кількість та розмір часток кожного з учасників і порядок унесення ними вкладів (для товариств з обмеженою відповідальністю). Ця вимога постанови вже повинна була б бути скоректована згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу” від 14.09.2006, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю вже не є однією з організаційно-правових форм банків в Україні.

Як показує практика, банки, в цілому, дотримуються вимог до змісту установчого договору при його укладенні, але, звичайно, слід зауважити, що, виходячи з принципу свободи договору, закріпленого статтею 627 Цивільного кодексу України та вільного волевиявлення сторін при його укладенні диктувати в імперативному порядку обов'язковість включення до змісту установчого договору окремих умов (наприклад, мета діяльності банку), напевне, є не зовсім правильним. Вважаємо, що істотні умови установчого договору, мають бути вказані у Законі України “Про банки і банківську діяльність”, а не у підзаконному нормативно-правовому акті Національного банку України.

Вимоги до змісту статуту банку встановлені ст. 16 Закону “Про банки і банківську діяльність”. Статут банку обов'язково має містити інформацію про:

1) найменування банку;

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;

6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 Закону про банки;

8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Особливе місце у процесі підготовки банку до процесу його державної реєстрації посідає присвоєння йому найменування. Загальні норми, що стосуються найменування юридичної особи, встановлені статтею 90 Цивільного кодексу України. Стаття 15 Закону про банки деталізує ці норми і встановлює, що банк повинен мати повне та скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Відповідно до вказаної статті банк повинен мати печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Зовнішній вигляд та вимоги до оформлення печатки банку не встановлюється жодним нормативно-правовим актом Національного банку України. Єдиним нормативним актом, що станом на поточну дату регулює порядок виготовлення печаток і штампів, а також встановлює вимоги до змісту інформації, яка повинна бути відображена на печатці є Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17. Пункт 3.2.6 Інструкції встановлює, що підприємства установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Пункти 3.3.3 та 3.3.7 Інструкції формулюють інші вимоги до оформлення змісту печатки. Так, проста печатка може виготовлятись круглою або трикутною; напис на печатках повинен відповідати назві, яка зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію; на печатках повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності (мається на увазі юридична особа). Трикутна печатка виготовляється лише для організацій, що не мають рахунків у Національному та комерційних банках (п. 3.2.9 Інструкції).

Переносячи ці вимоги на банки, слід вказати, що печатка банку повинна бути круглою, містити повне офіційне найменування банку відповідно до його свідоцтва про державну реєстрацію з указанням ідентифікаційного коду банку. Якщо печатка банку має всі зазначені реквізити, то, навіть, якщо в центральній частині печатки, як це буває на практиці, написано „ПРАВЛІННЯ” або „СПОСТЕРЕЖНА РАДА”, то цю печатку, на наш погляд, також слід вважати печаткою банку, оскільки інших вимог та заборон щодо її оформлення чинним законодавством України не встановлено.

Слово "банк" та похідні від нього стаття 15 Закону про банки дозволяє використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України. Ця частина статті 15 Закону про банки є, з нашого погляду, особливо специфічною. Наприклад, у банківській системі України існували „Український кредитно-торговий банк” дані на 11.05.2005 (банк нещодавно перейменовано), „Торгово-промисловий банк” (ліквідований). (Чи вводить ця назва в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк, якщо статтею 48 Закону про банки торговельна діяльність для банків є прямо забороненою? Інші приклади: „Державний експортно-імпортний банк України”, ВАТ„Імпортно-експортний банк” (імпортно-експортна діяльність) ці банки існують з такими назвами і зараз. Теоретично це питання залишається відкритим, практично - якщо банки існують саме з такими найменуваннями, а реакція на це Національного банку відсутня (адже Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених підстав), то пояснити це можна лише наступним чином: такі найменування зареєстровані до набрання чинності Законом про банки або такі найменування не вводять в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. І якщо вірним є останнє припущення, то незрозумілим є існування ч. 4 ст. 15 Закону про банки.

Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього підрозділу. Остання частина статті 15 залишає проблему визначення терміну: „найменування місцезнаходження”. Це, напевне, може бути і конкретна адреса і, якщо відділення банку знаходиться, наприклад у магазині „Фуршет”, і найменування цього магазину. За такого формулювання статті, на нашу думку, цілком можливою є назва відділення „Відділення „Фуршет” банку ХХХ”, і такі відділення існують на практиці.

У зв'язку з колізіями, що виникли, Національний банк України разом з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва розробив роз'яснення від 30.12.2004 „Про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даних про банки, змін до їх статутів та відомостей про відокремлені підрозділи банків” „Про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даних про банки, змін до їх статутів та відомостей про відокремлені підрозділи банків”. Роз'яснення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.12.2004 № 9200 і Національного банку України від 30.12.2004 № 40-110/418-13768; , що вже втратив чинність у зв'язку з спільним листом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Національного банку України від 29.05.2007 № 3805 з назвою, аналогічною попередньому листу.

Відповідно до роз'яснення для проведення державної реєстрації банку, як новоствореної юридичної особи, засновник (засновники) або уповноважена ними особа подає державному реєстратору документи відповідно до вимог Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Титульна сторінка обох примірників статуту банку з відміткою про погодження статуту Національним банком із зазначенням дати погодження має бути засвідчена підписом заступника Голови Національного банку України і відбитком печатки Національного банку.

За відсутності підстав для відмови в проведенні державної реєстрації, або залишення документів, що подані для державної реєстрації без розгляду, державний реєстратор вносить до реєстраційної картки ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і проводить державну реєстрацію банку як юридичної особи єдиного зразка.

Протягом п'яти робочих днів після державної реєстрації банку як юридичної особи банк для внесення запису до Державного реєстру банків подає до Національного банку такі документи:

нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи єдиного зразка;

дві нотаріально засвідчені копії статуту банку, погодженого Національним банком України з відповідною відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Датою внесення запису до Державного реєстру банків є дата отримання Національним банком зазначених документів, про що уповноваженій особі банку повідомляється листом Національного банку за підписом директора Департаменту реєстрації та ліцензування банків та видається свідоцтво про реєстрацію банку. Повідомлення про реєстрацію банку також надсилається територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку разом з нотаріально засвідченою копією статуту банку з відповідною відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації банку. Вказаний лист, як і попередній, має застосовуватись до внесення змін до Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 № 375. Слід зауважити, що зміни до Положення досі не внесені, як не внесені вони і до інших актів законодавства, а тому і досі залишається відкритим питання якщо державний реєстратор реєструє банки України в якості юридичних осіб, то в якості яких суб'єктів їх реєструє Національний банк України? І до сьогодні залишається ряд теоретико-практичних проблем процедури створення банків, про які зазначалось І.Шамрай ще у 2003 році. Шамрай І. Особливості та проблеми проходження процедури державної реєстрації банків в Україні. - Підприємництво, господарство і право. 2003. № 1. - С. - 82

Як юридична особа, банк вправі здійснювати банківські операції. Основною і достатньою умовою здійснення банком банківських операцій є отримання ним банківської ліцензії та письмового дозволу.

2.2 Поняття банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензії на здійснення окремих операцій та умови їх видачі

Як вже було вказано вище, банківські операції, здійснюються на території України на підставі відповідного дозволу - банківської ліцензії. На сучасному етапі розвитку банківської системи банківське право України, у випадку, коли мова йде про надання легітимності виконання банком операцій, користується поняттями банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензії на здійснення окремих операцій.

На сьогодні правила ліцензування банківських операцій визначають два нормативних акти - це Закон України „Про банки і банківську діяльність” та Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275 (далі - „Положення № 275”).

Стаття 2 Закону про банки визначає банківську ліцензію як документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених в Законі „Про банки і банківську діяльність” та на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

В цілому поняття ліцензії (лат. licentia - право, свобода, дозвіл) Экономическая энциклопедия / Науч. ред. Совет изд-ва «Экономика»; Ин-т экон. РАН; Гл.ред. Л.И. Абалкин. - М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1999, - 1055 с. С.369.

Большой юридический словарь. / Под. ред. А.Я.Сухарева, В.Е. Крутских. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Инфра - М, 2002. - 704 с. С. 308.

Большой экономический словарь/ Под. общ. ред А.Н.Азрилияна - М.: Фонд «Правовая культура» і в банківському, і в інших галузях права розуміється саме за його перекладом з литини: як право або свобода на здійснення певної діяльності, що надається через відповідні дозволи держави.

В галузі підприємницького права ліцензія розглядається як документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Підприємницьке право: Навч. посіб./ Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М., - К.: Істина, 2001, 480с. С.157.

Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Суб'єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама: Навч. посібник. - К.: А.С.К., 2001. - 704 с. (Економіка. Фінанси. Право.) С. 135 - 136). Це визначення базується на нормі ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.07.2000 і дещо відрізняється від того, яке дається Федеральним законом Російської Федерації „Про ліцензування певних видів діяльності” від 25.09.1998 (в редакції від 26.11.1998) і на якому будуються наукові визначення в галузі підприємницького права Росії Предпринимательское право: Учебник для вузов/Под ред. Н.М. Коршунова, Н.Д. Эриашвили. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 415 с. С.104.: „Ліцензія - офіційний документ, що дозволяє провадження вказаного в ньому виду діяльності протягом встановленого строку, а також визначає умови її здійснення.” А взагалі підприємницьким та господарським правом Росії поняття „ліцензія” використовується у двох основних значеннях: як право на здійснення певного виду діяльності і як документ, що підтверджує наявність такого права Багандов А.Б. Лицензионное право: Учебно-практическое пособие / Под ред. Дмитриева Ю.А. - М.: Изд-во «Эксмо», 2004. - 640 с..

Науковці, що розроблюють галузь банківського права в Україні не дають підстав для розгортання дискусій навколо поняття ліцензії в банківському праві. Як правило, визначення ліцензії (банківської ліцензії) побудовано на тому, що використовується Законом України „Про банки і банківську діяльність”. Але, як йдеться у нормі закону, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківську діяльність. Саме це і може викликати необхідність розмірковувань з приводу об'єкта ліцензування у сфері банківського права.

З нашого погляду, ліцензуванню підлягає не банківська діяльність, а банківські операції (ст. 47 Закону „Про банки і банківську діяльність”) оскільки поняття банківської діяльності є, очевидно ширшим, і поглинає весь спектр банківських операцій Детальніше - І.А. Шамрай. Ліцензування банківських операцій як інститут банківського права України. - Держава і право. - Збірник наукових праць. 2004. Вип. 24. С. 191., отож, більш точне поняття банківської ліцензії в сучасному банківському праві, на нашу думку, має виглядати наступним чином: банківська ліцензія - це документ, встановленого Національним банком України зразка, який видається банкам в порядку, на умовах і для здійснення операцій, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність”.

На підставі банківської ліцензії банки мають право виконувати виключно банківські операції, а саме:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Крім вказаних, на підставі банківської ліцензії банк уповноважений на виконання таких операцій та здійснення угод:

надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

лізинг;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду (майновий найм) сейфів для зберігання цінностей та документів;

випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Для здійснення інших операцій, крім банківської ліцензії, банк зобов'язаний отримати письмовий дозвіл Національного банку України. Письмовим дозволом визнається документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" Положенням № 275, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто такі види операцій:

1) операції з валютними цінностями:

а) неторговельні операції з валютними цінностями;

б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

ж) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

з) операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

и) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

6) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

7) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

8) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

а) з інструментами грошового ринку;

б) з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

в) фінансовими ф'ючерсами та опціонами.

9) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

10) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

До переліку операцій з валютними цінностями не включаються операції з надання послуг з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій; здійснення випуску, обігу, погашення/розповсюдження державної та іншої грошової лотереї; перевезення валютних цінностей та інкасації коштів), які здійснюються з валютними цінностями, визначеними в статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93.

Ліцензування як процес надання ліцензій, як порядок їх надання застосовується в Україні до всіх, без винятку банківських операцій і має на меті недопущення на ринок банківських послуг банків, умови діяльності яких не відповідали б встановленим Законом України „Про банки і банківську діяльність” вимогам, вимогам, які встановлені (або встановлюватимуться Національним банком України), а тому становили б потенційну загрозу кредиторам такого банку - до такого висновку приходять майже всі автори, що досліджували тему ліцензування банківських операцій 1-5. С.Половко, досліджуючи єдність мети ліцензування у сфері банківської діяльності, цілком справедливо веде мову про те, що під ліцензуванням можна мати на увазі і порядок надання письмових дозволів, а тому робить слушну пропозицію об'єднати під поняттям ліцензії всі дозволи, що надаються Національним банком України - банківська загальна, спеціальні - на певні операції Половко С. Режим ліцензування валютних операцій. / Право України. 2003, № 11, С.41.

Особливим видом ліцензій, що видаються Національним банком України є ліцензії на виконання окремих операцій.

Ліцензія на виконання окремих операцій призначена для надання банківським корпораціям. Ліцензія на виконання окремої операції для банківської корпорації - документ, який видає Національний банк банківській корпорації в порядку і на умовах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність” та Положенням № 275, виходячи з розміру зведеного (консолідованого) регулятивного капіталу банків - учасників банківської корпорації, та на підставі якого банківська корпорація має право на виконання окремої операції.

Визначившись з понятійним апаратом питання, що розглядається, можна перейти до аналізу умов (вимог), за дотримання яких банк одержує банківську ліцензію та письмовий дозвіл.

Ці вимоги (умови) в банківському праві І.Б.Заверуха визначає як загальні та спеціальні ( для певного виду операцій). Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студентів юридичних та економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Львів: Астролябія, 2002. - 222с. С. - 26

До обов'язкових загальних умов, що мають бути виконані на час прийняття рішення про видачу ліцензії автор відносить:

1. Повністю сплачений та зареєстрований підписний капітал банку. Якщо дублювати норму Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275, то вимога звучить наступним чином: зареєстрований підписний капітал банку повинен бути повністю сплачений. Для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області обов'язковий мінімум становить 1 млн. євро; для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. євро; для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України - 5 млн. євро.

2. Наявність щонайменше трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів банку). Ці особи мають відповідати певним кваліфікаційним вимогам, які є ідентичними до тих, що висуваються на стадії реєстрації банку і які були розглянуті вище. Кваліфікаційні вимоги встановлюються також і до керівників структурних підрозділів банку. В цій умові встановлено також і обмеження: керівні посади в банках не можуть обіймати особи, які займали керівні посади в банках та чиї дії призвели до визнання банку неплатоспроможним відповідно до чинного законодавства або особи, які притягались до кримінальної відповідальності чи були звільнені за вимогою Національного банку України.

3. Забезпеченість належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням і комунікаційними засобами для здійснення обліку банківських операцій і складання щоденного балансового звіту банку, якісного проведення розрахунків та участі в системі електронних платежів Національного банку України Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2005. - 480 с. С. - 174. Постановою Правління Національного банку України від 16.05.2005 № 167 „Про затвердження змін до окремих нормативно-правових актів України” цю вимогу дещо розширено. Крім відповідності нормативно-правовим актам самого НБУ, забезпеченість банківським обладнанням повинна відповідати також нормативно-правовим актам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні банківські операції та підрозділу внутрішнього аудиту. Керівниками таких підрозділів не можуть бути призначені особи, які притягались до кримінальної відповідальності, або особи, які були звільнені за вимогою Національного банку України. Для банків, які не мають філій, - наявність одного або кількох працівників (залежно від обсягів діяльності банку), відповідальних тільки за здійснення внутрішнього аудиту банку.

5. Наявність відповідних внутрішніх положень банку, що регламентують здійснення ним певних видів діяльності, в тому числі положення про внутрішній аудит банку з урахуванням вимог чинного законодавства України.

6. Відповідність приміщення банку вимогам Національного банку України: наявність документа, що засвідчує право власності на це приміщення або угоди, що підтверджують відносини оренди приміщення з його власником на строк, не менший 5 років, інші документи. Зокрема висновок щодо відповідності касового вузла банку технічним та технологічним характеристикам, встановлюваним Національним банком України надається банку структурним підрозділом з готівкового обігу та касових операцій територіального управління Національного банку за місцем знаходження банку.

Спеціальні вимоги, за І.Б.Заверухою, полягають у підвищенні рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду банківських операцій. Крім цього, ліцензування цілого ряду банківських операцій може проводитись за умови додержання, для кожного виду операцій особливих вимог.

Наприклад, вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студентів юридичних та економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Львів: Астролябія, 2002. - 222с. С. - 26 : строк діяльності банку не менше одного року;

· відсутність сумнівних та безнадійних кредитів, не покритих резервами;

· наявність сплаченого капіталу банку у сумі, еквівалентній не менше 3 млн. євро.

Для залучення депозитів фізичних осіб:

· строк діяльності банку не менше 2 років;

· відсутність сумнівних та безнадійних кредитів, не покритих резервами;

· наявність сплаченого капіталу банку у сумі, еквівалентній не менше 3 млн. євро.

Для емісії цінних паперів (ця операція також здійснюється за письмовим дозволом):

· строк діяльності банку не менше 2 років;

· відсутність сумнівних та безнадійних кредитів, не покритих резервами;

· наявність сплаченого капіталу банку у сумі, еквівалентній не менше 3 млн. євро.

Для отримання банківської ліцензії банк подає до територіального управління Національного банку України за місцем свого знаходження наступні документи:

1) клопотання про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку;

2) інформацію про керівників банку, засвідчену територіальним управлінням Національного банку за місцем знаходження банку;

3) відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням і комунікаційними засобами, що відповідають вимогам Національного банку України, необхідним для здійснення банківських операцій, що відповідають нормативно-правовим актам Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо порядку формування і ведення бази даних про вкладників фізичних осіб та надання звітності;

4) документ про право власності на приміщення або договір оренди приміщення на строк не менше 5 років, оформлені відповідно до вимог законодавства України;

5) бізнес-план, складений відповідно до вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо реєстрації банку;

6) опис і дані про управлінську та організаційну структуру банку (підрозділи, зокрема підрозділи внутрішнього аудиту) і з питань аналізу та управління ризиками, їх підпорядкованість, порядок прийняття рішень;

7) внутрішні положення про правління (раду директорів) банку;

8) відповідні внутрішні положення, що регулюють виконання ним операцій, право на здійснення яких надає йому банківська ліцензія.

Для отримання письмового дозволу банку також ставляться певні умови, зокрема, які називають загальними Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2005. - 480 с. С. - 177-179:

1) наявність банківської ліцензії;

2) відповідність рівня регулятивного капіталу нормативам, встановленим Національним банком України, що підтверджується незалежним аудитором;

3) банк не є об'єктом застосування заходів впливу протягом періоду, зазначеного у п. 4.1. Постанови № 275;

4) банком подано бізнес-план щодо певних операцій, право здійснення яких бажає отримати банк, і цей план схвалено Національним банком України;

5) банк має достатні фінансові можливості для здійснення такої діяльності;

6) наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні операції, та їх керівників, кандидатури яких відповідають кваліфікаційним та спеціальним вимогам (про них йшлося вище);

7) наявність комітетів, а саме кредитного, тарифного, з питань управління активами і пасивами та відповідних положень про них, що відповідають вимогам чинного законодавства України;

8) наявність відповідних внутрішніх положень банку, що регулюють політику управління активами і пасивами, кредитну, інвестиційну, облікову політику банку та здійснення ним операцій, щодо яких він бажає отримати в Національному банку України письмовий дозвіл, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Якщо банк, який вже має письмовий дозвіл, бажає розширити перелік здійснюваних ним операцій, то обов'язковими вимогами для нього є, зокрема, наступні, вказані у п. 4.2. Постанови № 275:

1) банк не є об'єктом застосування заходів впливу ( а саме щодо обмеження зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій) протягом шести місяців, що передують зверненню банку до Національного банку з клопотанням про розширення переліку операцій у письмовому дозволі;

2) відповідність рівня регулятивного капіталу нормативам, встановленим Національним банком України;

3) відповідність формування та розмірів фондів та резервів вимогам чинних законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України;

4) наявність підрозділу, який виконуватиме зазначені операції;

5) наявність керівника підрозділу, відповідального за виконання зазначених операцій, кандидатура якого відповідає кваліфікаційним вимогам;

6) наявність внутрішнього положення банку, що регулює здійснення зазначених операцій та відповідає вимогам чинного законодавства України;

7) відсутність протягом трьох місяців, що передують зверненню до Національного банку, фактів подання недостовірної звітності, неподання або несвоєчасного подання звітності;

8) дотримання банком економічних нормативів протягом трьох місяців, що передують його зверненню до Національного банку України про розширення переліку операцій;

9) дотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом шести місяців, що передують його зверненню до Національного банку України про розширення переліку операцій;

10) відповідний технічний стан та організація охорони приміщень банку, зокрема касового вузла, забезпеченість банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням і комунікаційними засобами, що потрібні для здійснення нових операцій і відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку;

11) наявність плану (бізнес-плану), що визначає діяльність банку (в цілому та окремо за кожним її видом) на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три роки з урахуванням сценаріїв сприятливого та несприятливого розвитку ринку нових операцій, що їх банк має право проводити в разі розширення переліку операцій, здійснюваних на підставі письмового дозволу.

Розширення чи зміна переліку операцій, що банки здійснюють на підставі письмового дозволу, здійснюється відкликанням попереднього письмового дозволу та заміною його на новий.

В.О. Романишин та Ю.М.Уманців виділяють також і спеціальні вимоги до банку, що ставляться при отриманні останнім письмових дозволів на право виконання певних операцій. Так, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно (це, доречі, підтверджує адекватність думки про можливість і необхідність об'єднання під поняттям ліцензій і банківської ліцензії, і письмових дозволів) з Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та видається за умови дотримання банком спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності Вказане джерело: С.- 179:

1) наявність фахівців відповідної кваліфікації;

2) під`єднання до електронної міжнародної системи платежів (S.W.I.F.T. тощо) чи міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERATE, BLUMBERG, тощо;

3) підвищені вимоги до розміру регулятивного капіталу банку;

4) певний термін роботи банку на ринку та ін.

Для отримання письмового дозволу на здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб, крім зазначених вище, до банку ставиться також вимога дотримання рівня регулятивного капіталу відповідно до вимог Національного банку України.

При цьому слід зауважити, що Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275 допускає здійснення банками інвестицій у статутні фонди та акції юридичних та фізичних осіб і без отримання письмового дозволу у випадках, якщо інвестиція у будь-яку юридичну особу не перевищує 5 % регулятивного капіталу банку і регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України; якщо юридична особа, у яку здійснюється інвестиція, проводить діяльність лише з надання фінансових послуг.

Для отримання письмового дозволу на довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з фізичними та юридичними особами до банку висуваються вимоги щодо строку діяльності (не менше 2-х років) та відповідності нормативам Національного банку рівня регулятивного капіталу.

Для надання послуг з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів банк повинен мати сховище для розміщення індивідуальних сейфів, технічний стан якого відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.

І, звичайно, основна вимога, без якої неможливе не тільки одержання банком письмового дозволу, а і вираження банком бажання щодо його отримання - це подання пакету документів. Тож, для отримання письмового дозволу банк подає до територіального управління Національного банку України за місцем свого знаходження:

1) клопотання банку про видачу письмового дозволу;

2) висновок незалежного аудитора про підтвердження відповідності рівня регулятивного капіталу банку встановленим вимогам Національного банку в складі позитивного висновку про діяльність банку за звітний рік або окремий висновок, що підтверджує відповідність рівня регулятивного капіталу банку, встановленим вимогам Національного банку на дату прийняття уповноваженим органом банку рішення про отримання письмового дозволу;

3) план (бізнес-план), що відповідає вимогам, установленим Національним банком для реєстрації банку;

4) відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням і комунікаційними засобами потрібним для здійснення операцій, що відповідають вимогам Національного банку України; Чомусь у це положення пункту 8.1. Постанови № 275 не включено вимогу відповідності нормативно-правовим актам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8