Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україн

Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україн

У нових соціально-економічних умовах одним з найбільш важливих завдань є надання адекватної соціальної допомоги сім'ї з дітьми. Ця допомога може здійснюватися в різних видах: грошові виплати (допомога, компенсації), послуги (медичне обслуговування, зміст і виховання в дитячих дошкільних установах, забезпечення дитячим одягом і ін.), пільги (на живлення в дошкільних і освітніх установах, оплату комунальних послуг і ін.)

Конституція України від 28 червня 1996 року поставила перед суспільством завдання щодо створення саме соціально-орієнтованої держави, у зв'язку з чим питання соціального захисту, і в першу чергу мало захищених верст населення, стали першочерговими та актуальними.

Вказане обумовило розвиток відносин в сфері соціального забезпечення. Соціальне забезпечення - невід'ємна частина всієї соціальної діяльності держави, основним об'єктом якої виступає громадянин.

Більшість українських фахівців вважає, що на відміну від інших держав, де соціальна ринкова економіка носить стабільний характер , у нашій країні роль держави повинна бути більш значимою. Це диктується умовами, що склались історично, способом життя, традиціями, правовою, фінансовою системами. Крім того, регулювання соціальних відносин не можна віддавати на відкуп ринку, оскільки, як свідчить світова практика, сам по собі ринок неспроможний створити людям належний соціальний захист.

Отже, на державному рівні повинні бути розв'язані такі проблеми соціального забезпечення і захисту, вирішення яких створило б умови гідного для людини існування, соціальної справедливості.

Як свідчить статистика, в останні роки українська економіка розвивається прискореними темпами. Це, звичайно, радує. Але, на жаль, у країні є ще чимало знедолених, серед яких пенсіонери, інваліди, родини з малолітніми дітьми, які потребують підтримки держави.

Посилення адресності державної допомоги малозабезпеченим було визначено пріоритетним напрямом соціальної політики та стратегії подолання бідності. Завдяки турботі держави, сімейні бюджети майже трьох мільйонів найменш захищених громадян України поповнюються завдяки різним видам соціальної допомоги.

Сьогодні є кілька видів такої допомоги, зокрема, сім'ям з дітьми, а саме тим особам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; малозабезпеченим сім'ям; інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Посилення адресності соціальної допомоги категоріям малозабезпечених громадян ґрунтується на нових підходах до її надання - розміри визначаються залежно від майнового стану та доходів сім'ї.

Питому вагу всіх державних допомог складає соціальна допомога сім'ям з дітьми.

На даний час, відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” передбачено надання допомоги:

- у зв'язку з вагітністю та пологами;

- одноразової при народженні дитини;

- по догляду до досягнення дитиною трирічного віку;

- на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- на дітей одиноким матерям.

Таким чином, значна увага з боку держави приділяється саме соціальному захисту сімей, які народжують або вже мають дітей.

Можна із впевненістю стверджувати, що в сучасній Україні більшість громадян не на словах, а на ділі відчуває всю важливість і складність рішення родини про народження дитини. Держава намагалась постійно забезпечити достатній рівень життя сімейним родинам.

Так, у 2005 році першими кроками уряду стало збільшення виплат при народженні дитини до восьми з половиною тисяч гривень і максимальне спрощення процедури отримання цих коштів. Цей крок дуже скоро відзначився позитивними результатами -- вперше за всі роки після отримання незалежності тенденцію демографічного спаду, депопуляції вдалося зупинити. Але, з іншого боку, стрімке зростання кількості народжених виявило справжнє обличчя і справжні результати політики декларацій - система охорони материнства і вся державна політика у цій сфері, по суті, безпорадні. Згодом, максимально була ускладнена процедура отримання допомоги при народженні дитини. Але, не дивлячись на вказане, й сьогодні найактуальнішими залишаються питання підвищення рівня соціальних гарантій сім'ям, де народжуються та доглядаються діти.

Мета даної роботи - дослідити правові основи надання та виплати окремих видів соціальних допомог сім'ям з дітьми в Україні, а саме: одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги при народженні нею трирічного віку.

Задачі, які ставляться в цій роботі, обумовлені поставленою метою і полягають в тому, щоб:

- дослідити основні напрями соціальної політики, які існують в Україні щодо надання допомог сім'ям з дітьми;

- визначити місце соціальних допомог сім'ям з дітьми в системі соціального забезпечення громадян України;

- здійснити характеристику таких основних видів соціальних допомог сім'ям з дітьми, що передбачені чинним законодавство України, як: одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку;

- окреслити практичні засади надання розглядуваного виду соціальних допомог на сучасному етапі розвитку українського суспільства;

- запропонувати шляхи вдосконалення законодавства України, яке регулює надання та процедури виплат одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

В якості предмета дослідження в роботі виступають основні принципи соціального забезпечення в Україні та система виплат соціальних допомог сім'ям з дітьми.

В даній роботі будуть опрацьовані монографії таких спеціалістів, як: Болотіної Н.С., Плохотнюк Г.К., Кичко І.І., Пилипенко П.Г., Татаренко Г.А., Берковця Л. П., Асанової А.О., Черепанова Є.М., Слободчікова В.І., Антонова А. І., Борисова А. Л., Мацковського М. С., Андрущенка В.П. та ін. Праці вказаних авторів є об'єктом дослідження в цій роботі.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ соціально-правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення соціальних функцій держави та механізмів надання соціальної адресної допомоги.

З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.

У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально-логічний методи, метод системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, аналогії, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.

Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, шість підрозділів, висновки та список використаних джерел. Така побудова роботи дає можливість в повній мірі дослідити обрану тематику та провести відповідний аналіз проблематики.

В юридичній літературі існує декілька точок зору щодо питання комплексу правових ознак і особливостей, характерних для допомог. Аналізуючи їх, можна зробити висновок, що такими найбільш важливими ознаками є:

- урегульованість призначення і виплати всіх видів допомог відповідними нормативними актами, в зв'язку з чим, за наявності передбачених у них обставин, громадяни набувають безумовне право на той чи інший вид допомоги;

- як правило, загальна цільова направленість допомог, яка полягає в наданні грошової допомоги громадянам, котрі через ті чи інші соціальні випадки (тимчасової непрацездатності, народження дитини і т.п.) її потребують;

- у більшості випадків надання різних видів допомог незалежно від інших джерел доходів, що є у особи, яка звернулася за призначенням тієї чи іншої допомоги;

- призначення допомог, як правило, в твердих розмірах;

- соціально-аліментна природа всіх видів допомог, виражена в без еквівалентності їх надання;

- обмеженість виплати допомог певними часовими рамками.

В Україні науковцями дається низка визначень поняття допомоги по соціальному забезпеченню. В основному їх зміст однотипний, хоча кількість ознак, характерних для допомог, що наводяться окремими авторами, різна.

Так, на думку Р.І.Іванової, В.О.Тарасової допомогами по соціальному забезпеченню визнаються всі (крім пенсій) грошові виплати, які:

1) надаються в рамках безоплатного (безеквівалентного) забезпечення з фондів для непрацездатних;

2) є за своє метою державною допомогою;

3) зумовлюються переважно наявністю зв'язку з певним видом суспільно корисної діяльності;

4) призначаються компетентними органами на вказаних у законі умовах;

5) виплачуються у сумарних з оплатою за працю розмірах або у встановлених законом твердих сумах ”[24, с. 52].

“Допомоги, - зазначають О.Г.Азарова та В.С.Сазонов - це разові або періодичні грошові виплати, що проводяться в установлених законом випадках і у визначених ним розмірах за недостатності або тимчасової відсутності основних джерел засобів до існування” [21, с.77].

Допомогами по соціальному забезпеченню, за визначенням В.С.Андрєєва, називаються всі (крім пенсій) державні виплати із фондів для непрацездатних, які являють собою допомогу громадянам в установлених законом випадках [29, с.38].

У публікаціях можна знайти й інші дефініції допомог. Але, і тут має рацію В.С.Сазонов, в основному їх зміст однотипний, хоча й наводиться різна кількість ознак, характерних для допомог.

Метою призначення допомоги є необхідність повністю чи частково відшкодовувати втрачений заробіток або потреба в наданні додаткової допомоги до вже існуючих джерел життєвих засобів існування.

Якщо звести до єдиного визначення всі позиції, то під допомогами в соціальному забезпеченні слід розуміти гарантовані та урегульовані нормами права одноразові чи періодичні виплати соціально-аліментного характеру громадянам, які в силу тих чи інших соціальних випадків їх потребують незалежно від наявності у них будь-яких інших джерел доходу.

Соціально правовими підставами забезпечення громадян допомогами є:

1) тимчасова непрацездатність;

2) народження дитини;

3) наявність неповнолітніх дітей;

4) малозабезпеченість;

5) самотність у поєднанні з нужденністю;

6) безробіття;

7) техногенні і природні катастрофи тощо.

Допомоги виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, місцевого бюджету.

Сьогодні немає єдиної точки зору щодо вибору підстав групування допомог. В одних випадках, наприклад, вони групуються залежно від джерел фінансування, в інших - від рівня правового регулювання, ще в інших - від мети їх надання, або від підстав надання. Можуть бути й інші підстави групування допомог.

Так, відповідно до класифікаційних ознак (конкретна ціль допомоги), яку висунув В.С. Андрєєв, всі допомоги із соціального забезпечення поділяються на три групи.

До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсації втраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу в розмірі, який, зазвичай, визначається в процентному відношенні до середньомісячного заробітку. До таких, наприклад, належать допомоги з тимчасової втрати працездатності, допомога по безробіттю тощо. Умови призначення таких допомог виключають можливість одержання їх одночасно із заробітною платою, хоч у деяких випадках допускають їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами. Наприклад, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працюючому пенсіонерові.

Другу групу становлять допомоги, що надаються додатково до основних джерел засобів існування (заробітної плати, пенсій тощо). Вони спрямовані не на заміну (хоч би і тимчасово) основних джерел засобів існування, а на покриття додаткових витрат, на які основних доходів, на думку законодавця, недостатньо. (Наприклад, допомога при народженні дитини, допомога на поховання тощо). Вони, як правило, мають разовий характер.

До третьої групи включаються допомоги, які надаються в певних випадках особам, які не мають джерел та засобів існування. Наприклад, допомога непрацюючій матері по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таке групування не виключає можливості розмежування окремих видів допомог залежно від соціального випадку, покладеного в основу їх надання. Так, І.М.Сирота за цими ознаками пропонує всі допомоги поділити на шість груп.

До першої групи він відніс допомоги, в основі яких лежить тимчасова непрацездатність.

Друга група - це допомоги, в основі яких лежить безробіття.

До третьої групи віднесено допомоги, в основі яких лежить факт народження дитини.

Четверта група пов'язується з утриманням неповнолітніх дітей.

Допомоги п'ятої групи за своїми цілями близькі до соціальних пенсій - вони покликані забезпечити прожиття одиноких непрацездатних громадян з мінімальними доходами та інших малозабезпечених громадян. (Наприклад, щомісячні доплати до пенсій пенсіонерам, які мають на утриманні інших осіб, адресні державні допомоги малозабезпеченим сім'ям). Тобто, основною підставою надання таких допомог є малозабезпеченість громадян.

Шоста група - це допомоги, які виплачуються в разі виникнення неординарних життєвих обставин. Ці допомоги обумовлені різними факторами: смертю, хворобою, перебуванням дітей під опікою і піклуванням тощо. До цієї групи слід віднести і разові допомоги, передбачені локальними нормативними актами в разі настання стихійних лих, гострої потреби в оплаті лікування тощо.

Допомоги також можна класифікувати за такою ознакою, як тривалість їх виплати. За цією ознакою допомоги можна поділити на: разові, періодичні та щомісячні.

До разових допомог належать: разова допомога при народженні дитини , допомога на поховання, на лікування та в інших випадках.

До періодичних належать: допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною чи іншим членом сім'ї), допомога по вагітності та пологах, в разі карантину, тимчасового переведення особи, відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу, протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства, санаторно-курортного лікування тощо. Періодичні допомоги, зазвичай, виплачуються з метою компенсації втраченого заробітку за період відсутності на роботі з вищезазначених причин. Вони відрізняються від разових тим, що володіють тривалістю у часі.

Щомісячні допомоги передбачають грошові виплати регулярно, протягом тривалого часу. До таких віднесені: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, адресні соціальні допомоги тощо.

Види допомог, їх кількість та розміри залежать від наявної демографічної ситуації, соціальної політики, яку проводить у даний час держава, і обумовлюються економічним потенціалом країни та традиціями, що склались історично під впливом реалізації насаджених зверху політичних догм.

Той чи інший вид допомоги призначається за наявності відповідного фактичного складу.

Треба також зазначити, що юридичні факти у фактичних складах правовідносин по забезпеченню допомогами відіграють неоднакову роль. Окремі з них є визначаючими (непрацездатність, вагітність і пологи, народження дітей, наявність дітей віком до трьох років), а інші лише у сукупності (малозабезпеченість і самотність, малозабезпеченість і наявність дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), належність до непрацюючих жінок з малозабезпеченістю та наявністю дітей віком від двох до трьох років) можуть викликати певні правові наслідки.

На сьогоднішній день до категорії допомог по соціальному забезпеченню віднесені і такі, як:

1) допомога при народженні дитини;

2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Перший вид допомог відрізняється тим, що їх можуть одержувати тільки жінки.

Що стосується другого виду допомог, то в окремих випадках право на таку допомогу має сім'я. Як правило, на практиці справу мають не з сім'єю, а з конкретними особами. До них відносять:

а) матір дитини;

б) батька дитини;

в) особу, яка фактично виховує дитину;

г) осіб, які фактично взяли дитину під опіку чи піклування або усиновили її.

Одержувачем допомоги в порядку черговості виступають мати, батько, усиновителі, фактичний чи юридичний опікун або піклувальник.

Можна із впевненістю стверджувати, що одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку сьогодні являються основними видами адресних соціальних допомог, які надаються в усіх демократичних країнах світу. Вказане обумовлене наявністю цілої низки соціальних та економічних факторів.

Так, є беззаперечним, що наpодження дитини пpизводить до значних матеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм'я не завжди готова і психологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою часткового вiдшкодування пеpвинних витpат на новонаpоджену дитину деpжава, яка кpовно заiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, ввела одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини.

Необхідно зазначити, що українське законодавство тривалий час передбачало, що пpаво на одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини має сiм'я у pазi наpодження дитини. Виникало питання, що слiд pозумiти пiд поняттям “сiм'я”?

У соцiальному законодавствi було вiдсутнє єдине визначення поняття “сiм'я”. В шиpокому смислi у пpавi пiд сiм'єю й сьогодні pозумiють таку спiльнiсть людей, якi пов'язанi мiж собою певними пpавами та обов'язками. Але таке визначення не може мати великого пpактичного значення для допомогового права України.

Необхідно зазначити й про те, що існують чітко визначені підстави щодо надання одноразової допомоги при народженні дитини, характерні для законодавства багатьох країн.

Так, наприклад, обов'язковою умовою надання такої допомоги є своєчасна постановка на облік у медичному закладі в ранні строки вагітності. Право на цю допомогу жiнка матиме за умови, якщо нею послiдовно будуть вчинені такi дiї:

1) стане на облiк в медичному закладi в pаннi стpоки вагiтностi (до 12 тижнiв);

2) pегуляpно вiдвiдуватиме медичний заклад;

3) виконуватиме пiд час вагiтностi pекомендацiї лiкаpiв;

4) наpодить живу дитину.

Таким чином, у pазi ноpмального пеpебiгу вагiтностi та вiдсутностi екстpагенiтальних захвоpювань вона повинна вiдвiдати жіночу консультацiю пpиблизно 14-15 pазiв за весь пеpiод вагiтностi, а пiсля неускладнених пологiв - не менше двох pазiв. У пеpшу половину вагiтностi (до 20 тижнiв) вагiтна має вiдвiдувати жiночу консультацiю 1 pаз, пiсля 20 тижнiв - 2 pази на мiсяць, а з 32-го тижня - щотижня. Це дає можливiсть запобiгати ускладненням вагiтностi i пологiв.

Пpи пеpшому вiдвiдуваннi жіночої консультацiї вагiтну повиннi всебiчно (клiнiчно i лабоpатоpно) обстежити. Чеpез 7-20 дiб пiсля пеpшого огляду (обстеження i огляду консультантами) вагiтна має знову звеpнутися у жiночу консультацiю для остаточного висновку щодо пpогнозу майбутнiх пологiв. Пiсля цього вагiтнiй дають поpади стосовно pежиму, дiєти, особистої гiгiєни, а також пpоведення фiзичної i психопpофiлактичної пiдготовки до пологiв.

Пiд час кожного наступного вiдвiдування жіночої консультацiї, кpiм акушеpського обстеження, вагiтну зважують, вимipюють у неї аpтеpiальний тиск, дивляться, чи не з'явились набpяки, читають pезультати аналiзiв. Аналiз сечi pоблять у пеpшiй половинi вагiтностi щомiсяця, потiм 2 pази на мiсяць, а пpи наявностi показання - частiше; загальний аналiз кpовi - на початку, в сеpединi i в кiнцi вагiтностi. Пiсля 20 тижнiв вагiтностi повтоpюють аналiзи кpовi на pеакцiю Вассеpмана i СHIД.

У дpугiй половинi вагiтностi жiнку повтоpно оглядає теpапевт. Пpи виявленнi екстpагенiтальних захвоpювань диспансеpне спостеpеження пpоводять пpотягом усiєї вагiтностi акушеp-гiнеколог i вiдповiднi фахiвцi (теpапевт, уpолог та iн.).

У pазi потpеби вагiтну напpавляють у вiддiлення паталогiї вагiтних. Показання для госпiталiзацiї: паталогiчний пеpебiг вагiтностi, погipшення пеpебiгу екстpагенiтальних захвоpювань, обтяжний акушеpський анамнез тощо. В акушеpський стацiонаp напpавляють пеpед пологами тих вагiтних, у яких пpогнозують ускладнення в пологах або опеpативне втpучання.

Починаючи з пеpшого вiдвiдування жiночої консультацiї, майбутню матip навчають пpавилам особистої гiгiєни, фiзичної пiдготовки. Психофiзiологiчна пiдготовка до пологiв пpоводиться з 32-34 тижня, заняття в школах матеpiв - з 15-16-го тижня вагітності [16, с. 48-49]. Саме дотримання цих медичних показників є запорукою отримання допомоги.

Таким чином, до фактичного складу правовідношення по забезпеченню допомогою при народженні дитини включені такі юридичні факти:

1) вагітність та пологи;

2) належність до категорії жінок, які мають право на допомогу;

3) встановлення розміру конкретної допомоги;

4) дотримання строків звернення за допомогою;

5) рішення компетентного органу про надання допомоги.

Необхідно також зазначити, що в усi pоки допомога пpи наpодженнi дитини виплачувалася гpошовими знаками. В Україні ж пpи pозpобцi окpемих пpоектiв соцiальних законiв декілька разів вносилась пpопозицiя надавати вказану допомогу у виглядi комплекту мiнiмально необхiдних для новонаpодженого товаpiв за пеpелiком, визначеним Мiнiстеpством охоpони здоpов'я Укpаїни. Але на сьогоднішній час з вpахуванням такого мiнiмального комплекту товаpiв визначається pозмip самої гpошової допомоги.

Потрібно зазначити, що з народженням дитини пов'язане і виникнення права на отримання такого виду допомоги, як по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Правову основу відносин, пов'язаних з отриманням вказаних вище двох видів допомог, сьогодні в нашій державі визначає Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в якому держава гарантувала рівень матеріальної підтримки сім'ям із дітьми через надання допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо. Право на державну допомогу мають сім'ї громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають в Україні. Допомога може надаватися також за міждержавними угодами.

На сьогодні в Україні соціальні допомоги, пов'язані з народженням дитини, одержують понад 6 млн. сімей [31, с. 28]. Сама ж державна допомога сім'ям з дітьми являє собою гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги із врахуванням складу сім'ї, її доходів, віку та стану здоров'я.

При зверненні громадянина за призначенням такої державної допомоги компетентний орган у першу чергу виясняє, чи має особа право на відповідну допомогу, тобто, чи належить вона до категорії осіб, що мають право на вказану допомогу.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок надання та виплати допомог сім'ям з дітьми, являються:

1. Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року.

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

2. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 1 червня 2000 року.

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2005 р. N 315, яка затвердила Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. N 1192 “Про надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. N 13, якою визначені деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми.

Відповідно до цієї постанови затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що додається.

6. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України N 486/202/ від 15 листопада 2001 р. про затвердження Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги.

Вказана Методика призначена для обчислення сукупного доходу сімей (одержувачів) для всіх видів соціальної допомоги і застосовується при визначенні їх права на соціальну допомогу та розрахунку її розміру.

Видами соціальної допомоги сім'ям з дітьми відповідно до зазначеної Методики є:

1) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям");

2) щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним (Закон України "Про психіатричну допомогу");

3) допомога на дітей одиноким матерям та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751).

Таким чином, можна стверджувати, що законодавство України про державні соціальні допомоги сім'ям з дітьми носить комплексний характер, але, в той же час, передбачає наявність вертикалі законодавчих та підзаконних нормативних актів. Значна їх кількість присвячена правовому регулюванню таких основних видів допомог сім'ям з дітьми, як:

1) одноразової допомоги при народженні дитини;

2) допомоги по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку.

З метою здійснення подальшого порівняльного аналізу розглянемо основні вимоги до вказаних видів соціальних допомог, які передбачені законодавством в інших країнах світу.

Вказуючи на вічну актуальність такого явища, як материнство, необхідно акцентувати увагу не так на проблемах українського суспільства у сфері прав материнства і дитинства, скільки на досвіді вирішення цих проблем в інших країнах, аби показати, що розв'язати їх можливо, коли цьому підпорядкована вся державна політика.

Аналізуючи зріз питань охорони материнства та дитинства в західних країнах, можна сказати, що дискусія точиться щодо механізмів реалізації державної політики, відмінностей у підходах правих і лівих сил, різноманітних нюансів та нововведень у цій галузі. Проте принципи і стандарти, запроваджені урядами соціал-демократів.

У зв'язку із зазначеним - „Ми повинні підтримувати не добродійність, а права для всіх, повинні добиватися таких реформ, які принесуть нашим дітям можливість жити повноцінним і щасливим життям”, -- вже багато років залишаються незмінною основою будь-яких державних заходів [18, с.107].

Наприклад, програма британських лейбористів, яка стартувала в квітні 2007 року, гарантує, що всі без винятку майбутні матері будуть забезпечені повним спектром пологових послуг (включаючи тих, хто буде народжувати вдома) і акушерками, яких вони знають і яким довіряють догляд за собою. Новація запропонованого підходу полягає в тому, що охорона материнства вибудовується навколо потреб жінок з самого початку вагітності до післяродового догляду. Новий план пропонує встановлення мінімального обсягу гарантій щодо послуг з охорони материнства, який буде використовуватися для розроблення найвищих стандартів по всій країні. Планується, що до кінця 2009 року жінки в рамках реалізації ініціатив Лейбористської партії отримають „золотий стандарт” послуг з охорони материнства, що включатиме:

- право обирати режим доступу до охорони материнства, який означає, що жінки будуть у змозі залучати напряму акушерку або вимагати догляду лікаря та тип догляду протягом періоду вагітності - жінки зможуть визначатись між доглядом акушерки або доглядом за участі лікарів та акушерок одночасно;

- можливість вибору місця пологів - залежно від медичної картки та обставин, жінки та їхні чоловіки зможуть обирати між народженням вдома, пологами в акушерському відділенні або в лікарні за участі акушерів та лікарів;

- можливість вибору місця післяродового догляду.

Максимальним чином охопити всі потреби матерів, їх родин і новонароджених - з цього виходять і при реалізації політики з охорони материнства в Ізраїлі.

Так, вагітні жінки в Ізраїлі мають право на обслуговування і спостереження за ходом вагітності в рамках лікарняної каси.

Починаючи з четвертого місяця вагітності, жінка повинна стати на медичний облік у тій лікарні або пологовому будинку, де має намір народжувати. Оплата перебування у лікарні у зв'язку з пологами здійснюється Службою національного страхування. Після пологів кожна породілля отримує грошовий подарунок від Служби національного страхування.

Крім того, всі працюючі жінки мають право на 12-тижневу оплачувану відпустку по вагітності та пологах, в яку можна піти за 6 тижнів до запланованої дати пологів. У післяпологовий період відпустку по догляду за новонародженим замість матері може взяти й батько дитини.

Що стосується догляду за народженими, згідно зі стандартами державної політики Ізраїлю, в усіх населених пунктах відкриті консультації матері і дитини, де молода мати може отримати необхідну інформацію. Дитячі лікарі та медсестри, які працюють у цих консультаціях, забезпечують нагляд за розвитком і зростанням дитини.

Фахівці зазначають, що досвід вирішення проблемних питань щодо материнства та дитинства, який демонструють сьогодні Великобританія, Ізраїль, Німеччина, Швеція свідчить про можливість цілеспрямованого формування такої системи, яка поєднує високу господарську ефективність і соціальну орієнтацію економіки, соціальні гарантії, які надаються кожній людині, і індивідуальну відповідальність за власний добробут, систему, в якій одне з головних місць раз і назавжди відводиться охороні материнства і здоров'я майбутніх поколінь [28, 93].

В той же час, дещо інші підходи існують в Сполучених Штатах Америки. Так, в період проведення "Нового курсу" були вперше законодавчо зафіксовані права, пов'язані з соціальним забезпеченням.

Найбільш важливим в системі джерел, що їх закріплюють, став Акт про соціальне забезпечення 1935 р. Всі соціальні виплати згідно з ним здійснюються за рахунок страхових внесків працівників і підприємств. Слід звернути увагу на те, що до цих пір в США не існує системи страхування, а отже, і відповідних виплат на випадки хвороби, а також вагітності і пологів.

Якщо взяти інші країни американського континенту, то, наприклад, в Бразилії відпустка по вагітності і пологам із збереженням робочого місця і заробітної плати надається на 120 днів. На встановлених законом умовах надається і відпустка по батьківству; згідно § 1 ст. 10 Акту про конституційні перехідні положення ця відпустка складає п'ять днів. Дітям і іншим малолітнім утриманцям трудящого гарантується безкоштовне користування дитячими яслами і садами до досягнення 6-річного віку. Щодо одноразової допомоги при народженні дитини, то вона досить значна в матеріальному еквіваленті, як характерно для таких європейських країн, як: Німеччина, Нідерланди, Австрія, де її рівень перевищує 3 тис. євро [22, с.54].

Найбільш наближеною до України системою соціального захисту при народженні та подальшому догляді за дитиною є система, яка діє в Російській Федерації.

Основними актами, які регулюють питання про державні допомоги громадянам, що мають дітей, є Федеральний закон “Про державну допомогу громадянам, що мають дітей”, прийнятий Державною Думою 26 квітня 1995 року, а також Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги громадянам, що мають дітей, затверджене Ухвалою Уряду Російської Федерації від 4 вересня 1995 р. N 883 (із змінами і доповненнями).

В Російській Федерації допомога по вагітності і пологам виплачується жінкам за період відпустки по вагітності і пологам, який надається їм відповідно до статті 165 Кодексу законів про працю РФ і Федеральним законом від 19.05.95 N 81-фз "Про державну допомогу громадянам, що мають дітей".

Тривалість вказаної відпустки складає сімдесят (у разі багатоплідної вагітності - вісімдесят чотири) календарних дні до пологів і сімдесят (у разі ускладнених пологів - вісімдесят шість, а при народженні двох і більше дітей - сто десять) календарних днів після пологів. Жінкам, що стали на облік в жіночій консультації в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів) додатково до допомоги по вагітності і пологам виплачується одноразова допомога у розмірі 50 відсотків мінімальної оплати праці, а з 01.01.97 - у розмірі мінімального розміру оплати праці.

При викидневі, що наступив після закінчення 196 днів вагітності, допомога видається на загальних підставах. Підставою для призначення допомоги по вагітності і пологам є виданий в установленому порядку лікарняний листок. Інші документи не можуть служити підставою для виплати допомоги. У разі втрати лікарняного листка допомога може бути видана по його дублікату.

Допомога по вагітності і пологам видається у розмірі 100 відсотків заробітку. З 1 січня 2006 року одноразова допомога при народженні (усиновленні) дитини в Російській Федерації виплачувалась у розмірі 8000 рублів. За статистичними даними, максимальний розмір вказаної допомоги за повний календарний місяць складав: - в 2002, 2003, 2004 роках - 11700 рублів; - в 2005 році - 12480 рублів; - в 2006 році - 15000 рублів; - в 2007 році - 16125 рублів [33, с.173].

Для призначення вказаної допомоги необхідно представити: заяву; довідку органів загсу про народження дитини; довідку з місця роботи (служби, навчання) іншого батька про неотримання допомоги.

Незайняті громадяни повинні також прикласти до заяви виписки з трудової книжки, військового квитка або іншого документа про останнє місце роботи (служби, навчання), завірені в установленому порядку. Опікун повинен пред'явити виписку з рішення органу місцевого управління про встановлення опіки.

В цілому, всі вказані умови передбачені і законодавством України, яке навіть дублює терміни надання допомоги по вагітності і пологам, що обумовлено існуванням довгий час єдиної правової системи колишнього СРСР, в межах якої відбувалось формування принципів соціального захисту громадян.

Одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 № 2240-III та “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 № 2811-XII .

Особи, застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, таку допомогу отримують за місцем своєї роботи, а не застраховані - в органах праці та соціального захисту населення за місцем проживання (реєстрації).

Згідно Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1751 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року „Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 року № 13”), одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога призначається за місцем проживання (реєстрації) заявника, також може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Страницы: 1, 2, 3