової політики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. "Просвіта", 1996
2. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року із змінами та доповненнями. Відомості Верховної Ради України, 1991 p. - № 4, 1993 - № 11, 1993 - №22
3. Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 4.02.1994 р. та 25.03.1996 p. накази МВС України № 131 від 12.03.1994 p., № 311 від 2.06.1996 p.
4. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року, Відомості Верховної Ради України, 1993 p.
5. Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року, Відомості Верховної Ради України, 1992 - № 48
6. Постанова Верховної Ради України "Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України " від 16 грудня 1993 року, - Відомості Верховної Ради України, 1994 - №4
7. Кримінальний кодекс України за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 року
8. Наказ МВС України № 358 від 13 серпня 1991 року: Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Постанова Кабінету Міністрів України, 1991
9. Наказ МВС України № 315 від 4 травня 1998 року: Про виконання Указу Президента України "Про деякі заходи щодо державної підтримки сімей з неповнолітніми дітьми працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов'язків", - Київ, 1998
10. Наказ МВС України № 874 від 27 листопада 1998 року:Про оголошення постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1998 року №165 8 - ...про допомогу по тимчасовій непрацездатності, Київ, 1998
11. Наказ МВС України № 345 від 31 травня 1995 року: Про затвердження інструкції з організації персонального обліку в системі МВС України, - Київ, 1995
12. Наказ МВС України № 821 від 12 грудня 1995 року: Про затвердження складу кадрової комісії МВС України і Положення про неї. -Київ, 1995
13. Наказ МВС України №031 від 4 червня 1992 року: Інструкція про порядок добору, вивчення й проведення спеціальної перевірки осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ України, - Київ, 1992
14. Наказ МВС України № 60 від 31 січня 1996 року: Про затвердження інструкції про відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України, -Київ, 1996
15. Наказ МВС України № 456 від 10 червня 1999 року: Про внесення змін і доповнень до інструкції "Про відбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України", затвердженої наказом МВС України № 60 від 31.01.1996 p., - Київ, 1999
16. Наказ МВС України № 61 від 29 січня 1999 року: Про Комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції, - Київ, 1999
17. Наказ МВС України № 546 від 14 липня 1999 року: Про створення підрозділів виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення, - Київ, 1999
18. Наказ МВС України № 402 від 12 липня 1993 року: Про затвердження інструкції про порядок обчислення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, - Київ, 1993
19. Наказ МВС України № 10 від 10 січня 2000 року: Про внесення змін до інструкції про порядок обчислення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 402 від 12.07.1993 p., - Київ, 2000
20. Наказ МВС України № 92 від 25 липня 1993 року: Положення про створення атестаційних комісій та проведення атестування працівників органів внутрішніх справ України, із змінами та доповненнями, внесеними на казами МВС України № 72 від 10.02.1994 р. та № 674 від 24.09.1996 р.
21. Наказ МВС України № 403 від 29 липня 1991 року: Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, - Київ, 1991
22. Наказ МВС України № 960 від 15 грудня 1999 року: Про затвердження Положення про наставництво в органах внутрішніх справ України, -Київ, 1999
23. Наказ МВС України № 527 від 6 липня 1999 року: Про затвердження інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України, - Київ, 1999
24. Наказ МВС України № 115 від 21 лютого 1997 року: Про затвердження інструкції з організаційно-штатної роботи в органах внутрішніх справ, навчальних закладах, науково-дослідних установах і внутрішніх військах МВС України, - Київ, 1997
25. Наказ МВС України № 147 від 16 березня 1992 року: Настановлення по організації професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, - Київ, 1992
26. Алексеев С.С. Теория права. - Москва, 1995

27. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. - Москва, 1975

28. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. - Москва, 1981

29. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - Харків: Основа, - 1996

30. Васильєв В. Контроль и проверка исполнения // Как организовать управленческий труд. - Москва, 1981

31. Веселый В.З. Актуальные проблемы совершенствования управленческой подготовки кадров в органах внутренних дел. Учебное пособие, - Москва, 1989

32. Голосніченко І.П., Іщенко Ю.В., Парасюк М.В., Шакун B.I. Особливості проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Навчальний посібник, - Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1994

33. Ермаков К.К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел: Лекция. - Москва, 1971

34. Зыбин С.Ф. Аппараты по работе с личным составом в органах внутренних дел. - С.-Петербург, 1996

35. Зыбин С.Ф. Индивидуальная воспитательная работа с сотрудниками органов внутренних дел. - С.-Петербург, 1995

36. Зыбин С.Ф., Стремоухов А.В. Научные основы организационно-правовой работы с кадрами органов внутренних дел. - С.-Петербург, 1994

37. Кайдалов Д.И., Суименко Е.И. Психология единоналичия и коллегиальности. - Москва, 1979

38. Кравченко А. Управленческие революции. // Социалистический труд. -1991.-№1

39. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. - Київ: Генеза, 1999 - с.25

40. Киллен К. Вопросы управления. - Москва, 1981

41. Колодкин Л.М. Организационные и правовые основы работы с кадрами в органах внутренних дел. - Москва, 1979

42. Колодкин Л.М., Фатула А.В. Организация работы с кадрами в органах внутренних дел. - Москва, 1990

43. Колодкин Л.М. Правовое регулирование работы с кадрами органов внутренних дел. - Правоведение, 1983 - № 1

44. Косилов С.А. Психофизиологические основы научной организации труда. - Москва, 1979

45. Кунц Г., 0'Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций. - Москва: Прогресс, 1981. - T.I

46. Лойт Х.Х. Кадровая политика и ее реализация в органах внутренних дел в современных условиях. - С.-Петербург, 1998

47. Лойт Х.Х. Наставничество в органах внутренних дел: история и современные тенденции развития. // МВД России - 200 лет/ Материалы научно-практической конференции. - С.-Петербург, 1998

48. Лойт Х.Х. Наставничество как форма подготовки кадров: опыт полиции зарубежных государств. - Владимир, 1996

49. Матейко А. Условия творческого труда. - Москва, 1981

50. Мильнер Б.З., Евенко Л.И., Рапопорт B.C. Системный подход и организация управления. - Москва: Экономика, 1983

51. Мякишев Г.М. Система работы с кадрами в органах внутренних дел. Труды Академии МВД СССР, - Москва, 1989

52. Научная организация управления в аппаратах милиции. - Москва, 1975

53. Омаров A.M. Руководитель: размышления о стиле управления. -Москва, 1987

54. Попов Г.Х. Техника Личной работы. - Москва, 1971

55. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. - Москва, 1974

56. Пригожий А.И. Социология организации. -Москва, 1980

57. Проблемы общей теории государственного управления. - Москва, 1981

58. Плішкін В.М. Деякі проблеми реформування системи органів внутрішніх справ України. - Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1994

59. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. - Київ:

Національна академія внутрішніх справ України, 1999

60. Роша А.Н. Актуальные проблемы работы с кадрами в органах внутренних дел в условиях демократии: Совершенствование работы с кадрами в органах внутренних дел. - Труды Академии МВД СССР, -Москва, 1989

61. Сальников В.П., Федоров В.П. Убеждение и принуждение в деятельности органов внутренних дел. - Ленинград, 1989

62. Тихомиров Ю.А. Право и социальное управление. - Москва, 1981

63. Тихомиров Ю.А. Управление делами общества. - Москва, 1984

64. Тихомиров Ю.А. Социальные управляющие системы. // Советское государство и право. -- 1970. - № 5

65. Тихомиров Ю.А. Эффективность деятельности управленческих органов. // Государство и право. - 1971. - № 4

66. Фатула А.В. Принципы работы с резервом кадров на выдвижение в органах внутренних дел. - Труды Академии МВД СССР, - Москва, 1989

67. Федотов В.В. Техника и организация умственного труда. - Минск, 1983

68. Шванков В.М. Теоретические основы координации и взаимодействия в органах внутренних дел. Москва, 1978

69. Яковлев A.M. Теоретические проблемы социологии права. // Проблемы социологии права. - Вильнюс, 1980. - Выпуск 1

70. Яковлев Г.С. Аппарат управления: принципы организации. - Москва, 1974

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5